Про затвердження Порядку психологічного забезпечення в Державній прикордонній службі України

Відповідно до частини п’ятої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", частини першої статті 20 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" та з метою вдосконалення психологічного забезпечення службової діяльності в Державній прикордонній службі України

1. Затвердити Порядок психологічного забезпечення в Державній прикордонній службі України, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, накази Адміністрації Державної прикордонної служби України:

від 14 квітня 2008 року № 318 "Про затвердження Інструкції про порядок організації та проведення психопрофілактичної роботи з персоналом Державної прикордонної служби України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 липня 2008 року за № 657/15348;

від 06 жовтня 2008 року № 829 "Про затвердження Положення про організацію психологічного забезпечення діяльності Державної прикордонної служби України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03 листопада 2008 року за № 1068/15759.

3. Директорату безпеки державного кордону та міграційних процесів Міністерства внутрішніх справ України (Зеленчук М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра внутрішніх справ України згідно з розподілом функціональних обов’язків.

1. Цей Порядок визначає організацію, основні завдання і процедуру здійснення психологічного забезпечення особового складу в Адміністрації Держприкордонслужби, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, морської охорони, закладах освіти, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи та підрозділи Держприкордонслужби).

2. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

екстремальні умови - виняткові, надзвичайні обставини, що знижують психологічну безпеку та загрожують життю і здоров’ю людей, спричиняють вплив стрес-факторів, що сприймаються та оцінюються як небезпечні, складні, безвихідні ситуації, внаслідок чого підвищується тривожність, емоційна напруженість, створюється психотравмуючий вплив на психіку людини;

індивідуальна соціально-психологічна допомога - система комплексних заходів психологічного характеру, що здійснюються з визначеними особами, які потребують першочергової психологічної допомоги у зв’язку з особливостями впливу на них стресогенних факторів службової і позаслужбової діяльності та навчально-виховного процесу, з метою попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації;

професійно-психологічний відбір - комплекс заходів, спрямованих на забезпечення відбору громадян, які призиваються (приймаються) на військову службу, і особового складу з професійно важливими якостями, що відповідають вимогам військово-професійної діяльності;

професійно-психологічна підготовка - комплекс взаємопов’язаних заходів, які здійснюються в загальній системі підготовки особового складу Держприкордонслужби, що спрямовані на формування та розвиток психологічних якостей, необхідних для ефективного виконання завдань з охорони державного кордону;

психологічна допомога - вид допомоги, що надається особовому складу для відновлення необхідної якості психологічних станів, покращення функціонування психічних процесів, поведінки, спілкування та їх реалізації в груповій діяльності;

психологічна підтримка - система соціально-психологічних, психолого-педагогічних засобів, способів і методів допомоги особовому складу з метою оптимізації психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, спрямування зусиль на реалізацію професійної діяльності;

психологічна реабілітація - комплекс заходів, що здійснюються з метою збереження, відновлення або компенсації порушених психічних функцій, якостей, особистого та соціального статусу, сприяння психосоціальній адаптації до зміненої життєвої ситуації, осмислення досвіду, отриманого в екстремальній ситуації, та застосування його в житті;

психологічне консультування - комплекс заходів психологічної служби, які застосовуються для надання особовому складу психологічної допомоги у вигляді порад, рекомендацій щодо вирішення психологічних проблем, емоційної підтримки, що допомагають прийняти усвідомлене рішення та оцінити психологічні ресурси щодо бажаних поведінкових змін; допомоги, спрямованої на усвідомлення впливу стрес-факторів, розширення самосвідомості та підвищення психологічної компетентності, зміну ставлення до проблеми, підвищення стресової та кризової толерантності, відповідальності, засвоєння нових моделей поведінки;

психологічний супровід виконання завдань з охорони державного кордону - комплекс заходів з підтримання оптимального стану психологічного здоров’я особового складу під час виконання завдань з охорони державного кордону шляхом формування їх психологічної стійкості до впливу стресових чинників, психологічної готовності до виконання завдань та запобігання виникненню негативних психічних станів;

