9. Стаття 58: за наявності гриж пропонується хірургічне лікування.
Підставою для застосування цієї статті є незадовільні результати лікування, протипоказання для його проведення або відмова від нього;
1) до пункту "а" належать:
рецидивні великих розмірів грижі, які утруднюють ходу або порушують функцію внутрішніх органів після неодноразового рецидиву захворювання з приводу гриж з вираженим занепадом живлення або порушенням функції травлення (стійкі проноси тощо);
діафрагмальні грижі (також набута релаксація діафрагми), що порушують функцію внутрішніх органів;
множинні грижі, а також вентральні грижі, що не вправляються;
зовнішні грижі помірних розмірів, у тому числі при одноразовому рецидиві після хірургічного лікування, які утруднюють ходу, а також вентральні грижі, що потребують носіння бандажу.
Одноразовий рецидив грижі після хірургічного лікування не дає підстав для застосування пункту "а";
2) до пункту "б" належать:
грижі невеликих розмірів, що не супроводжуються ускладеннями і не порушують функцію;
грижі стравохідного отвору діафрагми, які не супроводжуються порушенням функції, при задовільних результатах лікування.
Передочеревинний жировик білої лінії живота, а також розширення пахових кілець без грижового випинання не дають підстав для обмеження придатності до служби та навчання в ЗВО.
XII. Хвороби сечостатевої системи
1. Стаття 59: медичний огляд поліцейських, кандидатів на службу в поліції та кандидатів на навчання в ЗВО із захворюваннями нирок здійснюється тільки після ретельного амбулаторного або стаціонарного обстеження і (за необхідності) лікування.
Для проведення військово-лікарської експертизи, крім терміна "хронічна ниркова недостатність" (ХНН), доцільно застосовувати поняття "хронічна хвороба нирок" (ХХН). ХХН - наявність ознак ураження нирок та (або) зниження швидкості клубочкової фільтрації протягом 1,5 - 2 місяців від початку захворювання.
Діагностичні критерії стадії ХХН наведено в таблиці 6.
Таблиця 6
Діагностичні критерії стадії ХХН
Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та концентрацією креатиніну плазми наведено в таблиці 7.
Таблиця 7
Ступені ХНН за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ)
та концентрацією креатиніну плазми
1) до пункту "а" належать хронічні захворювання нирок (гломерулярні ураження нирок і нефрити, інші хвороби нирок і сечоводу), ускладнені ХНН 2 та 3 ступенів або ХХН IV - V стадій;
2) до пункту "б" належать хронічні захворювання нирок з помірним порушенням їх парціальних функцій з ХНН I стадії або без неї та ХХН III стадії. Помірним порушенням функції нирок вважається наявність сечового синдрому із стійкими змінами в сечі, зниження секреторного або екскреторного сегментів на радіоізотопній ренографії більше 30 % норми, поява контрасту на видільних урограмах пізніше 20 хвилин. За цим пунктом слід виносити рішення щодо осіб за наявності в них стійкої артеріальної гіпертензії, яка пов'язана з хронічним захворюванням нирок та потребує медикаментозної корекції;
3) до пункту "в" належать хронічні захворювання нирок із незначним порушенням їх функції або ХХН I - II стадій. Незначними порушеннями функції нирок вважаються наявність сечового синдрому (минуща еритроцитурія, лейкоцитурія, протеїнурія) при нормальних показниках рівня клубочкової фільтрації та рівня креатиніну в крові, поява контрасту на екскреторних урограмах пізніше 10 хвилин.
Кандидати на службу в поліції, які перенесли гострий гломерулонефрит та на час огляду не мають ознак хронічного процесу і ниркової недостатності, можуть бути визнані придатними до служби лише через рік після хвороби.
За наявності патологічних змін у сечі впродовж 4 місяців і більше після перенесеного гострого запального захворювання нирок поліцейські підлягають лікарському нагляду, а за потреби - медичному огляду за пунктом "б" цієї статті.
