Про затвердження Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини

Відповідно до Положення про Комітет по нагляду за охороною праці України, затвердженого Указом Президента України від 9 березня 1998 року N 182/98, та на підставі протокольного рішення редакційної комісії, створеної наказом Комітету від 24 листопада 1998 року N 229,

1. Затвердити Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, що додаються.

2. Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини ввести в дію з 1 січня 2000 року.

3. З уведенням у дію зазначених Правил вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила роботи і охорони праці у ветеринарних лабораторіях, затверджені Міністерством сільського господарства СРСР 14 січня 1975 р. (НАОП 2.1.20-1.20.03-75).

4. Управлінню по нагляду в АПК разом з Мінагропромом України:

4.1. До 1 жовтня 1999 р. визначити потребу підприємств, установ і організацій у зазначених Правилах, установити контроль за їх розповсюдженням.

4.2. Вжити заходи щодо вивчення вимог Правил державними інспекторами та іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, експертами експертно-технічних центрів, працівниками підприємств, установ, організацій, апарату Мінагропрому України.

5. Управлінню по нагляду в АПК, начальникам територіальних управлінь та інспекцій, державним інспекторам Держнаглядохоронпраці забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил.

6. Управлінню по нагляду в АПК (Пономаренко В.І.) подати протягом тижня Головному управлінню охорони праці відповідні матеріали для включення Правил до Державного реєстру ДНАОП та до банку даних автоматизованого інформаційного фонду нормативних актів про охорону праці.

7. Головному управлінню охорони праці (Лесенко Г.Г.) передати редакції журналу "Охорона праці" відповідні матеріали щодо тиражування Правил.

8. Редакції журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати цей наказ у найближчому номері журналу.

9. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Сорокіна І.Д.

Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини (далі - Правила) поширюються на лабораторії ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування і форми власності, науково-дослідні інститути ветеринарної медицини, науково-дослідні лабораторії ветеринарної медицини та на лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи (далі - лабораторії).

Правила встановлюють вимоги безпеки праці щодо організації та виконання робіт у лабораторіях під час догляду за піддослідними тваринами, проведення досліджень, підготовки та виконання аналізів, розтину трупів тварин, роботи з патологічним матеріалом, патогенними культурами бактерій та вірусів, проведення дезінфекції, роботи з отруйними речовинами, сильнодіючими препаратами, кислотами, лугами, органічними розчинниками та при виконанні інших робіт у лабораторіях.

Вимоги Правил є обов'язковими для керівників, спеціалістів і технічного персоналу лабораторій, стажерів, аспірантів, осіб, відряджених для проходження курсів підвищення кваліфікації, студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів під час проходження виробничої практики (далі - працівники).

Примітка. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545-XII до прийняття відповідних актів законодавства України на території України застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України

3.1. Правила застосовуються під час виконання робіт у лабораторіях.

3.2. Безпека проведення робіт у лабораторіях повинна забезпечуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, цих Правил та інших чинних нормативних актів.

3.3. Організація роботи з охорони праці, права і обов'язки посадових осіб і працівників повинні бути викладені в нормативних актах, розроблених та затверджених власником відповідно до ДНАОП 0.00-8.03-93.

3.4. Електроприводи, обладнання та електричні прилади повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ) і ДНАОП 0.00-1.21-98.

3.5. Обладнання, яке працює під тиском, необхідно експлуатувати відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94, а газове господарство лабораторії відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.20-98.

3.6. На робочих місцях для кожного виду обладнання, що використовується у лабораторіях, повинна бути інструкція заводу-виготовлювача з експлуатації цього обладнання.

3.7. У лабораторії повинні бути розроблені та затверджені інструкції з охорони праці. Інструкції повинні бути вивішені на кожному робочому місці.

3.8. Біологічна безпека повинна бути забезпечена відповідно до вимог ГОСТ 12.1.008-76.

3.9. Препарати для проведення лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів повинні відповідати технічним умовам на їх виготовлення та відповідним стандартам і використовуватися лише в строки, зазначені на упаковці.

3.10. Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82.

3.11. При відсутності в населеному пункті водопроводу та каналізації влаштовують місцевий водопровід і каналізацію.

