6.3. Ширину робочого майданчика уступу (підуступу) необхідно визначати розрахунком із забезпеченням розміщення на ній устаткування, гірничої маси, необхідного запасу матеріалів і наявності вільних проходів шириною не менше ніж 1 м. При цьому мінімальна ширина робочого майданчика повинна бути не менше ніж 3 м.
6.4. Під час ліквідації уступів необхідно залишати запобіжні берми шириною не менше ніж 0,2 висоти уступу з урахуванням додержання загального кута борта кар'єру, визначеного проектом.
6.5. Кути укосів уступів (підуступів) допускається приймати до 90 град.
6.6. Під час безтраншейного розкриття родовища необхідно обов'язково передбачати не менше двох виходів з кар'єру, обладнаних сходами. В одному з них необхідно облаштовувати сходи з кутом нахилу не більше ніж 40 град.
6.7. Під час добування каменю із застосуванням клинових робіт:
висота уступу (підуступу) повинна бути не більше ніж 1,5 м;
виколювання каменю на уступі необхідно проводити зверху вниз;
фронт робіт на кожного працівника повинен бути не менше ніж 10 м, а відстань між каменоломами - не менше ніж 4 м;
працівник повинен перебувати зверху або збоку від напрямку падіння каменю, що звалюється.
6.8. Під час ручного відбиття каменів клиноподібної форми, що утворюються після першої заходки машини, працівник повинен перебувати на відстані не менше ніж 4 м від діючої машини.
6.9. У разі необхідності проведення ручних робіт на укосі уступу повинні бути обладнані міцні підмостки з шириною настилу не менше ніж 1 м або робота має проводитись з механічного підйомного обладнання зі стрілою та спеціальною кабіною для працівників.
6.10. Не дозволяється застосовувати каменерізальні машини, не обладнані запобіжними засобами для захисту працівників від можливого викиду уламків каменю різальним органом машини.
6.11. Не дозволяється знімати і установлювати пилки каменерізальних машин до вимикання пускача електродвигуна.
6.12. Не дозволяється:
включати каменерізальну машину, якщо відкрито дверцята пульта керування;
працювати із знятим захисним огородженням, а також з несправними пиловловлюючими і пилоподавлюючими пристроями;
звільняти фіксуючі болти або закріплювати їх, а також повертати різальну головку під час руху каменерізальної машини;
зупиняти машину контрструмом;
дозволяти керування машиною особам, які не мають на те права;
експлуатувати машини, якщо комплект крепіжних болтів на пиляльних дисках неповний.
6.13. Усі залишені каменерізальною машиною недопиляні навислі камені або їх шматки необхідно негайно вилучати (відривати).
Працівники, які виконують цю роботу, повинні перебувати збоку від напрямку падіння каменю.
6.14. Обслуговування каменерізальних машин повинні виконувати не менше ніж два працівники.
Не дозволяється обслуговуючим працівникам або іншим особам перебувати перед працюючою каменерізальною машиною на відстані менше ніж 10 м у напрямку її переміщення. Під час переміщення каменерізальної машини або блоків каменю канатною тягою працівники повинні перебувати збоку від натягнутих канатів.
6.15. У кінці рейкових колій для переміщення каменерізальних машин повинні бути влаштовані запобіжні упори.
6.16. Переміщувати блоки необхідно механізованими засобами.
Кліщові захвати, стропові канати необхідно періодично перевіряти відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.
6.17. Знімання (відбір) стінового каменю, нарізаного у вибої каменерізальною машиною, необхідно починати з верхніх рядів. Якщо висота вибою перевищує 1,8 м, знімати камені можна тільки механізованим способом. Виймати з вибою великі стінові блоки необхідно за допомогою надійних захватних пристроїв і механізмів.
6.18. Під час розпилювання або обробки великого блоку необхідно вживати заходів, що запобігають його перевертанню в бік працівників. Проводити завалку блоків вручну на себе не дозволяється.
6.19. Транспортувати високоуступні машини необхідно на спеціальних полозках або трайлерах відповідно до розроблених підприємством технологічних карт. Транспортувати високоуступні машини та проводити їх демонтаж необхідно під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
6.20. Під час транспортування каменерізальних машин на полозках (трайлерах) необхідно обов'язково дотримуватись таких вимог:
швидкість пересування полозок (трайлерів) з машиною не повинна перевищувати: 5 км/год - на горизонтальних ділянках та 1 км/год - на похилих;
різальні органи необхідно опустити у крайнє нижнє положення і зафіксувати;
транспортування здійснювати тільки під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
6.21. Перегін з уступу на уступ низькоуступних машин самоходом необхідно проводити відповідно до розроблених підприємством технологічних карт.
6.22. Пересувати вагони під час їх ручного завантаження з конвеєра каменерізальної машини можна тільки за наявності надійної сигналізації та швидкості руху не вище ніж 1,5 м/хв.
6.23. Під час застосування пересувних стрічкових конвеєрів для доставки стінового каменю вздовж вибою необхідно забезпечити між конвеєрним ставом і каменерізальною машиною зазор не менше ніж 1,0 м.
6.24. Висота штабеля каменю не повинна перевищувати 1,8 м, а з великих блоків - 2,5 м. Спосіб укладання штабеля повинен забезпечувати його стійкість з урахуванням висоти штабеля.
6.25. На робочому місці знімача каменю із засобів транспортування повинна бути аварійна кнопка "Стоп", яка вимикає живлення всієї машини в цілому.
6.26. Звільняти камені, що заклинились, можна тільки за допомогою спеціальних пристроїв. Не дозволяється проводити цю операцію вручну.
6.27. Особливо небезпечні вантажно-розвантажувальні роботи (під час підіймання подвійною тягою) необхідно вести під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
6.28. Під час навантаження блоків у кузов автомашини переміщувати їх над кабіною не дозволяється.
Під час механічного навантаження та розвантаження вантажів водій та інші працівники не повинні перебувати в кабіні або на підніжках автомашини, а також проводити її огляд або ремонт. Не дозволяється стояти або ходити під вантажем, який переміщують.
