Про затвердження Технічного регламенту з підтвердження відповідності вимогам до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі

На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для забезпечення належної охорони довкілля, пов'язаної із застосуванням водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, та з метою забезпечення раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності вимогам до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі (далі - Технічний регламент), що додається.

2. Визначити ДП "Сертифікаційний випробувальний центр опалювального обладнання" (СВЦОО) Мінпромполітики України (Дудніков А.П.) відповідальним за розробку і перегляд національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

3. Управлінню стандартизації та якості (Нелепов А.А.) забезпечити щороку внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю.В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

5. Департаменту стандартизації та міжнародного співробітництва (Онопрієнко В.В.):

- у п'ятиденний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

- у місячний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити розроблення плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності вимогам до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С.Т.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Сіроткіна С.М.).

Технічний регламент з підтвердження відповідності (далі - Технічний регламент) відповідає Директиві Ради Європейських Співтовариств від 21 травня 1992 року N 92/42 ЄЕС "Вимоги до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі".

Основні терміни та їх визначення вживаються у цьому Технічному регламенті у відповідних значеннях, визначених у Законах України "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та ДСТУ 1.1-2001 "Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять".

У цьому Технічному регламенті застосовуються такі терміни та визначення:

котел - це апарат, який складається з корпусу (оболонки) котла з конвективними поверхнями нагріву (далі - корпус) та пальникового пристрою і призначений для передачі воді тепла, що звільнилося під час згоряння палива;

прилад:

- корпус (оболонка) котла, призначений для монтування в нього пальникового пристрою;

- пальниковий пристрій, призначений для монтажу в корпус котла;

номінальна фактична теплопродуктивність (кВт) - максимальна вихідна кількість тепла, установлена і гарантована виробником як така, що забезпечується постійно під час експлуатації з одночасним дотриманням зазначеного виробником ККД;

ККД (у %) - відношення вихідного корисного тепла, яке передається воді в котлі, до добутку нижчої теплотворної здатності на витрату палива при постійному тиску палива, що виражене через кількість палива за одиницю часу;

часткове навантаження (у %) - відношення фактичної теплопродуктивності котла, який працює з перервами чи з теплопродуктивністю нижче номінальної фактичної теплопродуктивності, до номінальної фактичної теплопродуктивності;

середня температура води в котлі - середнє значення температури води на вході та виході з котла;

стандартний котел - котел, у якому середня температура може обмежуватися конструктивно;

умурований котел - котел, укомплектований пристроєм для спалювання газу, призначений для постачання тепла центральній опалювальній системі і встановлення в камінній ніші печі;

низькотемпературний котел - котел, здатний працювати безперервно, постачаючи воду при температурі від 35 до 40 град. С, з утворенням за певних обставин конденсату; у тому числі конденсаційний котел, що працює на рідкому паливі;

конденсаційний газовий котел - котел, призначений для постійної конденсації великого обсягу водяної пари, що міститься в газоподібних продуктах згоряння;

котел, призначений для встановлення в житлових приміщеннях, - котел номінальною фактичною теплопродуктивністю до 37 кВт, з циркуляцією гарячої води самопливом, призначений для додаткового обігрівання житлового приміщення, у якому його встановлено, за рахунок випромінювання тепла з кожуха та патрубка відводу продуктів згоряння; такі котли повинні мати на своєму кожуху чітке позначення того, що вони призначені для житлових приміщень.

1.1. Цей Технічний регламент встановлює вимоги до ККД водогрійних котлів, що працюють на газоподібному чи рідкому паливі і мають номінальну вихідну потужність від 4 до 400 кВт, що далі іменуються котлами.

1.2. Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на:

- водогрійні котли, здатні працювати на інших видах палива, у тому числі твердому паливі;

- прилади для миттєвого одержання гарячої води;

- котли, призначені для роботи на паливі, властивості якого значно відрізняються від властивостей рідкого та газоподібного палива, яке звичайно надходить до продажу (відпрацьованому промисловому газі, біогазі);

- варочні апарати й апарати, призначені здебільшого для обігрівання приміщень, у яких вони встановлені, з допоміжною функцією постачання гарячої води для центрального опалення і питної гарячої води;

- прилади номінальною теплопродуктивністю менше 6 кВт з циркуляцією самопливом, призначені тільки для одержання запасів питної гарячої води;

- котли індивідуального виробництва.

