Про затвердження Порядку організації та застосування авіаційних сил та засобів для гасіння лісових пожеж

наземним операторам ставати до роботи з тросами зовнішньої підвіски до моменту, поки трос заземлення не торкнувся землі, для унеможливлення впливу статичної електрики;

поправляти гаки, троси, стрічки під час натягування тросів зовнішньої підвіски в момент зависання вертольота з метою уникнення можливого травмування рук;

перебувати під вантажем після закінчення підчеплення під час зависання вертольота;

бортовому техніку (бортовому механіку) виконувати роботи біля відчинених дверей вантажної кабіни без закріпленого страхувального паска;

виконувати польоти в зоні лісової пожежі в разі погіршення польотної видимості менше 2 км;

виконувати зависання і посадку на майданчик на відстані до межі вогню менше ніж 100 м;

виконувати забір води в ВЗП на режимі зависання з водойми, глибина якої менше ніж 2 м;

абзац дев'ятий підпункту 2 пункту 3 розділу XI виключено

виконувати польоти з ВЗП над населеними пунктами, крім випадків, коли в інший спосіб захід на злив води або зліт з наповненим ВЗП виконати не можливо;

робити різкі рухи педалями під час забору води на режимі зависання вертольота;

виконувати опускання ВЗП у воду в разі нестійкого зависання та наявності поступальної швидкості вертольота;

виконувати посадку на запилені майданчики, де значно погіршується горизонтальна та вертикальна видимість наземних орієнтирів;

абзац тринадцятий підпункту 2 пункту 3 розділу XI виключено

зливати воду на людей, які перебувають на землі, для запобігання травмуванню;

зливати воду на лінії електропередач;

виконувати одночасно перевезення особового складу і гасіння лісової пожежі;

здійснювати зниження вертольота на висоту нижче ніж 10 м (30 футів) від ВЗП над перешкодами, особливо під час польотів над сильно пересіченою місцевістю та в горах;

виконувати польоти з ВЗП на швидкостях понад 160 км/год (85 вузлів) - з пустим ВЗП та понад 180 км/год (95 вузлів) - з наповненим ВЗП;

відволікати командира екіпажу вертольота по радіо під час виконання зависання вертольота над вантажем, а також у момент підчеплення, забору води (за винятком зниження вертольота на безпечну висоту, зміщення в бік перешкоди та в усіх випадках, що загрожують безпеці польоту);

3) під час підготовки та виконання польотів з ВЗП необхідно:

розраховувати максимальну злітну вагу вертольота, не допускати виходу її за максимальні обмеження. Залежно від типу ВЗП і фактичних умов польоту визначити (розрахувати) необхідний об'єм води для наповнення ВЗП та дати вказівку бортовому техніку виконати на ВЗП необхідні налаштування;

на вертольотах Мі-8МТ ковпачки на кнопках скидання вантажу відкривати перед гасінням швидкості і закривати після зльоту в наборі висоти;

захід на виконання забору води з водойми виконувати проти вітру, вибираючи при цьому орієнтир на березі водойми;

сигналізатор небезпечної висоти на радіовисотомірі встановити на значення, що дорівнює загальній довжині підвісної системи ВЗП плюс 10 м (30 футів) і подальше зниження до поверхні води з поступовим зменшенням швидкості виконувати за командою бортового техніка (бортового механіка) до повного зависання вертольота над водою;

зниження вертольота на режимі висіння до моменту торкання ВЗП поверхні води, наповнення та забір води виконувати тільки за командами бортового техніка (бортового механіка);

під час забору води та підйомі ВЗП на вертольоті Мі-8МТ стежити за обертами несучого гвинта з метою недопускання їх падіння менше 92 %;

під час забору води та підйомі ВЗП на вертольоті EC225LP стежити за параметрами роботи силової установки з метою недопущення їх виходу за граничні обмеження;

під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж групою повітряних суден в умовах обмеженої польотної видимості всім членам екіпажу дотримуватись вимог щодо обачності та радіообачності, радіообмін виконувати на одному каналі;

під час виконання заходу літака на злив води всім вертольотам за командою старшого групи (координатора дій авіації або керівника польотів на майданчику) покинути "бойовий курс" та зайняти визначену зону очікування, не допускаючи зближення.

