Про затвердження Правил фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок

На виконання міжнародних зобов'язань України, що випливають з Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу 1980 року, учасником якої є Україна, згідно з Постановою Верховної Ради України від 5 травня 1993 року N 3182-XII "Про участь України у Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу 1980 року" та згідно з пунктом 4 Положення про Державну адміністрацію ядерного регулювання України, затвердженого Указом Президента України від 3 червня 1999 р. N 605/99,

1. Затвердити і ввести в дію з 1 січня 2000 року Правила фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок (далі - Правила), що додаються.

2. Управлінню регулювання фізичного захисту (Кравцов В.І.):

2.1. Забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України.

2.2. У місячний термін після державної реєстрації Правил здійснити їх тиражування і розсилку юридичним особам, що їх погодили.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1.1. Правила розроблено відповідно до вимог Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, INFCIRC 274, Rev. 1, 1980 року та рекомендацій МАГАТЕ, INFCIRC 225, Rev. 3, 1993 року.

1.2. Ці Правила поширюються на ядерні матеріали та установки, що використовуються в мирних цілях і обов'язкові для усіх міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, юридичних осіб, які:

здійснюють видобуток, перероблення, зберігання, перевезення ядерних матеріалів і експлуатують ядерні установки;

розробляють нормативні акти з фізичного захисту, контролюють їх виконання, проводять перевірки та випробування технічних засобів фізичного захисту;

реалізують заходи фізичного захисту.

Супроводження або охорона - озброєні особи, надійність яких була попередньо перевірена, уповноважені реалізувати вимоги обмеження доступу фізичних осіб до ядерного матеріалу та ядерних установок.

Фізичний бар'єр - інженерні засоби охорони: огорожа, ворота, двері, стіни, підлога, стелі, грати або аналогічні перешкоди на шляху до ядерного матеріалу та особливо важливих пристроїв, якість яких визначена в результаті відповідної перевірки і визнана такою, що відповідає вимогам фізичного захисту.

Сигналізація - технічні засоби охорони, призначені для виявлення спроб таємного подолання фізичних бар'єрів, несанкціонованого переміщення ядерного матеріалу або пристосувань для вчинення актів ядерного тероризму через периметри зон обмеження доступу (захищених, контрольованих, внутрішніх та особливо важливих) або через периметри уразливих місць. Такий пристрій повинен бути не залежним від будь-яких відмов систем живлення та сигналізувати про будь-яке втручання у його функції.

Захищена зона - ділянка місцевості, яка перебуває під постійним наглядом охорони (безпосередньо постів або з використанням засобів телебачення), оточена фізичним бар'єром, який має обмежену кількість пропускних пунктів і в результаті відповідної перевірки визнаний таким, що відповідає вимогам захисту. Якщо стіни будови використані як частина периметра захищеної зони (або цілком складають такий периметр), то всі аварійні виходи по периметру зони повинні бути обладнані сигналізацією, а вікна в цих стінах повинні бути постійно зачинені, обладнані сигналізацією та захищені міцними гратами. Призначена для захисту ядерного матеріалу категорії II.

Внутрішня зона - зона обмеження доступу, що розташована в межах захищеної зони та обладнана власними засобами фізичного захисту. Призначена для захисту ядерного матеріалу категорії I.

Зона, доступ до якої контролюється (контрольована зона) - ділянка місцевості, що обладнана засобами фізичного захисту як захищена зона, але під постійним наглядом перебуває лише її периметр. Призначена для захисту ядерного матеріалу категорії III.

Особливо важлива зона - декілька суміжних приміщень або ділянка місцевості, де розташовано особливо важливі пристрої. Підлягає захисту як захищена зона.

Особливо важливі пристрої - пристрої, обладнання, технічні системи, у разі відмови в роботі або пошкодженні яких може бути прямо або посередньо створена небезпека для здоров'я або життя людей та (або) для навколишнього середовища внаслідок впливу радіації.

Ядерний об'єкт - розміщений у контрольованій або захищеній зоні комплекс споруд, у яких розміщена ядерна установка, а також пристрої, обладнання, технічні системи, що не входять до складу ядерної установки, але безпосередньо забезпечують її функціонування, у тому числі в умовах аварії.

Акт ядерного тероризму - навмисні дії окремої особи або групи осіб щодо ядерного об'єкта, ядерної установки, ядерного матеріалу, транспортних засобів, призначених для перевезення ядерного матеріалу, внаслідок яких може бути прямо або посередньо створена небезпека для здоров'я або життя людей та (або) для навколишнього середовища внаслідок впливу радіації.

