Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України"

15.1.12. Переробку радіоактивних відходів, а також їх захоронення здійснюють спеціалізовані організації з поводження з радіоактивними відходами.

16.1. Вимоги цього розділу поширюються на джерела випромінювання природного походження, що формують опромінення населення і виробниче опромінення працівників.

16.2. Радіаційна безпека і протирадіаційний захист під час опромінення джерелами природного походження населення і працівників виробництв забезпечується введенням:

системи дозових критеріїв щодо обмеження рівнів опромінення працівників;

системи радіаційного контролю, обсяг і структура якого в умовах виробництв дорівнює відповідним дозовим критеріям;

системи недозових критеріїв і радіаційних характеристик середовища, що є безпосередніми об'єктами інструментального радіаційного контролю у виробничих умовах;

системи протирадіаційних заходів (контроль і обмеження доз) у виробничих умовах;

системи захисних заходів (контроль, зниження та відвертання доз опромінення) для населення, що відповідають установленим рівням дії і рівням обов'язкової дії в умовах хронічного опромінення.

17.1. Опромінення джерелами природного походження у виробничих умовах належить до професійного, а працівники, зайняті на такого виду виробництвах, кваліфікуються як персонал, якщо роботи з цими джерелами є невід'ємною частиною радіаційно-ядерних технологій:

добування уранових і торієвих руд підземним або відкритим способами як частина ядерно-енергетичного циклу;

технології, пов'язані із збагаченням та первинною переробкою уранових і торієвих руд;

технології, пов'язані із добуванням та виробленням металевих урану і торію з рудних концентратів;

технології, пов'язані з промисловим добуванням і концентруванням окремих природних радіонуклідів уранового і торієвого рядів.

17.2. Усі роботи, здійснювані в рамках технологій, перерахованих у пункті 17.1, кваліфікуються як практична діяльність, а природні джерела в рамках цієї діяльності визначаються як індустріальні.

17.3. В умовах практичної діяльності, що не містить робіт і технологій, перерахованих у пункті 17.1, персонал також може зазнавати додаткового опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження. У цьому разі встановлюються такі дозові критерії необхідності здійснення контролю та обліку природної складової опромінення персоналу.

Якщо у виробничих умовах річна ефективна доза опромінення персоналу техногенно-підсиленими джерелами природного походження (без урахування дози фонового опромінення) не перевищує 1 мЗв, то контроль і облік природної компоненти опромінення персоналу не є обов'язковим.

При ефективних дозах опромінення персоналу від 1 до 5 мЗв у рік, пов'язаних з техногенно-підсиленими природними джерелами, вводиться система періодичного радіаційного контролю цього радіаційного фактора, а значення самих доз додаткового опромінення, оцінених за результатами контролю, додаються до індустріальної компоненти професійного опромінення персоналу. Отримана таким чином у виробничих умовах сумарна доза опромінення розглядається далі як доза опромінення персоналу, яка обмежується лімітами доз.

У випадках, коли природна компонента опромінення персоналу перевищує 5 мЗв у рік, необхідно вживати заходів для зниження величини виробничого опромінення від природних джерел до значень, менших за 5 мЗв у рік, після чого набирає чинності вимога щодо застосування процедури підсумовування. Комплекс таких захисних заходів узгоджується державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України.

Вимоги до системи контролю визначаються у відповідності до Правил.

17.4. Додаткове опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження на виробництві, що відповідають умовам, викладеним у пункті 17.3, може бути пов'язане з:

підвищеною концентрацією природних радіонуклідів у будівельних і облицювальних матеріалах стін і перекриттів виробничих приміщень;

підвищеною еквівалентною рівноважною об'ємною активністю (далі - ЕРОА) радону і торону в повітрі;

підвищеним вмістом природних радіонуклідів у матеріалах, що використовуються у технологічних процесах (спеціальні фарби та покриття, цирконієві вироби з підвищеним вмістом природних радіонуклідів, торовані електроди).

