інших видів пошкоджень, що знижують механічну міцність каната (ланцюга) (в результаті термічної дії, електричного дугового розряду, впливу механічних факторів тощо).
4.7.2.5. Випробування стропів, що використовуються у роботі, проводяться перед початком експлуатації, а також не рідше одного разу за 6 місяців - у процесі експлуатації відповідно до документів з експлуатації виробників.
4.7.3. Вимоги до карабінів
4.7.3.1. Міцність карабінів повинна бути не менше 22 кН у поздовжньому напрямку, а для карабінів типу "провушина", крім того, - не менше 7 кН у поперечному напрямку. Карабін з відкритою засувкою повинен витримувати в поздовжньому напрямку зусилля не менше 9 кН.
4.7.3.2. Карабіни мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001 і експлуатуватися відповідно до документів з експлуатації виробників.
4.7.3.3. У карабіна має бути запобіжний пристрій, що виключає його випадкове розкриття. Засувка і запобіжник карабіна повинні закриватися автоматично.
Дозволяється застосовувати карабіни з запобіжниками у вигляді муфт, що нагвинчуються або що насуваються під дією пружини, фіксуючи засувку в закритому положенні.
4.7.3.4. Діаметр прутка, з якого виготовлений карабін типа "проушина", має бути не менше 10 мм, а величина розкриття засувки (зев) - не менше 18 мм.
4.7.3.5. У процесі експлуатації при щоденному візуальному контролі карабіни підлягають відбраковуванню при наявності дефектів і несправностей, що знижують їх механічну міцність або які можуть призвести до відмови в роботі або травмування працівників:
неможливості відкриття засувки однією рукою;
відсутності запобіжного пристрою, що виключає випадкове розкриття карабіна;
механічних дефектів (тріщин, деформацій, заусенців, гострих крайок, зламів і т.д.);
порушень у роботі засувки або запобіжника;
зношуванні елементів карабінів у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від площі первісного перетину;
після динамічного навантаження, що виникає на карабінах, у результаті падіння працівника з висоти, якщо карабін використовувався в страхувальному ланцюжку.
Контроль працездатності карабіна проводиться віджимом засувки в крайнє відкрите положення з наступним різким відпусканням. Засувка (при відкритому положенні запобіжника) повинна закриватися під дією пружини без заїдань.
4.7.3.6. Зусилля, необхідне для розкриття карабінів, повинне бути не менше 29,4 Н і не більше 78,4 Н.
4.7.4. Вимоги до пристроїв для спуску по опорному канату
4.7.4.1. Пристрій для спуску по опорному канату (далі - пристрій), зафіксований на опорному канаті, при виконанні робіт у безопорному просторі повинен витримувати статичне навантаження не менше 12 кН без ушкоджень і залишкових деформацій корпусу й просковзування каната через пристрій.
4.7.4.2. При прикладанні на вільний кінець опорного каната статичного навантаження, рівного 100 Н, гальмівне зусилля в пристрої має бути не менше 450 Н.
4.7.4.3. Пристрої повинні відповідати технічним умовам виробників на конкретний вид пристрою.
4.7.4.4. Радіус вигину опорного каната в пристрої має бути не менше одного діаметра каната, а сумарний кут охоплення опорним канатом елементів пристрою - не менше 450 град., що забезпечуватиме рівномірне пересування працівника по опорному канату, плавне регулювання швидкості його спуску й зупинку.
4.7.4.5. У процесі експлуатації пристрої підлягають відбраковуванню за наявності дефектів і несправностей, що знижують їхню механічну міцність або які можуть призвести до відмови в роботі:
погіршення показників функціональних характеристик, зазначених у документах з експлуатації виробника;
наявність механічних дефектів (тріщин, деформацій, зламів та ін.);
зношування складових частин у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від площі первісного перетину;
після динамічного навантаження, що виникає на пристрої в результаті падіння працівника, якщо пристрій використовувався в страхувальному ланцюжку.
4.7.4.6. Пристрої повинні самоблокуватися. Якщо під час спуску працівник втратив функцію керування пристроєм (випустив з рук вільний кінець опорного каната), пристрій повинен автоматично сповільнити рух працівника до безпечної швидкості (не більше 0,5 м/с) або зупинити спуск.
Допускається застосування пристроїв без самоблокування, коли вони використовуються разом з вузлами, що самозатягаються, або затискачами, установленими нижче пристрою.
4.7.4.7. Пристрої при експлуатації проходять періодичні випробування у терміни та за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника.
4.7.5. Вимоги до пристроїв для підйому по опорному канату
4.7.5.1. Пристрої для підйому по опорному канату (далі - затискачі) повинні відповідати технічним умовам виробників на конкретний вид пристрою.
4.7.5.2. Затискач, установлений у робоче положення, повинен витримувати статичне навантаження не менше 4 кН без порушень в його роботі, просковзування затискача по опорному канату й залишкової деформації його деталей.
4.7.5.3. Затискачі з відкритою конструкцією корпусу використовуються для забезпечення безпеки працівника тільки при підйомі по опорному канату за умови їхнього кріплення через карабін безпосередньо до страхувального вузла ПЛ.
4.7.5.4. Затискачі із закритою конструкцією корпусу використовуються як для підйому по опорному канату, так і як страхувальний елемент на страхувальному канаті при пересуванні по спорудах, конструкціях тощо. В цьому випадку затискач слід кріпити до страхувального вузла ПЛ таким чином, щоб висота вільного падіння працівника до повної зупинки не перевищувала 0,5 м. У разі можливого перевищення цієї висоти падіння затискач кріпиться до страхувального вузла ПЛ через амортизатор.
4.7.5.5. Затискачі, конструкцією яких передбачене просковзування по канату під навантаженням від 3 до 6 кН включно, допускається застосовувати для забезпечення безпеки працівників за умови кріплення їх до страхувального вузла ПЛ через строп.
