ІІІ. Врахування норм МГП під час організації бойового забезпечення
1. Розвідка
1. Діяльність щодо збору інформації, яка не суперечить вимогам МГП, здійснюється з урахуванням дозволених методів її збору.
2. Діяльність щодо збору інформації, яка має військову цінність, у районах, що знаходяться під контролем противника, вважається законною, коли вона здійснюється військовослужбовцями без приховування статусу комбатанта (у військовій формі одягу своїх збройних сил).
3. Діяльність щодо збору інформації, яка має військову цінність, у районах, що знаходяться під контролем противника, розглядається як шпигунство, якщо вона здійснюється приховано.
Шпигунство не забороняється, але комбатант, якого було захоплено під час такої діяльності, втрачає право на отримання статусу військовополоненого і може понести покарання.
4. Цивільне населення окупованої сторони не може примушуватись до надання відомостей ним особисто або дізнавання інформації від третіх осіб.
5. Захоплені в полон комбатанти можуть бути допитані. Під час допиту вони можуть розкривати лише відомості щодо себе.
Військовополоненим, які відмовляються відповідати на запитання, не можна погрожувати, принижувати, піддавати тортурам, обмежувати чи переслідувати.
6. Основними завданнями розвідки з урахуванням норм МГП є добування достовірних розвідувальних даних про:
об’єкти (цілі) противника, які знаходяться поблизу цивільних об’єктів або є ними;
наявність укриттів для цивільного населення на можливих напрямках дій військ (сил);
наявність, розташування і стан об’єктів, які знаходяться під захистом МГП, ступінь їх використання противником;
порушення норм МГП під час ведення воєнних дій своїми військами (силами) і військами противника.
Дорозвідка об’єктів (цілей) противника проводиться для одержання даних про можливий збиток, що може бути завданий цивільному населенню та об’єктам, які знаходяться під захистом МГП.
7. До обов’язку командувача (командира, начальника) та штабу входить узгодження зусиль сил та засобів розвідки родів військ, спеціальних військ і служб щодо виявлення особливо небезпечних об’єктів, густонаселених районів та інших об’єктів, ураження яких може призвести до значних жертв серед цивільного населення.
2. Радіоелектронна боротьба
1. Під час організації і ведення радіоелектронної боротьби необхідно передбачати:
введення заборон на радіоелектронне заглушення радіоелектронних засобів і ліній зв’язку, які використовуються військовими і цивільними медичними службами, військовим і цивільним духовним персоналом противника, гуманітарними організаціями, цивільною обороною, персоналом охорони об’єктів, які знаходяться під захистом МГП, за умови, що вони не використовуватимуться противником у військових цілях;
проведення комплексу організаційних і технічних заходів щодо радіоелектронного захисту систем і засобів своїх аналогічних служб (об’єктів) та організацій, визначених МГП.
2. Розпізнавання радіоелектронних засобів, що належать зазначеним вище службам (організаціям), проводиться за розпізнавальними радіосигналами відповідно до вимог Регламенту радіозв’язку Міжнародної спілки електрозв’язку ISBN 92-61-04144-2, а також за опублікованими радіочастотами і сигналами.
3. Перелік сигналів та робочих частот доводиться до командирів (начальників) військових частин і підрозділів радіоелектронної боротьби і зберігається на відповідних командних пунктах (пунктах управління) як у мирний, так і у воєнний час.
3. Тактичне маскування
1. Під час організації та проведення заходів щодо маскування військових об’єктів, озброєння, військової техніки та визначених районів від розвідки противника забороняється використовувати:
міжнародні розпізнавальні емблеми, знаки і сигнали;
прапори, військові емблеми і форму одягу противника, нейтральних держав, а також розпізнавальну емблему Організації Об’єднаних Націй;
медичні формування, санітарний транспорт, військовополонених і цивільних осіб.
4. Інженерне забезпечення
1. За будь-яких умов обстановки забороняється застосовувати мінно-вибухові загородження проти цивільного населення і цивільних об’єктів.
2. У разі будь-якого встановлення мін, коли можливе ураження цивільного населення, проводиться завчасне його оповіщення, за винятком випадків, коли таке оповіщення неможливе через складну обстановку.
( Пункт 3 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 4 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 5 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 6 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 7 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 8 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 9 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )( Пункт 10 глави 4 розділу III виключено на підставі Наказу Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )
3. Під час воєнних дій мінно-вибухові загородження, встановлені в промаркованому периметрі, передаються у встановленому порядку від одних військових частин до інших або знищуються (знімаються) перед залишенням району.
4. Після припинення воєнних дій з метою зменшення небезпеки, яку становлять вибухонебезпечні предмети - наслідки війни та міни, на уражених територіях вживають таких заходів:
визначають і вивчають загрозу, яку становлять вибухонебезпечні предмети - наслідки війни та міни;
визначають потреби позначення й знешкодження, видалення чи знищення та можливість їх виконання, а також установлюють пріоритетність таких потреб;
позначають місцезнаходження вибухонебезпечних предметів - наслідків війни та мін, знешкоджують, видаляють чи знищують їх;
мобілізують ресурси для здійснення такої діяльності.
