Про затвердження Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом

4.8. Між приміщенням насосних і землесосних установок та місцем установки гідромоніторів повинні бути влаштовані телефонний зв'язок і аварійна сигналізація.

4.9. У нових споруджуваних приміщеннях між насосами і землесосними агрегатами, а також між ними і стінками приміщення повинні бути облаштовані проходи шириною не менше ніж 1 м.

У приміщеннях насосної і землесосної станцій повинна бути вивішена загальна схема насосного, енергетичного та іншого устаткування станції, трубопроводів і їх перемикань із зазначенням стаціонарних номерів усіх агрегатів і запірно-регулювальної арматури.

4.10. Ходити по трубах дозволяється тільки по обладнаних трапах з перилами. Для переходів через труби повинні бути обладнані спеціальні містки із сходами та поручнями.

1.1. Експлуатацію електротехнічного господарства під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил, НПАОП 40.1-1.21-98, Правил охорони праці під час експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 05 квітня 2012 року № 671, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2012 року за № 641/20954 (НПАОП 0.00-1.58-12), а також технічної документації заводів-виробників на електротехнічне обладнання.

1.2. На кожному пусковому апараті необхідно мати чіткий напис із зазначенням установки, що вмикається ним.

1.3. Під час обслуговування електроустановок необхідно застосовувати захисні засоби (діелектричні рукавиці, боти, килимки, ізолюючі підставки), покажчики напруги, захисне заземлення, а також засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, монтажні пояси, кігті).

У холодну пору року за низьких температур необхідно застосовувати утеплені діелектричні рукавиці. Допускається застосування діелектричних рукавиць разом з теплими (вовняними або іншими) рукавицями.

1.4. Захисні засоби необхідно обов'язково піддавати періодичним електричним випробуванням у встановлений термін. Перед кожним застосуванням засобів захисту необхідно перевіряти їх справність, відсутність зовнішніх пошкоджень, забруднень, строк працездатності за штампом, розміщеним на них.

1.5. Дозволяється використовувати плавкі вставки запобіжників, калібровані заводом-виробником або електротехнічною лабораторією із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Некалібровані плавкі вставки застосовувати не дозволяється. Не дозволяється застосовувати плавкі вставки без патронів-запобіжників. Заміну їх необхідно проводити при знятій напрузі та не під час грози.

1.6. Для захисту працівників від ураження електричним струмом пересувні електроустановки, що живляться від трансформаторів з ізольованою нейтраллю напругою до 1000 В, повинні бути обладнані реле витоку на землю (корпус) з автоматичним вимкненням електроустановки при виникненні небезпечних струмів витоку. Загальний час вимикання пошкодженої мережі не повинен перевищувати 200 мс.

Справність дії (спрацювання) реле витоку струму необхідно перевіряти перед початком кожної зміни (щозмінно). Перевірку реле витоку струму в комплексі з автоматом на час їх спрацювання необхідно проводити не рідше одного разу на шість місяців, а також під час їх першої установки або перестановки з машини на машину.

Допускається не влаштовувати захист від витоку струму для мереж напругою до 60 В.

1.7. Машиністи та помічники машиністів гірничих і транспортних машин, керування якими пов'язано з оперативним вмиканням та вимкненням електроустановок, повинні мати таку групу допуску з електробезпеки:

при напрузі до 1000 В: машиністи - не нижче III групи, помічники машиністів - не нижче II групи;

при напрузі вище 1000 В: машиністи - не нижче IV групи, помічники машиністів - не нижче III групи.

Наявність вказаних груп з електробезпеки дає право машиністам та їх помічникам проводити переключення кабелю в межах закріплених за ними гірничої та транспортної машин і їх пункту перемикання за письмовим дозволом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

У разі тимчасового переведення машиністів та їх помічників на інші гірничі та транспортні машини виконання зазначених робіт дозволяється після ознайомлення їх з системою електропостачання цих гірничих машин.

2.1. У приміщеннях стаціонарних електричних підстанцій і розподільних пристроїв обов'язково вивішуються схеми первинної і вторинної комутації, повітряних і кабельних мереж, технологічні інструкції для працівників, що їх обслуговують, правила надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним струмом, встановлюються попереджувальні знаки і стенди з плакатами.

2.2. На електростанціях або підстанціях усі відхідні фідери напругою вище ніж 1000 В, які живлять кар'єрні пересувні електроустановки, повинні бути обладнані апаратурою, що забезпечує автоматичне вимикання ліній при однофазних і багатофазних замиканнях на землю.

Захист від однофазних замикань на землю необхідно виконувати двоступеневим. Перевірка та контрольне налагодження І ступеня захисту від замикання на землю однієї фази необхідно проводити не менше ніж один раз на шість місяців, а II ступеня захисту - не менше одного разу на рік.

2.3. Корпуси пересувних трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів необхідно виконувати з неспалимих матеріалів з достатньою жорсткістю конструкції, що відповідає умовам експлуатації.

2.4. Усі двері високовольтних камер пересувних підстанцій, розподільних пристроїв і пунктів перемикання повинні бути обладнані надійним замикаючим пристроєм, механічним блокуванням між високовольтними вимикачами, роз'єднувачами і всіма дверима високовольтних камер, що запобігають помилковим операціям з роз'єднувачем і вимикачем та унеможливлюють відкриття дверей при ввімкнутому роз'єднувачі.

