• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду  | Наказ, Форма типового документа, Форма, Правила від 22.03.2010 № 62
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
  • Тип: Наказ, Форма типового документа, Форма, Правила
  • Дата: 22.03.2010
  • Номер: 62
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
  • Тип: Наказ, Форма типового документа, Форма, Правила
  • Дата: 22.03.2010
  • Номер: 62
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
Якщо приплив води менше ніж 50 м-3/год, дозволяється розташування водовідливних установок без насосних камер.
Дільнична водовідливна установка за рішенням головного інженера шахти може мати водозбірник з однією гілкою.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна забезпечувати накопичування не менше ніж чотирьохгодинного максимального припливу води, а дільничного - не менше ніж двохгодинного максимального припливу води.
Максимальне замулення водозбірника і попереднього відстійника не повинне перевищувати 30 % їх об'єму.
Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:
а) об'єм водозбірника головного водовідливу має бути розрахований не менш ніж на восьмигодинний приплив з власного горизонту і не менш ніж на чотирьохгодинний - для дільничного водовідливу;
б) водозбірники головних водовідливних установок, що відкачують воду на поверхню шахти, повинні мати попередні відстійники (шламонакопичувачі) з місткістю, достатньою для осідання твердих фракцій з води, що прибуває. Вміст твердих фракцій у воді після попереднього відстійника має бути не більш ніж 0,1 % (за масою);
в) попередній відстійник має складатися з двох частин з можливістю почергової роботи та облаштовуватися засобами механічного його очищення. Дозволяється влаштування водозбірників і попередніх відстійників у підтримуваних виробках, що не використовуються.
3. Водозбірники, що будуються або реконструюються, повинні мати:
а) відстань від підошви водозбірника до осі вала, встановленого на фундамент насоса, що не перевищує 5 м;
б) запірний пристрій між колектором (колодязем) і кожною гілкою водозбірника;
в) герметизувальні пристрої, якщо колектор (колодязь) сполучається з виробкою приствольного двору не тільки через водозбірник;
г) рівень підошви колектора (колодязя), нижчий за рівень підошви водозбірника не менше ніж 1,5 м;
ґ) механічне очищення від продуктів замулення у кожній гілці.
4. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:
а) із стволом або уклоном шахти - трубокабельним хідником, місце сполучення якого з вертикальним стволом має розташовуватися не нижче 7 м від рівня підлоги насосної камери і з похилим стволом або виробкою - не нижче ніж 3,5 м;
б) із приствольним двором - хідником з герметичними дверима;
в) із водозбірником - за допомогою пристрою, що дозволяє регулювати надходження води і герметизувати насосну камеру.
5. Насосна камера повинна бути обладнана рухомими вантажно-підйомними механізмами з ручним або електричним приводом.
Підлога насосної камери має бути вища за підошву приствольного двору не менше ніж на 0,5 м.
Розміри насосної камери повинні забезпечувати вільний доступ до насосних агрегатів, запірної арматури, трубопроводів і вільний рух засобів підйому-переміщення (крана та рейкового рухомого складу).
У насосній камері мають бути обладнані приміщення для обслуговуючого персоналу, складу запасних частин, пристосувань і матеріалів. Приміщення для обслуговуючого персоналу повинно бути ізольоване від шуму і вібрації.
6. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки - 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.
7. Головні і дільничні водовідливні установки повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами, подача кожного з яких має забезпечувати відкачування добового припливу води не довше ніж за 20 годин.
Для водовідливних установок, що будуються або реконструюються:
тривалість відкачування добового припливу води кожним насосним агрегатом (групою робочих агрегатів) повинна становити не більше ніж 16 годин;
загальна кількість насосних агрегатів головних водовідливних установок незалежно від часу відкачки добового припливу води повинна бути не менше ніж
N = 2n + 1
де: N - загальна кількість насосних агрегатів,
n - кількість насосних агрегатів в робочій групі:
Qпр
n = 1,2 -----
де: Qпр - годинний власний приплив води з горизонту, м-3/год,
Qн - подача насоса, м-3/год.
Отримані результати округлюються в більший бік.
8. На гідрошахтах, що будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегату (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7 цієї глави цього розділу цих Правил. Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 3 цієї глави цього розділу цих Правил, повинен влаштовуватися так, щоб у нього потрапляла вода тільки при досягненні аварійного рівня в пульповодозбірнику. Водовідливні агрегати можуть встановлюватися в одній камері з вуглесосами.
На діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках, окрім приймального пульповодозбірника, повинні влаштовуватися аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на восьмигодинний нормальний приплив шахтних вод і на об'єм технічної води і пульпи, який може міститися у всіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).
Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.
9. Головна водовідливна установка має бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, з яких один є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів більше трьох, має бути два резервні трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок допускається мати один трубопровід.
10. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачування максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їх елемента.
Діаметр всмоктувального трубопроводу має бути таким, щоб швидкість води в ньому не перевищувала 2 м/с, а втрата напору не перевищувала 1,5 м водяного стовпа.
Діаметр напірного трубопроводу має бути таким, щоб втрати напору не перевищували 5 % від геодезичної висоти підйому води.
11. Для шахт, що проектуються і будуються, трубопроводи з тиском води понад 6,4 МПа прокладаються в стволах з бокових сторін клітей.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів, розміщених навпроти торцевих сторін кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі протягом усієї довжини ставу за тиску води понад 6,4 МПа.
Абзац третій пункту 11 глави 1 розділу Х виключено
( згідно з наказом Міністерства надзвичайних  ситуацій України від 07.09.2011 р. № 960 )
12. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу і через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробування на тиск, який складає 1,25 (125 %) робочого тиску.
13. Всі автоматизовані водовідливні установки мають оглядатися щодоби працівниками, призначеними наказом директора шахти (уповноваженої особи).
Головна водовідливна установка повинна оглядатися щотижня механіком водовідливу і щомісячно головним механіком шахти.
Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок згідно з додатком 16 до цих Правил.
Перед введенням в експлуатацію та надалі не рідше одного разу на рік проводяться ревізія і налагодження автоматизованої водовідливної установки суб'єктом господарювання, що має дозвіл Держгірпромнагляду України на проведення таких робіт відповідно до постанови КМУ від 26.05.2004 № 687. Результати налагоджування оформлюються актом, який затверджується головним інженером шахти.
2. Запобігання проривам води і газів із затоплених виробок і водних об'єктів
1. Гірничі роботи в зонах, небезпечних за проривами води, повинні проводитися відповідно до ТПД, що передбачає заходи щодо запобігання проривам води і газів у діючі виробки.
До небезпечних зон належать:
а) затоплені виробки;
б) будь-які інші виробки, включаючи непогашені і необстежувані виробки, до встановлення, що в них відсутня вода, глинясті розчини або пульпа;
в) розривні тектонічні порушення або зони перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнені і такі, що не мають даних про їх обводненість;
г) бурові свердловини, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, і свердловини неякісного затампонування;
ґ) масиви, що залягають під і над затопленими гірничими виробками.
2. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка і надробка допускаються за спільною ТПД шахт за згодою з територіальним органом Держгірпромнагляду України.
3. Очисні роботи в зоні, небезпечній за проривами води, при недостовірному контурі затоплених виробок допускаються після попереднього оконтурювання дільниці, наміченої до очисної виїмки, підготовчими і нарізними виробками.
4. Визначення меж зон, небезпечних за проривами води із затоплених виробок, а також проектування, підготовка і ведення гірничих і бурових робіт у цих зонах повинні здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.
5. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною за проривами води є зона бар'єрного цілика, а за недостовірного контуру затоплених виробок - зона між цим контуром і межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під і над пластом із затопленими виробками, небезпечними за проривами води, є зони запобіжних ціликів.
У межах бар'єрних і запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спускання води із затоплених виробок.
6. У разі проведення виробок для спускання води пластом або породою в межах небезпечної зони необхідно дотримуватися таких умов:
а) виробки мають проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;
б) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм;
в) на пластах з кутом падіння 25° і більше повинні проводитися парні виробки.