Під час перевезення великих блоків останні необхідно закріпити так, щоб виключалась можливість їх перекидання або випадання з машини.
6.29. Кінцевий вимикач механізму підйому повинен зупиняти вантажозахватний орган без вантажу на відстані 50 мм від упора для машин, обладнаних електродвигуном, і 200 мм - для машин з двигунами внутрішнього згоряння.
6.30. Покрівлю верхнього уступу на відстані не менше ніж 2 м від його бровки необхідно очищати від відходів каменю.
6.31. Рейкові колії каменерізальних машин повинні бути з рейок одного типу, приєднані до місцевих заземлювачів і мати електричне з'єднання на стиках рейок.
Рейки колії каменерізальних машин необхідно надійно з'єднувати без порогів та виступів у місцях з'єднань. Направляючі колії необхідно встановлювати горизонтально або під заданим кутом нахилу з використанням спеціально призначених для цих цілей підставок.
Не дозволяється використовувати як підставки пиляний камінь.
6.32. У разі одночасної роботи двох і більше каменерізальних машин на одній рейковій колії відстань між ними повинна бути не менше ніж 15 м. При цьому каменерізальні машини повинні бути обладнані надійними буферами.
7. Вимоги безпеки під час добування кухонної солі в садочних басейнах і соляних озерах
7.1. Висота уступу під час розробки соляного пласта в озері повинна бути не більше ніж 8 м, а кут укосу уступу, що розробляється, не більше ніж 75 град.
Під час розробки соляного пласта уступом висотою до 3 м допускається кут укосу уступу 90 град.
Під час добування солі земснарядами висота уступу повинна відповідати висоті, визначеній проектом.
Відстань від краю уступу до осі залізничних колій, по яких переміщується солекомбайн, повинна бути не менше ніж 2,3 м.
7.2. Вимоги пункту 1.5 глави 1 розділу V цих Правил не поширюються на видобувні роботи в соляних озерах.
7.3. Під час розробки ділянки соляного пласта в озері зустрічними вибоями та маневрових робіт за допомогою тракторів ширина цілика між вибоями (виломами) повинна бути не менше ніж 17 м.
Під час маневрових робіт локомотивами допускається залишати цілик між зустрічними вибоями шириною не менше ніж 14 м.
7.4. Усі недіючі виробки (виломи), а також виробки, в яких тимчасово призупинено роботи на території соляного озера, необхідно огороджувати та виставляти попереджувальні знаки.
7.5. Солекомбайни, в яких дизель-генераторна установка змонтована в одному вагоні з іншим устаткуванням, повинні бути обладнані штучною вентиляцією.
7.6. Солекомбайни, які проводять виймання солі на глибині більше ніж 3 м, повинні бути обладнані креномірами і автоматичною сигналізацією, що сповіщає про досягнення критичного кута нахилу.
7.7. При крені солекомбайна в бік вилому більше допустимого машиніст зобов'язаний припинити добування солі, вивести солекомбайн з небезпечної зони та повідомити про це посадову особу, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
7.8. Під час роботи двох солекомбайнів на одному робочому шляху необхідно позначити межу роботи кожного солекомбайна. Межа роботи солекомбайнів позначається за допомогою диска червоного кольору діаметром 200 мм, який встановлюється між коліями робочого та завантажувального шляхів.
7.9. Укладку відкотних залізничних колій, а також робочих і навантажувальних колій для солекомбайнів дозволяється здійснювати по пласту солі в озері без баласту за умови надійного закріплення шпал до пласта. Спосіб закріплення шпал до пласта солі визначається проектом, затвердженим посадовою особою солепромислу, відповідальною за безпечне виконання робіт.
7.10. У соляному озері вздовж доріг, по яких рухаються автомобілі, трактори та інші транспортні засоби, необхідно встановити стовпи-маяки на такій відстані один від одного, щоб їх було добре видно в будь-яку пору доби і за будь-якої погоди.
Встановлення стовпів-маяків вздовж залізничної колії, якою вивозять сіль з озера, необов'язкове.
7.11. Заміну та встановлення пилок каменерізальних машин солеблокодобувних агрегатів необхідно проводити відповідно до розробленої підприємством технологічної карти, в якій передбачається вживання необхідних заходів безпеки. Ці роботи необхідно проводити під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
7.12. Верхня площадка бугра солі повинна бути горизонтальна або з підйомами та схилами, що не перевищують 10 град.
7.13. Головні живильні канави басейнів через кожні 200 м повинні бути обладнані перехідними містками шириною не менше ніж 0,8 м та з поручнями висотою не менше ніж 1,0 м.
Не дозволяється ходити по валках (банкетках) басейнів.
7.14. Розробку бугрів (уступів) солі необхідно проводити відповідно до вимог пунктів 1.2 та 1.3 глави 1 розділу V цих Правил.
7.15. Під час роботи солезбирального комбайна не дозволяється:
перебування перед комбайном ближче ніж за 10 м від передньої кромки ножа;
перебування сторонніх осіб на комбайні.
7.16. Не дозволяється проводити регулювальні та інші роботи під солезбиральним комбайном без вжиття заходів, що унеможливлюють його просідання.
7.17. Усі електричні проводи солезбирального комбайна необхідно прокладати в металевих трубах або виконувати спеціальним кабелем з антикорозійним покриттям.
7.18. Всмоктувальні колодязі насосних установок необхідно надійно перекривати або огороджувати з усіх боків поручнями на висоту не менше ніж 1,2 м.
7.19. Силові та освітлювальні електричні проводки безпосередньо на території басейнів необхідно виконувати кабелями.
Не дозволяється здійснювати прокладку кабелів безпосередньо по дну або по пласту солі в соляному озері. Кабелі необхідно прокладати на спеціальних опорах (козлах).
7.20. Навантажувальну естакаду необхідно огороджувати з усіх боків поручнями на висоту не менше ніж 1,2 м. Допуск сторонніх осіб на навантажувальну естакаду не дозволяється.
7.21. Огляд конструкцій навантажувальної естакади керівник солемлина зобов'язаний проводити не менше одного разу на місяць.