Місця, вразливі для актів ядерного тероризму (вразливі місця) - приміщення та інші місця, де є ядерний матеріал або розташовані особливо важливі пристрої.

Регулювання фізичного захисту - розроблення норм і правил фізичного захисту, вимог щодо надання відповідних дозволів (ліцензій), посвідчень якості (сертифікатів) на технічні засоби охорони, їх надання і контроль за їх додержанням, визначення рівня та перевірка стану фізичного захисту.

3.1. Метою фізичного захисту є:

створення державою умов, які зводили б до мінімуму можливість несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу, можливість вчинення та наслідки актів ядерного тероризму;

надання необхідної інформації та технічної допомоги державним органам в разі потреби розшуку та повернення зниклого ядерного матеріалу.

3.2. Державна система фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок складається з комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих проти несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу, а також проти актів ядерного тероризму, і включає:

постійну оцінку ступеня загрози вчинення актів ядерного тероризму;

конструювання та розміщення ядерної установки і зон особливої важливості з урахуванням потреби організації захисту від стороннього необережного або навмисного втручання в їх функціонування;

систему зведення до мінімуму кількості осіб, що можуть працювати в зонах обмеження доступу та вразливих місцях, а також здійснювати перевезення ядерного матеріалу;

особисту відповідальність за:

- додержання правил приймання-передавання ядерного матеріалу між особами, що його використовують, а також між караулом охорони та особами, які мають доступ до цього матеріалу;

- надання дозволу та додержання порядку доступу в зони обмеження доступу і вразливі місця;

- охорону та збереження перепусток;

- поточне утримання та ремонт технічних засобів охорони і особливо важливих пристроїв;

систему обліку осіб, які були допущені в зони обмеження доступу і вразливі місця;

проведення спеціальної перевірки згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1997 р. N 1471;

виконання функцій охорони силами МВС:

- реалізація обмежень і облік доступу;

- здійснення особового огляду, огляд особистих речей та транспортних засобів;

- використання технічних засобів охорони, службових собак, спеціальних засобів та зброї для виявлення і затримання порушників фізичного захисту;

- своєчасне виявлення нападу ззовні та виклик допоміжних сил для протидії;

заходи безпеки перевізника ядерних матеріалів;

заходи запобігання несанкціонованому переміщенню ядерного матеріалу, у тому числі через державний кордон;

дотримання режиму секретності щодо заходів фізичного захисту;

попередню розробку та погодження планів на випадок оборони від нападу ззовні або протидії злочинним посяганням, що виникли на території ядерного об'єкта.

3.3. Заходи фізичного захисту є невід'ємною частиною державної системи обліку і контролю ядерних матеріалів, системи ядерної та радіаційної безпеки.

3.4. Питання фізичного захисту обов'язково враховуються на стадіях прийняття рішення про перевезення ядерного матеріалу, вибору місця будування, початку проектування ядерної установки і введення її до експлуатації і відображаються у відповідному розділі проекту, експлуатаційній документації, посадових інструкціях персоналу, планах охорони та оборони, відомчих положеннях і правилах, технологічних та посадових інструкціях підрозділів охорони.

3.5. Реалізація заходів фізичного захисту ядерної установки здійснюється етапами до початку:

будівництва ядерної установки;

монтажу обладнання в особливо важливих зонах;

надходження на об'єкт ядерного палива;

пуску ядерної установки;

модернізації або консервації об'єкта.

На кожному із зазначених етапів готовність засобів фізичного захисту перевіряється міжвідомчою комісією.

3.6. Удосконалення (модернізація) діючих заходів фізичного захисту здійснюється за умови безперервного додержання існуючого рівня фізичного захисту.

3.7. Інженерно-технічні засоби, що використовуються в системах фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, повинні бути сертифіковані у відповідності до вимог чинного законодавства.

3.8. У разі зникнення ядерного матеріалу або його частини, виявлення ознак стороннього втручання в уразливі місця, а також виникнення аварійних ситуацій, причиною яких можуть бути несанкціоновані або злочинні дії, у межах можливого зберігаються усі сліди стороннього втручання до прибуття представників слідчих органів і негайно проводиться розслідування.

4.1. Відповідальність за забезпечення фізичного захисту ядерних матеріалів та ядерних установок несе експлуатуюча організація.