Перепускання води з верхніх горизонтів у водовідливну систему діючих виробок має здійснюватися відповідно до проекту за згодою з територіальним органом Держгірпромнагляду України.
7. Під час ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж має забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин має видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.
8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин і розроблення сполучень виконуються за проектом, з урахуванням рекомендацій спеціалізованого галузевого інституту відповідно до проведених НДР та погодження з організацією, що пробурила свердловину.
9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти і керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок і закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.
10. З ТПД проведення гірничих робіт у небезпечній зоні повинні бути ознайомлені під розпис всі особи, причетні до виконання цих робіт і контролю за забезпеченням їх безпеки. Про початок ведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний повідомити орган Держгірпромнагляду України.
11. Якщо у вибої, що наближується до зони, небезпечної за проривами води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення капання тощо), змінний керівник робіт (гірничий майстер) або ланковий (бригадир) повинен негайно вивести працівників із цієї та з усіх інших виробок, що знаходяться під загрозою затоплення, і доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.
12. Відкачування води із затоплених виробок здійснюється за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага має приділятися перевірці складу повітря над дзеркалом води і заходам щодо попередження прориву газів у місця перебування працівників і розташування електрообладнання.
Перевірка складу повітря на вміст в ньому CO, CO2, CH4, H2S, SO2 і O2 повинна проводитися працівниками ДАРС (ДВГРС).
13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки відповідно до проекту, затвердженого головним інженером шахти.
У разі затоплення виробок, що знаходяться на відстані, меншій за 200 м від технічної межі з суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово повідомити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один екземпляр проекту.
14. Можливість безпечної виїмки вугілля під водотоками, водоймищами, водоносними горизонтами і обводненими зонами визначається відповідно до вимог чинного законодавства. Провали на земній поверхні в балках, ярах тощо, які утворилися внаслідок гірничих розробок, мають бути засипані глиною, утрамбовані і обладнані жолобами, прокладеними руслом можливого водотоку.
Висохлі русла річок, якими можливі потоки зливових вод, прирівнюються до річок.
15. Устя вертикальних і похилих шахтних стволів, шурфів і технічних свердловин мають бути обладнані так, щоб поверхневі води не могли ними потрапити до гірничих виробок. У ПЛА мають бути передбачені позиції та заходи щодо запобігання затопленню шахт.
У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, що мають зв'язок з діючими гірничими виробками, можуть бути затоплені поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля усть погашених виробок, але не більш як за 20 м від них, мають зводитися водозахисні греблі або вживатися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.
3. Запобігання проривам глини і пульпи у діючі гірничі виробки
1. Замулені дільниці прирівнюються до затоплених виробок.
До початку очисних робіт під замуленою дільницею, розташованою в тому самому або у вищерозташованому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п'ятикратну потужність нижчележачого пласта, під безпосереднім керівництвом головного інженера шахти має бути проведене розвідування замуленої дільниці, що підробляється, включаючи огляд ізолювальних перемичок і земної поверхні над замуленою дільницею для візуального визначення ступеня її обводнення і кількості води в провалах, утворених її відпрацьовуванням.
Розвідування здійснюється бурінням свердловин діаметром 75 - 100 мм з виробок вентиляційного горизонту пласта, що розробляється, або з сусідніх пластів. Результати розвідування оформлюються актом. Розвідування дільниці, що підробляється і супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, має здійснюватися за проектом, погодженим з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затвердженим головним інженером шахти.
2. Віднесення підготовчих дільниць до дільниць, небезпечних за проривами глини, проводиться комісією фахівців під головуванням головного інженера шахти за участю представника територіального органу Держгірпромнагляду України.
При цьому враховуються дані геолого-маркшейдерської документації, включаючи такі відомості:
а) об'єми замулювальних робіт;
б) стійкість бокових порід;