4.7.5.6. Затискачі не рідше одного разу за 6 місяців проходять періодичні експлуатаційні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробника.
4.7.5.7. У процесі експлуатації затискачі підлягають відбраковуванню за критеріями, викладеними у пункті 4.7.4.5 цих Правил.
4.7.6. Вимоги до зачепів і петель
4.7.6.1. Зачепи й петлі при виконанні робіт на висоті в безопорному просторі та на конструкціях (елементах конструкцій) із застосуванням верхолазного спорядження застосовуються для:
кріплення до опор опорних і страхувальних канатів;
подовження опорних і страхувальних канатів;
устаткування місць для закріплення стропів запобіжних поясів;
кріплення допоміжного устаткування;
блокування основних (природних) і допоміжних (природних, штучних) опор для кріплення опорних і страхувальних канатів.
4.7.6.2. Зачепи мають відповідати вимогам ДСТУ EN 362-2001 та витримувати статичне навантаження не менше 15 кН без ушкоджень, залишкових деформацій корпусу та порушення працездатності.
4.7.6.3. Петлі повинні витримувати статичне навантаження не менше 22 кН без порушення цілісності стрічок і швів.
4.7.6.4. Допускається використовувати петлі, зав'язані з відрізків плетеного синтетичного шнура діаметром не менше 10 мм або стрічки. Для зв'язування кінців шнура застосовуються вузли "зустрічна вісімка" або "грейпвайн" (табл. 7.1 цих Правил).
4.7.6.5. Розривне навантаження стрічки, що використовується для зав'язування відтягнень і петель, має бути не менше 22 кН. При цьому кінці стрічки слід зв'язувати "стрічковим" вузлом (таблиця 7.1 цих Правил).
4.7.6.6. Петлі, виготовлені зі стрічок і шнурів, підлягають відбраковуванню й вилученню з експлуатації при наявності дефектів, що знижують їхню механічну міцність:
ушкодження (розриви) ниток на оплітці;
наявність оплавлених ділянок;
наявність слідів фарб, розчинників, масел, інших агресивних речовин;
місцеве збільшення або зменшення діаметра шнура;
вихід внутрішніх стренг у вигляді "барашків" через оплітку назовні.
4.7.6.7. Механічні зачепи вилучаються з експлуатації при:
наявності механічних дефектів (тріщин, деформацій, зламів і т.д.);
ненадійній роботі засувки або муфти;
зношуванні елементів зачепів у місцях найбільшого тертя більше ніж на 10% від первісного розміру площі їх перетину.
4.7.6.8. Зачепи й петлі підлягають відбраковуванню після динамічного навантаження, що виникає на них, у результаті зупинки падіння працівника, якщо ці зачепи (петлі) використовувалися в страхувальному ланцюжку.
4.7.7. Вимоги до робочих сидінь
4.7.7.1. Робочі сидіння виготовляються із багатошарової фанери товщиною не менше 12 мм, синтетичних або інших матеріалів та мають відповідати вимогам документів з експлуатації виробників.
Розміри робочого сидіння мають бути не менше 300 х 600 мм, отвори для опорних елементів слід розташовувати на відстані 20-25 мм від краю робочого сидіння.
Як опорні (що утримують робоче сидіння) елементи застосовуються синтетичні плетені шнури діаметром 8-10 мм, металеві канати діаметром не менше 4 мм або синтетичні стрічки шириною 25-50 мм.
4.7.7.2. Конструкція робочого сидіння повинна передбачати регульовані по довжині опорні елементи.
4.7.7.3. На робочому сидінні можуть обладнуватись петлі (замки) для кріплення до них інструментів, пристосувань, матеріалів й т.д., що використовуються під час роботи.
4.7.7.4. Робочі сидіння підлягають відбраковуванню за ознаками дефектів, зазначених у пункті 4.7.1.8 - для синтетичних опорних елементів, у пункті 4.7.2.4 - для металевих канатів, а також за наявності:
тріщин і зламів на сидінні;
порушень міцності у вузлах з'єднання.
4.7.7.5. Під час експлуатації робочі сидіння проходять періодичні статичні випробування за методикою, викладеною в технічних умовах, документах з експлуатації виробників.
5. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті засобами малої механізації, пристроями та інструментами
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Умови експлуатації на висоті інструментів та пристроїв мають відповідати вимогам Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 616/5807.
5.1.2. Роботи на висоті з використанням засобів малої механізації, пристроїв та інструментів (далі - пристрої) виконуються відповідно до вимог цих Правил та документів з експлуатації виробників.
5.1.3. Пристрої забезпечуються засобами, які унеможливлюють їх падіння з висоти.
5.1.4. Пристрої необхідно використовувати за їх призначенням та утримувати у справному стані.
5.1.5. Живильні кабелі та шланги механізованих інструментів повинні мати якомога меншу довжину, щоб не заважати виконувати роботу та не створювати небезпеку працівникам та оточуючим.
При виконанні робіт в безопорному просторі живильні кабелі в зоні виконання робіт мають незалежне від працівника кріплення (опору).
5.1.6. Вимоги безпечної роботи з пристроями на висоті вносяться в інструкції з охорони праці для певної професії або виду робіт.
5.1.7. Під час одночасного виконання робіт декількома організаціями на будівельному об'єкті, майданчику тощо роботи механізованими інструментами виконуються відповідно до розробленого та затвердженого ПВР.
5.1.8. У разі перерв та після закінчення робіт пристрої слід вимкнути та від'єднати від джерел живлення.
5.1.9. Роботи на висоті з використанням механізованих інструментів виконуються з надійно закріплених та стійких робочих площадок, помостів тощо.
5.1.10 При виявленні несправності пристроїв необхідно припинити роботу та повідомити про це відповідального керівника робіт.