2.5. Роботи з перемикання пунктів перемикання необхідно здійснювати за нарядом, в якому визначаються безпечні умови робіт.

3.1. Обладнувати і експлуатувати пересувні (тимчасові) повітряні ЛЕП напругою до 1000 В і вище на кар'єрах необхідно згідно з вимогами Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209.

3.2. Під повітряними ЛЕП не дозволяється розміщувати штабелі породи, руди, шпал, рейок та інших матеріалів.

3.3. Відстань від нижнього фазного проводу повітряної ЛЕП на уступі до поверхні землі в районах проходження лінії при максимальному провисанні проводів при напрузі до 35 кВ повинна бути не менше таких значень:

територія кар'єрів і породних відвалів - 6,0 м;

місця, важкодоступні для працівників і недоступні для наземного транспорту, - 5,0 м;

укоси уступів - 3,0 м;

перетинання контактного проводу електрифікованої ділянки залізничних колій з ЛЕП (від контактного проводу до ЛЕП) - 2,0 м;

перетинання неелектрифікованих залізничних колій з ЛЕП (від головки рейок) - 7,5 м.

3.4. Горизонтальна відстань від крайніх проводів ЛЕП при найбільшому їх відхиленні до найближчих виступаючих частин будівель і споруд не повинна бути менше ніж 2,0 м при напрузі у лінії до 10 кВ та 4,0 м - при напрузі 35 і 110 кВ.

3.5. Горизонтальні відстані від крайнього проводу повітряної ЛЕП (стаціонарної або пересувної) напругою до 10 кВ на уступі повинні бути не менше:

2,5 м - до крайнього проводу контактної мережі, підвішеного з польового боку опори контактного проводу при невідхиленому положенні;

2,0 м - до бровки земляного полотна автомобільної дороги при невідхиленому положенні.

3.6. На кар'єрних і відвальних ЛЕП напругою до 35 кВ допускається застосовувати пересувні опори.

3.7. Не дозволяється нарощувати опори контактної мережі для прокладання ЛЕП напругою 6 кВ.

Відстань між пересувними опорами повинна визначатися розрахунком, зважаючи на кліматичні умови, і не повинна перевищувати 50 м.

У разі перетинання повітряними ЛЕП автошляхів кріплення проводів на опорах з штирьовими ізоляторами повинно бути подвійним, за винятком перетину привибійних автошляхів, де кріплення допускається на одному ізоляторі.

3.8. Усі повітряні та кабельні ЛЕП у межах небезпечних зон на час підривання зарядів необхідно вимикати.

Після вибуху перед вмиканням необхідно провести огляд цих ліній, виявлені пошкодження ліквідувати.

3.9. Не дозволяється проводити роботи на ЛЕП під час грози.

3.10. Ремонт гумових оболонок і з'єднання гнучких кабелів необхідно проводити шляхом вулканізації або за допомогою термоусаджувальних муфт для електричних станцій та мереж напругою понад 1000 В, на застосування яких видається дозвіл відповідно до Порядку видачі дозволів.

Після з'єднання, що потребує відновлення ізоляції жил кабелю, останній необхідно випробувати на діелектричну міцність. Випробування необхідно виконувати постійним струмом з напругою не менше ніж 2Uн , тривалістю 5 хв.

Під час застосування кабельних ліній у кар'єрах і відвалах можна з'єднувати відрізки кабелів довжиною не менше ніж 100 м за допомогою спеціальних муфт (з'єднувальних коробок), допущених до застосування на відкритих гірничих роботах.

3.11. Гнучкий кабель, через який живляться пересувні машини, необхідно прокладати так, щоб унеможливлювались його пошкодження, примерзання, завалення породою, наїзд на нього транспортних засобів і механізмів. На обводненій площі кабель необхідно прокладати на опорах (підставках). На початку, а також протягом робочої зміни гнучкі кабелі повинні оглядати працівники, які обслуговують таку машину.

Допускається тримати гнучкий кабель під напругою на спеціальному барабані (пристрої), якщо це передбачено конструкцією машини.

Переміщення (перетягування) гнучкого кабелю необхідно виконувати вручну або за допомогою механізмів із застосуванням спеціальних пристроїв і вживанням заходів, що забезпечують обмеження радіуса згинання кабелю, його злом та пошкодження.

Перевозити гнучкі кабелі дозволяється на автомашинах, обладнаних кабельними барабанами. Під час намотування кабелю на барабан його підтягування волочінням по ґрунту не дозволяється.

3.12. Під час перенесення екскаваторного кабелю, що перебуває під напругою, обслуговуючий персонал зобов'язаний користуватися діелектричними рукавицями або спеціальними пристроями з ізолюючими рукоятками.

3.13. Ремонт кабелю необхідно проводити після від'єднання його від пункту живлення і розрядки від залишкових електричних зарядів.

3.14. У місцях перетину із залізничними коліями та автомобільними шляхами для захисту від пошкоджень кабелі необхідно прокладати в трубах, коробах, жолобах. Розміри укриття повинні перевищувати ширину залізничних колій або автомобільних шляхів не менше ніж на 2 м в кожний бік.

3.15. З'єднувати гнучкі кабелі напругою до 1000 В, які потребують у процесі роботи частих роз'єднань, необхідно за допомогою спеціальних штепсельних муфт. Розетка повинна бути змонтована з боку джерела живлення.