психопрофілактика - комплекс (організаційних, службових, правових, просвітницьких, соціально-економічних, психологічних та медичних) заходів, спрямованих на запобігання виникненню та розвитку психічних розладів, негативних психологічних станів за допомогою створення сприятливих психологічних умов для навчання, виконання завдань з охорони державного кордону, запобігання психологічному виснаженню, зниженню рівня психологічної безпеки особистості, професійного вигорання та деформації особового складу Держприкордонслужби, надання психологічної підтримки особовому складу, особливо в період адаптації до військової служби;

соціально-психологічний клімат (далі - СПК) особового складу - це домінуючий у конкретному колективі відносно стійкий психічний настрій, який формується на основі психічного відображення умов життя і діяльності в міжособистісній взаємодії.

1. Структура психологічного забезпечення в Держприкордонслужбі складається з таких елементів:

суб’єкти психологічного забезпечення;

об’єкти психологічного забезпечення;

напрямки психологічного забезпечення.

2. Суб’єктами психологічного забезпечення є психологи органів та підрозділів Держприкордонслужби, профільні фахівці закладів охорони здоров’я органів та підрозділів Держприкордонслужби, підрозділи психологічного забезпечення Держприкордонслужби.

3. Об’єктами психологічного забезпечення є особовий склад Держприкордонслужби, члени їх сімей, кандидати для проходження військової служби (навчання) в Держприкордонслужбі.

4. Напрямками психологічного забезпечення визначаються:

професійно-психологічний відбір;

професійно-психологічна підготовка;

психологічний супровід виконання завдань з охорони державного кордону;

вивчення СПК;

психопрофілактика, психологічна допомога, психологічне відновлення, професійна підтримка працівників психологічної служби.

5. Основними завданнями психологічного забезпечення є:

організація та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів для проходження військової служби (навчання) в Держприкордонслужбі;

надання допомоги начальникам органів та підрозділів Держприкордонслужби з питань створення ефективної системи підтримання психологічної готовності, стійкості та надійності особового складу Держприкордонслужби для виконання завдань за призначенням;

організація та проведення професійно-психологічної підготовки особового складу Держприкордонслужби з урахуванням специфіки та умов виконання завдань з охорони державного кордону;

упровадження новітніх психологічних і психотренінгових технологій, зокрема за напрямками оперативно-службової діяльності, у тому числі із застосуванням комп’ютерної техніки (автоматизованих психодіагностичних комплексів), для вивчення, оцінки і прогнозування професійної діяльності особового складу Держприкордонслужби;

проведення соціометричних та соціально-психологічних досліджень серед особового складу, вивчення та моніторинг соціально-психологічного клімату, рейтингу і стилю керівництва посадових осіб та надання допомоги начальникам органів та підрозділів у формуванні оптимальних соціально-психологічних умов для виконання завдань з охорони державного кордону;

здійснення психологічного аналізу причин та умов травматизму, суїцидів (спроб суїцидів), загибелі особового складу Держприкордонслужби;

проведення психопрофілактичної роботи, спрямованої на попередження виникнення соціально-психологічної та особистісної дезадаптації;

виконання комплексу заходів психологічної допомоги, підтримки та реабілітації особового складу, який постраждав унаслідок дії службово-бойових стрес-факторів, перебував у екстремальних умовах, застосовував зброю;

науково-дослідницьке та методичне супроводження виконання основних завдань підрозділами психологічної служби.

6. До психологічної служби Держприкордонслужби належать:

підрозділ психологічного забезпечення в Адміністрації Держприкордонслужби;

підрозділи психологічного забезпечення в органах та підрозділах Держприкордонслужби, психологи органів та підрозділів Держприкордонслужби, окремих регіональних центрів комплектування.

