керівники та посадові особи виконавчої влади - в лікувально-оздоровчих, санаторно-курортних, дитячих дошкільних та шкільних установах, вищих навчальних закладах державної форми власності;
керівники установ - для відповідних установ інших форм власності;
керівники та посадові особи виконавчої влади і організацій, які планують та реалізують заходи з обмеження опромінення в ситуації аварійного та хронічного опромінення, - в житлових приміщеннях, громадських будівлях на територіях населених пунктів.
5.4. Основою контролю стану радіаційної безпеки в умовах практичної діяльності є дозиметричний контроль на підприємстві.
5.5. Особливою формою контролю, що здійснюється в інтересах поточного санітарного нагляду, є моніторинг радіаційного стану - вимірювання активності чи випромінювання з метою вивчення, оцінки, прогнозування радіаційної ситуації, виявлення випадків порушення санітарного законодавства, розробки заходів, спрямованих на запобігання, усунення або зменшення можливого негативного впливу іонізуючого випромінювання на здоров'я людини (населення).
5.6. На об'єктах, що не мають достатнього досвіду здійснення контролю та моніторингу та/або не мають необхідного обладнання та власних кваліфікованих спеціалістів для здійснення цих функцій, дозволяється виконання цих робіт силами залучених кваліфікованих спеціалістів та/або організацій, що мають достатню приладово-методичну базу для їх виконання та мають право на проведення цього виду діяльності.
5.7. З метою контролю якості та обсягів здійснюваних моніторингових досліджень, організації баз даних, інформування органів виконавчої влади всіх рівнів, громадських організацій та громадян про радіаційний стан та дози опромінення населення в різних умовах їх життєдіяльності, а також з метою забезпечення своєчасного реагування на зафіксовані випадки порушення санітарного законодавства всі підприємства, установи та організації, що беруть участь у моніторингових роботах, зобов'язані надавати отримані результати вимірювань територіальним закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України щомісяця за їх запитом.
5.8. У разі виявлення будь-яким учасником моніторингових робіт, включаючи відомчі служби контролю, порушень санітарного законодавства (перевищень гігієнічних регламентів) повідомлення про це повинне бути направлене до територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України для оцінки ситуації, підготовки рекомендацій з покращення радіаційного стану, реалізації заходів для припинення порушень санітарного законодавства.
5.9. Усі зразки (проби), що вимірювались та не потребують спеціальних умов зберігання (ґрунт, зола, вода, фільтри), мають зберігатися в лабораторії організації, яка здійснювала радіаційний моніторинг, не менше 2 місяців після відправлення результатів їх вимірювань до територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України і за необхідності надаватися їй за першою вимогою для повторних аналізів (вимірювань). Журнали, протоколи відбору зразків та результатів вимірювань чи інші документи, що підтверджують методичні, юридичні та інші аспекти здійснення моніторингових робіт, їх обсяги та результати, мають зберігатися не менше 1 року та аналогічно надаватися за запитом державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України для контролю.
5.10. У разі виявлення аномальних результатів вимірювань (високих за активністю або не очікуваних за виявленим радіонуклідним складом) вимірювальні зразки та/або опис місця виявлення аномальних результатів з результатами одразу подаються до територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Остання повинна здійснити:
повторні вимірювання в місці виявлення аномальних результатів або зразків;
оцінку результатів вимірювань;
у встановленому порядку провести розслідування причин їх виникнення;
у випадку необхідності дати рекомендації з реалізації заходів до приведення радіаційної ситуації у відповідність до вимог санітарного законодавства.
6. Загальні вимоги до контролю за реалізацією основних принципів радіаційної безпеки
6.1. Контроль виправданості запропонованих нових об'єктів та технологій або об'єктів і технологій, що реконструюються, а також нових конструктивних рішень та таких, що модифікуються, здійснюється в порядку запобіжного санітарного нагляду на стадіях планування та проектування практичної діяльності з радіаційно-ядерними технологіями.
6.2. Проектні рішення можуть кваліфікуватися як виправдані, якщо показано, що промисловий об'єкт з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією, який проектується або реконструюється, буде виробляти продукцію, користь якої у вартісному або іншому вираженні заздалегідь перевищує шкоду, виражену в такій же формі, з урахуванням витрат на протирадіаційний захист, зумовлену поточним і потенційним опроміненням людей та радіоактивним забрудненням навколишнього середовища у зв'язку з функціонуванням об'єкта.
6.3. Щодо медичної практики виправданість нових лікувально-діагностичних радіологічних процедур визначається лише профільними медичними установами та закладами, що уповноважені МОЗ України для підготовки подібних експертних рішень.
6.4. Виправданість контрзаходів під час втручань в умовах радіаційних аварій та під час хронічного опромінення визначена системою правил та критеріїв, що встановлені Нормами радіаційної безпеки України.
6.5. У разі виникнення аварійної ситуації заходи, спрямовані на відновлення контролю над джерелом, мають вживатись в обов'язковому порядку, тобто подібні дії розглядаються як безумовно виправдані.
6.6. Виконання принципу неперевищення контролюється в рамках і запобіжного, і поточного санітарного нагляду.
На стадії запобіжного санітарного нагляду контролюються:
неперевищення значень лімітів доз опромінення персоналу та населення;
неперевищення проектних імовірностей критичних подій, відповідних референтних значень характеристик потенційного опромінення;
неперевищення значень інших, похідних від проектних доз, допустимих рівнів радіаційних характеристик.
На стадії поточного санітарного нагляду контролюються:
неперевищення значень лімітів доз опромінення персоналу і населення;
неперевищення значень допустимих викидів і скидів, установлених для підприємства;
неперевищення значень контрольних рівнів, установлених на підприємстві.