7.22. Не дозволяється в місцях видобування, навантаження, розвантаження, транспортування та переробки солі застосовувати електролампи без захисної арматури.
8. Вимоги безпеки під час ведення робіт на перевантажувальних пунктах
8.1. Місце розташування перевантажувального пункту, а також порядок його зведення та експлуатації повинні бути визначені проектом відповідно до паспорта перевантажувального пункту. У проекті необхідно передбачати заходи безпеки під час розвантаження гірничої маси автосамоскидами і навантаження її екскаваторами. Вводити в експлуатацію перевантажувальний пункт та ліквідовувати його необхідно за наказом керівника гірничого підприємства.
8.2. Перевантажувальний пункт повинен бути розділений нейтральною зоною на зону роботи екскаватора і зону розвантаження транспортних засобів, які необхідно позначити відповідними знаками. У нейтральній зоні виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи не дозволяється.
8.3. Роботи на перевантажувальному майданчику необхідно виконувати відповідно до паспорта та інструкції з охорони праці. Інструкція, розроблена згідно з вимогами НПАОП 0.00-4.15-98, повинна бути на робочому місці, а працівники повинні бути ознайомлені з нею та паспортом за особистим підписом.
8.4. Розмір (довжину та ширину) розвантажувального майданчика необхідно визначати розрахунком з урахуванням робочих параметрів обладнання та транспорту.
8.5. Висота ярусу перевантажувального пункту не повинна перевищувати висоту черпання екскаватора.
8.6. Розвантажувальний майданчик повинен бути влаштований вздовж усього фронту розвантаження з поперечним нахилом не менше ніж 3 град., спрямованим від бровки в глибину майданчика на відстані 10 м, та запобіжною стінкою (породним валом) висотою не менше 0,5 діаметра колеса автосамоскида найбільшої вантажопідйомності.
8.7. Запобіжну стінку (породний вал) в усіх випадках необхідно зводити за межею призми можливого обвалення укосу ярусу у напрямку від верхньої бровки цього ярусу, а на ділянці з підібраним укосом уступу - не ближче ніж 5 м від бровки ярусу. Зону роботи екскаватора необхідно огороджувати по всій довжині породним валом на відстані 5 м від краю перевантажувального майданчика при відвантаженому ярусі.
( Пункт 8.7 глави 8 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики № 2009 від 21.12.2017 )
8.8. Роботу транспортних засобів на перевантажувальному майданчику необхідно регулювати спеціальними знаками-покажчиками, виконаними у вигляді стрілки розміром 700 х 300 мм, що встановлюється на породний вал або поряд з ним на висоті не менше ніж 2,0 м від поверхні розвантажувального майданчика. Зону розвантаження транспортних засобів необхідно позначати з обох боків знаками-покажчиками зеленого кольору, спрямованими всередину зони, з написом білою фарбою "Зона розвантаження".
Місця розвантаження на ділянках з підібраним укосом ярусу необхідно позначати знаками-покажчиками жовтого кольору з написом червоною фарбою "Ближче ніж 5 м не під'їжджати!".
Місця, де розвантаження транспортних засобів не дозволяється (в зоні роботи екскаватора, під час аварійно-відновлювальних робіт, у зонах можливого обвалення ярусу), необхідно позначати знаками-покажчиками червоного кольору з написом білою фарбою "Розвантаження заборонено!".
У разі тимчасового припинення робіт на перевантажувальному пункті автодорогу до нього необхідно пересипати породним валом та установити знак червоного кольору з написом білою фарбою "В'їзд заборонено!".
8.9. У разі відсутності на перевантажувальному пункті запобіжної стінки (породного валу) з боку укосу ярусу, розвантажувати транспортні засоби на ньому не дозволяється. Створення необхідних параметрів розвантажувального майданчика (укосу, запобіжного валу) здійснюється під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт. При цьому розвантаження транспортних засобів дозволяється не ближче ніж 5 м від укосу.
8.10. Не дозволяється розвантажувати транспортні засоби в зоні роботи екскаватора.
8.11. Відстань між транспортними засобами, що стоять на розвантаженні, проїздять мимо, а також тими, що розвантажуються одночасно (по лінії фронту розвантаження), повинна бути не менше ніж 5 м.
8.12. Транспортні засоби на місці розвантаження необхідно зупиняти не ближче ніж 5 м з правого боку і не ближче ніж 10 м з лівого боку від транспортного засобу, що стоїть на розвантаженні.
8.13. Швидкість руху транспортних засобів на розвантажувальному майданчику не повинна перевищувати 10 км/год, а при постановці на місце розвантаження - 5 км/год.
8.14. Розвантажувальний пункт не можна розташовувати під ЛЕП та поблизу них.
8.15. Перебування механізмів, машин, працівників (за винятком посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт) та виконання будь-яких робіт, не пов'язаних з технологічним процесом перевантаження гірничої маси, на території перевантажувального пункту та на відстані менше ніж 5 м до нього забороняється.
( Пункт 8.15 глави 8 розділу V із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики № 2009 від 21.12.2017 )
8.16. Залізнична колія приймального тупика повинна бути влаштована вище рівня стояння екскаватора не менше ніж на 1,5 м.
8.17. Проїзд через перевантажувальний пункт транспортних засобів, що не беруть участь у технологічному процесі, не дозволяється.
9. Вимоги безпеки під час відкритої розробки рудних покладів у зоні впливу підземних гірничих робіт
9.1. У разі одночасної розробки родовища відкритим і підземним способами, а також під час проведення та експлуатації підземних дренажних виробок необхідно здійснювати заходи, які забезпечують безпеку працівників на підземних і відкритих гірничих роботах: погодження планів і графіків ведення гірничих і вибухових робіт, застосування нагнітальної схеми провітрювання рудників, перевірка стану атмосфери в підземних виробках після масових вибухів у кар'єрі, запобігання небезпеці прориву води у підземні виробки з кар'єру, забезпечення посадових осіб, в обов'язки яких покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, засобами контролю за вмістом шкідливих продуктів вибуху.
За станом масиву, що підробляється, та виконанням намічених заходів безпеки необхідно здійснювати систематичний контроль.