7. Підрозділ психологічного забезпечення в органах та підрозділах Держприкордонслужби в службовій діяльності підпорядковується керівнику підрозділу, на який покладено функції роботи з персоналом відповідного органу та підрозділу, а з питань психологічного забезпечення - начальнику підрозділу психологічного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби.

Безпосереднє керівництво психологічним забезпеченням здійснюється відповідними начальниками органів та підрозділів.

8. Штатна чисельність психологів органів і підрозділів Держприкордонслужби визначається залежно від допустимих норм службового навантаження (кількості особового складу) на одного психолога:

за напрямами професійно-психологічної підготовки, психологічного супроводу виконання завдань за призначенням, вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах - не більше 400 осіб штатної чисельності особового складу в мирний час та не більше 300 - у воєнний (особливий) період;

за напрямом професійно-психологічного відбору - не більше 20 осіб на день;

за напрямом психологічного консультування, реабілітації - не більше 15 осіб на день.

9. На посаду керівника підрозділу психологічного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби призначаються особи, які мають вищу освіту, що відповідає ступеню магістра за спеціалізацією "психологія", та загальний стаж на посадах психологічної служби - не менше трьох років.

На посаду начальника підрозділу психологічного забезпечення органу Держприкордонслужби призначаються особи, які мають вищу освіту, що відповідає ступеню не нижче магістра за спеці-алізацією "психологія", та загальний стаж на посадах психологічної служби - не менше двох років.

10. На посади психологів органів та підрозділів Держприкордонслужби, окремих регіональних центрів комплектування призначаються особи, які мають вищу освіту, що відповідає ступеню не нижче бакалавра за спеціалізацією "психологія", за поданням начальників органів після обов’язкового погодження кандидатури з підрозділом психологічного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби.

11. Організація методичної підготовки психологів покладається на начальника підрозділу психологічного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби.

12. Службові документи, рекомендації та висновки психологів, які містять інформацію про результати професійно-психологічного відбору, кількісний склад, причини зарахування особового складу Держприкордонслужби до групи індивідуальної соціально-психологічної допомоги, що здійснюється з даною категорією, вивчення соціально-психологічного клімату у військових колективах, вивчення індивідуально-психологічних особливостей особового складу, є інформацією з обмеженим доступом.

13. Інформація про результати психологічного вивчення особового складу, що є в розпорядженні психологів, підлягає розголошенню лише у випадках, передбачених законодавством.

14. Залучення психологів до інших видів діяльності, які не пов’язані з виконанням їх службових обов’язків, забороняється.

15. Професійне втручання в роботу психолога можливе лише з боку психолога психологічної служби Держприкордонслужби вищого рівня, наділеного відповідними повноваженнями.

16. Психологам дозволяється бути членами громадських об’єднань психологів України, статутні положення яких не суперечать засадам діяльності Держприкордонслужби, і брати участь в їх роботі у вільний від виконання службових обов’язків час.

17. Начальники органів Держприкордонслужби створюють психологам відповідні умови для збереження інформації з обмеженим доступом, матеріально-технічного забезпечення психологічної служби.

18. Психологам під час виконання ними посадових обов’язків для досягнення максимальної ефективності і результативності проведення заходів психологічного забезпечення дозволяється носіння цивільного одягу.

Для здійснення професійної діяльності психологам виділяються окремі робочі кабінети, персональна електронно-обчислювальна техніка, аудіо- та відеотехніка, засоби зв’язку та організаційна техніка, програмне забезпечення, допоміжні технічні засоби.

19. Підвищення кваліфікації психологів здійснюється в системі професійної підготовки Держприкордонслужби.

1. Професійно-психологічна підготовка особового складу Держприкордонслужби здійснюється з метою психологічної просвіти щодо психофізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини в умовах небезпеки, загрози життю; формування навичок регуляції (саморегуляції) психоемоційного стану, порядку отримання (надання) психологічної допомоги (самодопомоги), а також психологічної стійкості до впливу характерних для службової діяльності психотравмуючих факторів; формування згуртованості військового колективу; додаткового психофізіологічного вивчення якостей особового складу в умовах психічного та фізичного навантаження.