5.2. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті із застосуванням електрифікованого інструменту
5.2.1. Ручний електрифікований інструмент (далі-інструмент) повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.1-75, ГОСТ 12.2.013.0-91, ДСН 3.3.6.096-2002.
5.2.2. До роботи з електрифікованими інструментами допускаються працівники, які мають групу з електробезпеки II та вище.
5.2.3. Перед початком робіт на висоті перевіряється стан інструменту: комплектність, надійність кріплення деталей, цілісність ізоляції живильного кабелю та штепсельної вилки, роботу на холостому ході, наявність, комплектність та справність захисних кожухів, надійність кріплення змінних робочих пристосувань, а також працездатність вимикальних пристроїв.
5.2.4. Працювати з електрифікованими інструментами поза приміщеннями на риштуваннях, помостах під час дощу, снігопаду слід під навісом, обладнаним над місцем роботи.
Виконувати роботи із застосуванням електрифікованого інструменту з підйомників, колисок тощо під час снігопаду та дощу не дозволяється.
5.3. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті із застосуванням піротехнічного та слюсарно-монтажного інструментів
5.3.1. Роботу на висоті із застосуванням піротехнічного (порохового) інструменту виконують за нарядами відповідно до вимог Інструкції з охорони праці під час виконання робіт пороховими інструментами, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 617/5808.
5.3.2. До самостійної роботи на висоті із застосуванням піротехнічного інструменту працівники допускаються наказом роботодавця після навчання та успішного проходження стажування протягом не менше 5 змін під наглядом досвідченого працівника.
5.3.3. Перед початком робіт на висоті із застосуванням піротехнічного інструменту працівник отримує:
наряд на право виконання робіт;
пороховий інструмент;
патрони (не більше змінної норми);
засоби індивідуального захисту (протишумові навушники, захисну каску, захисний щиток, шкіряні перчатки або захисні рукавиці, запобіжний пояс та за необхідності металевий страхувальний канат).
5.3.4. Роботи із застосуванням слюсарно-монтажного інструменту на висоті проводять з виконанням таких умов:
з надійно закріплених та стійких робочих площадок або із обов'язковим страхуванням (самострахуванням) працівника карабіном запобіжного пояса за опори. Запобіжні пояси застосовуються відповідно до пункту 4.2 цих Правил;
із застосуванням захисних щитків або окулярів зі склом, яке не б'ється, - при виконанні роботи слюсарно-монтажним інструментом ударної дії.
5.3.5. Зберігати інструмент та переносити його на висоті слід у сумках, підсумках тощо із застосуванням за необхідності захисних ковпачків, футлярів, чехлів.
5.4. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті із застосуванням пневматичного інструменту
5.4.1. Ручні пневматичні інструменти мають відповідати вимогам ГОСТ 12.2.010-75.
5.4.2. Роботи на висоті з використанням пневматичних інструментів виконуються за нарядом.
5.4.3. Ручний ударний інструмент забезпечується запобіжним пристроєм для унеможливлення випадання його робочої частини інструмента з гільзи.
5.4.4. Приєднання шлангів до повітропроводу та інструмента виконується після закриття запірними вентилями повітрозбірника за допомогою штуцерів і ніпелів зі справною різьбою. Штуцери до рукавів кріпляться з використанням кілець та стяжних хомутів. Приєднання через скручування дротом при цьому не дозволяється.
5.4.5. Повітря до пневматичного інструмента подається тільки після встановлення його в робоче положення.
5.4.6. При застосуванні пневматичних інструментів слід дотримуватися таких умов безпеки:
виконувати роботи зі стійкого положення працівника;
держати інструмент тільки за робочу рукоятку;
прокладати з'єднувальні шланги слід за межами проходів, проїздів, місць складування матеріалів тощо;
приєднувати пневматичний інструмент до магістралі стиснутого повітря тільки через вентиль;
не працювати одночасно на одній вертикалі з іншими виконавцями робіт;
магістральні повітропроводи прокладаються конструкціями споруди; прокладати їх конструкціями риштувань та помостів не дозволяється;
шланги до інструмента розміщуються таким чином, щоб унеможливити їх випадкове пошкодження; довжина шлангів від магістралі до пневматичного інструмента має бути не більше 10 м.
5.5. Вимоги безпеки при застосуванні кігтів і лазів монтерських
5.5.1. Монтерські лази та кігті мають відповідати вимогам технічних умов та документів з експлуатації виробників.
5.5.2. Контролює справний стан кігтів та лазів працівник, який використовує в роботі кігті (лази), а також його безпосередній керівник.
5.5.3. На кожному лазі (кігті) наносяться:
товарний знак виробника;
скорочене позначення типу лазів (кігтів);
місяць і рік виготовлення;
позначення технічних умов;
заводський номер.
5.5.4. При виконанні роботи із застосуванням кігтів і лазів працівники забезпечуються запобіжними поясами.
5.5.5. Перед початком робіт на опорах необхідно ретельно оглянути кігті (лази) і переконатись у тому, чи не прострочена дата їх випробування, а вузли та деталі справні. Особливу увагу слід звернути на цілісність шипів та пришивки ременів, надійність пряжок, наявність контргайок та шплінтів (якщо шплінти та контргайки передбачені конструкцією виробу). Металеві деталі кігтів та лазів не повинні мати вм'ятин, тріщин, надломів, задирок, гострих кромок, а місця зварювання деталей мають бути рівні, гладкі, без раковин та інших дефектів, які погіршують міцнісні характеристики виробів.
5.5.6. Під час експлуатації монтерські кігті та лази проходять не рідше 1 разу на 6 місяців випробування статичним навантаженням 1350 Н.