2. Стаття 60:
1) до пункту "а" належать захворювання, які супроводжуються значно вираженими порушеннями видільної функції нирок або ХНН I - II ступенів тяжкості:
сечокам'яна хвороба з ураженням нирок при незадовільних результатах лікування (камінці, гідронефроз, вторинний пієлонефрит, що не піддається лікуванню, тощо);
двобічний нефроптоз III стадії;
тазова дистопія нирок із значними порушеннями функцій;
відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, за наявності порушень функції другої нирки будь-якого ступеня;
стани після резекції, пластики сечового міхура;
склероз шийки сечового міхура, що супроводжується міхурово-сечовим рефлюксом та вторинним двобічним хронічним пієлонефритом або гідронефрозом;
стриктура уретри, яка потребує систематичного бужування;
2) до пункту "б" належать:
сечокам'яна хвороба із частими нападами ниркової коліки (2 та більше на рік) та відходженням камінців з помірним порушенням функції нирок або ХНН I ступеня;
однобічний нефроптоз III стадії або двобічний II стадії з больовим синдромом, вторинним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією;
стани після літотрипсії, які супроводжуються больовим синдромом та вторинним хронічним пієлонефритом або вазоренальною гіпертензією, незалежно від того, порушена функція нирок чи ні;
склероз шийки сечового міхура при однобічних помірних змінах сечовивідної системи (однобічний гідроуретер, гідронефроз);
стриктура уретри, яка потребує бужування не більше 2 разів на рік у разі задовільних результатів лікування;
3) до пункту "в" належать:
нефункціонуюча нирка, а також відсутність однієї нирки, видаленої з приводу захворювань, у разі нормальної функції нирки, яка залишилася;
поодинокі камінці (до 0,5 см в діаметрі) нирок, сечоводів, які мають нахил до самостійного відходження з рідкими нападами ниркової коліки (1 - 2 рази на рік);
нефроптоз II стадії з незначними клінічними проявами та незначним порушенням функції нирок;
поодинокі камінці (0,5 см у діаметрі та більше) нирок, сечоводів без порушення видільної функції нирок;
хронічні запальні захворювання сечовивідної системи з рідкими (1 - 2 рази на рік) загостреннями при успішному лікуванні та незначному порушенні функцій;
стани (до 1 року) після інструментального видалення поодиноких камінців та літотрипсії з незначним порушенням функцій;
тазова дистопія нирок із незначними порушеннями функцій;
4) до пункту "г" належать:
стани (протягом 1 року) після інструментального видалення поодиноких камінців із сечовивідних шляхів та їх літотрипсії (лоханка, сечовід, сечовий міхур) без порушення функцій та повторного каменеутворення;
однобічний нефроптоз II стадії або двобічний нефроптоз I стадії.
3. Стаття 61:
1) до пункту "а" належать:
аденома простати III стадії;
хронічний простатит, який потребує стаціонарного лікування хворого 2 - 3 рази на рік;
рецидивна (після хірургічного лікування) водянка оболонок яєчок або сім'яного канатика, що утруднює ходу, сечовипускання;
2) до пункту "б" належать:
аденома простати II стадії при задовільних результатах лікування;
хронічний калькульозний простатит;
3) до пункту "в" належать:
стани після видалення одного яєчка через пухлину доброякісного характеру;
хвороби чоловічих статевих органів за наявності клінічних проявів без порушення функцій.
З приводу водянки оболонок яєчка або сім'яного канатика, фімозу, парафімозу, варикозного розширення вен сім'яного канатика пропонується хірургічне лікування. Медичний огляд за пунктами "б", "в" цієї статті проводиться в разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього.
Після хірургічного лікування водянки оболонки яєчка, сім'яного канатика або варикоцеле, що закінчується одужанням, придатність до служби та навчання в ЗВО не обмежується.
Відсутність одного яєчка після видалення через неспецифічне захворювання або пошкодження не є підставою для застосування цієї статті.
4. Стаття 62:
1) до пункту "а" належать хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів, які потребують лікування 3 та більше разів на рік і супроводжуються стійкими тазовим болем, порушеннями менструальної функції. Діагноз має встановлюватися у стаціонарі;
2) до пункту "б" належать хронічні запальні захворювання з помірним порушенням функцій та загостреннями 2 рази та більше на рік;
3) до пункту "в" належать хронічні запальні хвороби статевих органів з незначними проявами і незначними для служби порушеннями функцій (у тому числі жіночим безпліддям).
5. Стаття 63:
1) до пункту "а" належать:
ендометріоз із значними клінічними проявами, що потребують стаціонарного лікування (слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженості больового синдрому та порушення менструальної функції, відсутність стійкого ефекту від консервативного лікування);
повне випадіння матки або піхви;
сечостатеві та кишково-статеві свищі при незадовільних результатах лікування;
2) до пункту "б" належать:
ендометріоз із помірними або незначними клінічними проявами та тимчасовим ефектом від консервативного лікування;
рубцеві та спайкові процеси малого таза з больовим синдромом;
3) до пункту "в" належать ендометріоз без клінічних проявів, аденоміоз.
Під час визначення тяжкості захворювання на ендометріоз та ступеня порушення функцій уражених органів слід ураховувати ступінь поширеності процесу, вираженість больового синдрому, тривалість порушення функцій та ефективність лікувальних заходів. Діагноз ендометріозу має бути встановлений у стаціонарі.
Неправильне положення матки без порушення функцій не є підставою для обмеження придатності до служби.
