9.1.10. Під час виконання робіт, пов'язаних із застосуванням клеїв, компаундів, лакофарбових покриттів на основі епоксидних смол та їх композицій, необхідно дотримуватись вимог Санітарних правил при виробництві та використанні епоксидних смол і матеріалів на їх основі, затверджених наказом Головного санітарного лікаря СРСР від 28.11.89 N 5159-89 (далі - ДНАОП 0.03-1.47-89).
9.1.11. Люки в підлозі фюзеляжу в робочій зоні під час виконання робіт усередині літальних апаратів повинні бути зачинені. У випадку проведення монтажних робіт, пов'язаних із відкриванням люків у підлозі літального апарата, люки повинні бути зачинені на замки після виконання цих робіт.
9.1.12. Працівники, зайняті монтажем та проведенням випробувань систем літальних апаратів, повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, що мають відповідати вимогам "Средства защиты работающих. Общие требования и классификация", затвердженим постановою Держкомітету по стандартам СРСР від 27.10.89 N 3222 (ГОСТ 12.4.011-89).
Дільниці, де виконуються роботи з токсичними речовинами, повинні бути забезпечені аптечками з набором засобів та медикаментів, що знешкоджують дію отрути і подразнювальних речовин.
9.1.13. Спеціальні огороджувальні пристрої повинні бути встановлені над проводами під напругою та повітропроводами, що йдуть від розподільних пристроїв по поверхні підлоги та перетинають зону проходу людей.
9.1.14. Виконання робіт на літальних апаратах спеціалістами усіх служб, у т.ч. і працівниками інших цехів, повинно здійснюватися тільки за згодою особи, яка відповідає за стан охорони праці на даній дільниці відповідно до своїх посадових обов'язків, із записом у журнал інструктажу з охорони праці.
9.1.15. Під час виконання монтажу електросистем, пов'язаних з паянням електроджгутів, повинні виконуватися вимоги Санітарних правил організації процесу паяння дрібних виробів сплавами, які містять свинець, затверджених наказом Головного санітарного лікаря СРСР від 20.03.72 N 952-72 (далі - ДНАОП 0.03-1.02-72).
9.1.16. Після закінчення відпрацювання систем літального апарата кнопки, тумблери, крани управління цими системами повинні бути встановлені у вихідне положення таким чином, щоби агрегати та елементи конструкції, які ними управляються, відповідали цьому положенню. При цьому системи повинні бути відключені від джерел живлення.
9.1.17. Монтаж трубопроводів повинен здійснюватися у відповідності до креслень та монтажних схем згідно з виробничими інструкціями, технічними умовами на кожний вид літального апарата.
9.1.18. Під час виконання робіт під агрегатами та літальним апаратом, на мотогондолах і силових установках на всі гостро виступні частини літального апарата повинні бути встановлені запобіжні пристрої або на них вивішені попереджувальні сигнали (червоні прапорці тощо).
9.1.19. Під час стикування консольних частин крила повинні застосовуватися підтримувальні та запобіжні пристрої. Ці пристрої повинні мати паспорти з відзначенням про випробування на вантажопідйомність та черговий огляд.
9.1.20. Конструкція оснащення для складання повинна забезпечувати вільний підхід для виконання технологічних операцій.
Усі рухомі вузли оснащення для складання (рубильники, кондуктори тощо) повинні мати обмеження ходу та бути надійно закріплені у робочому та неробочому положеннях.
9.1.21. Фіксатори рухомих вузлів повинні кріпитись до оснащення за допомогою ланцюжка або тросика.
9.1.22. На великогабаритному оснащенні для складання розводка стисненого повітря повинна бути зроблена таким чином, щоб довжина шлангів від ручних машин не перевищувала 8 м.
9.1.23. На кожному робочому місці повинна вивішуватись інструкція з охорони праці відповідно до вимог ( ДНАОП 0.00-4.15-98).
9.1.24. Не дозволяється здувати пил або стружку стисненим повітрям.
9.1.25. Машини для механізованого тарувального завертування болтових з'єднань з регулювальною величиною обертального моменту повинні мати бирку з наведеними на ній основними даними машини: шифром та номером, величиною обертального моменту, величиною тиску повітря на вході в машину та ін.
9.1.26. Підключення машини до мережі стисненого повітря необхідно здійснювати відповідно до цехової документації.
9.1.27. Організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки повинні здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2010.
( Підпункт 9.1.27 пункту 9.1 глави 9 в редакції Наказу Міністерства надзвичайних ситуацій N 1185 від 10.09.2012 )
9.2. Стикування агрегатів та роботи, що виконуються на висоті
9.2.1. Роботи на висоті понад 1,3 м повинні виконуватися з примостків, риштування та розкладних драбинок, що мають огороджувальні перила висотою не менше 1,0 м з суцільною обшивкою знизу на висоту не менше 0,15 м.
Під час застосування в роботі інструментів та пристроїв необхідно керуватись вимогами Правил безпечної роботи з інструментами і пристроями, затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 252 (ДНАОП 1.1.10-1.04-01).
9.2.2. Роботи на площинах, фюзеляжі та інших неогороджених поверхнях на висоті понад 1,3 м повинні виконуватись із застосуванням запобіжного пояса та страхувальних канатів, що відповідають "ССБТ. Строительство. Канаты страховочные. Общие требования безопасности", затверджених постановою Державного комітету СРСР по справам будівництва від 25.12.81 N 234 (ГОСТ 12.4.107-82). Страхувальні канати повинні бути закріплені за нерухомі спеціальні вузли на літальному апараті та натягнуті вздовж фюзеляжу та площин. Працівники повинні бути у взутті на гумовій підошві.
9.2.3. Роботи на площинах, фюзеляжі та кілі, мотогондолі літальних апаратів без наявності страхувальних канатів та страхувальних поясів не дозволяються.
9.2.4. Монтаж страхувальних канатів повинен виконуватися з розкладних драбинок, розташованих по периметру фюзеляжу та площин згідно із затвердженою технологічною схемою. Кріплення карабіном запобіжного пояса до елементів літального апарата, що пересувається, та до незакріплених драбин, розкладних драбинок не дозволяється.