3.12. Стічні води з виробничих приміщень (секційних, бактеріологічного відділу тощо) повинні збиратися самостійною каналізаційною мережею в очисні споруди і перед випуском їх у загальну мережу (лабораторії, населеного пункту тощо) піддаватися знезараженню, способи якого встановлюються за погодженням із місцевими органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

3.13. Вибір і погодження умов відведення й очищення стічних вод повинні виконуватися відповідно до вимог Водного Кодексу України та інших чинних нормативних актів.

3.14. При використанні в лабораторії праці жінок потрібно дотримуватися вимог ДНАОП 0.03-3.28-93 та ДНАОП 0.03-8.08-93.

3.15. У процесі виконання робіт у лабораторіях на працівників можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі фактори (ГОСТ 12.0.003-74).

3.15.1. Фізичні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- машини й механізми, що рухаються; рухомі частини виробничого устаткування;

- підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

- підвищена або знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів;

- підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

- підвищений рівень шуму на робочому місці;

- підвищений рівень вібрації;

- підвищений рівень інфразвукових коливань;

- підвищений рівень ультразвуку;

- підвищена або знижена вологість повітря;

- підвищена або знижена рухомість повітря;

- підвищена або знижена іонізація повітря;

- підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної електрики;

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

- підвищена напруженість електричного поля;

- підвищена напруженість магнітного поля;

- відсутність або нестача природного світла;

- недостатня освітленість робочої зони;

- підвищена яскравість світла;

- підвищена контрастність;

- прямий і відбитий блискіт;

- підвищена пульсація світлового потоку;

- підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

- підвищений рівень інфрачервоної радіації;

- підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

- гострі крайки, задирки і шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту і устаткування.

3.15.2. Хімічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

за характером впливу на організм людини:

- токсичні;

- подразливі;

- сенсибілізувальні;

- канцерогенні;

- такі, що впливають на репродуктивну функцію;

за шляхом проникнення в організм людини через:

- органи дихання;

- шлунково-кишковий тракт;

- шкірні покриви і слизові оболонки.

3.15.3. Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їхньої життєдіяльності;

- макроорганізми (рослини й тварини).

3.15.4. Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- фізичні перевантаження (статичні й динамічні);

- нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

3.16. Рівні та концентрації небезпечних і шкідливих виробничих факторів повинні відповідати чинним санітарним нормам.

3.17. Робота з матеріалом, зараженим або підозрілим у зараженні збудниками інфекційних захворювань I-IV груп патогенності, можлива при наявності відповідного дозволу, який видається всім лабораторіям і науково-дослідним інститутам на обслуговуваній території, незалежно від відомчої належності та форми власності, обласними, Київською та Севастопольською міськими режимними комісіями установ охорони здоров'я.

3.18. Дозвіл на проведення експериментальних робіт із збудниками II-IV груп небезпеки, а також на випуск бактерійних та вірусних препаратів видає Центральна режимна комісія Міністерства охорони здоров'я України.

3.19. Дозвіл видається на підставі офіційного листа за підписом керівника лабораторії, акта перевірки лабораторії режимною комісією установ охорони здоров'я, з доданням схеми руху інфікованого матеріалу, клопотання лабораторії вищого рівня, висновків місцевих органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

3.20. Під час роботи з культурами мікроорганізмів, та в усіх інших випадках, пов'язаних з їх зберіганням і обігом у межах лабораторії, працівники лабораторії повинні керуватися Інструкцією про порядок зберігання, обігу, відпуску, а також вивозу і ввезення із зарубіжних країн культур мікроорганізмів, токсинів і отрути тваринного та рослинного походження.

3.21. У всіх відділах та інших підрозділах лабораторії, де проводяться роботи з культурами патогенних мікроорганізмів або зараженими лабораторними тваринами чи матеріалом, вживають необхідних заходів, що виключають зараження працівників і поширення збудників інфекції за межі підрозділів (приміщень).

3.22. До початку та після закінчення роботи виробничі приміщення лабораторії потрібно прибирати вологим способом. У приміщеннях, де працюють з інфікованим матеріалом, прибирання проводять з використанням дезінфекційних розчинів.

3.23. У санітарно-побутових приміщеннях (туалетах, душових, умивальнях) потрібно систематично проводити дезінфекцію.

3.24. Перед тим, як увійти до відділу або до іншого виробничого приміщення лабораторії, працівник повинен одягнути спеціальний одяг (халат, медичну шапочку або білу хустинку), а при вході в бактеріологічний чи вірусологічний відділи, крім цього,- спеціальне взуття.

