Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах

9.18. Електродвигуни, що перебувають у резерві, повинні бути постійно готові до негайного пуску, періодично оглядатися і випробовуватися за графіком, затвердженим особою, відповідальною за експлуатацію електрогосподарства цеху, дільниці, кар'єру.

9.19. Вібрація електродвигунів, виміряна на кожному підшипнику, осьовий зсув ротора, розмір повітряного зазору не повинні перевищувати величин, зазначених у таблицях 22 і 23 додатка 1 до ПТЕЕС.

9.20. Електропривод повинен негайно (аварійно) відключатися від мережі у випадках, передбачених пунктом 6.5.17 глави 6.5 розділу 6 ПТЕЕС.

В інструкції підприємства, затвердженій технічним керівником, можуть бути зазначені й інші випадки, під час яких електродвигуни повинні бути аварійно відключені, а також зазначено порядок усунення аварійного стану та пуску електродвигуна.

9.21. Виводи обмотки статора та кабельні воронки електричних машин повинні бути укріплені та захищені огородженням, зняття яких під час роботи машин забороняється. Частини валів, що обертаються, також повинні бути огороджені.

Коробки виводів електричних машин і пускорегулювальних пристроїв повинні бути ущільнені та закриті кришкою, яку неможливо відкрити без спеціального пристосування.

9.22. Виводи обмоток статора, якоря та полюсів повинні бути промарковані. На пускорегулювальних пристроях повинні бути позначені положення "Пуск" і "Стоп".

На вимикачах, контакторах, магнітних пускачах, рубильниках, а також на запобіжниках, змонтованих на групових щитах, повинні бути написи, що позначають, до якого електродвигуна вони належать.

9.23. Після зупинки електродвигуна з метою проведення його ремонту з кабелю, що живить двигун, повинна бути знята напруга, а на приводі вимикача вивішено плакат "Не вмикати! Працюють люди". Зняти цей плакат і включити машину можна тільки після того, як особа, що проводила роботи, зробить у журналі обліку робіт за нарядами і розпорядженнями запис про закінчення роботи, а особа, що прийняла роботу, зробить відмітку про дозвіл на включення електродвигуна.

9.24. Операції з пусковими пристроями електродвигунів, що мають ручне керування, повинні проводитися в діелектричних рукавичках. Якщо ці пристрої розташовані у вологих місцях, перед ними повинні бути встановлені ізольовані підставки.

9.25. Якщо під час робіт можливе доторкання працівника до струмопровідних частин електродвигуна або механізму, що обертається, то, крім вимикача, вимикається також роз’єднувач, на приводі якого вивішується плакат "Не вмикати! Працюють люди".

9.26. Перед початком роботи на електродвигуні з метою запобігання помилковому вмиканню вимикачів і роз’єднувачів, якими здійснено вимикання, рукоятки приводів повинні бути зняті та замкнені на замок.

10.1. Кар'єрні лінії напругою 6-35 кВ повинні бути оснащені пристроями релейного захисту від багатофазних замикань і однофазних замикань на землю.

10.2. Релейний захист повинен задовольняти такі вимоги:

охоплювати всі електрично зв'язані мережі кар'єру та мережі інших приєднаних споживачів;

забезпечувати надійність, селективність, достатню швидкодію і чутливість.

10.3. Захист від багатофазних замикань повинен виконуватися у двофазному виконанні та вмикатися в одні й ті самі фази по всій мережі цієї напруги.

10.4. Захист від однофазних замикань на землю повинен бути виконаний двоступінчастим способом:

перший ступінь захисту (основний), що діє на вимикання без витримки часу, повинен виконувати тільки елемент, що живить пошкоджену ділянку (вимикачі КРП, ПП, комірки відхідної лінії електропередачі на підстанції);

другий ступінь захисту (резервний) повинен мати витримку часу 0,5 с і діяти на вимикання всієї електрично зв'язаної мережі - системи (секції) шин або живильного трансформатора.

10.5. Захист від однофазних замикань на землю з дією на сигнал допускається виконувати на лініях, що живлять конвеєрні підйомники і стаціонарні дробарки, з дотриманням таких умов:

якщо є окремий контур захисного заземлення для електроустановок цих споживачів;

якщо від системи (РП, трансформатора підстанції), яка живить ці споживачі, не здійснюється живлення пересувних кар'єрних установок;

якщо мережа зазначеної системи кабельна.

10.6. Вмикання кар'єрних ліній після вимкнення їх дією релейного захисту повинне проводитися після повідомлення про причину вимкнення і усунення пошкодження.

10.6.1. Допускається:

автоматичне повторне увімкнення у разі спрацьовування захисту від однофазного замикання на землю ліній, оснащених пристроями випереджаючого контролю ізоляції;

одноразове автоматичне повторне увімкнення у разі спрацьовування максимально струмового захисту.

10.7. Для підвищення надійності дії селективного захисту від замикань на землю і зменшення перенапруги на ізоляції мережі допускається штучне збільшення активної складової струму замикання на землю до 2 А.

Періодичність перевірки та контрольного налагодження пристроїв захисту від замикань на землю проводиться згідно з пунктом 2.2 глави 2 розділу ІX НПАОП 0.00-1.24-10.

10.8. Кар'єрні мережі з ізольованою нейтраллю напругою від 60 В до 1000 В повинні бути оснащені пристроями максимально струмового захисту та захисту від замикань на землю (витоків струму на землю), що діють на відключення. Загальний час відключення від мережі у разі спрацьовування захисту від струму витоку не повинен перевищувати 0,2 с, а сила струму, що проходить через тіло людини, - 100 мА.