в) вологість глинистих порід у намулах;
г) наявність місць, в яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод;
ґ) наявність місць, в яких на вищому горизонті були прориви глини або були осередки погашених ендогенних пожеж;
д) потужність намулів.
3. Розробка дільниць, небезпечних за проривами глини, підпрацювання цих дільниць пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних і свердловинних зарядів як захід щодо запобігання проривам глини здійснюються за ТПД виїмкових дільниць за згодою з територіальним органом Держгірпромнагляду України.
ТПД повинна містити спеціальний розділ щодо забезпечення додаткових заходів безпеки.
4. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками тощо), а також у разі проникнення глини в діючий вибій ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен негайно вивести всіх працівників із вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчеру.
Ліквідація передаварійної або аварійної ситуації відбувається за проектом (заходами) або згідно з оперативним планом ліквідації аварії.
XI. ЛІКВІДАЦІЯ ТА КОНСЕРВАЦІЯ (РОЗКОНСЕРВАЦІЯ) ШАХТ І ГІРНИЧИХ ВИРОБОК
1. Ліквідація та консервація шахт
1. Загальні вимоги
1.1. Для шахт, що підлягають ліквідації, консервації, розконсервації (крім тих, що перебувають на мокрій консервації), та гідрозахисних шахт чинними є вимоги всіх розділів цих Правил, крім пунктів 3 - 6 глави 5 розділу V. Якщо на шахтах, призначених до ліквідації (консервації), здійснюється видобуток вугілля, то для них діючими є всі пункти цих Правил.
1.2. Ліквідація шахт має проводитися за спеціальним проектом, розробленим проектною організацією відповідно до вимог чинного законодавства.
1.3. У проекті визначаються способи, терміни та послідовність виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією або консервацією шахти, розробляються технічні заходи щодо:
а) забезпечення стійкості гірничих виробок або їх штучного обвалення з урахуванням запобігання утворенню провалів і неприпустимих деформацій земної поверхні;
б) збереження родовища, гірничих виробок і бурових свердловин на весь період консервації;
в) запобігання забрудненню надр і водних об'єктів;
г) запобігання проникненню метану та інших шкідливих газів у поверхневі споруди і атмосферу;
ґ) ліквідації провалів, тріщин, відгородження небезпечних ділянок;
д) рекультивації порушених земель;
е) запобігання затопленню шахти, що ліквідується, суміжних шахт і об'єктів, заболочуванню земної поверхні, порушенню гідрогеологічного режиму підземних вод;
є) запобігання проникненню в гірничі виробки та провали людей і тварин;
ж) запобігання пошкодженням будівель, споруд, підземних і надземних комунікацій, розташованих у зоні шкідливого впливу ліквідованого або законсервованого об'єкта;
з) ліквідації наявних осередків підземних пожеж;
и) запобігання активізації небезпечних геомеханічних процесів (обвалів, обвалень).
1.4. За проектом мокрої консервації шахти визначається термін допустимої тривалості консервації без втрати гірничих виробок, а також можливі терміни їх осушення, ремонту кріплення, відновлення роботи вентиляції, підйомного комплексу, іншого обладнання та проведення інших відновлювальних заходів.
1.5. У проекті визначаються порядок ведення, періодичність, технічне забезпечення спостережень за станом гірничих виробок і їх впливом на довкілля (гірничо-екологічний моніторинг) на період консервації або період стабілізації гідродинамічного режиму і процесів зсування гірничих порід і земної поверхні під час ліквідації об'єкта.
1.6. Якщо термін ліквідації шахти за проектом перевищує 5 років, експертна організація, що має дозвіл Держгірпромнагляду України відповідно до постанови КМУ від 26.05.2004 № 687, повинна розробити проект технічного стану, який має визначити технічний стан шахтних копрів, будівель і споруд, технічних комплексів шахтної поверхні.
1.7. На шахтах, що ліквідуються, та гідрозахисних шахтах ступінь небезпеки земної поверхні щодо виділення метану оцінюється проектом ліквідації та щорічно уточнюється за наслідками контролю за газовиділенням у період ліквідаційних робіт. Результати контролю оформлюються актом комісії на шахті під головуванням головного інженера підприємства, яке здійснює ліквідацію.
1.8. Перед здачею - прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне обладнання та машини, необхідні для ліквідації шахти, мають бути збережені, пройти ревізію і налагодження, які встановлені нормативними документами.
1.9. Для шахт, що ліквідуються, допускається за ТПД, з урахуванням рекомендацій спеціалізованих галузевих інститутів відповідно до проведених НДР, причіплювання до пасажирського состава вантажних вагонеток за допомогою спеціальних зчіпок.
