є) стеноз магістральних артерій більше 50 %.
При III стадії гіпертонічної хвороби є об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней із симптомами з їх боку та порушенням функції. Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту або інших ознак III стадії слід встановлювати лише в тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на фоні існуючої тривало гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, атеросклеротичні бляшки, хронічна хвороба нирок тощо) та/або документальним підтвердженням наявності в хворого артеріальної гіпертензії до розвитку асоційованих станів.
Показники артеріального тиску можуть бути знижені в осіб, які перенесли інфаркт міокарда або інсульт та отримують адекватну гіпотензивну терапію;
2) до пункту "б" належать:
гіпертонічна хвороба III стадії за наявності асоційованих станів, без тяжких незворотніх структурних уражень органів-мішеней;
Асоційовані клінічні стани, без тяжких незворотніх структурних уражень органів-мішеней:
транзиторна ішемічна атака, гостра гіпертензивна енцефалопатія;
протеїнурія більше 300 мг за добу;
реваскуляризація міокарду;
персистуюча та пароксизмальна форма фібриляції передсердь;
захворювання периферичних артерій (облітеруючий атеросклероз);
3) до пункту "в" належать:
гіпертонічна хвороба II стадії.
Для II стадії характерні об'єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції:
гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ (ознака Соколова-Лайона - більше 35 мм, або Корнельський добуток (сума амплітуд зубця S (V3) та R (aVL) (мм) х тривалість (мс) комплексу QRS (aVL) - більше ніж 2440 мм х мс), Ехо-КГ (при визначенні в М-режимі: ІММ ЛШ для чоловіків > 115 г/м-2, для жінок > 95 г/м-2 (для пацієнтів з нормальною масою) або ІМ ЛШ (маса міокарда/зріст-2,7) для чоловіків > 50 г/м-2,7, для жінок > 47 г/м-2,7; при визначенні у В-режимі проводиться відповідна корекція показників), рентгенографії) та/або УЗД-ознаки потовщення інтима - медії сонної артерії > 0,9 мм, або наявність атеросклеротичної бляшки більше 1,5 мм, або наявність мікроальбумінурії (30 - 300 мг/добу), або відношення альбумін - креатинін (САК) 30 - 300 мг/г або 3,4 - 34 мг/ммоль) та/або ХХН III стадії (рШКФ = 30 - 59 мл/хв/1,72 м-2), або швидкість каротидно-стегнової пульсової хвилі більше 10 м/с, або ступнево-плечовий індекс кров'яного тиску менше 0,9.
У разі формулювання діагнозу гіпертонічної хвороби II стадії необхідно вказати, на підставі чого встановлюється II стадія захворювання (гіпертрофія лівого шлуночка, атеросклеротичні бляшки, хронічна хвороба нирок тощо). У хворих з протеїнурією в діагнозі слід вказати на наявність гіпертензивного ураження нирок (якщо відсутня інша причина протеїнурії);
3) до пункту "в" належить гіпертонічна хвороба I стадії з підвищеними показниками артеріального тиску (у спокої: систолічного - 140 мм. рт. ст. та вище, діастолічного - 90 мм. рт. ст. та вище). При I стадії об'єктивні ознаки органічних ушкоджень органів-мішеней та асоційовані клінічні стани відсутні.
Для діагнозу артеріальної гіпертензії в осіб старше 18 років рекомендовано однаково застосовувати показники як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску. При цьому діагноз повинен засновуватися на результатах багаторазових вимірювань (не менше двох разів через 1 - 2 хвилини) артеріального тиску в положенні сидячи під час декількох візитів до лікаря. Таке підвищення є стабільним, тобто підтверджується при повторних вимірюваннях артеріального тиску (не менше ніж 2 - 3 рази в різні дні протягом 3 - 4 тижнів). Спонтанна нормалізація тиску можлива (під час відпочинку, перебування у відпустці тощо), але вона нетривала, настає повільно.
У кожному випадку гіпертонічної хвороби проводиться диференційна діагностика із симптоматичними гіпертензіями. Медичний огляд М(ВЛ)К особам із симптоматичною АГ проводиться також за основним захворюванням.
При медичному огляді осіб із симптоматичними гіпертензіями (нирковою, ендокринною тощо) необхідно застосовувати статті Переліку захворювань щодо основного захворювання.
Під час медичного огляду поліцейських у зв'язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період служби.