2. Основні завдання професійно-психологічної підготовки полягають у:

навчанні особового складу Держприкордонслужби методам розпізнавання негативних психологічних станів (розладів), прийомам самоконтролю та саморегуляції власного психоемоційного стану;

формуванні в особового складу психологічної готовності та стійкості до психотравмуючих факторів екстремальних (бойових) умов;

згуртуванні особового складу підрозділу та змін прикордонних нарядів;

створенні передумов високої бойової активності особового складу Держприкордонслужби;

адаптації особового складу до екстремальних (бойових) умов, їх навчанні основним способам психологічного самозахисту;

підвищенні рівня теоретичних знань, удосконаленні практичних умінь та навичок особового складу з надання першої психологічної допомоги (самодопомоги) щодо попередження психотравмування, виявленні ознак психологічних травм;

реадаптації, фізичному та психологічному відновленні особового складу Держприкордонслужби після виконання завдань з охорони державного кордону в екстремальних умовах.

3. Основними формами професійно-психологічної підготовки з особовим складом Держприкордонслужби є:

практичні тренінгові заняття - проводяться психологами в загальній системі підготовки як окрема навчальна дисципліна;

психологічні лекторії - проводяться психологами, офіцерами структурних підрозділів роботи з персоналом;

психологічне інформування (інструктаж) - проводиться начальниками підрозділів, старшими змін прикордонних нарядів;

психологічний тренінг - проводиться психологами.

4. Планування, облік професійно-психологічної підготовки здійснюється в загальній системі підготовки особового складу Держприкордонслужби.

5. Під час проведення заходів професійно-психологічної підготовки та професійно-психологічного відбору застосовуються методики та автоматизовані психодіагностичні комплекси (за письмовою згодою) відповідно до переліку психодіагностичних методик, які використовуються у Держприкордонслужбі.

1. Психологічний супровід виконання особовим складом Держприкордонслужби завдань з охорони державного кордону здійснюється з метою:

оцінки психологічної готовності особового складу Держприкордонслужби до виконання завдань;

комплектування змін прикордонних нарядів з урахуванням соціально-психологічних чинників, які здатні впливати на результати спільної діяльності особового складу Держприкордонслужби, що входить до їх складу, підготовки та надання відповідних рекомендацій командирам (начальникам);

моніторингу психологічного стану особового складу Держприкордонслужби під час виконання завдань;

психологічного аналізу чинників та факторів службово-бойової діяльності, причин та умов виникнення психологічних травм в особового складу Держприкордонслужби, підготовки пропозицій щодо їх запобігання та усунення;

психологічної підтримки та допомоги особовому складу, який зазнав впливу стрес-факторів під час виконання завдань в екстремальних умовах;

захисту особового складу від інформаційно-психологічного впливу;

розроблення та надання рекомендацій начальникам органів та підрозділів, старшим змін прикордонних нарядів щодо дотримання оптимальних норм навантаження, контролю бойового стресу, відпочинку особового складу Держприкордонслужби;

проведення психологічних, соціально-психологічних та військово-соціологічних досліджень, підготовки пропозицій щодо оптимізації соціально-психологічних процесів у військових колективах;

підготовки пропозицій щодо направлення особового складу на психологічну реабілітацію, позачерговий огляд лікарем-психіатром та зміни місця служби;

аналізу психологічних аспектів тактики дій противника та можливого впливу тактичних рішень на психологічний стан і поведінку особового складу;

прогнозування психогенних втрат серед особового складу, вивчення психотравмуючих факторів екстремальних (бойових) умов;

2. Перевірка психологічної готовності особового складу до виконання завдань з охорони державного кордону здійснюється у формі експрес-діагностики, поглибленого психологічного вивчення.