( Пункт 4 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства оборони № 514 від 10.10.2018 )
5. Радіаційний, хімічний, біологічний захист
1. Начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту з урахуванням норм МГП зобов’язаний:
розробляти та надавати командувачу з’єднання, командиру військової частини пропозиції щодо організації радіаційного, хімічного, біологічного захисту (далі - РХБ захист) військових частин та підрозділів;
організовувати та здійснювати контроль за виконанням заходів РХБ захисту з’єднання, військової частини;
організовувати проведення радіаційної, хімічної, біологічної розвідки, виявлення і позначення районів зараження;
організовувати проведення дезактивації (знезараження) ділянок місцевості, споруд та об’єктів;
брати участь в організації взаємодії з представниками місцевих органів виконавчої влади з питань РХБ захисту та за можливості надавати їм спеціальну допомогу щодо РХБ захисту цивільного населення;
проводити підготовку інструкторів РХБ захисту батальйонів (дивізіонів і їм рівних) та позаштатних відділень, екіпажів (обслуг) радіаційної, хімічної, біологічної розвідки з урахуванням норм МГП.
6. Морально-психологічне забезпечення
1. Для дотримання особовим складом норм МГП мають здійснюватися заходи морально-психологічного забезпечення, що передбачають:
проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи з особовим складом щодо порядку застосування норм МГП, поширення інформаційно-довідкових матеріалів;
оперативне доведення до військовослужбовців розпоряджень, наказів, директив командувачів (командирів, начальників) із питань застосування норм МГП;
оцінку і прогнозування суспільно-політичної обстановки в районі виконання завдань;
виховання особового складу в кращих українських традиціях гуманного ставлення до жертв збройних конфліктів і цивільних осіб;
налагодження взаємодії з органами місцевої влади та самоврядування, громадськими організаціями та представниками засобів масової інформації щодо врегулювання конфліктних ситуацій, формування довіри до особового складу, до збройних сил в цілому.
2. Командувач (командир, начальник) і штаб мають використовувати сили і засоби морально-психологічного забезпечення для оповіщення:
осіб, які знаходяться під захистом МГП, про напад;
військ противника про місцезнаходження об’єктів (зон), що перебувають під захистом МГП, на своїй території;
цивільного населення та своїх військ про порушення противником норм МГП.
ІV. Особливості ведення воєнних дій з’єднаннями, військовими частинами та підрозділами Повітряних і Військово-Морських Сил Збройних Сил України з урахуванням норм МГП
1. Загальні положення
1. Воєнні дії в повітрі можуть вести:
військові літальні апарати (військові літаки і вертольоти);
допоміжні літальні апарати.
Крім того, до воєнних дій у повітрі належить протиповітряний бій, який ведеться з’єднаннями, військовими частинами (підрозділами) військ Повітряних Сил Збройних Сил України та з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Сухопутних військ Збройних Сил України.
2. Комбатантами у війні, збройному конфлікті на морі, крім особового складу Військово-Морських Сил, є члени екіпажів суден:
торгових, які переобладнані у військові;
невійськових, які включені до складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України і які:
мають розпізнавальні ознаки, що відрізняють їх від суден цивільних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
очолюються офіцерами, які проходять військову службу;
мають екіпаж, підпорядкований військовій дисципліні.
3. Під час ведення воєнних дій у повітрі і на морі військовими об’єктами є:
військові літальні апарати і допоміжні літальні апарати;
військові кораблі і допоміжні судна.
4. Санітарні літальні апарати - будь-які засоби, призначені для здійснення тільки медичних (санітарних) перевезень повітрям.
Військові госпітальні судна - судна, побудовані або обладнані з метою надання допомоги пораненим, хворим і особам, які зазнали корабельної аварії (аварії літального апарата), їх лікування та перевезення. Такі судна не можуть піддаватися нападу або захопленню і користуються повагою та захистом за умови, що їхні назви і характеристики були повідомлені сторонам конфлікту за 10 днів до їхнього використання.
Госпітальні судна - судна, які використовуються національними товариствами Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, офіційно визнаними добродійними товариствами, або приватними особами. Такі судна користуються таким самим захистом, як і військові госпітальні судна, за умови завчасного повідомлення про їхнє використання. Госпітальні судна повинні мати документ, який засвідчує, що під час їхнього спорядження і відправлення вони знаходилися під наглядом влади, яка видала цей документ.
Медичний і духовний персонал госпітальних суден та їхні команди не можуть бути захоплені незалежно від того, чи є на борту поранені та хворі.
5. Невійськовими об’єктами є:
цивільні літальні апарати;
цивільні авіалайнери;
нейтральні цивільні літальні апарати;
невійськові судна (торговельні судна, у тому числі нейтральні торговельні судна).
6. Цивільний літальний апарат - літальний апарат, що не є військовим, допоміжним або державним літальним апаратом - митним або поліцейським, який знаходиться на комерційній або приватній службі.
7. Цивільний авіалайнер - цивільний літальний апарат, який має чіткі розпізнавальні знаки і здійснює регулярні або нерегулярні перевезення цивільних пасажирів за маршрутами служби повітряного руху.
8. Нейтральні цивільні літальні апарати - цивільні літальні апарати, що мають розпізнавальні знаки нейтральних держав.
9. Зміна статусу невійськового судна на статус військового корабля у випадку допущення ним порушень можлива у своїх або у ворожих внутрішніх і територіальних (архіпелажних) водах, проте забороняється у водах нейтральної держави.