17.5. Установлюються референтні - середні протягом року - значення радіаційних характеристик виробничого середовища, зумовлені природними джерелами випромінювання, що забезпечують неперевищення ефективної дози 5 мЗв у рік, у припущенні опромінення одним джерелом, що складають:

потужність поглиненої дози у повітрі робочих приміщень 4 мкГр * год(-1);

значення еквівалентної рівноважної об'ємної активності (ЕРОА) радону-222 у повітрі 300 Бк * м(-3);

значення ЕРОА радону-220 (торону) - 60 Бк * м(-3).

17.6. Установлюються нижні рівні дії для ЕРОА у повітрі функціонуючих виробничих приміщень, що дорівнюють 60 Бк * м(-3) радону-222 і 10 Бк * м(-3) радону-220 (торону). На виробництвах, де має місце перевищення цих рівнів, уводиться спеціальна система періодичного радіаційного контролю і рекомендується здійснення заходів щодо зниження об'ємної активності радону та його дочірніх радіонуклідів у повітрі цих приміщень.

17.7. Якщо є кілька джерел природного випромінювання, повинна виконуватись умова: сума відношень фактично встановлених значень радіаційних характеристик виробничого середовища до відповідних значень, наведених у пункті 17.5 Правил, не повинна перевищувати одиницю.

17.8. Під час проектування практичної діяльності, в рамках якої природна компонента виробничого опромінення може досягнути або перевищити 5 мЗв у рік, ЗВСЗ повинен включати відомості про обмеження опромінення персоналу від техногенно-підсилених джерел природного походження. При цьому повинні обґрунтовуватися як значення проектних доз від подібних джерел, так і захисні заходи, що забезпечують зниження цих доз до рівня, меншого ніж 5 мЗв у рік.

18.1. До виробництв, на яких може мати місце підвищене опромінення від джерел природного походження працівників, не віднесених до категорії "персонал", належать:

добування корисних копалин (неуранових) у підземних рудниках і шахтах;

добування корисних копалин і мінеральної сировини в наземних умовах (кар'єри, нафторозробка);

переробка корисних копалин та мінеральної сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів (чорних, кольорових і рідкісних металів, нафти);

фарфоро-фаянсове виробництво;

виробництво фосфорних добрив;

технології, що використовують цирконієві піски;

виробництво тугоплавких матеріалів;

виготовлення та/або використання промислових матеріалів і виробів із сполуками, що містять торій;

технології, пов'язані з виробництвом та/або застосуванням титан-діоксидних фарбників;

використання в будівельній індустрії таких відходів як зола, шлаки, в яких під час згоряння твердого палива зростає концентрація природних радіонуклідів;

виробництва, розміщені в одноповерхових будівлях, підвалах, напівпідвалах і перших поверхах багатоповерхових будинків, де працюють люди за наймом та знаходяться у цих приміщеннях не менше 50% робочого часу.

18.2. Дози опромінення працівників на перерахованих у пункті 18.1 Правил виробництвах можуть бути зумовлені:

зовнішнім гамма-випромінюванням від природних радіонуклідів, що містяться в сировинних та вторинних продуктах виробництв;

інгаляцією виробничого пилу, що містить природні радіонукліди;

інгаляцією наявних у повітрі виробничих приміщень ізотопів радону та їх дочірніх радіонуклідів;

проковтуванням пилу і дрібних фрагментів;

радіоактивним забрудненням відкритих ділянок шкіри.

18.3. Якщо на виробництвах, перерахованих у пункті 18.1, ефективна доза опромінення від природних джерел не перевищує 1 мЗв у рік, здійснення радіаційного контролю, а також ужиття обмежувальних та попереджувальних заходів є необов'язковим.

18.4. Якщо ефективна доза виробничого опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження перевищує 1 мЗв у рік, радіаційний контроль на виробництвах, перерахованих у пункті 18.1, повинен здійснюватись не рідше ніж 2 рази на рік. За результатами цього контролю повинні розроблятися і реалізуватися заходи, спрямовані на зниження як окремих компонентів, так і сумарної дози виробничого опромінення.