3.25. Працівники лабораторії не повинні:

- виходити за межі лабораторії в спецодязі та в спецвзутті;

- одягати верхній одяг на халат;

- вносити у виробниче приміщення лабораторії сторонні речі;

- курити, пити воду, вживати їжу, жувати гумку, користуватися косметикою у виробничих приміщеннях;

- зберігати у виробничих приміщеннях продукти харчування.

3.26. Не допускається викликати з приміщень лабораторії працівників під час їхньої роботи із заразним або підозрілим на зараженість матеріалом.

3.27. За кожним працівником бактеріологічного, вірусологічного, серологічного та інших відділів, де проводяться дослідження, закріплюється певне робоче місце.

3.28. У кімнатах, де проводиться робота з інфікованим матеріалом, та в боксах заборонено проводити інші види робіт та вирощувати квіти у вазонах.

3.29. У лабораторії необхідно запобігати появі мух, інших комах та гризунів.

3.30. З метою запобігання алергічним захворюванням працівників роботу з убитими мікроорганізмами, які висушені будь-яким методом, слід проводити тільки в настільних боксах.

3.31. Вакцинні штами необхідно зберігати окремо від патогенних у спеціальних шафах, термостатах, холодильниках. Не допускається сумісне зберігання в одному холодильнику живих культур патогенних мікроорганізмів та діагностичних препаратів.

3.32. Пробки матраців, флаконів, пробірок потрібно відкривати тільки над полум'ям пальника. Заразний матеріал вносять у посудини так, щоб не інфікувати горловину посудини. Краї отворів посудин прожарюють над полум'ям пальника і закривають пробками.

3.33. Щоб запобігти утворенню аерозолей під час відкривання ампул з ліофілізованими або рідкими культурами, не є припустимим розбризкування та розпорошування їхнього вмісту.

3.34. Усі культури патогенних та виробничих штамів мікроорганізмів (бактерії, віруси та інші культури зразки, підозрілі на зараженість), виділені у лабораторії, або ті, що надійшли для роботи, підлягають обліку й реєструються в журналі руху інфікованого матеріалу (додаток 1).

3.35. У кожній лабораторії наказом керівника призначається особа, відповідальна за облік, зберігання та знезараження культур мікроорганізмів, виділених у лабораторії і таких, що надходять для виробничих потреб.

3.36. На посуді, в якому знаходяться культури, повинна бути чітко написана назва культури, номер експертизи та дата надходження, посіву або пересіву матеріалу.

3.37. Щоденно, після закінчення робочого дня, інфікований матеріал поміщають у термостат або шафу, які опечатують. Кожну кімнату лабораторії, в якій є об'єкти із заразним матеріалом, замикають та опечатують.

3.38. При виявленні пошкодження печатки відповідальний за її зняття повинен негайно повідомити керівника лабораторії або його заступника, в присутності якого проводять огляд шафи (холодильника, термостата) і складають акт.

3.39. Працювати з патологічним та іншим досліджуваним матеріалом необхідно в гумових рукавичках, користуючись при цьому інструментом (пінцетом, корнцангом, ножицями тощо). Забороняється торкатися досліджуваного матеріалу руками.

3.40. Під час роботи з патологічним матеріалом, патогенними культурами бактерій та вірусів, а також з отруйними речовинами не слід торкатися обличчя руками, підносити руки до рота, носа, очей, волосся та користуватися носовою хусточкою.

3.41. Не дозволяється допускати до роботи з мікроорганізмами працівників із свіжими або старими порізами, ураженнями шкіри та з будь-якими відкритими ранами, включаючи ті, які утворилися після видалення зубів.

3.42. Після зняття гумових рукавичок слід негайно помити руки теплою водою з милом. Руки також треба мити після зняття забрудненого захисного одягу, перед виходом із лабораторії, перед уживанням їжі та курінням і протягом дня через інтервали, визначені характером роботи.

3.43. Насмоктування у піпетки розчинів хімічних реактивів та рідин, які містять збудників інфекційних захворювань, проводять за допомогою гумової груші або автоматичної піпетки. Насмоктування ротом забороняється.

3.44. Після закінчення робочого часу нефіксовані мазки, чашки Петрі, пробірки та інший посуд із заразним або підозрілим на зараженість матеріалом необхідно зберігати в опечатаних сейфах, термостатах, холодильниках.