9.2.5. Демонтаж страхувальних канатів повинен здійснюватись тільки після завершення всіх монтажно-перевірних робіт та перевірки їх службою технічного контролю.
9.2.6. Зняття стропів з кіля та з рулів повороту після стикування хвостового оперення проводити тільки з висувних драбин. При роботі з висувних драбин працівники повинні застосовувати запобіжний пояс, який повинен бути закріплений до спеціально обладнаних місць на робочій площадці.
9.2.7. Працівники, які виконують верхолазні роботи, повинні використовувати інструмент, закріплений за допомогою карабінів до запобіжного пояса.
9.2.8. Усі стикувальні роботи, пов'язані з регулюванням положення літального апарата на домкратах або зняття його з домкратів, повинна здійснювати група працівників, яка закріплена за цією операцією, під керівництвом особи, відповідальної за безпечне виконання робіт.
9.2.9. Перед кожним стикуванням агрегатів все стикувальне оснащення повинно бути перевірене. Установлення агрегатів під стикування необхідно проводити згідно із затвердженою технологічною схемою.
9.2.10. Стрем'янки, які використовуються у цеху, повинні бути інвентарними, при цьому:
9.2.10.1. Нерухомі опори двоколісних стрем'янок із відкидними або такими, що складаються, колесами повинні бути оснащені спеціальними пластинами, виконаними із фрикційного матеріалу. Ці пластини повинні забезпечувати стійкість стрем'янок від можливих падінь та мимовільних зсувів.
9.2.10.2. Настили примосток, риштувань та стрем'янок повинні бути міцними, суцільними та мати рівну поверхню.
9.2.10.3. Огороджувальні перила стрем'янок, примосток, риштувань повинні бути міцними та закінчуватись на рівні верхньої частини огородження. Ширина сходів повинна бути не менше 0,6 м, ширина східців - не менше 0,12 м, а відстань між східцями - не більше 0,2 м.
9.2.10.4. На стрем'янках та примостках повинні бути трафарети з наведеними на них основними даними: реєстраційним (інвентарним) номером, вантажопідйомністю, кількістю працівників, що можуть перебувати на них водночас.
9.2.10.5. Розсувні частини стрем'янок повинні надійно закріплюватися фіксаторами, передбаченими конструкцією цих стрем'янок.
9.2.11. Піднімання літального апарата або агрегату повинно здійснюватися рівномірно всіма домкратами з постійним нівелюванням у процесі підйому. При цьому повинен здійснюватись постійний нагляд за вертикальністю домкратів.
9.2.12. Перед установленням домкратів кожен з них повинен бути перевірений на комплектність деталей, наявність рідини в домкраті, відсутність витікання рідини в місцях з'єднань та механічних пошкоджень конструкцій. Домкрати гідравлічні повинні відповідати вимогам "Домкраты гидравлические. Типы и основные параметры, технические требования", затвердженим Мінавіапромом СРСР 1973 (ОСТ 1.03624-73).
9.2.13. Домкрати повинні бути такої конструкції, щоб вивішена частина літального апарата:
- у будь-якому положенні залишалася на опорі;
- не могла бути випадково опущена;
- не зісковзнула з опорної поверхні.
9.2.14. Не дозволяється використовувати домкрати, у яких різьба гвинта чи гайки зношена більше ніж на 20%.
9.2.15. Штоки домкратів під час підйому літального апарата повинні підстраховуватись контрувальними гайками або іншими стопорами. Під час опускання літального апарата необхідно слідкувати за рівномірним ходом штоків всіх домкратів.
9.2.16. Під час виконання стикувальних робіт з підвішування агрегатів на літальному апараті у зоні виконання робіт не повинні перебувати працівники, які не мають стосунку до даного монтажу. Під час піднімання агрегатів на висоту всі сигнали машиністу крана повинні подаватися тільки керівником робіт, який відповідає за безпечне виконання стикувальних робіт.
9.2.17. Підключення електроживлення до електрогвинтових домкратів повинно проводитись тільки особою, яка має кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III.
9.2.18. Перед зняттям літального апарата з домкратів стійки шасі повинні бути встановлені на замки, а на замках встановлено контрольні шпильки.
9.2.19. Під час проведення стельових робіт на літальному апараті, що пов'язані зі свердлінням та зенкуванням, необхідно застосовувати захисні окуляри.
Приєднання шлангів до пневматичного інструмента, вхідного штуцера роздавального трубопроводу та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомогою штуцерів або ніпелів із справною різьбою (кільцевими виточками) та стяжних хомутиків.
9.2.20. У конструкції ручного механізованого інструмента масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішування та перенесення.
9.2.21. Під час нівелювання вертольота трапи та вантажні стулки повинні бути закриті. Не дозволяється проведення будь-яких інших робіт у цей час.
9.2.22. Перед кожним підніманням та встановленням редуктора на вертоліт спецпристрій для піднімання редуктора (рим-гайка) повинен бути перевірений на міцність та в районі редукторного відсіку повинні бути встановлені спеціальні стрем'янки. Працювати з рим-гайкою, яка має механічні пошкодження, не дозволяється.
9.2.23. Установлення двигуна або повітряного гвинта на літальний апарат за допомогою вантажопідіймального крана повинно здійснюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03-02. Всі команди, що подаються керівником робіт по монтажу двигуна або гвинта, обов'язкові для всіх осіб, які зайняті виконанням даної роботи.
9.2.24. При встановленні двигуна або повітряного гвинта на літальний апарат повинні застосовуватися тільки ті спеціальні підіймальні пристрої, найменування та шифр яких вказано в інструкції з експлуатації даного двигуна. Пристрій повинен бути справним та задовольняти вимоги ДНАОП 0.00-1.03-02.
9.2.25. Під час виконання робіт на двигуні всі джерела живлення, що забезпечують запуск двигуна, повинні бути вимкнуті.
9.2.26. Під час огляду лопатей турбін турбогвинтового двигуна за працівниками, що перебувають усередині вихлопної труби, повинно бути встановлено спостереження. Наглядач повинен бути на виході із сопла та контролювати стан працівників систематичним посмикуванням рятувального шнура, закріпленого до рятувального пояса працівника. При цьому біля гвинта необхідно вивішувати попереджувальний плакат "Увага, робота на двигуні!", а спостерігач повинен стежити за тим, щоб ніхто не провернув гвинт.