1.10. Біля стволів і штолен шахт, що ліквідуються, I і II категорій за метаном допускається за згодою з Держгірпромнаглядом України застосування калориферних установок, виконаних на основі елементів, що не мають відкритого вогню (наприклад роторних опорів), і які забезпечують підтримання температури повітря не менше ніж +2° C на відстані 5 м від сполучення калорифера із стволом.
1.11. На шахтах, що закриваються, справність дії реверсивних, герметизувальних і переключних пристроїв має перевірятися головним механіком шахти і начальником дільниці ВТБ не рідше двох разів на місяць.
1.12. Вентиляторні установки шахт, що ліквідуються, повинні оглядатися не рідше одного разу на добу працівниками, призначеними наказом директора шахти (уповноваженої особи), і не менше двох разів на місяць - головним механіком.
1.13. Перевірка геометричного зв'язку шахтного підйому та копра виконується не рідше 1 разу на 2 роки суб'єктом господарювання, який має дозвіл Держгірпромнагляду України відповідно до постанови КМУ від 15.10.2003 № 1631. За результатами перевірки складається акт, який затверджується головним інженером суб'єкта господарювання, яка виконує ліквідаційні роботи.
1.14. Профільна зйомка армування та стінок вертикального ствола виконується не рідше 1 разу на 3 роки суб'єктом господарювання, яка має дозвіл Держгірпромнагляду України відповідно до постанови КМУ від 15.10.2003 № 1631. За результатами перевірки складається відповідний акт, який затверджується головним інженером суб'єкта господарювання, яка виконує ліквідаційні роботи.
1.15. На шахтах, що ліквідуються, та гідрозахисних шахтах допускається заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза та ремонт електровоза у виробках, примикаючих до повітряподавального ствола.
2. Запобігання аваріям
2.1. У разі ліквідації шахти або її консервації гірничі виробки мають бути приведені у стан, що забезпечує безпеку людини, охорону навколишнього природного середовища, будівель і споруд, а при консервації - і збереження родовища і гірничих виробок на весь час консервації. Вимога розповсюджується також на гідрозахисні шахти.
2.2. Допускається створення і оснащення однієї ШГС для обслуговування групи шахт, переданих на ліквідацію та консервацію, гідрозахисних шахт за умови визначення сумісним наказом суб'єкта господарювання та загону ДВГРС, що обслуговує ці шахти, порядку функціонування ШГС в міжаварійний і аварійний періоди.
2.3. Допускається для шахт, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахт проводити коригування та погодження ПЛА з підрозділами ДАРС (ДВГРС) один раз на рік за умови виконання кожні 6 місяців об'ємів робіт, передбачених чинним законодавством, і своєчасного внесення в оперативну частину ПЛА і в додатки до нього відповідних коригувань.
2.4. Допускається призначення на посаду гірничого диспетчера шахти, переданої на ліквідацію або консервацію, осіб, які мають гірничотехнічну освіту, одержану в навчальному закладі I - II рівня акредитації, за умови проходження ними навчання і перевірки знань в навчальному центрі підготовки рятувальників за програмою "Підготовка відповідальних керівників робіт з ліквідації аварій на шахтах".
2.5. На шахтах, переданих на ліквідацію і консервацію, гідрозахисних шахтах кріплення та армування вертикальних, похилих (45° і більше) стволів і свердловин, обладнаних підйомними установками, повинні оглядатися:
а) щодоби - спеціально призначеними особами;
б) щотижня - механіком підйому;
в) двічі на місяць - головним (старшим) механіком шахти;
г) щомісяця - головним інженером шахти;
ґ) технічний стан горизонтальних і похилих діючих виробок має перевірятися (для виробок із анкерним кріпленням із записами у журнал встановленого зразка) начальником дільниці ВТБ або його заступниками (помічниками) щотижня, гірничими майстрами ВТБ - щодобово.
2.6. Шахти, що закриваються, на яких ведуться очисні та підготовчі роботи, повинні належати до тієї самої категорії за газом, що і в період експлуатації. Газові шахти, що ліквідуються, на яких припинений видобуток вугілля, залежно від величини абсолютної метановості поділяються на чотири категорії, наведені в таблиці 7 додатка 4 до цих Правил.
2.7. Допускається провітрювання шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт за рахунок природної тяги, якщо це передбачено проектом.
2.8. Допускається для шахт, що передані на ліквідацію або консервацію та не ведуть видобуток вугілля й проведення гірничих виробок, складання вентиляційного плану не рідше одного разу на рік.
2.9. На шахтах, переданих на ліквідацію або консервацію, до закінчення провітрювання мають зберігатися необхідний штат і апаратура для здійснення аерогазового контролю.
2.10. На шахтах, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахтах допускається відсутність апаратури загальношахтного оповіщення про аварії за умови наявності телефонного зв'язку у всіх місцях перебування працівників.