3. Експрес-діагностика проводиться з особовим складом:

який планується призначити для виконання завдань з охорони державного кордону;

який перебував в екстремальних (бойових) умовах та зазнав впливу бойових стрес-факторів;

у якого мали місце ознаки психологічної дезадаптації або відбулися значні стресові життєві події,- перед виконанням ними завдань з охорони державного кордону;

наслідками дій якого стало виникнення надзвичайної події (або були її свідками), допустили порушення військової дисципліни (або підозрюються в їх здійсненні).

4. Поглиблене психологічне вивчення особового складу, який допускається до несення служби зі зброєю, проводиться не менше одного разу на рік.

1. Вивчення СПК особового складу органів та підрозділів Держприкордонслужби здійснюється психологами з використанням методів соціально-психологічних досліджень з метою встановлення сукупності психологічних факторів, що активно впливають на ефективність службової діяльності підрозділу, соціально-психологічного стану, ставлення особового складу до умов і характеру оперативно-службової діяльності підрозділу, колег по службі, стилю керівництва, групового згуртування, а також надання консультативної допомоги начальникам органів і підрозділів Держприкордонслужби у формуванні необхідного рівня сприятливості СПК.

2. Організацію та керівництво вивчення СПК особового складу у Держприкордонслужбі здійснюють підрозділи психологічного забезпечення органів та підрозділів Держприкордонслужби.

3. Вивчення СПК у підрозділах проводиться психологами з використанням таких методів соціально-психологічних досліджень:

спостереження;

експеримент;

інтерв’ю;

контент-аналіз;

анкетне опитування;

соціометрія;

референтометрія;

психологічне тестування.

4. До вивчення СПК особового складу методом соціометрії залучається 100 % особового складу підрозділу. Анкетне опитування здійснюється на основі репрезентативної вибірки.

5. Вивчення СПК особового складу проводиться за такими етапами:

вивчення та аналіз результатів СПК, які проводилися протягом останніх двох років;

ознайомлення з результатами оперативно-службової діяльності, станом військової дисципліни особового складу органу та підрозділу;

ознайомлення із зверненнями особового складу на адресу керівництва органу та підрозділу Держприкордонслужби;

проведення соціально-психологічних досліджень;

узагальнення результатів вивчення СПК;

доповідь начальнику органу Держприкордонслужби про результати вивчення СПК та надання пропозицій щодо його оптимізації.

6. Матеріали з узагальненими результатами вивчення СПК зберігаються в несекретному діловодстві органу, підрозділу Держприкордонслужби протягом двох років.

1. З метою диференційованого розподілу заходів психопрофілактики утворюється група індивідуальної соціально-психологічної допомоги (далі - ГІСПД) шляхом визначення (вибірки) кола осіб, які потребують першочергової психологічної допомоги у зв’язку з особливостями впливу на них стрес-факторів оперативно-службової і позаслужбової діяльності.

2. До ГІСПД зараховуються особи, які потребують індивідуальних заходів психопрофілактики.

3. Рішення про зарахування військовослужбовця до ГІСПД приймається начальником відповідного підрозділу психологічного забезпечення за результатами професійно-психологічного обстеження (соціально-психологічного вивчення) особового складу та за письмовим зверненням:

психолога органу, підрозділу;

керівника органу, підрозділу;

особисто військовослужбовця.

4. Підставою для прийняття рішення щодо зарахування військовослужбовця до ГІСПД є:

застосування військовослужбовцем вогнепальної, холодної зброї, спеціальних засобів або використання зброї проти нього;

перебування військовослужбовця в екстремальних ситуаціях, пов’язаних із загибеллю, пораненням, травмуванням людей;

виявлення за результатами психологічної діагностики у військовослужбовця негативного психоемоційного стану;

труднощі, пов’язані з процесом адаптації до умов службової діяльності;

ознаки формування соціально-психологічної дезадаптації особистості;

підвищена хворобливість, часта відсутність на службі через стан здоров’я, скарги на самопочуття;