4.2. Відповідальність за порушення заходів фізичного захисту встановлюється чинним законодавством.

5.1. Потенційна суспільна небезпека вчинення злочинів щодо ядерного матеріалу та ядерних установок виникає у зв'язку з тим, що несанкціоновано вилучені плутоній, уран, збагачений за ураном-235, уран-233 або торій можуть бути використані для створення ядерного вибухового пристрою або для радіоактивного забруднення, що може створити радіологічну загрозу для населення. Основним фактором для визначення заходів фізичного захисту від несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу є його категорія. Для забезпечення співвідношення між небезпекою конкретного ядерного матеріалу і заходами його фізичного захисту встановлюються I, II та III категорії ядерного матеріалу (додаток).

5.2. Природний уран, ядерний матеріал у формі, що не придатна для безпосереднього використання у будь-якій ядерній діяльності, зводить до мінімуму можливість розповсюдження його в навколишньому середовищі, підлягає фізичному захисту відповідно до вимог чинного законодавства.

5.3. Експлуатуючі організації, які несуть відповідальність за фізичний захист, а також державний орган, який регулює цей захист, визначають, чи існує реальна загроза вилучення або несанкціонованого розповсюдження ізотопів плутонію в існуючих кількостях і формах, і передбачають його фізичний захист, незалежно від кількості, визначеної в категоріях ядерного матеріалу у відповідності до вимог чинного законодавства.

6.1. Система фізичного захисту кожної конкретної ядерної установки забезпечується з урахуванням соціально-політичних умов та географічних факторів в її оточенні. Для забезпечення ефективних дій при будь-якій можливій загрозі розробляються відповідні плани заходів.

6.2. Для досягнення належного рівня фізичного захисту потрібно:

обмежити доступ до ядерного матеріалу та ядерних установок шляхом запровадження таких зон: контрольованих, захищених, внутрішніх, особливо важливих;

запровадити попередню перевірку надійності осіб, яким надається регулярний доступ до ядерного матеріалу або ядерних установок;

забезпечити постійний облік осіб, що здійснюють доступ до ядерних матеріалів або ядерних установок;

забезпечити цілодобову охорону вразливих місць;

передбачити автономні дубльовані засоби двостороннього мовного зв'язку.

6.3. Заходи на випадок надзвичайних ситуацій розробляються таким чином, щоб вони забезпечували ефективну протидію будь-якій можливій загрозі, включаючи спробу несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу або вчинення акту ядерного тероризму. Такі заходи передбачають заняття з персоналом установки стосовно дій у разі спрацювання сигналізації або виникнення надзвичайних обставин.

6.4. Усі особи, що виконують роботи в уразливих місцях і в зонах обмеження доступу, повинні бути навчені правилам додержання вимог фізичного захисту. Належна інформація викладається у Правилах внутрішнього розпорядку, посадових інструкціях, на попереджувальних та інформаційних дошках.

6.5. Перевірка стану захисту уповноваженими державними органами повинна проводитися не менше одного разу на рік (або в усіх випадках, коли відбувається значна зміна в конструкції чи функціонуванні установки).

6.6. Особливості організації фізичного захисту від актів ядерного тероризму полягають у тому, що система цього захисту погоджується із заходами ядерної та радіаційної безпеки. Оцінка можливості вчинення актів ядерного тероризму та пов'язаних з ними радіаційних наслідків, визначення уразливих місць провадяться у взаємодії фахівців з фізичного захисту і фахівців з ядерної безпеки. За аварійних умов заходи фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів не повинні викликати зниження рівня ядерної безпеки.

6.7. Залежно від категорії ядерний матеріал підлягає зберіганню (використанню) у таких зонах обмеження доступу:

6.8. Усі особи, яким необхідно входити до зон обмеження доступу, повинні мати перепустки:

I групи - постійні працівники, посадові обов'язки яких обумовлюють потребу доступу до вразливих місць, захищених, внутрішніх та особливо важливих зон;

II групи - постійні працівники з потребою доступу до захищеної або контрольованої зони;

III групи - тимчасовий персонал, який у межах уразливих місць, захищених, внутрішніх та особливо важливих зон перебуває у супроводі постійних працівників відповідної групи;

IV групи - відвідувачі (порядок доступу такий, як у тимчасового персоналу).

Перепустки повинні мати захист від підробки. Усі транспортні засоби, особи та їхні речі під час перетинання кордонів зон обмеження доступу підлягають огляду із застосуванням технічних засобів. В'їзд особистого автотранспорту в межі захищеної або контрольованої зони забороняється.