1. Завдання, які можуть покладатися на екіпажі БпЛА під час виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж:

1) прогнозування:

прогнозування виникнення лісових пожеж з точним визначенням координат і меж за допомогою раннього дистанційного виявлення потенційних осередків;

планування створення мережі пожежних водоймищ (у тому числі у заповідниках та парках);

аналіз потенційно небезпечних територій для пожеж (місцевість, рельєф);

2) моніторинг території лісової пожежі:

визначення наявних природних орієнтирів на місцевості;

створення оперативної карти лісових масивів для визначення тимчасових ЗПМ для авіації, виявлення водоймищ для забору води;

постійна повітряна розвідка та нагляд за зоною горіння, зоною задимлення, зоною пожежі, ходом виконання гасіння лісової пожежі;

визначення точних координат осередків горіння, площ зон, видів лісової пожежі, напрямів, інтенсивності та об'єктів з повітря;

перевірка, аналіз стану території після гасіння (діагностика пожежі);

3) пошукові роботи під час гасіння пожежі, а також місць відходу рятувальних підрозділів у разі небезпеки;

4) спеціалізоване застосування:

визначення нижнього порогу хмар для безпечних польотів авіації;

оповіщення населення та підрозділів про оперативну зміну обстановки;

скидання спеціалізованого вантажу.

2. До виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж допускаються екіпажі та оператори БпЛА, які пройшли підготовку згідно з програмою підготовки зовнішніх пілотів (операторів) безпілотних літальних апаратів та персоналу органів управління аварійно-рятувальних і спеціальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.

Підготовка екіпажів БпЛА здійснюється відповідно до вимог Правил виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527, наказу Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року № 661 "Про затвердження Правил виконання польотів безпілотними авіаційними комплексами державної авіації України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2017 року за № 31/29899.

3. Завдання на виконання робіт БпЛА зовнішньому пілоту ставить КГЛП або координатор дій авіації.

4. Підготовка до польотів екіпажів, зовнішніх пілотів (операторів) БпЛА проводиться в обсязі, необхідному для виконання поставленого завдання.

Контроль за підготовкою екіпажів, зовнішніх пілотів (операторів) БпЛА здійснює командир авіаційного підрозділу ДСНС або уповноважена командиром особа.

5. Сили та засоби, які залучаються для виконання авіаційних робіт із гасіння лісових пожеж:

БпЛА літакового типу з необхідним додатковим обладнанням;

БпЛА мультироторного типу з необхідним додатковим обладнанням;

екіпажі, зовнішні пілоти (оператори) БпЛА.

6. Обов'язки членів екіпажів, зовнішніх пілотів (операторів) БпЛА під час підготовки до виконання польотів під час гасіння лісових пожеж авіацією:

додатково перевірити технічний стан БпЛА та додаткового обладнання;

вивчити район польотів, у якому виконуватимуться авіаційні роботи з гасіння лісових пожеж;

вивчити метеорологічну, орнітологічну обстановку в районі ймовірного гасіння лісових пожеж;

виявити природні, штучні, радіоелектронні та інші перешкоди в районі ймовірного гасіння лісових пожеж;

уточнити позивні та порядок ведення радіозв'язку з КГЛП та керівником польотів дій авіації;

узгодити з координатором дій авіації висоти, час та райони польотів авіації ДСНС;

розрахувати маршрути, дальності та час польотів та виконати всі необхідні додаткові розрахунки для безпечного повернення або посадки БпЛА в безпечній зоні.

7. Заходи безпеки виконання польотів БпЛА під час гасіння лісових пожеж авіацією:

обмеження застосування БпЛА під час гасіння лісових пожеж визначені Авіаційними правилами України "Правила використання повітряного простору України", затвердженими наказом Державної авіаційної служби України, Міністерства оборони України від 11 травня 2018 року № 430/210, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2018 року за № 1056/32508;

при виконанні польотів БпЛА не перевищувати льотних та експлуатаційних обмежень;

постійно оглядати повітряний простір;

польоти виконувати в погодних умовах, які відповідають експлуатаційним та технічним характеристикам типу і моделі БпЛА;

висота, район та курси польоту БпЛА визначати з урахуванням роботи (польотів) повітряних суден, які здійснюють гасіння лісової пожежі.

1. Для оперативного виконання пошуку та рятування, надання допомоги особам, які потрапили або можуть потрапити в небезпечну зону лісової пожежі, в авіаційних частинах ДСНС створюються нештатні МГР.

МГР складається із складу авіаційних рятувальників ДСНС, допущених до авіаційних робіт з пошуку і рятування (далі - АРПР), які успішно закінчили курси цільового призначення із спеціальної пожежної підготовки і за результатами участі в щорічних тренувальних зборах із гасіння лісових пожеж та віддані наказом командира авіаційної частини ДСНС до виконання обов'язків у складі МГР.