Установки для перегону гірничого устаткування повинні бути оснащені:

максимально струмовим захистом, що діє на вимкнення;

захистом від замикань на землю, що діє на вимкнення;

пристроєм контролю цілісності заземлювальної жили живильного кабелю, який діє на вимкнення;

додатковим металевим зв’язком (тросом) між установкою для перегону і гірничим устаткуванням, що переганяється.

Відстань між установкою для перегону та гірничим устаткуванням, що переганяється, повинна бути не менше ніж 20 м.

Захист від струмів витоку на стороні 220 В трансформаторів власних потреб КРП, що комплектуються з шаф комплектних розподільних установок 6-10 кВ заводського виготовлення загальнопромислового призначення, може не встановлюватися, якщо до зазначених трансформаторів підключені кола управління, захисту та сигналізації.

10.9. Захист підстанцій 35/6-10 кВ від блискавки, що приєднуються як до тих, що діють, так і до тих, що споруджуються, ліній електропередачі 35 кВ, повинен здійснюватися за спрощеними схемами, що рекомендуються ПУЭ. При цьому установка тросових блискавковідводів на підході ліній електропередачі 35 кВ до підстанцій не потрібна.

10.10. Захист від блискавок ПТП 6 - 10/0,23 - 0,4 кВ повинен виконуватися розрядниками, що встановлюються з високої сторони ПТП.

Захист зазначених ПТП, підключених до ліній електропередачі 6-10 кВ через ПП і КРП з вентильними розрядниками, не потрібний. Установлення розрядників з низької сторони ПТП повинно виконуватися, якщо довжина лінії електропередачі 0,23-0,4 кВ, що відходить, перевищує 500 м.

10.11. На підході лінії електропередачі 6-10 кВ до ПТП із зниженою імпульсною міцністю ізоляції трансформаторів, повинен встановлюватися комплект трубчастих розрядників.

10.12. Захист кар'єрних пересувних ліній електропередачі напругою до 35 кВ від прямих ударів блискавки не потрібний.

10.13. Установлення захисних проміжків у пересувних кар'єрних мережах не допускається.

10.14. Захист стаціонарних ліній електропередачі від блискавок повинен передбачатися у таких місцях з ослабленою ізоляцією:

у районах із слабкою і помірною грозовою активністю (за кількості грозових годин на рік до 60) - переходів ПЛ - КЛ, перетинів з іншою лінією електропередачі або з лініями зв'язку і сигналізації;

у районах із сильною грозовою активністю (за кількості грозових годин на рік більше 60), крім зазначених місць з ослабленою ізоляцією лінійних роз’єднувачів; переходів з опор одного типу (дерев'яні) на опори іншого типу (металеві, залізобетонні).

10.15. У разі перетину між собою пересувних ПЛ напругою до 10 кВ установлення трубчастих розрядників на дерев'яних опорах, що обмежують перетин прогону, не потрібне за вертикальної відстані між проводами ПЛ не менше 2 м.

10.16. Електрифіковані машини (екскаватори, бурові верстати, відвалоутворювачі, перевантажувачі, конвеєри тощо) повинні зупинятися і відключатися під час грози. При цьому їх захист від блискавки не потрібний. Порядок відключення визначається інструкцією, затвердженою технічним керівником робіт у кар’єрі.

10.17. Допускається під час грози не відключати насосні установки водовідливу. Захист електричних двигунів водовідливу від блискавки повинен виконуватися відповідно до вимог ПУЭ. У районах із слабкою і помірною грозовою активністю захист може виконуватися без установлення захисних ємностей.

10.18. У РУ 6-10 кВ підстанцій і КРП з вакуумними вимикачами необхідно передбачати встановлення обмежувачів від комутаційних перенапружень.

11.1. Захисне заземлення повинне забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом у разі доторкання до металевих частин електроустановок, які за нормальних умов не перебувають під напругою, але можуть опинитися під нею в результаті пошкодження ізоляції.

У разі віднесення неструмовідних частин електроустановок відкритих гірничих робіт, технологічного та іншого устаткування до тих, що підлягають заземленню, необхідно керуватися:

вимогами ПУЭ щодо заземлення;

визначенням можливості виникнення потенціалів на них у результаті замикань на землю або корпус, а також потенціалів, що наводяться струмами розтікання з рейкових колій за нормальної роботи тягових мереж.

Заземленню не підлягають:

арматура ізоляторів, відтяжок, кронштейнів і освітлювальна арматура в разі установки їх на дерев’яних опорах ПЛ, якщо на них прокладається неізольований заземлювальний провідник;

устаткування, установлене на заземлених металевих конструкціях, при цьому на опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені і не зафарбовані місця для забезпечення електричного контакту;

корпуси електровимірювальних приладів, реле тощо, установлених на щитах, шафах, а також стінах камер розподільних пристроїв;

кабельні конструкції, по яким прокладено кабелі на будь-яку напругу з металевими оболонками, заземленими з обох кінців лінії.

11.2. Заземлення працюючих у кар'єрі стаціонарних і пересувних електроустановок напругою до 1000 В і вище, електроустановок електричної тяги та нетягового електроустаткування, які перебувають у зоні можливого виникнення коротких замикань на його металеві частини від контактних проводів, виконується відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.24-10.

Допускається робота екскаватора на навантажуванні гірничої маси в електрифікований залізничний транспорт без заземлення на рейки у разі заземлення екскаватора на свій контур, який не має металевого зв'язку із загальною мережею заземлення і виконаний аналогічно центральному заземлювачу. При цьому не допускається заземлення на зазначений контур інших електроустановок.

11.3. Загальний заземлювальний пристрій на відкритих гірничих роботах повинен забезпечувати опір заземлення в будь-якій точці мережі не більше 4 Ом, повинен складатися з одного або декількох головних (центральних) і місцевих заземлювачів, об'єднаних у загальну мережу заземлення через магістраль заземлення і відгалуження від неї.