6.7. Принцип оптимізації зобов'язує знижувати дози поточного опромінення персоналу та населення, в тому числі колективні, а також імовірності критичних подій та доз потенційного опромінення, що викликаються ними, настільки, наскільки цього можна досягти з урахуванням соціальних та економічних факторів. При цьому оптимізація протирадіаційного захисту повинна здійснюватись:
в області значень проектних доз поточного опромінення, що лежать нижче відповідних лімітів доз на персонал і дозових квот для населення;
в області значень проектних доз потенційного опромінення, що лежать нижче встановлених регламентів.
6.8. В умовах втручання принцип оптимізації повинен застосовуватись у діапазоні доз, які відвертають та які знаходяться нижче рівня безумовної виправданості, але вище нижньої межі виправданості.
6.9. Одним із основних інструментів реалізації принципу оптимізації в умовах практичної діяльності на кожному конкретному підприємстві є встановлення системи контрольних рівнів різних показників радіаційної обстановки.
6.10. У разі виявлення порушень санітарного законодавства та Правил застосовуються заходи, передбачені статтею 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
7. Звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства
7.1. Будь-яка юридична чи фізична особа, яка планує роботи з радіоактивними речовинами та ДІВ, як об'єктами санітарного нагляду, надає закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України Звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства (далі - ЗВСЗ). При поданні на узгодження допроектної та проектної документації ЗВСЗ розглядається державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України як складова частина проектної (допроектної) документації.
ЗВСЗ направляється закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України також при запуску (здаванні в експлуатацію) новозбудованого чи реконструйованого радіаційно-ядерного об'єкта та при поданні заяви на видачу Санітарного паспорта.
Будь-яка юридична чи фізична особа, яка здійснює роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючого випромінювання, як об'єктами санітарного нагляду, надає закладам державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України Щорічний звіт про відповідність вимогам санітарного законодавства (далі - Щорічний ЗВСЗ).
7.2. З метою узагальнення радіаційних характеристик окремого об'єкта або території, а також для оцінки стану протирадіаційного захисту персоналу і населення вводяться "Радіаційно-гігієнічний паспорт підприємства" (додаток 4) і "Радіаційно-екологічний паспорт території" (додаток 5). "Радіаційно-гігієнічний паспорт підприємства" є обов'язковим для всіх підприємств I і II категорії, а з числа підприємств III категорії - тільки для тих, де здійснюється робота з відкритими джерелами.
8. Загальні вимоги до заходів із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності
8.1. Необхідний рівень протирадіаційного захисту персоналу підприємств забезпечується:
радіаційно-гігієнічними та організаційно-технічними заходами для забезпечення умов праці, що відповідають вимогам чинного законодавства України, норм радіаційної безпеки та Правил;
обмеженням у встановленому порядку допуску до роботи з ДІВ осіб у залежності від їхнього віку, статі та стану здоров'я;
достатністю захисних бар'єрів, включаючи фактори, що лімітують відстань до джерела і час роботи з ним;
достатньою надійністю і безвідмовністю конструкцій, механізмів, інших засобів та систем, що забезпечують низькі проектні рівні ймовірності критичних подій, щодо джерел потенційно опромінюючих;
системою підготовки і підтримки досить високої кваліфікації персоналу і дотриманням правил роботи з джерелом;
забезпеченням персоналу лікувально-профілактичними засобами захисту від опромінення;
організацією системи інформування про радіаційний стан;
установленням контрольних рівнів;
організацією і здійсненням радіаційного контролю, що відповідає вимогам Правил та інших профільних санітарних правил;
плануванням і проведенням ефективних заходів щодо захисту персоналу у випадку загрози і під час виникнення радіаційної аварії.
8.2. Необхідний рівень протирадіаційного захисту населення забезпечується:
радіаційно-гігієнічними умовами проживання, що відповідають вимогам чинного санітарного законодавства;
встановленням системи квот на опромінення від окремих джерел;
наявністю санітарно-захисної зони (далі - СЗЗ) і зони спостереження (далі - ЗС);
введенням контрольних рівнів (далі - КР);
організацією і здійсненням радіаційного контролю;
ефективністю планування і вжиття заходів з протирадіаційного захисту під час виникнення радіаційної аварії;
виконанням вимог щодо зниження доз і ризиків, пов'язаних із джерелами потенційно опромінюючими.
8.3. Заходи з протирадіаційного захисту персоналу і населення повинні враховувати вплив усіх можливих шляхів опромінення і ДІВ, що регламентовані чинним санітарним законодавством.
9. Загальні вимоги до проектування, розміщення і організації роботи підприємств із радіаційно-ядерними технологіями
9.1. Проектування
9.1.1. Під час проектування підприємств із технологіями, що використовують джерела іонізуючих випромінювань, повинні бути передбачені всі необхідні заходи, що забезпечують такий рівень радіаційної безпеки персоналу і населення, який випливає з вимог санітарного законодавства України.
9.1.2. Допроектна документація, у тому числі концептуальний проект, техніко-економічне обґрунтування проекту, у частині, що стосується радіаційного захисту персоналу і населення, повинна містити:
обґрунтування виправданості запланованої практичної діяльності;
докази дотримання принципу неперевищення дозових лімітів (у тому числі - попередні оцінки доз опромінення) персоналу і населення;
докази дотримання принципу оптимізації в запропонованих проектних рішеннях.
Ці відомості повинні бути зазначені у ЗВСЗ.