Рятувальники МГР виконують завдання в захисному спорядженні, з індивідуальними засобами гасіння пожеж та рятувальним майном та використовують для прибуття до місця гасіння лісової пожежі спеціальні авіаційні засоби.

2. Рятувальники МГР залучаються до пошуку та рятування особового складу наземних пожежних команд або інших осіб, які в районі лісової пожежі потрапили в ситуацію, яка загрожує їх життю та не дозволяє самостійно покинути місце надзвичайної ситуації (отримання травм, опіків, задухи тощо).

У разі виникнення небезпечної ситуації, що підтверджується інформацією за результатами наземної та повітряної розвідок, КГЛП приймає рішення щодо залучення вертольотів Мі-8МТ, EC225LP для доставки та висадки МГР у визначений район. У разі необхідності доставки МРГ на великі відстані можливо залучення літаків Ан-26, Ан-32П для виконання парашутного десантування.

Під час розповсюдження пожежі та стрімкому наближенні фронту пожежі до населеного пункту, що розташований у районі, який межує з лісовими масивами, за рішенням КГЛП, здійснюється висадка МГР для зупинення вогню та оперативної евакуації населення з району надзвичайної ситуації.

Наближення пожежі до населеного пункту вимагає позачергової повітряної розвідки та негайної евакуації населення, особливо дітей, осіб похилого віку та осіб з обмеженими фізичними можливостями із найближчих до пожежі будівель.

Доставка МГР у такому разі може здійснюватися за допомогою вертольотів Мі-8МТ, EC225LP, а саме:

посадковим способом на підібраний з повітря майданчик;

безпарашутним десантуванням за допомогою бортових лебідок і спускових пристроїв;

парашутним способом із використанням парашутних систем типу "крило".

Подальші дії МГР щодо евакуації постраждалих із небезпечних місць координуються старшим МГР залежно від обстановки в районі лісової пожежі та за допомогою радіозв'язку (частота 123,1 МГц) з КДА ППУ та екіпажем вертольота, що виконав десантування.

3. Для успішного вирішення завдань із пошуку і рятування в умовах лісових пожеж рятувальники МГР (додатково до вимог для персоналу рятувальних парашутно-десантних груп авіації ДСНС) зобов'язані:

1) знати:

фізичну суть процесів горіння, способи локалізації та припинення горіння, види та особливості лісових пожеж;

конструкцію та правила застосування індивідуальних засобів гасіння пожеж та рятувального спорядження, що використовується для гасіння лісових пожеж;

основи топографії та картографії, орієнтування в лісовій місцевості;

заходи безпеки під час проведення АРПР в умовах гасіння лісових пожеж;

2) вміти:

використовувати засоби зв'язку та сигналізації під час проведення АРПР в умовах ліквідації лісових пожеж;

використовувати бортове аварійно-рятувальне майно та спеціальне спорядження, засоби пожежогасіння та пожежного обладнання, що знаходиться на борту вертольота для гасіння лісових пожеж;

спостерігати та аналізувати метеорологічну обстановку в умовах гасіння лісових пожеж;

користуватися картою, компасом, упевнено орієнтуватися на місцевості, мати навички руху в умовах пересічної місцевості та за заданим маршрутом;

вибирати та позначати майданчики для приземлення вертольота в лісистій місцевості;

3) бути підготовленим до:

виконання безпарашутного десантування з вертольоту за допомогою бортових лебідок і спускових пристроїв на обмежені майданчики в лісистій місцевості;

виконання стрибків із парашутом типу "крило" з вантажним контейнером на обмежені майданчики в простих метеорологічних умовах на обмежені майданчики в лісистій місцевості;

виконувати пошук тих, кому загрожує небезпека під час лісових пожеж, та проводити їх евакуацію різними способами.

4. Залежно від оперативної обстановки та способів доставки МГР до місця лісової пожежі (надзвичайної ситуації) евакуація постраждалих здійснюється такими способами:

переміщення в безпечне місце наземним шляхом або до майданчика посадки вертольота з наступною евакуацією в безпечне місце вертольотом;

евакуація на борт вертольота за допомогою бортової лебідки;

евакуація на шнурі спускового пристрою шляхом переносу в безпечне місце.

Усі способи евакуації відпрацьовуються рятувальниками МГР практично в процесі підготовки авіаційних рятувальників до дій за призначенням та під час проведення щорічних тренувальних зборів із гасіння лісових пожеж.

Евакуація потерпілих безпосередньо на борт вертольота здійснюється після його посадки на підібраний майданчик відповідно до інструкції з експлуатації повітряного судна.