4. Стаття 40: наявність ішемічної хвороби серця повинна бути підтверджена інструментальними та лабораторними методами дослідження (ЕКГ, Ехо-КГ, визначення ліпідного спектра, додаткові - ХМ ЕКГ, коронароангіографія тощо). Функціональні класи (далі - ФК) стенокардії напруги визначаються клінічно та підтверджуються за допомогою дозованого фізичного навантаження (ВЕМ, Тредміл-тест). Для прогностичної оцінки перебігу ішемічної хвороби серця та встановлення експертного діагнозу щодо функціонального класу обов'язково вивчаються і враховуються задокументовані дані анамнезу;
1) до пункту "а" належать:
хронічна ішемічна хвороба серця із СН IIБ - III стадії;
стенокардія напруги III-IV ФК;
аневризма серця, великовогнищевий кардіосклероз після трансмурального або повторного інфаркту міокарда незалежно від стадії СН або порушень ритму та провідності;
поєднання стенокардії напруги III ФК і стенокардії спокою та СН IIА стадії;
реваскуляризація міокарду за наявності порушень серцевого ритму та провідності або СН IIА стадії безбольова форма ішемії, що виникає при потужності навантаження 50 - 75 Вт;
2) до пункту "б" належать:
поєднання дрібновогнищевого постінфарктного кардіосклерозу та СН IIА;
стани після дрібновогнищевого (або не Q) інфаркту міокарда за наявності минущого порушення ритму серця та провідності, стійкої АВ-блокади I ступеня, повної блокади однієї з ніжок пучка Гіса;
реваскуляризація міокарду за наявності легких порушень серцевого ритму та провідності або СН I стадії;
безбольова форма ішемії, що виникає при потужності навантаження 75 - 100 Вт та більше;
3) до пункту "в" належать:
стенокардія напруги I та II ФК, атеросклеротичний кардіосклероз із СН I ступеня;
безбольова форма ішемії, що виникає при потужності навантаження 125 Вт та більше.
СН I стадії повинна бути обґрунтована об'єктивними показниками (наприклад: ознаками діастолічної дисфункції лівого шлуночка - дилятація ЛП (іVЛП більше 34 мл/м-2, співвідношення Е/е' більше 9 в стані спокою, швидкість регургітації на ТК більше 2,8 м/с, збільшення ІММ ЛШ). При цьому слід ураховувати, що у здорових людей можливе виявлення прихованої СН, обумовленої недостатньою фізичною тренованістю і у зв'язку із цим низькою толерантністю до фізичних навантажень.
Визначення стадії СН, стійкості порушення ритму та провідності в поліцейських проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Експертний діагноз щодо стадії СН встановлюється з урахуванням анамнестичних даних про перебіг патології серцево-судинної системи, стійкість результатів попереднього лікування.
Таблиця 3
Критерії клінічних стадій СН
Функціональні класи стабільної стенокардії визначаються вираженістю симптомів та підтверджуються за допомогою навантажувальних проб.
Характеристика функціональних класів:
I функціональний клас - звичайна діяльність не спричиняє стенокардії. Стенокардія виникає лише при посиленому, швидкому або тривалому навантаженні. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 125 Вт та більше;
II функціональний клас - незначне обмеження звичної діяльності. Стенокардія виникає під час ходьби або швидкого підйому сходами, під час ходьби вгору або навантаження після їжі, у прохолодну погоду, при емоційному перевантаженні або тільки протягом перших декількох годин після пробудження. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 75 - 100 Вт;
III функціональний клас - значне обмеження звичайної фізичної активності. Стенокардія виникає при проходженні 1 - 2 кварталів (100 - 200 метрів) по рівній поверхні або при підйомі на один поверх сходами з нормальною швидкістю за нормальних умов. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність -50 - 75 Вт;
IV функціональний клас - неспроможність виконувати будь-яке фізичне навантаження без дискомфорту або стенокардія спокою. Нечасті напади стенокардії в стані спокою не є обов'язковою підставою для віднесення хворого до IV функціонального класу. Толерантність до фізичного навантаження або порогова потужність - 25 Вт та нижче.
Таблиця 4
Характеристика функціональних класів
5. Стаття 41:
1) до пункту "а" належать:
повторні інсульти незалежно від ступеня порушень функцій;
тяжкі стійкі випадіння функції нервової системи, що виникли внаслідок гострого порушення мозкового або спинального кровообігу;
виражені неврологічні порушення при дисциркуляторній енцефалопатії 3 стадії (дискоординаторні, псевдобульбарні порушення, геміплегії, глибокі парези, розлади мови, пам'яті, мислення, явища паркінсонізму, епілептиформні припадки, порушення функцій тазових органів тощо);
минущі порушення мозкового кровообігу - транзиторні ішемічні напади, що підтверджуються медичними документами (більше 2 випадків);
множинні артеріальні аневризми після їх виключення з кровообігу;
артеріовенозні аневризми після емболізації, штучного тромбування або інтракраніального видалення;
судинні ураження головного та спинного мозку з помірною вогнищевою симптоматикою;
2) до пункту "б" належать:
явища дисциркуляторної енцефалопатії 2 стадії при церебральному атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, дисметаболічних порушеннях із зниженням працездатності, порушенням емоційно-вольової сфери за наявності окремих стійких органічних знаків з боку центральної нервової системи (пірамідні симптоми тощо), діагноз якої підтверджений даними КТ, УЗДГ головного мозку;
минущі порушення мозкового кровообігу (2 випадки), що підтверджуються медичними документами, у тому числі стаціонарним лікуванням;
наслідки порушень спинального кровообігу у вигляді розладів чутливості або легкого парезу кінцівок.
Під час медичного огляду поліцейських у зв'язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період служби;
3) до пункту "в" належать:
явища дисциркуляторної енцефалопатії 1 та 2 стадії у формі псевдоневротичного синдрому (емоційна нестійкість, подразливість, погіршення пам'яті, головний біль, запаморочення, розлад сну, шум у вухах тощо);
минуще порушення мозкового кровообігу з нестійкими осередковими симптомами з боку ЦНС, що утримуються не більше доби та проходять без порушення функції нервової системи;
вегетативно-судинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді синкопальних станів (до 2 випадків), які підтверджуються документально;
4) до пункту "г" належать:
початковий період атеросклерозу судин головного мозку;
вегетативно-судинні розлади із синкопальним станом в анамнезі.