18.5. У випадках, коли доза опромінення працівників від техногенно-підсилених природних джерел на виробництвах перевищує 5 мЗв у рік, адміністрація підприємства повинна вжити всіх необхідних заходів щодо зниження виробничого опромінення. Такі роботи мають бути переведені адміністрацією підприємства до категорії "практична діяльність з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань", а самі працівники мають бути віднесені до персоналу категорії А за узгодженням закладу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

18.6. Опромінення екіпажів у кабінах літаків від космічного гамма-випромінювання регламентується як опромінення у виробничих умовах від техногенно-підсилених природних джерел.

19.1. Дозові критерії стосовно рівнів опромінення населення від джерел природного походження не встановлюються.

19.2. Вимоги до забезпечення радіаційної безпеки населення поширюються на такі природні джерела випромінювання:

природні радіонукліди, що містяться в будівельних матеріалах та мінеральній будівельній сировині;

ізотопи радону з продуктами їх розпаду в повітрі приміщень;

природні радіонукліди в питній воді;

природні радіонукліди в мінеральних добривах;

природні радіонукліди у виробах масового використання з фарфору, фаянсу, скла і глини;

природні радіонукліди в мінеральних фарбниках і глазурі.

19.3. Радіаційна безпека при впливі на населення природних джерел забезпечується реалізацією комплексу вимог, що базуються на системі рівнів дії і рівнів обов'язкової дії в умовах хронічного опромінення.

19.4. Обов'язковому радіаційному контролю (з оформленням актів вимірювань) підлягають:

будинки, що здаються в експлуатацію, з постійним перебуванням людей;

дитячі дошкільні установи, школи та інші дитячі освітні установи, санаторно-курортні та лікувально-оздоровчі установи, що експлуатуються;

перші поверхи та підвальні приміщення, що використовуються в училищах, технікумах, вузах та інших загальноосвітніх установах, клубах;

вода артезіанських свердловин, яка використовується для господарсько-питного водопостачання або для реалізації води артезіанських свердловин та інших джерел через торгову мережу;

продукція, що використовується населенням: мінеральні добрива, вироби з фарфору, фаянсу, скла і глини, мінеральні фарбники і глазур.

20.1. Медичне опромінення - це опромінення людини в результаті медичного обстеження, дослідження чи лікування. Медичне опромінення може бути пов'язане з проведенням:

рентгенівських профілактичних обстежень;

рентгенівських скринінгових обстежень;

рентгенівських діагностичних досліджень;

діагностичних досліджень з використанням радіофармацевтичних препаратів (далі - РФП);

променевої терапії;

опромінення з дослідницькою метою.

20.2. Метою медичного опромінення повинно бути отримання необхідної для людини діагностичної чи корисної наукової медико-біологічної інформації, лікувального ефекту під час променевої терапії.

20.3. Протирадіаційний захист повинен бути забезпечений під час усіх видів медичного опромінення. Розробляючи заходи протирадіаційного захисту під час медичного опромінення, необхідно враховувати особливості даного виду практичної діяльності.

20.4. Пацієнти можуть зазнавати діагностичного чи терапевтичного медичного опромінення тільки у разі, якщо обстеження, дослідження чи лікування, пов'язане з опроміненням, призначене лікарем відповідної кваліфікації та спеціалізації, що займається медичною практикою, або в результаті виконання медичних програм для груп ризику з числа населення.

20.5. Необхідність проведення певної рентгенологічної чи радіологічної процедури обґрунтовується лікарем на основі медичних показань.

20.6. Під час проведення рентгенівських і радіонуклідних діагностичних досліджень виділяють 4 категорії осіб, для кожної з яких рекомендовані граничні рівні медичного опромінення.

Категорія АД:

хворі, у яких установлено онкологічні захворювання, чи особи з виявленими передраковими захворюваннями;

хворі, у яких проводяться дослідження з метою диференціальної діагностики вродженої серцево-судинної патології та судинних вроджених пороків розвитку;

особи, досліджувані в ургентній практиці (в тому числі, при травмах) за життєвими показниками.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 100 мЗв * рік(-1).

