Про внесення змін до Правил визначення придатності до експлуатації аеродромів та злітно-посадкових майданчиків державної авіації України

9. Хімічні джерела живлення, якщо вони передбачені для систем безперервного електропостачання засобів зв’язку та РТЗ польотів, повинні забезпечувати їх якісну роботу протягом не менше 15 хв.

10. Електроприймачі категорії II живляться електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.

11. Перерва в електропостачанні цих об’єктів у разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення допускається на час, необхідний для повторного вмикання засобів зв’язку та РТЗ польотів персоналом чергової зміни, і не повинна перевищувати:

4 хв - для ультракороткохвильових та короткохвильових радіостанцій, привідних радіостанцій, маркерних радіомаяків, автоматичних УКХ радіопеленгаторів і світлосигнального обладнання;

5 хв - для РМС дециметрового діапазону;

8 хв - для радіолокаційної системи посадки (далі - РСП), РСБН, РМС метрового діапазону, радіолокаційних станцій та рухомих радіолокаційних висотомірів.

12. Категорії споживачів електроенергії за ступенем надійності електропостачання і максимально допустимий час відновлення напруги на щитах гарантованого живлення (пристроях вводу) об’єктів управління повітряним рухом, радіонавігації, посадки, електрозв’язку та світлосигнального обладнання повинні відповідати даним, наведеним у додатку 20 до цих Правил.

13. Засоби зв’язку та РТЗ польотів, які розміщені на командно-диспетчерському пункті та командному пункті, повинні забезпечуватись електроживленням за категорією І. У разі технічної неможливості забезпечити електроживлення засобів зв’язку та РТЗ польотів за категорією І допускається їх електроживлення за категорією ІI при цьому повинно бути забезпечено електроживлення аварійних радіостанцій від хімічних джерел електроживлення.

14. Усі інші споживачі аеродрому відносяться до категорії III споживачів електричної енергії, перерва в електропостачанні яких допускається на час проведення в системі електропостачання ремонтно-відновних робіт. Електропостачання споживачів категорії III здійснюється від одного джерела електроенергії.

15. За працездатність і придатність до експлуатації аеродромної електромережі та автономних джерел електричної енергії і пристроїв гарантованого електроживлення відповідають командири (начальники), за якими закріплені відповідні засоби.

1. Аеродромно-технічне забезпечення польотів на аеродромах, вертодромах, ЗПМ, вертолітних ЗПМ здійснюється відповідно до Правил аеродромно-технічного забезпечення польотів повітряних суден державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 24 грудня 2015 року № 761, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 січня 2016 року за № 130/28260, та Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів та спеціальних рідин у державній авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 08 грудня 2016 року № 662, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17 січня 2017 року за № 60/29928.

2. Пошуково-рятувальне забезпечення польотів та перельотів на аеродромах, вертодромах, ЗПМ, вертолітних ЗПМ здійснюється відповідно до Правил авіаційного пошуку і рятування в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2015 року № 279, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 квітня 2015 року за № 364/26809, та Правил пошуково-рятувального забезпечення польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 29 грудня 2016 року № 736, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 175/30043.

1. Заходи з протипожежного захисту аеродромних будівель, споруд, авіаційної, наземної техніки, засобів ураження і матеріальних засобів включають:

облаштування будівель, споруд, МС авіаційної, наземної техніки, місць зберігання засобів ураження та інших матеріальних засобів спеціальними засобами пожежогасіння, пожежною сигналізацією і протипожежним інвентарем;

будівництво пожежного водопроводу (водойми) для створення нормативних запасів води в зонах розосередження, на складах і на інших аеродромних об’єктах;

забезпечення пожежних під’їздів і протипожежних розривів між будівлями та спорудами;

утримання в постійній готовності сил та технічних засобів пожежогасіння для виконання завдань за призначенням.

2. Для організації протипожежного захисту аеродромних будівель, споруд, авіаційної, наземної техніки, засобів ураження і матеріальних засобів на аеродромах створюються штатні пожежні підрозділи.

3. Рівень необхідного пожежного захисту (далі - РНПЗ) встановлюється і оголошується для кожного аеродрому залежно від розмірів ПС, які на них базуються.

4. Категорії аеродромів за РНПЗ під час виконання протипожежних заходів (виходячи з найбільшої довжини і максимальної ширини фюзеляжу ПС, що експлуатуються на аеродромі) наведені в таблиці 1 додатка 21 до цих Правил.