Діагноз вегетативно-судинних розладів установлюється тільки в тих випадках, коли цілеспрямоване обстеження не виявило інших захворювань, що супроводжуються порушенням вегетативної нервової системи. За наявності симпатоадреналових кризів, минущих порушень ритму серця вегетативно-судинні розлади підпадають під пункт "а" статті 44 Переліку захворювань.
Після перенесених первинних (нетравматичних) субарахноїдальних крововиливів при точно встановленому діагнозі придатність поліцейських до служби визначається за пунктом "б", при повторних субарахноїдальних крововиливах (незалежно від етіології) до поліцейських застосовується пункт "а" цієї статті.
Під час оцінювання придатності до служби осіб, оперованих з приводу аневризми судин головного мозку, інших судинних уражень головного та спинного мозку, ураховуються радикальність операції, її ефективність, динаміка відновлення порушених функцій. У разі аневризми судин головного мозку, що є причиною порушення мозкового кровообігу, і за неможливості оперативного лікування або відмови від нього огляд осіб проводиться за пунктом "а".
При виявленні дисциркуляторної енцефалопатії з порушеннями у вертебробазилярному басейні, підтвердженими даними УЗДГ, дуплексним дослідженням судин, медичний огляд проводиться за пунктами "б" або "в" з урахуванням ступеня порушення функції та даних обстеження шийного відділу хребта.
При виявленні в осіб ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів рішення (постанова) за цією статтею виноситься після висновку психіатра.
6. Стаття 42: за показаннями поліцейським пропонується хірургічне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього придатність до служби в поліції визначається залежно від вираженості патологічного процесу із застосуванням методів, що дають об'єктивні показники (реовазографія, ультразвукова доплерографія, дуплексне сканування, ангіографія тощо);
1) до пункту "а" належать:
артеріальні та артеріовенозні аневризми магістральних судин;
атеросклероз черевної аорти із частковою або повною облітерацією отвору її вісцеральних відгалужень, здухвинних артерій з різким порушенням функцій органів та дистального кровообігу;
захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності III - IV ступенів; гангренозно-некротичні ознаки їх ураження;
тромбоз ворітної або порожнистої вени;
тромбофлебіт, флеботромбоз із частими рецидивами;
посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності III ступеня (стадія V - VI за CEAP);
слоновість (лімфадема) IV ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на великих магістральних (аорта, здухвинна, стегнова, брахіоцефальна артерії, порожниста або ворітна вена) та периферійних судинах із незадовільними результатами лікування за наявності вираженого порушення кровообігу і при прогресуючому перебігу захворювання;
2) до пункту "б" належать:
захворювання артерій, артеріол, капілярів (облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, аортоартеріїт та атеросклероз артерій нижніх кінцівок) з хронічною артеріальною недостатністю II ступеня;
посттромбофлебітична або варикозна хвороба з наявністю хронічної венозної недостатності II ступеня, що проявляється стійкою набряклістю ступень та гомілок, свербінням, гіперпігментацією, витонченням шкіри (стадія III - IV за CEAP), за відсутності позитивного результату від повторного курсу лікування;
слоновість III ступеня;
наслідки реконструктивних операцій на магістральних та периферійних судинах із помірним порушенням функції;
варикозне розширення вен сім'яного канатика III стадії (виражене розширення вен, зменшення в розмірах та зміна консистенції яєчка);
3) до пункту "в" належать:
посттромботична та варикозна хвороба нижніх кінцівок з явищами хронічної венозної недостатності I ступеня (синдром "важких ніг", минучий набряк) або стадії II за CEAP;
облітеруючий ендартеріїт, тромбангіїт, атеросклероз судин нижніх кінцівок I стадії, інші захворювання артерій, артеріол, капілярів з явищами хронічної артеріальної недостатності I ступеня;
варикозне розширення вен сім'яного канатика II та III ступенів.
4) до пункту "г" належать:
варикозна хвороба нижніх кінцівок без венозної недостатності - стадія I за CEAP;
варикозне розширення вен сім'яного канатика I ступеня.
Локальне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок у вигляді циліндричних або звивистих еластичних вип'ячувань без ознак венозної недостатності, що спричиняє лише косметичну ваду, не дає підстав для застосування цієї статті.
Під час медичного огляду поліцейських у зв'язку із звільненням зі служби план обстеження, експертний діагноз і відповідні пункти статей обґрунтовуються анамнестичними даними, що відображені в медичній та іншій документації, складеній щодо них за період служби.
7. Стаття 43: за наявності показань поліцейським пропонується хірургічне або консервативне лікування. У разі незадовільних результатів лікування або відмови від нього огляд проводиться за пунктами "а" або "б" залежно від наявності вторинної анемії, частоти загострень та стадії випадіння гемороїдальних вузлів. До частих загострень геморою належать випадки, коли оглянутий перебуває 2 - 3 рази на рік на лікуванні, з довгими (1 місяць і більше) термінами госпіталізації з приводу кровотечі, тромбозу, запалення або випадіння гемороїдальних вузлів II - III ступенів. Якщо консервативне або хірургічне лікування дає позитивні результати, такі форми геморою належать до пункту "б".