Місцеві заземлювальні пристрої виконуються у вигляді місцевих заземлювачів, що споруджуються біля пересувних електроустановок кар'єру (ПП, КТП тощо) і заземлювальних провідників, що з’єднують пересувні електроустановки з місцевими заземлювачами. Опір місцевого заземлювального пристрою не нормується. У якості головних заземлювачів рекомендується використовувати заземлювачі підстанцій 35/6-10 кВ або РП 6-10 кВ.

11.4. Використання заземлювачів підстанцій напругою 110 кВ і вище, а також суміщених і тягових підстанцій (незалежно від рівня їх напруги) як головного заземлювача електроустановок, що живляться від системи з ізольованою нейтраллю, не допускається. Головний заземлювач у цьому разі виконується виносним і відокремленим (не пов'язаним з контуром заземлення головної знижувальної підстанції).

Для підвищення надійності роботи і рівня безпеки рекомендується улаштування головного заземлювача з декількох виносних заземлювачів, підключених до різних точок заземлювальної мережі.

11.5. Заземлювальні пристрої обладнання циклічно-потокової технології для електроустановок з ізольованою нейтраллю і глухо заземленою нейтраллю, корпуси електроустаткування яких можуть мати електричний зв'язок по металоконструкціях, інженерних мережах і оболонках кабелів, необхідно виконувати роздільно відповідно до вимог цих Правил і ПУЭ.

11.6. Улаштування заземлення в районах з великим питомим опором ґрунту здійснюється відповідно до вимог ПУЭ.

11.7. Допускається робота пересувних електроустановок на відкритих гірничих роботах без місцевих заземлювальних пристроїв за умови виконання однієї з таких умов:

резервування головного заземлювача додатковим заземлювачем (виконаним аналогічно головному), підключеним до відгалуження або магістралі заземлення так, щоб у разі виходу з ладу будь-якого елементу головного заземлювача або магістралі заземлення, опір заземлення будь-якої електроустановки не перевищував 4 Ом, при цьому не слід нормувати віддалення головного (центрального) заземлювача;

якщо питомий електричний опір землі в місці розміщення електроустановок перевищує 200 Ом x м;

є система автоматичного контролю цілісності кола заземлення від пересувної електроустановки до пункту живлення (ПП, ПТП, КРП) з дією на відключення електроустановки.

11.8. У разі якщо довжина кабельної лінії, що живить пересувні електроустановки і виконана гнучким кабелем у гумовій оболонці, понад 250 м, наявність систем автоматичного контролю цілісності кола заземлення є обов’язковою.

11.9. Під час улаштування місцевих заземлювачів у пересувних електроустановках (КТП, КРП, ПП) установлювати додаткові місцеві заземлювачі у пересувних машинах, устаткуванні, апаратах, що живляться від зазначених установок, не слід.

11.10. У якості магістральних заземлювальних провідників, що прокладаються по опорах ПЛ, необхідно застосовувати сталеві канати, алюмінієві, сталеалюмінієві або сталеві проводи перерізом не менше ніж 35 мм-2.

11.11. У розподільних мережах напругою до 35 кВ, виконаних гнучкими кабелями, допускається використовувати як магістральний заземлювальний провідник заземлювальну жилу кабелю. При цьому повинен бути передбачений автоматичний контроль цілісності заземлювальної жили кабелю або заземлення електроустановок повинно здійснюватися на свій контур, виконаний аналогічно центральному заземлювачу. Ця вимога діє і у випадку, якщо довжина гнучкого кабелю від ПП до пересувної електроустановки перевищує 250 м.

11.12. У місцях перетину залізниць і автомобільних доріг заземлювальний провідник треба підвішувати з таким розрахунком, щоб унеможливити його обрив рухомим транспортом. Якщо таке підвішування виконати неможливо, допускається улаштувати підземний перехід.

Магістральний заземлювальний провідник (сталь кругла, смугова, сталевий канат) повинен прокладатися у захисній трубі (у разі електрифікованого залізничного транспорту - у неметалевій), коробі або в подібних пристроях.

Труба повинна виступати не менше ніж на 3,0 м з кожного боку дороги, що перетинається. Спуск провідника по опорі на висоту до 1,8 м необхідно захистити від механічних пошкоджень. Засоби захисту пересувних електроустановок від блискавки повинні приєднуватися до заземлювального пристрою кар'єру.

11.13. У місцях переходу пересувних ПЛ на стаціонарні для захисту від блискавки повинні бути влаштовані заземлювачі, опір яких залежно від питомого електричного опору ґрунту становить:

11.13.1. У разі застосування трубчастих розрядників:

за питомого електричного опору ґрунту менше 10 Ом x м - 5 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 10 до 100 Ом x м - 10 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 100 до 1500 Ом x м - 15 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 500 до 1000 Ом x м - 20 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту більше 1000 Ом x м - 30 Ом.

11.13.2. У разі застосування вентильних розрядників:

за питомого електричного опору ґрунту менше 10 Ом x м - 4 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту від 10 до 150 Ом x м - 10 Ом;

за питомого електричного опору ґрунту більше 500 Ом x м - 15 Ом.

12.1. Електричне освітлення на кар'єрах і відвалах повинне забезпечувати освітленість робочих місць відповідно до вимог додатка 3 до НПАОП 0.00-1.24-10.

Машинні, службові, складські приміщення вантажних комплексів, у яких установлено насоси, компресори, лебідки та інші машини і механізми, повинні бути обладнані електричним штучним освітленням відповідно до вимог ПУЭ і ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення".

12.2. Для освітлювальних мереж кар'єру, а також для систем освітлення пересувних машин повинна застосовуватися електрична система з ізольованою нейтраллю за лінійної напруги не вище 220 В. У разі застосування спеціальних видів освітлення допускається напруга вище 220 В.