9.2. Під час відкрито-підземної розробки покладів плани гірничих робіт кар'єру і шахти (рудника) необхідно взаємно пов'язувати, узгоджувати графіки виконання вибухових робіт, способи провітрювання шахти (рудника), кар'єрів, а також організовувати контроль за інтенсивністю вивалоутворення в зоні обвалення і здійснювати погоджений дренаж.
9.3. Усі підземні гірничі виробки, які виходять в кар'єр і не передбачені для подальшого використання, необхідно погашати або ізолювати перемичками (ґратами), що унеможливлюють доступ до них працівників.
9.4. У разі підземного відпрацювання покладів камерними системами під дном і бортами діючого кар'єру проектом розробки повинні бути визначені безпечні параметри бар'єрного цілика і технологія його відпрацювання.
9.5. Розміри та форма ціликів (бар'єрних, міжкамерних) під дном і бортами кар'єру з метою виключення небезпеки їх обвалення повинні бути розраховані на стійкість на весь час їх використання. Контроль за стійкістю ціликів зобов'язані здійснювати маркшейдерські служби кар'єру та шахти (рудника). Метод контролю повинен бути передбачений у проекті розробки родовища.
9.6. Відпрацьовані камери під дном і бортами діючого кар'єру необхідно закладати згідно з проектом розробки родовища.
9.7. Проходку підземних виробок необхідно здійснювати за проектом з урахуванням сейсмічного впливу масових вибухів у кар'єрі.
9.8. Під час ведення очисних робіт системою з самообваленням руди в зоні впливу відкритих гірничих робіт розмір площі підсічки повинен бути визначений з урахуванням сейсмічного впливу масових вибухів у кар'єрі.
9.9. У разі формування внутрішніх відвалів на ділянках кар'єру, що підлягають наступному відпрацюванню підземним способом, необхідно передбачити заходи із запобігання виникненню пливунів і раптових проривів води та обводнених порід в підземні виробки, здійснювати контроль за системою запобігання проникненню води в зони обвалення.
9.10. На період виконання масового вибуху в кар'єрі роботи в шахті (руднику) необхідно припинити, працівників вивести на поверхню, а також вжити заходів із запобігання проникненню шкідливих газів у підземні виробки.
9.11. Для запобігання проникненню шкідливих газів у кар'єр із підземних виробок і навпаки під час виконання масових вибухів необхідно:
перевести головні вентиляторні установки шахти (рудника) на нагнітальний спосіб провітрювання під час масових вибухів у кар'єрі та на всмоктувальний - під час масових вибухів у шахті (руднику);
спорудити ізолювальні перемички в підземних гірничих виробках;
затампонувати розвідувальні свердловини.
Розмір зони взаємного аеродинамічного впливу повинен бути визначений у проекті розробки родовища.
VI. Вимоги безпеки у відвальному господарстві
1. Порядок утворення та експлуатації відвалів, розташованих над діючими підземними виробками, а також засипки провалів і відпрацьованих ділянок кар'єру повинен передбачати заходи, що забезпечують безпечні умови праці.
2. У разі розміщення відвалів на косогорах необхідно передбачити спеціальні заходи, які перешкоджають їх сповзанню.
3. Під час спільного складування порід в один відвал на гірничих підприємствах, які працюють за транспортними схемами в районах з великою кількістю опадів у вигляді снігу, повинні бути розроблені додаткові засоби безпеки від можливих зсувів відвалів улітку.
У разі спільного складування скельних порід і розсипчастих морених відкладень висота відвалів повинна бути визначена проектом з урахуванням фізико-механічних властивостей порід, що складуються.
Не дозволяється складувати сніг в породні відвали. У районах з великою кількістю опадів у вигляді снігу, де потрапляння його у відвали неможливо уникнути, відвалоутворення необхідно здійснювати за спеціальним проектом.
4. У разі появи ознак зсуву роботи з відвалоутворення необхідно припинити до розробки та затвердження спеціальних заходів безпеки.
5. Можливість відсипки відвалів на заболочених територіях і територіях без дренування повинні бути визначені спеціальним проектом, яким передбачаються необхідні заходи безпеки відвальних робіт.
6. Висота породних відвалів, кути укосів та призми обвалення, швидкість посування фронту відвальних робіт повинні бути визначені залежно від фізико-механічних властивостей порід відвалу та його основи, способу відвалоутворення та рельєфу місцевості.
Перед вибором ділянки для розміщення відвалів необхідно попередньо виконати інженерно-геологічні та гідрогеологічні пошукові роботи з визначення характеристики ґрунтів ділянок, на яких будуть розміщені відвали.
Дозволяється внутрішньокар'єрне розміщення відвалів пустих порід відповідно до вимог пункту 21 розділу VI цих Правил.
7. Відстань від осі залізничної колії до бровки плугового відвалу після кожного переміщення колії необхідно визначати залежно від стійкості уступу. Вона повинна бути не менше ніж 1600 мм при вантажопідйомності думпкара до 60 т і 1800 мм - при вантажопідйомності більше 60 т.
На відвалах, обладнаних одноківшевими екскаваторами, на місці розвантаження думпкарів відстань від осі залізничної колії до верхньої бровки повинна бути: для нормальної колії - не менше ніж 1800 мм, для колії 900 мм - не менше ніж 1300 мм.
8. Зовнішня рейка розвантажувальної колії повинна бути вищою відносно внутрішньої на 100-150 мм. Як виняток, під час розвантаження породи на внутрішній бік кривої залізничної колії обидві рейки розвантажувального тупика на екскаваторних відвалах на місці вивантаження думпкарів можуть бути на одному рівні. В цих умовах повинні бути вжиті додаткові заходи безпеки робіт.
9. У кінці розвантажувальних тупиків необхідно встановлювати упори. Упори відвальних тупиків повинні бути обладнані справними покажчиками дорожньої огорожі, а в темну пору доби освітлюватися або бути виготовленими зі світловідбиваючого матеріалу. Покажчики дорожньої огорожі повинні бути розташовані на початку та в кінці відвального тупика з боку машиніста локомотива та винесені від осі колії на відстань не менше ніж 2,5 м і на висоту 1,5 м.