8. Стаття 44: діагнози вегетосудинної та нейроциркуляторної дистоній є синдромальними, установлюються, як виняток, у випадках, коли при порушеннях функцій вегетативної нервової системи та судинної системи обстеженням за участю кардіолога, невропатолога, психіатра, інших лікарів-спеціалістів неможливо встановити нозологічний діагноз згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду. Такі діагнози мають бути підтверджені стаціонарним обстеженням;
1) до пункту "а" належать:
виражені вегетосудинні розлади з пароксизмальними порушеннями у вигляді симпатоадреналових кризів або синкопальних станів в анамнезі;
нейроциркуляторна дистонія з нестабільністю артеріального тиску за наявності постійних скарг на стан здоров'я та стійких виражених проявів вегетосудинного характеру з порушенням серцевого ритму та провідності (неорганічного походження), що важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;
нейроциркуляторна дистонія із стійкою фіксацією артеріального тиску нижче 100/60 мм рт. ст. за наявності постійних скарг і стійких виражених вегетосудинних розладів, які важко піддаються лікуванню та знижують працездатність;
При значно виражених вегетосудинних розладах із пароксизмальними порушеннями у вигляді симпатоадреналових кризів або синкопальних станів, які підтверджуються медичними документами, застосовується також відповідний пункт статті 41 Переліку захворювань;
2) до пункту "б" належать:
безсимптомна (фізіологічна) гіпотонія, що не знижує працездатність;
нейроциркуляторна дистонія з проявами, що не знижують працездатність, у тому числі лабільністю артеріального тиску, минущими поодинокими порушеннями ритму серця функціонального характеру (без пароксизмальних порушень та органічних змін органів і систем).
У разі порушень серцевого ритму внаслідок органічних змін міокарда (запального, дистрофічного або іншого характеру) огляд проводиться за статтею 38 Переліку захворювань.
9. Стаття 45:
1) до пункту "а" належать ангіотрофоневрози III - IV стадій (гангренозно-некротична форма), для яких характерна наявність фліктен, надзвичайно болючих поверхневих виразок на кінчиках пальців, акросклероз, склеродактилія, дистрофічні зміни нігтьових пластин, підвищена вразливість пальців, абсолютне несприйняття низьких температур;
2) до пункту "б" належать ангіотрофоневрози II стадії, які проявляються неодноразовими епізодами тривалого (більше години) нападоподібного больового синдрому на тлі акроціанозу пальців, вираженого гіпергідрозу та незначного їх набряку і характеризуються відсутністю позитивного результату від повторного курсу лікування;
3) до пункту "в" належать ангіотрофоневрози I стадії (печія, біль, блідість, оніміння пальців протягом декількох хвилин), які виникають при переохолодженні та проходять самостійно.
X. Хвороби дихальної системи
1. Стаття 46:
1) до пункту "а" належать гнійні або поліпозні синусити, поліпози слизової оболонки носа з порушенням носового дихання, хронічні гнійні та поліпозні синусити без видимих ускладнень, які проходять із частими (не менше 2 разів на рік) загостреннями та втратою працездатності, а також гнійні синусити з хронічним декомпенсованим тонзилітом.
Під час огляду поліцейських, які страждають на хронічний гнійний синусит, ураховується перебіг захворювання та частота загострення. За умови частих загострень та при незадовільному результаті лікування в стаціонарних умовах питання про придатність поліцейських до служби вирішується індивідуально.
Кандидати на службу в поліції за наявності хронічних гнійних чи поліпозних захворювань навколоносових пазух без дистрофії слизової носа, без частих загострень і без супутніх захворювань визнаються придатними після хірургічного лікування з позитивними результатами.
Діагноз хронічного гнійного захворювання навколоносових пазух має бути підтверджений риноскопічними даними (гнійні виділення), рентгенографією пазух у двох проєкціях, а для верхньощелепної пазухи, крім того,- діагностичною пункцією;
2) до пункту "б" належать полінози в поліцейських із вираженим ринокон'юнктивальним синдромом, загостреннями більше 1 - 2 разів на рік, частими синуситами. Кандидати на службу в поліції при зазначеному перебігу полінозу визнаються непридатними до служби в поліції. Діагноз полінозу, хронічного вазомоторного алергічного риніту має бути підтверджений риноскопічними даними, рентгенографією навколоносових пазух, крім того, аналізом крові на Ig E (у сумнівних випадках).
До осіб, які страждають на алергічні риніти (у тому числі полінози), що виявлені вперше або перебігають без ускладнень, застосовується пункт "в" цієї статті.
Алергічні риносинусопатії, ларингіти, полінози, які перебігають з бронхолегеневими або вісцеральними ускладненнями, розглядаються як варіант форми бронхіальної астми. Огляд здійснюється за статтею 49 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функцій органів та систем;
3) до пункту "в" належать хронічні негнійні захворювання навколоносових пазух (катаральні, серозні, вазомоторні та інші негнійні форми синуситів, кіста верхньощелепної пазухи) без ознак дистрофії тканин верхніх дихальних шляхів, без частих загострень, пов'язаних з утратою працездатності. Придатність кандидатів до служби із цими захворюваннями визначається з урахуванням конкретних умов майбутньої служби та її специфіки.
