Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань

1. З'ясувати:

час, місце, обставини й причини аварії, чи є людські жертви й потерпілі;

установчі дані заявника.

2. Зареєструвати одержану інформацію у встановленому порядку.

3. Вжити заходів щодо охорони місця події, збереження матеріальних цінностей та речей пасажирів.

4. Доповісти про подію:

начальникові ОВС або його заступникові;

відповідальному по ОВС;

черговому ОВС вищого рівня.

5. Повідомити:

черговому прокуратури;

оперативно-чергову службу територіального органу управління МНС;

черговому територіального органу СБУ.

6. Направити на місце події СОГ.

7. Викликати на місце події:

швидку медичну допомогу (за наявності потерпілих);

пожежні підрозділи (у разі виникнення пожежі);

відновлювальний поїзд.

8. Про результати проведення невідкладних дій при аварії пасажирських, вантажних поїздів, у метрополітені, пошкодженні залізничних шляхів і транспортних засобів, які призвели або могли призвести до тяжких наслідків, завдали матеріальний збиток в особливо великих розмірах або викликали перерву руху транспорту на дві і більше годин, доповідати в чергову частину ОВС вищого рівня щогодини.

1. З'ясувати:

час, місце, обставини й причини події, чи є людські жертви й потерпілі, установчі дані заявника;

через Державну авіаційну адміністрацію Міністерства транспорту та зв'язку України встановити тип літака, його відомчу належність, кількість пасажирів та членів екіпажу, маршрут слідування, проміжні пункти посадки.

2. Зареєструвати інформацію в установленому порядку.

3. Вжити заходів щодо охорони місця події, збереження матеріальних цінностей та речей пасажирів.

4. Доповісти про подію:

начальникові ОВС або його заступникові;

відповідальному по ОВС;

черговому ОВС вищого рівня.

5. Повідомити:

черговому прокуратури;

оперативно-чергову службу територіального органу МНС;

черговому територіального органу СБУ.

6. Направити на місце події СОГ.

7. Викликати на місце події:

пошуково-рятувальні служби;

швидку медичну допомогу;

пожежні підрозділи.

8. Організувати в аеропортах вильоту й посадки цілодобову роботу спеціальних груп для приймання осіб, які можуть повідомити будь-які установчі дані про потерпілих (загиблих).

9. Про результати невідкладних дій щогодини доповідати в чергову частину ОВС вищого рівня.

1. З'ясувати:

час, місце, із якими суднами сталися аварія, зіткнення, їх відомчу належність, маршрут слідування, обставини й причини події, чи є потерпілі й людські жертви;

через Державну адміністрацію морського і річкового транспорту України або пароплавства - кількість пасажирів та членів команди, який вантаж знаходився на борту судна.

2. Зареєструвати повідомлення про подію в установленому порядку.

3. Доповісти про подію:

начальникові ОВС або його заступникові;

відповідальному по ОВС;

черговому ОВС вищого рівня.

4. Повідомити:

оперативно-чергову службу територіального органу МНС;

черговому прокуратури;

черговому територіального органу СБУ.

5. Негайно направити до місця події працівників швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, слідчо-оперативну групу ОВС, а також найближчі наряди міліції для охорони місця події й матеріальних цінностей.

6. Організувати в портах виходу, проміжних та кінцевих пунктах заходу судна роботу спеціальних груп для приймання осіб, які можуть повідомити будь-які установчі дані про потерпілих (загиблих).

7. Про результати невідкладних дій щогодини доповідати в чергову частину ОВС вищого рівня.

1. Стан клінічної смерті виникає внаслідок повішання, задушення руками, утоплення, при ураженні електричним струмом, тяжких травмах, отруєнні та гострих серцево-судинних захворюваннях.

Ознаки: зупинка дихання, відсутність пульсу на променевих (на руках) чи сонних (на шиї) артеріях, втрата свідомості, розширення зіниць.

Допомога: проводити штучне дихання "рот у рот" або "рот у ніс". Потерпілого кладуть на спину, максимально відводячи голову назад. Вичищають від слизу й всього стороннього рот. Потім той, хто надає допомогу, робить глибокий вдих і, приклавши рот через хустку або гумову трубку до рота потерпілого так, щоб зіткнення було щільним, робить видих. Ніс потерпілого при цьому слід затиснути. Після того, як грудина потерпілого досить розшириться, слід припинити вдування. У потерпілого при цьому станеться пасивний видих. Повітря вдувати з частотою 18-20 разів на хвилину, що відповідає частоті дихання людини. Якщо в потерпілого зімкнені щелепи, розтулити їх, зафіксувати язика, після чого тим же шляхом вдувати повітря йому в ніс.