5.5.7. Перед початком випробування кігтів (лазів) необхідно перевірити:
стан і закріплення серповидної частини до підніжки, інших вузлів деталей (в тому числі міцність зварних швів);
стан різьбових з'єднань, змінних пластин (при наявності останніх);
цілісність прошивки ременів та надійність прошивки пряжок;
наявність контргайок та шплінтів (якщо шплінти та контргайки передбачені конструкцією виробу);
стан шипів (повинні бути цілі, затягнуті до упора, заточені відповідно до вимог виробника);
наявність стопорних гайок, які мають бути надійно затягнені і зашплінтовані стопорними кільцями (якщо вони передбачені конструкцією виробу);
стан закріплення ременів;
відсутність тріщин або яких-небудь механічних пошкоджень зварних швів.
Спрацьовані (затуплені) або пошкоджені шипи необхідно зняти та замінити новими.
Після закінчення огляду та усунення виявлених дефектів проводиться випробування кігтів (лазів).
5.5.8. Під час проведення випробування статичне навантаження прикладається протягом 5 хвилин безпосередньо до кріпильних ременів кожного кігтя або лаза так, щоб вісь навантаження проходила через центр підніжки.
Допускається проведення випробувань окремо кігтів (лазів) статичним навантаженням 1350 Н та окремо кріпильних ременів шляхом прикладання статичного навантаження 675 Н уздовж кожного ременя чи усіх ременів разом, з'єднаних послідовно, протягом 1 хв.
Методика проведення випробувань має бути зазначена в документах з експлуатації виробників.
5.5.9. Після зняття статичного навантаження кожний лаз необхідно оглянути. При виявленні залишкової деформації чи тріщин металевих деталей кігтя (лаза), розривів зварних швів, надривів ременів, залишкової деформації шипів або пошкодження пряжок лази (кігті) відбраковуються та вилучаються із подальшої експлуатації.
Відсутність залишкової деформації повинна перевірятись звірюванням розхилу та підйому кігтя (лаза) до та після проведення випробування.
5.5.10. Результати випробувань кігтів та лазів заносяться в Журнал обліку та огляду такелажних засобів, механізмів та пристроїв (додаток 5 до цих Правил).
6. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, машин та пристроїв
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Вимоги пункту 6 поширюються на виконання робіт на висоті з використанням:
вантажопідіймальних кранів;
лебідок для підіймання вантажу і (або) працівників;
ручних та електричні талів, а також кішок;
блоків та поліспастів;
колисок (будівельних і тих, що навішуються на гак крана);
підйомників;
автомобільних драбин;
пересувних механізованих помостів.
6.1.2. Умови безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, машин і пристроїв під час виконання робіт на висоті мають відповідати вимогам чинного законодавства.
6.1.3 Керування вантажопідіймальними кранами, машинами, пристроями, а також виконання стропування вантажів дозволяється працівникам, які пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.36-05.
6.1.4. Для стропування вантажів допускаються особи відповідно до вимог Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 25.09.95 N 135 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.10.95 за N 372/908.
6.1.5. Працівники, які виконують роботи з демонтажу, закріплюються карабінами запобіжних поясів за металеві страхувальні канати, які знаходяться поза межами конструкцій, що демонтуються, та у безпечній для працівників зоні.
6.1.6. Під час підйому (опускання) та переміщення вантаж закріплюється таким чином, щоб унеможливити падіння.
6.1.7. Працівники, які виконують роботи на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, машин і пристроїв, використовують захисні каски, рукавиці, спецодяг та спецвзуття.
6.2. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, лебідок, талів, кішок, блоків та поліспастів, вантажозахоплювальних пристроїв, вантажних стропів та тари
6.2.1. Вантажі, перед їх підніманням, та площадки для приймання вантажів, які знаходяться на висоті 1,3 м і вище, відчищаються від бруду, снігу, сторонніх предметів тощо. Площадки для приймання вантажів обладнують місцями для стропування вантажу та закріплення стропів запобіжних поясів працівників на висоті. Місця для закріплення запобіжних стропів мають знаходитися за межами місць для приймання вантажів.
Не дозволяється на вантажах, що піднімаються, спускаються чи переміщуються, залишати будь-які речі, інструменти тощо.
6.2.2. Знімання вантажних стропів виконується тільки після встановлення у стійке положення чи надійного закріплення вантажу, яке виключає можливість його падіння, перекидання або сповзання.
6.2.3. Вантажні стропи мають відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.8-10-98.
6.2.4. Вимоги до безпечної експлуатації лебідок, талів, кішок, блоків, поліспастів, вантажозахоплювальних пристроїв, вантажних стропів та тари мають відповідати вимогам чинного законодавства, а також документів з експлуатації виробників.
6.2.5. Місця установки, способи кріплення лебідок, розташування блоків мають відповідати вимогам ПВР або технологічних карт.
6.2.6. Під час виконання робіт на діючому електрообладнанні (повітряних лініях електропередавання, відкритому розподільчому устаткуванні тощо) або у зоні їх впливу лебідки з ручним приводом необхідно заземлювати.
6.2.7. Кількість працівників, які обслуговують лебідку з ручним приводом, визначається виходячи з конкретних умов роботи і розрахункового зусилля, яке діє на рукоятку лебідки одним працівником. Це зусилля має бути не більше 120 Н, а короткочасне зусилля - не більше 200 Н.
6.2.8. Не дозволяється експлуатація лебідок з такими дефектами, які можуть створити небезпеку для працівників на висоті та оточуючих:
тріщини та відбиття країв реборд у чавунних барабанах;
тріщини або злом зубців у шестернях;
спрацювання зубців у шестернях лебідок більше величин, зазначених у документації їх виробників;
деформація корпуса лебідок;
несправність запобіжних пристроїв;
спрацювання деталей тягових механізмів;
тріщини або відбиті краї кілець підшипників;
перевищення зазору поміж віссю та втулкою більше, ніж передбачено технічною документацією;
спрацювання гальмівних накладок гальм за товщиною понад 50%;
раковини або тріщини на осях і валах;
пошкодження (розбитість) шпоночних канавок;
злом зубців або тріщини храповика;
вищербини на упорній частині собачок храповика;
злом пальців муфти;
спрацювання більше 25% первинної товщини гальмівного шківа;
а також за умов:
ненадійного кріплення лебідок до несучих конструкцій;
відсутності можливості огляду зони роботи і візуального нагляду за переміщенням вантажу;
ненадійного кріплення каната або з неправильною його навивкою на барабані.