3.16. З'єднувати багатодротові проводи пересувних ЛЕП напругою вище ніж 1000 В з однорідного металу необхідно за допомогою спеціальних затискувачів або скруткою способом "ялинка", або комбінованим способом. У разі застосування багатодротових проводів або тросів з різних металів необхідно застосовувати спеціальні з'єднувальні затискувачі.

У кожному прогоні на один провід або трос допускається не більше трьох з'єднань.

3.17. Не допускається більше одного приєднання або відводу від затискувачів пускача, трансформаторів, якщо це не передбачено конструкцією затискувачів або приєднувальної арматури.

4.1. Висота підвіски контактного проводу над головкою рейки постійних колій повинна бути не менше ніж 6250 мм на станціях і 5750 мм - на перегонах.

4.2. Для живлення контактних мереж електрифікованої залізниці допускається застосовувати системи із заземленням однієї фази або середньої точки тягового трансформатора. При цьому заземлення тягового трансформатора необхідно виконувати за межами контуру захисного заземлення підстанції.

4.3. Висота підвіски контактного проводу над рівнем головки рейок на пересувних залізничних коліях при боковій підвісці повинна бути не менше ніж 4400 мм.

4.4. Відстань від осі крайньої колії до опор контактної мережі на постійних коліях повинна бути не менше ніж:

2750 мм - на прямих перегонах і 2450 мм - на станціях;

3100 мм - для електрифікованих колій, які вводяться вперше в експлуатацію.

На криволінійних ділянках колії ці відстані у всіх випадках необхідно збільшувати відповідно до габаритів наближення споруд.

Розташування опор контактної мережі та сигналів повинно бути таким, щоб забезпечувалась видимість останніх.

На пересувних коліях під час навантажування рухомого складу думпкарів багатоківшевими портальними екскаваторами відстань між думпкарами і проводом (на просвіт) не повинна бути менше ніж 800 мм. Якщо ця відстань менше ніж 800 мм, на бокових вікнах електровоза необхідно встановлювати захисне огородження.

4.5. У межах споруд відстань від пантографа і частин контактної мережі, що перебуває під напругою, до заземлених частин споруд повинна бути не менше ніж:

150 мм при номінальній напрузі до 1 кВ;

200 мм - до 4 кВ;

250 мм - до 10 кВ;

350 мм - вище ніж 10 кВ.

4.6. Ізолятор анкерного кріплення контактного проводу, несучих і фіксуючих тросів повинен розташовуватися не ближче ніж 1,5 м від опори.

4.7. Усі рейкові колії, які не застосовуються для руху електровозів, необхідно відокремити від електрифікованих колій з улаштуванням ізольованих стиків.

4.8. Роботи на контактній мережі, що перебуває під напругою, необхідно проводити за нарядами-допусками працівниками, які мають на це право, і тільки зі спеціальних вишок, змонтованих на автодрезині чи на спеціальній платформі, або з пересувних драбин з ізольованими площадками.

Не дозволяється проводити будь-які роботи на контактній мережі в темну пору доби при освітленні менше ніж 5 лк, а також під час дощу, туману, мокрого снігу та грози.

4.9. У кожній групі працівників, що працюють на контактній мережі, повинна бути посадова особа, відповідальна за безпеку проведення робіт, яка має не нижче ніж IV групу з електробезпеки.

4.10. Металеві конструкції (мости, шляхопроводи, світлофори, гідроколонки), розташовані на відстані менше ніж 5 м від частин контактної мережі, що перебувають під напругою, металеві опори контактної мережі та деталі кріплення ізоляторів контактної мережі на залізобетонних і кам'яних штучних спорудах та залізобетонних опорах, а також приводи секційних роз'єднувачів, неробочі анкерні ланки та вантажі компенсаторів, встановлені на дерев'яних опорах, повинні бути заземлені.

Заземлення необхідно виконувати з'єднанням конструкції, що заземляється, з тяговими рейками. Заземлюючі проводи та місця їх приєднання до рейок і пристроїв, що заземляються, повинні мати вільний доступ для їх контролю.

4.11. Приводи секційних роз'єднувачів необхідно утримувати під замком. Кожному приводу повинен бути присвоєний номер, чітко написаний на його кришці.

4.12. Роботи на контактній мережі необхідно проводити в присутності ще одного працівника, який повинен перебувати в безпосередній близькості від місця роботи.

4.13. На всіх перетинах електрифікованих колій з автомобільними шляхами і в пунктах, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні бути встановлені освітлені або такі, що світяться, плакати "Стережись контактного проводу", а біля переїздів з обох боків ще й габаритні ворота, висота яких повинна бути менше від висоти підвіски контактного проводу не менше ніж на 0,5 м.

Висоту підвіски контактного проводу над головкою рейок на перетині технологічних автомобільних доріг з електрифікованими коліями необхідно витримувати з перевищенням максимально можливої висоти навантаженого автосамоскида не менше ніж 1,0 м.

Залізничні переїзди, на яких відбувається рух вантажних автомобілів вантажопідйомністю 75 т і більше, необхідно виконувати за розробленими на підприємстві спеціальними проектами.

4.14. На мостах, шляхопроводах і пішохідних містках, які проходять над електрифікованими коліями, необхідно встановлювати суцільні захисні щити висотою не менше ніж 2 м і шириною не менше ніж 1 м по обидва боки від контактного проводу.