1.3. Вимоги до ККД для котлів з подвійною функцією, а саме опалення приміщень і постачання питної гарячої води, викладені в пункті 2.1 цього Технічного регламенту і стосуються тільки функції опалення.

1.4. Центральні органи виконавчої влади, визначені постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 N 288 "Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів" (далі - центральні органи виконавчої влади), не вправі забороняти, обмежувати чи стримувати введення в обіг чи експлуатацію в Україні котлів, які задовольняють вимоги цього Технічного регламенту, якщо правовими актами України або іншими технічними регламентами з підтвердження відповідності не передбачено інше.

1.5. Центральні органи виконавчої влади повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб уведення в експлуатацію котлів було можливе тільки в разі задоволення ними вимог до ККД, викладених у пункті 2.1 цього Технічного регламенту, умов уведення в експлуатацію, установлених іншими нормативними актами, виходячи з місцевих кліматичних умов і характеристик енергоспоживання та заселеності будинків.

1.6. Якщо в Україні на момент прийняття цього Технічного регламенту встановлюються та експлуатуються котли, що вмуровуються, та (або) котли, призначені для житлових приміщень, дозволяється їх уведення в експлуатацію за умови, що їх ККД як за номінальної теплопродуктивності, так і під 30% навантаженням не більше ніж на 4% нижчий величин для стандартних котлів, регламентованих пунктом 2.1 цього Технічного регламенту.

1.7. Органи із сертифікації, уповноважені на проведення робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері згідно з порядком, установленим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 N 376 "Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері" (далі - уповноважені органи), надають Держспоживстандарту України всю потрібну інформацію для забезпечення виконання положень пунктів 1.5, 1.6 цього Технічного регламенту.

2.1. Котли повинні відповідати зазначеним нижче вимогам щодо ККД при номінальній теплопродуктивності, тобто роботі з номінальною теплопродуктивністю Pn, яка визначається в кВт, при середній температурі води в котлі 70 град. C і при частковому навантаженні, тобто роботі з 30% навантаженням при середній температурі, яка коливається залежно від типу котла.

Вимоги до ККД, яким повинні відповідати котли, викладені в табл. 1.

2.2. Стандарти, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності вимогам цього Технічного регламенту, повинні серед іншого встановлювати методи перевірки значення ККД, що можуть застосовуватись під час виробництва та вимірювань. Переліки згаданих стандартів повинні бути опубліковані в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України.

У значення ККД повинні бути включені відповідні допуски.

2.3. За результатами процедури підтвердження відповідності, викладеної в розділі 3, виробники можуть обрати для себе спеціальну систему позначень, яка дає змогу чітко зазначати енергоефективність котлів. Така система повинна поширюватися на котли, ККД яких перевищує той, що вимагається для стандартних котлів і зазначений в пункті 2.1 цього Технічного регламенту.

На котел, ККД якого при номінальній теплопродуктивності і під частковим навантаженням не менший за відповідні значення для стандартних котлів чи перевищує це значення до 3%, наноситься позначка "*".

На котел, ККД якого при номінальній теплопродуктивності і під частковим навантаженням перевищує відповідні значення для стандартних котлів більш ніж на 3%, але не перевищує 6%, наноситься позначка "**".

Кожне наступне трьохвідсоткове перевищення згаданого значення ККД при номінальній теплопродуктивності і під частковим навантаженням передбачає присвоєння додаткової зірочки ("*") відповідно до табл. 2.

Забороняється нанесення будь-яких інших позначень, які можуть бути помилково прийняті за згадані в пункті 2.3 цього Технічного регламенту.

3.1. Центральні органи виконавчої влади повинні вважати, що котли є такими, що відповідають основним вимогам до ККД, передбаченим пунктом 2.1 цього Технічного регламенту, якщо вони відповідають вимогам стандартів, згаданих у пункті 2.2 цього Технічного регламенту. Такі котли повинні маркуватись згаданим у розділі 5 національним знаком відповідності, і до них має додаватися декларація про відповідність.

3.2. Відповідність котлів, що виготовляються серійно, повинна бути підтверджена:

- перевіркою ККД типу котла згідно з модулем В, описаним у пункті 4.1 цього Технічного регламенту;

- оформленням декларації про відповідність (форма декларації про відповідність наведена в додатку до цього Технічного регламенту) перевіреному типу згідно з модулями C, D, що описані в пунктах 4.2, 4.3 цього Технічного регламенту;

- оформленням декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем Е, що описаний у пункті 4.4 цього Технічного регламенту.

Процедури підтвердження (оцінювання) відповідності вимогам до ККД котлів, які працюють на газоподібному паливі, повинні збігатися із процедурами, що застосовуються для підтвердження (оцінювання) відповідності вимогам безпеки, установленим Технічним регламентом з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі.

3.3. У разі введення в обіг приладів, що реалізуються окремими одиницями, вони повинні маркуватись національним знаком відповідності, згаданим у розділі 5 цього Технічного регламенту, і до них має додаватися декларація про відповідність, яка встановлює параметри, що дають змогу після складання котлів досягати рівнів ККД, установлених у пункті 2.1 цього Технічного регламенту.

3.4. Після виконання процедур підтвердження (оцінювання) відповідності, передбачених модулями C, D, E у комбінації з модулем В, виробник зобов'язаний заповнити декларацію про відповідність та нанести на кожний виріб національний знак відповідності.

4.1. Перевірка типу (модуль В)

4.1.1. Процедура перевірки типу - це процедура, за допомогою якої уповноважений орган переконується і підтверджує, що зразок продукції конкретного виробника відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

4.1.2. Заявку на перевірку типу виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, повинен подати до уповноваженого органу за його власним вибором.

Заявка повинна містити назву й адресу виробника, а якщо заявку подає повноважний представник, то додатково і його назву, адресу. До заявки повинен додаватись документ про надання повноважень.

Крім того, до заявки додаються:

- письмове підтвердження про те, що така сама заявка не була подана до будь-якого іншого уповноваженого органу;

- технічна документація, описана в пункті 4.1.3 цього Технічного регламенту.

Заявник повинен надати в розпорядження уповноваженого органу зразок продукції, що представляє дане виробництво, який надалі називатиметься типовим зразком. Типовий зразок може охоплювати кілька модифікацій котлів за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки, та задовольнятиме інші вимоги щодо використання котлів. У разі потреби для проведення перевірки уповноваженим органом можуть залучатися додаткові типові зразки продукції.

4.1.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування котлів та давати змогу оцінити її відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Технічна документація повинна містити:

- загальний опис котлів;

- опис конструкції, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів;

- описи і пояснення до креслень, схем, що стосуються функціонування котлів;

- список стандартів з переліку національних стандартів, згаданих у пункті 2.2 цього Технічного регламенту, і опис рішень, прийнятих на виконання вимог цього Технічного регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- результати проектних розрахунків, випробувань;

- звіти про випробування продукції.

4.1.4. Уповноважений орган:

4.1.4.1. Проводить експертизу технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок виготовлено згідно з технічною документацією.

4.1.4.2. Визначає елементи зразка, які були спроектовані згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів, згаданих у пункті 2.2, і з основними вимогами цього Технічного регламенту, а також елементи, які були спроектовані без застосування відповідних положень цих стандартів.

4.1.4.3. Якщо виробник застосував стандарти з переліку національних стандартів, згаданих у пункті 2.2 цього Технічного регламенту, то уповноважений орган здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки застосування цих стандартів.

Якщо не були застосовані стандарти з переліку національних стандартів, то уповноважений орган здійснює експертизу і випробування для перевірки відповідності прийнятих виробником рішень вимогам цього Технічного регламенту.

4.1.4.4. Погоджує із заявником місце проведення досліджень і випробувань.

4.1.4.5. У разі, якщо типовий зразок продукції відповідає вимогам цього Технічного регламенту, уповноважений орган видає заявнику сертифікат перевірки типу.

У сертифікаті перевірки типу зазначаються:

- назва й адреса виробника;

- висновки про проведену перевірку;

- умови дії сертифіката;

- необхідні дані для ідентифікації перевіреного типу та, у разі потреби, опис його функціонування.

До сертифіката додається перелік технічної документації, а його копія зберігається уповноваженим органом.

У разі відмови у видачі сертифіката перевірки типу уповноважений орган надає детальне обґрунтування такої відмови.

При уповноваженому органі повинна бути утворена апеляційна комісія відповідно до вимог наказу Держстандарту України від 30.10.2001 N 526 "Про затвердження Типового положення про апеляційні комісії при уповноважених органах із сертифікації та порядок розгляду ними скарг", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.12.2001 за N 1074/6265.

4.1.4.6. Заявник повинен інформувати уповноважений орган, який видав сертифікат перевірки типу, про всі модифікації перевіреного типу, які повинні пройти додаткову перевірку, якщо такі зміни можуть вплинути на відповідність вимогам цього Технічного регламенту. Дані додаткової перевірки додаються у формі доповнень до оригіналу сертифіката перевірки типу.

4.1.4.7. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані сертифікати перевірки типу, додатки до сертифікатів, а також інформацію щодо скасованих сертифікатів.

4.1.4.8. Інші уповноважені органи можуть отримувати копії сертифікатів перевірки типу та/або додатків до них. Інші уповноважені органи повинні мати доступ до додатків до сертифікатів.

4.1.4.9. Виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, зберігає разом з технічною документацією копії сертифікатів перевірки типу і додатків до них протягом не менше 10 років після виготовлення останнього виробу.

У разі відсутності виробника або його повноважного представника - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг на ринку України.

Виконання процедур підтвердження (оцінювання) відповідності за модулем В не дає права нанесення національного знака відповідності.

4.2. Відповідність типу (модуль С)

4.2.1. Відповідність типу - це процедура, за допомогою якої виробник або уповноважений ним представник - резидент України гарантує і декларує, що певна продукція відповідає типу, зазначеному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, складає декларацію про відповідність і проставляє національний знак відповідності на кожному виробі. Національний знак відповідності повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером уповноваженого органу. Виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, зберігає копію декларації про відповідність протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції.

4.2.2. Виробник повинен уживати заходів для забезпечення відповідності виготовлених котлів типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

4.2.3. Виробник чи його повноважний представник повинні зберігати примірник декларації про відповідність протягом не менше 10 років після випуску останнього виробу.

Якщо відсутні виробник або його повноважний представник, що є резидентом України, зобов'язання зберігати в наявності технічну документацію покладається на особу, яка ввела в обіг виріб на ринку України.

4.2.4. Виробник повинен ужити заходів для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та вимогам цього Технічного регламенту.

З періодичністю раз на рік чи частіше уповноважений орган повинен здійснювати перевірку продукції на підприємстві без попередження виробника. Для перевірки уповноважений орган відбирає на місці виробництва зразок кінцевої продукції, досліджує та випробовує його згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів або проводить рівноцінні випробування для перевірки відповідності зразка вимогам регламенту. У кожному конкретному випадку уповноважений орган повинен визначати обсяги проведення цих випробувань: у повному чи в частковому обсязі. У разі якщо один чи більше перевірених зразків не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, уповноважений орган у межах своєї компетенції вживає необхідних заходів до приведення продукції у відповідність.

4.2.5. Модуль С для проведення процедури підтвердження (оцінювання) відповідності обов'язково застосовується у комбінації з модулем В.

4.3. Забезпечення якості виробництва (модуль D)

4.3.1. Забезпечення якості виробництва - це процедура, за допомогою якої виробник, який виконує вимоги, викладені в пункті 4.3.2 цього Технічного регламенту, або уповноважена ним особа, що є резидентом України, гарантує і декларує, що продукція відповідає типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

Виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, складає декларацію про відповідність та проставляє національний знак відповідності на кожному виробі. Декларація повинна поширюватися на один чи кілька приладів і зберігатися виробником. Національний знак відповідності повинен супроводжуватись ідентифікаційним номером уповноваженого органу, відповідального за нагляд, як визначено в пункті 4.3.4 цього Технічного регламенту.

4.3.2. Виробник повинен мати сертифіковану уповноваженим органом систему якості виробництва, контролю та випробувань кінцевої продукції, зазначеної в пункті 4.3.3 цього Технічного регламенту, яка підлягає нагляду, як це визначено в пункті 4.3.4 цього Технічного регламенту.

4.3.3. Система якості

4.3.3.1. Виробник подає уповноваженому органу, обраному за власним вибором, заявку щодо оцінки його системи якості для певної продукції.

Заявка повинна містити інформацію про продукцію, що заявляється.

До заявки повинні додаватись:

- документація системи якості;

- технічна документація на перевірений тип і копія сертифіката перевірки типу.

4.3.3.2. Система якості повинна гарантувати відповідність продукції типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, і вимогам цього Технічного регламенту.

Вимоги та заходи забезпечення якості викладаються у методиках, описах процедур та інструкціях, передбачених пунктом 4.2 гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001.

Документація системи якості повинна давати змогу безперечного тлумачення програм забезпечення якості, планів, настанов і протоколів з питань якості та містити інформацію щодо:

- цілей системи якості та її організаційної структури, відповідальності і повноважень керівництва стосовно якості продукції;

- виробництва, управління якістю та методів забезпечення якості, процесів і систематичних дій, що повинні застосовуватися на виробництві;

- досліджень і випробувань, які повинні проводитися на всіх стадіях виготовлення продукції (у тому числі після її виготовлення), а також щодо їх періодичності;

- звітів про інспекційні перевірки і результати випробувань, даних про калібрування засобів вимірювальної техніки, кваліфікацію персоналу;

- засобів постійного контролю для досягнення встановленої якості продукції та ефективного функціонування системи якості.

4.3.3.3. Уповноважений орган проводить оцінку системи якості для визначення того, чи задовольняє вона вимоги, викладені в пункті 4.3.3.2 цього Технічного регламенту. Система якості вважається такою, що відповідає цим вимогам, у разі впровадження гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001 крім вимог пункту 7.3 цього стандарту.

Комісія з перевірки, призначена уповноваженим органом для оцінки системи якості, повинна мати у своєму складі принаймні одного члена з досвідом оцінювання технології виробництва відповідної продукції.

Процедура оцінки системи якості передбачає перевірку підприємства-виробника.

Висновки за результатами перевірки й обґрунтоване рішення щодо видачі сертифіката відповідності на систему якості або щодо відмови у видачі сертифіката відповідності на систему якості повідомляються виробнику.

4.3.3.4. Виробник повинен виконувати зобов'язання, що випливають із сертифікованої системи якості, і підтримувати її в ефективному стані.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зобов'язаний інформувати уповноважений орган, який сертифікував систему якості, про будь-який намір щодо внесення до неї змін.

Уповноважений орган проводить оцінку запропонованих змін і приймає рішення про подальше задоволення системою якості вимог, зазначених у пункті 4.3.3.2 цього Технічного регламенту, або проведення її переоцінки, а також повідомляє виробника про своє рішення з висновками і обґрунтуванням.

4.3.4. Нагляд уповноваженого органу

4.3.4.1. Уповноважений орган здійснює нагляд за функціонуванням системи якості з метою перевірки виконання виробником зобов'язань, які випливають із сертифікованої системи якості.

4.3.4.2. Виробник забезпечує доступ уповноваженому органу до місць виробництва, контролю, випробувань та зберігання продукції і надає необхідну інформацію, зокрема:

- документацію на систему якості;

- технічну документацію;

- звіти про інспекторські перевірки і результати випробувань, дані про калібрування засобів вимірювальної техніки, кваліфікацію персоналу.

4.3.4.3. Уповноважений орган щонайменше раз на два роки проводить перевірку підтримки виробництва в належному стані системи якості та надає виробнику звіти про перевірку.

4.3.4.4. Уповноважений орган може проводити, крім періодичних, перевірки без попередження виробника, під час яких у разі потреби проводить або вимагає від виробника проведення випробувань продукції за наявності обґрунтованих підстав. Звіт про перевірку і протокол випробувань надаються виробнику.

4.3.4.5. Виробник протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції зберігає та надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади на їх запит:

- документацію системи якості, зазначену в пункті 4.3.3.1 цього Технічного регламенту;

- документацію про внесення до системи якості змін, зазначених в пункті 4.3.3.4 цього Технічного регламенту;

- рішення і звіти уповноваженого органу, зазначені у пунктах 4.3.3.4, 4.3.4.3, 4.3.4.4 цього Технічного регламенту.

4.3.4.6. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані і вилучені рішення щодо сертифікації систем якості.

4.4. Забезпечення якості продукції (модуль E )

4.4.1. Забезпечення якості продукції - це процедура оцінки відповідності, за допомогою якої виробник, який виконує зобов'язання, викладені в пункті 4.4.2 цього Технічного регламенту, або уповноважена ним особа - резидент України гарантує і декларує, що продукція відповідає типу, який описано в сертифікаті перевірки типу і задовольняє вимоги цього Технічного регламенту.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України проставляє на кожному виробі національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність. Національний знак відповідності повинен супроводжуватись ідентифікаційним номером уповноваженого органу, відповідального за нагляд, як визначено в пункті 4.4.4 цього Технічного регламенту.