Категорія БД:

хворі, дослідження яких проводять за клінічними показаннями при соматичних (не онкологічних) захворюваннях з метою уточнення діагнозу та/або вибору тактики лікування.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) -

Категорія ВД:

особи з груп ризику, в тому числі працівники установ із шкідливими факторами, а також особи, яких приймають на роботу до зазначених установ і які проходять професійний відбір;

хворі, зняті з обліку після радикального лікування онкологічних захворювань, під час періодичних обстежень.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 2 мЗв * рік(-1).

Категорія ГД:

особи, які проходять усі види профілактичного обстеження, за винятком осіб, віднесених до категорії ВД;

особи, що обстежуються в рамках медичних програм.

Рекомендовані граничні рівні опромінення (ефективна доза) - 1 мЗв * рік(-1).

20.7. Рекомендовані граничні рівні діагностичного медичного опромінення (рентгенівська і радіонуклідна діагностика) не є лімітами доз медичного опромінення, їх метою є зниження рівня діагностичного опромінення населення. Діагностичне опромінення повинне оцінюватись за співвідношенням користі та шкоди для здоров'я.

20.8. Для категорій осіб АД і БД додатково вводиться обмеження еквівалентних доз опромінення найбільш радіочутливих органів (тканин):

кришталики очей - 150 мЗв * рік(-1);

гонади жіночі - 200 мЗв * рік(-1);

гонади чоловічі - 400 мЗв * рік(-1);

червоний кістковий мозок - 400 мЗв * рік(-1).

20.9. Під час проведення радіологічних процедур (уведення радіофармацевтичних препаратів) потужність дози гамма-випромінювання на відстані 1 м від пацієнта не повинна перевищувати 10 мкЗв * год(-1) (на виході з радіологічного відділення).

20.10. Радіаційне обстеження за юридичними мотивами і під час страхування здоров'я повинне здійснюватись тільки за наявності письмової згоди особи, що обстежується, а в примусовому порядку - тільки за рішенням слідчих і судових органів; у цих випадках ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв.

20.11. Особи, що добровільно надають допомогу пацієнтам під час проведення діагностичних і терапевтичних процедур - добровольці, не повинні отримувати опромінення в дозах, що перевищують 5 мЗв * рік(-1).

20.12. Медичне опромінення добровольців з метою отримання наукової медико-біологічної інформації може здійснюватись за умови:

дозволу МОЗ України;

письмової згоди добровольця, поінформованого про ступінь радіаційного ризику;

неперевищення встановлених МОЗ України для добровольців допустимих рівнів опромінення.

20.13. Не допускається необґрунтоване призначення і повторне проведення діагностичних рентгенорадіонуклідних досліджень.

20.14. Відповідальними за забезпечення протирадіаційного захисту під час призначення медичного опромінення і під час його проведення є особи, які займаються медичною практикою, пов'язаною з опроміненням людини (лікарі променевої діагностики та променевої терапії).

20.15. Набори табельних засобів захисту пацієнта і персоналу в рентгенорадіологічних відділеннях і кабінетах затверджуються МОЗ України.

20.16. Медичні працівники, які проводять процедури діагностичного чи терапевтичного медичного опромінення, повинні мати кваліфікацію, достатню для належного виконання доручених обов'язків, і періодично проходити перепідготовку (удосконалення). Критерії професійної підготовки визначаються і затверджуються МОЗ України. Персонал, який не має спеціальної підготовки, до роботи не допускається.

20.17. Для рентгенорадіологічних медичних досліджень і променевої терапії повинна використовуватись лише та апаратура, яка відповідає вимогам Державних стандартів, має позитивний висновок санітарно-епідеміологічної експертизи на використання на території України. Категорично забороняється практичне використання апаратури з терміном експлуатації, що закінчився, та апаратури, яка не пройшла перевірку за умовами радіаційної безпеки після ремонту або якихось технічних змін.