2.11. Допускається для шахт, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахт коригування та погодження проектів протипожежного захисту з підрозділами ДАРС (ДВГРС) один раз на рік.
2.12. Для шахт, переданих на ліквідацію або консервацію, гідрозахисних шахт допускається:
а) наявність однієї гілки водозбірника;
б) відсутність шламонакопичувача і засобів автоматики.
2.13. Для шахт, що ліквідуються, зі строком ліквідації менше ніж 3 роки допускається експлуатація противаг без парашутних пристроїв за швидкості руху кліті менше ніж 3 м/с.
2.14. Водозбірники* шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт мають задовольняти таким вимогам:
а) відстань від підошви водозбірника до осі вала насоса, встановленого на фундамент, не повинна бути більше ніж 5 м;
б) рівень підошви колектора має бути нижчим за рівень підошви водозбірника на величину не менше ніж 1,5 м;
в) об'єм водозбірника головного водовідливу має бути не меншим за чотирьохгодинний приплив води без урахування замулювання, а дільничного - не меншим за двогодинний приплив.
____________
Примітка. На шахтах, прийнятих на ліквідацію, та гідрозахисних шахтах з підземним водовідливом затоплений вироблений простір і виробки, з яких відкачується вода, можна вважати як водозбірник.
2.15. Головні та дільничні водовідливні установки шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт мають бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами, які повинні забезпечувати відкачування добового припливу води за 20 годин.
2.16. Головні водовідливні установки шахт, що ліквідуються, та гідрозахисних шахт мають оглядатися щотижня механіком і не рідше двох разів на місяць - головним (старшим) механіком шахти.
2. Ліквідація гірничих виробок
1. Ліквідація (погашення) гірничих виробок має здійснюватися за проектами, розробленими відповідно до вимог чинного законодавства і затвердженими головним інженером шахти, які передбачають заходи безпечного ведення робіт, зокрема застосування механізмів під час витягування кріплення. Не допускається витягування кріплення із стволів шахт і інших вертикальних виробок, а також з похилих виробок з кутом нахилу понад 30°. Витягування кріплення з горизонтальних і похилих виробок з кутом нахилу до 15° має здійснюватися працівниками після проведення спеціального інструктажу з погашенням виробки в напрямі, що має вихід до ствола шахти. Витягування кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15° до 30° здійснюється тільки в напрямку знизу вверх.
2. Ліквідація гірничих виробок, що мають вихід на поверхню, повинна здійснюватися за проектом, затвердженим технічним керівником об'єднання або головним інженером самостійної діючої шахти за згодою з територіальним органом Держгірпромнагляду України. Проекти повинні відповідати вимогам чинного законодавства.
3. Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік (після сходження снігового покрову) оглядаються комісіями шахти під керівництвом головного інженера шахти. Результати огляду оформлюються актом.
Ліквідовані вертикальні виробки, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік повинні контролюватися на величину усадки закладального матеріалу і за величини усадки понад 50 м повинна виконуватися їх дозасипка. Контроль газовиділення через ліквідовані стволи має здійснюватися суб'єктом господарювання - правонаступником або за її дорученням спеціалізованою організацією відповідно до вимог чинного законодавства.
4. Ліквідовані гірничі виробки повинні бути своєчасно відображені на планах гірничих виробок. Результати виконання проектів ліквідації виробок і щорічних оглядів ліквідованих виробок оформлюються актами.
3. Розконсервація шахт
1. Розконсервація шахти з метою відновлення її роботи з видобутку вугілля здійснюється за проектом з дотриманням вимог промислової безпеки, охорони надр і навколишнього природного середовища. Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень під час розконсервації шахти.
2. У проекті розконсервації шахти мають бути відображені стан гірничих виробок, виробничих і санітарно-побутових будівель, споруд, водовідливних і вентиляторних установок та іншого стаціонарного обладнання.
3. У проекті визначаються види, послідовність і способи виконання робіт з розконсервації шахти. Проект має містити, зокрема:
а) результати проведення технічної експертизи основних фондів підприємства, що розконсервується, з оцінкою можливості його подальшого використання;
б) заходи щодо безпечної розконсервації шахти;
в) заходи щодо розкриття ізоляції гірничих виробок;
г) заходи щодо організації сталого провітрювання гірничих виробок;
ґ) методи відновлення гірничих виробок до проектних перерізів;
д) заходи щодо організації і монтажу обладнання, необхідного для відновлення гірничих виробок.
 