9.1.3. Проектна документація повинна містити необхідну і достатню інформацію, розрахунки, обґрунтування, зведення, що стосуються:
радіаційних характеристик джерел;
геометричних параметрів джерел у системі "джерело - захист";
методів розрахунку радіаційно-гігієнічних характеристик або посилання на відповідні методики, погоджені з МОЗ України;
доказів дотримання принципу неперевищення дозових лімітів персоналу і населення;
доказів дотримання принципу оптимізації у запропонованих проектом конструктивно-технологічних рішеннях;
характеристик проектної радіаційно-дозиметричної обстановки в приміщеннях підприємства і навколишньому середовищі;
проектних значень викидів і скидів;
характеристик засобів, що застосовуються для очистки технологічних середовищ, газо-аерозольних і рідких відходів;
характеристик систем поводження з твердими і рідкими радіоактивними відходами;
значень проектних індивідуальних доз поточного і потенційного опромінення персоналу;
значень проектних колективних доз опромінення персоналу;
заходів з дезактивації приміщень і обладнання в зоні можливого забруднення під час роботи з відкритими джерелами;
проекту системи дозиметричного контролю, включаючи програму дозиметричного контролю і ті елементи системи, які спрямовано на запобігання потенційному опроміненню персоналу (наприклад, блокування дверей, пристрої сигналізації);
засобів індивідуального захисту персоналу, що застосовуються під час різних видів робіт із джерелами, а також під час виникнення аварій, і обґрунтування необхідності цих засобів;
вихідних даних, що включають перелік можливих радіаційно-ядерних аварій, сценарії їхнього розвитку, розрахунки доз потенційного опромінення та план заходів щодо захисту персоналу, населення і навколишнього середовища у випадку радіаційної аварії, у тому числі позапроектної аварії;
обґрунтування розмірів СЗЗ і ЗС або обґрунтування можливості функціонування підприємства без СЗЗ і ЗС.
Зазначені відомості повинні бути зазначені у ЗВСЗ.
9.1.4. Проектування захисту від опромінення персоналу, включаючи захист персоналу, який відвідує бокси і приміщення періодично або під час проведення ремонтних робіт, необхідно здійснювати з 2-кратним запасом на проектування за річною ефективною та еквівалентною дозами поточного і потенційного опромінення.
9.1.5. Проектна сумарна доза зовнішнього і внутрішнього поточного опромінення персоналу не повинна перевищувати ліміту дози, встановленого для персоналу, а для населення - квоти ліміту дози, встановленої для даного підприємства.
9.1.6. Під час проектування захисту слід враховувати:
призначення приміщень, території та місце їх розташування;
категорії осіб, які опромінюються, і запланований час їх перебування в зоні опромінення;
наявність інших джерел, що впливають на персонал;
перспективне збільшення активності або інтенсивності джерел, що застосовуються;
радіаційну стійкість матеріалів і апаратури;
сорбцію радіоактивних речовин конструкційними матеріалами.
9.1.7. Передпроектна і проектна документація повинна розглядати радіаційну безпеку персоналу і населення на всіх фазах життєвого циклу підприємства або виробництва:
під час будівництва і монтажу обладнання;
за нормальної експлуатації;
під час розширення або інтенсифікації виробництва;
під час зняття з експлуатації;
під час можливих позаштатних і аварійних ситуацій на кожній із цих фаз.
9.2. Категорії підприємств і об'єктів
9.2.1. Категорія установи, підприємства, об'єкта, що застосовує радіаційно-ядерні технології або використовує ДІВ, визначається ступенем потенційної небезпеки для населення в проектному режимі та у випадку виникнення радіаційної аварії.
9.2.2. При встановленні потенційної небезпечності підприємства або об'єкта враховується можливість опромінення персоналу та населення внаслідок радіаційної аварії на цьому підприємстві або об'єкті.
9.2.3. Установлюються три категорії підприємств і об'єктів.
9.2.4. До категорії I належать підприємства, на яких під час їх роботи чи аварії є можливим радіаційний вплив на населення. До них належать АЕС, установи, що мають промислові та дослідницькі ядерні реактори, транспортні ядерні установки, критичні складання, підприємства з видобутку і переробки уранових руд, а також радіохімічні виробництва, підприємства з переробки ядерних матеріалів, підприємства з переробки і захоронення радіоактивних відходів.
9.2.5. До категорії II належать підприємства та об'єкти, на яких радіаційний вплив обмежується СЗЗ. До цієї категорії належать установи, що мають прискорювачі протонів і інших важких частинок, а також електронів з енергією більше 25 МеВ, потужні гамма-установки, підприємства з виробництва виробів із незбагаченого урану, пункти захоронення і переробки низькоактивних відходів, підприємства з видобутку і переробки кольорових і рідкісних металів, видобутку нафти і газу, деякі підприємства з виробництва мінеральних добрив.
9.2.6. До категорії III належать підприємства та об'єкти, на яких радіаційний вплив обмежується територією або приміщенням, де проводяться роботи з ДІВ. До цієї категорії належать установи, що мають гамма-терапевтичні установки, лабораторії та відділення радіонуклідної діагностики і терапії, стаціонарні гамма-дефектоскопічні установки, прискорювачі електронів з енергією менше 25 МеВ, а також лабораторії радіонуклідної діагностики, радонові лабораторії, рентгенотерапевтичні та рентгенодіагностичні кабінети, включаючи флюорографічні, відділення радонотерапії.
Категорія підприємства або об'єкта встановлюється на етапі проектування за узгодженням із державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України. Для діючих підприємств і об'єктів категорія встановлюється адміністрацією установи за узгодженням із державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України.
9.2.7. Науково-дослідні установи та їх підрозділи можуть бути віднесені до будь-якої з вищезазначених категорій підприємств (установ, організацій).
9.3. Вимоги до розміщення об'єктів із радіаційно-ядерними технологіями
9.3.1. Вибір земельної ділянки, де планується розміщення підприємств, вимагає обов'язкового узгодження з державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України. Узгодження здійснюється як на етапі вибору і відведення ділянки під будівництво підприємства з радіаційно-ядерною технологією, так і під час підготовки допроектної та проектної документації.