Кандидати на службу в поліцію та на навчання в ЗВО за наявності ерозії (із запальним типом мазка), дисплазії шийки матки, кісти бартолінової залози або поліпа цервікального каналу підлягають лікуванню з повторним оглядом за його результатами. Щодо поліцейських застосовується пункт "в".
6. Стаття 64:
1) до пункту "а" належать:
захворювання молочної залози з поширеним двостороннім процесом та частими загостреннями;
доброякісна дисплазія молочної залози з проліферацією епітелію;
виражена гінекомастія.
Особи, оперовані з приводу вираженої гінекомастії із сприятливим результатом, визнаються придатними до служби.
2) до пункту "б" належить незначно виражений односторонній процес у молочній залозі з нечастими загостреннями.
7. Стаття 65:
1) до пункту "а" належать ювенільні та інші органічно не зумовлені кровотечі, які призводять до анемії важкого ступеня;
2) до пункту "б" належить порушення оваріально-менструальної функції, які проявляються олігоменореєю, аменореєю (непісляопераційною).
8. Стаття 66: вагітні, незалежно від терміну вагітності, визнаються непридатними до служби та навчання.
Обсяг обстеження вагітних поліцейських, періодичність оглядів та переривання вагітності проводяться в установленому порядку.
При ускладненнях перебігу вагітності лікування проводиться в стаціонарі. При досягненні терміну вагітності 30 тижнів надається відпустка згідно із чинним законодавством України.
XIII. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини
1. Стаття 67: стаття передбачає бульозні дерматози, дерматити, екзему (справжню, мікробну, професійну), папулосквамозні порушення, інфекційні хвороби шкіри та підшкірної клітковини, кропивницю, еритеми, ураження шкіри та підшкірної клітковини, пов'язані з опроміненням.
Поширені форми хвороб характеризуються дисемінованими висипаннями на значній поверхні шкірного покриву: при дуже тяжкому перебігу вражається понад 70 % шкірного покриву, при тяжкому - понад 50 % (з ураженням шкіри в паховій ділянці, промежині, геніталій, долонь і підошв).
Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два рази та більше на рік;
1) під пункт "а" підпадають випадки, коли псоріатична хвороба перебігає у формі псоріатичної еритродермії або із частими загостреннями при ураженні значної поверхні шкірного покриву при резистентності до лікування та зниженні працездатності. За наявності псоріатичної артропатії огляд проводять на підставі цього пункту та статті 69 Переліку захворювань;
2) до пункту "б" належать інші варіанти перебігу псоріазу, крім таких, що підпадають під пункт "а" Під дію цього пункту підпадають хворі на хронічну кропивницю із частими загостреннями, що можуть знижувати працездатність.
Придатність до служби кандидатів за наявності в них ксеродермії - абортивного варіанту вульгарного іхтіозу - визначається індивідуально після всебічного обстеження іншими спеціалістами. При виявленні інших форм іхтіозу застосовується пункт "б" статті 67 або один із пунктів статті 82;
3) до осіб із такими хронічними дерматозами, як червоний плоский лишай, хронічний фурункульоз, вульгарний сикоз, застосовують пункт "в" цієї статті. За пунктом "в" проводиться медичний огляд осіб із хронічним рецидивуючим перебігом парапсоріазу. Відсутність загострень цих захворювань протягом 3 років, відсутність загострень атопічного дерматиту (нейродерміту) протягом 5 років не дає підстав для застосування цієї статті;
Наявність волосяного лишаю (легкої форми папульозного фолікулярного кератозу) не є перешкодою для проходження служби в поліції. Особи з іншими формами фолікулярних кератозів (червоний волосяний лишай, лишай Девержі, хвороба Дар'є тощо) проходять медичний огляд за пунктами "б" або "в" статті 67 залежно від важкості та особливостей перебігу.
При виявленні в кандидатів на службу в поліції гострих захворювань шкіри (гострі піодермії, екзема, дерматити, короста, педикульоз, контагіозний молюск, оперізуючий лишай, рожевий лишай, багатоформна еритема) медичний огляд проводиться після лікування.
2. Стаття 68: стаття передбачає гніздову алопецію, вугрі на тлі себореї, вітиліго.
Під поширеною формою гніздового облисіння розуміють наявність трьох та більше вогнищ облисіння загальною площею більше долоні хворого.
Під поширеною формою вітиліго розуміють наявність множинних депігментованих плям (трьох і більше) на шкірному покриві будь-яких анатомічних ділянок загальною площею не менше 5 % поверхні тіла;
1) під дію пункту "а" підпадають випадки медичного огляду осіб з поширеними формами зазначених хвороб або в разі наявності в них вогнищ вітиліго на відкритих ділянках тіла, які викликають значний косметичний дефект;
2) до пункту "б" належать обмежені форми гніздового облисіння, себорея, ускладнена абсцедивними (конглобатними) вугрями.