5. У разі зміни кількості протипожежних засобів на аеродромі, що призводить до зниження РНПЗ аеродрому, експлуатант аеродрому зобов’язаний:

установити категорії аеродромів за рівнем необхідного пожежного захисту згідно таблиці 1 додатка 21 і оголосити категорію аеродрому за РНПЗ, що відповідає фактичній кількості протипожежних засобів;

ужити заходів щодо забезпечення РНПЗ аеродрому (відновити кількість протипожежних засобів до колишнього рівня або обмежити польоти ПС відповідно до встановленої категорії аеродрому за РНПЗ).

6. Для забезпечення РНПЗ на аеродромі повинні бути пожежні автомобілі (далі - ПА), призначені для гасіння пожеж на ПС.

Кількість ПА, вогнегасних речовин (далі - ВГР), що мають розрахункову інтенсивність подачі 0,14 л/м-2 с та знаходяться на цих ПА, і сумарна продуктивність подачі ВГР повинні бути не менше наведених у таблиці 2 додатка 21 до цих Правил.

7. Кількість ВГР з розрахунковою інтенсивністю подачі 0,14 л/м-2 с, що знаходяться на ПА, і сумарна продуктивність подачі таких ВГР визначаються залежно від категорії аеродрому за РНПЗ за таблицею 2 додатка 21 до цих Правил.

8. За необхідності (в окремих випадках допускається) забезпечення встановленого РНПЗ на аеродромі досягається за рахунок залучення сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади відповідно до планів взаємодії.

9. Під час використання ВГР, що мають розрахункову інтенсивність подачі, відмінну від значення 0,14 л/м-2 с, їх мінімальна кількість на ПА і сумарна продуктивність подачі визначаються за формулами:

де:

I - інтенсивність подачі ВГР, що використовується, у л/м-2 с;

Q, q - кількість і сумарна продуктивність подачі у кг і кг/c;

Q0, q0 - кількість і сумарна продуктивність подачі ВГР, що має розрахункову інтенсивність подачі 0,14 л/м-2 с, у кг і кг/с.

10. Загальна кількість ПА на аеродромі повинна забезпечувати встановлений РНПЗ ПС для всіх ЗПС.

11. Кожний ПА комплектується пожежним обладнанням і майном відповідно до паспортів-формулярів заводів виробників.

12. Час розгортання в будь-якій точці ЗПС першого ПА (із кількості, що забезпечує встановлений РНПЗ) не повинен перевищувати 3 хв, а наступних - 4 хв від моменту оголошення сигналу тривоги до моменту початку подачі ВГР.

13. На аеродромі постійно повинні зберігатися щонайменше двократний по відношенню до нормативного резервний запас піноутворювача та додаткові ВГР для гасіння пожеж на ПС (таблиця 2 додатка 21 до цих Правил).

14. Місця стоянки ПС забезпечуються первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05 липня 2016 року № 343, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 серпня 2016 року за № 1537/26314.

__________

Примітки.

1. Відстань 90 м для кодового номера 3, 4, 5 або 6 встановлено з урахуванням ПС, висота хвостової частини якого становить 20 м, відстань від носової частини до найвищої точки хвостової частини - 52,7 м та висота носової частини - 10 м, місце очікування якого знаходиться під кутом 45о або більше відносно осьової лінії ЗПС за межами зони, вільної від перешкод, і яке не враховується під час розрахунку абсолютної/відносної висоти прольоту перешкод.

2. Відстань 60 м для кодового номера 2 встановлено з урахуванням ПС, висота хвостової частини якого становить 8 м, відстань від носової частини до найвищої точки хвостової частини - 24,6 м та висота носової частини - 5,2 м, місце очікування якого знаходиться під кутом 45о або більше відносно осьової лінії ЗПС за межами зони, вільної від перешкод.

3. Відстань 107,5 м для кодового номера 4, 5 або 6 при кодовій літері F встановлено з урахуванням ПС, висота хвостової частини якого становить 24 м, відстань від носової частини до найвищої точки хвостової частини 62,2 м та висота носової частини - 10 м, місце очікування якого знаходиться під кутом 45о або більше відносно осьової лінії ЗПС за межами зони, вільної від перешкод.

Мал. Внутрішня горизонтальна поверхня:

1 - для аеродромів з однією ЗПС;

2 - для аеродромів з двома ЗПС.