Накопичені чисті стічні (дощові, снігові) води з дна незаповнених (пустих) робочих карт та з робочих карт полігона для інертних відходів необхідно направляти в зливову мережу полігона, а забруднені - на локальні очисні споруди.
Зливову мережу полігона необхідно не рідше ніж двічі на місяць оглядати та за необхідності проводити її очищення.
17. Очищення фільтрату та забруднених вод полігона для небезпечних відходів та полігона для відходів, що не є небезпечними, залежно від точок скидання доцільно здійснювати відповідно до:
нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти із зворотними водами;
показників стічних вод, що визначені місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, затвердженими органами місцевого самоврядування. За відсутності правил, затверджених на місцевому рівні, слід приймати показники стічних вод, що визначені Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508.
18. Розбавлення фільтрату та/або забруднених вод полігона з метою досягнення нормативів або показників стічних вод, що дозволені для скидання у водні об'єкти або приймання до систем централізованого водовідведення, заборонено.
19. На кожному полігоні для відходів, що не є небезпечними, оператор полігона додатково має забезпечувати моніторинг кількості та складу біогазу, за його наявності, по кожній робочій карті або її частині, що обладнана системою збирання біогазу з періодичністю не менше 1 разу на місяць під час експлуатації полігона та 1 раз на квартал під час догляду за полігоном після припинення його експлуатації. Моніторинг складу біогазу слід здійснювати за такими показниками: CH4, CO2, O2, H2S.
20. Під час спалювання біогазу полігона для відходів, що не є небезпечними, на спеціалізованій високотемпературній факельній установці оператор полігона повинен здійснювати лабораторний контроль викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з періодичністю 1 раз на рік та/або при кожній зміні технологічного процесу.
Результати вимірювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не повинні перевищувати Нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 червня 2006 року № 309, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2006 року за № 912/12786.
21. Під час експлуатації полігона та під час періоду догляду за ним оператор полігона та/або власник (балансоутримувач) полігона повинні забезпечувати моніторинг гідрометеорологічних параметрів атмосферного повітря, що підлягають моніторингу на полігоні, з періодичністю, яка наведена у програмі моніторингу полігона. Моніторинг може здійснюватися шляхом проведення польових вимірювань у визначених місцях на полігоні згідно з програмою моніторингу полігона або на основі даних, які надаються найближчим гідрометеорологічним центром. Оператор полігона повинен зазначити спосіб вимірювання гідрометеорологічних параметрів атмосферного повітря в програмі моніторингу полігона.
22. На кожному полігоні місця відбору проб та/або вимірювань мають бути позначені та, за необхідності, захищені огорожею і відмічені на плані, який має бути частиною програми моніторингу полігона, сформованої згідно з пунктом 2 цього розділу. Оператор полігона повинен забезпечувати робочий стан обладнання у разі його розміщення в точках відбору проб та/або проведення вимірювань.
23. При температурі повітря понад +5° C автотранспортні засоби, що залишають виробничу зону полігона, повинні проїжджати через дезбар'єр або автоматизовану мийку коліс. Один раз на 10 днів розчин із дезбар'єру або мийки слід зливати в систему очистки забруднених вод із подальшою заміною на новий.
На полігоні для небезпечних відходів та відходів, що не є небезпечними, як розчини для наповнення дезбар'єру або мийки коліс слід використовувати дезінфекційні суміші.
24. При температурі повітря понад +25 C робочі карти полігона і тимчасові дороги необхідно щоденно поливати технічною водою. Як технічну воду дозволяється використовувати очищену рідину, що утворюється на полігоні.
25. При температурі повітря понад +5° C на полігоні для відходів, що не є небезпечними, ущільнену поверхню відходів майданчика складування за необхідності слід обробляти дезінфікуючими розчинами та засобами для дезінсекції і дератизації. Для виконання цих робіт доцільно залучати спеціалізовані компанії за договором.
26. Відлякування птахів на полігоні має забезпечуватись за допомогою спеціального звукового або біоакустичного обладнання. Знищення птахів та місць їх гніздування за допомогою небезпечних хімічних речовин заборонено.