Особи, що хворіють на себорейний дерматит, підлягають обстеженню суміжними спеціалістами та відповідному лікуванню. Неускладнена себорея, прояви себореї у вигляді вульгарних вугрів з наявністю лише незначного косметичного дефекту не є перешкодою для вступу на службу (навчання). Поліцейські за наявності рожевих вугрів (розацеа) під дію статей 67, 68 не підпадають.
XIV. Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини
1. Стаття 69:
1) до пункту "а" належать захворювання сполучної тканини, що характеризуються поліморфною картиною ураження (системний червоний вовчак, системний склероз, дерматоміозит, еозинофільний фасциїт, вузликовий періартеріїт, гранульоматоз Вегенера, змішані захворювання сполучної тканини), незалежно від вираження змін з боку органів та систем, частоти загострень та ступеня функціональних порушень. До цього самого пункту належать ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний артрит та анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтерева), з вираженими змінами в суглобах та хребті, ураженням інших органів та систем (системні форми) із значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;
2) до пункту "б" належать повільно прогресуючі форми запальних захворювань суглобів та хребта з помірно вираженими ексудативно-проліферативними змінами та функціональною недостатністю суглобів за відсутності системних проявів та зі збереженою працездатністю. До цього самого пункту належать початкові форми достовірних випадків ревматоїдного артриту та хвороби Бехтерева за наявності клініко-лабораторних ознак активності процесу, усі форми системних васкулітів із рецидивним характером перебігу;
3) до пункту "в" належать хронічні захворювання суглобів та хребта з рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями та незначним порушенням функцій. За цим самим пунктом оглядаються особи із затяжним перебігом гострих запальних артропатій при збереженні ексудативно-проліферативних змін у суглобах та за наявності лабораторних ознак активності процесу.
При хронічних і рецидивних формах хвороби Рейтера та інших артритах, пов'язаних з інфекцією (реактивні артрити), а також псоріатичному артриті придатність до служби визначається за пунктами "а", "б" або "в" залежно від стану функцій суглобів, залучення інших органів та систем.
Після перенесених гострих запальних захворювань кістково-м'язової системи особи можуть бути визнані придатними до служби та на навчання в разі відсутності ознак запалення протягом 6 місяців.
Хронічні форми реактивних артритів за відсутності загострення захворювання більше 3 років та без порушення функцій суглобів не є підставою для застосування цієї статті.
2. Стаття 70: рішення (постанова) щодо придатності до служби в разі захворювань кісток та суглобів приймається після ретельного обстеження та (за необхідності) лікування особи. При цьому необхідно враховувати характер перебігу захворювання, частоту рецидивів, стійкість ремісії, ефективність лікування в минулому, ступінь порушення функції на період медичного огляду, особливості служби тощо. При медичному огляді кандидатів на службу в поліції особлива увага приділяється оцінці об'єму рухів у суглобах на час медичного огляду;
1) до пункту "а" належать:
анкілоз великого суглоба, значне обмеження рухів або патологічна рухливість у ньому;
виражений деформуючий остеоартроз великих суглобів із стійким больовим синдромом та атрофією м'язів кінцівок;
остеомієліт з наявністю секвестральних порожнин, секвестрів, нориць, які довго не загоюються або часто (не рідше 1 - 2 рази на рік) відкриваються.
При анкілозах великих суглобів у функціонально вигідному положенні або за належної функціональної компенсації придатність до служби поліцейських на посадах за графою IV може визначатися за пунктом "б";
2) до пункту "б" належать:
часті (3 рази та більше на рік) вивихи великих суглобів, які виникають при незначних фізичних навантаженнях, пов'язаних з виконанням звичайних службових обов'язків, із вираженою нестійкістю (розхитаністю) або рецидивним синовіїтом суглоба з гіпотрофією м'язів кінцівки;
деформуючий артроз II стадії в одному з великих суглобів (ширина суглобової щілини на рентгенограмі 2 - 4 мм) з больовим синдромом;
остеомієліт (у тому числі первинно хронічний) із щорічними загостреннями;
Ендопротез одного або двох великих суглобів без виражених порушень функції;
3) до пункту "в" належать:
вивихи, що рідко виникають (менше 3 разів на рік), нестійкість та синовіїт великих суглобів при помірних фізичних навантаженнях або повторних травмах;
деформуючий артроз I стадії в одному з великих суглобів;
остеохондропатії із закінченим процесом та помірними клінічними проявами (при звичайних фізичних навантаженнях функція страждає незначно);
хондропатія з незакінченим процесом;
остеомієліт з рідкими (один раз на 2 - 3 роки) загостреннями за відсутності секвестральних порожнин та секвестрів.