9.3.2. Під час вибору і відведення земельної ділянки для розміщення підприємств необхідно враховувати категорію підприємства, а також фактори природного і техногенного характеру, що можуть вплинути на рівень радіаційної безпеки персоналу і населення під час функціонування підприємства.
9.3.3. Вибір земельних ділянок під будівництво підприємств, на яких планується проведення робіт із відкритими джерелами, повинен здійснюватися з урахуванням ситуаційного плану місцевості та "рози вітрів". Земельні ділянки для розміщення підприємств повинні розташовуватися з підвітряного боку відносно житлових і громадських будівель, до дитячих і санаторно-оздоровчих підприємств, зон відпочинку, спортивних споруд.
9.3.4. Розміщення ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, здійснюється у відповідності з чинним законодавством і з урахуванням вимог, установлених відповідними профільними санітарними правилами.
9.3.5. Забороняється розміщення джерел у будівлях дитячих установ і житлових будинків, у тому числі в їхніх підвальних приміщеннях, за винятком випадків, що підпадають під умови, зазначені в пункті 9.3.6 Правил.
9.3.6. Допускається, за узгодженням із територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, розміщення в житлових будинках на першому поверсі, в підвальних приміщеннях діагностичних дентальних рентгенівських апаратів, що застосовуються у стоматологічній практиці, які мають такі технічні характеристики:
величина (номінальної) напруги на рентгенівську трубку - не більше 90,0 кВ;
анодний струм у рентгенівській трубці - від 7,0 до 10,0 мА.
9.3.7. Під час розміщення будь-якого джерела на виробничих підприємствах, у лікарнях, поліклініках слід враховувати:
фактори, які можуть вплинути на фізичний захист джерела;
фактори, які можуть вплинути на опромінення від ДІВ персоналу і населення, включаючи такі, як вентиляція, екранування і віддаленість від зон розміщення людей.
9.4.Санітарно-захисна зона і зона спостереження
9.4.1.Навколо підприємств або ДІВ у разі потреби встановлюються СЗЗ і ЗС. Необхідність установлення цих зон визначається ступенем радіаційної небезпеки підприємства для населення, а для диференціації підприємств за цим критерієм уводиться поняття категорії підприємства.
9.4.2. СЗЗ в обов'язковому порядку встановлюють для підприємств I і II категорії, а для підприємств I категорії - також зону спостереження.
9.4.3. Під час установлення СЗЗ необхідно враховувати своєрідність метеорологічних і гідрологічних факторів у даній місцевості, а також перспективне збільшення потужності виробництва.
9.4.4. Під час розміщення на одній земельній ділянці декількох підприємств або джерел установлюють спільну для них СЗЗ або ЗС з урахуванням сумарного впливу джерел. Розміри зазначених зон обов'язково погоджуються з державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України.
9.4.5. За узгодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України СЗЗ і ЗС можуть бути обмежені межами території підприємства, будівлі, споруди.
9.4.6. У СЗЗ забороняється розміщення:
житлових будинків;
громадських будівель;
дитячих і лікувально-оздоровчих установ;
об'єктів господарсько-питного водопостачання;
промислових і підсобних (допоміжних) споруд, що не належать підприємству, для якого встановлюється СЗЗ.
Територія СЗЗ повинна бути упоряджена та озеленена підприємством.
9.4.7. Межі СЗЗ і ЗС підприємства на стадії проектування погоджуються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
9.4.8. У СЗЗ і ЗС здійснюється радіаційний контроль силами служби радіаційної безпеки підприємства. Радіаційний контроль здійснюється відповідно до відомчого інструктивно-технічного документа, узгодженого територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
9.4.9. Можливість використання земель і водойм, розташованих у СЗЗ, з народногосподарською метою визначається тільки за узгодженням з адміністрацією підприємства і державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України за умови обов'язкового радіологічного контролю продукції, що виробляється (наприклад, польові геологічні дослідження у свердловинах методами радіоактивного каротажу, використання гамма-дефектоскопів під час будівництва трубопроводів).
9.5.Вимоги до організації робіт із джерелами іонізуючих випромінювань на робочому місці
9.5.1. Практична діяльність на підприємстві повинна здійснюватись відповідно до інструкцій з радіаційної безпеки, у яких викладаються:
порядок проведення робіт, обліку, зберігання, видачі та транспортування джерел, збору і видалення радіоактивних відходів, утримання приміщень;
заходи і засоби індивідуального захисту;
заходи радіаційної безпеки під час робіт із джерелами;
заходи попередження, виявлення і ліквідації радіаційних аварій;
організація здійснення радіаційного контролю.
9.5.2. У разі зміни умов роботи до інструкцій повинні вноситись необхідні зміни. Основні положення з інструкцій з радіаційної безпеки, що визначають порядок проведення конкретних робіт, рекомендується вивішувати на видному місці в приміщенні або на робочих місцях. Інструкції з радіаційної безпеки повинні бути погоджені державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України.