9.2.27. Несучий гвинт повинен бути завжди загальмований. При необхідності провернути гвинт повинна бути подана попереджувальна команда обслуговувальному персоналу, який працює на гвинтокрилі. Гвинт можна провертати тільки після отримання відповідних команд.
9.2.28. Швартування лопатей хвостового гвинта необхідно виконувати тільки при нейтральному положенні педалей. Переміщення педалей при зашвартованих лопатях не дозволяється.
9.2.29. При навішуванні лопатей несучого гвинта:
- працівники, які перебувають біля втулки несучого гвинта, повинні бути забезпечені запобіжними засобами, що закріплюються за жорсткі вузли літального апарата;
- направляти та утримувати лопаті тільки з використанням спецзасобів у відповідності до технічних умов (технологічних документів);
- перебувати під стрілою крана та під лопатою не дозволяється.
9.2.30. При встановленні головного редуктора та автомата перекосу необхідно здійснювати фіксацію елементів управління.
9.2.31. Під час перевірки положення двигунів щодо головного редуктора на вертольоті не повинно виконуватись ніяких інших робіт.
9.2.32. Установлення втулки несучого гвинта, струмознімача несучого гвинта та лабіринту необхідно проводити у м'якому взутті та працювати із застосуванням запобіжного пояса, закріпленого за страхувальний канат.
Під час роботи на втулці несучого гвинта та автоматі перекосу працівники повинні застосовувати запобіжні ремені з карабіном, що закріплюється за міцну деталь агрегату.
9.2.33. Під час стикувальних робіт вертоліт повинен бути підстрахований від перекидання за допомогою страхувального пристрою.
9.2.34. Страхувальний пристрій повинен мати паспорт, у якому повинні робитися відмітки про випробування на вантажопідйомність та про проведення чергового огляду. Страхувальний пристрій своїми ложементами повинен спиратися на піддомкратні вузли літального апарата.
9.3. Монтаж та перевірні випробування електрорадіонавігаційних систем (далі - ЕРНС)
9.3.1. Дозвіл на підключення літального апарата до електромережі для проведення випробувань можуть давати тільки майстри або старші майстри дільниці ЕРНС із закріпленням чергового електрика для контролю за роботою електросистем.
9.3.2. Підключення літального апарата до електромережі та підключення електростендів і спостереження за станом електрокомунікацій під час випробувань дозволяється особам, які мають кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III.
9.3.3. Перед умиканням напруги на випробувальний стенд повинна бути перевірена справність ізоляції кабелів живлення, роз'єднувальних пристроїв, вимірювальних приладів пульта управління та захисного заземлення стенда. Тумблери та командно-розподільчі агрегати на щитках управління, вимикачі та перемикачі фідерів повинні бути встановлені у положення "Вимкнено", "Нейтрально" або у вихідне положення згідно з технічним описом чи інструкцією з експлуатації на відповідний літальний апарат.
9.3.4. На дільниці монтажу та випробування ЕРНС повинні бути в наявності спеціально оформлені такі попереджувальні плакати або світлові табло: "Стенд не вмикати", "Увага, ЕРНС під струмом", "Не вмикати, працюють люди" тощо, які необхідно вивішувати або встановлювати на видному місці стенда або ЕРНС при виконанні відповідних робіт.
9.3.5. Умикання електромережі ЕРНС для живлення від цехових джерел постійного або змінного струму повинно здійснюватися через пульт або розподільчий щит, який повинен бути обладнаний автоматичними пристроями, що запобігають підключенню з неправильною полярністю, обмежують струм короткого замикання та максимальної напруги.
9.3.6. Вимикачі та перемикачі перевірених фідерів по закінченні роботи повинні бути встановлені в положення "Вимкнено" або "Нейтрально".
9.3.7. Перебування сторонніх осіб під час випробувань в робочій зоні, біля пультів управління, засобів контролю, залишення виробів під напругою без чергового електрика дільниці ЕРНС не дозволяється.
9.3.8. Не дозволяється здійснювати роботи на виробі під час відпрацювання його під струмом та вмикати вироби під напругу на дільницях, де може бути в наявності пара пально-мастильних матеріалів.
9.3.9. Виконання будь-яких доробок у системі, а також усунення виявлених дефектів у монтажі повинно здійснюватись на виробі, з якого знято напругу (при повному знятті напруги від мережі та стенда).
9.3.10. Роботи щодо настроювання, регулювання та випробування електрорадіонавігаційного обладнання на виробі повинні виконуватись згідно з вимогами ДСН 3.3.6-2002 і ДНАОП 0.00-1.21-98.
9.3.11. Під час виконання робіт, пов'язаних з регулюванням, настроюванням радіоапаратури, знімати захисні кожухи з радіоапаратури та працювати без них не дозволяється.
9.3.12. Перевірні випробування радіоапаратури повинні виконуватися з мінімальною кількістю працівників, але не менше двох осіб.
9.3.13. Випробування вузлів та їх елементів на електричну стійкість ізоляції повинно виконуватись на спеціально виділеній дільниці цеху в електроізольованих захисних пристроях спеціалістами-електриками, які мають групу з електробезпеки не нижче III.
9.3.14. При випробуванні вузлів на електричну стійкість ізоляції захисні пристрої повинні бути виконані з ізоляційних матеріалів зі стійкими діелектричними характеристиками і повинні пройти електричні та механічні випробування.
9.3.15. Робоча зона під час випробування вузлів на електричну стійкість ізоляції повинна бути огороджена; на захисному пристрої повинен бути нанесений попереджувальний напис "Висока напруга, небезпечно для життя!".
9.3.16. Відкидна частина захисного пристрою повинна мати блокування, що розриває ланцюг подачі напруги на об'єкт, який перебуває на випробуванні, у разі неповного його закриття.
9.3.17. Захист працівників від опромінення хвилями надвисоких частот (НВЧ) необхідно забезпечувати згідно з вимогами ДСН 3.3.6-2002 за рахунок:
а) зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі (антені, відкритому хвилеводі тощо);
б) екранування джерела випромінювання;
в) екранування робочого місця від джерела випромінювання або віддалення робочого місця від нього;
г) застосування засобів індивідуального захисту.