Для живлення ручних переносних світильників повинна застосовуватися лінійна напруга не вище ніж 36 В змінного і 48 В постійного струму.

12.3. Для освітлювальних установок, що встановлюються на стаціонарних опорах для освітлення відвалів, автомобільних доріг як у межах, так і поза кар'єром, а також для освітлення робочих майданчиків кар'єру, дозволяється застосування напруги 220 В з живленням від індивідуальних трансформаторних підстанцій із заземленою нейтраллю.

Обслуговування освітлювальних установок з пусковими пристроями проводиться за нарядом не менше ніж двома працівниками, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче IV, а інші - не нижче III.

Під час випробування і запуску освітлювальних установок у роботу обслуговувальному персоналу забороняється перебувати на монтажній вежі. Спостереження за процесом запуску необхідно проводити із землі.

Освітлювальні установки повинні мати блокувальні пристрої, що унеможливлюють їх включення при відкритих дверях пускових систем. На зовнішньому боці дверей повинен бути нанесений знак високої напруги, а на внутрішньому - принципова схема пускового пристрою.

Освітлювальні установки з пусковими пристроями в процесі експлуатації повинні бути надійно заземлені.

12.4. Територія кар'єрів і об'єктів повинна освітлюватися світильниками та прожекторами, вбудованими в конструкцію машин або встановленими на пересувних або стаціонарних опорах (щоглах).

12.5. На стаціонарних опорах (металевих, залізобетонних, дерев'яних) контактної мережі допускається підвіска проводів електричного освітлення і світильників. При цьому повинні бути дотримані такі умови:

проводи ліній освітлення підвішують вище над контактним проводом з протилежного боку опори;

відстань від контактного проводу до проводів освітлення повинна бути не менше ніж 1,5 м;

ізолятори освітлювальної мережі обираються за напругою контактної мережі.

Не допускається підвіска проводів електричного освітлення і світильників на пересувних опорах контактної мережі.

12.6. Освітлювальна мережа на відвалах повинна бути розташована вздовж залізничної колії з боку, протилежного відвалоутворенню.

12.7. Забороняється використання джерел світла без освітлювальної арматури.

12.8. Контроль освітленості робочих місць у кар'єрі за допомогою люксметра повинен здійснюватися не рідше одного разу на шість місяців.

13.1. У кар'єрі повинні використовуватися такі види зв'язку і сигналізації, що забезпечують контроль і управління технологічними процесами, а також безпеку робіт:

диспетчерський зв'язок;

диспетчерський розпорядчо-пошуковий гучномовний зв'язок і система сповіщення;

необхідні види зв'язку на внутрішньокар'єрному залізничному і автомобільному транспорті;

зовнішній телефонний зв'язок;

радіозв'язок.

13.2. Залежно від структури гірничовидобувного підприємства технічні засоби управління роботою в кар'єрі можуть бути самостійними або становити частину загальних систем управління для групи кар'єрів, збагачувальних фабрик, енергосистеми і транспорту.

13.3. Диспетчерський зв'язок повинен складатися з:

диспетчерського зв'язку із застосуванням провідників зв'язку для стаціонарних об'єктів;

диспетчерського зв'язку із застосуванням засобів радіозв'язку для рухомих напівстаціонарних об'єктів (гірничого та транспортного устаткування).

Дозвіл на застосування засобів радіозв'язку потрібно отримати в Українському державному центрі радіочастот відповідно до вимог Закону України "Про радіочастотний ресурс України".

Для стаціонарних об'єктів, віддалених енергосистем і насосних станцій, крім диспетчерського проводового телефонного зв'язку, можуть бути використані засоби високочастотного зв'язку по електромережах і радіозв'язок.

13.4. Диспетчери кар'єру, крім безпосереднього зв'язку з підвідомчими об'єктами кар'єру, повинні мати зв'язок між собою, з керівниками кар'єру і з центральною телефонною станцією адміністративно-господарського зв'язку.

13.5. Для передачі розпоряджень, повідомлень, пошуку необхідних осіб, що перебувають на території кар'єру, та іншої інформації необхідно застосовувати технічні засоби диспетчерського розпорядчо-пошукового зв'язку. Допускається використання мобільного зв’язку як додаткового засобу.

13.6. Для попередження працівників, що перебувають на території кар'єру, про початок і закінчення вибухових робіт необхідно застосовувати систему оповіщення, чутну на території кар'єру.

13.7. Для зв'язку під час оперативних перемикань в електромережах на кар'єрах і відвалах дозволяється використовувати радіозв'язок, що працює на окремій частоті. Переговори енергетика зміни (енергодиспетчера) повинні фіксуватися за допомогою відповідних пристроїв.

13.8. Як канали зв'язку високої частоти можуть використовуватися ПЛ або електричні контактні мережі кар'єру.

13.9. Лінії СЦБ, а також лінії зв'язку на залізничному транспорті, що забезпечують безпеку руху, повинні виокремлюватися у самостійні мережі та бути захищеними від перешкод і небезпечного впливу ліній високої напруги, контактної мережі, грозових розрядів і струмів розтікання з рейкових колій.

13.10. Перетинання проводів контактної мережі постійного струму проводами повітряних ліній зв'язку допускається тільки в прогонах між опорами контактної мережі на перегонах між станціями. Перетинання контактної мережі змінного струму повітряними лініями зв'язку не допускається і перетин повинен здійснюватися тільки кабелем, прокладеним у землі.

Відстань по вертикалі між нижнім проводом зв'язку і найвищим проводом або несучим тросом контактної мережі повинна бути не менше ніж 2 м.