Остеомієлітичний процес вважається закінченим за відсутності загострення, секвестральної порожнини та секвестрації протягом трьох та більше років.
До цього самого пункту належать стресові переломи кісток, їх патологічна перебудова після завершення стаціонарного лікування (у тому числі з наявністю металоконструкцій після оперативного лікування), гіперостози, які перешкоджають руху кінцівки та/або супроводжуються больовим синдромом.
Для оцінки об'єму рухів у суглобах слід керуватися показниками у градусах, що наведені в таблиці 8.
Таблиця 8
Оцінка об'єму рухів у суглобах (у градусах)
| Суглоб | Рухи | Норма | Обмеження рухів | ||
| незначне | помірне | значне | |||
Повторність вивиху великого суглоба має бути засвідчена закладом охорони здоров'я з обов'язковою рентгенографією суглоба до та після усунення вивиху. Повторність вивиху колінного суглоба підтверджується позитивними симптомами переднього або заднього "висувної шухляди" з різницею у зміщенні гомілки порівняно із здоровим суглобом не менше 10 мм.
З приводу нестійкості великих суглобів поліцейським пропонується хірургічне лікування.
За наявності хибних суглобів поліцейські підлягають лікуванню із застосуванням сучасних методів (компресійно-дистракційного остеосинтезу та інших). При кістозному переродженні кісток, стресових переломах, відсікаючому остеохондрозі у великому суглобі поліцейським пропонується лікування, особливо в тих випадках, коли виник симптомокомплекс блокади суглоба після утворення "суглобової миші".
Рішення (постанова) щодо придатності до служби приймається після закінчення лікування залежно від ступеня порушення функцій кінцівки або суглоба.
4) до пункту "г" належать: хвороби великих суглобів за наявності об'єктивних даних без порушення функції.
3. Стаття 71: діагнози захворювань хребта мають бути підтверджені відповідними результатами досліджень та висновками спеціалістів. Характер патологічних змін хребта має бути підтверджений багатоосьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними та іншими дослідженнями (комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія).
При медичному огляді поліцейських експертний діагноз хвороби хребта та її наслідків встановлюється хірургом-травматологом за участю невропатолога. При цьому необхідно враховувати характер перебігу захворювання, частоту загострень, стійкість ремісії, ефективність лікування в минулому, ступінь порушення функції на період медичного огляду, особливості служби тощо. При медичному огляді кандидатів на службу в поліції особлива увага приділяється оцінці об'єму рухів хребта на час медичного огляду;
1) до пункту "а" належать:
інфекційний спондиліт з частими (два рази та більше на рік) загостреннями, значними порушеннями функцій та стійкою втратою працездатності;
спондилолізний спондилолістез III - IV ступенів (зміщення більше ніж на половину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом;
деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз шийного відділу хребта, що супроводжуються функціональною нестабільністю II - III стадій (зміщення тіл хребців більше 3 мм під час функціональних проб) та вертебробазилярною недостатністю;
деформуючий спондильоз і міжхребцевий остеохондроз грудного та поперекового відділів хребта, що супроводжуються глибокими пара- та тетрапарезами з порушеннями функцій сфінктерів, із синдромом бокового аміотрофічного склерозу, а також поліомієлітичним, каудальним, після тривалого (не менше 3 місяців) стаціонарного лікування без стійкого клінічного ефекту;
фіксовані викривлення хребта (кіфози, сколіози IV ступеня) з різкою деформацією грудної клітки (реберний горб та інше) та значним порушенням функції зовнішнього дихання III ступеня за рестриктивним типом;
суміжна часткова або корпоректомія за наявності будь-якого виду фіксації;
нестабільний спондилолістез більше 1/3 з неврологічною симптоматикою.
У шийному відділі хребта:
окципітоспондилодез;
при дискектоміях з міжтіловим корпородезом на двох і більше рівнях;
трансартикулярний спондилодез ґвинтами (більше 4 ґвинтів);
лямінектомії 3 дужок і більше.
У грудному відділі хребта:
транспедикулярний спондилодез ґвинтами (більше 6 ґвинтів).
У поперековому відділі хребта:
міжтіловий корпородез кейджем у поєднанні з транспедикулярним металоспондилодезом на 4 ґвинтах або транспедикулярний спондилодез 6 ґвинтами та більше з міжтіловим корпородезом та без нього.
При дискектоміях з міжтіловим корпородезом на двох і більше рівнях - застосовувати пункт "а", при стабілізації одного рівня - пункт "б";
2) до пункту "б" належать:
остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом;
інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше);
поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними дзьобоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два рази та більше на рік) стаціонарних лікувань;
спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;
стан після видалення міжхребцевого диска (для обстежуваних за графою I Розкладу хвороб).