Начальник управління організації
державного нагляду у вугільній
промисловості 

 
 
Є. Степановський 

ПОГОДЖЕНО: 

  

Перший заступник Міністра
вугільної промисловості України 

 
Ю. Чередниченко 

Перший заступник Міністра,
головний державний санітарний
лікар України 

 
 
О. М. Біловол 

Заступник Міністра з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи 

 
 
 
В. Третьяков 

Директор виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та
професійних захворювань України 

 
 
 
С. Богданов 

Перший заступник Голови Державного
комітету ядерного регулювання
України 

 
 
А. Г. Усков 

Віце-президент Національної 
академії наук України
академік НАН України 

 
 
А. Т. Наумовець 

В. о. президента Всеукраїнської
асоціації роботодавців 

 
В. Биковець 

Генеральний директор Спілки
орендарів і підприємців України 

 
Л. Шкорута 

В. о. президента Спілки підприємців
малих, середніх і приватизованих
підприємств України 

 
 
В. Биковець 

Виконавчий Віце-президент
Конфедерації роботодавців України 

 
О. Мірошниченко 

Голова Незалежної профспілки
гірників України 

 
М. Я. Волинець 

Заступник голови Профспілки
працівників вугільної промисловості
України 

 
 
В. Г. Мосендз 

Перший заступник Міністра
регіонального розвитку та
будівництва України 

 
 
А. В. Беркута 
 
Додаток 1
до Правил безпеки у вугільних шахтах 
Таблиця 1
Граничнодопустимі концентрації пилу
Якісна характеристика пилу  Вміст вільного діоксиду кремнію в пилу, %  ГДК, мг/м-3, за загальною масою 
Породна, вуглепородна  від 10 до 70 
Вуглепородна, вугільна  від 5 до 10 
Антрацитова  до 5 
Пил кам'яного вугілля  до 5  10 
Таблиця 2
Граничнодопустимі рівні шуму
Робочі місця (зони) і види робіт  Рівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБА (децибел за шкалою А) 
1. Гірничі виробки, виробничі приміщення, територія поверхні  80 
2. Кабіни спостережень і дистанційного керування:    
без мовного зв'язку по телефону   75 
з мовним зв'язком по телефону   65 
3. Приміщення диспетчерської служби  65 
4. Адміністративно-керівна діяльність  60 
Таблиця 3
Граничнодопустимі рівні вібрації
Вид вібрації  Категорія вібрації (вид машин, обладнання)   Кориговані за частотою і еквівалентні кориговані значення, дБ 
вібро-
прискорення 
вібро-
швидкості 
Локальна  Ручні машини (відбійні молотки, свердла, перфоратори)  78  113 
Загальна  Транспортна (самохідний шахтний транспорт і причіпні машини):        
горизонтальна  62  116 
вертикальна  65  107 
Транспортно-технологічна (гірничі комбайни, шахтні навантажувальні машини, самохідні бурильні установки)  59  101 
Технологічна (насоси, вентилятори, підйомні машини, компресори тощо)  50  92 
 
Додаток 2
до Правил безпеки у вугільних шахтах 
Таблиця 1
Мінімальні розміри поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок
Виробки  Мінімальна площа поперечного перерізу, м-2  Мінімальна висота від підошви (головки рейок) до кріплення або обладнання, м 
1. Головні відкотні та вентиляційні виробки, людські хідники для механізованого перевезення  9,0  1,9 
2. Дільничні вентиляційні, проміжні, конвеєрні та акумулювальні штреки, дільничні бремсберги, уклони та хідники  6,0  1,8 
3. Вентиляційні просіки, печі, косовики та інші виробки  1,5  0,7 
4. Дільничні виробки, що знаходяться в зоні впливу очисних робіт, людські хідники, не призначені для механізованого перевезення працівників  4,5  1,8 
5. Головні відкотні та вентиляційні виробки, введені в дію до 1987 року:       
а) закріплені дерев'яним, збірним, залізобетонним і металевим кріпленням;  4,5  1,9 
б) закріплені кам'яним, монолітним, залізобетонним, бетонним, гладкостінним збірним залізобетонним кріпленням;  4,0  1,9 
в) дільничні вентиляційні проміжні і конвеєрні штреки, людські хідники, дільничні бремсберги та уклони  3,7  1,8 
6. Виробки, в яких є контактний провід:       
а) ділянки приствольних дворів, якими пересуваються працівники до місця посадки у вагонетки;  2,4 
б) виробки, якими пересуваються працівники, приствольні двори, майданчики посадочні та вантажно-розвантажувальні, сполучення з іншими виробками;  2,2 
в) виробки, якими здійснюється перевезення працівників, за наявності окремих виробок (відділень) для пересування працівників  2,0 
Таблиця 2
Мінімальні розміри проходів для працівників і зазорів у гірничих виробках
Виробки  Вид транспорту  Розташування  Мінімальний розмір, м  Примітка 
проходу  зазору 
1. Горизонтальні, похилі  Рейковий  Між кріпленням і составом поїзда  0,7  0,25  При дерев'яному, металевому кріпленні та рамних конструкціях залізобетонного і бетонного кріплення 
       0,7  0,2  При суцільному бетонному, кам'яному та залізобетонному кріпленні 
1,0  У місцях посадки працівників в пасажирські вагонетки 
2. Горизонтальні, похилі  Конвеєрний  Між составами поїздів на паралельних коліях  0,2  При двобічній посадці прохід завширшки 1 м робиться з двох боків 
Між кріпленням і конвеєром  0,7  0,4    
Від верхньої виступаючої частини до верхняка  0,5    
Від натяжних і приводних головок до верхняка  0,6    
3. Горизонтальні, похилі  Монорейковий  Між кріпленням і составом поїзда  0,7  0,2  При швидкості руху до 1 м/с 
0,85  0,3  При швидкості руху понад 1 м/с 
Між дном посудини або нижньою кромкою вантажу, що перевозиться, і підошвою виробки  0,4    
4. Похилі  Канатнокрісельні дороги  Між кріпленням і віссю каната  0,7  0,6  На висоті затискача підвіски 
Між сидінням канатнокрісельної дороги і підошвою виробки     >0,7    
5. Горизонтальні  Конвеєрний з рейковим  Між кріпленням і составом поїзда  0,7    
Між кріпленням і конвеєром  0,4    
Між составом поїзда і конвеєром  0,4    
6. Похилі  Конвеєрний з рейковим  Між кріпленням і конвеєром  0,7  При проведенні зазначених виробок прохід дозволяється мати з боку состава поїзда 
Між кріпленням і составом поїзда  0,2 - 0,25  Відповідно до пункту 1 цієї таблиці 
Між конвеєром і составом поїзда  0,4    
7. Горизонтальні, похилі  Конвеєрний з монорейковими або надґрунтовими дорогами  Між кріпленням і составом поїзда  0,7    
Між кріпленням і конвеєром  0,4    
Між конвеєром і составом поїзда  0,4    
8. Горизонтальні, похилі  Монорейкова дорога, розташована над конвеєром  Між составом поїзда і конвеєром  0,5 - 0,6  Відповідно до пункту 2 цієї таблиці 
9. Похилі  Канатно-
рісельні дороги, конвеєр 
Між віссю каната і конвеєром  1,0    
10. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкотний горизонт самопливом і які мають два відділення або облаштовані металевими трубами  Пристрій для перепуску вугілля  Між кріпленням і відшивкою або металевими трубами  0,8    
Примітки. 1. На двоколійних ділянках виробок усіх приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в експлуатацію в 1987 році і в наступні роки, і в тих, що проходяться, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де виконуються маневрові роботи, зчіплювання і розчіплювання вагонеток, перевантаження обладнання і матеріалів, біля стаціонарних навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т на добу і більше, біля транзитних перевантажувальних пунктів незалежно від продуктивності проходи для працівників обладнуються по 0,7 м з обох боків.
2. Ширина проходів для працівників і зазори мають бути витримані за висотою виробки, не меншою ніж 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи за всією довжиною виробки необхідно обладнувати, як правило, з одного боку. Не дозволяється влаштування проходів між коліями.
3. На ділянках закруглення виробок зазори та проходи для працівників повинні збільшуватися на 300 мм із зовнішнього боку та на 100 мм - із внутрішнього.
Таблиця 3
Розрахункова маса падаючого вантажу
Вид підйому  Розрахункова маса падаючого вантажу 
1. Клітьовий, обладнаний парашутами та гальмовими канатами, або за багатоканатної підвіски клітей з кількістю головних канатів чотири і більше  Сумарна маса вантажу, збільшена в 1,5 раза 
2. Скіповий з багатоканатною машиною та кількістю головних канатів чотири і більше  Половина маси вантажу скіпа 
3. Інші види підйомів  Маса навантаженої підйомної посудини 
 
Додаток 3
до Правил безпеки у вугільних шахтах 
Форма 
КНИГА ОГЛЯДУ СТВОЛІВ ШАХТ
Шахта ________________________________________________________________________________________
Гірниче підприємство, до складу якого входить шахта ________________________________________________
______________________________________________________________________________________________ 
 
Почата ____________ 20__ року
Закінчена ____________ 20__ року
Термін зберігання 5 років
Дата огляду  Стан кріплення та армування  Час виявлення пошкодження  Характер пошкодження  Причина пошкодження  Підписи особи, яка оглядає, і особи, відповідальної за стан ствола  Заходи щодо усунення пошкоджень  Тривалість зупинки підйому для усунення пошкоджень, годин, хвилин  Підпис головного інженера шахти після ліквідації пошкодження, дата