5.1. Електрообладнання і електричні машини, що розміщуються відкрито у кар'єрі, будовах та спорудах, а також у спеціальних електротехнічних приміщеннях, повинно застосовуватися з технічними характеристиками, що відповідають умовам їх застосування (кліматичним, сейсмічним, механічним впливам).

5.2. Неізольовані струмопровідні частини електричного обладнання, голі шини, контакти рубильників і запобіжників, затискувачі електричних машин і апаратури, які доступні випадковим дотикам, повинні бути захищені надійними огорожами.

Електрозварювальні апарати змінного струму, що встановлені на гірничих машинах (екскаваторах, бурових верстатах), повинні бути обладнані пристроями зниження напруги холостого ходу.

Застосовувати зазначені пристрої на зварювальних апаратах постійного струму напругою до 110 В не обов'язково.

Недіючі ділянки електромережі повинні бути від'єднані від мережі живлення та демонтовані.

5.3. Для живлення пересувних електроустановок можна застосовувати напругу не вище ніж 35 кВ.

5.4. Електроустановки напругою до 35 кВ повинні бути виконані з ізольованою нейтраллю або заземленими через високоомні резистори чи трансформатори стабілізації мережі. Ця вимога не поширюється на електроустановки електричної тяги.

5.5. Приєднувати пересувні машини і трансформаторні підстанції до кар'єрних ліній живлення необхідно за допомогою пересувних пунктів перемикання; заводського виготовлення, придатних до застосування на відкритих гірничих роботах.

Гірничим підприємствам дозволяється виготовляти спеціальні пересувні пункти перемикання за технічною документацією заводів-виробників з комплектуючих вузлів і деталей, на які є сертифікати (паспорти).

Приєднувати кабелі безпосередньо до повітряної ЛЕП без пунктів перемикання не дозволяється. Під час встановлення пересувних трансформаторних підстанцій біля повітряних ЛЕП (без кабельної вставки) застосовувати пункти перемикання не обов'язково.

Пункти перемикання необхідно встановлювати на одному горизонті (уступі) з працюючими гірничими машинами.

В окремих випадках, у разі спорудження з'їздів і виконання робіт на перевантажувальних пунктах, пункти перемикання можна розташовувати на різних горизонтах (уступах) з працюючими екскаваторами за наявності умов для огляду кабелю.

5.6. Робота екскаваторів, навантажувачів, бурових верстатів під ЛЕП, які перебувають під напругою, або поблизу них можлива в тому випадку, якщо машини належать власнику лінії або закріплені за ним і за умови, що відстань по повітрю від піднімальної або висувної частини в будь-якому її положенні, в тому числі і при найбільшому, що допускається конструкцією при підйомі або боковому вильоті, а також від верхнього контуру машини або вантажу, що перевозиться в кузові автосамоскида, до найближчого проводу, який перебуває під напругою, буде не менше: 1,5 м при напрузі до 1 кВ, 2,0 м - до 20 кВ та 4,0 м - від 35 до 110 кВ.

5.7. Електровози повинні бути обладнані блокуваннями, які унеможливлюють вхід у високовольтну камеру та вихід на дах електровоза у разі піднятого і невимкненого струмоприймача.

5.8. Ремонт і огляд устаткування, розташованого на даху електровоза, необхідно проводити в депо або на спеціально виділеній колії (вітці колії) з обов'язковим зняттям напруги і заземленням контактної мережі.

5.9. Огляд і ремонт устаткування, допоміжних машин, тягових двигунів і апаратури на електровозах поза депо необхідно проводити з дотриманням таких умов:

електровоз повинен бути зупинений і загальмований ручним гальмом;

допоміжні машини і апаратура вимкнені;

струмоприймачі опущені та заземлені;

реверсивна рукоятка і ключ щитка керування зняті;

щитки допоміжних машин і струмоприймачів заблоковані;

швидкодіючий вимикач вимкнено.

Після повної зупинки допоміжних машин головний роз'єднувач і роз'єднувач допоміжних кіл необхідно відключити роз'єднувальною штангою. На дизель-електровозах дизель необхідно зупинити.

Ключ від щитків керування і рукоятку реверсивного механізму перед початком робіт необхідно передавати працівнику, що виконує роботу.

Машиніст електровоза навіть за нульових показань вольтметрів повинен упевнитися у тому, що струмоприймач опущений. Ремонтні роботи необхідно проводити відповідно до затвердженого переліку робіт за розпорядженням або в порядку потокової експлуатації.

6.1. Гірниче підприємство повинно мати комплекс технічних засобів, які забезпечують контроль і керування технологічними процесами і безпеку робіт, у тому числі телефонний зв'язок (радіозв'язок) з комутатором або автоматичною телефонною станцією підприємства, диспетчером. Живлення пристроїв зв'язку і сигналізації, за винятком спеціальних транспортних пристроїв, необхідно здійснювати лінійною напругою не вище ніж 220 В від освітлювальної мережі, акумуляторних батарей або випрямляючих установок. Для сигнальних пристроїв, крім СЦБ, які живляться напругою не вище ніж 24 В, допускається прокладення ліній голими проводами.

Підстанції кар'єру залежно від їх призначення повинні бути забезпечені телефонним або радіотелефонним зв'язком з енергодиспетчером (оперативним персоналом енергопостачальної організації) або з комутатором кар'єру.

6.2. Усі телефонні лінії повинні бути прокладені не менше ніж двопровідними.

