Про затвердження Змін до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей, за винятком довіреностей, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.

Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

Оригінал довіреності, а в окремих випадках її копія, а також копії інших документів, що підтверджують повноваження представників, залишаються в справах нотаріуса.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.".

38. Абзац другий пункту 43 викласти в такій редакції:

"При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову згоду інших співвласників. Згода на укладення таких правочинів повинна бути посвідчена нотаріально.".

39. Пункт 44 викласти в такій редакції:

"44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні такого договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій згоді.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.".

40. У пункті 45:

40.1 в абзаці першому слова "акта цивільного стану про укладення шлюбу" замінити словами "свідоцтва про шлюб";

40.2 абзац другий викласти в такій редакції:

"Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.";

40.3 абзац третій викласти в такій редакції:

"При посвідченні нотаріусом договору про відчуження або заставу майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена (неодружений), удова (удівець)), державній нотаріальній конторі або приватному нотаріусу відчужувачем подається письмова заява про це. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома іншої сторони договору та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення договору через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні договору подавати від його імені відповідні заяви.";

40.4 абзац п'ятий викласти в такій редакції:

"коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім.";

40.5 слово "правочин" у всіх відмінках замінити словом "договір" у відповідному відмінку.

41. Пункт 62 викласти в такій редакції:

"62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:

нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;

спадковим договором;

свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;

свідоцтвом про право на спадщину;

свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;

договором про поділ майна;

договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;

договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;

іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що укладений після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", або договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якими передбачена передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;

рішенням суду;

договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за умови реєстрації права власності в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку фізичних осіб посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, також відповідним договором або свідоцтвом про право на спадщину.

Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим витягом з неї за наявності в ній відповідного запису.

Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх:

евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали радіоактивного забруднення;

членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення.".

42. Пункт 68 викласти в такій редакції:

"68. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року N 381.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, а земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам - державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.".

43. Пункт 69 викласти в такій редакції:

"69. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.".

44. Пункт 74 викласти в такій редакції:

"74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Ці матеріали та обладнання можуть бути предметом відчуження за умови надання нотаріусу відповідних правовстановлювальних документів.

Договір відчуження щодо об'єкта незавершеного будівництва може бути укладено за умови, що право власності на нього зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.".

45. Пункт 75 викласти в такій редакції:

"75. При посвідченні договорів про відчуження об'єктів незавершеного будівництва нотаріус перевіряє ті самі обставини і вимагає ті самі документи, що й при відчуженні житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, іншого нерухомого майна завершеного будівництвом.".

46. Пункт 89 виключити.

47. Пункт 91 викласти в такій редакції:

"91. Договори застави (іпотеки) нерухомого майна (нерухомості) підлягають нотаріальному посвідченню.

Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.".

48. Пункт 92 викласти в такій редакції:

"92. Текст договору застави (іпотеки) повинен містити істотні умови, встановлені статтею 18 Закону України "Про іпотеку".".

49. В абзаці другому пункту 94 цифри "43" замінити цифрами "48".

50. Абзац другий пункту 95 викласти в такій редакції:

"Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.".

51. У пункті 103:

51.1 абзац перший викласти в такій редакції:

"103. Сторони іпотечного договору, що укладений після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укладення окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.";

51.2 абзац шостий викласти в такій редакції:

"Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що укладений після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.".

52. В абзаці першому пункту 105 слова "один рік" замінити словами "три роки".

53. У пункті 111 слова "підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню і" виключити.

54. Назву розділу 10 викласти в такій редакції:

"Посвідчення договорів найму (оренди) житла для проживання, а також найму (оренди) житла з викупом".

55. Доповнити розділ пунктом 117-1 такого змісту:

"117-1. Договори найму (оренди) житла з викупом підлягають нотаріальному посвідченню і посвідчуються нотаріусами з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України, Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", Порядком оренди житла з викупом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року N 274.".

56. Розділ 11 викласти в такій редакції:

118. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

119. Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

120. Нотаріус при посвідченні договору роз'яснює сторонам зміст статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", про що зазначається у тексті договору.

121. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Договір суборенди земельної ділянки або її частини посвідчується нотаріусом, якщо це передбачено договором оренди або за наявності письмової згоди орендодавця, без зміни її цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.".

57. У другому реченні абзацу другого пункту 123 слова "або документ, який дає змогу стверджувати, що місце перебування особи невідоме" виключити.

58. Пункт 137 викласти в такій редакції:

"137. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, які підлягають державній реєстрації, провадиться нотаріусами за місцем їх державної реєстрації або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину.".

59. У пункті 164:

59.1 друге і третє речення абзацу першого виключити;

59.2 абзац третій викласти в такій редакції:

"Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус роз'яснює заінтересованим особам їх право на тлумачення змісту заповіту. Якщо згоди щодо тлумачення змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус роз'яснює цим особам їх право на звернення до суду.".

60. Пункт 165 викласти в такій редакції:

"165. Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, залишити у себе отриманий ним примірник заповіту і повідомити про це заповідача та посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Про невідповідність заповіту законові нотаріус зобов'язаний повідомити заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт, не пізніше наступного дня після одержання заповіту.

За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на загальних підставах або тими самими посадовими особами, які його посвідчили.".

61. У пункті 166 слово та цифру "(додаток N 1)" виключити.

62. Пункт 168 викласти в такій редакції:

"168. Нотаріус при одержанні заяви про скасування заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, робить про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві чи у приватного нотаріуса, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у справах державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві чи у приватного нотаріуса.

Справжність підпису на заяві про скасування заповіту має бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.".

63. Пункт 169 викласти в такій редакції:

"169. У разі одержання заяви про скасування секретного заповіту, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчена, нотаріус повертає заповідачу підписаний ним конверт, у якому міститься секретний заповіт, та робить відмітку про скасування заповіту в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Якщо заповідач подасть примірник свідоцтва про прийняття на зберігання секретного заповіту, нотаріус проставляє на ньому відмітку про повернення конверта, в якому міститься секретний заповіт, і долучає зазначене свідоцтво до заяви заповідача про скасування секретного заповіту.".

64. У пункті 186:

64.1 в абзаці третьому слово та цифру "(додаток N 2)" виключити;

64.2 абзац четвертий виключити.

65. В абзаці четвертому пункту 193 слово та цифру "(додаток N 3)" виключити.

66. В абзаці четвертому пункту 195 слово та цифру "(додаток N 6)" виключити.

67. У розділі 20:

67.1 слова "вжиття заходів до охорони спадкового майна" у всіх відмінках замінити словами "вжиття заходів щодо охорони спадкового майна";

67.2 слова "державний нотаріус" в усіх відмінках і числах замінити словом "нотаріус" у відповідному відмінку і числі.

68. У пункті 215 слова "свідоцтва про оголошення секретного заповіту" і "копія (фотокопія) свідоцтва про оголошення секретного заповіту" виключити.

69. У пункті 216:

69.1 в абзаці першому слова "у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів" виключити;

69.2 в абзаці другому слова "(відповідний орган державної податкової адміністрації)" виключити.

70. В абзаці першому пункту 231 слова та цифри "(додаток N 4), (додаток N 5)" виключити.

71. Абзац перший пункту 237 викласти в такій редакції:

"237. У разі смерті відчужувача на підставі заяви набувача за спадковим договором та свідоцтва про смерть, виданого органами реєстрації актів цивільного стану, нотаріус знімає заборону відчуження.".

72. Абзац другий пункту 238 виключити.

73. Назву розділу 24 викласти в такій редакції:

74. Пункти 239, 240 виключити.

75. Пункти 241-243 викласти в такій редакції:

"241. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки і піклування.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

242. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя нотаріус вимагає, крім свідоцтва про смерть, документ, який посвідчує шлюбні відносини (свідоцтво про шлюб).

На примірнику свідоцтва, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи у приватного нотаріуса, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала.