9.5.3. Підприємство зобов'язане:
отримати Санітарний паспорт;
отримати ліцензії на проведення робіт із джерелом;
забезпечити отримання висновку санітарно-епідеміологічної експертизи на технічні умови виготовлення продукції, яка містить джерела випромінювання, та саму продукцію, що виготовляється;
забезпечити порядок допуску до робіт із джерелом;
підготувати та здійснити технічні, організаційні, гігієнічні заходи, необхідні для забезпечення протирадіаційного захисту персоналу, населення і фізичного захисту джерел;
до моменту отримання джерела:
призначити наказом по підприємству осіб з персоналу, що належать до категорії А, які працюватимуть з цими джерелами, і забезпечити їхнє належне навчання, підготовку та інструктаж, у тому числі в галузі радіаційної безпеки, а також періодично здійснювати перепідготовку і підвищення кваліфікації персоналу з метою забезпечення необхідного рівня компетенції;
призначити наказом по підприємству осіб (особу), відповідальних за радіаційну безпеку, облік і зберігання джерел, за організацію збору, зберігання і здавання радіоактивних відходів на захоронення, за радіаційний контроль, за підготовку і реалізацію програм навчання персоналу;
розробити правила внутрішнього розпорядку, які визначатимуть обов'язки персоналу щодо робіт із джерелами;
розробити та погодити в закладі державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України КР на підприємстві, СЗЗ і ЗС, а також Інструкції з радіаційної безпеки на підприємстві, Аварійні плани, Інструкцію з дій персоналу у випадку радіаційних аварій, Положення про роботу служби радіаційної безпеки підприємства (відповідальну за радіаційний контроль особу або підрозділи);
повідомляти заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України про всі зміни в практичній діяльності, пов'язаній з використанням джерела, якщо ці зміни послаблюють або можуть послабити рівень існуючого протирадіаційного захисту персоналу, населення, а також фізичного захисту джерела, погодити новий рівень протирадіаційного і фізичного захисту;
проводити навчання, інструктаж і перевірку знань з радіаційної безпеки, охорони праці, виробничої санітарії та інших правил і постійно контролювати дотримання їх персоналом;
проводити позачерговий інструктаж і перевірку знань правил радіаційної безпеки у випадку зміни характеру і класу робіт із джерелами;
організовувати своєчасне проходження персоналом категорії А медичних оглядів;
щорічно у встановлені терміни подавати до територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України Щорічний ЗВСЗ;
під час припинення робіт із джерелами інформувати про це державну санітарно-епідеміологічну службу МОЗ України.
9.5.4. Невитрачені радіоактивні речовини, що залишилися на підприємстві, використання яких не передбачається, можуть бути передані на інші підприємства або захоронені в установленому порядку.
9.5.5. Виконання радіаційно небезпечних ремонтних або інших (позаштатних) робіт, не передбачених проектом або Санітарним паспортом, повинне здійснюватись за спеціальними планами або проектами, розробленими адміністрацією підприємства і погодженими територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
9.5.6. Короткочасний вивіз ДІВ для проведення робіт із ним поза підприємством, на яке поширюється дія Санітарного паспорта, дозволяється після узгодження з закладом державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, що видав паспорт, і повідомлення закладу державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України за місцем проведення робіт. У цьому випадку в Санітарному паспорті повинні бути доповнення, де зазначено види робіт, пов'язані з вивезенням джерела. Доповнення і граничні терміни вивезення джерела встановлюються за узгодженням із територіальним закладом державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, що видала Санітарний паспорт. Оформлення нового Санітарного паспорта за місцем проведення робіт є непотрібним.
9.5.7. Ремонт блоків, перезарядження (розрядка) приладів, монтаж і демонтаж апаратів і установок із радіонуклідними джерелами повинні здійснюватись підприємствами (спеціалізованими майстернями, лабораторіями, заводами-виготовлювачами), які мають дозвіл на проведення такої діяльності.
9.5.8. Технічні умови на виготовлення систем, важливих для радіаційної безпеки, СДК підприємства, захисного технологічного обладнання (камер, боксів, витяжних шаф), усіх засобів індивідуального захисту, а також сейфів, контейнерів для радіоактивних відходів, спеціалізованих транспортних засобів і транспортних пакувальних комплектів, контейнерів, призначених для зберігання і транспортування радіоактивних речовин, фільтрів системи пилогазоочищення, повинні бути погоджені державною санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України.
9.5.9. Обладнання, контейнери, упакування, транспортні засоби, апарати, пересувні установки, приміщення, призначені для роботи з джерелами, повинні бути відмічені знаком радіаційної небезпеки (додаток 3).
9.5.10. Передача приміщень, у яких виконувалися роботи з радіонуклідними джерелами, а також спеціального транспорту для подальшого використання іншими підприємствами здійснюється за узгодженням із територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Рішення щодо видачі дозволу приймається з урахуванням результатів санітарно-епідеміологічної експертизи цих підприємств або спеціального транспорту.
9.6. Порядок допуску до робіт із джерелами іонізуючих випромінювань
9.6.1. До роботи з джерелами іонізуючих випромінювань допускаються особи не молодші 18 років.
9.6.2. Особи з персоналу, що віднесені до категорії А, у тому числі тимчасово залучені до робіт із джерелами, проходять попередній медичний огляд до прийняття на роботу, а також періодичні медичні огляди (не рідше 1 разу на рік). До роботи допускаються особи, що не мають медичних протипоказань. Ця вимога поширюється також на:
осіб, що вступають до спеціальних навчальних закладів (у тому числі курси), що готують фахівців для роботи із джерелами іонізуючих випромінювань;
осіб, що залучаються до ліквідації наслідків радіаційних аварій;
осіб, у яких встановлено перевищення річного ліміту дози опромінення, незалежно від його причин і умов, рівнів попереднього опромінення.
9.6.3. За відсутності медичних протипоказань величина дози опромінення, отримана в результаті професійної діяльності або іншим шляхом, сама собою не є перешкодою для отримання допуску до роботи з джерелами.
9.6.4. Якщо під час проходження періодичного медичного огляду в працівника встановлене захворювання, яке включене до переліку медичних протипоказань до допуску під час роботи із джерелами, адміністрація підприємства повинна забезпечити працівнику прийнятну альтернативну роботу поза сферою впливу іонізуючих випромінювань. У цих випадках повинно розглядатися також питання про тимчасове або постійне переведення цієї особи на роботи без контакту з іонізуючими випромінюваннями, до того ж у кожній конкретній ситуації подібне рішення повинно прийматися лише індивідуально з урахуванням санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, соціальних мотивів і стану здоров'я працівника.