Викривлення носової перетинки за умови вільного носового дихання, принаймні з одного боку, субатрофічні явища слизової верхніх дихальних шляхів не є перешкодою для прийняття на службу в поліції та на навчання в ЗВО, як і пристінне потовщення слизової верхньощелепних пазух, якщо під час діагностичної пункції не одержано гною або транссудату та якщо збережена прохідність верхньощелепних пазух.
Залишкові явища після операції на навколоносових пазухах (лінійний рубець перехідної складки присінок рота, співустя оперованої пахузи з носовою порожниною або вуаль на рентгенограмі) не є перешкодою до служби.
Під хронічним декомпенсованим тонзилітом слід розуміти таку форму хронічного тонзиліту, яка характеризується частими загостреннями (не менше 2 - 3 разів на рік), запаленням навколомигдаликової тканини, реґіонарних лімфовузлів, а також несприятливо впливає на діяльність інших органів та систем як хронічне вогнище інфекції та алергії. Об'єктивними ознаками хронічного декомпенсованого тонзиліту є наявність гною або казеозних пробок у лакунах мигдаликів, грубі рубці на мигдаликах, гіперемія та інфільтрація піднебінних дужок та зрощення їх з мигдаликами, наявність фолікулів, що нагноюються, збільшення лімфовузлів по передньому краю грудинно-ключично-соскоподібного м'яза. Діагноз має бути підтверджений наявністю трьох та більше об'єктивних ознак захворювання. Тільки така форма хронічного тонзиліту перешкоджає вступу на службу (навчання). Хронічний декомпенсований тонзиліт за умови останнього загострення (ускладнення) менше ніж 6 місяців, без наявності ускладнень з боку інших органів і систем не є перешкодою для прийняття на службу в поліції (навчання) за графами I, IV.
Кандидати на службу (навчання) згідно із графами I та IV направляються на лікування, а згідно із графами II та III визнаються непридатними. За наявності ускладнень тонзиліту з боку інших органів і систем питання про придатність до служби вирішується разом із терапевтом.
Компенсована форма хронічного тонзиліту не дає підстав для застосування цієї статті, не перешкоджає проходженню служби та навчання в ЗВО.
Стійкий та різкий характер порушення барофункції вуха визначається за даними повторних досліджень та вушної манометрії.
Найбільш достовірні дані одержують після додаткового функціонального дослідження в барокамері (рекомпресійній камері).
Порушення барофункції навколоносових пазух установлюється на підставі скарг оглянутого, стану носової порожнини, отоскопії, випробовування в барокамері на витривалість перепадів тиску з рентгенологічним дослідженням навколоносових пазух до та після випробування, даних медичної та службової характеристик;
4) кандидати на водолазні спеціальності визнаються придатними за наявності в них доброї прохідності слухової труби (порушення барофункції 1 або 2 ступеня). Кандидати із стійким порушенням барофункції 3 ступеня визнаються непридатними. Таке саме рішення (постанова) приймається щодо вказаної категорії осіб за наявності кісти верхньощелепної пазухи з порушенням барофункції навколоносових пазух.
При хронічному ларингіті огляд проводиться за статтею 47 Переліку захворювань.
2. Стаття 47: захворювання, наслідки пошкоджень гортані або шийного відділу трахеї через незадовільні результати лікування або відмову від нього.
1) до пункту "а" належать стійка відсутність або утруднення голосоутворення, дихання через природні дихальні шляхи, порушення розподільної функції із значним або помірним порушенням функції зовнішнього дихання;
Стенози гортані призводять до дихальної недостатності, гіпоксії і тяжкого стану пацієнтів. Парези, паралічі гортані та тяжка спастична дисфонія призводять до дихальної недостатності різного ступеня і значного порушення голосоутворення. Спастична дисфонія - тяжке функціональне порушення голосоутворення, зумовлене дискоординацією дихання, фонації та артикуляції. Спастична дисфонія має ремітуючий перебіг, виникнення і тривалість фази погіршення не піддається надійному прогнозуванню. Тяжка спастична дисфонія практично не має тривалих періодів ремісії. Пацієнти зі стенозами, парезами та паралічами гортані, тяжкою спастичною дисфонією не можуть виконувати фізичні навантаження (існує ризик задухи). У хворих із вираженими порушеннями голос напружений, здавлений, постійна виражена хрипота, спостерігаються додаткові призвуки. Темп мовлення уповільнений, розбірливість мови значно знижена, спілкування з такими хворими утруднене;
2) до пункту "б" належать захворювання гортані з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.
Парези і паралічі гортані з помірним порушенням функції голосоутворення та дихання; середня форма спастичної дисфонії. При середньому ступені спастичної дисфонії голос грубий, низький, напружений з шумовими призвуками. При непрямій ларингоскопії спостерігається потовщення вестибулярних складок внаслідок підвищення їх тонусу, голосові складки судомно змикаються на всьому протязі. Ларингостробоскопічна картина характеризується коливаннями малої амплітуди, що швидко стихають, симптом зміщення слизової оболонки по краю відсутній, час фонації скорочений.
Огляд проводиться разом із неврологом з урахуванням даних мікроларингоскопії, ларингостробоскопії, РЕГ, ЕЕГ, доплерографії, призначається МРТ головного мозку для диференціювання з дисфоніями, викликаними органічною патологією головного мозку (за можливості - консультація фоніатра).