6.9. Особи, які перебувають у внутрішніх зонах, повинні перебувати під постійним наглядом, який може бути забезпечений шляхом взаємоконтролю (роботу виконують дві або більше осіб разом) або з використанням засобів телебачення.

6.10. Кожна особа, яка використовує або зберігає ядерний матеріал, повинна додержуватись установлених правил щодо його збереження (охорони, обліку і контролю наявності).

6.11. Поза стінами будов і споруд по периметру зон обмеження доступу повинен додатково споруджуватися фізичний бар'єр. Периметр цих зон має бути оснащений черговим, посиленим та аварійним освітленням, засобами телевізійного контролю, сигналізацією. У будовах і спорудах, що розташовані на периметрі зон обмеження доступу, кількість входів і виходів повинна бути мінімальною (в ідеальному випадку - тільки один). Усі запасні виходи обладнуються сигналізацією, а зовнішні вікна, люки, інші можливі шляхи проникнення, повинні бути постійно зачинені та обладнані сигналізацією, мати фізичні бар'єри. Межі внутрішніх зон не повинні контактувати з вулицями міста.

6.12. Пункти входу, в'їзду автомобільного та залізничного транспорту, що розміщені по периметру контрольованої або захищеної зони, повинні мати захист від протаранення, від використання вогнепальної зброї проти охорони, обладнані місцевим та аварійним освітленням, засобами контролю перепусток, дозиметричного контролю, зв'язку та телевізійного контролю.

6.13. Фізичний захист уразливих місць забезпечується шляхом:

зведення до мінімуму кількості входів (виходів);

створення фізичних бар'єрів на всіх можливих шляхах проникнення, що розташовані по периметру уразливих місць, та обладнання їх сигналізацією;

об'єднання суміжних уразливих місць в особливо важливі зони із спільними заходами захисту по периметру;

освітлення периметра уразливих місць та обладнання його телевізійним контролем і сигналізацією;

обладнання внутрішнього об'єму кожного приміщення, зарахованого до вразливих місць, сигналізацією та засобами телевізійного контролю;

обмеження доступу в уразливі місця та особливо важливі зони уповноваженими особами, доступ сторонніх осіб дозволяється тільки у супроводі уповноважених. Постійний нагляд за перебуванням будь-яких осіб у цих місцях забезпечується згідно з пунктом 6.9;

постійного обліку осіб, які мали доступ в уразливі місця або виконували будь-які роботи з кожним конкретним особливо важливим пристроєм. У разі виявлення ознак стороннього втручання в уразливі місця або безпосередньо до особливо важливих пристроїв проводиться розслідування. Якщо є підстави вважати, що було несанкціоноване вилучення ядерного матеріалу, то сповіщаються відповідні слідчі органи і, якщо можна, зберігаються сліди дій сторонніх осіб;

перевірки оператором на початку кожної зміни стану фізичних бар'єрів та дії технічних засобів охорони вразливих місць;

виконання переміщень ядерного матеріалу за межі ядерного об'єкта у відповідності з установленими вимогами до його перевезення;

цілодобової охорони вразливих місць. Головним завданням охорони при виявленні початку вчинення злочину є своєчасний виклик належним чином озброєних зовнішніх допоміжних сил оборони.

7.1. Мета фізичного захисту під час перевезення ядерного матеріалу досягається:

зведенням до мінімуму часу перевезення (кількості та тривалості перевантажень, тимчасового зберігання);

охороною на рівні, який відповідає встановленій категорії ядерного матеріалу, що перевозиться;

запобіганням регулярним графікам перевезення;

попередньою перевіркою надійності всіх осіб, причетних до перевезення;

зведенням до мінімуму кількості осіб, що мають інформацію про перевезення;

запобіганням несанкціонованому переадресуванню ядерного матеріалу під час перевезення;

захистом інформації, що стосується перевезення (графіка, маршруту);

запобіганням використанню загальноприйнятого маркування станцій призначення.

7.2. Уповноважені органи, які несуть відповідальність за фізичний захист у процесі перевезення, одержують від вантажовідправника або органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (при транзиті) письмові інструкції із заходів безпеки і фізичного захисту вантажу. Ці заходи повинні запобігати можливості несанкціонованого вилучення ядерного матеріалу, вчинення акту ядерного тероризму і включати забезпечення постійного двостороннього зв'язку між транспортним засобом та уповноваженою особою відправника (одержувача).