9.6.5. З моменту офіційного повідомлення працівницею адміністрацію підприємства про вагітність умови її праці щодо професійного опромінення повинні бути адаптовані таким чином, щоб забезпечити неперевищення встановлених лімітів доз опромінення і лімітів річного надходження радіонуклідів.
9.6.6. Усі особи з персоналу категорії А, у тому числі ті, які тимчасово залучаються до робіт із джерелами, допускаються до подібних робіт лише після проходження навчання, у тому числі у центрах підготовки персоналу, інструктажу і перевірки знань правил безпеки ведення такого виду робіт і чинних на підприємстві інструкцій.
9.6.7. Особи з персоналу категорії А, відповідальні за дотримання технологічного процесу, значущість помилки яких може призвести до пошкодження обладнання, зупинки виробничого процесу, аварій із небезпекою для здоров'я і життя людей, повинні проходити медичний огляд перед початком зміни.
9.6.8. До обов'язків персоналу категорії А в частині, що стосується радіаційної безпеки, належать:
дотримання норм, правил і відомчих інструкцій з радіаційної безпеки;
дотримання вимог інструкцій з експлуатації приладів, призначених для моніторингу, захисного обладнання, а також правил користування ЗІЗ і спецодягом;
дотримання правил з охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки і виробничої санітарії, що діють на підприємстві, у цеху і на даній ділянці;
негайне інформування відповідальних осіб про всі порушення в роботі устаткування, невідповідність засобів індивідуального захисту вимогам до них та інші відхилення від нормального режиму роботи;
відмова від виконання або припинення виконання будь-яких операцій, не передбачених технічним процесом, посадовими інструкціями, інструкціями з техніки безпеки і радіаційної безпеки та іншими нормативними документами, якщо ці дії не спрямовані на вжиття екстрених заходів із запобігання аваріям та іншим обставинам, що загрожують здоров'ю працівників і нормальній роботі підприємства;
виконання встановлених службою радіаційної безпеки процедур, регламентних робіт і сприяння здійсненню індивідуального дозиметричного контролю.
10. Постачання, облік, зберігання, перевезення радіоактивних речовин і нерадіонуклідних джерел іонізуючих випромінювань
10.1. Постачання підприємствам промислових і медичних рентгенапаратів, радіоізотопних приладів будь-яких типів (груп) та інших джерел, що не звільнені від санітарного нагляду, здійснюється за замовленнями-заявками, погодженими з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України (додаток 6).
10.2. ДІВ повинні прийматися відповідальною особою, яка здійснює систематичний облік наявності ДІВ у сховищах, руху їх у межах підприємства і використання підзвітними особами, у випадку перекваліфікації їх у категорію радіоактивних відходів - зберігання та/або захоронення у встановленому порядку (додаток 7). У разі звільнення відповідальної особи адміністрація до її звільнення зобов'язана:
призначити нову відповідальну особу;
здійснити позачергову інвентаризацію джерел;
перевірити документацію щодо їхнього обліку;
передати новій призначеній відповідальній особі за актом документацію, пов'язану з обліком джерел.
10.3. Підприємство, що одержало джерела випромінювання (одержувач), зобов'язане у десятиденний термін сповістити про це територіальні заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Про обов'язковість подібного інформування постачальник доводить до відома одержувача джерела.
10.4. Передача з одного підприємства в інше будь-яких ДІВ, у тому числі зразків після опромінення в реакторі або на прискорювачі, допускається тільки за замовленнями-заявками, погодженими з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України за місцем перебування як підприємства, що передає, так і підприємства, що приймає. Не допускається передача джерела, якщо сторона, що одержує, не має Санітарного паспорта і ліцензії на використання таких ДІВ.
10.5. Документація на передачу за замовленнями-заявками оформлюється в двох примірниках бухгалтерією підприємства, що передає ДІВ. Один примірник замовлення-заявки зберігається на підприємстві-постачальнику як підстава для списання, інший - надсилається підприємству-одержувачу ДІВ як підстава для оприбуткування та обліку. Копії замовлень-заявок протягом десятиденного терміну направляють до територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України (аналогічно оформлюються документи на одержання матеріалу після опромінення на реакторі або прискорювачі).
10.6. Усі радіоактивні речовини, що надійшли на підприємство (у відкритому і закритому вигляді), рентгенівські трубки, прилади, апарати та установки, укомплектовані радіонуклідними джерелами, зразкові, контрольні джерела, а також дозиметрична апаратура, укомплектована контрольними джерелами, крім тих, що підпадають під правила вилучення і звільнення, враховуються в прибутково-видатковому журналі (додаток 8), а супровідні документи передаються в бухгалтерію для оприбутковування.
10.7. Радіоактивні речовини, отримані на підприємстві за допомогою генераторів радіонуклідів, прискорювачів, ядерних реакторів, враховуються в прибутково-видатковому журналі за фасуваннями, препаратами і активністю.
10.8. Облік відкритих і закритих радіонуклідних джерел здійснюється з обов'язковим зазначенням їхнього радіонуклідного складу, типу фасування, а також з точними найменуваннями препаратів та їхньої активності, зазначеними в супровідних документах. Прилади, апарати та установки, в яких використовуються радіонуклідні джерела, обліковуються за найменуваннями і заводськими номерами із зазначенням активності та окремих номерів, що входять до комплекту джерел.
10.9. Генератори короткоіснуючих радіонуклідів медичного призначення враховуються за їхніми найменуваннями і заводськими номерами із зазначенням номінальної активності материнського нукліда.
10.10. Пристрої, що генерують іонізуюче випромінювання, обліковуються за їхніми найменуваннями і заводськими номерами.
10.11. Особи, відповідальні за прийняття, зберігання і видачу джерел іонізуючих випромінювань, видають їх (із місць зберігання) виконавцям робіт тільки за письмовим дозволом адміністрації підприємства. Видача і повернення джерел реєструються в прибутково-видатковому журналі, що знаходиться у відповідальної за зберігання джерела особи (додаток 9).