27. На кожному полігоні оператор полігона повинен здійснювати контроль за станом зелених насаджень та забезпечувати належний догляд за ними.
28. На полігоні для небезпечних відходів, де розмішені сховища з спеціальними контейнерами для зберігання металічної ртуті, додатково необхідно забезпечити контроль парів ртуті в середині сховищ (на рівні підлоги та на висоті 1,7 м від рівня підлоги) за допомогою датчиків з порогом чутливості не менше 0,02 мг/куб. м. Контроль здійснюється постійно протягом періоду зберігання спеціальних контейнерів з металічною ртуттю у сховищах. Складовою частиною системи контролю має бути система оптичної та звукової сигналізації.
XII. Охорона праці
1. Організація охорони праці на полігоні має здійснюватися відповідно до Закону України "Про охорону праці" і передбачає виконання заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
2. Для роботи на полігоні допускаються особи віком старше 18 років, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань за станом здоров'я, пройшли навчання та інструктаж з питань охорони праці і надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також вміють користуватися засобами індивідуального захисту і знають правила поведінки у разі виникнення надзвичайної ситуації.
На полігоні для небезпечних відходів фаховий склад працівників має відповідати вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2023 року № 1278.
3. Працівники полігона при прийнятті на роботу та/або у процесі роботи повинні проходити навчання (підвищення кваліфікації), інструктаж та перевірку знань з охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511.
Кваліфікація та знання працівників мають підтверджуватись відповідними посвідченнями та фіксуватись в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, який на постійній основі веде оператор полігона.
4. Працівники полігона, які виконують роботи на відкритому повітрі та/або задіяні на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціальним взуттям з проколозахисною прокладкою та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29 листопада 2018 року № 1804, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2018 року за № 1494/32946, а також мийними та дезінфікуючими засобами.
Робота працівників, зазначених в абзаці першому цього пункту, на полігоні без спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту заборонена.
5. Спеціальний одяг підлягає періодичному пранню або хімчистці, які рекомендується здійснювати централізовано на полігоні або передавати спеціалізованим підприємствам за договором. Строки і порядок здачі в прання або хімчистку мають бути визначені в колективному договорі (за наявності) або регулюватися відповідним організаційно-розпорядчим актом. Якщо прання та хімчистку неможливо організувати централізовано, мийні засоби повинні надаватись кожному працівнику за встановленими нормами.
6. Оператор полігона зобов'язаний за власні кошти організовувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.
7. Працівники полігона зобов'язані проходити медичні огляди у встановлені терміни та мають право на проходження позачергового медичного огляду за рахунок оператора полігона у випадках, передбачених законодавством.
8. На робочих місцях, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали, які використовуються, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть вплинути на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому, повинна бути проведена атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442.
9. Для запобігання переохолоджень працівників, які працюють на робочих місцях, де мікрокліматичні умови можуть опускатися нижче допустимих величин, визначених Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42, слід передбачити кімнату обігріву в межах зони адміністративно-побутового призначення та встановити режим праці на полігоні, що передбачає можливість перерви для відпочинку та обігріву.
10. До роботи з колодязями та приямками на території полігона допускається бригада, що складається не менш ніж з двох працівників, забезпечених засобами індивідуального захисту та індивідуальними газоаналізаторами. Спускатися в колодязі та приямки дозволено тільки після вимірювання складу внутрішнього повітря, яке повинно складатись не менше ніж з 21 % кисню та характеризуватись відсутністю в ньому шкідливих і вибухонебезпечних компонентів, такі як метан, оксид вуглецю та сірководень.
11. В темний час доби робочі карти та господарська зона полігона мають бути освітлені. Мінімальна освітленість робочих карт повинна становити 5 Лк.
12. Будь-який нещасний випадок на полігоні, а також будь-які порушення вимог законодавства та інструкцій з охорони праці, що призводять до нещасних випадків або аварій, підлягають обліку та розслідуванню, виявленню причин і винуватців їх виникнення, а також вжиттю заходів щодо запобігання повторенню подібних випадків.