3.45. Після закінчення досліджень, пов'язаних з виділенням культури мікроорганізмів, і видачі висновків експертизи виділені культури мікроорганізмів знешкоджують автоклавуванням, дотримуючись належного режиму стерилізації.

3.46. Після закінчення роботи з патологічним чи іншим досліджуваним матеріалом (зараженим або підозрілим у зараженні) робоче місце, поверхні столів, прилади, апаратуру, інструмент, пробірки, скло, гумові рукавички та інші предмети необхідно обробити відповідним дезінфекційним розчином. Залишки інфікованого матеріалу (культури) термічно знезаражують (автоклавують або спалюють).

3.47. Миття посуду після попередньої дезінфекції потрібно проводити в гумових рукавичках.

3.48. Знезараження посуду та інших предметів одноразового застосування, виготовлених з полімерних матеріалів, проводять шляхом автоклавування в залежності від виду збудника, відповідно до пунктів 9.5.17, 9.5.18 і 9.6.23 цих Правил, після чого їх утилізують згідно з Інструкцією про збір, знезараження, зберігання й здачу використаних медичних виробів одноразового застосування із пластичних мас.

3.49. Після роботи з інфікованим або підозрілим на зараження матеріалом руки потрібно продезінфікувати 0,5% розчином хлораміну, після чого вимити теплою водою з милом.

3.50. Перед пуском центрифуги потрібно перевірити стакани на відсутність тріщин або сколотих країв та стан гумових прокладок.

3.51. Під час роботи з центрифугою не можна допускати:

- перевищення кількості обертів;

- різкого (раптового) гальмування;

- нерівномірного завантаження;

- відкривання кришки до повної зупинки центрифуги.

3.52. Для центрифугування інфекційних суспензій необхідно:

- настільні центрифуги розташовувати в боксах;

- користуватися безпечними центрифугальними гільзами;

- між стаканом та гільзою заливати відповідний дезрозчин, щоб у випадку, коли розіб'ється стакан, матеріал був продезінфікований. Крім того, це створює добру амортизацію;

- надосадову рідину не виливати із стакана, а відсмоктувати безпечною вакуумною системою, яка містить безпечні ємкості та фільтри. Якщо рідину необхідно зливати, то після її зливу зовнішній край стакана потрібно протерти дезрозчином.

3.53. Особи, що працюють з живими культурами збудника сибірки, з зараженими лабораторними тваринами або досліджують матеріал, інфікований збудником сибірки, проходять профілактичне щеплення проти сибірки.

3.54. Дозволяється використовувати тільки ті дезінфекційні засоби, які зареєстровані та дозволені до застосування в Україні.

Дезінфекційні розчини використовують тільки один раз.

3.55. Господарсько-ремонтні роботи у відділах лабораторії дозволяється виконувати тільки в присутності працівників відповідних відділів.

4.1. Територія

4.1.1. Для кожної лабораторії повинна бути відведена ділянка з урахуванням розташування на ній необхідних виробничих і допоміжних будівель та споруд. Вибір майданчика під лабораторію повинен проводитися відповідно до вимог ДБН-360 та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.

4.1.2. Територія лабораторії за розмірами та характером місцевості повинна відповідати нормам технологічного проектування об'єктів ветеринарної медицини.

4.1.3. Територія лабораторії повинна бути огороджена та утримуватися у відповідному санітарному та протипожежному стані.

4.1.4. Проїзди, пішохідні проходи і під'їзди до виробничих будівель та інших об'єктів на території лабораторії повинні мати тверде вологонепроникне покриття і стоки.

4.1.5. Територія лабораторії повинна охоронятися та освітлюватися в нічний час.

4.1.6. Виробничі, складські та допоміжні приміщення на території лабораторії необхідно розміщувати з урахуванням відповідних умов безпеки.

4.1.7. В'їзд стороннього транспорту і вхід сторонніх осіб на територію лабораторії забороняється.

4.2. Виробничі приміщення

4.2.1. Будівництво нових і переобладнання наявних виробничих приміщень лабораторії повинно проводитись за типовими або індивідуальними проектами, погодженими з органами державної ветеринарної медицини та державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

4.2.2. Види приміщень лабораторного корпусу визначаються характером і обсягом досліджень, які проводяться, і залежать від зони діяльності лабораторії (господарство, район, область).

4.2.3. Лабораторні приміщення розміщують, як правило, в окремих будівлях (комплексі будівель). В окремих випадках дозволяється розміщення лабораторії в одному приміщенні з установами державної ветеринарної медицини за умові ізоляції виробничих приміщень лабораторії від адміністративних. Розміщення на території або в приміщеннях лабораторії інших установ та організацій не допускається.

Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи необхідно розміщувати в торговельній зоні ринків, в приміщеннях, які мають окремий вхід, або в окремих будівлях.

4.2.4. Приміщення лабораторії повинні мати центральне опалення та, крім боксів, загальну примусову припливно-витяжну вентиляцію, які повинні відповідати СНиП 2.04.05-91 та ДНАОП 0.03-3.15-86.

Вентиляція повинна забезпечувати необхідну кратність обміну повітря та мікрокліматичні умови.

4.2.5. Вентиляція повинна бути влаштована так, щоб тиск в коридорах був дещо вищий, ніж в лабораторних приміщеннях та боксах. Повітря із коридорів у бокси повинно надходити через верхній отвір, обладнаний фільтрувальними установками.

4.2.6. У блоці для заразного або підозрілого в зараженні матеріалу на виході припливно-витяжної вентиляції встановлюють біологічний фільтр.

4.2.7. Приміщення хіміко-токсикологічного відділу, де проводять роботу з особливо шкідливими та отруйними речовинами, додатково обладнують місцевою витяжною вентиляцією (витяжною шафою). Вентиляційні пристрої витяжних шаф повинні бути ізольовані від загальної вентиляційної системи.

4.2.8. Бокс обладнують самостійною автоматичною припливно-витяжною вентиляцією з бактеріологічним фільтром. Щоб запобігти надходженню повітря з інших приміщень, вентиляцію влаштовують так, щоб вона автоматично вимикалася при відчиненні дверей боксу. Вікна у боксах повинні бути зачинені наглухо.

4.2.9. Природне і штучне освітлення виробничих і побутових приміщень лабораторії повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79.

Світильники й арматура у виробничих приміщеннях повинні бути закритого типу і доступними для вологого очищення.

4.2.10. Магістральні короби припливно-витяжної вентиляції, електроживлення, водопровідно-каналізаційних труб повинні розміщуватись у спеціальних нішах коридорів, щоб забезпечити вільний доступ до них під час профілактичного огляду та ремонту.

4.2.11. Приміщення лабораторії повинні розташовуватись відповідно до основного потоку технологічного процесу (приймання матеріалу для дослідження, первинна обробка, власне дослідження, знезараження відпрацьованого матеріалу, посуду тощо).

4.2.12. У кожному лабораторному корпусі має бути вхід для працівників лабораторії та окремий вхід (двері) для внесення патологічного та інших матеріалів, що надходять для дослідження. Вхід для внесення патматеріалу повинен вести в кімнату для їхнього приймання та в секційну. Кімнату відділяють від передньої (тамбуру) дверима, в яких є віконце зі стулками.

4.2.13. Секційну, приміщення для посівів та обробки матеріалів розміщують біля кімнати для приймання проб з урахуванням поточності роботи із зараженим матеріалом.

4.2.14. Автоклавні, мийні, лаборантські та кімнати для приготування середовищ необхідно згруповувати в один вузол.

4.2.15. У лабораторії необхідно передбачити ізоляцію:

- приміщень для приймання патологічного матеріалу, секційної, віварію, а також вірусологічного, бактеріологічного, серологічного й радіологічного відділів від інших підрозділів;

- приміщень для ізолятора та карантину у віварії від інших приміщень віварію;

- між кормокухнею, секціями для тварин та дезінфекційно-мийним відділенням віварію.

4.2.16. Віварії для утримання здорових (не заражених) і піддослідних (заражених) тварин необхідно розміщувати у відокремлених приміщеннях або в окремо розташованих будівлях.

4.2.17. У виняткових випадках, при розташуванні віварію для заражених тварин в основному лабораторному корпусі, приміщення цього віварію повинні бути повністю ізольовані від інших підрозділів.

4.2.18. При вході до віварію і до кожного з його приміщень, для знезараження взуття повинні бути обладнані дезінфекційні бар'єри на ширину входу і довжиною не менше ніж 1 метр. Верх дезбар'єра повинен бути на одному рівні з підлогою або мати плавний перехід до неї.

4.2.19. Нижня частина дверного отвору приміщень віварію, в яких утримуються тварини, повинна перекриватися знімним металевим або дерев'яним, обшитим бляхою, бар'єром висотою не менш як 30 см.

4.2.20. У лабораторії необхідно додержуватися принципу поділу приміщень, у яких безпосередньо проводиться робота з інфікованим матеріалом, з отруйними хімічними речовинами, а також радіологічні дослідження, та приміщень, у яких проводяться інші роботи, не пов'язані зі шкідливими умовами.

4.2.21. Відділи вірусологічний, хіміко-токсикологічний (хімічний), біохімічний, радіологічний, бактеріологічний, серологічний повинні складатися не менше ніж з двох кімнат, одна з яких служить допоміжним приміщенням (лаборантською для підготовки матеріалу).

4.2.22. Для проведення досліджень харчових продуктів за показниками безпеки необхідно виділити окремий блок з дотриманням вимог під час проведення санітарно-бактеріологічних досліджень (окреме приймання матеріалу, бокс з передбоксником, кімната для роботи з посівами).

4.2.23. Приміщення відділів лабораторії, у яких проводяться роботи із збудниками заразних хвороб, повинні бути ізольовані (окрема будівля або блок з окремим входом). Внутрішнє розміщення приміщень лабораторії повинно максимально забезпечувати безпеку працівників (розподіл на "заразну", "умовно заразну" і "чисту" частини, душ за типом санітарного пропускника тощо та не менше двох окремих входів).

4.2.24. На "чистій" частині повинні бути окремі приміщення (кімнати) для:

- радіологічних досліджень;

- приготування живильних середовищ, розчинів тощо;

- стерилізації та автоклавування середовищ, посуду тощо;

- ведення записів та роботи з книгами;

- для підготовчих робіт (лаборантська, препараторська, мийно-дезінфекційна);

- виробництва біологічних препаратів, мікроелементів, лікувальних засобів (окремий блок);

- приймання їжі;

- особистої гігієни;

- туалету та куріння.

4.2.25. На "умовно заразній" частині повинні бути окремі приміщення для:

- хіміко-токсикологічних досліджень;

- біохімічних досліджень;

- мікологічних досліджень;

- гематологічних досліджень;

- паразитологічних досліджень;

- гістологічних досліджень;

- досліджень з ветеринарно-санітарної експертизи (дослідження харчових продуктів, сировини та кормів).

4.2.26. На "заразній" частині повинні бути такі приміщення:

- санпропускник для переодягання та прийняття гігієнічного душу;

- бактеріологічних досліджень;

- вірусологічних досліджень;

- серологічних досліджень;

- досліджень шкірсировини на сибірку;

- приймання патологічного матеріалу для дослідження;

- секційна для розтину трупів і обробки матеріалів, які надходять для дослідження;

- блок для роботи із зараженими піддослідними тваринами;

- автоклавна для знешкодження патматеріалу та культур;

- крематорій для спалювання трупів тварин, залишків проб та відпрацьованого матеріалу.

4.2.27. Розміщення відповідних приміщень лабораторного корпусу визначається послідовністю роботи з приймання матеріалу, його попередньої обробки, дослідження, знезараження інфікованого матеріалу та інвентарю, а також знешкодження посуду та інвентарю.

4.2.28. Обов'язково повинні бути обладнані ізольовані бокси з передбоксниками в таких приміщеннях:

- бактеріологічних досліджень;

- вірусологічних досліджень;

- серологічних досліджень;

- паразитологічних досліджень;

- мікологічних досліджень;

- досліджень з ветеринарно-санітарної експертизи;

- секційній для розтину трупів тварин і обробки матеріалів, що надходять для дослідження;

- блоці для роботи із зараженими піддослідними тваринами;

- приготування живильних середовищ, розчинів тощо.

4.2.29. У вірусологічному відділі обладнують бокси площею не менше ніж 9 кв.м і передбоксники - не менше ніж 4 кв.м, а в бактеріологічному, серологічному, мікологічному, паразитологічному відділах, у блоці для досліджень з ветеринарно-санітарної експертизи, у секційній, віварії для роботи із зараженими піддослідними тваринами, у кімнаті для приготування поживних середовищ, у відділі з виробництва біологічних препаратів - бокс площею 3 - 5 кв.м і передбоксник площею не менше ніж 2 кв.м.

Бокс і передбоксник повинні бути розділені між собою скляною перегородкою. Двері боксу повинні бути розсувними.