6.2.9. Під час виконання робіт з використанням талів, кішок, блоків і поліспастів забезпечується можливість проходу для працівників, які керують цими механізмами, та виділяється зона безпечного обслуговування вантажу, що переміщується.
6.2.10. Технічний стан блоків і поліспастів перевіряється перед кожним їх застосуванням зовнішнім оглядом.
Підлягають заміні складові частини блоків і поліспастів, якщо:
блоки мають тріщини або вищерблення;
ролики мають зношення втулок на 3% і більше первинного діаметра осі , збільшення більше ніж на 5% первинного діаметра отвору, спрацювання реборд і дна канавок більше, ніж допускається вимогами виробників;
гаки мають тріщини;
осі блоків мають спрацювання більше 5% їх первинного діаметра;
вантажні блоки мають тріщини на несучих планках, збільшені отвори для осей і траверс.
6.3. Вимоги безпеки під час виконання робіт з механізованих пересувних помостів
6.3.1. Механізовані пересувні помости, які змонтовані на автомобілях або причепах, мають відповідати вимогам безпеки відповідно до документів з експлуатації виробників.
6.3.2. Роботу з механізованих пересувних помостів виконують з дотриманням послідовності, вказаної в ПВР.
6.3.3. Механізовані пересувні помости проходять випробування відповідно до документів з експлуатації виробників. Результати випробувань заносяться у паспорт помостів.
6.3.4. Під час проведення робіт механізовані пересувні помости встановлюються на всі виносні опори.
6.3.5. Піднімати поміст слід тільки після закріплення працівників карабінами запобіжних поясів до передбачених на робочій платформі місць.
6.3.6. Між працівниками, які знаходяться на помості, і машиністом забезпечується постійний зв'язок.
6.3.7. Не дозволяється перебування працівників та розташування матеріалів, інструменту тощо на робочій платформі механізованого пересувного помосту під час його переміщення.
Пересування помосту дозволяється тільки після опускання його в транспортне положення.
6.3.8. Спільне навантаження працівників і матеріалів не має перевищувати розрахункового максимального робочого навантаження на поміст, передбаченого технічною документацією виробника.
6.4. Вимоги безпеки під час виконання робіт з колисок будівельних і тих, що навішуються на гак крана
6.4.1. Колиски будівельні й ті, що навішуються на гак крана (далі - колиски), мають відповідати вимогам чинного законодавства та документів з експлуатації виробників.
6.4.2. Робота з колисок виконується відповідно до ПВР з урахуванням таких вимог:
перед застосуванням колиска оглядається особою, відповідальною за безпечне виконання робіт, за участю осіб, відповідальних за технічний стан колиски (майстра, бригадира тощо), із записом результатів огляду в Журналі приймання та огляду риштувань та помостів, наведеному в додатку 6 до цих Правил;
для виключення розкачування та розвороту під час роботи колиску утримують відтяжками;
сигнальне пофарбування колиски має відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76;
канати, які використовуються для підвішування колиски, повинні мати коефіцієнт запасу міцності не менше 9;
підлога колиски розраховується на нормативне навантаження не менше 2000 Н/кв.м.
6.5. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті з підйомників
6.5.1. Підйомники телескопічні, з механічним, електричним чи гідравлічним приводами (далі - підйомники) мають відповідати вимогам чинного законодавства та документів з експлуатації виробників.
6.5.2. Умови безпечної експлуатації підйомників під час виконання робіт на висоті мають відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08.12.2003 N 232 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.12.2003 за N 1262/8583 (далі - НПАОП 0.00-1.36-03).
6.5.3. Конструкція робочої платформи повинна мати місця для кріплення карабінів запобіжних поясів працівників і фалів для інструменту.
6.5.4. Площа підлоги робочої платформи для двох і більше працівників має бути не менше 0,5 кв.м на працівника; ширина входу на робочу платформу - не менше 500 мм. Розмір підлоги робочої платформи має бути не менше 600 х 600 мм, діаметр підлоги круглої робочої платформи - не менше 700 мм.
Має бути передбачений захист прорізу для входу на робочу платформу знімною огорожею або дверима та унеможливлене самовільне їх відчинення.
Підлога робочої платформи, настил опорної рами та поворотної платформи, а також східці та підніжки, призначені для доступу працівників на опорну раму та поворотну платформу, мають бути не слизькими.
6.5.5. При роботі з підйомників передбачаються заходи щодо унеможливлення випадання людей, попадання їх між робочою платформою (кліткою) та нерухомою частиною підйомника або травмування працівників противагами та предметами у разі їх падіння зверху.
Робочі платформи підйомників огороджуються огорожею висотою не менше 1000 мм, проміжною пов'яззю на висоті 500 мм та суцільним зашиттям понизу на висоту не менше 100 мм.
6.5.6. На робочій платформі підйомника, на якому дозволяється піднімання людей, на видному місці слід указати максимальну кількість одночасного піднімання людей.
6.5.7. Підніматися працівникам у робочу платформу (колиску) підйомників дозволяється тільки після встановлення автомобіля на виносні опори, а у робочу платформу (колиску) телескопічного підйомника - тільки після встановлення його висувної частини вертикально та фіксації її в такому положенні.
6.5.8. Спускатися працівникам з робочої платформи (колиски) дозволяється тільки після опускання і зупинки висувної (підіймальної) частини підйомника.