У шийному відділі хребта:
міжтіловий корпородез кейджем на одному рівні або трансартикулярний спондилодез 4 ґвинтами;
лямінектомії 1 - 2 дужок.
У грудному відділі хребта:
транспедикулярний спондилодез ґвинтами (4 - 6 ґвинтів).
У поперековому відділі хребта міжтіловий корпородез кейджем (1 рівень) або транспедикулярний спондилодез 4 ґвинтами;
3) до пункту "в" належать:
фіксовані викривлення хребта, які супроводжуються ротацією хребців (сколіоз II ступеня, остеохондропатичний кіфоз з клиноподібною деформацією трьох та більше хребців зі зниженням висоти передньої поверхні тіла хребця на 3 мм і більше);
обмежений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючий спондильоз та міжхребцевий остеохондроз з больовим синдромом;
спондилолізний спондилолістез I ступеня (зміщення на 1/4 поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом;
нефіксовані викривлення хребта не більше 10° та остеохондропатичний кіфоз (кінцева стадія захворювання);
ізольовані явища (ураження не більше двох міжхребцевих дисків або тіл хребців в одному або двох відділах хребта) деформуючого спондильозу або міжхребцевого остеохондрозу (у тому числі поодинокі грижі Шморля та протрузії міжхребцевих дисків) без порушень функцій.
Ознаками клінічного прояву остеохондрозу є порушення статичної функції ураженого відділу хребта: випрямлення шийного (поперекового) лордозу або утворення кіфозу, поєднання локальних лордозу та кіфозу замість рівномірного лордозу. Больовий синдром повинен бути підтверджений неодноразовими зверненнями по медичну допомогу та лікуванням.
Для незначного порушення функції хребта характерні рухові та чутливі порушення, які проявляються неповною втратою чутливості в зоні одного невроміра, втратою або зниженням сухожилкового рефлексу, зниженням м'язової сили окремих м'язів кінцівки при загальній компенсації її функції.
Характер патологічних змін хребта повинен бути підтверджений багатоосьовими навантажувальними, функціональними рентгенологічними, а за необхідності - іншими сучасними (КТ, МРТ) дослідженнями. Ступінь сколіозу визначається за рентгенограмами, виконаними у вертикальному та в горизонтальному положеннях, на підставі виміру кутів сколіозу (за методикою Ліппмана - Коба): I ступінь - 1 - 10°, II ступінь - 11 - 25°, III ступінь - 26 - 50°, IV ступінь - більше 50° (за В. Д. Чакліним).
Таблиця 9
Оцінка об'єму рухів хребта
4. Стаття 72:
1) до пункту "а" належать:
застарілі вивихи трьох та більше п'ясткових кісток;
дефекти трьох та більше п'ясткових кісток;
руйнування та дефекти двох та більше п'ястково-фалангових суглобів;
застарілі пошкодження або дефекти сухожиль-згиначів двох пальців на одній / обох кистях;
сукупність застарілих пошкоджень трьох та більше пальців, що призводять до стійкої контрактури або порушень трофіки (анестезія, гіперстезія та гіперпатія трьох пальців);
кінська, п'яткова, варусна, порожниста стопа та інші незворотні різко виражені викривлення стоп, що порушують функцію і унеможливлюють користування стандартним взуттям;
виражені деформації стопи з больовим синдромом та порушенням статики, за яких неможливе носіння стандартного взуття;
2) до пункту "б" належать:
застарілі вивихи пальців руки, анкілоз кистьового суглоба;
дефекти двох п'ясткових кісток або несправжні суглоби з незначним порушенням функції;
зведення або нерухливість усіх пальців на рівні основних фаланг на обох стопах, першого або двох пальців на одній стопі, усіх пальців на рівні основних фаланг на одній стопі, усіх пальців на рівні середніх фаланг на обох стопах;
відсутність трьох пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на обох руках, другого пальця на рівні п'ястково-фалангового суглоба та третього - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці, другого - п'ятого пальців на рівні дистальних кінців середніх фаланг на одній руці, першого або другого пальця у правші або лівші.
За відсутність першого пальця слід вважати відсутність дистальної фаланги. За відсутність другого - п'ятого пальців слід вважати відсутність дистальної та середньої фаланг. За відсутність фаланги слід вважати відсутність 2/3 фаланги.
За відсутністі пальця на стопі вважається відсутність його на рівні плюсно-фалангового суглоба. Повне зведення або нерухливість пальця прирівнюється до його відсутності.
Пошкодження або захворювання кісток, сухожиль або нервів пальців, що призвели до розвитку стійких контрактур у хибному положенні, прирівнюється до відсутності пальців.