7.3. При виборі маршруту перевезення необхідно складати його таким чином, щоб уникати районів стихійного лиха або масових безпорядків. Маршрут повинен бути попередньо погоджений з відповідними органами виконавчої влади. При виборі виду транспорту для перевезення партії вантажу слід зводити до мінімуму тривалість його перебування в дорозі.

7.4. До початку перевезення одержувач підтверджує свою готовність негайно прийняти вантаж (та передати його в разі потреби) у призначений термін.

7.5. Перед відвантаженням відправник переконується, що застосовані заходи відповідають правилам фізичного захисту, що діють у державі одержувача та державах транзиту.

7.6. Ядерний матеріал перевозиться у закритих та таких, що замикаються, транспортних засобах, відсіках або вантажних контейнерах. Упаковки вагою понад 2000 кг дозволяється перевозити на відкритих транспортних засобах за умови, що кожна упаковка зачинена та опломбована. Упаковка повинна бути закріплена або зафіксована на транспортному засобі або вантажному контейнері.

7.7. Перед відправленням обов'язково проводиться перевірка цілості замків і пломб на упаковці, транспортному засобі або вантажному контейнері.

7.8. Перед завантаженням та відправленням проводиться ретельний огляд транспортного засобу для того, щоб упевнитися у відсутності пристроїв, призначених для вчинення актів ядерного тероризму.

7.9. Одержувач повинен перевірити цілісність упаковок, замків, пломб і прийняти вантаж відразу після його прибуття, а також повідомити відправника та орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки про прибуття вантажу до пункту призначення відразу.

7.10. Перевезення кожної партії ядерного матеріалу незалежно від його категорії забезпечується супроводженням або охороною. На випадок аварії або нападу повинні бути створені та належним чином навчені аварійні команди й озброєні допоміжні сили.

7.11. Заходи фізичного захисту ядерних матеріалів під час міжнародних, в тому числі транзитних перевезень здійснюються у відповідності до вимог, що містяться у міжнародних угодах.

7.12. Рівень фізичного захисту при міжнародному перевезенні ядерного матеріалу повинен бути не нижче рівня, встановленого міжнародною Конвенцією про фізичний захист ядерного матеріалу.

8.1. Для перевезення ядерного матеріалу автомобільним транспортом застосовується спеціальний транспорт, обладнаний системою блокування управління. У транспортному засобі з ядерним матеріалом, крім водія, повинна перебувати ще одна особа, що супроводжує або охороняє вантаж. Цей транспортний засіб супроводжується транспортним засобом Державтоінспекції з її співробітниками.

Охорона веде постійне спостереження та перевіряє пломби і замки під час кожної зупинки.

Якщо перевезення не може бути здійснене за один день, то попередньо готується нічна стоянка у визначеному пункті. На цей час вантажний транспортний засіб ставиться на стоянку в приміщенні, яке замикається та охороняється, або на території, яка також охороняється.

Між вантажним транспортним засобом, транспортним засобом супроводження та уповноваженою особою відправника (одержувача) підтримується двосторонній зв'язок.

8.2. Для перевезення ядерного матеріалу залізничним транспортом надається окремий поїзд або окремий вагон. Вантажна партія обов'язково супроводжується конвоїрами в складі супроводження або охороною. Супроводження або охорона підтримує двосторонній зв'язок з допоміжними силами охорони.

8.3. У відповідності до вимог чинного законодавства перевізник ядерного матеріалу розробляє, погоджує з органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і здійснює спеціальні заходи для безпеки руху транспортного засобу з ядерним матеріалом (спецвантажем).

А - Весь плутоній, за винятком того, ізотопна концентрація якого перевищує 80 % за плутонієм-238.

Б - Матеріал, не опромінений у реакторі або опромінений, рівень випромінювання якого на відстані одного метра (без захисту) дорівнює або менше 1 Гр/год. (100 рад/год.).

В - Матеріал, який не підпадає під категорію III, а також природний уран, збіднений уран і торій повинні бути захищені у відповідності до раціональної практики поводження з такими матеріалами.

Г - Інше паливо, яке до опромінення за первісним складом розщепних ізотопів було віднесене до I або II категорії за умови, що рівень його випромінювання перевищує 1 Гр/год. (100 рад/год.) на відстані одного метра (без захисту), може бути віднесене до II і III категорій, відповідно.