13. Для надання домедичної допомоги при травмах та нещасних випадках робочі місця на полігоні повинні бути забезпечені аптечками із запасом медикаментів та перев'язочних матеріалів, які необхідно періодично оновлювати з урахуванням номенклатури та терміну придатності медичних засобів.
14. Оператор полігона зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі належні, безпечні і здорові умови праці та забезпечити утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом відповідно до вимог законодавства про охорону праці.
XIII. Пожежна та техногенна безпека
1. Пожежна та техногенна безпека на полігоні повинна забезпечуватися відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, Правил техногенної безпеки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2018 року № 879, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 листопада 2018 року за № 1346/32798, та інших нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки і передбачає виконання заходів і використання технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам та надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж та ліквідації надзвичайних ситуацій.
2. На кожному полігоні має бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки, яка затверджується розпорядчим документом керівника оператора полігона. В цій інструкції встановлюється порядок та спосіб забезпечення пожежної безпеки, обов'язки і дії працівників у разі виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї пожежної охорони, евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей, застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони.
3. Керівник оператора полігона своїм розпорядчим документом визначає обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначає відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також відповідальних за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.
4. Працівники полігона при прийнятті на роботу та щорічно у процесі роботи повинні проходити інструктажі (вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий) з питань пожежної безпеки відповідно до Порядку затвердження програм навчання та інструктажів з питань пожежної безпеки, організації та контролю за їх виконанням, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 грудня 2019 року № 1021, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2020 року за № 108/34391.
Результати проведення інструктажів мають зазначатися в журналі реєстрації інструктажів з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях, що на постійній основі веде оператор полігона.
5. Особи при прийнятті на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) в обсязі не менше ніж 16 годин, що підтверджується відповідним посвідченням. Працівники полігона, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідного законодавства з пожежної безпеки.
6. Допуск до роботи на полігон осіб, які не пройшли навчання та інструктажі і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
7. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння на території полігона (у господарській зоні) встановлюють спеціальні пожежні щити (стенди). Пожежні щити (стенди) на території полігона встановлюються з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 площі.
На полігоні для небезпечних відходів окремий пожежний щит (стенд) із засобами пожежогасіння має бути передбачений на робочій карті із залізобетонними сховищами.
Вимоги до встановлення щитів (стендів) та їх комплектація засобами пожежогасіння мають відповідати вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.
8. Використання засобів пожежогасіння, обладнання та інструментів для господарських, виробничих чи інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожежі або навчанням, забороняється.
9. На території полігона на видному місці має бути встановлений щит (стенд) з відомостями про дії працівників у разі пожежі та/або надзвичайної ситуації, а також засоби оповіщення пожежної охорони.
10. Кожний транспортний засіб і техніка, які працюють на полігоні, має бути оснащений вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 934).
11. У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається техніка, а також безпосередньо на робочих картах полігона забороняється:
заправляти транспортні засоби та/або техніку пальним;
заряджати акумулятори безпосередньо в транспортних засобах та/або техніці;
залишати транспортні засоби та/або техніку з увімкненим запаленням.
12. На території полігона забороняється палити та/або розпалювати вогнища, крім спеціально відведених місць, обладнаних відповідною табличкою та засобами пожежогасіння, і розміщених на відстані не ближче 15 м від робочих карт та місць зберігання техніки.
13. Вогневі роботи на території полігона повинні проводитись відповідно до вимог розділу VII Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.
XIV. Спеціальні вимоги стосовно зберігання металічної ртуті
1. Металічна ртуть зберігається на полігонах для небезпечних відходів і на полігонах для відходів, що не є небезпечними, які повністю відповідають вимогам цих Правил.
2. На полігон для зберігання приймається металічна ртуть, яка відповідає таким вимогам:
вміст ртуті більше ніж 99,9 % за масою;
не містить домішок, що можуть спричинити корозію вуглецевої та нержавіючої сталі, та інші подібні до неї за властивостями розчинні та нерозчинні у воді відходи;
упакована у спеціальні контейнери, які відповідають вимогам пункту 3 цього розділу.