Вибір засобів захисту або їх комбінацій залежить від типу джерела, його потужності та характеру технологічного процесу.
9.3.18. На дільницях, що призначені для випробувань та настроювання НВЧ-пристроїв до встановлення їх на літальний апарат, не дозволяється проводити роботи, що не пов'язані з обслуговуванням генераторів.
9.3.19. Для зменшення кількості осіб, на які може поширитися дія НВЧ-опромінювання, роботи з настроювання та випробування генераторів та антенних пристроїв на літальному апараті необхідно проводити в найменш чисельну зміну.
Режим роботи НВЧ-пристроїв, напрям випромінювання електромагнітних хвиль та заходи захисту від випромінювання повинні бути визначені так, щоб на будь-якому робочому місці цеху (дільниці) максимальна інтенсивність опромінення енергією НВЧ не перевищувала граничнодопустимих рівнів.
Робота в умовах опромінення, що перевищує граничнодопустимі рівні, не дозволяється.
9.3.20. Випробування НВЧ-генераторів та підключення до них фідерних пристроїв повинні виконуватися без випромінювання у простір.
Під час зняття основних вихідних параметрів - робочої частоти, ширини спектра та обгинаючої імпульсу струму НВЧ-коливань, споживання енергії пристроєм від мережі при багатогодинних випробуваннях у різних режимах та умовах роботи необхідно використовувати поглинальні потужності (еквіваленти антен).
9.3.21. Усі роботи з випромінювальними пристроями великої потужності (вище 100 Вт за середньою потужністю) повинні виконуватись на спеціальних відкритих площадках або в екранованих камерах.
9.3.22. На дільницях настроювання, випробувань та експлуатації НВЧ-генераторів, а також на сусідніх з ними дільницях необхідно систематично проводити вимірювання інтенсивності випромінювання на кожному робочому місці згідно з інструкцією з охорони праці та вимогами ДСН 3.3.6-2002.
9.4. Монтаж і перевірка паливної системи
9.4.1. Монтаж усередині баків повинен виконуватись чистим інструментом, виготовленим із кольорових металів або покритим міддю, що унеможливлює утворення іскри.
9.4.2. Виклеювання відсіків під паливні баки повинні здійснювати працівники в кількості не менше двох осіб при діючій припливно-витяжній вентиляції всередині відсіків.
9.4.3. Переносні світильники, що застосовуються під час роботи всередині паливних баків та при виклеюванні відсіків під паливні баки, повинні бути виконані у вибухобезпечному варіанті напругою не більше 12В і відповідати вимогам пункту 7.10 цих Правил.
9.4.4. Зберігання клею у проміжній коморі цеху не повинно перевищувати потреб виконання завдання на добу.
9.4.5. Заносити клей усередину виробу дозволяється у щільно закритій тарі не більше двох кілограмів на одного працівника.
9.4.6. Тара, у якій зберігаються клеї, повинна бути стійкою, виготовленою з кольорових металів та обладнана кришкою, яка щільно закривається. Кришка повинна відкриватися лише безпосередньо під час виконання клейових робіт.
9.4.7. Під час роботи в зоні виклеювання відсіків під паливні баки проведення інших робіт не дозволяється.
9.4.8. Після проведення випробувань на герметичність паливної системи вся контрольна суміш (фреоново-повітряна, гелієво-повітряна тощо) повинна видалятись за межі цеху спеціальним трубопроводом або повітропроводом відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.07-73. Не дозволяється викидати контрольну суміш у виробниче приміщення.
9.4.9. Усувати дефекти, здійснювати підтягування з'єднань, роз'єднувати трубопроводи, знімати агрегати паливної системи дозволяється тільки після повного зняття тиску в системі.
9.4.10. Перевірку роботи управління двигунами повинна проводити група працівників у кількості не менше двох осіб, одна з яких повинна перебувати в зоні об'єкта, що перевіряється, для спостереження та попередження про небезпеку наближення людей до зазначеного об'єкта. У зоні переміщення рухливих елементів конструкції двигуна повинна бути встановлена світлова сигналізація "Небезпечна зона".
9.4.11. Під час випробування паливних баків на герметичність панелі центроплану крила, що знімаються, а також люки обтічників шасі під паливні баки повинні бути закриті.
9.5. Монтаж та перевірка систем життєзабезпечення
9.5.1. Монтаж кисневої системи повинен проводитись хромованим або вороненим справним та чистим інструментом.
9.5.2. Працівники, зайняті монтажем кисневої системи, повинні бути вдягнені у чистий спецодяг, руки повинні бути вимиті з милом.
9.5.3. Під час монтажу кисневої системи не допускається наявність мастила на руках, одязі, інструменті, на з'єднаннях трубопроводів та приладах.
9.5.4. У зоні виконання монтажу та перевірки кисневої системи виконувати паралельно інші роботи не дозволяється.
9.5.5. Перевірні випробування кисневої системи повинні виконуватися із застосуванням спеціального стенда під керівництвом особи, спеціально призначеної для цього роботодавцем.
9.5.6. Усувати дефекти, здійснювати підтягування з'єднань, роз'єднувати трубопроводи, знімати агрегати кисневої системи дозволяється тільки після повного зняття тиску в системі.
9.5.7. Продувати та здійснювати перевірку герметичності кисневої системи дозволяється тільки чистим азотом за наявності паспорта на його застосування для заповнення кисневої системи з тиском, передбаченим технічними умовами на цей виріб.
9.5.8. У процесі перевірки аварійного скидання ліхтаря кабіни літальних апаратів пристрій для здійснення відтягувального зусилля на ліхтарі кабіни повинен бути перевірений на відповідність технічним умовам.
9.5.9. Вантажний гак крана та шток циліндра пристрою для створення відтягувального зусилля на ліхтарі кабіни під час його скидання (ліхтаря кабіни) повинні бути забезпечені запобіжними замками, що попереджують самовільне випадіння вантажозахватного пристрою.
9.5.10. Тиск у повітряний шланг герметизації ліхтаря кабіни та дверей необхідно подавати тільки при закритих на замки дверях та ліхтарі кабіни.
9.5.11. Під час виконання монтажних перевірних робіт усередині кабіни при відкритому ліхтарі кабіни необхідно ставити стопор, що перешкоджає закриванню ліхтаря кабіни.
9.5.12. Під час відпрацювання систем вхідних дверей літальних апаратів працівники повинні бути розставлені відповідно до технологічної (виробничої) схеми. При цьому всі команди повинні подаватися тільки керівником робіт.
9.5.13. Випускання повітря з циліндрів механізму під час піднімання чи опускання ліхтаря кабіни повинно виконуватися протягом часу, обумовленого технічними умовами на дану операцію. Не дозволяється примусове затримання ліхтаря кабіни в проміжному положенні під час опускання.
9.6. Відпрацьовування та випробування гідросистеми
9.6.1. Монтаж гідросистем на літальному апараті повинен виконуватись із застосуванням перевірених, випробуваних та прийнятих службою технічного контролю елементів (трубопроводів, шлангів, агрегатів тощо).
9.6.2. Випробування гідросистеми літального апарата на герметичність необхідно проводити з використанням спеціального гідростенда під керівництвом майстра дільниці або особи, спеціально призначеної для цього роботодавцем.
9.6.3. Під час випробування та заправки гідросистеми літального апарата гідросумішшю на ньому не повинні проводитися інші паралельні роботи. Стороннім особам перебувати на літальному апараті не дозволяється.
9.6.4. Заправка гідросистеми гідросумішшю повинна здійснюватися закритим способом через бортові штуцери заправки.
9.6.5. Промивання гідросистеми гідросумішшю необхідно проводити від спеціального стенда для промивки під керівництвом майстра дільниці або особи, спеціально призначеної для цього роботодавцем.
9.6.6. Під час промивання гідросистеми в місці її проведення повинно бути встановлене світлове табло "Увага, проводиться промивка гідросистеми!". Робоча зона навкруги виконавчих агрегатів, які містять гідросистеми (елеронів, закрилків тощо), повинна бути огороджена.
9.6.7. При застосуванні робочих рідин НГЖ-4(*), НГЖ-5у(*) у гідроагрегатах та гідросистемах працівники повинні дотримуватись таких вимог безпеки:
_______________
(*) Рідини НГЖ-4, НГЖ-5у - це синтетичні рідини на основі фосфороорганічного ефіру із загусниками - органічними полімерами та спеціальними присадками. Рідина може проникати до організму людини через непошкоджену шкіру.
- запобігати попаданню рідини на шкіру, слизову оболонку;
- працювати у спецодязі, поліетиленових рукавицях, поліетиленовому фартусі та нарукавниках, захисних окулярах;
- для захисту шкірного покриву застосовувати захисні мазі типу ИЭР-1 або ИЭР-2;
- для захисту органів дихання в аварійних ситуаціях застосовувати респіратори (РУ-60М або ШБ-1 "Лепесток");
- перед прийманням їжі знімати спецодяг та мити руки. Не зберігати та не приймати їжу на робочому місці.
9.6.8. У разі попадання рідини НГЖ-4 (НГЖ-5у) на відкритий шкірний покрив ушкоджену частину тіла необхідно помити спочатку холодною, а потім теплою водою з милом. При виникненні больового відчуття або подразнення звернутися до лікаря.
9.6.9. Пролиту на підлогу рідину НГЖ-4 (НГЖ-5у) засипати тирсою та прибрати лопатою або совком у спеціальну посудину.
9.6.10. Обладнання та приміщення для випробувань гідроагрегатів і гідросистем повинні мати попереджувальні написи "Для НГЖ-4 (НГЖ-5у)".
9.6.11. Брати пробу, розбирати агрегати, зливати та замінювати НГЖ-4 (НГЖ-5у), знімати фільтри дозволяється при температурі рідини не більше 30 град.С та при ввімкненій витяжній вентиляції.
9.6.12. У разі викиду в повітря робочої зони рідини НГЖ-4 (НГЖ-5у) із гідросистеми, що перебуває під тиском, необхідно вжити заходів щодо виходу рідини (пари, аерозолю) у приміщення та унеможливити їх вплив на працівників. Рідину необхідно прибрати з поверхні агрегатів, стін, стелі та підлоги чистою сухою ганчіркою, потім протерти ганчіркою, змоченою теплою водою, що містить 1,5-2,0 г прального порошку на 1 л води. Очищене місце протерти сухою серветкою. Відновлення робіт може бути дозволено тільки після отримання даних аналізу про відповідність повітря робочої зони санітарним нормам.
9.6.13. Приміщення, де виконуються роботи з рідиною НГЖ-4 (НГЖ-5у), повинні бути обладнані припливно-витяжною, загальнообмінною та місцевою вентиляцією.
9.6.14. Після закінчення робочої зміни підлога приміщення повинна прибиратись вологою ганчіркою або вологою тирсою з її подальшою утилізацією.
9.6.15. Усувати дефекти, здійснювати підтягування з'єднань, роз'єднувати трубопроводи, знімати гідроагрегати в гідросистемі дозволяється тільки після повного зняття тиску в системі.
9.6.16. У разі випадкового попадання промивної гідросуміші на виріб її слід негайно зняти серветкою.
9.6.17. Відпрацьовування гідросистеми і гідроагрегатів повинно проводитися від спеціального стенда під керівництвом особи, спеціально призначеної для цього роботодавцем.
9.6.18. Місце відпрацьовування гідроагрегатів (шасі, закрилки, люки) повинно бути огороджене, на видному місці має бути встановлене світлове табло - "Увага, ведеться відпрацювання гідроагрегатів!".
9.6.19. Входити в огороджену зону стороннім особам або проводити будь-які роботи на гідроагрегатах під час їх відпрацьовування не дозволяється.
9.6.20. Під час відпрацьовування всієї гідросистеми та її агрегатів, а також під час автономного відпрацювання кожного агрегата системи повинні призначатися чергові для спостереження за агрегатами, що відпрацьовуються, та попередження про небезпеку наближення людей до гідросистеми, що перебуває під тиском. При цьому у разі потреби слід користуватися переговорним пристроєм.
9.6.21. Під час проведення робіт у відсіках шасі, коли стійка прибрана, технологічні крани, які встановлені на лініях прибирання шасі, повинні бути закриті. Для унеможливлення зачинення стулок на штоки циліндрів стулок повинні бути встановлені запобіжні хомути, а троси управління аварійного відкриття замка повинні бути від'єднані від замка.
9.6.22. Під час випуску та прибирання шасі, закрилків тощо повинна бути подана керівником робіт команда: "Від шасі!", "Від закрилків!" тощо, і тільки після отримання відповіді від чергового "Єсть від шасі!", "Єсть від закрилків!" тощо виконуються операції з їх випуску або прибирання.
9.6.23. Після закінчення відпрацьовування гідросистеми стійки шасі повинні бути випущені і зафіксовані в нейтральному положенні фіксатором. Тиск у системі повинен бути знятий.
9.6.24. Під час роботи в зоні можливого переміщення агрегатів тиску в гідросистемі не повинно бути, гідростенд повинен бути від'єднаний від електросистеми і на ньому має бути вивішений попереджувальний плакат "Не вмикати!".
9.6.25. Після закінчення робіт з відпрацьовування гідросистеми всі органи управління повинні бути встановлені у вихідне положення, а при необхідності - законтрені. Тиск у гідросистемі повинен бути знятий.
9.6.26. Температура робочої рідини під час промивання і відпрацьовування гідросистеми не повинна перевищувати температури, обумовленої технічними умовами на дану рідину.
9.7. Відпрацьовування та перевірка систем управління
9.7.1. Під час відпрацьовування систем управління необхідно:
а) поставити чергових біля рулів та щитків;
б) перекладання командних та виконавчих органів системи проводити під керівництвом особи, спеціально призначеної для цього роботодавцем;
в) вивісити на видному місці світлове табло "Увага, здійснюється відпрацьовування систем управління!" і в зоні переміщення рухомих елементів конструкції перед початком роботи з ними встановити світлову сигналізацію "Небезпечна зона!";
г) подавати звукові попереджувальні сигнали перед тим, як спрацює система;
ґ) заборонити перебування сторонніх осіб у зоні переміщення елементів (крила, стабілізатора, закрилків, гальмових щитків, клину повітрозабірника тощо) біля пульта управління, у зоні руху качалок, тяг, бустерів;
д) проводити фіксацію органів управління під час відпрацювання рулів висоти та проводити фіксацію органів управління рулів висоти під час відпрацювання рулів напряму;
е) установити на пульті управління під час відпрацювання рулів висоти (РВ), на органи управління рулів напряму (РН) плакат "Педалями не працювати!". Під час відпрацювання рулів напряму (РН) на органи управління рулів висоти (РВ) вивісити плакат "Штурвалом не працювати!".
9.7.2. Під час регулювання поздовжнього управління, ножного управління, управління загальним кроком, поперечного управління вертольотом фіксацію відповідних органів регулювання у кабіні необхідно проводити спеціальними пристроями, обумовленими технічними умовами на відповідну операцію.
9.7.3. Працівники, зайняті відпрацюванням систем управління, при необхідності (за наявності шуму або коли вони не бачать один одного) повинні бути забезпечені переговорними пристроями.
9.7.4. Під час відпрацьовування системи управління виконувати заміри відхилень органів управління з крила стабілізатора, триматися за закрилки, зализи, елерони, гальмові щитки в момент підйому та випуску їх не дозволяється.
9.7.5. При виконанні монтажу та перевірних робіт на літальному апараті гальмові щитки повинні бути прибрані. У разі відсутності робіт на літальному апараті при випущених гальмових щитках та за наявності тиску у гідросистемі виробу на гальмові щитки повинні бути встановлені спецупори, які б попереджували їх самовільне закриття.
9.7.6. Під час виконання робіт з одним з виконавчих органів управління або злітно-посадочних засобів проводити відпрацювання інших елементів управління заборонено.
9.8. Відпрацьовування спецсистем літака та вертольота
9.8.1. Перед підвішуванням вантажів на виріб системи управління стулками люків та скиданням вантажів повинні бути знеструмлені. Тяги управління стулками люків повинні бути від'єднані від стулок.
9.8.2. Робоча зона під час перевірки систем скидання вантажу і систем охолодження повинна бути огороджена, і біля неї повинно бути вивішене світлове табло "Увага, не входити! Іде відпрацьовування!".
9.8.3. Під час відпрацьовування систем підвішування та скидання вантажу на виробі не повинно проводитись ніяких інших робіт. Виріб при цьому повинен бути знеструмлений.
9.8.4. Працівники, зайняті відпрацьовуванням системи піднімання та скидання вантажу, повинні бути забезпечені переговорними пристроями. Усі команди повинні подаватися тільки керівником випробувань, який перебуває біля об'єкта відпрацьовування.
9.8.5. Підвішування вантажу на касетотримач повинно здійснюватися за відсутності людей у кабіні і на виробі. Під час піднімання та опускання вантажів необхідно користуватися тільки спеціальним оснащенням, яке має паспорт на випробування.
9.8.6. Скидання вантажу повинно здійснюватися у спеціальну яму з амортизувальним заповненням (тирса, поролон тощо). Розміри ями повинні визначатися габаритами моделі вантажу. Працювати в ямі при підвішеному вантажі з незачиненими вантажними стулками не дозволяється.
9.8.7. Перед відпрацьовуванням систем скидання вантажу виріб повинен бути надійно зафіксований, а вантажний відсік повинен бути розміщений безпосередньо над ямою для скидання.
9.8.8. Під час виконання робіт у вантажних відсіках усі автомати захисту мережі (АЗМ) групи "В" у кабіні і на борту виробу повинні бути вимкнуті.
9.8.9. Продувку і заповнення систем охолодження проводити тільки чистим азотом, що має паспорт на його застосування, у відповідності до технічних умов на виконання даної операції. При цьому випробувальні гази із магістралі системи охолодження під час продування та випробування на герметичність повинні видалятися за межі цеху спеціальним трубопроводом або повітропроводом відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.07-73. Не дозволяється викид азоту в робоче приміщення.
9.9. Робота зі спецобладнанням
9.9.1. Робота із сигналізаторами або іншими виробами (далі - сигналізатор), у яких використовуються закриті джерела іонізувального випромінювання, повинна виконуватись відповідно до вимог інструкції з їх монтажу та експлуатації та вимог Основних санітарних правил протирадіаційного захисту України (ОСПУ), затверджених постановою Головного санітарного лікаря України від 28.12.2000 N 120 (ДСП 6.074.120-2001).