10.12. Порядок видачі ДІВ, що мають короткочасне і багатократне використання (наприклад, гамма-дефектоскопи, контрольні джерела), визначає керівник (начальник цеху, ділянки і т.д.) підрозділу, в рамках якого зберігається та експлуатується ДІВ.
10.13. Витрата радіоактивних речовин, що використовуються у відкритому вигляді, оформлюється внутрішніми актами, що складаються виконавцями робіт за участю особи, відповідальної за прийняття, зберігання і видачу ДІВ, а також особи, відповідальної за радіаційний контроль. Акти затверджуються адміністрацією підприємства та є підставою для обліку руху радіоактивних речовин (додаток 10).
10.14. Щорічно комісія, призначена адміністрацією підприємства, здійснює інвентаризацію радіоактивних речовин, радіонуклідних приладів, апаратів, рентгенівських і інших установок незалежно від їхньої активності та призначення.
10.15. Інвентаризація здійснюється з метою підтвердження того, що ДІВ знаходяться у встановлених для них місцях і забезпечене їхнє зберігання. Результати інвентаризації оформлюються відповідним актом (додаток 11), а копії направляються до територіальних закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Усі виявлені в процесі інвентаризації порушення щодо поводження з ДІВ відображаються в акті та для їхнього усунення вживаються негайні заходи. Виявлені в процесі інвентаризації непридатні для подальшої експлуатації радіоактивні речовини та інші ДІВ повинні розглядатися як радіоактивні відходи, що підлягають своєчасному списанню і передачі на захоронення в терміни, погоджені з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
10.16. У разі виявлення втрат ДІВ або витрати радіоактивних речовин для цілей, не передбачених технологією, або недотримання інших вимог, зазначених у Санітарному паспорті, негайно інформуються територіальні заклади державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України та проводиться розслідування.
10.17. Адміністрація підприємства відповідає за зберігання ДІВ і повинна забезпечити такі умови зберігання, одержання, використання, витрати і списання з обліку всіх ДІВ, за яких виключається можливість їхньої втрати, ушкодження або безконтрольного використання.
10.18. ДІВ, що не знаходяться в експлуатації, повинні зберігатися в спеціально відведених місцях або відповідно обладнаних сховищах, що виключають несанкціонований доступ до них.
10.19. Загальна кількість радіоактивних речовин, що знаходяться в сховищі, не повинна перевищувати значень, зазначених у проекті сховища і Санітарному паспорті підприємства.
10.20. ДІВ, гарантійний термін експлуатації яких минув або їхнє використання надалі не передбачається, повинні бути в місячний термін переведені в режим зберігання з наступною передачею іншому підприємству, підприємству-виготовлювачу або підготовлені до захоронення в терміни, погоджені з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Документи про списання ДІВ у десятиденний термін направляються до закладів державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
10.21. Проектування протирадіаційного захисту приміщень сховищ радіоактивних речовин повинне здійснюватися з урахуванням вимог Правил та санітарного законодавства в галузі радіаційної безпеки.
10.22. Спеціально обладнані приміщення-сховища повинні розміщуватися на рівні нижніх відміток будинку (підвал, що не може бути підтопленим, перший поверх).
10.23. Обробка та облаштування приміщень для зберігання відкритих джерел повинні відповідати вимогам, висунутим до приміщень для робіт відповідного класу, але не нижче другого.
10.24. Пристрої для зберігання радіонуклідних джерел випромінювання (ніші, колодязі, сейфи) повинні бути пристосовані до того, щоб під час закладення або добування окремих ДІВ персонал не зазнавав опромінення від інших ДІВ, що знаходяться в пристрої для зберігання. Дверцята секцій та упаковки з радіоактивними речовинами (контейнери) повинні легко відчинятися і мати виразне маркування із зазначенням найменування радіоактивної речовини, що зберігається, та її активності. У разі необхідності сховище повинне бути обладнане підйомним механізмом і оснащене охоронною сигналізацією.
10.25. Особа, відповідальна за приймання, зберігання і видачу ДІВ, повинна мати карту-схему їхнього розміщення в сховищі із зазначенням активності радіоактивних речовин, що зберігаються.
10.26. Під час організації тимчасових сховищ поза територією підприємства, у тому числі і для гамма-дефектоскопічних апаратів, що використовуються у польових умовах, потрібно мати попереднє узгодження з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Потужність поглиненої в повітрі дози на відстані 0,5 м від зовнішньої поверхні такого сховища не повинна перевищувати 0,5 мкГр * год(-1).
10.27. Умови тимчасового зберігання упаковок із радіоактивними речовинами на відкритих земельних ділянках і загальних складах транспортних організацій регламентуються правилами безпеки під час перевезення радіоактивних речовин.
10.28. Скляні ємності, що містять радіоактивні рідини, повинні бути розміщені в металевих або пластмасових упакуваннях, достатніх для вміщення всієї рідини, що зберігається, на випадок, якщо цілісність скла порушиться.
10.29. Радіоактивні речовини, під час зберігання яких можливе виділення радіоактивних газів, пари або аерозолів, повинні зберігатися у виготовлених із неспалюваних матеріалів закритих посудинах, а посудини - у витяжних шафах, боксах або камерах, що мають очисні фільтри (пристрої) на вентиляційних системах. Такі сховища повинні бути обладнані витяжною вентиляцією, що працює цілодобово.
10.30. Для зберігання радіоактивних речовин високої питомої активності повинна бути передбачена система охолодження.
10.31. Для зберігання матеріалів, що поділяються, повинні бути забезпечені заходи ядерної безпеки відповідно до вимог спеціальних нормативно-технічних документів.