При легких формах захворювання пацієнти скаржаться на легку хрипоту, нечасті незначні спазми в гортані. Особливих змін при ларингоскопії не відзначається. У цьому разі ст. 47 не застосовується.
3. Стаття 48:
1) до пункту "а" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату та плеври, нагноювальні захворювання легень із значним порушенням функції зовнішнього дихання та значною втратою працездатності;
2) до пункту "б" належать хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з помірним порушенням функції зовнішнього дихання, а також хронічні бронхіти, що супроводжуються емфіземою легень, обмеженим пневмосклерозом, циліндричними бронхоектазами.
Після гострих захворювань бронхолегеневого апарату і плеври, ускладнених масивними плевральними зрощеннями, дифузним пневмосклерозом, придатність до служби визначається на підставі цієї статті за пунктом "а" або "б" залежно від порушення функції зовнішнього дихання.
Кандидати на службу в поліції та поліцейські, які страждають на саркоїдоз з ураженням легень, оглядаються за пунктами статей 13 та 48 залежно від стадії захворювання, ступеня вираженості порушення функції зовнішнього дихання. Діагноз захворювання має бути підтверджений результатами пункційної біопсії з гістологічним дослідженням, а за відмови від неї - сукупністю даних, отриманих за допомогою клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження;
3) при хронічних неспецифічних захворюваннях бронхолегеневого апарату, які рідко зустрічаються (ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт Хаммена - Річа, альвеолярний протеїноз, гемосідероз та інші), придатність визначається за пунктами "а" або "б" залежно від стійкості і вираженості порушення функції зовнішнього дихання та інших органів.
3) до пункту "в" належать: хронічні неспецифічні захворювання бронхолегеневого апарату з незначним порушенням функції зовнішнього дихання.
Показники оцінки функціонального стану апарату зовнішнього дихання наведені в таблиці 5.
Таблиця 5
Показники оцінки функції зовнішнього дихання
| Показники | Норма | Ступінь порушення функції зовнішнього дихання | |||
| Незначний | помірний | значний | |||
Тяжкість перебігу захворювання та оцінка функціонального стану апарату зовнішнього дихання встановлюються в період ремісії (після курсу лікування) з урахуванням даних анамнезу та відповідної медичної документації.
4. Стаття 49: діагноз бронхіальної астми має бути встановлений після комплексного обстеження з проведенням дослідження функції зовнішнього дихання з медикаментозними пробами;
1) до пункту "а" належить бронхіальна астма з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи (нерідко астматичний стан), із легенево-серцевою недостатністю 2 - 3 ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належать бронхіальна астма неконтрольована з важкими та частими (щотижневими) нападами задухи, з трьома та більше ознаками часткового контролю, бронхіальна астма, яка потребує постійного приймання системних (пероральних) глюкокортикоїдів;
2) до пункту "б" належить бронхіальна астма персистуюча середнього ступеня тяжкості з нечастими нападами задухи, які купіруються введенням різноманітних бронхорозширювальних препаратів. У період між нападами зберігається порушення функції зовнішнього дихання 1 - 2 ступенів;
3) до пункту "в" належить: бронхіальна астма інтермітуючого перебігу та легкого ступеня тяжкості, що не потребують стаціонарного лікування і поза нападом не супроводжуються порушенням функції зовнішнього дихання або супроводжуються незначним її порушенням, з короткотривалими нападами задухи не частіше 2 - 3 разів на рік, що легко купіруються бронхорозширювальними засобами.
До цього самого пункту належить передастма. Цей стан характеризується наявністю частих інфекційних захворювань дихальних шляхів, бронхітів, які супроводжуються пароксизмальним кашлем і порушенням бронхіальної провідності в осіб з алергічними реакціями на побутові, харчові алергени, медикаменти тощо, з полінозами, вазомоторними ринітами. Діагноз передастми має бути підтверджений алергологом та пульмонологом після спеціальних досліджень.
За відсутності нападів бронхіальної астми протягом 5 років і більше та порушень зовнішнього дихання на час медичного огляду придатність до служби кандидатів на службу визначається з урахуванням даних із місця медичного обслуговування, висновків алерголога та пульмонолога, кандидати на службу в поліцію визнаються придатними згідно із графою IV.
Якщо бронхоспастичні синдроми (обтураційний, ендокринно-гуморальний, неврогенний, токсичний та інші) є ускладненням інших захворювань, придатність до служби визначається залежно від перебігу основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.
XI. Хвороби органів травлення
1. Стаття 50: у випадках, коли сума каріозних, пломбованих та видалених зубів більше 9 і при цьому не менше 4 зубів з клінічними або рентгенологічними ознаками хронічного запалення з ураженням пульпи і періодонта, включаючи зуби із пломбованими кореневими каналами, кандидати на службу підлягають лікуванню з подальшим проходженням медичного огляду.
2. Стаття 51:
1) до пункту "а" належать дефекти нижньої щелепи після хірургічного лікування, не заміщені трансплантатами, дефекти, деформації щелепно-лицевої ділянки, а також хронічні, що часто загострюються, захворювання щелеп, слинних залоз, скронево-щелепних суглобів, анкілози скронево-нижньо-щелепних суглобів, контрактури та несправжні суглоби нижніх щелеп за відсутності ефекту від лікування або відмови від нього. До цього самого пункту належить актиномікоз щелепно-лицевої ділянки, який не піддається лікуванню.