ознаки залежної поведінки: надмірне систематичне вживання алкоголю, тютюну, уживання наркотичних, токсичних речовин чи психотропних речовин та препаратів, у тому числі й медичних, без припису лікарів, ігрова залежність;

предсуїцидальна поведінка, висловлювання намірів покінчити життя самогубством або наявність в анамнезі суїцидальних спроб;

захворювання близьких родичів на психічні захворювання, залежність від спиртних чи наркотичних засобів, здійснення суїциду;

схильність до невротичних та депресивних реакцій;

акцентуації характеру, які обумовлюють виражені негативні риси особистості;

перенесення психотравмуючих ситуацій, пов’язаних з оперативно-службовою діяльністю, смертю родичів, товаришів, близьких людей;

наявність ознак гострої стресової реакції під час (після) виконання завдань за призначенням в екстремальних умовах;

результати психодіагностики, проведеної під час особистого звернення військовослужбовця за психічною допомогою до психолога;

рекомендації лікаря-психіатра за результатами проведення попереднього, періодичного, позачергового огляду.

5. Особовий склад, віднесений до ГІСПД, залежно від підстав його зарахування умовно розподіляють за такими напрямками психопрофілактики:

службовий - робота з особами, які виконували завдання служби в екстремальних умовах з підвищеним ризиком для життя та здоров’я, під постійним впливом стресогенних факторів;

службово-дисциплінарний - робота з особами, які систематично порушують військову дисципліну, мають низькі показники в оперативно-службовій діяльності та навчанні, професійній, бойовій та спеціальній підготовці;

сімейно-побутовий - робота з особами (із членами їх сімей), які мають конфліктні стосунки в сім’ї, розривали шлюб, мають на утриманні важкохворих членів родини, пережили смерть близьких людей;

соціально-психологічний - робота з особами, які мають труднощі в адаптації до умов військової діяльності, конфліктні стосунки з начальниками та колегами по службі, виявляють відхилення в поведінці, схильні до азартних ігор та відносно яких відомі випадки суїцидальної поведінки серед їхніх близьких родичів;

психологічний (психосоматичний) - робота з особовим складом, який за підсумками психологічної діагностики отримав негативні результати та в якого виявлено несприятливий психоемоційний стан, акцентуації характеру або схильність до невротичних і депресивних реакцій, який висловлює скарги на самопочуття, тривалий час перебував на лікарняному та виявляє підвищену хворобливість, зловживає алкоголем або вживає наркотичні, токсичні речовини чи психотропні препарати, а також за рекомендаціями лікаря-психіатра.

6. Робота з особовим складом, віднесеним до ГІСПД, проводиться на плановій основі в індивідуальній або груповій формі.

7. Начальники органів та підрозділів Держприкордонслужби мають право на підставі рекомендацій психолога тимчасово звільняти особовий склад, який зарахований до ГІСПД, від виконання службових обов’язків у складі змін прикордонних нарядів, чергувань для надання психологічної допомоги та здійснення заходів психопрофілактики, психологічної реабілітації з подальшим прийняттям рішення щодо допуску до самостійного несення служби (несення служби зі зброєю).

8. З особовим складом, віднесеним до ГІСПД, психологами проводяться такі заходи:

аналіз інформації про соціалізацію особистості, її біографічних даних, особливостей родинних стосунків, соціально-побутових умов;

поглиблене психологічне вивчення;

установлення індивідуальної оцінки стану військової дисципліни, характеристик безпосередніх начальників, колег, членів сім’ї;

консультування;

вивчення особливостей актуальної проблеми, що виникла;

первинна психопрофілактика, психокорекція, психологічна реабілітація.

9. Зарахування до ГІСПД відбувається за добровільною згодою військовослужбовця на проведення заходів психологічної корекції, що затверджується його підписом. Психолог має пояснити військовослужбовцю підстави його зарахування до ГІСПД, порядок здійснення психопрофілактичних заходів, скласти детальний план роботи, в якому визначити орієнтовну кількість годин, основні завдання психокорекційної роботи та очікуваний результат, і затвердити його в начальника підрозділу психологічного забезпечення органу, підрозділу.