3. Металічна ртуть підлягає зберіганню в спеціальних контейнерах, які відповідають таким вимогам:
цільні (без зварних швів), виготовлені із вуглецевої сталі (марки не нижче ASTM A36) або нержавіючої сталі (марки не нижче AISI 304, 316L);
пройшли випробування на ударостійкість та герметичність до і після заповнення відходами, є газо- та рідинонепроникними, не містять слідів корозії та деформацій;
зовнішня поверхня стінок спеціального контейнера повинна бути стійкою до умов зберігання;
мають належне маркування (нанесене методом штампування), із зазначенням ідентифікаційного номера спеціального контейнера, матеріалу, з якого він виготовлений, маси в порожньому стані, реквізитів виробника і дати виготовлення та мають прикріплену табличку із зазначенням ідентифікаційного номера сертифіката, який містить інформацію, визначену в пункті 4 цього розділу;
мають бути заповнені не більше ніж на 80 % від об'єму, щоб запобігти їх можливим деформаціям та/або витокам відходів внаслідок їх розширення під впливом зовнішніх температур. Маса заповненого спеціального контейнера повинна бути не більше ніж 2 т.
4. Сертифікати повинні бути видані утворювачем відходів або, у випадку відсутності такого, особою, відповідальною за управління цими відходами, та включати таку інформацію:
найменування та місцезнаходження або прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) та задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) утворювача відходів;
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) та задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) особи, відповідальної за наповнення спеціального контейнера;
місце і дату наповнення;
кількість металічної ртуті;
дані про чистоту ртуті та, за доцільності, опис домішок;
підтвердження, що спеціальний контейнер використовувався виключно для транспортування/зберігання ртуті;
ідентифікаційні номери спеціального контейнера.
5. Місце зберігання металічної ртуті повинно бути забезпечене інженерними або природними бар'єрами, які є достатніми для захисту навколишнього природнього середовища від викидів ртуті.
Спеціальні контейнери розміщуються окремо від інших відходів у залізобетонних сховищах підвищеної міцності з навісом із бічною огорожею над всім сховищем. У сховищі слід передбачити не менше п'яти відсіків та забезпечити спеціальне покриття підлоги і стін, що запобігає просоченню води та витокам металічної ртуті. У сховищі слід передбачити схил із збірним відстійником.
Спеціальні контейнери розміщуються у відсіки залізобетонного сховища на висоту, що на 2 м менша ніж верхній край сховища. Зберігання має бути організоване таким чином, щоб усі спеціальні контейнери можна було легко дістати.
У місці зберігання повинні бути встановлені система постійного моніторингу парів ртуті з чутливістю щонайменше 0,02 мг ртуті/м-3 (датчики повинні бути розташовані на рівні землі та на висоті до 2 м) та система візуального та звукового оповіщення. Обслуговування систем проводиться щорічно.
Місця зберігання та спеціальні контейнери підлягають візуальному огляду уповноваженою особою не рідше одного разу на місяць. У разі виявлення витоків оператор полігона повинен негайно вжити всіх необхідних заходів, щоб уникнути будь-яких викидів ртуті в навколишнє природне середовище, відновити безпеку зберігання ртуті та повідомити Держекоінспекцію.
Плани на випадок надзвичайних ситуацій і належне захисне обладнання, придатне для роботи з металічною ртуттю, повинні бути доступні у місці зберігання, згідно з чинним законодавством.
6. Заповнені відсіки сховищ з металічною ртуттю та іншими подібними до неї за властивостями розчинними та нерозчинними у воді відходами необхідно перекрити залізобетонними плитами з подальшим засипанням шаром ізолюючих матеріалів завтовшки не менше 2 м, над яким відразу слід передбачити водонепроникне покриття, що повинно підніматися над прилеглою територією і виходити за габарити сховища не менше ніж на 2 м з кожної сторони.
7. Відходи ртуті повинні бути перетворені перед їх остаточним захороненням, якщо вони призначені для захоронення в наземному сховищі, перетворені та тверді.