На відвальному тупику на відстані максимальної довжини потяга від місця розвантаження необхідно встановлювати знак "Зупинка локомотива".
Під час засипки ділянки відвалу від приямка до тупика при довжині розвантажувальної колії менше ніж 1,5 довжини потяга необхідно здійснювати додаткові заходи безпеки.
10. Приймати завантажені поїзди для розвантаження породи у відвал після кожного переміщення відвальної колії дозволяється тільки під керівництвом посадової особи, в обов'язки якої покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт.
11. Подачу завантажених поїздів на розвантажувальні тупики відвалів необхідно проводити вагонами уперед, за винятком подачі їх на колії абзетцерних відвалів. Подача завантажених поїздів локомотивами уперед дозволяється за умови вживання додаткових заходів безпеки.
12. Під час розвантаження думпкарів працівники повинні перебувати поза зоною розвалу гірничої маси.
З внутрішнього боку відвалу на місці розвантаження потяга необхідно спланувати майданчик для обслуговуючого персоналу.
Очистка думпкарів повинна бути механізована.
Очистка думпкарів, а також підтримування думпкарів для запобігання їх падінню в приямок під час розвантаження змерзлої або обводненої гірничої маси дозволяється за допомогою спеціального пристрою, що надівається на ківш екскаватора. Конструкція пристрою та інструкція щодо його застосування повинні бути узгоджені із заводом - виробником екскаватора.
Дозволяється ручна очистка думпкарів у спеціально відведених для цього місцях у разі дотримання необхідних заходів безпеки. Очистка думпкарів вручну на приямках не дозволяється.
13. Перекидати кузови думпкарів і повертати їх у транспортне положення після розвантаження необхідно без застосування підставок, шпал, рейок.
Не дозволяється використовувати екскаватори для прискорення розвантаження думпкарів і повернення їх в транспортне положення.
14. На час переміщення та ремонту залізничних колій ділянку, на якій проводяться ці роботи, необхідно огородити покажчиками, встановленими з обох боків ділянки.
15. Проїжджі шляхи повинні бути розташовані за межами скочування шматків породи з відвалів.
На відвалах необхідно вивішувати попереджувальні надписи про небезпеку перебування працівників на укосах відвалів, поблизу їх основи та в місцях розвантаження транспортних засобів.
16. Автомобілі та інші транспортні засоби необхідно розвантажувати на відвалі в місцях, передбачених паспортом, відповідно до призми обвалення (сповзання) порід. Розміри цієї призми встановлюються маркшейдерською службою гірничого підприємства та регулярно доводяться до відома працюючих на відвалі.
Розвантажувальні майданчики бульдозерних відвалів необхідно влаштовувати вздовж усього фронту розвантаження з поперечним ухилом не менше ніж 3 град., спрямованим від бровки укосу в глибину відвалу. Для обмеження руху машин заднім ходом та огородження призми можливого обвалення розвантажувальні майданчики повинні бути облаштовані надійною запобіжною стінкою (валом) висотою не менше ніж 0,5 діаметра колеса автосамоскида найбільшої вантажопідйомності, що застосовується для перевезення гірничої маси. Запобіжна стінка (вал) повинна використовуватись водієм як орієнтир.
Якщо запобіжної стінки немає, не дозволяється під'їжджати до бровки розвантажувального майданчика ближче ніж на 3 м машинам вантажопідйомністю до 10 т і ближче ніж 5 м - вантажопідйомністю вище 10 т.
Ширину розвантажувального майданчика необхідно облаштовувати відповідно до проекту.
17. Під час планування відвалу бульдозером під'їзд до бровки укосу дозволяється тільки ножем уперед. Подавати бульдозери заднім ходом до бровки відвалу не дозволяється.
Дозволяється робота бульдозера поза призмою обвалення з переміщенням його вздовж захисного валу.
18. Не дозволяється здійснювати скид (стік) кар'єрної та поверхневої води у відвали.
19. На гідровідвалах на випадок прориву пульпи необхідно мати аварійний запас матеріалів та інструменту для його ліквідації та повинно бути визначено їх місце розташування, найменування і кількість. Відвали свіженалитих відкладень необхідно огороджувати знаками, що не дозволяють ходити по відвалах.
20. На кожному гірничому підприємстві геологічною та маркшейдерською службами повинен бути організований систематичний контроль за стійкістю порід у відвалі.
21. Розміщення внутрішніх відвалів необхідно здійснювати згідно з вимогами Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар'єрах, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 17.08.2004 № 412, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.2004 за № 1027/9626.
VII. Вимоги безпеки до обладнання та механізмів для ведення гірничих робіт
1. Загальні вимоги
1.1. Гірничі, транспортні та будівельно-дорожні машини, які перебувають у роботі, повинні відповідати основним вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62. Їх необхідно утримувати в справному стані та забезпечувати діючими сигнальними пристроями, гальмами, огородженнями доступних рухомих частин (муфт, шківів) і робочих майданчиків, протипожежними засобами. Вони повинні мати освітлення, комплект справного інструменту, необхідні засоби вимірювальної техніки, засоби захисту від ураження електричним струмом, а також справний діючий захист від перепідйому.
( Абзац перший пункт 1.1 глави 1 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики № 2009 від 21.12.2017 )
На випадок виходу з ладу вікон кабіни гірничих, транспортних і будівельно-дорожніх машин їх необхідно виконувати з матеріалу, передбаченого заводом - виробником машини.
Справність машин необхідно перевіряти: щозмінно - машиністом, щотижня - механіком та енергетиком дільниці, щомісячно - посадовою особою, на яку покладено ці обов'язки.
Не дозволяється працювати на несправних машинах та механізмах.
1.2. Транспортувати машини тракторами та бульдозерами дозволяється тільки із застосуванням жорсткої зчіпки та при здійсненні спеціальних заходів, що забезпечують безпеку відповідно до розробленої підприємством технологічної інструкції. Транспортувати особливо важкі машини із застосуванням інших видів зчіпки необхідно за умови вживання додаткових заходів безпеки.