6.3. Установки зв'язку повинні бути захищені від перешкоджаючого і небезпечного впливу високої напруги контактної мережі, грозових розрядів та блукаючих струмів.

6.4. Спільна підвіска лінії зв'язку і контактного проводу на опорах не допускається.

7.1. Металеві частини електроустановок, які не перебувають під напругою, але можуть у разі пошкоджень ізоляції опинитися під нею, повинні бути заземлені, зокрема:

корпуси електричних екскаваторів, бурових верстатів, насосів, конвеєрів, електросвердел та інших машин, станини і кожухи електричних машин, трансформаторів, вимикачів та інше електрообладнання і апарати;

приводи електричної апаратури;

вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;

каркаси щитів керування та розподільних щитів;

металеві та залізобетонні конструкції, кожухи стаціонарних і пересувних трансформаторних підстанцій, розподільних пристроїв і пунктів підключення;

металеві корпуси кабельних муфт, металеві оболонки кабелів і дротів, сталеві труби електропроводок;

металеві та залізобетонні опори і конструкції ЛЕП;

корпуси прожекторів і освітлювальної арматури;

бар'єри, металеві ґратчасті та суцільні огородження частин обладнання, які перебувають під напругою, металеві ферми, балки, площадки та інші металеві частини, що можуть опинитися під напругою.

7.2. Заземленню не підлягають:

арматура підвісних ізоляторів і штирі опорних ізоляторів, кронштейни і освітлювальна арматура в разі установки їх на дерев'яних опорах ЛЕП і на дерев'яних конструкціях відкритих підстанцій, якщо цього не вимагають умови захисту від атмосферних перенапруг;

устаткування, встановлене на заземлених металевих конструкціях. При цьому на опорних поверхнях повинні бути передбачені зачищені і незафарбовані місця для забезпечення електричного контакту;

корпуси електровимірювальних приладів, реле, встановлених на щитах, шафах, а також стінах камер розподільних пристроїв;

кабельні конструкції, по яких прокладено кабелі будь-якої напруги з металевими оболонками, заземленими з обох кінців лінії;

рейкові колії на ділянках, які виходять за територію електростанцій, підстанцій, розподільних пристроїв.

7.3. Заземлення працюючих у кар'єрі стаціонарних і пересувних електроустановок напругою до 1000 В і вище повинно бути загальним, крім електроустановок електричної тяги і нетягового електроустаткування, яке перебуває у зоні можливого виникнення коротких замикань на його металеві частини від контактних проводів.

Заземлення нетягового електроустаткування здійснюється відповідно до вимог розробленої на підприємстві технологічної інструкції.

7.4. Загальну мережу заземлення стаціонарних і пересувних машин і механізмів необхідно виконувати шляхом безперервного електричного з'єднання між собою заземлюючих провідників (тросів) і заземлюючих жил гнучких кабелів.

При циклічно-потоковій технології заземлюючі пристрої для електроустановок з ізольованою і глухо заземленою нейтраллю, що знаходяться в кар'єрі та поза кар'єром, корпуси устаткування яких можуть мати електричний зв'язок через металоконструкції, інженерні мережі та оболонки кабелів, повинні бути виконані окремо.

7.5. До складу загального заземлюючого пристрою кар'єру повинні бути включені центральний заземлювач, магістралі заземлення, заземлюючі провідники та місцеве заземлення. Опір загального заземлюючого пристрою повинен не перевищувати 4 Ом.

Допускається робота пересувних комплектних трансформаторних підстанцій, пересувних пунктів підключення без місцевих заземлень за наявності додаткового заземлення (аналогічно центральному заземлювачу), підключеного до магістралі заземлення таким чином, щоб при виході з ладу будь-якого елемента центрального заземлювача або магістралі заземлення опір заземлення в будь-якій точці заземлюючої мережі не перевищував 4 Ом.

7.6. На кар'єрах не менше одного разу на місяць необхідно проводити зовнішній огляд всієї заземлюючої мережі, а також вимірювання опору загального заземлюючого пристрою.

7.7. Усі підключення заземлюючих провідників до корпусів машин, електроустаткування та апаратів, а також до заземлювачів необхідно проводити зварюванням або надійним болтовим з'єднанням.

7.8. Перед включенням заново встановленого або переміщеного на інше місце електроустаткування обов'язково необхідно вимірювати опір його заземлюючих пристроїв.

7.9. Після проведення підривних робіт необхідно проводити огляд заземлюючої мережі в зоні вибуху.

8.1. Для мереж освітлення в кар'єрі, а також світильників на пересувних машинах, механізмах і агрегатах необхідно застосовувати електричну систему з ізольованою нейтраллю та лінійною напругою не вище ніж 220 В.

У разі застосування спеціальних видів освітлення допускається напруга вище ніж 220 В.

Для живлення ручних переносних ламп необхідно застосовувати лінійну напругу не вище ніж 36 В змінного струму і 48 В постійного струму. Під час застосування тепловозної тяги допускається використання для цього постійного струму напругою до 75 В.

8.2. Усі місця проведення робіт у кар'єрах необхідно освітлювати відповідно до норм їх освітленості згідно з додатком 3.

8.3. Для освітлення відвалів і автошляхів поза межами кар'єру у разі живлення від окремих трансформаторних підстанцій дозволяється користуватися мережею із заземленою нейтраллю на напругу 380/220 В.