Проводити закритий (непрямий) масаж серця: потерпілого покласти на тверду поверхню. Той, хто надає допомогу, стає з лівого боку й кладе долоню правої руки на нижню третину грудини потерпілого, а ліву руку - на тильну поверхню своєї правої руки й надавлює на груди. Масаж серця провадиться винятково у ритмі 50-60 надавлювань за хвилину. Сила поштовху при надавлюванні має бути значною, оскільки треба змістити грудину на 3-4 см. Після кожного надавлювання руки швидко знімаються з грудини, щоб дати можливість грудній клітці розширюватись. Якщо людина надає допомогу сама, то вона повинна водночас робити штучне дихання "рот у рот".

Під час вдиху, коли потерпілому вводиться повітря, надавлювання на грудину не робити. При видиху слід 3-4 рази натиснути на грудину. Приблизний ритм: один вдих, 3-4 натиснення на грудину, потім знов вдих і так далі. Найкращий ефект від масажу досягається, коли він розпочатий не пізніше 3-5 хвилин після зупинки серця. Надання першої медичної допомоги необхідно проводити до поновлення дихання та серцевої діяльності або до появи трупних плям.

Примітка. При надходженні до чергової частини осіб, які потребують будь-якої невідкладної допомоги, черговий повинен водночас із наданням допомоги викликати по телефону "103" швидку медичну допомогу.

2. Кровотеча з ран

Ознаки: при артеріальній кровотечі - пульсуючий струмінь яскраво-червоної крові, при венозній - безперервний струмінь темно-червоної крові. При великій втраті крові - блідість, позіхання, блювання, втрата свідомості, у тяжких випадках - клінічна смерть.

Допомога: накласти джгут вище рани, а за неможливості - пальцем натиснути артерію безпосередньо в рані через пов'язку. При великій втраті крові - покласти потерпілого, опустивши голову й піднявши ноги. При ознаках клінічної смерті діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

3. Відмороження

Його ознаки найчастіше спостерігаються на обличчі, носі, пальцях кінцівок. Виникають при низькій температурі повітря, особливо при підвищеній вологості.

Ознаки: відчуття холоду, хворобливість, збліднення та зниження чутливості шкіри.

Допомога: негайно розтерти побіліле місце рукою чи рукавичкою до почервоніння й потепління шкіри. За наявності відморожень 1 ступеня (синюшна шкіра, припухлість, свербіж) та 2 ступеня (пухирі, глибоке омертвіння) - накласти стерильну пов'язку.

4. Загальне замерзання організму відбувається при тривалому впливі низької температури.

Ознаки: в'ялість, сонливість, у тяжких випадках - клінічна смерть.

Допомога: зігрівання (ванна, грілки), гаряче питво. За відсутності дихання й пульсу діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

5. Опіки тіла виникають від дії вогню, розпеченого металу, окропу, сонячних променів, лугів, кислот.

Ознаки: 1 ступінь - почервоніння, припухлість шкіри та хворобливість; 2 ступінь - пухирі з рідиною; 3 ступінь - омертвіння шкіри й тканин під нею. При опіках, що охоплюють понад 1/3 поверхні тіла, може статися смерть.

Допомога: негайно усунути причину опіку (зняти одяг, який палає, погасити вогонь тощо). Тканину, що прилипла до тіла, не відривати, а зрізати ножицями. Пухирі на шкірі не розрізати.

При опіках хімічними речовинами останні змити великою кількістю води. При опіках кислотами до води додати соди, лугу, зубного порошку або мила, а при опіках лугом - оцет, квас, морс із журавлини. Після цього при опіку 1 ступеня накласти пов'язку з вазеліновою олією, а при опіку 2-3 ступенів - накласти стерильну суху пов'язку.

6. Отруєння алкоголем викликається вживанням всередину винного (етилового), деревного (метилового) спирту, антифризу.

Ознаки: запах спирту з рота, почервоніння або збліднення обличчя, сплутаність або втрата свідомості, нерухомі зіниці, неглибоке й нечасте дихання, зниження температури шкіри (на дотик), параліч кінцівок, задишка, судорога, погіршення й цілковита втрата зору (від деревного спирту). У тяжких випадках - стан клінічної смерті.

Допомога: якщо потерпілий при свідомості - промити шлунок шляхом введення всередину великої кількості води із содою й викликати штучно блювання. За відсутності дихання й пульсу діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

При спостереженні за людиною, яка перебуває в стані алкогольного отруєння, до приїзду лікаря необхідно: покласти потерпілого лише на живіт чи бік для запобігання задушенню блювотними масами, дати всередину 6-10 таблеток активованого вугілля.

7. Отруєння чадним газом виникає у приміщеннях з несправним опаленням, працюючими двигунами внутрішнього згоряння, в автотранспорті. Чадний газ не має запаху, тому отруєння настає непомітно.

Ознаки: головний біль, шум у вухах, нудота, посилене серцебиття, почервоніння обличчя, хитка хода, задишка. При більш тяжкому отруєнні - втрата свідомості, порушення дихання й серцевої діяльності.