Ураховуючи високі температури навколишнього середовища в районі гасіння лісових пожеж, евакуацію потерпілих вертольотом Мі-8МТ доцільно проводити із розрахунку не більше ніж 14 осіб, а вертольотом EC225LP не більше ніж 10 осіб.

Евакуація постраждалого на шнурі спускового пристрою шляхом переносу в безпечне місце здійснюється разом з авіаційним рятувальником за допомогою спеціальної підвісної системи. Перенесення постраждалого та авіаційного рятувальника здійснюється вертольотом на зовнішній підвісці на висоті 50 м над верхівками дерев і швидкості 20 - 80 км/год.

5. Основні заходи безпеки під час застосування МГР:

1) заходи безпеки при виконанні безпарашутного десантування з вертольота за допомогою бортових лебідок або за допомогою спускових пристроїв та евакуація постраждалого на борт ПРВ за допомогою бортових лебідок або шляхом переносу на шнурі спускового пристрою в безпечне місце:

перед виконанням польоту необхідно ретельно перевірити стан обладнання для безпарашутного десантування відповідно до вимог керівних документів;

безпарашутне десантування за допомогою бортових лебідок та евакуація на борт вертольоту виконується відповідно до правил експлуатації конкретного типу лебідок;

бортовий механік-рятувальник (бортовий технік, бортовий оператор) та рятувальник МГР під час безпарашутного десантування та евакуації на шнурі спускового пристрою повинні мати стійкий візуальний контакт;

безпарашутне десантування з вертольота за допомогою спускових пристроїв та евакуація постраждалого дозволяється виконувати з використанням серійного обладнання, сертифікованого для висотних робіт;

шнур спускового пристрою повинен відповідати технічним умовам експлуатації для такого типу шнурів, діаметр шнура - не менше ніж 10 мм, міцність при вузлі "вісімка" - не менше ніж 21 кН, остаточне динамічне навантаження (фактор 0,3) не менше ніж 5,1 кН;

карабіни для висотних робіт повинні бути сталевими або алюмінієвими, обладнані системою блокування (неможливості помилкового відкриття) та мати міцність у поздовжньому напрямку не менше ніж 21 кН;

спускові пристрої - прилади для спуску за допомогою шнура (мотузки) повинні відповідати технічним умовам експлуатації для такого типу спускових пристроїв і мати остаточне робоче навантаження не менше ніж 150 кг;

страхувальні (підвісні) системи, захисні шоломи (каски), рятувальні косинки, самостраховки (страхувальні мотузки) та інше спорядження повинно відповідати технічним умовам експлуатації за напрямами;

максимальна вага рятувальника МГР із необхідним спорядженням не повинна бути більше ніж 130 кг;

шнур спускового пристрою повинен бути закріплений мінімум за 3 місцями відповідного навантаження на силових елементах фюзеляжу та вантажної кабіни вертольота Мі-8МТ;

заборонено одночасне десантування двох і більше рятувальників МГР на шнурі спускового пристрою;

початкова швидкість спуску рятувальника МГР на шнурі спускового пристрою повинна бути не більше ніж 0,5 - 1 м/с, подальша швидкість спуску не повинна перевищувати 2 м/с;

безпарашутне десантування по шнуру спускового пристрою проводити виключно на режимі висіння вертольота, з висоти не більше ніж 40 м;

під час евакуації постраждалого на борт вертольота за допомогою бортових лебідок під час підйому заборонено братися за розкручуючий пристрій поблизу крюка лебідки, коливатися на евакуаційній косинці або підвісній системі;

рятувальнику МГР при наближенні до вертольота вести круговий огляд для попередження зіткнень з елементами конструкції. При підході до дверей та напроти дверей тіло розмістити спиною до дверей для зручності затаскування в кабіну;

під час евакуації постраждалого разом з рятувальником МГР шляхом переносу на шнурі спускового пристрою в безпечне місце рятувальнику утримувати постраждалого ногами, а постраждалому утримувати рятувальника руками за талію;

швидкість польоту вертольота під час переносу має бути не більше ніж 80 км/год висота польоту - не менше ніж 30 м знаходження рятувальника МГР з постраждалим над поверхнею (перешкодами);

під час транспортування рятувальнику МГР утримувати руки горизонтально для уникнення обертання на шнурі. Постійно вести круговий огляд для попередження можливих зіткнень з перешкодами;

посадку з причепленими до шнура особами заборонено;

посадку з випущеним шнуром заборонено;

2) заходи безпеки при виконанні стрибків з парашутом на непозначені обмежені майданчики в умовах наземних перешкод:

перед виконанням польоту необхідно ретельно перевірити стан парашутних систем та обладнання відповідно до вимог керівних документів;