8.4. На стаціонарних і пересувних опорах контактної мережі постійного струму напругою до 1650 В включно можна виконувати підвіску проводів електричного освітлення та світильників вище контактного проводу на протилежному від нього боці опори. Ізолятори освітлювальної мережі повинні бути на напругу 1650 В.

8.5. Відстань від контактного проводу до проводів освітлення по вертикалі повинна бути не менше ніж 1,5 м. Відстань від контактного проводу до опори при боковій підвісці повинна бути не менше ніж 1 м.

8.6. Заміну ламп і світильників, розташованих на дерев'яних опорах нижче освітлювальних проводів, необхідно проводити при знятій з контактного проводу напрузі. Ремонт освітлювальної мережі (заміну крюків, штирів та ізоляторів, перетяжку проводів) необхідно проводити при знятій напрузі як з контактної, так і з освітлювальної мережі.

8.7. Працівники, яких направляють на роботу в умовах недостатнього освітлення і в нічний час, повинні мати індивідуальні переносні світильники.

9.1. Огляд, технічне обслуговування і ремонт електротехнічного обладнання виконуються за письмовим нарядом на виконання робіт.

9.2. Огляд комплектних трансформаторних підстанцій без відключення від мережі напругою вище 1000 В та пунктів підключення необхідно виконувати:

щозмінно - операторами підключених механізмів і машин або спеціально уповноваженими працівниками, а також після кожного переміщення та проведення вибухових робіт. У разі живлення від трансформаторної підстанції декількох споживачів огляд здійснюється працівниками, призначеними посадовою особою, відповідальною за експлуатацію електрообладнання, в підпорядкуванні якої перебуває ця трансформаторна підстанція;

щомісячно - персоналом під керівництвом посадової особи, відповідальної за енергопостачання дільниці;

комплектних трансформаторних підстанцій (вибірково) - не менше ніж один раз на півроку, а пунктів підключення (вибірково) - щомісячно посадовою особою, на яку покладено зазначені обов'язки.

9.3. Огляд стану пересувних ліній електропостачання необхідно виконувати:

щозмінно та після проведення вибухових робіт - працівниками, які здійснюють керівництво гірничими роботами на дільниці протягом зміни;

кожного тижня - посадовими особами, відповідальними за енергопостачання, і керівниками гірничих робіт дільниці в межах цих дільниць;

щомісячно (вибірково) - посадовою особою, на яку покладено зазначені обов'язки, або її заступником;

позачергово - за розпорядженням посадової особи, на яку покладено зазначені обов'язки, а також під час голольоду, сильного вітру (більше ніж 15 м/с), у разі відключення ліній від дії захисту, після проведення вибухових робіт та після грози.

9.4. Огляд кабелів живлення пересувних електрообладнання і машин необхідно виконувати:

операторами підключених механізмів і машин споживачів із записом результатів огляду в оперативний журнал - щозмінно, а також після кожного переміщення електрообладнання і машин та після проведення вибухових робіт;

електротехнічним персоналом під керівництвом посадової особи, відповідальної за електропостачання дільниці, із записом результатів огляду в оперативний журнал персоналу, який здійснює енергозабезпечення гірничого підприємства, - щомісячно.

9.5. Перевірку апаратури захисту від витоків струму на відповідність паспортним даним і загального часу відключення від мережі необхідно виконувати один раз на півроку на місці встановлення.

9.6. Огляд і контроль мережі захисного заземлення здійснюється:

операторами підключеного електрообладнання і машин - щозмінно, а також після проведення вибухових робіт та переміщення електрообладнання і машин. При цьому перевіряється надійність контактів заземлення корпусів і відсутність пошкодження заземлюючого проводу;

персоналом дільниці, яка обслуговує електротехнічне обладнання, - щомісячно. При цьому проводиться огляд всієї мережі заземлення і вимірюється величина опору заземлення.

1. У разі обводнення родовища необхідно розробляти і здійснювати відповідні заходи з осушення, які забезпечують безпеку робіт, а також складати план ліквідації аварій для запобігання затопленню нижніх горизонтів кар'єрів.

2. Кожний кар'єр, що не має природного стоку поверхневої і ґрунтової води, повинен бути обладнаний водовідливом.

Осушення родовищ корисних копалин під час відкритої розробки необхідно проводити за спеціальними проектами. Не дозволяється вести роботи з будь-якими відхиленнями від проекту без попереднього узгодження їх з відповідною проектною організацією.

Устя стволів дренажних шахт, штолень, шурфів, бурових свердловин та інших виробок необхідно надійно захищати від проникнення через них в гірничі виробки поверхневої води.

За наявності на території кар'єру зсувів поверхні масиву або територій, здатних до зсуву, їх необхідно огородити нагірними канавами або запобіжними валами, які захищають масив від проникнення в нього поверхневої і талої води, снігу, грязьових потоків. У таких випадках на кар'єрі щорічно повинні розроблятися додаткові заходи із забезпечення безпеки виконання робіт у кар'єрі за умови вірогідності виникнення зсувних явищ.

3. Гірничі роботи поблизу старих затоплених виробок або інших водоймищ (річок, ставків, озер) необхідно проводити відповідно до проектів, якими передбачено залишення спеціальних ціликів, що запобігають прориву води, та встановлено межі безпечного ведення робіт.

Керівник маркшейдерської служби у разі наближення гірничих робіт до запобіжних ціликів на відстань 100, 50, 20 м та контуру цілика повинен письмово попереджувати про це посадову особу, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

4. Живлення підстанцій дренажних шахт необхідно проводити двома ЛЕП, кожна з яких здатна забезпечити максимальне навантаження шахти.