13.11. Підземне прокладання кабелів лінії зв'язку допускається по тій території кар'єру, на якій не передбачається ведення гірничих робіт.

13.12. На всій території кар'єру повинні бути чіткі покажчики напрямку та відстані до найближчого пункту розташування телефонних апаратів або інших засобів зв'язку, через які можуть бути передані термінові повідомлення.

Апаратура зв'язку, що встановлюється на відкритому повітрі або в неопалювальних приміщеннях, повинна бути виконана з розрахунку на нормальну роботу в таких умовах.

13.13. Живлення пристроїв зв'язку і сигналізації, за винятком спеціальних транспортних засобів, повинно здійснюватись лінійною напругою не вище ніж 220 В від акумуляторних батарей або випрямних установок. Для сигнальних пристроїв, окрім СЦБ, живлення яких здійснюється напругою не вище ніж 24 В, допускається виконання ліній неізольованими проводами.

Усі пересувні електрифіковані машини для живлення засобів зв'язку повинні бути обладнані автономними джерелами живлення.

13.14. На всі технічні засоби управління виробництвом разом з підземними та повітряними комунікаціями необхідно скласти докладну технічну документацію, до якої не пізніше ніж за 10 днів після їх здійснення необхідно внести всі зміни.

13.15. Періодичні огляди і поточні ремонти всіх споруд зв'язку, сигналізації і контролю треба проводити не рідше двох разів на місяць, а капітальний ремонт - за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства.

13.16. Працівники, які обслуговують споруди зв'язку і диспетчеризації, повинні пройти навчання безпечним методам роботи відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 і перевірку знань у кваліфікаційній комісії з присвоєнням певної групи з електробезпеки згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.12-05.

13.17. Керівники цехів, служб, дільниць, майстри та інші особи, що керують роботами з обслуговування засобів зв'язку та диспетчеризації, відповідають за організацію заходів з техніки безпеки, здійснюють контроль за безпечним виконанням робіт з обслуговування зазначених засобів і забезпечують:

організацію безпечного проведення робіт;

справність устаткування, механізмів і огорож;

працівників захисними засобами, пристосуваннями та інструментами.

13.18. До початку виконання робіт на повітряних радіофікованих лініях напругою понад 240 В необхідно переконатися, що немає напруги на проводах, після чого їх необхідно закоротити і заземлити з обох боків від місця роботи.

13.19. Під час виконання всіх робіт на кабельних радіофікованих лініях напругою понад 240 В необхідно спочатку переконатися, що немає напруги, та заземлити кабель у місці подачі напруги, заздалегідь відключивши його від джерела живлення (від'єднати від клем).

13.20. Неізольовані струмоведучі частини вузлів радіопошукового зв'язку, що перебувають під напругою понад 65 В, повинні бути огороджені від випадкового доторкання людини.

13.21. Проводити електричні вимірювання на вводах повітряних і кабельних ліній зв'язку під час грози забороняється.

13.22. Двері та кожухи огорож підсилювачів, випрямної апаратури та трансформаторів на напругу відносно землі вище ніж 240 В повинні мати блокувальні пристрої, які вимикають напругу живлення огороджувальних установок, розряджають конденсатори фільтрів випрямлячів і вимикають лінії, що відходять від вихідного трансформатора підсилювача.

13.23. Перед оглядом, чищенням і ремонтом підсилювальної апаратури необхідно за допомогою розрядника з ізолюючою рукояткою розрядити конденсатори фільтра.

13.24. Оперативно-виробничим працівникам СЦБ і зв'язку дозволяється проводити роботи в порядку поточної експлуатації:

без зняття напруги - заміну запобіжників на релейних штативах і колійних коробках, ламп на світлофорах, регулювання радіоапаратури;

із зняттям напруги - заміну колійних, сигнальних трансформаторів і стрілочних двигунів; перемикання жил сигнального і стрілочного кабелю;

заміну випрямлячів на штативах шаф і запобіжників на живильній установці.

Оперативно-виробничим працівникам за розпорядженням дозволяється проводити роботи:

без зняття напруги - роботи з фазування фідерів на панелі вводу станцій і постів;

із зняттям напруги - заміну контактів і котушок контакторів на ввідних панелях вводу, випрямлячів і дроселів на панелях 24 і 220 В, силових трансформаторів і підключення кабелів на релейній панелі. Роботи повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками з групою з електробезпеки не нижче ІІІ.

14.1. На відкритих гірничих роботах під час електрифікації залізничного транспорту необхідно застосовувати:

постійний струм напругою 3,0 і 1,5 кВ (3,3 і 1,65 кВ на шинах тягових підстанцій);

змінний однофазний струм частотою 50 Гц напругою 10 кВ (на шинах тягових підстанціях 10,5 кВ).

Проектування тягових підстанцій з іншими рівнями напруг необхідно здійснювати після проведення експертизи уповноваженою організацією та одержання дозволу від Держгірпромнагляду України відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.

14.2. На тягових підстанціях змінного та постійного струму повинна бути передбачена паралельна робота трансформаторів і випрямних агрегатів для забезпечення надійності електропостачання електроспоживачів II категорії, а на підприємствах з безперервною роботою - І категорії.

14.3. Живлення тягових мереж від тягових підстанцій повинно бути одностороннім. Паралельне живлення ділянки тягової мережі від різних фідерів тягових підстанцій не допускається.

14.4. Електроустаткування і схеми тягових підстанцій (у тому числі й на стороні випрямленої напруги тягових підстанцій постійного струму) повинні забезпечувати як надійний захист тягової мережі та устаткування підстанцій від струмів короткого замикання за максимального режиму, так і селективне відключення пошкоджених ділянок мережі за всіх видів коротких замикань, у тому числі й замикання через перехідний опір, що обмежує струм до сумірного з тяговим (у разі падіння контактного проводу на землю, віддаленого короткого замикання, торкання ковшем екскаватора контактного проводу тощо).

14.5. На тягових підстанціях повинні застосовуватися пристрої для симетрування навантаження живильних трансформаторів, а також фільтрокомпенсуючі пристрої для подавлення вищих гармонік у мережі.

14.6. Підключення випрямних агрегатів необхідно здійснювати до шини "плюс" через швидкодіючий автоматичний вимикач, а до шини "мінус" - через роз’єднувач. При цьому автоматичний вимикач повинен бути або зворотного струму, або обладнаний пристроєм автоматичного повторного ввімкнення.

14.7. Тягові підстанції постійного струму повинні бути обладнані системою захисту від замикання на землю, що діє на відключення всіх випрямних агрегатів підстанцій у разі замикання в РУ постійного струму.

14.8. Зворотні лінії на підстанціях змінного і постійного струму повинні бути тільки повітряними та ізольованими від землі.

Виводи зворотних ліній на підстанціях повинні бути розраховані на її сумарну потужність. Мінімальна кількість зворотних ліній на підстанціях - не менше двох. Зворотня лінія підключається до розподільного пристрою через комірки з роз’єднувачем, з блокуваннями, що забезпечують безпеку їх обслуговування.

14.9. Підключення до контура підстанції зворотних ліній забороняється.

Заземлення зворотних ліній проводиться на відокремлений виносний контур. Приєднання проводів зворотних ліній до рейок повинне бути багатоточковим у вигляді конструкції групового заземлювача. Виносний контур виконується відповідно до нормативних документів, передбачених для підстанцій, і закладається у місцях, віддалених від комунікацій і споруд на відстань не менше 100 м. Глибина закладання контура в землі повинна бути не менше 0,6 м.

14.10. Для живлення власних потреб тягових підстанцій повинні використовуватися два знижувальні трансформатори, до яких підключення сторонніх споживачів, що знаходяться за межами території підстанції, не допускається.

14.11. Розподільні пости повинні виконуватися на базі зовнішніх комплектних розподільних пристроїв.

Допускається застосування розподільних постів полегшеної конструкції у закритому виконанні.

14.12. Розподільні пости проектуються не менше ніж на чотири живильні лінії і повинні мати два вводи від тягової підстанції.

14.13. Розподільні пости повинні бути обладнані пристроєм захисту від замикань на землю, що діє на відключення вводів тягової напруги. 14.14. Заземлення електроустаткування розподільних постів здійснюється на рейки найближчих залізничних колій ізольованим провідником, а також на спеціальний виносний заземлювальний контур, що приєднується до магістралі заземлення розподільного поста через струмові реле захисту від замикань на землю.

14.15. Для живлення власних потреб розподільного поста необхідно застосовувати зовнішню комплектну підстанцію 6-10/0,4 кВ. Живлення від інших джерел для власних потреб і живлення інших споживачів від зазначених КТП не допускається.

14.16. Кінцеві опори ліній, що живлять розподільні пости, повинні розташовуватися уздовж фронту камер на відстані від зазначеного фронту не менше ніж 7 м. Територія розподільного поста з установленими кінцевими опорами живильних ліній повинна мати огорожу заввишки не менше ніж 2,4 м. Огорожа повинна бути розташована не ближче одного метра від фундаментів кінцевих опор живильних ліній. Навколо камер розподільного поста повинна бути доріжка з твердим покриттям завширшки не менше ніж 1 метр.

14.17. Використання тягових мереж для живлення електроенергією машин і механізмів, стаціонарного освітлення, за винятком сигнальних ламп, що попереджують про наявність напруги на контактному проводі, не допускається.

14.18. На пішохідних мостах і теплотрасах, розташованих над електрифікованими залізничними коліями, повинні встановлюватися з обох боків суцільні огороджувальні щити заввишки 2 м і завширшки не менше ніж 1 метр в обидва боки від контактного проводу.

14.19. Контактна мережа повинна бути розділена на окремі ділянки (секції), відокремлені одна від одної за допомогою секційних ізоляторів, нейтральних вставок або ізолюючих з'єднань.

14.20. Пересувні контактні мережі повинні живитися від окремих ліній підстанцій або розподільного поста.

14.21. Довжина робочої частини перехідної ділянки контактної мережі з лінії центрального струмознімання на лінію бічного струмознімання (і навпаки) повинна бути не менше ніж 40 м.

14.22. Підсилювальні лінії підвішують на опорах контактної мережі з протилежного боку колії на поперечно несучих тросах і жорстких ригелях поперечних підвісок. З'єднання між підсилювальними і контактними проводами виконуються не рідше ніж через 150-200 м.

14.23. Ізоляція контактної мережі всередині штучних споруд повинна бути подвійною, а відстань між підвісками на прямих ділянках колії повинна бути не більше ніж 20 м.

14.24. У разі перетину електрифікованих колій з трубопроводами та іншими об'єктами у недостатньому габариті підвіски контактних проводів (менше ніж 7 м) на трубопроводах та інших об'єктах повинна бути передбачена установка ізольованих відбійників, що унеможливлюють торкання їх пантографом електровоза.

14.25. Роз’єднувачі в пунктах живлення і секціонування контактної мережі, а також біля виводів повітряних живильних ліній з тягових підстанцій необхідно встановлювати на висоті не менше ніж 6 м від рівня головок рейок (або від поверхні землі), а вибір провідників для їх приєднання до мережі необхідно здійснювати по номінальному струму живильної лінії.

14.26. Рейкові кола постійних і тимчасово-постійних колій обладнують гнучкими мідними приварними стиковими з'єднаннями перерізом не менше 70 мм-2 для постійного струму і 50 мм-2 - для змінного струму. Допускається застосування з’єднувачів із стального тросу діаметром не менше ніж 12 мм. Поверхня контакту в місці зварювання повинна бути не менше 250 мм-2.