9.9.2. Сигналізатори із джерелами іонізувального випромінювання повинні зберігатись у спеціально обладнаних стелажах або у сейфах, які повинні зачинятись, пломбуватись та позначатись знаком радіаційної небезпеки.
9.9.3. Транспортування та всі роботи із сигналізаторами повинні проводитись тільки за умови, що вони вкриті захисними пристроями. Захисний пристрій може зніматись тільки під час відпрацювання сигналізаторів під дією струму та перед польотом.
9.9.4. При неможливості подальшої експлуатації сигналізаторів (поломка, закінчення строку експлуатації) датчик із джерелом іонізувального випромінювання повинен бути відправлений на підприємство, що його виготовляє, або переданий з актом до спеціалізованої організації для захоронення.
9.9.5. У разі порушення цілісності захисного пристрою датчика сигналізатор повинен бути перевірений на відсутність радіоактивного випромінювання. Не дозволяється розбирати датчик із джерелом іонізувального випромінювання.
9.9.6. Для контролю за станом сигналізаторів роботодавець повинен призначити наказом відповідальну особу за дотриманням вимог інструкції з експлуатації сигналізаторів.
9.9.7. Межі небезпечної зони для джерела іонізувального випромінювання необхідно позначати попереджувальними знаками радіаційної небезпеки.
9.9.8. При сигналізаторі, що не працює, вихід пучка іонізувального випромінювання повинен перекриватись пристроєм, який передбачений конструкцією сигналізатора.
10. Вимоги до перевірних та випробувальних стендів
10.1. Перевірні та випробувальні пересувні стенди повинні бути закріплені за відповідальними особами, призначеними роботодавцем. Стенди повинні зберігатися в ізольованій прибудові до цеху або в спеціально відведеному місці в цеху.
10.2. Стенди, що розміщені в місцях зберігання, повинні бути справними, мати паспорти, у яких повинні бути вказані їх технічні характеристики, принципові схеми та журнали для реєстрації регламентних робіт, що проводяться на стенді, а також інструкцію з експлуатації. У паспорті на стенд повинні бути вказані терміни перевірки стенду.
10.3. До управління стендами повинні допускатися особи, які пройшли спеціальне навчання і мають посвідчення на право виконання перевірних та випробувальних робіт на виробі.
10.4. Прилади, що встановлені на пульті стенда (для вимірювання тиску та температури середовища), повинні проходити періодичну перевірку відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94. Редуктори, відсічні запобіжні клапани повинні перевірятися на справність з наступним опломбовуванням не рідше одного разу на 6 місяців із занесенням результатів перевірки до паспорта або журналу контрольних перевірок. Тумблери перед підключенням стендового обладнання до джерел живлення системи повинні бути у положенні "Вимкнуто".
10.5. На стендах повинні бути трафарети із зазначенням призначення стенда ("Для промивки", "Для відпрацювання" тощо), манометрів, вимикачів та інших приладів і агрегатів згідно з принциповою схемою стенда та інструкцією з експлуатації.
10.6. Конструкція стендів, пультів управління, рукавів, шлангів та електроджгутів повинна забезпечити надійність і зручність приєднання до виробу.
10.7. Для підключення гідравлічних стендів до виробу повинні застосовуватися труби з нержавіючої сталі або рукава з фторопласту з металевим оплетенням.
10.8. Стенди повинні бути забезпечені спеціальними шухлядами або контейнерами для зберігання шлангів, рукавів та електроджгутів.
10.9. Пофарбування перевірних та випробувальних стендів повинно відповідати вимогам СН 181-70.
10.10. Умикання і вимикання стендів в електромережу повинно здійснюватися тільки особами, які мають кваліфікаційну групу не нижче III. Після закінчення робіт залишати стенди ввімкненими в електромережу не дозволяється.
10.11. Матеріали для заправлення гідростендів повинні зберігатися у спеціальному пожежобезпечному приміщенні, обладнаному витяжною вентиляцією.
10.12. Заправлення баків гідросистем гідросумішшю необхідно проводити на спеціально виділеній для цього дільниці, забезпеченій засобами пожежогасіння відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83.
10.13. Під час відпрацювання систем стенд повинен бути надійно встановлений для усунення можливості самовільних пересувань.
10.14. Балони зі стисненим газом повинні кріпитися на стенді та мати маркування відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.
10.15. Усі стенди, що застосовуються під час відпрацювання систем літального апарата, повинні відповідати вимогам керівних матеріалів та галузевих стандартів на перевірні і вимірювальні пересувні стенди (додаток 3).
10.16. Шланги для підключення систем літального апарата до стенда продувки повинні бути забезпечені запобіжним тросом.
10.17. Стенд для зарядження пневматиків шасі повинен бути забезпечений редуктором та манометром. Пневматики повинні бути обладнані захисною огорожею.
11. Вимоги безпеки під час випробування систем і конструкцій літального апарата на герметичність та усунення дефектів герметизації
11.1. Випробування літальних апаратів на герметичність тиском, передбаченим технічними умовами на відповідні літальні апарати, повинні здійснюватися у спеціально ізольованому приміщенні або в цеху, коли інші роботи в ньому не виконуються.
11.2. Роботи, пов'язані з усуненням дефектів герметизації, повинні проводитись тільки після випробування систем, конструкцій, агрегатів на міцність. При цьому на даному виробі не повинно проводитись паралельно ніяких інших робіт.
11.3. Під час випробування літального апарата або його агрегатів на герметичність люки, двері, ліхтар кабіни та інші подібні місця повинні бути захищені спеціальними чохлами, передбаченими технологією для забезпечення безпеки при виконанні робіт. Розміри зон для випробування визначаються залежно від об'єму та тиску, на який випробується літальний апарат. Зона повинна бути огороджена, і на видному місці перед входом до неї повинно бути вивішене світлове табло "Випробування під тиском! Не входити!".