Озброєне торговельне судно не входить до складу збройних сил, тому не користується правом ведення воєнних дій, зупинки суден у морі, огляду і захоплення, а своє озброєння може використовувати лише для самооборони. Якщо таке судно використовує своє озброєння для ведення активних воєнних дій проти сил противника, воно втрачає імунітет від нападу і знищення без попередження.
Якщо є сумнів у статусі торговельного судна, воно може бути зупинено для огляду. У випадку відмови від зупинки та огляду або здійснення опору після відповідного попередження судно може бути піддано нападу (уражено).
Торговельні судна, що прийняли на борт осіб, які зазнали корабельної аварії чи аварії літального апарата, мають сповістити про це сторони конфлікту всіма наявними засобами.
2. Особливості ведення воєнних дій з’єднаннями, військовими частинами та підрозділами Повітряних Сил Збройних Сил України
1. Забороняється нападати на цивільні літальні апарати, за винятком випадків, коли вони:
беруть участь у воєнних діях в інтересах противника;
діють як допоміжний літальний апарат збройних сил противника;
включені в систему збору розвідувальних даних противника або сприяють цій системі;
здійснюють політ під прикриттям військових літальних апаратів противника;
відмовляються підкоритися вимозі про зміну курсу і напрямку польоту для ідентифікації, огляду та обшуку на аеродром воюючої сторони, який безпечний для цього типу літальних апаратів і знаходиться в межах розумної досяжності;
використовують систему управління вогнем, яку із високою ймовірністю можна вважати частиною системи озброєння літального апарата;
маневрують під час перехоплення з явною метою нападу на літальний апарат воюючої держави, який перехоплюється;
несуть зброю класу "повітря-повітря" або "повітря-земля (поверхня)";
сприяють воєнним діям іншим способом.
2. Цивільні літальні апарати, пересуваючись у повітряному просторі, мають уникати перетинання меж районів воєнних дій, спеціальних зон і територій, прирівняних до них. У разі підходу до таких районів або входу до їх повітряного простору вони мають вживати запобіжних заходів щодо цивільних літальних апаратів (додаток 6) для уникнення небезпеки.
3. Категорії літальних апаратів противника, що не підлягають нападу:
санітарні літальні апарати;
літальні апарати, яким надано охоронні грамоти за згодою сторін збройного конфлікту;
цивільні авіалайнери.
4. Санітарні літальні апарати не підлягають нападу, якщо вони:
визнані санітарними;
діють відповідно до домовленості між воюючими сторонами про польоти санітарних літальних апаратів у зоні збройного конфлікту, у якій обумовлюються висоти, час і маршрути безпечних польотів, а також засоби розпізнавання та зв’язку;
здійснюють польоти над районами, які контролюються своїми чи дружніми силами, та за межами зони збройного конфлікту.
5. Літальні апарати, яким надано охоронні грамоти, не підлягають нападу, якщо вони:
чітко використовуються у цілях, визначених в охоронній грамоті;
не перешкоджають навмисно пересуванню комбатантів;
дотримуються всіх умов угоди, включаючи можливість проведення огляду.
6. Цивільні авіалайнери не підлягають нападу, якщо вони:
чітко використовуються у визначених цілях;
не перешкоджають навмисно пересуванню комбатантів.
7. Літальні апарати, які не підлягають нападу, можуть бути піддані нападу у разі, якщо:
зміна їхнього курсу з метою посадки, огляду, обшуку та можливого захоплення реально нездійсненна;
не існує жодного іншого способу здійснити військовий контроль;
порушення, допущене літальним апаратом, стало підставою для визнання його військовим об’єктом або є достатньо підстав вважати його таким об’єктом;
отримана або очікувана військова перевага перевищуватиме випадкові втрату або збиток.
3. Перехоплення, огляд і обшук цивільних літальних апаратів
1. Військові літальні апарати держав, які воюють, мають право перехоплювати цивільні літальні апарати за межами нейтрального повітряного простору в тих випадках, коли для цього є достатні підстави.
2. Якщо після перехоплення зберігаються підстави припускати, що цивільний літальний апарат підлягає захопленню, військовий літальний апарат протилежної держави має право примусити цивільний літальний апарат прослідувати для огляду та обшуку на аеродром, який безпечний для цього типу літальних апаратів і знаходиться в межах розумної досяжності.
У випадку, коли такого аеродрому немає, курс нейтрального цивільного літального апарата може бути змінений для унеможливлення його прямування до заявленого пункту призначення.
4. Захоплення цивільних літальних апаратів і вантажів противника
1. Цивільні літальні апарати противника (за винятком санітарних літальних апаратів та літальних апаратів, яким надано охоронні грамоти відповідно до угоди між воюючими сторонами) і вантажі, що знаходяться на борту таких літальних апаратів, можуть бути захоплені за межами нейтрального повітряного простору.
2. Санітарні літальні апарати та літальні апарати, яким надано охоронні грамоти, не підлягають захопленню тільки в тому разі, якщо вони:
чітко використовуються у визначених для них цілях;
не чинять дій, які завдають збитків противнику;
негайно підкоряються вимозі про перехоплення та огляд;
не перешкоджають навмисно пересуванню комбатантів і підкоряються наказу про зміну курсу, коли це потрібно;
не порушують вимог раніше укладеної угоди.