6.5.9. Дозволяється в межах робочого місця переміщення підйомників по рівній місцевості з піднятим робочим органом без вантажу та людей на підіймальній або висувній частині, якщо таке переміщення дозволяється документами з експлуатації виробника і при цьому не потрібно проїжджати під невимкненими струмовідними частинами електроустановок.
6.5.10. Піднімання робочої платформи (колиски) до місця робіт проводиться тільки після того, як працівники піднімуться в робочу платформу (колиску) і закріпляться карабінами стропів запобіжних поясів за передбачені для цього місця на робочій платформі (колисці).
6.5.11. Виконувати роботи з підйомника слід, стоячи на дні робочої платформи (колиски), тільки після зупинки висувної (підіймальної) частини підйомника.
6.5.12. Під час проведення робіт з підйомника між працівниками, які виконують роботи з робочої платформи, і машиністом має підтримуватися безперервно зв'язок: у разі підіймання робочої платформи до 10 м - голосом, більше 10 м - знаковою сигналізацією, більше 22 м - двостороннім радіо - або телефонним зв'язком.
6.5.13. Працівникам в робочій платформі (колисці) підйомника допускається переходити з робочої платформи (колиски) підйомника на споруду та назад тільки з дозволу відповідального керівника робіт з використанням двостропних запобіжних поясів.
6.6. Вимоги безпеки під час виконання робіт з автомобільних драбин
6.6.1. Будова автомобільних драбин має відповідати вимогам нормативно-правових актів до підйомних механізмів, їх експлуатація - документам з експлуатації виробників.
6.6.2. Перед початком виконання робіт автомобільні драбини слід встановити на всі передбачені опорні конструкції.
6.6.3. Підніматися працівнику на автомобільну драбину дозволяється тільки після встановлення і фіксування драбини в робочому положенні та висунення драбини до місця роботи.
6.6.4. Під час виконання робіт з автомобільної драбини працівник користується двостропним лямковим запобіжним поясом з двома карабінами. Один карабін використовується під час піднімання на драбині до робочого місця та спуску з нього, другим карабіном працівник страхується, закріплюючись за стаціонарне місце робочого кріплення.
Знімати карабін з місця робочого кріплення дозволяється тільки за умови кріплення другим карабіном до страхувального каната.
6.6.5. Працювати на драбині повинен тільки один працівник, стоячи на щаблі, який знаходиться нижче крайнього верхнього не менше ніж на 1 м. З верхнього щабля працювати не дозволяється.
6.6.6. Для унеможливлення падіння працівника драбину обладнують страхувальним канатом з уловлювачем (інерційним пристроєм), до якого працівник закріплюється карабіном запобіжного пояса при підйомі до робочого місця та спуску з нього.
На рівні верхньої частини драбини передбачається місце для закріплення карабіном запобіжного пояса працівника. Запобіжні пояси застосовуються згідно з пунктом 4.2 цих Правил.
6.6.7. Переміщення драбини можна виконувати тільки за відсутності на ній працівника, матеріалів, інструментів тощо. Перед транспортуванням драбина має бути опущена у транспортне положення і зафіксована.
6.6.8. Переходити з драбини на елементи будови та з елементів будови на драбину дозволяється тільки з дозволу відповідального керівника робіт з використанням двостропного запобіжного пояса з двома карабінами таким чином, щоб працівник під час переміщення постійно був закріплений одним із стропів за опору.
6.6.9. Під час виконання робіт між машиністом автодрабини та працівником, що знаходиться на драбині, має бути постійний зв'язок. При висоті робочого місця до 10 м зв'язок має бути візуальний та голосом, з висоти 10 м і вище - знаковою сигналізацією, більше 22 м - двосторонній радіо - або телефонний зв'язок.
7. Вимоги безпеки під час виконання окремих видів робіт на висоті
7.1. Вимоги безпеки під час установлення дерев'яних конструкцій, виконання теслярських і столярних робіт
7.1.1. Не допускається перебування людей під конструкціями, що монтуються, до установлення їх у проектне положення і закріплення.
7.1.2. Під час проведення робіт на горищі з установлення кроков на стіни споруди, будівлі тощо або ремонту кроков працівники застосовують запобіжні пояси, закріплені страхувальними канатами за вказане відповідальним керівником робіт місце.
7.1.3. Під час кріплення елементів підлог, стелі, кроков тощо не дозволяється перебування людей безпосередньо під місцем проведення робіт.
7.1.4. Для проходу працівників над накатами і підшивкою стелі слід укладати на балки тимчасові настили шириною не менше 0,6 м. Ходити і стояти безпосередньо на накатах і підшивці стелі забороняється.
7.1.5. Під час установлення віконних коробок у відкриті віконні прорізи (пройоми), рам у коробки, а також віконних пакетів необхідно забезпечити заходи безпеки проти їхнього випадання назовні.
7.1.6. Під час установлення дерев'яних конструкцій на висоті не дозволяється рубати, тесати, виконувати інше оброблення деталей і матеріалів або виготовлення деталей конструкцій на риштуваннях і зведених конструкціях (за винятком пригонки деталей дерев'яних конструкцій безпосередньо на місцях їх установки).
7.1.7. Забороняється розбирати риштування, настили, конструкції способом обвалення. Їх розбирання виконується тільки з дотриманням послідовності, передбаченої ПВР.
Демонтаж несучих дерев'яних конструкцій виконується поповерхово (поярусно), починаючи з верхнього поверху (ярусу). Елементи конструкцій опускають за допомогою лебідок, канатів, блоків тощо. Скидання їх не дозволяється.
7.1.8. Опускання дерев'яних конструкцій проводиться до землі чи призначеної поверхні. Не дозволяється залишати дерев'яні конструкції або їх елементи у нахиленому чи підвішеному стані.