10. У разі відмови військовослужбовця від здійснення стосовно нього психокорекційних заходів психолог у письмовій формі інформує про це начальника органу, підрозділу з метою прийняття рішення про допуск військовослужбовця до самостійного виконання завдань служби (несення служби зі зброєю).

11. Загальний термін перебування військовослужбовця в ГІСПД та обсяг заходів психологічної роботи визначається психологом, який безпосередньо їх здійснює, та залежить від загального психологічного стану особи і результатів проведеної психокорекційної роботи.

12. Інформація про зарахування військовослужбовця до ГІСПД, результати проведеної психокорекції, а також подальших психодіагностичних вивчень фіксуються психологом у картці психологічного супроводу військовослужбовця.

13. Підставою для виключення військовослужбовця з ГІСПД є:

успішне здійснення заходів психопрофілактики та отримання позитивних і стійких змін у психоемоційному стані, навчальній та службовій діяльності чи поведінці особи як на службі, так і в побуті;

позитивні результати повторної психодіагностики;

адаптація до умов служби, навчання, що виявляється в результатах навчання та виконання завдань служби, характеристиці безпосередніх начальників.

14. Рішення про виключення військовослужбовця з ГІСПД приймається психологом, який зарахував його до ГІСПД та завершив сплановані психопрофілактичні заходи, оформлюється в картці психологічного супроводу військовослужбовця та повідомляється військовослужбовцю. У разі відсутності психолога, який зарахував військовослужбовця до ГІСПД, виключає його особа, яка виконує його посадові обов’язки, або начальник підрозділу психологічного забезпечення органу, підрозділу.

15. Результати психопрофілактичної роботи з військовослужбовцем, якого віднесено до ГІСПД, надаються його начальникам у вигляді рекомендацій.

16. Психологічна реабілітація особового складу є обов’язковою складовою заходів з відновлення бойової готовності (боєздатності) органів та підрозділів.

17. Особовий склад органів та підрозділів, який виконував службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов’язковому порядку проходить психологічну реабілітацію протягом 30 днів після повернення.

18. Метою психологічної реабілітації особового складу є:

збереження і відновлення фізичного та психологічного здоров’я;

відновлення рівня психологічної безпеки особистості, фізичної та психологічної готовності до виконання обов’язків військової служби;

зниження частоти та тяжкості наслідків перенесених бойових психічних травм у формі гострих стресових реакцій.

19. Основними завданнями психологічної реабілітації особового складу є:

відновлення в особового складу порушених (утрачених) психологічних функцій до оптимального рівня їх вираженості та ефективного виконування службових обов’язків;

надання допомоги в установленні (відновленні) конструктивних відносин між особовим складом у військовому підрозділі (колективі), членами сім’ї;

відновлення адаптивних механізмів до зміни екстремальних (бойових) дій на умови мирного життя;

керування стресом - заспокоєння;

поступова реадаптація до звичайних умов життєдіяльності;

фізичне та психічне відновлення;

запобігання розвитку психологічних травм;

профілактика агресивної та саморуйнівної поведінки;

формування позитивних реакцій, мотивацій, соціальних установок на життя та професійну діяльність.

20. Необхідність застосування певних форм та методів психологічної реабілітації особового складу, допомоги та корекції визначає психолог залежно від особливостей особистості військовослужбовця, змісту попередніх психотравматичних ситуацій, їх впливу та наслідків, а також наявної матеріально-технічної бази. При цьому передбачаються як індивідуальна, так і групова форма роботи. Психолог органу, підрозділу за результатами скринінгу в разі наявності психологічних показників інформує військовослужбовця про важливість отримання послуг психологічної реабілітації для збереження або відновлення фізичного і психічного здоров’я та порядок їх отримання відповідно до законодавства України.

21. Організація професійної допомоги психологам (супервізії) покладається на підрозділ психологічного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби.