Про затвердження Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих ресурсів

- витримувати в чистій морській воді.

При експорті молюсків чиста морська вода повинна відповідати вимогам, указаним у додатку 3.

8.1.4. Керівництво підприємства повинно відповідати за стан джерел водопостачання (магістралі, загальні магістралі з проміжним зберіганням, поверхнева та колодязна вода) та придатність води, яку використовують на підприємстві для пиття.

8.1.5. На підприємстві має бути план сітки водопостачання, схема розташування трубопроводів та стоків підприємства. Стоки повинні бути відмічені на плані шляхом послідовної нумерації.

8.1.6. При хлоруванні води час контакту хлору з водою має забезпечувати реакцію його з органічними сполуками і складати 20-30 хв.

Уміст залишкового хлору необхідно перевіряти не рідше одного разу на день.

8.1.7. При виробництві продукції з риби та інших водних живих ресурсів, яка призначена для експорту в країни ЄС, не слід користуватися гіперхлорованою водою.

8.1.8. За мікробіологічними показниками вода повинна відповідати нормам, вказаним у таблицях 1, 2 додатку 3.

8.1.9. Методи випробувань

8.1.9.1. Визначення числа загальних і фекальних колі-форм проводять методом граничних розведень і результат виражають у значеннях найбільш імовірного числа (НІЧ) чи методом мембранних фільтрів.

Як тверде поживне середовище може бути використаний агар Ендо.

Температура термостатування при визначенні загальних колі-форм - 37 град. C, фекальних колі-форм - 44 град. C.

8.1.9.2. Визначення фекальних стрептококів проводять одним з двох методів:

- методом Лиски на середовищі з азидом натрію. Результат виражають у НІЧ.

- методом прямого посіву на диференційно-діагностичне середовище.

8.1.9.3. Сульфітредукуючі клостридії визначають одним з трьох методів після прогрівання зразка до 80 град. C:

- шляхом посіву в середовище з глюкозою, сульфітом, залізом та підрахуванням колоній, які мають чорний ореол;

- мембранним методом: мембранний фільтр, укритий шаром агару, культивують на середовищі з глюкозою, сульфітом і залізом;

- визначення НІЧ у пробірках на диференційованому середовищі.

8.1.9.4. Загальне число бактерій (ЗЧБ) визначають глибинним посівом матеріалу в поживний агар і термостатуванням посівів при температурі 22 град. C протягом 72 год і 37 град. C протягом 48 год.

У морській воді ЗЧБ не визначають.

Для колі-формних мікроорганізмів не повинно бути позитивного результату у двох послідових зразках.

Якщо в зразках виявлена присутність E.coli, фекальних стрептококів чи сульфітредукуючих клостридій, вода з джерела не дозволяється до використання без попередньої дезінфекції.

8.1.10. Періодичність мікробіологічного контролю води:

- призначеної для постачання людям без проміжного зберігання слід проводити не рідше одного разу на рік з різних пунктів на території підприємства;

- призначеної для постачання людям з проміжним її зберіганням - не рідше одного разу на місяць.

8.2. Вимоги до збирання, первинної обробки та транспортування молюсків

8.2.1. Спосіб збирання, первинна обробка молюсків (піднімання колекторів з молюсками, відділення їх від колектора, миття, очищення від наростів та інших забруднень) не повинні наносити механічних пошкоджень живим двостулковим молюскам.

8.2.2. Способи обробки, транспортування, вивантаження молюсків повинні унеможливлювати додаткове забруднення, зниження якості і зберігати ознаки їх життєздатності.

8.2.3. Транспортний засіб, що застосовують для доставки молюсків, повинен відповідати вимогам санітарних правил і мати пристрій для стікання води.

8.2.4. Транспортування молюсків має здійснюватися в спеціальних ємкостях або контейнерах з проточною чи морською водою, яка періодично замінюється, при її температурі не вище 25 град. C.

8.2.5. Допускається транспортування молюсків насипом без води в спеціальних контейнерах шаром не більше 2/3 висоти ємкості (висота шару молюсків не більше 1 м) при температурі повітря від 0 град. до 12 град. C.

При підвищенні температури повітря вище встановленої молюски охолоджують льодом, льодо-сольовою сумішшю чи охолодженою до 2 град. C морською водою.

8.2.6. Кожна партія молюсків повинна супроводжуватися документом, що містить таку інформацію:

- назву судна (збирача) та його власника;

- дату збирання;

- місце збирання;

- види і кількість молюсків;

- тривалість транспортування;

- підпис відповідальної особи.

8.3. Вимоги до підприємств, які переробляють молюсків

8.3.1. Підприємства і цехи не повинні бути розташовані близько від джерел утворення неприємних запахів, диму, пилу та інших забруднень.

Територія не повинна заливатися стічними водами під час припливу чи стікання з довколишніх районів.

8.3.2. Цехи і територію повинні утримувати у задовільному стані: не допускати забруднення молюсків різними видами відходів, брудною водою, випарами, а також наявності гризунів чи інших тварин.

8.3.3. Цехи, де обробляють чи зберігають молюски, повинні мати:

- покриття підлоги, яке легко очищується і має нахил для стікання води;

- достатній робочий простір, який дає змогу здійснювати всі операції при природному освітленні;

- окреме обладнане приміщення для миття інвентарю, тари;

- достатню кількість роздягалень, умивальників, туалетів.

8.3.4. Цехи мають бути забезпечені питною водою, що відповідає вимогам ГОСТ 2874, а також системою постачання чистої морської води. Труби та крани з питною водою повинні чітко відрізнятися від труб і кранів з непитною водою.

8.3.5. Обладнання і прилади, поверхня яких стикається з молюсками, повинні бути виготовлені з нержавіючого матеріалу.

8.3.6. Загальні гігієнічні вимоги до території , обладнання, робочих місць та персоналу вказані в пунктах 3, 9, 10, 11, 12 цих санітарних правил і норм.

8.4. Вимоги до очищувальних центрів

8.4.1. Вимоги до басейнів і ємкостей для витримування молюсків

8.4.1.1. Обладнання та ємкості для витримування молюсків не повинні являти собою джерело забруднення. Підлога і стіни очищувальних басейнів повинні мати водонепроникну поверхню, яка легко миється і чиститься. Для виготовлення басейнів повинні застосовувати нетоксичні матеріали, що не піддаються корозії.

8.4.1.2. Конструкція басейнів повинна:

- забезпечувати рівномірне протікання води через контейнери з молюсками;

- попереджувати виникнення застійних зон і пов'язану з ними можливість вторинного забруднення молюсків.

8.4.1.3. Необхідний рівень циркуляції води в басейнах досягається при співвідношенні їх довжини і ширини від 1:10 до 1:4. При значній довжині лотків їх установлюють з нахилом до 2% для стікання води.

8.4.2. Вимоги до якості морської води, яку використовують для очищення живих двостулкових молюсків

8.4.2.1. Район водозабору морської води, яку використовують для очищення молюсків, не повинен забруднюватися промисловими або господарсько-побутовими стічними водами.

8.4.2.2. Морська вода після знезараження за бактеріологічними показниками повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874.

8.4.2.3. Очищення молюсків проводять в чистій морській воді солоністю 15-19 проміле протягом 24-48 год. Солоність нижче 10 і вище 20 проміле негативно впливає на загальний фізіологічний стан молюсків і виключає ефективність процесу очищення в цілому.

8.4.2.4. Температура води повинна бути 10-20 град. C. При температурі води вище 20 град. C чи при різких її перепадах між її значенням у районі вирощування і температурою води в басейнах для очищення у молюсків можливе масове викидання статевих продуктів.

8.4.2.5. Рівень розчинного кисню в морській воді, яку використовують для очищення молюсків, має бути не більше 5 мг/куб. дм.

8.4.3. Вимоги до обробки морської води, яка призначена для очищення молюсків

8.4.3.1. Знезараження морської води проводять за допомогою ультрафіолетового опромінення з довжиною хвилі в діапазоні 200-295 нм, яке має максимальну бактерицидну дію. При каламутності морської води вище 85 частин на мільйон і забарвленні вище 20 град. (90-150 частин на мільйон) необхідно, щоб вода попередньо відстоялась або її фільтрували для зниження цих показників до вказаного рівня.

8.4.3.2. Для знезараження морської води використовують випромінювальні стандартні установки, їх кількість і потужність залежать від об'ємів води, необхідних для процесу очищення молюсків.

8.4.3.3. Контроль за величиною інтенсивності ультрафіолетового опромінення бактерицидних ламп здійснюють щомісяця за допомогою звичайного бактерицидного ватметра. Лампи, які дають випромінення нижче 60% від початкового рівня, мають бути замінені.

8.5. Вимоги до режиму витримування живих двостулкових молюсків

8.5.1. На витримування не допускаються молюски з надламаними стулками, з оголенням мантії, тріщинами. Молюски перед розміщенням у басейні мають бути ретельно промиті струмом води із шлангу і розміщені на решітчастому "несправжньому" дні, піднятому на 15-20 см від дна басейну чи в спеціальних контейнерах. Товщина шару мідій на "несправжньому" дні чи на полицях контейнерів має бути не більше 15 см. При витримуванні мідій в багатоярусних контейнерах товщина шару води над молюсками має бути не менше 15 см між секціями і не менше 30 см над верхнім шаром молюсків.

8.5.2. Перед початком процесу очищення молюсків систему ретельно промивають.

Відстань між водозабором морської води та скиданням стічної води має бути достатньою, щоб уникнути забруднення.

8.5.3. Через 12 год. очищення молюски і дно басейну мають бути промиті сильним струменем води для видалення мулу і виділень молюсків.

8.5.4. Після закінчення очищення раковини молюсків потрібно ретельно промити зі шлангу чистою морською водою. Вода для промивання не повинна використовуватися повторно.

8.6. Контроль за процесом очищення живих двостулкових молюсків

8.6.1. Лабораторія підприємства повинна здійснювати такі мікробіологічні аналізи:

- морської води, що надходить в очисні басейни;

- живих двостулкових молюсків до і після витримування у воді.

8.6.2. У спеціальному журналі повинні реєструвати такі дані:

- дата і кількість молюсків, що надходять для очищення;

- час заповнення і звільнення системи очищення;

- режим очищення молюсків;

- результати мікробіологічних аналізів морської води і молюсків.

Методи контролю здійснюються відповідно до "Инструкции по санитарно-микробиологическому контролю производства пищевой продукции из рыбы и морских беспозвоночных".

8.7. Вимоги до живих двостулкових молюсків

8.7.1. Живі двостулкові молюски мають зберігати ознаки життєздатності, поверхня стулок має бути чистою і відповідати вимогам нормативних документів.

8.7.2. За мікробіологічними показниками живі двостулкові молюски в період вирощування повинні відповідати вимогам, указаним у табл. 3.

8.7.3. За мікробіологічними показниками живі двостулкові молюски, призначені для промислової переробки, в період збирання мають відповідати вимогам, указаним у табл. 4.

8.7.4. Вміст токсичних речовин (кадмій, свинець, миш'як, мідь, цинк, ртуть) не повинен перевищувати нормативи, затверджені Міністерством охорони здоров'я.

8.8. Вимоги до пакування та маркування живих двостулкових молюсків

8.8.1. Живі двостулкові молюски пакують у задовільних гігієнічних умовах відповідно до вимог нормативних документів.

Пакувальні матеріали і тара мають бути чисті, без стороннього запаху, не порушувати органолептичної характеристики живих молюсків, міцні і забезпечувати захист молюсків від дії зовнішніх факторів.

8.8.2. Маркування - за ГОСТ 7630. Кожна пакувальна одиниця з продукцією повинна мати бірку з такою інформацією:

- країна-виробник;

- вид молюска (українською або латинською мовою);

- дата виготовлення: місяць, число, час;

- умови і терміни зберігання.

8.8.3. Маркування повинно легко читатися, не змиватися, позначення розшифровуватися.

8.9. Вимоги до зберігання та транспортування живих двостулкових молюсків

8.9.1. Приміщення для зберігання молюсків повинні забезпечувати температуру, яка не має негативного впливу на їх якість та життєстійкість.

Паковані молюски зберігають на стелажах.

8.9.2. До транспортних засобів, які використовують для перевезення молюсків, встановлено такі вимоги:

- внутрішні стіни, з якими можуть стикатися живі молюски, мають бути виготовлені з нержавіючих матеріалів і легко очищатися;

- молюски не повинні перевозитися разом з іншою продукцією, яка може їх забруднити.

8.9.3. Лід, який використовують при перевезенні живих молюсків, повинен бути виготовлений з питної або чистої морської води і відповідати вимогам нормативних документів.

8.10. Санітарний контроль господарств, що вирощують двостулкових молюсків

8.10.1. Лабораторія підприємства повинна встановити систему санітарного контролю для перевірки виконання вимог, указаних у цих санітарних правилах.

Контроль здійснюють з метою:

- унеможливлення збирання молюсків в екологічно несприятливих місцях;

- перевірки мікробіологічних показників живих молюсків на відповідність установленим вимогам;

- перевірки наявності токсичних елементів;

- перевірки можливої присутності планктону, що виробляє токсини в районах збирання двостулкових молюсків, та біотоксинів у двостулкових молюсків.

8.10.2. Під час вирощування молюсків їх контроль має здійснюватися один раз на місяць у зимово-весняний період і два рази - у літньо-осінній період.

8.10.3. У період збирання молюсків контроль має здійснюватися один раз на декаду.

8.10.4. При складанні плану відбору проб молюсків для контролю необхідно враховувати:

- коливання ступеня фекального забруднення району вирощування молюсків;

- коливання кількості планктону, який містить морські біотоксини.

8.10.5. Якщо результати аналізів відібраних проб показують, що живі двостулкові молюски можуть створювати небезпеку для здоров'я людей, лабораторія чи інший компетентний орган повинні закрити район збирання молюсків до відновлення нормального стану.

8.10.6. Повинна бути створена система контролю для перевірки рівня морських біотоксинів.

9.1. При проектуванні або реконструкції підприємств і суден необхідно враховувати санітарно-гігієнічні норми, які пред'являють до організації праці.

9.2. Мікроклімат підприємства має відповідати вимогам СН 4088.

9.3. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинна перевищувати ГДК для конкретних речовин.

9.4. Рівень шуму на робочих місцях виробничих приміщень і на території підприємства має відповідати СН 3223 і складати не більше 80 дб.

9.5. Освітлення робочих поверхонь на робочих місцях має відповідати вимогам СНиП 11-4 і становити 200-400 лк залежно від цільового призначення приміщень.

9.6. Підлога виробничих приміщень, розташованих над неопалюваними чи штучно охолоджуваними приміщеннями, повинна бути утеплена, щоб коливання температур у приміщенні та на поверхні підлоги не перевищувало 2,5 град. C, а також мати повітряний прошарок, що вентилюється.

9.7. Якщо за умови технологічного процесу підлогу постійно зволожують, робочі місця мають бути обладнані підніжними решітками.

9.8. Не допускаються протяги і різке охолодження повітря на робочих місцях при природній вентиляції виробничих приміщень.

9.9. У цехах із значними виділеннями тепла, які проектуються в південних районах, слід передбачити кондиціювання повітря.

9.10. Умови праці на робочих місцях, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови мають відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці.

10.1. Медичні огляди робітників проводяться відповідно до наказів МОЗ України - від 23.07.2002 N 280 "Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб", зареєстрований Міністерством юстиції 08.08.02 за N 639/6927, та від 31.03.94 N 45 "Про затвердження Положення про медичні огляди працівників певних категорій", зареєстрований Міністерством юстиції 21.06.94 за N 136/345.

10.2. Кожний робітник повинен мати особисту медичну книжку, в яку записують результати медичних обстежень, а також відомості про проходження працівником навчання з програми гігієнічної підготовки. Особисті медичні книжки зберігаються у начальника цеху чи відповідальної особи.

10.3. Проведення профілактичних медичних оглядів повинні відображатися в правилах внутрішнього розпорядку підприємства. Про місце і час проведення профілактичного медичного огляду адміністрація видає наказ з указанням особи, відповідальної за своєчасність та повноту обстеження працівників.

10.4. Адміністрація підприємства не повинна допускати до роботи хворих, бактерієносіїв, паразитоносіїв, а також осіб, які не пройшли своєчасно профілактичні обстеження і не здали залік із санітарно-гігієнічного навчання.

11.1. Кожний робітник переробного підприємства зобов'язаний виконувати правила особистої і професійної гігієни та нести відповідальність за стан робочого місця, виконання технологічних і санітарних вимог.

11.2. Робітники підприємства повинні носити чистий спеціальний чи санітарний одяг.

11.3. Санітарний одяг повинен бути виготовлений з матеріалів світлих тонів, мати специфічне для даного цеху маркування. Взуття повинно бути розраховане на багаторазову дезінфекцію.

Комплект санітарного одягу для робочих цехів, де розбирають рибу, має складатися з ковпака (косинки), бавовняного халата, гумових чобіт, прогумованого фартуха, бавовняних та гумових рукавиць; для робітників, зайнятих на укладанні та пакуванні продукції, - ковпака (косинки), бавовняного халата чи куртки, чотиришарових марлевих пов'язок, індивідуального рушника чи серветки.

11.4. Санітарний одяг, серветки, рушник повинні замінюватися у міру забруднення, але не рідше двох разів за зміну. Прання їх і дезінфекцію 0,1-0,5 %- ним розчином хлораміну повинні проводити централізовано в спеціальному приміщенні.

11.5. Санітарний одяг слід носити тільки під час роботи, забороняється одягати на нього верхній одяг.

11.6. Забороняється закріплювати санітарний одяг шпильками, голками, приносити в цех предмети особистого використання та інші сторонні предмети.

11.7. Робітники, які зайняті на виготовленні продукції, повинні мити руки перед початком роботи і кожного разу при її поновленні. Рани на руках мають бути закриті водонепроникною пов'язкою. Робітники з гнійничковими ураженнями рук до роботи не допускаються.

11.8. Робітники цеху мають бути забезпечені захисно-профілактичними засобами для шкіри рук і не рідше двох разів за зміну знезаражувати руки 0,1 %-ним розчином хлораміну чи іншими антисептиками.

Для профілактики гнійничкових захворювань слід проводити обробку рук розчином марганцево-кислого калію (1 г на 10 куб. дм води), силіконовим кремом, милом "Гігієна", рідиною Новікова чи іншими засобами.

11.9. Майстер цеху або інша відповідальна особа повинні щодня проводити перевірку рук персоналу (в цехах і на ділянках, де передбачений даний вид контролю) перед початком роботи на відсутність гнійничкових захворювань рук, з відміткою в спеціальному журналі (додаток 7).

11.10. Постійний контроль за дотриманням робітниками цеха правил особистої і професійної гігієни повинні здійснювати технолог, майстер та санітарний пост цеху.

11.11. Працівник санітарного посту два рази за зміну зобов'язаний контролювати проведення знезаражування рук робітниками фасувального відділення, а також слідкувати за правильним користуванням спецодягом.

Санітарний пост контролює і веде облік приготування дезінфікуючих розчинів. Дані записують в журнал.

11.12. Перед відвідуванням адміністративних приміщень, туалету необхідно знімати санітарний одяг. Перед входом у виробничий цех слід продезінфікувати взуття на дезкилимку.