20.18. Адміністрація лікувально-профілактичного закладу відповідальна за здійснення контролю за медичним опроміненням населення, що включає:

облік лікарем-радіологом (рентгенологом) індивідуальних дозових навантажень пацієнтів і добровольців;

атестацію персоналу і робочих місць;

сертифікацію рентгенівської і радіонуклідної діагностичної та радіотерапевтичної техніки, радіофармпрепаратів, а також методів радіаційної діагностики і терапії;

систему забезпечення якості променевих методів діагностики.

20.19. Рентгенорадіологічні медичні підрозділи будь-якої форми власності повинні бути акредитовані МОЗ України на право проведення відповідних видів променевої діагностики та терапії.

20.20. Спеціалізовані підрозділи обласних клінічних лікарень проводять радіаційно-технічні обстеження рентгенівських кабінетів, відділень радіонуклідної діагностики, променевої терапії, радіотерапії та радонотерапії не рідше одного разу на 2 роки. Дані, отримані в результаті обстежень, повинні документуватися і зберігатися в архіві протягом 50 років.

20.21. Лікар-радіолог (лікар-рентгенолог) повинен вести облік індивідуальних дозових навантажень пацієнта (добровольця) під час проведення діагностичних процедур. Результати вносяться в листок обліку дозових навантажень.

20.22. До листка обліку дозових навантажень уносяться всі отримані пацієнтом (добровольцем) дози від діагностичних рентгенівських і радіонуклідних досліджень. У кінці кожного року лікар-радіолог (лікар-рентгенолог) розраховує сумарну дозу опромінення (мЗв), отриману пацієнтом (добровольцем) за рік від усіх видів медичного опромінення. Листок обліку дозових навантажень зберігають в амбулаторній медичній карті пацієнта (добровольця) чи історії розвитку дитини.

20.23. За вимогою пацієнта (добровольця) йому повинна надаватися повна інформація про очікувану чи отриману дозу опромінення і про можливі наслідки від проведення діагностичних рентгенівських і радіонуклідних досліджень.

1. Санітарний паспорт заповнюється санітарним лікарем з радіаційної гігієни і повинен містити всі необхідні дані про дозволені роботи з ДІВ, що заносяться в таблицю: кількісну і якісну характеристику ДІВ (графа 1), види і характер робіт з ними (графа 2), місце їх здійснення (графа 3) і деякі обмежувальні умови, за якими санітарний лікар вважає потрібним домовитися про дозвіл на ці роботи (графа 4).

Санітарний паспорт є дозвільним документом на всі роботи з ДІВ, у тому числі роботи із зберігання ДІВ, перевезення радіоізотопних джерел, збирання, перевезення і захоронення радіоактивних відходів, видається закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

2. Обов'язково наводиться заголовок і номер розділу для дозволеної групи робіт з ДІВ. Під заголовком розділу IV наводяться ті роботи з ДІВ, які не можуть бути віднесені до розділів I-III: роботи з генераторами радіонуклідів, ядерними реакторами, радіоактивними відходами та іншими ДІВ із змішаною чи не строго визначеною радіаційною характеристикою.

3. Кожному різновиду ДІВ (чи декільком різновидам з однаковими радіаційними характеристиками) надається порядковий номер усередині розділу, і до цього номера треба відносити всі дані в графах 2-4, надаючи записам у цих графах порядкові номери та використовуючи їх для співвіднесення записів у наступній графі у відношенні до попередньої.

4. Обов'язкові дані, які наводяться у графі 1:

у розділі I: радіонуклід, речовина, його агрегатний стан, максимально допустима одноразова активність на робочому місці, річне споживання;

у розділі II: нуклід, різновид джерела (для установок, апаратів, приладів - тип, марка, рік випуску; для нестандартних ДІВ - виготовлювач, дані про погодження випуску із закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України), максимальна активність джерела, максимально допустима одноразова кількість джерел на робочому місці та їх сумарна активність на робочому місці, річне споживання (для короткоіснуючих нуклідів);

у розділі III: різновид джерела (для установок, апаратів, приладів - ті самі відомості, що й у розділі II), різновид, енергія та інтенсивність випромінювання (та/або прискорююча напруга, сила струму, потужність тощо), максимально допустима кількість одночасно працюючих ДІВ, кількість ДІВ, розміщених в одному місці;

у розділі IV: залежно від різновиду і характеру ДІВ - ті самі відомості, що і до I-III розділів (для генераторів радіонуклідів - дані про материнський нуклід і продуктивності за дочірніми продуктами), для робіт з перевезення радіоізотопних джерел і радіоактивних відходів спецавтотранспортом - кількість спеціальних автомашин.