В окремих випадках залежно від фактичної працездатності, умов служби, думки командування поліцейські з набутими дефектами та деформаціями щелепно-лицевої ділянки після ортопедичних методів лікування із задовільними результатами можуть бути оглянуті за пунктом "б";
2) до пункту "б" належать аномалії прикусу 2 - 3 ступеня із роз'єднанням прикусу більше 5 мм або із жувальною ефективністю менше 60 % за М. Г. Агаповим, хронічні сіалоаденіти із частими загостреннями, актиномікоз щелепно-лицевої ділянки із задовільними результатами лікування, хронічний остеомієліт щелеп із наявністю секвестральних порожнин та секвестрів. Особам, що проходять медичний огляд, пропонується лікування, після якого приймається рішення (постанова).
3. Стаття 52: підставою для застосування пункту "а" цієї статті є наявність в оглянутих генералізованої форми пародонтиту, пародонтозу із частими загостреннями та абсцедуванням.
Діагноз пародонтиту, пародонтозу встановлюється після ретельного дослідження всієї зубощелепної системи з рентгенографією та виявленням супутніх захворювань;
1) до пункту "а" належить пародонтит із глибиною пародонтальної кишені 5 мм і вище, резорбцією кісткової тканини альвеолярного відростка на 2/3 довжини кореня, рухомістю зуба 2 - 3 ступенів.
Пародонтит, парадонтоз I - II ступенів, стоматити, гінгівіти, хейліти та інші захворювання слизової оболонки порожнини рота, слинних залоз і язика не підпадають під дію статті.
4. Стаття 53:
1) до пункту "а" належать:
набуті стравохідно-трахеальні або стравохідно-бронхіальні свищі;
рубцеві звуження або нервово-м'язові захворювання стравоходу із значними клінічними проявами, які потребують систематичного бужування або хірургічного лікування з приводу стравохідних кровотеч;
гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) IV стадії;
2) до пункту "б" належать:
дивертикули стравоходу з клінічними проявами, які не потребують хірургічного лікування;
рубцеві звуження та нервово-м'язові захворювання стравоходу при задовільних результатах консервативного лікування;
ГЕРХ з помірним порушенням функції.
3) до пункту "в" належать:
ГЕРХ з незначним порушенням функції (у тому числі з езофагітом);
дивертикули стравоходу без клінічних проявів.
У разі виявлення стравоходу Баррета кандидати на службу в поліції за всіма графами визнаються непридатними до служби та навчання незалежно від ступеня порушення функції травлення та частоти загострень.
ГЕРХ має бути підтверджена ендоскопічним та (або) рентгенологічним дослідженням (обов'язково в горизонтальному положенні). Тяжкість перебігу ГЕРХ залежить від частоти загострень та стаціонарних лікувань.
5. Стаття 54: наявність виразкової хвороби має бути підтверджена результатами інструментальних методів дослідження (рентгенологічним дослідженням в умовах штучної гіпотонії, ендоскопічним дослідженням). При виразковій хворобі та за наявності рентгенологічного підтвердження за останні 3 - 5 років експертні рішення (постанови) щодо поліцейських можуть бути зроблені на підставі ендоскопічних досліджень;
1) до пункту "а" належать:
виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнилася пенетрацією, стенозом пілоруса при відмові від хірургічного лікування;
наслідки резекцій шлунка, накладення шлунково-кишкового сполучення, виконання стовбурової чи селективної ваготомії при порушенні функції травлення (демпінг-синдром, що не піддається лікуванню, стійкі проноси тощо) та із занепадом живлення;
повторні масивні гастродуоденальні кровотечі, стани після оперативних втручань у зв'язку з масивними повторними гастродуоденальними кровотечами;
ускладнення після оперативних втручань на шлунку і дванадцятипалій кишці у зв'язку з виразкою при незадовільних результатах лікування (стійкі анастомозити, виразки анастомозів тощо);
безперервно рецидивна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки після гострої (початкової) або хронічної форми виразкової хвороби;
2) до пункту "б" належать виразкова хвороба шлунка і виразкова хвороба дванадцятипалої кишки із частими (2 і більше разів на рік) загостреннями, з позацибулинною виразкою, множинними виразками цибулини та поза нею, мігруючими кальозними чи виразками цибулини або позацибулинної зони, що довго не заживають.
До цього самого пункту належать перебіг виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, що ускладнився перфорацією чи кровотечею або грубою рубцевою деформацією цибулини дванадцятипалої кишки, а також стани після виконання стовбурової чи селективної ваготомії в разі неефективності проведеного лікування протягом одного року, накладання шлунково-кишкового анастомозу з помірним порушенням функції травлення (рідкі і незначні прояви демпінг-синдрому, нестійке випорожнення кишечника тощо).
Обов'язковим для діагностики грубої рубцевої деформації цибулини дванадцятипалої кишки є виконання повноцінної дуоденографії в умовах штучної гіпотонії;
3) до поліцейських з неускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки з рідкими (один раз на рік і менше) загостреннями, наслідками ушивання перфоративної виразки чи органозберігаючих операцій при виразковій хворобі в разі стійкої ремісії протягом 3 - 5 років без розладів функції травлення за наявності незначної деформації цибулини дванадцятипалої кишки застосовується пункт "в" цієї статті.