8. Після конверсії та, за необхідності, затвердіння відходи ртуті постійно захоронюються виключно в постійних сховищах, оператори яких мають ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами:
1) соляні шахти, пристосовані для постійного зберігання перероблених відходів ртуті або глибоко підземні гірські утворення, які забезпечують такий самий або вищий рівень безпеки та збереження, як зазначені соляні шахти;
2) наземні сховища, призначені для постійного зберігання перероблених і твердих відходів з ртуттю та обладнані для цієї мети, які забезпечують такий самий або вищий рівень безпеки та закритості, ніж сховища з підпункту 1 цього пункту.
9. Оператори постійних сховищ повинні забезпечити зберігання перероблених і, у разі необхідності, твердих відходів ртуті окремо від інших відходів у штабелях у герметичних камерах для зберігання.
10. Оператор полігона, що здійснює тимчасове зберігання відходів ртуті, повинен створити перелік, який включає інформацію:
1) про кожну партію отриманих відходів ртуті:
походження та кількість цих відходів;
найменування / прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) та контактні дані постачальника та власника цих відходів;
2) про кожну партію ртутних відходів, що залишають склад:
кількість цих відходів і вміст у них ртуті;
призначення та плановане розміщення цих відходів;
копія сертифіката, виданого оператором об'єкта, на якому здійснювалося перетворення та, у разі необхідності, затвердіння цих відходів;
копія сертифіката, виданого оператором полігона, на якому постійно зберігаються відходи ртуті, які пройшли переробку та, у разі необхідності, затверділи, як зазначено у пункті 4 цього розділу;
3) кількість відходів ртуті, які зберігаються на складі на кінець кожного місяця.
11. Оператор полігона, на якому тимчасово зберігаються відходи ртуті, зобов'язаний негайно після вилучення відходів ртуті зі сховищ тимчасового зберігання видавати сертифікат на відходи ртуті, направлені до постійного сховища для захоронення, передбаченого пунктом 8 цього розділу.
12. Копія виданого сертифіката, зазначеного у пункті 11 цього розділу, негайно надсилається відповідним суб'єктам господарювання.
13. Оператори об'єктів, що здійснюють конверсію та, якщо необхідно, затвердіння відходів ртуті, повинні створити перелік, який включає наступне:
1) про кожну партію отриманих відходів ртуті:
походження та кількість цих відходів;
найменування / прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) та контактні дані постачальника та власника цих відходів;
2) для кожної партії відходів ртуті, які пройшли конверсію та, якщо застосовується, затвердіння і залишають об'єкт:
кількість цих відходів і вміст у них ртуті;
призначення та передбачувана операція з видалення цих відходів;
копія сертифіката, виданого оператором об'єкта, який здійснює постійне зберігання цих відходів;
3) кількість відходів ртуті, які зберігаються на об'єкті на кінець кожного місяця.
14. Оператори об'єктів, які здійснюють конверсію та, якщо необхідно, твердіння відходів ртуті, повинні, як тільки завершиться конверсія та, якщо необхідно, операція твердіння всієї партії, що відправлена на конверсію, та, якщо необхідно, твердіння відходів ртуті, видати сертифікат, який підтверджує, що весь вантаж відходів ртуті був перетворений та, якщо це можливо, затвердів.
Після видачі сертифіката, зазначеного у абзаці першому цього пункту, його копія повинна бути негайно передана відповідним суб'єктам господарювання.
15. Сертифікат, зазначений у пунктах 4, 11, 14 цього розділу, та документи стосовно відпуску зі сховища та відправлення металічної ртуті після її тимчасового зберігання, а також пункту призначення і передбаченого оброблення, повинні зберігатися щонайменше 3 роки після закінчення зберігання.
| Директор Департаменту цифрової трансформації, електронних публічних послуг та управління відходами | Сергій НЕДАШКІВСЬКИЙ |
Додаток 1
до Правил технічної експлуатації полігонів, припинення експлуатації, рекультивації та догляду за полігонами після припинення їх експлуатації
(пункт 7 розділу I)
Критерії
приймання відходів на полігони для небезпечних відходів
1. На полігони для небезпечних відходів приймаються зернисті (гранулоподібні) та монолітні відходи, показники яких за результатами випробування на відповідність не перевищують:
гранично-допустимі значення вилуговування, що наведені в таблиці 1 цього додатка;
граничні значення додаткових критеріїв, що наведені в таблиці 2 цього додатка.