1.3. У разі раптового припинення подачі електроенергії персонал, який обслуговує механізм, зобов'язаний негайно перевести пускові пристрої електродвигунів і важелі керування в положення "Стоп" ("Вимкнено").
1.4. Гірничі роботи щодо прокладання траншей, розробки уступів, відсипки відвалів, проведення робіт на тимчасових та постійних складах корисних копалин та перевантажувальних пунктах необхідно вести відповідно до розроблених на підприємстві паспортів, які визначають допустимі розміри робочих майданчиків, берм, кутів укосів, висоту уступів, відстань від гірничого та транспортного устаткування до бровок уступу або відвалу, транспортних комунікацій. Паспорти необхідно зберігати на гірничо-транспортних машинах (екскаваторах, бульдозерах, автосамоскидах тощо). Посадові особи, в обов'язки яких покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, та інші працівники повинні бути ознайомлені із зазначеними паспортами за особистим підписом.
Не дозволяється проводити гірничі роботи без затвердженого паспорта, а також з відхиленням від нього.
1.5. Не дозволяється експлуатувати екскаватори на рейковому ходу при несправних підекскаваторних коліях.
1.6. Присутність сторонніх осіб у кабіні та на зовнішніх майданчиках екскаватора і бурового верстата під час їх роботи не дозволяється.
1.7. Конструктивні елементи транспортно-відвальних мостів, відвалоутворювачів і екскаваторів, а також їх трапи і майданчики необхідно щозмінно очищати від гірничої маси та бруду, а в зимовий період - від снігу та льоду.
1.8. Застосовувати системи автоматики, телемеханіки і дистанційного керування машинами та механізмами дозволяється тільки за наявності блокувань, які вимикають подачу енергії у разі несправності цих систем.
2. Вимоги безпеки під час роботи одноківшевих екскаваторів
2.1. Під час переміщення екскаватора по горизонтальному шляху або на підйом його ведуча вісь повинна бути ззаду, а при спусках зі схилу - спереду. Ківш необхідно опорожнити і утримувати не вище ніж 1 м від ґрунту, а стрілу установити по ходу екскаватора.
Під час руху крокуючого екскаватора ківш необхідно спорожнити, а стрілу установити в бік, протилежний напрямку руху екскаватора.
Під час руху екскаватора на підйом або під час спусків необхідно вживати заходів, які запобігають самовільному сковзанню по нахилу.
2.2. Перегін гірничих машин необхідно здійснювати тільки за письмовим розпорядженням посадової особи, на яку покладено здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, та за наявності затвердженого проекту організації робіт.
Перегін екскаватора необхідно здійснювати за сигналами помічника машиніста або спеціально призначеного працівника. При цьому повинна бути постійна видимість між ним та машиністом екскаватора. Для крокуючих екскаваторів допускається передача сигналів від помічника машиніста до машиніста через третього члена бригади.
Дозволяється перегін екскаватора за допомогою спеціальних перегінних дизель-електричних станцій.
2.3. Екскаватори необхідно розташовувати на уступі кар'єру або відвалу на твердій вирівняній основі зі схилом, що не перевищує допустимий технічним паспортом екскаватора. В усіх випадках відстань між бортом уступу, відвалу або транспортними посудинами і контрвантажем екскаватора повинна бути не менше ніж 1 м. Під час роботи екскаватора з місткістю ковша менше ніж 5 куб.м його кабіна повинна бути розташована з боку, протилежного від уступу.
Не дозволяється робота екскаватора під козирками і шматками гірничої маси, що нависають.
Козирки і шматки гірничої маси можна ліквідувати за допомогою гідромонітора або екскаватора, обладнаного допоміжним пристроєм. Конструкція пристрою та інструкція щодо його застосування повинні бути узгоджені із заводом - виробником екскаватора.
2.4. Під час навантаження екскаваторами в засоби залізничного транспорту та розвантаження їх на екскаваторних відвалах і складах машиністи екскаваторів повинні подавати сигнали відповідно до інструкції руху поїздів, що діє на гірничому підприємстві.
Таблицю сигналів необхідно вивісити на кузові екскаватора на видному місці і ознайомити з нею працівників екскаваторних та локомотивних бригад, водіїв автосамоскидів.
2.5. Під час навантаження екскаваторами в залізничні вагони та розвантаження їх на екскаваторних відвалах поїздова бригада повинна виконувати тільки сигнали машиніста екскаватора.
2.6. Не дозволяється під час роботи екскаватора перебування працівників (включаючи обслуговуючий персонал) у зоні дії ковша.
Під час роботи екскаваторів-драглайнів небезпечну зону з урахуванням закиду ковша необхідно огородити попереджувальним знаком "Небезпечна зона", який встановлюється на під'їзних коліях до екскаватора.
2.7. Канати, які застосовують на екскаваторах, повинні відповідати паспорту екскаватора. Підйомні та тягові канати потрібно періодично оглядати. Стрілові канати повинні бути оглянуті не менше одного разу на тиждень працівником, на якого покладено ці обов'язки, при цьому кількість розірваних дротин на довжині кроку звивки не повинна перевищувати 15% від їх загальної кількості в канаті. Кінці обірваних дротин, що стирчать, необхідно обрізати.
Результати огляду канатів, а також відомості про їх заміну із зазначенням дати установки і типу нового встановленого каната записуються в агрегатний журнал екскаватора.
2.8. У разі загрози обвалення або зсуву уступу під час роботи екскаватора або виявлення зарядів вибухових матеріалів, що не вибухнули, роботу екскаватора необхідно припинити і відвести його в безпечне місце.
Для виведення екскаватора з вибою необхідно завжди мати вільний прохід.
2.9. Під час роботи екскаватора на ґрунтах, які не витримують тиску гусениць, необхідно вживати спеціальних заходів, що забезпечують стійке положення екскаватора.
2.10. Навантаження екскаваторами типу драглайн в залізничні думпкари або інші ємності допускається за умови вживання заходів, що забезпечують безпечні методи роботи, і за наявності захисту у разі дотику ковша до контактного проводу тягової мережі.