Рецидивний характер перебігу захворювання необхідно підтверджувати даними амбулаторного або стаціонарного обстеження і лікування. У фазі ремісії захворювання достовірною ознакою перенесеної виразки цибулини дванадцятипалої кишки є післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні та (або) рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки при рентгенографії в умовах штучної гіпотонії, а перенесеної виразки шлунка - післявиразковий рубець при ендоскопічному дослідженні.
При неускладнених симптоматичних виразках шлунка та дванадцятипалої кишки придатність до служби визначається залежно від тяжкості перебігу основного захворювання із застосуванням відповідних статей.
Відсутність загострень виразкової хвороби протягом 3 років та більше за відсутності органічних змін шлунка та дванадцятипалої кишки не дає підстав для застосування цієї статті.
6. Стаття 55:
1) до пункту "а" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічні гастрити, хронічні дуоденіти) із значним або помірним порушенням функції із частими (3 та більше на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, або із занепадом живлення;
2) до пункту "б" належать хронічні гастрити з помірним порушенням секреторної кислотоутворювальної функції, хронічні запальні захворювання, які підлягають диспансерному нагляду і обмежують працездатність особи (у тому числі тимчасово);
3) до пункту "в" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються рідкими (один раз на рік та рідше) загостреннями (хронічні гастрити, гастродуоденіти з незначним порушенням кислотоутворювальної функції та рідкими загостреннями, що не потребують медикаментозного лікування і не обмежують працездатність).
Особи з ерозивними або запальними змінами слизової шлунка, дванадцятипалої кишки підлягають лікуванню з подальшим повторним оглядом.
У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років підстав для застосування цієї статті немає.
7. Стаття 56:
1) до пункту "а" належать токсичне ураження печінки з фіброзом та цирозом печінки, тяжкі форми токсичного ураження печінки з хронічним активним гепатитом, тяжкі форми хронічних прогресуючих активних гепатитів, хронічних рецидивуючих панкреатитів із значним або помірним порушенням функції, які супроводжуються частими (2 рази та більше на рік) загостреннями та потребують стаціонарного лікування, ускладнення після хірургічного лікування (жовчні, панкреатичні нориці тощо);
2) до пункту "б" належать хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з помірним порушенням функції, хронічні панкреатити, хронічні персистуючі гепатити, які потребують повторної госпіталізації хворого, хронічні калькульозні холецистити з печінковими коліками.
Кандидати на службу в поліції за наявності хронічного калькульозного холециститу визнаються непридатними до служби. За наявності жовчнокам'яної хвороби, холестерозу жовчного міхура, що супроводжується загостреннями хронічного холециститу, поліцейським пропонується оперативне лікування. Після проведення операції придатність до служби визначається індивідуально залежно від її наслідків.
Через 6 місяців після холецистектомії із сприятливим результатом перебігу хвороби (за відсутності ПХЕС, при нормальних лабораторних показниках функції печінки) рішення (постанова) приймається за пунктом "в" цієї статті;
3) до пункту "в" належать хронічні некалькульозні холецистити та панкреатити з рідкими загостреннями, хронічний персистуючий гепатит з незначним порушенням або без порушення функції. У всіх випадках наявності токсичного ураження печінки в анамнезі мають бути представлені дані біохімічного обстеження, ультразвукового обстеження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та інші інструментальні дані з оглядом гастроентеролога.
У разі відсутності загострень захворювань протягом 3 років та відсутності об'єктивних даних на час огляду діагноз може бути встановлений анамнестично, але підстав для застосування статті 56 в таких випадках немає.
До пункту "в" може бути віднесена гіпербілірубінемія (функціональна, ферментативна) після всебічного обстеження особи з метою виключення порушення функції та хронічної патології печінки.
8. Стаття 57:
1) до пункту "а" належать:
тяжкі форми хронічних неспецифічних виразкових колітів, ентеритів (у тому числі хвороба Крона) із значним порушенням функції;
наслідки резекції тонкої або товстої кишки із занепадом живлення та проявами демпінг-синдрому;
недостатність сфінктера заднього проходу II - III ступенів;
спайковий процес у черевній порожнині з явищами кишкової непрохідності, який потребує стаціонарного лікування;
хронічний парапроктит із частими загостреннями, що важко піддається лікуванню;
випадіння всіх шарів прямої кишки III стадії;
2) до пункту "б" належать:
хронічні виразкові коліти та ентерити, хвороба Крона з помірним порушенням функції та частими (2 рази та більше на рік) загостреннями, які потребують стаціонарного лікування, що дає нестійкий позитивний ефект;
спайковий процес у черевній порожнині, що потребує неодноразового стаціонарного лікування;
випадіння прямої кишки II стадії;
хронічний парапроктит з рідкими загостреннями або нестійкими норицями, які рідко відкриваються (1 - 2 рази на рік);
3) до пункту "в" належать:
випадіння прямої кишки при дефекації (1 стадія), яка вправляється самостійно;
хронічний парапроктит, який перебігає у формі періодичного гострого запалення без утворення зовнішньої нориці.
У разі випадіння прямої кишки, кишкових або калових свищів, звуження заднього проходу або недостатності його сфінктера, хронічного парапроктиту пропонується хірургічне лікування. Придатність до служби визначається залежно від результатів лікування.