14.27. На електрифікованих залізничних коліях, не обладнаних СЦБ, міжрейкові електричні з'єднання виконуються через кожні 300 м, а міжколійні - через 600 м.

14.28. Усі рейкові колії, які не використовуються для руху електровозів, повинні бути ізольовані від електрифікованих колій ізолювальними стиками.

14.29. Неелектрифіковані колії і тупик для зливання і наливання легкозаймистих рідин повинні бути ізольовані від електрифікованих колій за допомогою встановлення в кожному рейковому колі двох ізолювальних стиків на такій відстані один від одного, щоб уникнути їх одночасного перекриття під час подачі поїзда під наливання та зливання рідин.

14.30. Ізоляцію основних вузлів тягової мережі необхідно забезпечувати тарілчастими (підвісними) або стрижньовими ізоляторами: за напруги 1,5 кВ постійного струму - один ізолятор; за напруги 3 кВ постійного струму - два ізолятори. На лініях змінного струму: за напруги 10 кВ - два ізолятори; за напруги 25 кВ - три ізолятори. У анкерних гірляндах поздовжньої підвіски кількість ізоляторів у гірлянді збільшується на один.

14.31. Для обмеження впливу блискавок на пристроях постійної та пересувної контактної мережі необхідно встановлювати розрядники:

за постійного струму - рогаті з двома паралельними повітряними проміжками 5 + 1мм кожен;

за змінного струму - трубчасті на номінальну напругу 10,5 кВ або 35 кВ чи рогаті на постійній контактній мережі з двома проміжками по 45 + 6 мм кожен.

14.32. У тягових мережах постійного струму рогаті розрядники повинні встановлюватися:

у стаціонарних тягових мережах - на опорі, що передує анкерній, або на опорах, розташованих не далі трьох прогонів від анкерувань, на кінцевих опорах і в пунктах міжанкерних з'єднань;

в обмежено пересувних контактних мережах - на опорах, що передують анкерним, або найближчих до них опорах;

у пересувній контактній мережі - на кінцевих опорах у пунктах міжанкерних з'єднань і переходу з центральної контактної мережі на бічну.

14.33. Захист мережі одним рогатим розрядником анкерних ділянок бічної та центральної контактної мережі не допускається:

у пунктах живлення, на кінцевих або найближчих до кінцевих опор виводах живильних ліній, у тягових підстанціях та розподільних постах;

у штучних спорудах, що використовуються для анкерувань контактної мережі та живильних ліній;

на перетинах з газопроводами - на найближчих опорах контактної мережі в пунктах перетину.

14.34. На контактній мережі змінного струму розрядники повинні бути встановлені:

на горловині станцій - не більше одного прогону від повітряних проміжків і лінійних роз’єднувачів з боку перегону;

на проходах до штучних споруд із секціонуванням контактної мережі та одностороннім живленням з обох боків споруди, причому з боку перегону - не далі одного прогону від нейтральних вставок, що відокремлюють мережу споруди від мережі перегону;

у кінці консольних ділянок стаціонарної та пересувної контактної мережі;

на живильних лініях - у місцях приєднання до контактної мережі (якщо розрядники на контактній мережі встановлено не далі одного прогону від цього місця приєднання), за довжини лінії не більше ніж 300 м, а також на відстані 180-200 м від тягової підстанції.

14.35. Установлення рогатих і трубчастих розрядників на анкерних та інших опорах, що мають відтяжки, не допускається.

14.36. Рогаті та трубчасті розрядники повинні приєднуватися подвійними глухими заземлювальними провідниками до тягових ниток рейкових колій або до середніх точок колійних дросель-трансформаторів.

14.37. Оболонки силових, сигнальних, телефонних, освітлювальних та інших кабелів повинні бути ізольовані від всіх металевих конструкцій і пристроїв, заземлених на рейку або на контур тягової підстанції, незалежно від їх схеми заземлення. Прокладка цих кабелів на території тягової підстанції повинна здійснюватися:

в ізоляційних трубах у землі і на її поверхні;

у будівлях - без додаткової ізоляції у разі прокладання по неметалевій основі.

14.38. Металеві частини мостів, шляхопроводів, світлофорів, навантажувально-розвантажувальних споруд, які розташовані на відстані менше ніж 5 м від контактної мережі постійного струму і 10 м - від контактної мережі змінного струму, металеві опори контактної мережі та деталі кріплення ізоляторів контактної мережі на залізобетонних опорах, а також приводи секційних роз’єднувачів, неробочі анкерувальні гілки та вантажі компенсаторів, установлені на дерев'яних опорах, повинні бути заземлені.

14.38.1. Інша арматура, установлена на дерев'яних опорах, повинна бути заземлена в разі, коли відстань по дереву між арматурою опори і частинами відтяжок менше 400 мм. Водночас заземлювальний провід повинен бути прокладений по опорі так, щоб він не торкався відтяжок і деталей кріплення їх на опорі.

14.38.2. Заземлення повинне виконуватися за допомогою приєднання конструкції до обох тягових рейкових ниток або до нульової точки дросель-трансформатора.

14.38.3. Заземлювальні проводи і місця їх приєднання до рейок повинні бути доступні для огляду.

14.39. Заземлення опор контактної мережі та інших споруд, що розташовані поблизу, може виконуватися як індивідуальними, так і груповими заземлювальними провідниками.

14.40. Групове заземлення повинне застосовуватися для опор контактної мережі, що встановлюються у місцях, де утруднене прокладання індивідуальних заземлень або можливе їх пошкодження, а також на ділянках колій, де можливе перебування людей (навантажувально-розвантажувальні пункти тощо).