2.11. У тих випадках, коли драглайн працює спарено з іншими екскаваторами або в комплексі із землерийними машинами інших типів при безтранспортній системі розкривних робіт, найкоротша відстань між ними повинна бути не меншою за суму найбільших радіусів їх дії, збільшену на 0,3 величини радіуса дії більшого екскаватора.
У разі необхідності допускається проведення робіт на більш близькій відстані за розробленим на підприємстві паспортом безпечного проведення робіт.
2.12. На екскаваторах необхідно мати паспорти завантаження автосамоскидів та вагонів-самоскидів.
3. Вимоги безпеки під час роботи багатоківшевих та роторних екскаваторів
3.1. Ухили і радіуси рейкових колій і шляхів багатоківшевих екскаваторів на залізничному, гусеничному та колісному ходу, а також крокуючих екскаваторів необхідно встановлювати в межах, що допускаються технічним паспортом екскаватора.
Пристрої контролю за зміною ширини колій та їх ухилів необхідно не рідше одного разу на місяць перевіряти. У разі відсутності або несправності зазначених пристроїв робота екскаватора не дозволяється.
3.2. Не дозволяється експлуатувати підекскаваторні колії на обводнених уступах кар'єру за відсутності водовідвідних пристроїв.
3.3. Роторні екскаватори з невисувними стрілами повинні бути обладнані автоматичними пристроями, що забезпечують задані швидкості руху і кінцевий захист, який обмежує кут повороту роторної стріли відповідно до технічної характеристики екскаватора.
3.4. Багатоківшеві екскаватори повинні бути оснащені пристроями, які захищають черпакову раму, роторну стрілу та конвеєр від підйому, опускання або повороту на кут, більший ніж передбачено конструкцією екскаваторів.
3.5. У кабіні машиніста екскаватора необхідно встановити щит аварійної сигналізації, а також прилади контролю:
за швидкістю та кутом повороту роторної стріли;
за швидкістю переміщення екскаватора;
за напругою та навантаженням на вводі екскаватора.
3.6. Під час роботи багатоківшевих екскаваторів не дозволяється перебувати людям у вагонах, що завантажуються, і між ними, під завантажувальними та розвантажувальними люками, конвеєрами, перевантажувальними пристроями і під рамою ходового обладнання екскаватора.
3.7. Перед початком розробки нової заходки багатоківшевими екскаваторами керівник зміни повинен оглянути вибій і вжити заходів щодо вилучення сторонніх предметів (велике коріння, деревина, металеві предмети) по всьому фронту роботи екскаватора на ширину заходки з урахуванням призми обвалення.
3.8. Робота багатоківшевих екскаваторів з нижнім черпанням дозволяється за умови, якщо в ґрунті, що розробляється, немає порід, схильних до зсуву, та забезпечується стійкість укосу і робочого майданчика екскаватора.
3.9. Під час роботи роторних екскаваторів у комплексі з конвеєрами і відвалоутворювачем, багатоківшевих екскаваторів з навантаженням на конвеєр керування конвеєрами комплексу необхідно зблокувати.
Під час ремонтних та налагоджувальних робіт повинно бути передбачене ручне керування кожним механізмом окремо.
3.10. Усі конвеєрні лінії роторних і багатоківшевих екскаваторів або їх комплексів, транспортно-відвальних мостів і відвалоутворювачів повинні бути обладнані згідно з вимогами пунктів 3.3 , 3.4 та 3.6 глави 3 розділу VIII цих Правил.
3.11. Кабіна екскаватора повинна бути обладнана таким чином, щоб машиністу забезпечувався огляд прилеглої до екскаватора ділянки вибою.
3.12. Місця роботи екскаваторів повинні бути обладнані засобами виклику машиніста екскаватора.
4. Вимоги безпеки під час роботи бурових верстатів
4.1. Буровий верстат необхідно встановлювати на спланованому майданчику уступу поза призмою обвалення, а під час буріння першого ряду розташовувати так, щоб гусениці верстата знаходились від бровки уступу на відстані не менше ніж 2 м, а його повздовжня вісь була перпендикулярна до бровки уступу.
Під домкрати верстатів не дозволяється підкладати шматки руди та породи.
Під час установлення бурових верстатів шарошкового буріння на перший ряд свердловин керування ними необхідно здійснювати дистанційно.
4.2. Переміщувати буровий верстат з піднятою щоглою по уступу дозволяється по спланованій горизонтальній площадці і тільки в межах блоку, що обурюється.
У разі переміщення верстата під ЛЕП щоглу необхідно опустити.
Під час перегону бурових верстатів щоглу необхідно опустити, буровий інструмент зняти або надійно закріпити.
Під час переміщення верстата машиніст повинен керувати ним з переносного пульта і перебувати з боку верстата. Не дозволяється перебувати працівникам на шляху переміщення верстата.
4.3. Шнеки у верстатів обертального буріння з немеханізованим монтажем та демонтажем бурового ставу і очисткою устя свердловин повинні мати огородження, зблоковані з подачею електроживлення на двигун обертального пристрою.
4.4. Не дозволяється працювати на верстатах обертального та шарошкового буріння з несправними обмежувачами перепідйому бурового снаряда, а також якщо несправні гальма лебідки і система пилопридушення.
4.5. Під час застосування канатних замків, що самі обертаються, напрямки скрутки пасма каната і нарізки різьбових з'єднань бурового інструменту повинні бути протилежними.
4.6. Підйомний канат бурового верстата повинен мати п'ятикратний запас міцності на максимальне навантаження. При виборі каната необхідно керуватися заводським сертифікатом. Не менше одного разу на тиждень повинен проводитися зовнішній огляд каната машиністом бурового верстата.
Заміна каната бурового верстата здійснюється у таких випадках:
обрив чотирьох і більше дротин на довжині ділянки каната, рівній трьом його діаметрам;
обрив шести і більше дротин на довжині ділянки каната, рівній шести його діаметрам;
обрив шістнадцяти і більше дротин на довжині ділянки каната, рівній тридцяти його діаметрам;
у разі обриву серцевини каната.