7.2. Вимоги безпеки під час виконання робіт на даху споруд
7.2.1. До початку проведення робіт на даху споруд необхідно виконати передбачені нарядом заходи безпеки, в тому числі:
відгородити щитами, канатами тощо діючі електромережі та електроустаткування, що знаходяться на відстані 2,5 м і ближче до місця проведення робіт, та вивісити на огорожі відповідні знаки та плакати безпеки;
перевірити міцність кроков, справність та надійність несучих конструкцій даху та огороджень;
підготувати риштування та переносні площадки для пересування та прийому матеріалів на даху;
переконатися в надійності кріплення страхувальних канатів;
забезпечити працівників запобіжними поясами, спецодягом, спецвзуттям, захисними касками та іншими засобами індивідуального захисту, інвентарними захисними огородженнями.
7.2.2. За відсутності на даху постійних конструкцій для кріплення страхувальних канатів встановлюються надійно закріплені металеві стійки, залізобетонні блоки чи визначаються елементи конструкцій, за які можливе закріплення страхувальних канатів.
Місця закріплення страхувальних канатів і карабінів запобіжних поясів працівників зазначаються в ПВР.
7.2.3. Не допускається закріплення страхувальних канатів до оголівок димових і вентиляційних труб.
7.2.4. У місцях з недостатньою міцністю покрівлі встановлюються та надійно кріпляться до стійких конструкцій покрівельні драбини, трапи чи риштування так, щоб вони перекривали несучі конструкції, що знаходяться під покрівлею.
7.2.5. Під час виконання робіт на даху без захисних огороджень, з кутом ухилу покрівлі до горизонтальної площини більше 20 град., а також на мокрих і засніжених дахах незалежно від їх ухилу працівниками застосовуються запобіжні пояси ПЛ.
7.2.6. Під час виконання робіт на даху у разі, якщо покриття на покрівлі не розраховані на навантаження від працівників, а також при виконанні робіт на даху з ухилом понад 20 град. застосовуються надійно закріплені трапи шириною не менше 0,3 м, обладнані поперечними планками для упора ніг.
7.2.7. Виконання робіт на краю даху незалежно від його ухилу повинно проводитись працівниками із застосуванням запобіжних поясів, закріплених карабінами стропів за визначені керівником робіт місця.
7.2.8. Під час проведення покрівельних і ізоляційних робіт (гідроізоляційних, антикорозійних, теплоізоляційних тощо) з використанням вогненебезпечних матеріалів та виділенням шкідливих речовин необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.3.040-86, ГОСТ 12.3.016-87, ГОСТ 12.3.035-84, ГОСТ 12.3.038-85, ГОСТ 12.1.005-88.
7.2.9. Під час виконання покрівельних робіт із застосуванням бітумних та інших мастил, полімерних і теплоізоляційних матеріалів необхідно:
бітумне мастило доставляти до робочих місць по бітумопроводу чи за допомогою вантажопідіймальних засобів у спеціальних, наповнених мастилом не більше ніж на 3/4 об'єму, металевих ємностях (термосах, бачках) із кришками, що щільно затуляються, обладнаних запірними пристроями, що виключають можливість відкривання кришок під час підйому (спуску) або випадкового падіння ємності;
використовувати в роботі бітумні мастила, нагріті до температури не вище 180 град.С;
не допускати попадання води чи снігу в ємності з гарячим бітумом або мастилом;
встановлювати ємності (термоси, бачки) з бітумом слід на стійких місцях із застосуванням пристроїв, що виключають їх падіння та перевертання;
під час нанесення мастила, розчинників на основу даху чи рулонні матеріали працівникам слід перебувати з навітреної (звідки рухається повітря) сторони;
скловату і шлаковату подавати до місця роботи в контейнерах або пакетах із уживанням заходів, що виключають можливість розпилення та просипання цих матеріалів;
забезпечити захист працівників від впливу шкідливих речовин, термічних і хімічних опіків за допомогою спеціальних засобів індивідуального захисту (респіраторів, спецодягу та інше).
7.2.10. Мастило, що потрапило на поверхню шкіри працівника, видаляється спеціальною пастою або мильно-ланоліновим розчином, що мають міститися в аптечці, розміщеній поряд з місцем проведення робіт. Після цього ушкоджені місця необхідно добре промити теплою водою з милом.
7.2.11. На робочих місцях під час використання матеріалів, що виділяють вибухонебезпечні речовини, не допускається застосування відкритого вогню чи виконання дій, що викликають іскроутворення.
Запас матеріалів, що містять шкідливі, пожежовибухонебезпечні речовини, на робочих місцях не повинен перевищувати змінної потреби.
7.2.12. Виконання робіт з установлення чи заміни готових водостічних жолобів, лійок і труб, а також ковпаків і парасолів на димових і вентиляційних трубах, з покриття парапетів, обробки звисів, а також робіт з видалення намерзлих на звисах льодяних бурульок проводиться із підйомників, спеціального риштування тощо або із застосуванням верхолазного спорядження.
Виконання ремонтних робіт з установленням чи заміною зазначених вище елементів та частин покрівлі проводиться з надійно закріплених конструкцій, будівель тощо.
7.2.13. Видаління знятих з даху частин покрівлі слід виконувати із застосуванням вантажопідіймальних кранів, машин і пристроїв, а дрібних матеріалів, сміття тощо, крім того, - в тарі, що виключає їх падіння. Скидати їх з даху не дозволяється.
7.2.14. Роботи з ремонту покрівлі з використанням рулонних матеріалів або мастила проводяться, як правило, в суху погоду і теплий час року. Невідкладні ремонтні роботи під час дощу, снігу здійснюються під тентом або навісом.
7.2.15. Після остаточного закінчення робіт на даху споруди всі пристосування, обладнання, інструмент, матеріали тощо видаляються з даху із застосуванням вантажопідіймальних кранів, машин і пристроїв у встановлені місця їх складування та збереження.