4.4.2. Виробник повинен мати сертифіковану уповноваженим органом систему якості, як це зазначено в пункті 4.4.3 цього Технічного регламенту, яка підлягає нагляду згідно з нормами, як це визначено в пункті 4.4.4 цього Технічного регламенту.

4.4.3. Система якості

4.4.3.1. Виробник подає уповноваженому органу за власним вибором заявку щодо оцінки його системи якості для певної продукції.

Заявка повинна містити інформацію про продукцію, що заявляється.

До заявки повинна додаватись:

- документація системи якості;

- технічна документація на перевірений тип і копія сертифіката перевірки типу;

- зобов'язання виконувати обов'язки у зв'язку із сертифікацією системи якості;

- зобов'язання забезпечувати функціонування сертифікованої системи якості задля підтримання її придатності й ефективності.

4.4.3.2. Згідно з упровадженою системою якості кожний виріб повинен бути досліджений і випробуваний, як це визначено відповідним (відповідними) стандартом (стандартами) з переліку національних стандартів, зазначених у пункті 2.2 цього Технічного регламенту, або повинні бути проведені рівноцінні випробування для перевірки відповідності кожного виробу вимогам цього Технічного регламенту.

Вимоги та заходи забезпечення якості викладаються у методиках, описах процедур і інструкціях, передбачених пунктом 4.2 гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001.

Документація системи якості повинна давати змогу безперечного тлумачення програм забезпечення якості, планів, настанов, протоколів з питань якості та містити інформацію щодо:

- цілей системи якості та її організаційної структури, відповідальності і повноважень керівництва стосовно якості продукції;

- досліджень та випробувань, які повинні проводитися після виготовлення продукції;

- звітів про інспекційні перевірки і результати випробувань, даних про калібрування засобів вимірювальної техніки, кваліфікацію персоналу;

- засобів постійного контролю для досягнення встановленої якості продукції та ефективного функціонування системи якості.

4.4.3.3. Уповноважений орган повинен оцінити систему якості для визначення того, чи відповідає вона вимогам, викладеним у пункті 4.4.3.2. Система якості вважається такою, що відповідає цим вимогам, у разі впровадження гармонізованого державного стандарту України - ДСТУ ISO 9001-2001 з вилученням з нього вимог пунктів 7.1, 7.2.3, 7.3, 7.4, 7.5.1, 7.5.2, 7.5.3.

Комісія з перевірки, призначена уповноваженим органом для оцінки системи якості, повинна мати у своєму складі принаймні одного члена з досвідом оцінювання технології виробництва відповідної продукції.

Процедура оцінки системи якості передбачає перевірку підприємства-виробника.

Висновки перевірки й обґрунтоване рішення щодо видачі сертифіката відповідності на систему якості або щодо відмови у видачі сертифіката відповідності на систему якості повідомляються виробнику.

4.4.3.4. Виробник повинен виконувати зобов'язання, що випливають із сертифікованої системи якості, і підтримувати її в ефективному стані.

Виробник або уповноважена ним особа - резидент України зобов'язаний інформувати уповноважений орган, який сертифікував систему якості, про будь-який намір унесення до неї змін.

Уповноважений орган проводить оцінку запропонованих змін і приймає рішення про подальше задоволення системою якості вимог, визначених у пункті 4.4.3.2 цього Технічного регламенту, або проведення її переоцінки, а також повідомляє виробника про рішення з висновками і обґрунтуванням.

Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані і вилучені рішення щодо сертифікації систем якості з наведенням наявних підстав.

4.4.4. Нагляд уповноваженого органу

4.4.4.1. Уповноважений орган здійснює нагляд за функціонуванням системи якості з метою перевірки виконання виробником зобов'язань, які випливають із сертифікованої системи якості.

4.4.4.2. Виробник забезпечує доступ уповноваженому органу до місць виробництва, контролю, випробувань та зберігання продукції і надає необхідну інформацію, зокрема:

- документацію системи якості;

- технічну документацію;

- звіти про інспекторські перевірки і результати випробувань, дані про калібрування засобів вимірювальної техніки, відомості про кваліфікацію персоналу.