Допомога: потерпілого винести на свіже повітря. При відсутності дихання й пульсу діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

8. Перелом кісток кінцівок виникає внаслідок травм.

Ознаки: ненормальна рухомість кістки, гострий біль у місці перелому, неможливість користуватися травмованою кінцівкою. За наявності відкритого перелому - кровотеча з рани.

Допомога: накласти сітчаті шини або шини з підручних матеріалів, фіксуючи суглоби вище й нижче перелому. При відкритому переломі на рану накласти стерильну пов'язку.

9. Ураження електрострумом чи блискавкою виникає від дотику до джерел електроструму та при прямому попаданні блискавки.

Ознаки: опіки, втрата свідомості, судорога, погіршення серцевої діяльності, у тяжких випадках - клінічна смерть.

Допомога: припинити надходження струму до потерпілого, додержуючись правил власної безпеки. Перша допомога така ж, як і при опіках - накладаються стерильні пов'язки. При зупинці дихання й серця діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

10. Гостра серцево-судинна недостатність найчастіше і найбільш тяжко протікає при гострому інфаркті міокарда.

Ознаки: раптовий біль у ділянці серця, що віддається у ліву руку, блідість шкіри, слабкий пульс, різка слабкість. У тяжких випадках - ознаки клінічної смерті.

Допомога: негайно покласти хворого лежати, відчинити вікна, дати таблетку нітрогліцерину. При зупинці дихання й серця діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

11. Гостра ядуха (асфіксія) настає при різних захворюваннях, утопленні, задушенні, попаданні до дихальних шляхів сторонніх предметів, блювотних мас (особливо у людей, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння).

Ознаки: затруднене вдихання, кашель, синюшність шкіри. У тяжких випадках - втрата свідомості, судорога, відсутність дихання й пульсу.

Допомога: видалити доступні пальцям рук сторонні предмети або блювотні маси з рота й носоглотки, роздягти потерпілого, при западанні язика - витягнути й зафіксувати його. За відсутності дихання й пульсу діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

12. Тепловий удар настає внаслідок перегрівання, особливо за умов підвищеної вологості повітря.

Ознаки: головний біль, запаморочення, втома, блідість, у тяжких випадках - судорога, слабкий пульс, температура тіла - до 40 градусів, непритомність.

Допомога: перенести потерпілого до прохолодного приміщення, розстебнути одяг, полити обличчя холодною водою, покласти на голову холодний компрес, дати холодне питво. При зупинці дихання й серця діяти згідно з пунктом 1 цього розділу.

13. Утоплення

Ознаки: Відсутність дихання, свідомості, пульсу.

Допомога: після вилучення з води особи, яка потонула, роздягти її, розкрити рота і видалити з нього пісок, мул, блювотні маси, витягнути й зафіксувати язик. Покласти потерпілого донизу обличчям і, надавлюючи на живіт і грудну клітку, за можливості, вивільнити від води шлунок та легені, після чого почати штучне дихання "рот у рот", а також закритий масаж серця.

Примітка. При веденні журналу особою добового наряду графи 5-7 не заповнюються. У робочий час журнал знаходиться в органі з діловодства міськрайліноргану. Номери документів, що знаходяться в пакеті, зазначаються працівником канцелярії.

1. Журнал ведеться оперативним черговим у чергових частинах МВС, ГУМВС, УМВС, міськрайліноргану.

2. Журнал призначений для обліку введення спеціальних оперативних планів (тренувань) та зберігається у черговій частині разом із зазначеними планами.

1. Журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ведеться працівником міліції, який здійснює пропускний режим до адміністративного будинку ОВС.

2. У цей Журнал заносяться відомості щодо всіх без винятку осіб, які доставлені, викликані працівниками міліції для складання адміністративних матеріалів, проведення процесуальних та слідчих дій чи прибули до органу внутрішніх справ з особистих або службових питань.

3. Відомості про доставлених, відвідувачів та запрошених вносяться на підставі документів, що засвідчують їх особу, а у разі відсутності таких документів у доставлених - зі слів останніх.

4. Доставлені та запрошені у приміщенні ОВС супроводжуються працівником міліції, який їх доставив чи запросив.

5. Після складання необхідних матеріалів на доставлену особу працівник міліції, який доставив цю особу до ОВС, проставляє у графі 7 інформацію про вжиті стосовно неї заходи.

6. Працівник міліції доводить до відома особи, яка залишає приміщення ОВС, про її право зробити запис у цьому Журналі щодо наявності або відсутності претензій до працівників міліції. Графи 8 та 9 Журналу заповнюються власноручно доставленими, відвідувачами та запрошеними.