3. Захоплення цивільного літального апарата противника здійснюється шляхом його перехоплення, наказування прямувати на аеродром який безпечний для цього типу літальних апаратів та знаходиться в межах розумної досяжності, і взяття літального апарата після приземлення як трофея до судового рішення.
4. Під час захоплення необхідно забезпечити безпеку пасажирів, екіпажу та збереження їхнього особистого майна.
5. Дії щодо цивільних літальних апаратів нейтральних держав у зоні збройного конфлікту
1. Цивільні літальні апарати, які мають розпізнавальні знаки нейтральних держав, не можуть піддаватися нападу або захопленню, за винятком таких випадків:
є підстави вважати, що вони перевозять контрабанду;
після попередження або спроби перехоплення вони навмисно та явно відмовляються змінити курс чи прямувати для огляду і обшуку на аеродром протилежної сторони, який безпечний для цього типу літальних апаратів і знаходиться у межах розумної досяжності;
беруть участь у воєнних діях в інтересах противника;
діють як допоміжні літальні апарати збройних сил противника;
включені в систему розвідки противника або сприяють їй;
сприяють воєнним діям іншим способом (наприклад, шляхом перевезення військових вантажів).
2. Якщо у командира військового літального апарата виникли підозри щодо цивільного літального апарата, який має розпізнавальні знаки нейтральної держави, він може застосувати щодо такого цивільного літального апарата право перехоплення та право зміни курсу для проведення його огляду й обшуку.
3. Нейтральний цивільний літальний апарат звільняється від огляду й обшуку, якщо:
прямує на нейтральний аеродром;
знаходиться під контролем супроводжувача - нейтрального військового літального апарата, з яким держава прапора цивільного літального апарата уклала угоду про такий контроль;
держава прапора нейтрального військового літального апарата гарантує, що нейтральний цивільний літальний апарат не перевозить контрабанду і не бере участі у діях, які несумісні з його нейтральним статусом, а командир нейтрального військового літального апарата надає за запитом командира військового літального апарата, який здійснює перехоплення, всю інформацію щодо характеру цивільного літального апарата і його вантажу.
4. У безпосередній близькості від районів воєнних дій цивільні літальні апарати повинні виконувати вказівки командування сторін, що воюють, щодо напрямку і висоти їхнього польоту.
5. Якщо після огляду та обшуку залишаються достатні підстави для підозр щодо ворожості цивільного літального апарата із розпізнавальними знаками нейтральної держави може бути захоплений як трофей до рішення суду.
6. Нейтральні цивільні літальні апарати підлягають захопленню, якщо в результаті огляду та обшуку або іншим чином було визначено, що вони:
перевозять контрабанду;
здійснюють політ спеціально для перевезення окремих пасажирів, які входять до складу збройних сил противника;
діють під безпосереднім контролем і управлінням противника, підкоряються його наказам або безпосередньо зафрахтовані чи використовуються ним;
пред’являють неналежним чином оформлені чи фальшиві документи або знищують, псують чи приховують їх;
порушують правила встановлені однією із воюючих сторін;
порушують блокаду.
7. Вантаж, який знаходиться на борту нейтрального літального апарата, підлягає захопленню тільки в тому випадку, якщо він є контрабандою.
8. Захоплення нейтрального цивільного літального апарата здійснюється шляхом його перехоплення, наказування прямувати на аеродром, який безпечний для цього типу літальних апаратів і знаходиться у межах розумної досяжності, та взяття літального апарата після приземлення і проведення огляду й обшуку як трофея до судового рішення.
Якщо у сторони, що воює, немає безпечного аеродрому, який знаходиться у межах розумної досяжності, курс нейтрального цивільного літального апарата може бути змінений для унеможливлення його прямування до заявленого пункту призначення.
9. Під час захоплення необхідно забезпечити безпеку пасажирів і екіпажу, збереження їхнього особистого майна та документів, які стосуються трофея.
10. Заходом, альтернативним захопленню, є зміна курсу нейтрального цивільного літального апарата за його згодою для унеможливлення його прямування до заявленого пункту призначення.
6. Особливості ведення воєнних дій з’єднаннями, військовими частинами та підрозділами Військово-Морських Сил Збройних Сил України
1. Воєнні дії на морі можуть вестись:
у територіальному морі;
у внутрішніх водах;
на сухопутних територіях, у винятковій економічній зоні і на континентальному шельфі;
в архіпелазьких водах держав збройного конфлікту чи у повітряному просторі над ними;
у відкритому морі або у повітряному просторі над ним;
у виключній економічній зоні і на континентальному шельфі нейтральних держав або у повітряному просторі над ними.
2. Воєнні дії забороняється вести у:
нейтральних водах;
нейтральному повітряному просторі;
водах нейтральних територій;
міжнародних протоках і водах, у яких може здійснюватися право архіпелазького проходу морськими коридорами.
Сторони збройного конфлікту мають дійти взаємної згоди щодо заборони ведення воєнних дій у морських районах з рідкісними чи вразливими екосистемами та із середовищем видів риб (чи інших форм морських організмів), запаси яких виснажені.
3. Під нейтральними водами слід розуміти внутрішні, територіальні та архіпелазькі води держав, які не беруть участі у війні чи збройному конфлікті.
Нейтральні води не повинні використовуватися сторонами збройного конфлікту як сховища від противника або як район ведення воєнних дій чи база морських операцій.