11.13. Приймати їжу і курити дозволяється тільки у спеціально відведених для цього приміщеннях.

11.14. Після закінчення роботи необхідно здати своє робоче місце в належній чистоті і порядку майстру цеха, а санітарний одяг - відповідальним за його приймання, зберігання та видавання.

11.15. Слюсарі, електромонтери, наладчики та інші робітники, зайняті налагоджуванням і ремонтними роботами у виробничих та складських приміщеннях, зобов'язані виконувати правила особистої гігієни, працювати у спецодязі, інструменти переносити в спеціальних ящиках з ручками і проводити заходи з попередження попадання сторонніх предметів у готову продукцію, сировину та напівфабрикати.

12.1. Підприємства мають бути обладнані побутовими приміщеннями відповідно до СНиП 2.09.04.

12.2. Побутові приміщення для працівників виробничих цехів мають бути обладнані за типом санпропускників і при вході мати пристосування для очищення та дезінфекції взуття.

12.3. Зберігання санітарного одягу необхідно здійснювати відкритим способом. Гардеробні побутових приміщень мають бути обладнані вішалками чи відкритими шафами з підставками для взуття.

12.4. Не дозволяється сумісне зберігання санітарного, спеціального та домашнього одягу.

12.5. Спеціалізовані цехи з виробництв ікри повинні мати окремі від загальнозаводських побутові приміщення.

12.6. Приміщення, в яких розміщені душові і гардеробні, мають бути суміжними і обладнаними відкритими і закритими кабінами.

12.7. Стіни в душових, гардеробних та санітарних вузлах мають бути облицьовані глазурованою плиткою на висоту 2 м, а вище - до несучих конструкцій - пофарбовані емульсійними чи іншими вологостійкими фарбами, дозволеними органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

12.8. Стелю в душових приміщеннях покривають масляною фарбою, в усіх інших приміщеннях - білять вапном, підлогу покривають керамічною плиткою.

12.9. Побутові приміщення необхідно щодня після закінчення роботи прибирати із застосуванням мийних засобів і не рідше одного разу на тиждень дезінфікувати.

12.10. Санітарні вузли і обладнання кімнат гігієни жінок не рідше одного разу за зміну ретельно очищають, промивають водою з мийними засобами і дезінфікують.

12.11. Після кожного прибирання туалетів вентилі водопровідних кранів, ручки, затвори дверей та інші поверхні, яких торкаються руки робітників, протирають спеціально виділеною серветкою, змоченою дезрозчином.

12.12. Унітази, у міру забруднення очищають від нальоту солей 10 %-ним розчином щавлевої кислоти, бісульфатом натрію чи іншими мийними засобами і промивають водою.

12.13. Для прибирання санвузлів необхідно використовувати спеціальний інвентар, який відрізняється забарвленням, маркуванням і має зберігатися окремо від прибирального інвентарю інших приміщень.

12.14. Туалети дезінфікують розчином хлорного препарату, що містить 500 мг/куб. дм активного хлору, та іншими дезінфекційними засобами не рідше двох разів за зміну.

Після кожного прибирання весь прибиральний інвентар занурюють на 2 год. в дезрозчин хлорного препарату, який містить 500 мг/куб. дм активного хлору.

12.15. Туалети повинні бути каналізовані, мати шлюзи, обладнані вішалками для санітарного одягу, раковини з підведенням гарячої та холодної води для миття рук. Унітази мають бути обладнані педальним спуском, а туалети - дверима, що самозакриваються.

12.16. На двері туалету необхідно повісити табличку "Вхід у санітарному одязі заборонений". Туалети забезпечують туалетним папером, милом, дезінфекційними розчинами для обробки рук, електрорушниками.

12.17. На підлозі перед туалетом повинен бути килимок, який необхідно змочувати два-три рази за зміну дезінфекційним розчином.

13.1. На переробних підприємствах та суднах не допускається наявність гризунів та комах (мух, тарганів, комірних шкідників).