5. Автоматизація водовідливних установок у кар'єрах і дренажних шахтах повинна забезпечити автоматичне включення резервного насоса, можливість дистанційного керування насосами і контроль за роботою установки з передачею сигналів на пульт керування.

6. Під час будівництва дренажних шахт необхідно передбачати засоби, які у разі прориву води забезпечують безпечний вивід працівників і збереження устаткування.

7. Під час проведення підземних дренажних виробок у породах будь-якої міцності під водоносними горизонтами, що розташовані вище, необхідно бурити випереджаючі свердловини, довжина яких зазначена в проекті на проведення виробки залежно від гірничо-геологічних умов, але в усіх випадках вона повинна бути не менше ніж 5 м.

8. У кожній виробці, яку проходять, повинен бути запас матеріалів для спорудження в необхідних випадках тимчасової фільтруючої перемички.

9. Обсадні труби свердловини, яка підробляється кар'єром, необхідно своєчасно зрізувати, а свердловину надійно перекривати і тампонувати на всю глибину.

10. Провали і тріщини, які виникають у процесі осушення родовища, а також місця можливих провалів на поверхні необхідно надійно огороджувати від випадкового потрапляння в ці зони працівників, тварин, а також засобів транспорту.

11. Підлога камери головного водовідливу дренажних шахт повинна бути розташована на 0,5 м вище рівня головки рейок відкотних колій у пристовбурових виробках. Допускається влаштування камер головного водовідливу заглибленого типу (нижче рівня пристовбурового двору) за умови вживання заходів, які забезпечують безперебійність роботи водовідливу та повну безпеку.

12. При головній водовідливній установці повинен бути влаштований водозбірник. У дренажних шахтах водозбірник повинен мати два відділення. Місткість водозбірника при відкритому водовідливі повинна бути розрахована не менше ніж на тригодинний, а при підземному - на чотиригодинний нормальний приплив.

13. Сумарна продуктивність робочих насосів головної водовідливної установки повинна забезпечити відкачування максимально очікуваного добового припливу води протягом 20 годин. Водовідливна установка повинна мати резервний насос із сумарною продуктивністю, що дорівнює 25% продуктивності робочих насосів. Насоси головної водовідливної установки повинні мати однаковий тиск.

14. Воду, яку видаляють з кар'єру, необхідно скидати в найближчий водозлив або в місце, яке виключає можливість її зворотного проникнення через тріщини, провали або водопроникні породи у виробки та заболочення прилеглих територій. Скид кар'єрної і підземної води, отриманої в результаті осушення родовища корисних копалин, необхідно проводити тільки після її освітлення, а в необхідних випадках - після очищення від шкідливих домішок.

15. Насосна камера головного водовідливу повинна бути з'єднана із стовбуром шахти похилим хідником, який виводиться в ствол на висоті не нижче ніж 7 м від рівня підлоги насосної станції, а з пристовбуровим двором - не менше ніж одним хідником, який необхідно герметично закривати.

16. Водовідливні установки на поверхні, а також трубопроводи в районах з мінусовою температурою повітря необхідно утеплювати перед зимовим періодом і захищати від можливих пошкоджень під час проведення вибухових робіт.

17. Трубопроводи, які прокладено на поверхні, повинні мати пристрої, які забезпечують повне звільнення їх від води.

18. Не дозволяється поблизу устя свердловин дренажних шахт розводити вогнища, розморожувати устя відкритим полум'ям, а також влаштовувати стоянку машин з працюючими двигунами внутрішнього згоряння.

19. Устя дренажно-вентиляційних свердловин необхідно обсаджувати перфорованими трубами, що виступають над підошвою уступу на висоту 1 м, пофарбованими в яскравий колір, з написаними на них номерами свердловин, а устя труб необхідно закривати привареною металевою сіткою.

20. Контроль за станом осушення родовищ корисних копалин повинна здійснювати геологічна служба гірничого підприємства.

1. Повітря на робочих місцях гірничого підприємства повинно відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42.

2. Кар'єри, глибина яких перевищує 150 м, та окремі кар'єри з особливо тяжким пилогазовим режимом повинні мати пиловентиляційну службу, забезпечену апаратурою і приладами згідно з вимогами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" .

3. На робочих місцях кар'єрів необхідно проводити відбір проб повітря для їх аналізу на вміст шкідливих газів. Місця відбору проб та їх періодичність визначаються посадовою особою, відповідальною за пиловентиляційну службу підприємства. В усіх випадках, коли вміст шкідливих газів або запиленість повітря в кар'єрі більші за встановлені норми, необхідно вживати заходів щодо забезпечення безпечних умов праці.

4. Допуск працівників і технічного персоналу в кар'єр після проведення масових вибухів дозволяється тільки після перевірки гірничорятувальниками вмісту шкідливих газів та зниження їх вмісту в атмосфері до санітарних норм, але не раніше ніж через 30 хв після вибуху, розсіювання пилової хмари до повного відновлення видимості та огляду місць роботи посадовою особою, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

5. У погано провітрюваних і застійних зонах кар'єру необхідно організовувати штучну вентиляцію за допомогою вентиляційних установок або інших засобів провітрювання.