остеохондропатії кісток кістьового суглоба;
остеомієліт кісток кистьового суглоба;
3) до пункту "в" належать деформації та дефекти кистей та ступень, які не порушують функцію кінцівки.
5. Стаття 73:
1) до пункту "а" належить плоскостопість 3 ступеня;
2) до пункту "б" належить плоскостопість 2 ступеня за наявності остеоартрозу в таранно-човноподібному суглобі.
Ступінь плоскостопості оцінюється за рентгенограмами стоп, виконаними у стоячому положенні у 2 проєкціях. Рентгенологічні межі показників плоскостопості в боковій проєкції з навантаженням наведено в таблиці 10.
Таблиця 10
Оцінка ступеня поздовжньої плоскостопості
| Ступінь плоскостопості | Кут поздовжнього склепіння (град.) | Висота склепіння (мм) |
| 1 | 2 | 3 |
| Норма | 125 - 130 | 39 |
| I ступінь | 135 - 140 | 35 - 25 |
| II ступінь | 141 - 155 | 24 - 17 |
| III ступінь | >155 | <17 |
Плоскостопість I та II ступенів без явищ артрозу в таранно-човноподібному суглобі не підпадає під дію цієї статті.
У разі деформацій першого пальця, що супроводжуються плоскостопістю та іншими деформаціями стопи з порушенням функцій, які утруднюють носіння стандартного взуття, огляд проводиться за пунктами "а" або "б" статей залежно від ступеня їх порушення.
6. Стаття 74: застосовується в разі наявності ампутаційної кукси верхньої або нижньої кінцівки.
У разі вдалого протезування односторонньої ампутаційної кукси нижньої кінцівки на рівні нижньої третини стегна поліцейські можуть визнаватися придатними до служби на посадах згідно із графами I та IV; у разі односторонньої кукси верхньої кінцівки можуть визнаватися придатними на посади згідно із графами I та IV із зазначенням видів служби, які їм протипоказані, за наявності клопотання від керівництва.
За наявності ампутаційних кукс кінцівок на будь-якому рівні після злоякісних новоутворень або захворювань судин (ендартеріїт, атеросклероз та інші) одночасно застосовується стаття Переліку захворювань, що передбачає основне захворювання.
XV. Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників
1. Стаття 75: передбачає наслідки травм, поранень голови, а також наслідки травм від повітряної вибухової хвилі (контузія) та інших зовнішніх чинників. За наявності порушення функції інших органів і систем застосовуються також інші статті Переліку захворювань з урахуванням гостроти зору, слуху, жувальної функції тощо.
За наявності ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів, які виникли внаслідок травми головного мозку, рішення за цією статтею виноситься після висновку психіатра.
Під дію цієї статті підпадають визначені наслідки пошкодження кісток мозкового та лицьового черепа, що не супроводжуються ознаками ураження ЦНС та інших систем. Після перенесених гострих травм черепа та їх хірургічного лікування з наявністю дефекту кісток склепіння черепа рішення (постанова) приймається залежно від розмірів дефекту та результатів пластичної операції.
Дефект кісток черепа після кістково-пластичної трепанації визначається як дефект кісток черепа, замінений аутокісткою. Площа накладених після черепно-мозкової травми діагностичних фрезових отворів додається до площі дефекту кісток склепіння черепа, не заміщеного пластичним матеріалом або аутокісткою;
1) до пункту "а" належать:
дефекти та деформації кісток черепа після поранень та травм, що не заміщені трансплантатами при незадовільних результатах ортопедичних методів їх лікування;
анкілози, контрактури скронево-нижньощелепних суглобів, хибні суглоби нижньої щелепи за відсутності ефекту від лікування (у тому числі хірургічного) або відмови від нього;
наявність чужорідного тіла в порожнині черепа;
дефект кісток склепіння черепа більше 20 см-2, заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см-2, не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
наслідки травматичного пошкодження з тяжкими розладами функції головного мозку (забій, здавлення, субдуральна гематома), які призводять до стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів тощо;
наслідки травматичного пошкодження мозкової речовини із значними розладами коркових функцій (афазія, агнозія, апраксія, геміанопсія, пірамідні, екстрапірамідні, координаторні порушення тощо);
наслідки травм у вигляді церебрально-злипливого або злипливо-кістозного арахноїдиту з різким підвищенням внутрішньочерепного тиску, вираженою гідроцефалією, вираженими вестибулярними та ліквородинамічними розладами;
посттравматичний оптикохіазмальний арахноїдит з розладами зору;
післятравматичний анофтальм одного чи обох очей;
наслідки травми (поранення) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили сліпоту одного чи обох очей або значне зниження зорових функцій обох очей.