7.2.16. Під час проведення робіт на плоских дахах, що не мають постійного огородження (парапетних ґрат тощо), по периметру даху встановлюються тимчасові захисні (страхувальні) огородження висотою не менше 1,1 м з бортовим елементом огородження відповідно до ГОСТ 12.4.059-89. За неможливості установлення захисних (страхувальних) огороджень працівники зобов'язані застосовувати запобіжні пояси.
7.3. Вимоги безпеки під час монтажу або демонтажу стальних, залізобетонних та збірних конструкцій
7.3.1. Загальні вимоги
7.3.1.1. Монтаж чи демонтаж стальних, залізобетонних та збірних конструкцій (далі - конструкцій) виконується за нарядом та ПВР.
7.3.1.2. Піднімання працівників до робочої зони та спускання з неї виконується тільки встановленими драбинами, трапами, переходами, сходами. Піднімання та спускання змонтованими конструкціями, з'єднаннями, колонами тощо не дозволяється.
7.3.1.3. Вимоги безпеки під час монтажу або демонтажу стальних, залізобетонних та збірних конструкцій повинні відповідати СНиП III-4-80*.
7.3.1.4. Не дозволяються переходи працівників встановленими конструкціями (елементами конструкцій), що не мають огородження. Перехід до верхніх поясів підкранових балок і до нижніх поясів стропильних і підстропильних ферм дозволяється тільки у разі використання запобіжного пояса, закріпленого карабіном стропа за страхувальний сталевий канат, натягнутий вздовж балок і ферм.
Місця закріплення стропами запобіжних поясів до конструкцій визначаються керівником робіт.
7.3.1.5. До початку піднімання та монтажу несучих конструкцій на них встановлюються інвентарні підвісні драбини, колиски, помости, страхувальні сталеві канати, захисні огородження тощо, елементи для закріплення підвісних риштувань, запобіжних поясів та інших засобів захисту, необхідних для забезпечення безпеки працівників під час виконання робіт у наступних технологічних процесах.
7.3.1.6. Не слід перебувати працівникам на конструкціях, які піднімаються, переміщуються і установлюються, до повного їх закріплення, а також в небезпечних зонах, над якими виконуються переміщення, установка і тимчасове закріплення конструкцій.
7.3.1.7. Необхідність використання інвентарних стропів, вантажоза-хоплювальних пристосувань при стропуванні конструкцій та безпечні методи зняття стропів, траверс тощо з установлених конструкцій зазначаються в ПВР.
7.3.1.8. До звільнення від вантажозахоплювальних пристосувань конструкція надійно закріплюється так, щоб її стійкість не була порушена під дією вітрових та монтажних навантажень. Розстропування довгомірних конструкцій проводиться з помостів.
7.3.1.9. Не дозволяється залишати конструкції у підвішеному стані під час перерв у роботі та після закінчення робіт.
7.3.2. Вимоги безпеки під час монтажу панелей, підкранових балок, ферм, ригелів, плит перекриття та інших конструкцій
7.3.2.1. Вимоги безпечного виконання робіт під час монтажу панелей, з'єднань і розтинок між колонами, підкранових балок, ферм, ригелів, плит перекриття, технологічних площадок, маршових сходів, кронштейнів, перильних огороджень, монорейок та інших конструкцій мають відповідати вимогам, зазначеним у СНиП III-4-80*.
7.3.2.2. Під час монтажу і замонолічування стінових панелей підніматися до робочих місць слід навісними драбинами з радіальними огородженнями. У разі відсутності радіальних огороджень необхідно встановлювати спеціальні запобіжні улаштування з лебідкою та страхувальним сталевим канатом на всю висоту будівельної споруди, на якій виконуються роботи.
7.3.2.3. Установку панелей в проектне положення, їх закріплення, розстропування, зварювання та замонолічування проводиться із самопіднімальних колисок, підйомників згідно з ПВР. Під час виконання робіт і переміщення працівники закріплюються стропами запобіжних поясів за конструкції колон чи спеціальне запобіжне улаштування. Під час монтажу стінових панелей працівникам слід перебувати з внутрішньої сторони будівельної споруди.
7.3.2.4. Під час монтажу з'єднань і розтинок між колонами монтажні і зварювальні роботи виконуються з помосту з обов'язковим застосуванням запобіжних поясів відповідно до пункту 4.2 цих Правил.
7.3.2.5. Для підйому працівників на висоту до місця монтажу підкранових балок, ферм на колонах мають бути закріплені навісні драбини, інвентарні колиски, обладнані огородженнями помости тощо, а також не менше трьох розчалок довжиною не менше ніж півтори висоти колони.
7.3.2.6. Для безпечного виходу на підкранові балки і покрівлю будівельної споруди слід в першу чергу змонтувати посадочну маршову драбину або встановити шахтну переносну драбину.
7.3.2.7. Переміщення працівників між фермами у разі відсутності покрівлі на фермах слід здійснювати встановленими поверх ферм перехідними інвентарними містками шириною не менше 0,6 м. Перехід від одного вузла до другого виконується нижнім поясом із закріпленням карабінами стропів запобіжних поясів за страхувальні сталеві канати. До вузлів верхнього ярусу слід підніматися драбинами, закріпленими біля кожного вузла.
7.3.2.8. При переході працівників по нижніх рівнях ферм та ригелях страхувальний канат встановлюється на висоті не менше ніж 1,5 м від площини опори для ступнів ніг, а при переході по підкранових балках - на висоті не більше 1,2 м.
7.3.2.9. Підніматися на верхні частини колон для монтажу ферм, з'єднань і розтинок слід закріпленими на колонах навісними огородженими драбинами тільки після підйому ферми на висоту не більше 300 мм від місця проектного положення з утриманням її відтяжками.