2. Гранично-допустимі значення для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, які приймаються на полігони для небезпечних відходів
Зернисті (гранулоподібні) відходи - відходи з розмірами часток менше ніж 10 мм.
Гранично-допустимі значення вилуговування для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, які приймаються на полігони для небезпечних відходів, розраховані при співвідношенні рідини до твердої речовини L/S = 2 і 10 л/кг і безпосередньо виражені в мг/л для C0 (у першому елюаті тесту на перколяцію для випробування на просочування при L/S = 0,1 л/кг), наведено в таблиці 1 цього додатка.
Таблиця 1. Гранично-допустимі значення вилуговування для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів
Таблиця 2. Додаткові критерії для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, що приймаються на полігони для небезпечних відходів
3. Гранично-допустимі значення для монолітних небезпечних відходів, що приймаються на полігони для небезпечних відходів
Монолітні відходи - всі відходи, які не є зернистими, з розмірами часток більше ніж 10 мм.
Монолітні небезпечні відходи мають відповідати гранично-допустимим значенням вилуговування для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, зазначеним в таблиці 1 цього додатка, та додатковим критеріям для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, зазначеним в таблиці 2 цього додатка.
____________
Додаток 2
до Правил технічної експлуатації полігонів, припинення експлуатації, рекультивації та догляду за полігонами після припинення їх експлуатації
(пункт 7 розділу I)
Критерії
приймання відходів на полігони для відходів, що не є небезпечними
1. На полігони для відходів, що не є небезпечними, приймаються:
1) побутові відходи, що відповідають вимогам, визначеним в пункті 2, без випробувань;
2) відходи, що не є небезпечними, показники яких за результатами випробування на відповідність не перевищують гранично-допустимі значення вилуговування, що наведені в таблиці 1 цього додатка;
3) стабілізовані та нереактивні небезпечні відходи, показники яких за результатами випробування на відповідність не перевищують:
гранично-допустимі значення вилуговування, що наведені в таблиці 1 цього додатка;
гранично-допустимі значення інших показників, що наведені в таблиці 2 цього додатка.
2. Побутові відходи, які приймаються на полігони для відходів, що не є небезпечними, без проведення випробування
На полігони для відходів, що не є небезпечними, приймаються без випробування змішані побутові відходи, які класифікуються як відходи, що не є небезпечними, згідно групи 20, відповідно до Національного переліку відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 року № 1102.
Окремо зібрані фракції побутових відходів можуть бути допущені без перевірки за умови, що вони не є небезпечними та пройшли попереднє оброблення.
Такі відходи не можуть бути захоронені на робочих картах, де захоронюються стабілізовані і нереактивні небезпечні відходи.
Якщо зазначені відходи забруднені до такого ступеня, що не відповідають критеріям приймання відходів на полігони для відходів, що не є небезпечними, вони не можуть бути прийняті.
3. Гранично-допустимі значення вилуговування для відходів, що не є небезпечними
Наступні гранично-допустимі значення вилуговування застосовуються до зернистих (гранульованих) відходів, що не є небезпечними, які приймаються в ту саму карту/відсік, що й стабілізовані, нереактивні небезпечні відходи, розраховані при L/S = 2 і 10 л/кг для загального викиду та безпосередньо виражені в мг/л для C0 (у перший елюат перколяційного тесту при L/S = 0,1 л/кг). До гранульованих відходів належать усі відходи, які не є монолітними.
Таблиця 1. Гранично-допустимі значення вилуговування зернистих (гранульованих) відходів, що не є небезпечними, які приймаються в ту саму карту/відсік, що й стабілізовані, нереактивні небезпечні відходи на полігони для відходів, що не є небезпечними
4. Гранично-допустимі значення вилуговування приймання стабілізованих і нереактивних небезпечних відходів
Гранично-допустимі значення вилуговування для стабілізованих і нереактивних небезпечних відходів, які приймаються на полігони для відходів, що не є небезпечними, зазначені в таблиці 1 цього додатка.
Крім гранично-допустимих значень вилуговування згідно з пунктом 3 цього додатка, гранульовані відходи, що не є небезпечними, повинні відповідати додатковим критеріям, зазначеним у таблиці 2 цього додатка.