4.4.4.3. Уповноважений орган щонайменше раз на два роки проводить перевірки підтримки виробником у належному стані системи якості та надає виробнику звіти про перевірки.

4.4.4.4. Уповноважений орган може проводити, крім періодичних, перевірки без попередження виробника, під час яких у разі потреби проводить або вимагає від виробника проведення випробувань продукції за наявності обґрунтованих підстав. Звіт про перевірку та протокол випробувань надаються виробнику.

4.4.4.5. Виробник протягом 10 років після виготовлення останнього зразка продукції зберігає та надає в установленому законодавством порядку органам виконавчої влади на їх запит:

- документацію системи якості, зазначену в пункті 4.4.3.1 цього Технічного регламенту;

- документацію про внесення до системи якості змін, зазначених у пункті 4.4.3.4 цього Технічного регламенту;

- рішення і звіти уповноваженого органу, зазначені в пунктах 4.4.3.4, 4.4.4.3, 4.4.4.4 цього Технічного регламенту.

4.4.4.6. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані і вилучені рішення щодо сертифікації систем якості.

Форма національного знака відповідності й основні правила його застосування встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 N 1599 "Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності".

5.1. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) національного знака відповідності визначається виробником.

5.2. Забороняється нанесення на котли інших маркувань, знаків чи позначень, які за своїм значенням чи зовнішнім виглядом можуть бути помилково прийняті за національний знак відповідності.

5.3. У разі якщо встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, виробник або уповноважена ним особа - резидент України чи особа, що відповідає за введення продукції в обіг, повинні вжити заходів до припинення порушення на умовах, визначених центральними органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести продукцію до стану відповідності вимогам, зазначеним у цьому Технічному регламенті, підтвердити цю відповідність у встановленому порядку.

У разі тривалого порушення законодавства центральні органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законами України до обмеження чи заборони введення в обіг продукції або вилучення її з обігу.

5.4. Табличка з технічними даними котла повинна мати національний знак відповідності і такі написи:

- найменування виробника чи його ідентифікаційний знак;

- фірмова назва та умовне позначення котла;

- вид та номінальний тиск газу;

- номінальна теплопродуктивність або теплова потужність котла;

- порядковий номер котла та дата (місяць та рік) випуску;

- на котлах, оснащених електрообладнанням:

номінальна напруга;

символ роду струму;

символ ступеня захисту від ураження електричним струмом.

Залежно від призначення та конструкції котла можуть додаватися відомості, необхідні для його монтажу.

5.5. Додаткові спеціальні маркування

Позначення енергоефективності, яке надається відповідно до положень пункту 2.3 цього Технічного регламенту, містить такий знак: "*".

Уповноваження органів із сертифікації здійснюється відповідно до вимог, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 N 376 "Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері".

Уповноважені органи повинні відповідати таким мінімальним критеріям:

- наявність персоналу і необхідних засобів та обладнання;

- технічна компетентність і професійна бездоганність персоналу;

- незалежність при проведенні випробувань, оформленні протоколів, видачі сертифікатів і здійсненні передбаченого цим Технічним регламентом нагляду; незалежність керівного складу і технічного персоналу від будь-яких кіл, груп чи осіб, які мають пряме чи посереднє відношення до пов'язаної з цими приладами галузі;

- дотримання персоналом професійної таємниці.

Виконання умов, передбачених першими двома пунктами переліку, підлягає періодичній перевірці.

7.1. Усі прийняті на виконання цього Технічного регламенту рішення, які передбачають обмеження уведення в обіг та (або) експлуатацію того чи іншого приладу, повинні бути чітко обґрунтовані. Вони повинні без затримок доводитися до відома відповідної сторони, якій повинні одночасно повідомлятися й наявні в неї засоби судового захисту, передбачені чинними законами, і термін їх застосування.

7.2. До 1 липня 2007 року мають бути здійснені заходи з поетапного впровадження цього Технічного регламенту.

З 1 січня 2008 року всі положення цього Технічного регламенту вводяться в дію.

7.3. До 31 грудня 2011 року, відступаючи від пункту 1.4 цього Технічного регламенту, допускаються поставка на ринок і введення в експлуатацію котлів, які відповідають обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні на 1 квітня 2004 року.