стрибки з парашутом дозволяється виконувати на серійних парашутах типу "крило" у комплекті із запасними парашутами типу "крило";

при підборі майданчика приземлення рятувальнику МГР необхідно враховувати висоту оточуючих перешкод, наявність поблизу запасних майданчиків для приземлення, метеоумов та типів парашутних систем;

безпосередньо перед виконанням стрибка випускаючий візуально визначає майданчик або майданчики приземлення і вказує іншим рятувальникам МГР місце приземлення, інтервал відділення і ешелони розкриття;

при зниженні на парашуті в групі рятувальникам МГР не допускати сходження на одній висоті перед приземленням;

у разі неправильного розрахунку рятувальнику МГР прийняти рішення щодо приземлення на заданий майданчик, на запасний майданчик або на ліс, з дотриманням заходів безпеки;

приземлення на обмежені майданчики в умовах наземних перешкод проводити суворо проти вітру із урахуванням аеродинаміки парашутних систем в умовах роботи в приземному шарі повітря;

3) заходи безпеки під час виконання аварійно-рятувальних робіт у зоні лісової пожежі:

виключити безпосереднє входження персоналу МГР у полум'я;

використовувати індивідуальні засоби захисту під час виконання робіт із гасіння пожеж;

під час гасіння лісової пожежі діяти обачно, не заходити в глибину лісу та далеко від доріг і просік;

не втрачати з виду персонал МГР та постраждалих (у разі їх евакуації), постійно підтримувати з ними візуальний та звуковий зв'язок;

якщо неможливо уникнути пожежі, необхідно увійти у водойму або накритися мокрим одягом.

6. Індивідуальне протипожежне обладнання використовується рятувальниками МГР для особистого захисту, а також для захисту постраждалих під час їх рятування в разі стрімкого наближення фронту пожежі до місця евакуації потерпілих.

У разі наближення вогню до населеного пункту необхідно оперативно організувати підготовку постраждалих до евакуації:

рекомендувати взяти з собою тільки документи та цінні речі, решту винести в безпечне місце (погріб);

підготувати до можливого екстреного від'їзду транспортні засоби;

порекомендувати одягнути бавовняний або вовняний одяг, при собі мати: рукавички, хустки, яким можна закрити обличчя, захисні окуляри або інші засоби захисту очей;

підготувати запас питної води та уникати паніки.

У разі наближення фронту пожежі необхідно вжити заходів щодо самопорятунку і порятунку постраждалих.

Не піддаватися паніці та не бігати. Не намагатися тікати від вогню. Швидко та реально проаналізувати обстановку, визначити шляхи евакуації. У першу чергу, слід звернути увагу на силу і напрямок вітру, на розташовані неподалік річки, озера і болота з відкритою водою, відкриті простори. Рух від пожежі слід планувати в навітряну сторону, за можливості використовувати відкриті простори, галявини, дороги тощо. Необхідно враховувати, що, рухаючись за вітром, полум'я швидко наздожене вас.

Уважати себе в безпеці можна лише знаходячись з навітряного боку пожежі. Але і в цьому випадку зупинятися на місці не можна, тому що вітер може змінитися. Використовуючи перепочинок, треба постаратися відшукати безпечне місце. Необхідно виходити на великі відкриті ділянки місцевості, а також до озер і річок. Йдучи від вогню, що насувається, необхідно зняти всю легкозаймисту одежу, а також для збільшення швидкості руху, залишити частину речей.

Під час сильного задимлення ефективним засобом захисту дихальних шляхів може служити тканина, змочена водою.

1. Аналіз результатів виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж різними за можливостями силами та засобами здійснює КГЛП на нараді із залученням керівників усіх підрозділів, які брали участь у гасінні лісової пожежі, організовували матеріально-технічне забезпечення, взаємодію, управління та зв'язок.

2. До наради залучається координатор дій авіації, представники Держлісагентства та представники місцевих органів виконавчої влади, на території яких здійснювалося гасіння лісових пожеж або ліквідація НС.

3. Після наради командир авіаційного підрозділу спільно з льотними екіпажами та координатором дій авіації проводить повний розбір польотів на виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж.

4. Звіт про результати виконання авіаційних робіт з гасіння лісових пожеж, використання матеріально-технічних засобів, виявлені характерні недоліки в організації польотів, управлінні та взаємодії з органами управління і відпрацьовані пропозиції командир авіаційного підрозділу надає начальнику Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій в кінці кожної льотної зміни.

5. Підсумковий звіт надається письмово начальнику Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій після завершення завдання та повернення екіпажів на аеродром базування (чергування).