Виступаючі кінці обірваних дротин необхідно обрізати.
5. Вимоги безпеки під час роботи транспортно-відвальних мостів і відвалоутворювачів
5.1. Транспортно-відвальні мости та консольні відвалоутворювачі повинні бути обладнані справно діючими приладами для безперервного автоматичного вимірювання зміни швидкості та напрямку вітру, зблокованими з аварійним сигналом і системою керування ходовими механізмами відвалоутворювачів, а також засобами вимірювальної техніки, кінцевими вимикачами, сигнальними та переговорними пристроями. Крім автоматично діючих гальмівних пристроїв, ходові візки мосту повинні бути обладнані справними ручними гальмами.
( Пункт 5.1 глави 5 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики № 2009 від 21.12.2017 )
5.2. Під час ремонту транспортно-відвального мосту не дозволяється одночасне розбирання ручних і автоматичних гальмівних пристроїв.
5.3. Усі контрвантажі, розташовані поблизу шляхів і проходів, необхідно огороджувати для унеможливлення проходу працівників в зони їх дії.
5.4. Усі конвеєрні лінії транспортно-відвальних мостів і відвалоутворювачів повинні бути обладнані з двох боків огородженими майданчиками для обслуговування конвеєрів.
Ширина проходів вздовж конвеєрів повинна бути не менше ніж 700 мм.
5.5. Під час грози, туману, заметілі, при видимості до 25 м, а також під час зливи, вологого та сильного снігопаду переміщення і робота транспортно-відвального мосту не дозволяється.
5.6. Не дозволяється наближення транспортно-відвального мосту до будівель або гірничотранспортного устаткування, в тому числі і під час розминовок, на відстань менше ніж 1 м. Не дозволяється робота транспортно-відвального мосту над гірничотранспортним обладнанням, що працює.
5.7. Не дозволяється експлуатація мостових колій на обводнених уступах кар'єру.
5.8. Під час переміщення відвалоутворювачів з крокуючим і крокуючо-рейковим ходом проїзд транспорту, машин і механізмів, а також прохід працівників під консоллю не дозволяється.
5.9. Відстань між кінцем відвальної консолі транспортно-відвального мосту та гребенем відвалу повинна бути не менше ніж 3 м. У консольних стрічкових відвалоутворювачів з періодичним переміщенням ця величина повинна бути не менше ніж 1,5 м.
5.10. У разі появи ознак зсуву відвалів транспортно-відвальний міст необхідно вивести з небезпечної зони.
5.11. Перехід відвальної опори транспортно-відвального мосту через дренажні виробки необхідно здійснювати згідно з розробленим на підприємстві паспортом.
6. Вимоги безпеки під час роботи скреперів та бульдозерів
6.1. У разі застосування канатних скреперних установок кут укосу уступу не повинен перевищувати 35 град.
6.2. Не дозволяється включати скреперну канатну установку без попереджувального сигналу, під час її роботи проводити будь-які ремонти, перебувати в зоні дії каната і спрямовувати його руками.
6.3. Не дозволяється рух самохідних скреперів і бульдозерів у межах призми обвалення уступу. Під час розвантаження скрепер не можна переміщувати назад під укіс.
6.4. Під час застосування колісних скреперів з тракторною тягою ухил з'їздів у вантажному і порожняковому напрямках повинен відповідати інструкції з експлуатації транспортного засобу заводу-виробника.
6.5. Не дозволяється залишати бульдозер (трактор) з працюючим двигуном і піднятим ножем, а під час роботи - спрямовувати трос, ставати на підвісну раму та ніж. Не допускається робота бульдозерів на крутих схилах при бокових та повздовжніх кутах нахилу, що перевищують передбачені інструкцією з експлуатації заводу-виробника.
Робота на бульдозері (тракторі) дозволяється тільки за наявності блокування, що унеможливлює запуск двигуна при включеній коробці передач і за наявності обладнання для запуску двигуна з кабіни.
6.6. Для ремонту, змащування та регулювання бульдозера (скрепера) його необхідно встановити на горизонтальній площадці, двигун виключити, а ніж опустити на землю або спеціально передбачену опору.
У разі аварійної зупинки бульдозера (скрепера) на похилій площадці необхідно вжити заходів, що унеможливлюють його самовільний рух по ухилу.
6.7. Для оглядання ножа знизу його необхідно опустити на надійні підкладки, а двигун бульдозера виключити. Не дозволяється перебувати під піднятим ножем.
6.8. Відстань від краю гусениці бульдозера до бровки укосу визначається з урахуванням гірничо-геологічних умов і заноситься в розроблений на підприємстві паспорт ведення робіт у вибої (на відвалі).
6.9. Експлуатація кабельних кранів проводиться відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07.
7. Вимоги безпеки під час роботи драг та плавучих земснарядів
7.1. Монтаж і реконструкцію драг і земснарядів, будівництво гідротехнічних споруд, гірничопідготовчі роботи необхідно проводити відповідно до затвердженого проекту розробки родовища. Не дозволяється розміщення на дразі, земснаряді обладнання та матеріалів, не передбачених проектом.
7.2. Для кожної драги (земснаряда) відповідно до вимог пункту 1.11 глави 1 розділу IV цих Правил необхідно складати план ліквідації аварії і затверджувати його не пізніше ніж за 15 днів до початку сезону роботи.
Ознайомлення з планом ліквідації аварій посадових осіб, в обов'язки яких входить здійснення контролю за безпечним виконанням робіт, та працівників з правилами поведінки під час аварій проводиться керівником драги (земснаряда).
Допускати до роботи працівників, не ознайомлених з планом ліквідації аварій, не дозволяється.
До управління та обслуговування драги (земснаряда) допускаються працівники, які мають відповідну кваліфікацію, пройшли навчання з питань охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12-05 та отримали відповідне посвідчення.
7.3. Усі люки верхньої палуби понтона повинні бути облаштовані водозахисними бортами з кришками, що герметично закриваються. Робота драги (земснаряда) з відкритими люками або неліквідованими пробоями, тріщинами в понтоні не дозволяється.