6. У кар'єрах, на відвалах та складах необхідно застосовувати засоби придушення пилу, нейтралізації або уловлення шкідливих газів і агресивної води безпосередньо в місцях їх виділення, а кабіни гірничого обладнання ізолювати та забезпечити подачу в них очищеного повітря.

7. Для зменшення пилоутворення під час екскавації гірничої маси в теплу пору року необхідно проводити систематичне зрошення підірваної гірничої маси водою або пило-, газопридушуючим розчином.

Під час проведення масових вибухів у кар'єрах необхідно використовувати внутрішню, розміщену в свердловинах, тверду зволожену пило, газопридушуючим розчином забивку або гідрозабивку в рукавах, а також розміщені між свердловинами екрани у вигляді шару подрібнених зволожених порід або рукавів, наповнених пило-, газопридушуючим розчином.

Для зменшення пилоутворення на поверхні кар'єрних автодоріг необхідно періодично проводити їх зволоження. Не дозволяється надмірний полив поверхні кар'єрних автодоріг.

8. На дробильно-сортувальних установках, а також на ділянках перевантаження гірничої маси з конвеєра на конвеєр місця утворення пилу необхідно ізолювати від навколишньої атмосфери за допомогою кожухів і укриттів з відсмоктуванням запиленого повітря з-під них і його наступною очисткою.

9. Застосування в кар'єрах автомобілів, бульдозерів, тракторів та інших машин з двигунами внутрішнього згоряння допускається тільки за умови, що вміст забруднюючих речовин у їх вихлопних газах не перевищує рівнів, встановлених санітарними нормами.

На гірничих підприємствах повинен бути організований систематичний контроль за вмістом шкідливих речовин у вихлопних газах машин і механізмів з двигунами внутрішнього згорання.

10. Під час виділення шкідливих газів з води, що дренує у кар'єр, необхідно здійснювати заходи, які зменшують або повністю усувають фільтрацію води через укоси уступів кар'єру.

11. Оглядові колодязі і свердловини насосних станцій з відкачування промислової стічної води необхідно надійно закривати.

12. Спуск працівників у колодязі для проведення ремонтних робіт дозволяється після випуску води, ретельного провітрювання і попереднього заміру вмісту шкідливих газів та під наглядом працівника, в обов'язки якого покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.

У разі виявлення в колодязях і свердловинах шкідливих газів або у разі відсутності достатньої кількості кисню всі роботи в цих колодязях і свердловинах необхідно виконувати у шлангових протигазах.

1. На всіх гірничих підприємствах, що експлуатуються або будуються, необхідно здійснювати оцінку радіаційного стану відповідно до вимог пунктів 17.3-17.8 розділу 17 та пунктів 18.1-18.5 розділу 18 Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за № 552/10832 (далі - Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України).

2. Працівники, які приймаються на роботу на гірниче підприємство з техногенно-підсиленими джерелами радіаційного випромінювання природного походження, повинні бути поінформовані про радіаційний стан і пройти навчання з питань радіаційної безпеки відповідно до вимог Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України.

3. Для забезпечення безпечних радіаційно-гігієнічних умов під час проектування, будівництва та експлуатації гірничого підприємства необхідно вживати таких заходів:

ефективний повітрообмін робочих зон шляхом раціонального розташування розкриваючих траншей, відвалів і споруд з урахуванням рози вітрів;

примусове провітрювання застійних зон кар'єрів. Повітрозабори вентиляційних установок, що подають повітря, повинні бути розташовані в зонах з чистим повітрям;

зменшення інтенсивності утворення пилу та шкідливих газів. Воду в кар'єр для пилопридушення необхідно подавати трубопроводом, який не пов'язаний з питним. Не дозволяється здійснювати забір води для пилопридушення із джерел, санітарний стан яких не контролюється.

4. Кар'єрні води необхідно максимально використовувати в технологічних процесах переробки руд.

5. Вантажно-розвантажувальні роботи та інші трудомісткі виробничі операції повинні бути максимально механізованими.

Перевезення гірничої маси необхідно здійснювати спеціальним транспортом, використання якого для іншої мети не дозволяється.

6. Гірниче устаткування перед відправленням у ремонт необхідно піддавати дозиметричному контролю.

7. Виробничі зони, де сортуються і складуються руди з підвищеним вмістом природних радіонуклідів, необхідно огороджувати по всьому периметру. Входи та в'їзди в них необхідно охороняти. На входах та в'їздах повинні бути встановлені заборонні знаки радіаційної небезпеки і написи "Вхід (в'їзд) заборонено".

1. Кожний керівник гірничого підприємства або уповноважена ним особа зобов'язані забезпечити пожежну безпеку на підприємстві відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

2. На всіх гірничих підприємствах, що експлуатуються, будуються або знаходяться на реконструкції, необхідно здійснювати протипожежні заходи, що запобігають виникненню пожеж, а у разі їх виникнення забезпечують локалізацію та ліквідацію пожеж на початковій стадії, відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697;

3. Працівники під час прийняття на роботу та щороку за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях відповідно до Кодексу цивільного захисту України.

4. Для запобігання випадкам забруднення атмосфери кар'єрів газами у разі займання горючих копалин, які розробляються, необхідно систематично вживати профілактичних протипожежних заходів, а якщо виникла пожежа - негайних заходів з її ліквідації.

5. Під час виникнення пожежі усі роботи на дільницях гірничого підприємства, атмосфера яких забруднена продуктами горіння, необхідно припинити, за винятком робіт, пов'язаних з ліквідацією пожежі.