Таблиця 2. Гранично-допустимі значення інших показників для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, які приймаються на полігони для відходів, що не є небезпечними
Такі небезпечні відходи повинні мати достатню фізичну стабільність і несучу здатність.
5. Критерії приймання монолітних відходів на полігони для відходів, що не є небезпечними
Монолітні відходи - всі відходи, які не є зернистими, з розмірами часток більше ніж 10 мм.
Монолітні відходи, що не є небезпечними, приймаються на полігони для відходів, що не є небезпечними, якщо відповідають гранично-допустимим значенням вилуговування для зернистих (гранулоподібних) відходів, зазначених у таблиці 1 цього додатка.
Монолітні небезпечні відходи приймаються на полігони для відходів, що не є небезпечними, якщо відповідають гранично-допустимим значенням вилуговування для зернистих (гранулоподібних) відходів, зазначених у таблиці 1, та гранично-допустимим значенням інших показників для зернистих (гранулоподібних) небезпечних відходів, зазначених у таблиці 2 цього додатка.
6. Критерії приймання відходів гіпсу та відходів матеріалів, що містять гіпс, які не є небезпечними, на полігони для відходів, що не є небезпечними
До відходів, які захоронюються разом з відходами гіпсу та відходами матеріалів, що містять гіпс, які не є небезпечними, застосовуються гранично-допустимі значення TOC і DOC, наведені в таблицях 1 і 2 цього додатка.
7. Критерії приймання відходів, що містять азбест, на полігони для відходів, що не є небезпечними
Відходи будівництва і знесення та інші відходи, що містять зв'язаний азбест або азбестові волокна, солідифіковані або упаковані в пластик, можуть бути прийняті та захоронені на полігонах для відходів, що не є небезпечними, без випробувань.
____________
Додаток 3
до Правил технічної експлуатації полігонів, припинення експлуатації, рекультивації та догляду за полігонами після припинення їх експлуатації
(пункт 7 розділу I)
Критерії
приймання відходів на полігони для інертних відходів
1. На полігони для інертних відходів приймаються:
1) інертні відходи, зазначені у таблиці 1 цього додатка, без випробування на відповідність критеріям приймання відходів за умови, що вони відповідають вимогам, визначеним в пункті 2 цього додатка;
2) інші інертні відходи, показники яких за результатами випробування на відповідність не перевищують:
гранично-допустимі значення вилуговування, що наведені в таблиці 2 цього додатка;
гранично-допустимі значення загального вмісту органічних показників, що наведені в таблиці 3 цього додатка.
2. Інертні відходи, які приймаються без випробування на відповідність критеріям приймання відходів
Інертні відходи, зазначені у таблиці 1 цього додатка, приймаються на полігони для інертних відходів без випробування на відповідність критеріям приймання відходів за умови, що вони:
надходять єдиним потоком з одного джерела утворення і є одного виду. Різні види відходи, що містяться в переліку, можуть прийматися разом за умови, що вони походять з одного джерела утворення;
не забруднені та містять інші матеріали чи речовини, такі як метали, азбест, пластмаси, хімікати тощо, настільки, що вони повинні бути захоронені на полігонах інших класів.
У разі підозри на забруднення чи наявність інших матеріалів і речовин чи виникненні сумнівів щодо можливості визначити відходи як інертні (при візуальному контролі або з огляду на походження відходів) проводиться випробування або відмовляється у прийнятті відходів.
Таблиця 1. Перелік інертних відходів, які приймаються на полігони для інертних відходів без випробування на відповідність критеріям приймання відходів
3. Гранично-допустимі значення приймання інертних відходів на полігони для інертних відходів
Гранично-допустимі значення вилуговування для інертних відходів, розраховані при співвідношенні рідини до твердого матеріалу L/S = 2 л/кг і 10 л/кг та безпосередньо виражені в мг/л для C0 (перший елюат тесту на перколяцію при L/S = 0,1 л/кг, наведено в таблиці 2 цього додатка.
Таблиця 2. Гранично-допустимі значення вилуговування інертних відходів, які приймаються на полігони для інертних відходів