Якщо до складу спільного майна подружжя входить майно, що підлягає реєстрації, нотаріус повинен дотримуватись також вимог пункту 216 цієї Інструкції.

243. Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює про необхідність подати це свідоцтво для державної реєстрації у відповідний орган.".

76. Розділ 26 викласти в такій редакції:

250. Нотаріус за місцем розташування житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна та земельної ділянки, а також за місцем державної реєстрації транспортного засобу або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону щодо відчуження цього майна (майнових прав на нерухоме майно):

1) за повідомленням установи банку чи іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;

2) при посвідченні договору застави (іпотеки) житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки (майнових прав на нерухоме майно), а також транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, якщо це передбачено договором;

3) при посвідченні договору довічного утримання (догляду);

4) за повідомленням іпотекодержателя, якщо предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено;

5) при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років);

6) при одержанні повідомлення про смерть одного з подружжя, які за життя склали спільний заповіт подружжя;

7) при посвідченні спадкового договору;

8) у всіх інших випадках, передбачених законом.

251. Накладання заборони щодо відчуження провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні банку, іншої юридичної особи про видачу позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири. Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про накладення заборони щодо відчуження видається представнику відповідного банку чи іншої юридичної особи, що видала позику (кредит), а другий залишається у справах нотаріуса.

Накладання заборони щодо відчуження за спадковим договором, договором довічного утримання (догляду), застави (іпотеки) житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки (майнових прав на нерухоме майно) і транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом відповідного напису про це на всіх примірниках договору або свідоцтва про право на спадщину.

Накладання заборони щодо відчуження при одержанні повідомлення про смерть особи, яка за життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на примірнику поданого нотаріусу заповіту, про що надсилається повідомлення нотаріусу, який посвідчив заповіт.

252. Накладання заборони щодо відчуження реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. У реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів також реєструються повідомлення судів і слідчих органів, органів державної податкової служби про накладення арешту на нерухоме майно (майнові права), транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації. Про накладені заборони щодо відчуження та арешти робиться запис в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Накладені заборони щодо відчуження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року N 31/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за N 364/3657 (зі змінами), чи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року N 830.

253. Нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою:

банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту);

заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов'язання;

заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним;

заставодержателя (іпотекодержателя) у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором;

відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача;

набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними;

фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою;

спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.

До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження.

На примірниках документів, що містять запис про накладання заборони щодо відчуження, нотаріусом вчиняється напис про зняття заборони відповідно до форми, передбаченої додатком 7 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року N 2368/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року N 1325/16016, після чого про вчинення нотаріальної дії вноситься запис до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

Якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.

У разі зняття заборони щодо відчуження за заявою однієї із сторін договору застави (іпотеки) нотаріус надсилає повідомлення про зняття заборони щодо відчуження іншій стороні правочину.

У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представника) у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.

Як доказ зазначеного боржником подаються нотаріусу: копія зобов'язання, копія договору застави (іпотеки), квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов'язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові з дотриманням вимог пункту 276 цієї Інструкції.

Про зняття заборони щодо відчуження у цих випадках нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Про зняття заборони щодо відчуження нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів та в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року N 31/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за N 364/3657 (зі змінами), чи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року N 830.".

77. В абзаці другому пункту 270 цифри "38" замінити цифрами "40".

78. Пункт 271 виключити.

79. Пункт 272 викласти в такій редакції:

"272. На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування фізичної особи в певному місці нотаріус видає заінтересованим особам відповідні свідоцтва (пункт 24 цієї Інструкції).".

80. Пункт 273 виключити.

81. Пункт 283 доповнити новим абзацом такого змісту:

"Виконавчий напис на іпотечному договорі вчиняється у зв'язку з простроченням виплат обов'язкових платежів у разі закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору.".

82. Пункт 303 виключити.

83. У тексті Інструкції слова "Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України" в усіх відмінках замінити словами "Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у відповідному відмінку.

84. Додатки 1-7 до Інструкції виключити.