Військовий корабель має право здійснити мирний прохід через територіальне море нейтральної держави, якщо ця держава спеціальною постановою не призупинила для військових кораблів сторін, що воюють, право мирного проходу.
4. Нейтральний повітряний простір - повітряний простір, розташований над територією нейтральних вод.
5. Нейтральна держава має вживати за можливості заходів щодо попередження порушень свого нейтралітету збройними силами держав, що воюють.
6. Ворожими діями на морі вважаються:
напад на осіб чи об’єкти, які знаходяться у нейтральних водах, на нейтральній території або над такими водами чи територією, захоплення вказаних осіб і об’єктів;
використання як бази для воєнних дій (включаючи напад на осіб чи об’єкти, які перебувають за межами нейтральних вод, або захоплення таких осіб чи об’єктів, якщо напад або захоплення здійснюються збройними силами держав, що воюють) нейтральних вод або повітряного простору над ними;
установка мін;
огляд, обшук, зміна курсу судна або його захоплення.
7. Під час ведення воєнних дій на морі сторони збройного конфлікту обмежені у виборі та використанні засобів ураження.
8. Ракети і снаряди, у тому числі із загоризонтними можливостями, використовуються відповідно до принципів розрізнення цілей.
9. Забороняється використовувати торпеди, які, не потрапивши в ціль, наприкінці бойового ходу не тонуть або не стають безпечними будь-яким іншим способом.
10. Міни можуть бути використані виключно в законних воєнних цілях, включаючи недопущення противника у певні райони моря.
Сторони збройного конфлікту не повинні встановлювати міни, які у випадку втрати контролю над ними не можуть бути ефективно та безпечно знешкоджені.
Забороняється здійснювати мінування нейтральних вод.
11. Міни, що вільно плавають, застосовувати заборонено, якщо вони:
не призначені для нанесення удару по військовому об’єкту;
не знешкоджуються протягом однієї години після втрати над ними контролю.
Про установлення мін, які приведені у бойове положення, чи про приведення в бойове положення раніше установлених мін необхідно робити відповідні повідомлення, за винятком тих випадків, коли їх вибух може вразити лише судна, що є військовими об’єктами.
Місця установки мін мають реєструватися.
12. Після закінчення активних воєнних дій сторони збройного конфлікту мають вжити всіх можливих заходів щодо зняття або знешкодження установлених ними мін.
13. Одним із законних методів ведення війни на морі є блокада.
Блокада оголошується з повідомленням про неї усіх воюючих і нейтральних держав.
Під час оголошення блокади визначаються її початок, тривалість, місце, масштаби і період часу, протягом якого судна нейтральних держав можуть залишити блоковане узбережжя.
Під час блокади не повинен перекриватися доступ до портів і берегів нейтральних держав. Умови блокади однакові для суден усіх держав.
14. Блокада забороняється, якщо:
її єдиною метою є спричинення голоду серед цивільного населення чи позбавлення його інших предметів, необхідних для виживання;
збитки, що завдаються цивільному населенню, перевищуватимуть необхідну військову перевагу, яку передбачається отримати внаслідок блокади.
15. Під час ведення воєнних дій на морі дозволяється застосовувати військову хитрість.
16. Військовим кораблям і допоміжним суднам забороняється нападати під чужим прапором та симулювати володіння статусом:
госпітальних суден, невеликих суден, які використовуються для прибережних рятувальних операцій чи санітарних перевезень;
суден, які виконують гуманітарні місії;
пасажирських суден, які перевозять цивільних пасажирів;
суден, які захищені прапором Організації Об’єднаних Націй;
суден, які одержали охоронні грамоти відповідно до колишніх угод між сторонами, включаючи картельні судна;
суден, які володіють правом використання розпізнавальної емблеми Червоного Хреста або Червоного Півмісяця;
суден, які перевозять культурні цінності, що користуються особливим захистом.
17. Акти віроломства включають напад з використанням симулювання:
володіння статусом, що надає право на захист;
володіння статусом нейтрального судна;
володіння статусом судна, яке діє під егідою Організації Об’єднаних Націй;
здачі в полон чи перебування у небезпеці (наприклад, подавання сигналу біди).
18. На морі можуть встановлюватися спеціальні зони (наприклад, оборонні, закриті для торговельного мореплавства, воєнних дій, розпізнавальні тощо), у яких передбачається особливий режим бойового використання сил і засобів флоту, а також судноплавства для держав, що не беруть участі у війні (збройному конфлікті).
19. Військові кораблі, допоміжні судна, військові та допоміжні літальні апарати противника, що знаходяться за межами нейтральних вод (нейтрального повітряного простору), можуть бути об’єктами для ураження, захоплення та знищення.
У випадку сумніву щодо використання судна у воєнних діях воно вважається невійськовим.
20. Підводний човен або надводний корабель будь-яким способом може знищити вороже невійськове судно або позбавити його можливості продовжувати плавання лише в тому разі, якщо попередньо буде забезпечена безпека пасажирів, екіпажу і документів судна.
21. Торговельні судна противника можуть бути піддані нападу лише тоді, коли вони чинять такі дії:
виконують завдання в інтересах противника;
використовуються як допоміжні судна збройних сил противника;
працюють у системі збору розвідувальних даних противника або сприяють подібній діяльності;
здійснюють плавання під конвоєм військових кораблів або військових літальних апаратів противника;
відмовляються підкоритися вимозі про зупинку або чинять активний опір огляду, обшуку чи захопленню;
мають озброєння, яке може завдати шкоди військовому кораблю (це не стосується особистої зброї, призначеної для захисту особового складу, а також систем суто відбивного характеру, наприклад, дипольних відбивачів);
сприяють воєнним діям іншим способом.
22. Не підлягають нападу:
госпітальні судна, невеличкі судна, які використовуються для прибережних рятувальних операцій, та інші санітарні транспортні засоби і судна, яким надано охоронні грамоти відповідно до угоди між сторонами, що воюють, а також:
картельні судна, тобто судна, призначені для перевезення військовополонених;
судна, які використовуються для виконання гуманітарних місій, включаючи судна, що перевозять вантажі, необхідні для виживання цивільного населення, і судна, які використовуються для проведення акцій з надання допомоги цивільним особам і рятувальних операцій;
судна, що перевозять культурні цінності, які підлягають особливому захисту;
пасажирські судна, що перевозять цивільних пасажирів;
судна, які виконують релігійні, наукові невоєнного характеру або благодійні функції (судна, що збирають наукові дані, які, ймовірно, можуть бути застосовані у воєнних цілях, не користуються захистом);
невеличкі судна, призначені для прибережного рибальства і зайняті місцевою прибережною торгівлею (проте вони підпорядковуються вказівкам командира військово-морського підрозділу і підлягають огляду);
судна, призначені за своєю конструкцією або пристосовані винятково для ліквідації наслідків інцидентів, що спричиняють забруднення морського природного середовища;
судна, які здалися в полон;
рятувальні плоти і шлюпки.
Вказані судна не підлягають нападу, тільки за умови, коли вони:
сумлінно використовуються у звичній для них ролі;
не чинять ворожих дій;
виконують вимоги щодо розпізнавання та огляду;
не перешкоджають навмисно пересуванню комбатантів;
виконують наказ про зупинку і звільнення проходу, коли це потрібно.
23. Госпітальне судно може позбавитися імунітету у разі ігнорування ним зробленого йому належним чином попередження (при цьому зазначається достатній проміжок часу, протягом якого судно має усунути причину, за якої його може бути позбавлено імунітету).
Якщо після належного попередження госпітальне судно продовжує порушувати умови надання імунітету, воно може бути піддано захопленню або щодо нього можуть вживатися інші заходи, необхідні для того, щоб змусити його підкоритися.
24. Госпітальне судно або інше судно, яке належить до будь-якої категорії суден, що не підлягають нападу, може бути піддано нападу як крайньому заходу, якщо:
змінити його курс або захопити неможливо;
не існує жодного іншого засобу здійснити військовий контроль;
обставини порушення, допущеного судном, достатньо серйозні, щоб воно втратило імунітет і вважалось військовим об’єктом, або є достатньо підстав вважати, що воно є таким об’єктом;
отримана або очікувана військова перевага перевищуватиме випадкові втрати або збитки.
25. Як тільки військовий корабель (судно) противника спуском свого прапора, підняттям білого прапора, підняттям на поверхню (для підводних човнів) чи переходом команди на рятувальні плавзасоби покаже свою готовність здатися, нанесення ударів по ньому має бути припинено.
Військовий літальний апарат може показувати вихід з бою і здачу приводненням та переходом екіпажу в рятувальні засоби.
Особовий склад захоплених або знищених військових кораблів (суден) противника отримує статус військовополонених.
7. Захоплення та знищення суден і вантажів противника
1. Судна противника як торговельні, так й інші, а також вантажі на борту таких суден можуть бути захоплені за межами нейтральних вод.
Захоплення торговельного судна здійснюється шляхом взяття такого судна як трофея до судового рішення. Крім того, курс такого судна може бути примусово змінено для слідування у відповідний район або порт для завершення його захоплення.
Заходом, альтернативним захопленню, є зміна курсу торговельного судна для унеможливлення його прямування у заявлений пункт призначення.
2. У винятковому випадку торговельне судно противника може бути знищене, якщо неможливо його захопити або спрямувати у визначений порт як трофей, за умови виконання таких умов:
забезпечено безпеку пасажирів і екіпажу (корабельні шлюпки не вважаються безпечним місцем для цієї цілі, за винятком тих випадків, коли евакуація пасажирів і екіпажу відбувається за сприятливих погодних умов і стану моря, близько суша або інше судно, яке може взяти їх на борт);
забезпечено збереження документів судна;
за можливості збережено особисте майно пасажирів і екіпажу.
3. Знищення в морі пасажирських суден противника, які перевозять лише цивільних пасажирів, забороняється.
З метою забезпечення безпеки пасажирів такі судна спрямовуються у відповідний район або порт для завершення захоплення.
8. Дії відносно нейтральних торгових суден у зоні збройного конфлікту
1. Торговельні судна під прапорами нейтральних держав не можуть бути піддані нападу, за винятком таких випадків:
є підстави вважати, що вони перевозять контрабанду або порушують блокаду;
після того, як їм було зроблено попередження, вони навмисно і явно відмовляються зупинитися або чинять опір огляду, обшуку чи захопленню;
беруть участь у воєнних діях на стороні противника;
діють як допоміжні судна збройних сил противника;
включені в систему розвідки противника або сприяють їй;
прямують під конвоєм військових кораблів або військових літальних апаратів противника;
сприяють бойовим діям іншим способом (наприклад, перевозять військове майно).
Якщо нападаюча сторона не має можливості спочатку евакуювати пасажирів та екіпаж у безпечне місце, напад неприпустимий. У разі можливості торговельне судно має бути попереджено про зміну курсу, розвантаження або вжиття інших запобіжних заходів.
Та обставина, що нейтральне торговельне судно озброєне, не може бути підставою для нападу.
2. У разі підозри, що торговельне судно під нейтральним прапором має ворожі наміри, може бути застосоване право огляду та обшуку, включаючи право зміни курсу зазначеного судна з метою обшуку відповідно до правил проведення обшуку.
Якщо після огляду та обшуку залишаються достатні підстави для підозр щодо ворожості торговельного судна під прапором нейтральної держави може бути захоплено як трофей до рішення суду.
3. Як захід, що замінює огляд і обшук, курс нейтрального судна (за його згодою) може бути змінений для унеможливлення його прямування у заявлений пункт призначення.
Якщо огляд й обшук на морі неможливі або небезпечні, військовий корабель чи військовий літальний апарат сторони збройного конфлікту може змінити курс торговельного судна для спрямування його у відповідний район або порт для огляду й обшуку.
4. Предмети контрабанди, призначені для використання у збройному конфлікті, підлягають захопленню, якщо місцем їхнього призначення є територія противника або територія, яка ним окупована, або якщо їх адресовано його збройним силам.
При цьому немає значення, чи відбуватиметься доставка предметів контрабанди безпосередньо чи з перевантаженням у порту нейтральної держави з наступним перевезенням.
5. Не підлягають конфіскації як контрабанда (навіть якщо вони призначені для противника) такі товари:
предмети, що не можуть бути використані у збройному конфлікті;
матеріали і предмети, призначені винятково для догляду за пораненими (хворими) та попередження епідемій;
медичні засоби і госпітальне устаткування;
предмети релігійного культу;
одяг, постільні речі, продовольство та засоби укриття для цивільного населення в цілому і жінок та дітей зокрема (за умови, що немає підстав підозрювати, що їх використовуватимуть за іншим призначенням);
предмети, призначені для військовополонених (включаючи як індивідуальні посилки, так і колективні вантажі, що містять продовольство, одяг, медикаменти, предмети релігійного культу, виховного, культурного та спортивного призначення).
6. Якщо контрабанда, що призначена для використання у збройному конфлікті, становить меншу частину вантажу судна нейтральної держави, саме судно захопленню не підлягає. У цьому випадку захоплюється або знищується тільки контрабандний вантаж.
Якщо контрабандний вантаж за масою, об’ємом, вартістю або ціною фрахту перевищує половину усього вантажу, судно, яке його перевозить, захоплюється.
7. Нейтральне торговельне судно звільняється від застосування до нього права на огляд й обшук, якщо:
прямує до нейтрального порту;
конвоюється нейтральним військовим кораблем своєї держави або військовим кораблем нейтральної держави, з якою держава, під прапором якої прямує торговельне судно, уклала угоду про таке конвоювання;
держава, під прапором якої прямує нейтральний військовий корабель, гарантує, що нейтральне торговельне судно не перевозить контрабанду і не бере участі будь-яким іншим чином у діях, несумісних з його нейтральним статусом;
командир нейтрального військового корабля надає на запит командира військового корабля, що здійснює перехоплення, всю інформацію стосовно статусу торговельного судна і його вантажу, яку можна було б отримати шляхом огляду й обшуку.
8. Нейтральні торговельні судна підлягають захопленню за межами нейтральних вод, якщо здійснюють будь-який з видів діяльності, перелічених у пункті 6 глави 6 цього розділу, або якщо в результаті огляду та обшуку чи іншим чином визначено, що вони:
перевозять контрабанду;
здійснюють плавання спеціально для перевезення окремих пасажирів, які входять до складу збройних сил противника;
діють під безпосереднім контролем і управлінням противника, підпорядковуються його наказам або безпосередньо зафрахтовані чи використовуються ним;
надають неналежні або фальшиві документи;
не мають необхідних документів або знищують, псують чи приховують їх;
порушують правила, встановлені однією із сторін збройного конфлікту, безпосередньо в зоні військово-морських операцій;
порушують чи намагаються порушити блокаду.
Захоплення нейтрального торговельного судна здійснюється шляхом його взяття як трофея до судового рішення.
V. Вивчення норм міжнародного гуманітарного права
1. Вивчення норм МГП у системі оперативної (бойової ) підготовки
1. Дотримання норм МГП можливе лише за умови наявності у військовослужбовців якісних теоретичних знань МГП та практичних навичок щодо їх застосування під час ведення воєнних дій.
Організація вивчення норм МГП у Збройних Силах України є важливим завданням державного рівня, обумовленим зобов’язанням України перед міжнародною спільнотою.
2. Норми МГП вивчаються як у мирний, так і у воєнний час під час навчання військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
3. Вивчення МГП здійснюється шляхом включення його до програм бойової підготовки військ (сил), індивідуальної підготовки військовослужбовців.
4. Організацію та безпосереднє керівництво вивченням норм МГП в органі військового управління, з’єднанні, військовій частині здійснюють командувач, командир та його заступник по роботі з особовим складом за безпосередньою участю помічника командира військової частини з правової роботи (юрисконсульта військової частини).
5. У кожній військовій частині, де проходять військову службу військовослужбовці строкової військової служби, помічник командира військової частини з правової роботи (юрисконсульт військової частини) повинен не менше двох разів на рік (у підготовчі періоди) проводити навчання з командирами взводів і рот з методики навчання особового складу нормам МГП.
6. Процес навчання МГП включає дві складові підготовки - теоретичну та практичну. На теоретичну підготовку має виділятися до 20 % навчального часу, на практичну - до 80 %.
7. Метою теоретичної підготовки є надання базових знань з МГП, що необхідні для виконання функціональних обов’язків відповідно до займаних військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України посад.
8. Метою практичної підготовки є:
набуття військовослужбовцями навичок у практичному використанні норм МГП при виконанні поставлених завдань;
формування у офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин розуміння відповідальності за якість підготовки підлеглих з питань МГП.
9. Організація вивчення МГП базується на дотриманні таких принципів навчання:
персональна відповідальність командувача (командира, начальника) за організацію вивчення положень МГП у підлеглих з’єднаннях, військових частинах, підрозділах та установах;
планомірність і систематичність (формування практичних навичок у військовослужбовців щодо використання норм МГП можливе лише за умови постійного включення питань МГП до заходів бойової підготовки);
спеціалізація навчання (окремі категорії військовослужбовців повинні мати більш глибокі знання МГП (медичний персонал, екіпажі літаків та вертольотів, екіпажі кораблів, особовий склад підрозділів спеціального призначення та розвідки, особи зі складу миротворчих контингентів тощо));
різниця за змістом і обсягом навчання категорій військовослужбовців;
мотивація навчання (кожний військовослужбовець має бути переконаним у необхідності дотримання норм МГП);
простота і практичність викладання матеріалу (література у галузі МГП містить велику кількість юридичних термінів, які для більшості тих, хто навчається, є складними для розуміння, тому кожне визначення чи норму необхідно перекладати на конкретні, наочні та повчальні дії того чи іншого військовослужбовця за певних умов обстановки);
реалістичність викладення матеріалу (дотримання норм МГП і військова необхідність можуть сприйматися як несумісні, тому керівник заняття має бути готовим надати кваліфіковану відповідь щодо реальності застосування на практиці вимог МГП з наведенням конкретних випадків його застосування);
здійснення контролю (рівень підготовки військовослужбовців з питань МГП має періодично оцінюватись (як правило, під час контрольних занять за період навчання, підсумкових перевірок та інспектувань); перевірка знань може проводитись за допомогою тестів, які розробляються для кожної категорії особового складу).
10. Метою навчання нормам МГП є:
1) для рядового складу:
вивчення пам’ятки військовослужбовця при виконанні обов’язків військової служби та спеціальних (бойових) завдань, норм МГП та відповідальності за їх порушення;
уміння діяти в умовах бойової обстановки (під час виконання завдань миротворчих операцій) з дотриманням норм МГП;
2) для сержантського і старшинського складу:
знання пам’ятки військовослужбовця при виконанні обов’язків військової служби та спеціальних (бойових) завдань, норм МГП та відповідальності за їх порушення;
уміння враховувати норми МГП під час керування підлеглими;
3) для офіцерського складу тактичної ланки:
знання та розуміння норм і принципів МГП, особливостей їх застосування у бойовій обстановці (під час виконання завдань операцій з підтримання миру і безпеки);
уміння використовувати теоретичні знання в процесі прийняття рішення та керування підлеглими під час ведення воєнних дій (під час виконання завдань миротворчих операцій);
володіння методикою навчання особового складу практичному застосуванню норм МГП;
4) для офіцерського складу оперативно-тактичної та оперативно-стратегічної ланки:
отримання ґрунтовних знань МГП, особливо щодо юридичної відповідальності осіб військового командування;
уміння використовувати теоретичні знання в процесі прийняття рішення та керування підлеглими під час воєнних дій (виконання завдань миротворчих операцій);
володіння методикою навчання підлеглих практичному використанню норм МГП;
спроможність здійснення правового аналізу cучасних збройних конфліктів.
11. Під час вивчення МГП використовуються традиційні форми і методи військового навчання, які обираються залежно від мети занять та рівня підготовки тих, хто навчається.
12. Основною формою навчання особового складу з’єднань, військових частин і підрозділів нормам МГП є тактичні (тактико-спеціальні, льотно-тактичні) навчання, під час яких військовослужбовці набувають гуманітарних навичок, вивчаючи прийоми та способи дій, що визначені бойовими статутами (керівництвами тощо).
13. Під час проведення тактичних (тактико-спеціальних, льотно-тактичних) навчань залежно від рівня підготовки тих, хто навчається, мають визначатися додаткові навчальні цілі, наприклад:
навчання командирів військових частин (підрозділів) і штабів дотриманню норм МГП під час організації воєнних дій та керування підлеглими військовими частинами (підрозділами) в бою (виконання завдань операцій з підтримання миру і безпеки);
вироблення в особового складу автоматичної реакції щодо застосування в бою (під час виконання завдань операцій з підтримання миру і безпеки) норм МГП;
виховання у тих, хто навчається, гуманного ставлення до людей та розуміння того, що дотримання норм МГП не суперечить виконанню поставленого завдання.