10.32. Умови безпечного перевезення радіоактивних матеріалів за межами підприємства регламентуються чинними правилами безпечного перевезення радіоактивних матеріалів.
10.33. На всі транспортні засоби, спеціально впорядковані для постійних перевезень радіоактивних речовин, у тому числі ядерних матеріалів, пристроїв і установок із джерелами, а також радіоактивних відходів, оформлюється Санітарний паспорт (додаток 12).
10.34. Переміщення ДІВ усередині приміщень, а також на території підприємства повинне здійснюватись у контейнерах на спеціальних транспортних пристроях з урахуванням фізичного стану ДІВ, їхньої активності, виду випромінювання, габаритів і маси упаковки з обов'язковим дотриманням умов безпеки і радіаційного контролю.
11. Вимоги до організації і проведення робіт із закритими радіонуклідними джерелами і пристроями, що генерують іонізуючі випромінювання
11.1. Використання радіонуклідних джерел закритого типу і пристроїв, що генерують іонізуючі випромінювання, дозволяється тільки в умовах, передбачених державними стандартами і технічною документацією на джерела, погодженою МОЗ України.
11.2. Пристрій, у якому вміщено радіонуклідне джерело, повинен бути:
герметичним;
стійким до механічних, хімічних, температурних та інших впливів;
забезпечувати захист відповідно до вимог санітарного законодавства України;
мати знак радіаційної небезпеки;
відповідати умовам його використання.
Конструкція пристрою закритого радіонуклідного джерела погоджується закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
11.3. У неробочому положенні всі радіонуклідні джерела повинні знаходитися в захисних пристроях, а пристрої, що генерують іонізуючі випромінювання, повинні бути знеструмленими.
11.4. Щоб вилучити радіонуклідне джерело з контейнера, слід користуватися дистанційним інструментом або спеціальними пристроями. Під час роботи з джерелами, які вийняті із захисних контейнерів, повинні використовуватися відповідні захисні екрани і маніпулятори. Забороняється торкатися радіонуклідних джерел руками.
11.5. Приміщення, де проводяться роботи на стаціонарних установках із радіонуклідними джерелами випромінювання, повинні бути обладнані незалежними одна від одної системами блокування і сигналізації про стан джерела або блока джерел і про перевищення заданої потужності дози випромінювання, а також системою телевізійного контролю над джерелом. За відсутності телевізійного контролю за джерелом повинні бути розроблені відповідні заходи, що погоджуються територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.
11.6. У разі, коли стаціонарна установка з радіонуклідним джерелом знаходиться не у стані зберігання або перевищено задану потужність дози, вхід до приміщення, де розміщена установка, повинен блокуватися. Необхідно передбачити наявність пристрою для швидкого примусового дистанційного переміщення установки до місця зберігання на випадок відключення електроенергії або виникнення яких-небудь несправностей.
11.7. Під час використання приладів із закритими радіонуклідними джерелами і пристроїв, що генерують іонізуючі випромінювання, поза приміщеннями або в загальних виробничих приміщеннях необхідно:
забезпечити фізичний захист джерела;
направляти випромінювання переважно в бік землі або в бік, де немає людей;
розміщувати джерела якнайдалі від обслуговуючого персоналу та інших осіб;
обмежувати час перебування людей поблизу джерел;
застосовувати пересувні огородження, захисні екрани і засоби індивідуального захисту;
вивішувати плакати, які попереджатимуть про небезпеку і будуть чітко помітні на відстані не менше 3 м.
11.8. Вентиляція в приміщеннях для потужних гамма-установок і прискорювачів обладнується відповідно до вимог санітарного законодавства та відповідних державних будівельних норм.
11.9. Під час використання і зберігання закритих радіонуклідних джерел у кількостях, що призводять до накопичення в повітрі робочих приміщень озону та окислів азоту, а також інших токсичних речовин (домішки стиролу, парів ацетону в повітрі робочих приміщень, концентрації яких перевищують граничнодопустимі, такі домішки утворюються, зокрема, при роботі медичних електрорентгенографічних апаратів) у кількостях, що перевищують нормативні концентрації, повинна передбачатися постійно діюча система вентиляції відповідно до вимог будівельних норм і правил.
У решті випадків під час використання закритих радіонуклідних джерел і пристроїв, що генерують іонізуючі випромінювання, необхідно передбачати загальнообмінну припливно-витяжну вентиляцію відповідно до вимог будівельних норм і правил.
11.10. Приміщення, в яких здійснюється перезарядження, ремонт і тимчасове зберігання демонтованих приладів і установок, повинне бути обладнане відповідно до класу робіт.
11.11. Під час використання чи зберігання установок (апаратів), за межами яких потужність поглиненої в повітрі дози на відстані 0,1 м від доступних частин поверхні установки не перевищує значень фонового випромінення місця її розташування, спеціальні вимоги з радіаційної безпеки до приміщень і розміщення установок не висуваються.
11.12. Робоча частина стаціонарних апаратів і установок із необмеженим за напрямком пучком випромінювання повинна розміщуватися в окремому приміщенні (бажано в окремому будинку або окремому крилі будинку); матеріал і товщина стін, підлоги, стелі цього приміщення при будь-яких реальних положеннях ДІВ і напрямках пучка повинні забезпечувати ослаблення первинного і розсіяного випромінювання в суміжних приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень.
11.13. На прискорювачах електронів з енергією вище 15 МеВ повинно бути також забезпечено захист від потоків фотонейтронів.
11.14. Пульт управління апаратом (установкою) слід розміщувати в окремому від ДІВ приміщенні. Замок вхідних дверей у приміщення, де знаходиться апарат, повинен бути зв'язаний із механізмом переміщення ДІВ або з пристроєм вмикання високої (прискорювальної) напруги таким чином, щоб виключити можливість випадкового опромінення персоналу.