13.2. Адміністрація підприємства повинна забезпечити проведення протягом усього року заходів з попередження появи гризунів та комах на території та в усіх приміщеннях.

13.3. Для проведення дезінсекції та дератизації адміністрація підприємства повинна укладати договір з відділом профілактичної дезінсекції територіальної санітарно-епідеміологічної станції.

13.4. Профілактичну дезінсекцію проводять лише після закінчення роботи підприємства у санітарний день. Обробці підлягають тільки стіни, стеля та віконні рами.

Забороняється обробка підлоги, обладнання, інвентарю. Перед початком роботи, після дезінсекції, необхідно провести провітрювання і ретельне прибирання приміщень.

13.5. У літній період вікна в усіх виробничих і побутових приміщеннях мають бути закриті сіткою.

Для знищення мух допускається застосовувати клейкі стрічки, які не повинні розміщуватися над виробничою лінією.

13.6. З метою попередження появи тарганів необхідно закривати щілини у перегородках, стінах, шафах тощо і не допускати накопичення залишків харчових продуктів.

При появі тарганів слід провести ретельне прибирання приміщень і ошпарювання місць скупчення комах.

13.7. Для захисту від проникнення гризунів щілини у підлозі, отвори в стелі, навколо технічних відводів трубопроводів тощо закриваються цеглою, цементом або листовим залізом. Вентиляційні отвори і канали повинні бути закриті металевими сітками з отворами не більше 0,25 х 0,25 см, а люки обладнані щільно прилеглими кришками або металевими решітками.

13.8. При реконструкції і ремонті підприємств необхідно в повному обсязі проводити будівельно-технічні заходи з конструктивного захисту споруд і приміщень від проникнення гризунів.

13.9. У випадку появи гризунів застосовують механічні засоби їх знищення.

Застосування хімічних засобів для знищення тарганів та гризунів допускається тільки при проведенні цих заходів спеціалістами-дератизаторами.

13.10. Забороняється залишати і зберігати на підприємствах засоби, що застосовуються для проведення дезінсекції і дератизації.

14.1. Адміністрація підприємства зобов'язана забезпечити:

- необхідні умови для виготовлення продукції гарантованої якості;

- проходження працівниками профілактичних медичних оглядів у терміни, встановлені закладами державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

- відвідування працівниками занять з гігієнічного навчання і здавання заліків один раз на 2 роки, а також при прийманні на роботу;

- усі цехи - аптечками для надання першої медичної допомоги, а також профілактично-захисними засобами для шкіри рук;

- кожного робітника - трьома комплектами санітарного одягу;

- централізоване прання, ремонт, заміну санодягу в міру потреби;

- наявність достатньої кількості прибирального інвентарю, мийних та дезінфекційних засобів, мила, рушників, серветок;

- робітників - особистими медичними книжками, а цехи - санітарними журналами, журналами щозмінного огляду працівників на гнійничкові захворювання та іншою документацією встановленої форми (пронумеровані, прошнуровані, скріплені печаткою);

- організацію проведення дератизаційних, дезінфекційних заходів.

14.2. Адміністрація зобов'язана ознайомити кожного працівника з цими санітарними правилами та вимагати виконання їх вимог.

14.3. Адміністрація зобов'язана притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні технологічних та санітарно-гігієнічних режимів виробництва, а також здійснювати заходи щодо оперативного усунення виявлених недоліків.

14.4. Відповідальність за санітарно-технічний стан підприємства і за виконання цих санітарних правил несе керівник підприємства.

14.5. Відповідальність за санітарний стан ділянки, цеху, відділення, допоміжних приміщень та обладнання несуть начальник цеху (ділянки), завідувач виробництвом, майстер, завідувач складами (за підпорядкуванням) чи особи, призначені керівником підприємства.

14.6. Відповідальність за виконання правил особистої і професійної гігієни, за утримання свого робочого місця, обладнання, інвентарю несе кожен робітник.

14.7. Винні у порушені вимог цих санітарних правил притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.