11.4. Під час випробування літального апарата на герметичність працівники, які проводять випробування поза літальним апаратом, повинні бути в спеціально обладнаному укритті або за межами небезпечної зони, визначеної у технічній документації. Зовнішній огляд літального апарата, агрегатів, вузлів після випробування на герметичність повинен проводитись під тиском не вище 0,02 МПа (0,2 кгс/кв.см).
11.5. Випробування літального апарата, блоків, вузлів, агрегатів на герметичність необхідно проводити тільки з використанням спеціального випробувального стенда, обладнаного відповідними приладами, контрольною апаратурою та системою фільтрів. Перелік приладів, контрольної апаратури та фільтрів визначається технічними умовами на випробування.
11.6. Під час випробування на герметичність повинно бути забезпечено герметичне та надійне з'єднання шлангів і трубопроводів, підключених до манометрів, які показують тиск на виробі.
11.7. Випробувачі під час перебування всередині кабіни літального апарата, обладнаного відкидним ліхтарем, повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту голови та очей (шоломами, захисними окулярами).
11.8. У кабіні літального апарата повинен бути встановлений запобіжний клапан, передбачений конструкцією випробувального стенда і відрегульований на максимальний тиск з технічними умовами на випробування.
11.9. У разі необхідності аварійного скидання тиску в літальному апараті повинен застосуватися спеціальний пристрій. Рукоятка управління цим пристроєм повинна бути запломбована. Випадки зривання пломби повинні заноситись у спеціальний журнал із зазначенням причин.
Управління зниженням тиску всередині літального апарата дозволяється лише у таких випадках:
- при необхідності термінового виходу людей;
- коли дається попередження про неможливість здійснити зниження тиску ззовні;
- коли без попередження ззовні зниження тиску не починається або зненацька припиняється.
11.10. У разі потреби виконання робіт всередині літального апарата під підвищеним тиском працівники повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту та переговорними пристроями. Тиск не повинен перевищувати 0,02 МПа (0,2 кгс/кв.см).
11.11. Час перебування кожного працівника під підвищеним тиском, час входу та виходу повинні враховуватись та реєструватися у спеціальному журналі обліку часу роботи всередині літального апарата або його окремих вузлів під підвищеним тиском (додаток 4). Журнал повинен зберігатися у особи, відповідальної за випробування літального апарата на герметичність.
11.12. Усередині літального апарата на період усунення дефектів герметизації повинні бути в наявності:
- аптечка з набором медикаментів та перев'язувальних матеріалів для надання першої невідкладної допомоги;
- прилад для контролю тиску всередині літального апарата;
- термометр для контролю температури повітря.
Температура повітря всередині літального апарата повинна бути в межах 16-22 град.С;
- таблиця сигналів для світлової сигналізації;
- первинні засоби пожежогасіння;
- переговорний пристрій для прямого та зворотного зв'язку з пультом випробування (при необхідності).
11.13. Під час усунення дефектів із застосуванням спеціальних герметиків при герметизації літальних апаратів або їх агрегатів, блоків, вузлів повинні виконуватись вимоги Правил безпеки праці при герметизації виробів космічної техніки, затверджених Мінавіапромом від 04.02.91 (далі - ДНАОП 1.4.72-1.36-91), та ДНАОП 0.03-1.47-89. При цьому працівники, які зайняті виконанням робіт з герметиком, повинні застосовувати спеціальні захисні креми та респіратори відповідно до галузевих норм.
11.14. На пульті управління випробувального стенда повинні бути: мікрофон і телефон переговорного пристрою для зв'язку з працівниками всередині літального апарата, номери телефону медпункту та пожежної охорони.
11.15. Переносні світильники, що застосовуються при виконанні робіт під час усунення дефектів при герметизації, повинні відповідати вимогам пункту 9.4.3.
11.16. Герметики повинні поставлятися до цеху готовими до використання у чистому дюралюмінієвому посуді зі щільно закритими кришками. До літального апарата герметики повинні заноситися в тарі з кришкою, що закривається, у кількості, необхідній для виконання завдання.
11.17. Контроль за температурою повітряного середовища в літальному апараті повинен здійснюватися за допомогою термометрів, розміщених у різних місцях літального апарата. Застосування ртутних термометрів не дозволяється.
11.18. Контроль герметичності відсіків (кесон-баків, центропланів, фюзеляжів) пневматичним методом із застосуванням індикаторів течі на основі поверхнево-активної речовини (ПАР) повинен виконуватись на окремо виділеній дільниці, що забезпечена:
- стендами (пневмопультами), що забезпечують заповнення виробів повітрям під тиском відповідно до технічних умов на випробування;
- підведенням стисненого повітря з точкою роси згідно з технічними умовами на випробування;
- підведенням напруги не вище 12 В для переносних світильників.
11.19. Випробування з використанням ПАР повинні проводитись обслуговувальним персоналом у кількості не менше двох осіб.
При заповненні виробу повітрям необхідно проводити контроль тиску з манометром. Не допускати перевищення тиску понад величину, указану в технічних умовах на випробування виробу.
12. Вимоги безпеки під час пневмовипробування повітряно-арматурних блоків (ПАБ), вузлів, агрегатів, спецвиробів високим тиском
12.1. Випробувальні установки
12.1.1. Монтаж та виготовлення випробувальних установок повинні здійснюватися лише за проектом, розробленим спеціалізованими проектними організаціями або окремими підприємствами, затвердженим керівництвом цих організацій чи підприємств. Організація, що розробила проект, відповідає за вибір схеми випробувальної установки, системи управління, контролю та регулювання, вибір арматури, розрахунки елементів і вузлів установки на міцність.
12.1.2. Матеріали, що застосовуються для виготовлення установок та їх обладнання, пультів управління тощо, повинні задовольняти вимоги проекту, технічних умов і вибиратися з урахуванням умов їх експлуатації (впливу робочого середовища, тиску тощо).
12.1.3. Кожна випробувальна установка для пневмовипробувань ПАБ, вузлів, агрегатів, спецвиробів літальних апаратів на герметичність повинна бути обладнана системами світлової та звукової сигналізації, які повинні включатися автоматично перед поданням тиску на виріб, що випробується.
12.1.4. Системи випускання газу з виробу, що проходить випробування, повинні бути обладнані глушниками, які знижують шум до рівня, установленого нормами, відповідно до вимог Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.6.037-99).