14.41. Відстань від місця приєднання подвійними проводами групового заземлення до рейки або середньої точки колійного дросель-трансформатора для крайньої заземленої на груповий трос опори не повинно перевищувати 300 м за постійного струму і 200 м за змінного струму. Максимальний натяг проводу групового заземлення не повинен перевищувати 4 кН. Провід групового заземлення анкерується на опорі без улаштування відтяжок.

14.42. Індивідуальні заземлення і спуски від проводів групового заземлення виконуються із сталі круглої діаметром не менше ніж 10 мм на електрифікованих лініях змінного струму і 12 мм на лініях постійного струму.

14.43. Подвійними проводами з приєднанням на тягову мережу необхідно виконувати індивідуальні заземлення:

опор контактної мережі, розташованих у загальнодоступних для людей місцях, тобто місцях навантаження і розвантаження думпкарів, місцях переходу колій, на території фабрики тощо;

опор, на яких встановлено розрядники, секційні роз’єднувачі і приводи до них (на дерев'яних і залізобетонних опорах);

опорних металевих колон конструкцій трубопроводів, пішохідних мостів і сигнальних конструкцій, розташованих у зоні електрифікованих колій.

14.44. Металеві мости і шляхопроводи завдовжки понад 50 м повинні заземлюватися безпосередньо (або через дросель-трансформатор) наглухо на рейки.

Арматура залізобетонних прогонних будов на лініях постійного струму не повинна мати з'єднань з тяговими нитками залізничних колій або з металевими спорудами, з’єднаними з тяговими рейками.

14.45. Усі металеві опори живильних ліній, що йдуть самостійними трасами, а також металеві конструкції підвісок і анкерувань на залізобетонних опорах повинні заземлюватися. На дерев'яних опорах живильних ліній повинні заземлюватися металеві консолі, розрядники, секційні роз’єднувачі та їх приводи. У всіх випадках заземлення зазначених елементів опор повинно виконуватися так, щоб було забезпечене надійне спрацьовування захисту на тягових підстанціях під час коротких замикань, а також безпечний рівень крокової напруги і напруги доторкання у зоні розтікання струмів короткого замикання.

14.46. Якщо траси живильної лінії постійного та змінного струму проходять уздовж електрифікованих залізничних колій на відстані менше ніж 5 і 10 м відповідно - опори ліній повинні заземлюватися на рейки.

14.47. Якщо траси живильних ліній постійного та змінного струмів проходять далеко від рейок - їх опори повинні заземлюватися на проводи зворотних ліній, а за їх відсутності - на спеціально підвішений провід групового заземлення, довжина і переріз якого повинні забезпечувати надійне спрацьовування захисту від коротких замикань на опори тягової мережі.

14.48. Навколо опор живильних ліній змінного струму, віддалених від електрифікованих залізничних колій, повинні бути улаштовані вирівнювальні заземлювачі, прокладені на глибині 0,2-0,5 м. Відстань від грані опори до вирівнювального контуру повинна бути менше ніж 0,8 м.

14.49. Заземлення опор живильних ліній, розташованих на території тягової підстанції, повинно виконуватися глухим приєднанням до її контуру заземлення і одночасно до зворотної лінії через іскровий проміжок. Опори живильних ліній змінного струму повинні заземлюватися на зовнішній контур, не зв'язаний з контуром тягової підстанції, або наглухо приєднуватися до зворотної лінії. Навколо фундаментів опор цих ліній повинні бути прокладені вирівнювальні заземлювачі на глибині 0,5-0,7 м і на відстані 0,8-1,0 м від грані опори.

14.50. Заземлювальні проводи та місця їх приєднання до рейок і заземлювальних пристроїв повинні бути доступні для огляду.

14.51. Підвіска контактного проводу повинна виконуватись відповідно до вимог СНиП 2.05.07-91 "Промышленный транспорт".

14.52. У разі застосування на електрифікованих коліях підприємств одночасно з електровозами локомотивів та інших видів тяги, а також у разі перевезення по цих коліях негабаритних вантажів мінімальна висота підвіски контактного проводу визначається у кожному випадку, ураховуючи мінімальну відстань від контактного проводу до найвищої точки вантажу або локомотива для перегонів і колій на станціях, де не передбачається стоянка потягу, у 450 мм; для решти колій на станціях - 950 мм.

14.53. Перевезення по електрифікованих залізничних коліях великогабаритного устаткування (екскаваторів, бурових верстатів тощо) здійснюється за письмовим розпорядженням технічного керівника підприємства відповідно до спеціально розробленого ПОР, узгодженим з територіальним органом Держгірпромнагляду. Відповідальним за виконання заходів, що забезпечують електробезпеку під час перевезення цього устаткування, є особа, відповідальна за електрогосподарство залізничного цеху.

14.54. Відстані від проводів живильних, зворотних і підсилювальних повітряних ліній тягової мережі до землі у разі перетину і зближення їх із спорудами повинні бути не менше, наведених у додатку 2 до цих Правил.

14.55. Допустимі відстані між проводами живильних і підсилювальних ліній електропередач і до заземлених конструкцій повинні бути не менше, наведених у додатку 3 до цих Правил.

14.56. Відстань по вертикалі від заземлених проводів (групових заземлювачів, хвилеводів тощо) до поверхні землі повинна визначатися за умови роботи механізмів і монтажних пристосувань, а на переїздах повинна бути не менше ніж 5 м.

14.57. З обох боків переїздів автомобільних доріг через електрифіковані залізничні колії підприємств повинні встановлюватися габаритні ворота заввишки не більше ніж 4,5 м. У всіх випадках висота габаритних воріт повинна бути менше висоти підвіски контактного проводу не менше ніж на 0,5 м.