4.2.30. Приміщення лабораторії повинні бути обладнані водопроводом гарячої і холодної води та каналізацією відповідно до СНиП 2.04.01-85.

Каналізацію необхідно обладнувати очисними спорудами із знезаражувальними пристроями.

Установлене в приміщенні санітарно-технічне обладнання повинно забезпечувати вільний підхід персоналу і зручність під час роботи та прибирання приміщень.

4.2.31. Умивальники у виробничих приміщеннях необхідно обладнувати змішувачами холодної та гарячої води. Безпосередньо біля кожної раковини встановлюють бутель з тубусом, в якому повинен постійно знаходитися 0,5%-й розчин хлораміну для дезінфекції рук, а також кладуть господарське й туалетне мило, вішають рушник.

4.2.32. Підлога в приміщеннях, де проводиться робота з матеріалом, зараженим або підозрілим у зараженні збудниками I-IV груп патогенності, в хіміко-токсикологічному, радіологічному, мікологічному відділах, а також у коридорах, повинна бути встелена вологонепроникним матеріалом (лінолеумом, пластиком тощо).

Підлога в секційній, автоклавній, мийній, боксах, приміщеннях віварію повинна мати нахил до отвору або жолоба каналізації, покриття з гладенької плитки та буртики вздовж стін.

4.2.33. Приміщення лабораторії повинні бути непроникні для гризунів.

4.2.34. Стіни в приміщеннях вірусологічного, бактеріологічного і виробничого відділів, у боксах, секційній, мийній, автоклавній і віварії від підлоги до стелі, або на висоту не менше 2 метрів, повинні бути облицьовані глазурованою плиткою або плиткою із гладеньких синтетичних матеріалів. Стеля у цих приміщеннях, а також стіни й стеля в решті приміщень і в коридорах, а також двері повинні бути пофарбовані олійною або іншою вологостійкою фарбою світлих тонів. Двері у всіх виробничих приміщеннях повинні бути гладкими, без виступів.

Стики опорядження стін, підлоги, стелі повинні мати закруглення (галтелі) для зручності санітарної обробки та прибирання.

4.2.35. Приміщення, у яких проводяться роботи з використанням приладів, які мають відкриті поверхні ртуті, або з використанням приладів, з яких ртуть може виливатися, повинні бути спеціально обладнані та ізольовані від інших виробничих приміщень. У цих приміщеннях не повинні проводитися інші роботи. У загальних лабораторних приміщеннях можна проводити роботи тільки з тими переносними приладами, в яких ртуть надійно ізольована.

4.2.36. Приміщення для роботи зі ртуттю повинні бути обладнані загальною припливною вентиляцією та місцевою витяжною вентиляцією (витяжною шафою).

4.2.37. Лінолеум, який покриває підлогу в приміщеннях для роботи зі ртуттю, не повинен заходити під плінтус. Краї лінолеуму біля стін повинні бути підняті на 5-10 сантиметрів від підлоги, щоб ртуть не потрапляла під покриття.

4.2.38. Рівні шуму у виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам ДНАОП 0.03-3.14-85, а рівні вібрації - ДНАОП 0.03-3.12-84.

4.2.39. Лабораторні столи і витяжні шафи для проведення робіт, пов'язаних з відкритим вогнем, лугами, кислотами, повинні мати відповідне захисне покриття.

4.3. Побутові приміщення

4.3.1. Побутові приміщення дозволяється використовувати тільки за призначенням.

4.3.2. Побутові приміщення обладнуються згідно зі СНиП 2.09.04-87.

4.3.3. Підлога в туалетах, умивальних і душових приміщеннях повинна бути з твердим покриттям із водонепроникного матеріалу, не слизька, без плінтусів.

4.3.4. Стіни та перегородки гардеробних для спецодягу, душових, переддушових, умивальних, вбиралень повинні бути облицьовані на висоту 2 м матеріалами світлих тонів, які дозволяють їх миття гарячою водою із застосуванням мийних та дезінфекційних засобів. Стіни й перегородки вказаних приміщень вище відмітки 2 м, а також стеля повинні мати водостійке покриття.

4.3.5. Шафи в гардеробних для зберігання верхнього одягу, чистого спецодягу та взуття повинні бути з вологостійкого матеріалу або з матеріалу з вологостійким покриттям (пластиком). Кількість шаф повинна відповідати кількості працівників.