7. При звільненні особи, яка була необґрунтовано доставлена до міськрайліноргану, оперативний черговий або відповідальний по ОВС власноручно робить запис у графі 10 про підставу й час звільнення та ставить свій підпис.

1. У Журнал інформування центрів з надання безоплатної правової допомоги затриманим заносяться відомості щодо всіх без винятку осіб, які затримані працівниками міліції.

2. Журнал ведеться в ОВС посадовими особами, які здійснюють затримання, а контроль за його веденням покладається на оперативного чергового міськрайліноргану.

3. Негайно після затримання особи посадова особа суб'єкта подання інформації, яка здійснила затримання, повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку, електронної пошти або через спеціальні інформаційно-комунікаційні системи відповідному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центр з надання допомоги).

4. Якщо до прибуття призначеного центром з надання допомоги адвоката затримана особа самостійно уклала відповідний договір з іншим адвокатом, працівник міліції, який подав початкову інформацію, інформує про це центр.

5. Черговий зобов'язаний перевірити, чи працівником міліції, яким здійснено затримання особи, повідомлено про затримання центр з надання допомоги. Якщо цього не було зроблено, черговий повинен самостійно повідомити центр, зафіксувавши у журналі час повідомлення та дані посадової особи, яка його отримала.

Журнал призначений для реєстрації оперативними черговими надання медичної допомоги особам, які доставлені до чергової частини або утримуються в кімнатах затриманих та доставлених.

У журналі вказуються дата поміщення до кімнати, час, коли надійшла скарга на стан здоров'я, на що скаржиться особа, яка утримується, час виклику та прибуття медпрацівників, характер наданої медичної допомоги, рекомендації лікарів, ужиті заходи та протипоказання щодо утримання.

Контроль за веденням журналу здійснюється начальником чергової частини або особою, яка виконує його обов'язки.

1. Осіб, які взяті на облік у розшукових справах.

2. Осіб, які розшукуються за орієнтуваннями інших органів внутрішніх справ.

3. Осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності і яким обраний запобіжний захід, не пов'язаний з ув'язненням.

4. Звільнених від відбуття покарання у зв'язку з випробуванням, ужиттям заходів адміністративного чи громадського впливу, за амністією.

5. Засуджених до видів покарання, не пов'язаних із позбавленням волі.

6. Звільнених із місць позбавлення волі.

7. Осіб, які перебувають під адміністративним наглядом.

8. Осіб, які допускають немедичне вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів.

9. Психічно хворих, які становлять громадську небезпеку для оточуючих (є на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я).

10. Хронічних алкоголіків.

11. Дітей, які перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах дітей.

12. Власників житла, що надається для зібрання осіб, які раніше учиняли злочини, перебувають під адміністративним наглядом, на оперативному обліку та інших.

13. Об'єктів, що є особливо важливими, важливими, а також охороняються, з їх місцезнаходженням, схемами розташування, іншими даними.

14. Об'єктів, які перебувають під охоронною сигналізацією.

15. Об'єктів дозвільної системи.

16. Власників зброї.

17. Нерозкритих контрольних злочинів, зареєстрованих на території обслуговування.

Начальник міськрайліноргану відповідає за ведення та використання картотек та визначає своїм розпорядженням і закріплює за кожним видом обліку конкретного працівника, який стежить за їх своєчасним поповненням та використанням.

За наявності технічних можливостей замість картотек можуть використовуватися комп'ютерні обліки (оновлюються не рідше одного разу на квартал).

При затриманні громадян України, іноземців та осіб без громадянства працівники органів внутрішніх справ зобов'язані забезпечити дотримання таких прав та основоположних свобод, передбачених Конституцією України, нормами міжнародного права та відомчими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року:

"1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. (...)

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування".

Європейський суд з прав людини на Ваше прохання може вказати державі на обов'язок вжити у певних ситуаціях тимчасові заходи. Прохання про вжиття заходів Європейський суд може задовольнити, якщо існує невідворотний ризик настання для Вас невиправної шкоди.

Прохання про вжиття тимчасових заходів Ви або Ваші представники можуть направити факсом за таким номером: +33 (0)3 88 41 39 00. Титульна сторінка прохання повинна містити напис "Rule 39. Urgent" та номер телефону, за яким можна зв'язатися з Вами або з Вашими представниками.

У проханні обов'язково мають бути наведені детальні обставини щодо реального стверджуваного ризику. До прохання обов'язково повинні додаватися відповідні рішення національних органів та інші документи, які б обґрунтовували Ваше прохання. У разі існування ризику бути екстрагованим чи висланим з країни у проханні потрібно зазначити ймовірну дату та час Вашої екстрадиції чи вислання.

У разі Вашого затримання або арешту (взяття під варту) працівники міліції зобов'язані:

повідомити підстави та мотиви затримання або арешту, роз'яснити право щодо оскарження затримання;

надати у друкованому вигляді положення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України;