Тяжка акубаротравма - це симптомокомплекс, що проявляється низкою клінічних проявів у різних комбінаціях: значним, часто прогресуючим, зниженням слухової функції (зокрема, підвищенням порогів слуху до тонів), порушеннями розбірливості мови, змінами в центральних відділах слухового аналізатора, посиленою або спотвореною чутливістю до звуків, непереносимістю гучних звуків (явища феномену прискореного зростання гучності), суб'єктивним вушним шумом, вестибулярними дисфункціями. Тяжка акубаротравма може супроводжуватися системними (екстраауральними) проявами (насамперед порушеннями з боку серцево-судинної та центральної нервової систем), психоемоційними розладами, порушенням зору, нюху і мовлення (голосу). Діагноз встановлюється в ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ з використанням інструментальних методів обстеження.
Ступінь порушення слухової функції визначається за допомогою результатів аудіометричного обстеження за рівнем порогів слуху до тонів у дБ. Визначення ступеня порушення слуху здійснюється відповідно до пояснень щодо застосування статті 36. Тяжка акубаротравма встановлюється при порушенні слуху тяжкого ступеня і вище; може бути встановлена при прогресуючій сенсоневральній приглухуватості середньо-тяжкого ступеня у поєднанні з тяжкими вестибулярними проявами (ознаки розладів тяжкого ступеня за однією або кількома вестибулометричними методиками обстеження) і вираженими системними проявами.
Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями понад 15 дБ на більше ніж одній частоті у процесі спостереження (3 аудіограми з інтервалом не менше 3 тижнів).
Ступені порушення вестибулярної функції визначаються, у тому числі, відповідно до пояснень щодо застосування статті 47.
3 випадки та більше (за останні 12 місяців) епілептичних нападів післятравматичного характеру;
2) до пункту "б" належать:
дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см-2, заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефект кісток склепіння черепа до 8 см-2, не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
наслідки травм головного мозку з помірним порушенням функції, за яких вогнищеві симптоми та розлади функції не сягають ступеня вираження, передбаченого пунктом "а";
травматичний арахноїдит з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску, помірною гідроцефалією, помірними ліквородинамічними розладами;
до 2 епілептичних нападів (за останні 12 місяців) післятравматичного характеру незалежно від наявності інших клінічних проявів травми;
наслідки перелому основи черепа у вигляді симптоматики органічного ураження головного мозку; наслідки травм (поранень) ока та орбіти, зорового нерва та його провідних шляхів, які спричинили помірне зниження зорових функцій обох очей;
акубаротравма середнього ступеня тяжкості - без тяжкого ураження слухового і вестибулярного аналізаторів, порушень нюху, зору і мовлення (голосу). Випадки із середнім ступенем слухових і вестибулярних порушень, без виражених системних змін та ураження інших сенсорних систем і порушень голосоутворення. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35. Ступені порушення слухової функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 36.
3) до пункту "в" належать такі наслідки травм головного мозку, за яких у неврологічному статусі проявляються розсіяні органічні ознаки (незначна асиметрія носогубних складок, анізорефлексія тощо), поєднані із стійкою незначною вегетосудинною нестійкістю та астенічними явищами.
За цим пунктом може прийматися рішення щодо поліцейських, які перенесли субарахноїдальний крововилив унаслідок травми голови. При повторних субарахноїдальних крововиливах застосовуються пункти "а" та "б" цієї статті або статті 41;
4) до пункту "г" належать:
стан протягом 6 - 12 місяців після перенесення травми головного мозку за відсутності неврологічної симптоматики;
факт черепно-мозкової травми в поліцейських в анамнезі (до 5 років) за відсутності порушень функцій нервової системи на час медичного огляду;
незначна вегето-судинна нестійкість терміном понад 1 рік після перенесеної травми.
Факт лікування з приводу травм головного мозку в анамнезі має бути підтверджений медичними документами, а за їх відсутності враховуються явні наслідки (рубці тощо) пошкодження голови. Вплив наслідків травми на працездатність або виконання службових обов'язків повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи (служби), навчання. Рішення (постанова) про придатність (непридатність) осіб до служби та на навчання в ЗВО приймається за результатами додаткового спеціального обстеження (ЕЕГ тощо).
Кандидати на службу в поліції, які перенесли травму головного мозку із субарахноїдальним крововиливом, визнаються непридатними до служби.
Акубаротравма легкого ступеня, з легким ступенем слухових та вестибулярних порушень, без системних змін і без ураження інших аналізаторів та порушень голосоутворення. Ступені порушення вестибулярної функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 35. Ступені порушення слухової функції визначаються відповідно до пояснень щодо застосування статті 36.
Акубаротравма легкого ступеня під дію статті не підпадає.