Обов'язкові дані, що наводяться у графі 2:

указати різновид і характер робіт (стаціонарні, нестаціонарні, дослідницькі, виробничі тощо).

Обов'язкові дані, наведені у графі 3:

чітко позначити місце робіт: будинок, поверх, цех, ділянка, кімната, ділянка території (в установі чи поза нею).

Обов'язкові дані, наведені у графі 4:

у розділі I і у розділі IV при роботах з відкритими ДІВ: клас робіт, які дозволені у даних приміщеннях;

у всіх розділах: будь-які необхідні обмежувальні умови - дозвіл чи заборона проводити у даному місці інші роботи, не пов'язані з застосуванням ДІВ (персоналом категорії А чи іншими працівниками), виключення чи зменшення дії шкідливих нерадіаційних факторів тощо.

До територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України необхідно подати Звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства (для підприємств I та II категорій), а також такі документи:

1) Про відповідність приміщень, призначених для роботи з джерелами іонізуючих випромінювань, вимогам Правил:

акт державної санітарно-епідеміологічної експертизи проекту;

акт приймання нових чи реконструйованих підприємств;

акт перевірки дотримання санітарного законодавства на діючих підприємствах (у тому числі акти обстеження спеціалізованими організаціями системи спецвентиляції, спецканалізації, пилогазоочищення для роботи з відкритими джерелами).

2) Про наявність необхідної для роботи апаратури та обладнання:

технічний паспорт (сертифікат чи свідоцтво) на ДІВ;

метрологічні свідоцтва на апаратуру;

акт інвентаризації фактичної наявності ДІВ на момент одержання санітарного паспорта;

договір на технічне обслуговування* чи документи, що підтверджують можливість самостійно провадити техобслуговування установки на підприємстві.

3) Висновок про проходження персоналом медогляду або медична довідка про відсутність медичних протипоказань у персоналу для роботи з джерелами іонізуючих випромінювань.

4) Положення про підприємство (підрозділи підприємства), діяльність якого пов'язана з ДІВ. У Положенні визначаються завдання підприємства, подаються перелік нормативних документів, схема генерального плану і посадові інструкції персоналу.

5) Акт обстеження пожежною інспекцією (для підприємств, які вводяться в експлуатацію знову).

6) Договір підприємства із спецкомбінатом на збір і захоронення радіоактивних відходів.

7) Договір підприємства із спецпральнею на прання спецодягу.

8) Оцінка характеру опромінення і заходів, що вживаються адміністрацією підприємства для забезпечення протирадіаційного захисту персоналу і населення за нормальних умов експлуатації джерела, а також при радіаційних аваріях:

інструкція з радіаційної безпеки при проведенні робіт із джерелами іонізуючих випромінювань;

положення про роботу служби радіаційної безпеки з визначенням посадової особи, яка відповідальна за радіаційну безпеку в установі;

накази про призначення відповідального за радіаційну безпеку, облік і зберігання джерел, передачу на захоронення радіоактивних відходів, за організацію і проведення радіаційного контролю, про допуск осіб з персоналу категорії А до робіт із джерелами іонізуючих випромінювань;

контрольні рівні радіаційної безпеки;

копії документів, що підтверджують рівень знань персоналом норм і правил з радіаційної безпеки, необхідний для роботи з джерелами;

копії протоколів перевірки знань персоналу "Інструкцій з радіаційної безпеки при проведенні робіт з джерелами іонізуючих випромінювань";

плани аварійних заходів.

Технічне обслуговування переносних рентгенівських дефектоскопів проводиться персоналом, що має групу з електробезпеки не менше 4. Випробування високовольтного обладнання може проводити тільки спеціалізована лабораторія.

4. Перелік і характеристики джерел, що знаходилися на підприємстві протягом звітного року.

Для кожного радіонуклідного джерела повинні бути перераховані:

тип і найменування;

радіонуклідний склад;

фізико-хімічні форми, у яких знаходяться радіонукліди (хімічні сполуки, агрегатний стан, за наявності порошків - дисперсність частинок);

активність кожного з радіонуклідів (на момент обстеження);

короткі характеристики контейнера (тари), у якому знаходиться джерело;

коротке призначення і спосіб використання джерела;

номер приміщення, у якому джерело експлуатується і зберігається;

умови обмеженого звільнення джерела, якщо таке було надано.

5. Чисельність персоналу: категорії А _____ осіб, категорії Б _____ осіб.

Кількість осіб категорії А, для яких:

провадиться індивідуальний дозиметричний контроль зовнішнього опромінення _____ осіб;

провадиться індивідуальний дозиметричний контроль внутрішнього опромінення _____ осіб;

Кількість жінок дітородного віку (до 45 років), віднесених до персоналу категорії А ______ осіб.

6. Чисельність персоналу, зайнятого на роботах:

I класу ____ осіб; II класу ____ осіб; III класу ____ осіб.

7. Показники радіаційної обстановки, включаючи дози опромінення:

7.1. Кількість осіб категорії А, у яких річна ефективна доза від індустріальних джерел становить:

прізвища і посади осіб, у яких спостерігалося перевищення;

значення індивідуальних річних доз, отриманих за останні 4 роки (незалежно від місця роботи).

прізвища і посади осіб, у яких спостерігалося перевищення;

значення отриманих доз опромінення;

копія дозволу на підвищене плановане опромінення чи протокол розслідування радіаційно-гігієнічного порушення.

7.2. Оцінка доз та/або радіаційні характеристики виробничого середовища у зв'язку із наявністю техногенно-підсилених джерел природного походження.

7.3. Кількість осіб з персоналу, у яких було зареєстроване забруднення шкіри вище допустимих рівнів (у відповідності до таблиці Д.3.3 НРБУ-97): категорії А _____ осіб, категорії Б _____ осіб.

7.4. Контрольні рівні опромінення персоналу категорії А _____ люд.-Зв, категорії Б _____ люд.-Зв.

7.5. Зовнішнє опромінення персоналу.

Короткі характеристики радіаційної обстановки на робочих місцях.

Контрольні рівні, що регламентують зовнішнє опромінення персоналу.

7.6. Внутрішнє опромінення персоналу.

Короткі характеристики радіаційної обстановки на робочих місцях.

Контрольні рівні, що регламентують внутрішнє опромінення персоналу.

7.6.1. Склад радіоактивних аерозолів у повітрі (перелік радіонуклідів).

Для кожного радіонукліда наводяться:

питома об'ємна активність, Бк * м(-3);

AMAD аерозолю (за наявності даних - розподіл частинок за розмірами);

можливі типи системного надходження інгальованих радіонуклідів (за наявності даних - хімічні сполуки у складі аерозолів).

7.6.2. Надходження радіонуклідів до організму працюючих, щодо яких уведений індивідуальний дозиметричний контроль внутрішнього опромінення:

7.7. Викиди і скиди радіонуклідів у навколишнє середовище:

7.8. Наявність і характеристика ділянок радіоактивного забруднення на території зон установи:

7.9. Ступінь готовності підприємства до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків:

наявність аварійних планів, що відповідають вимогам НРБУ-97 та інших нормативних документів;

8. Які вимоги норм і правил радіаційної безпеки не дотримувалися в поточному році (за даними органів нагляду):

10. Заходи, що плануються для підвищення рівня радіаційної безпеки на поточний рік (плани заходів подаються як додатки).