12) температура сушильного агента в усіх режимах роботи пилоприготувального устаткування з урахуванням характеристики твердого палива й технологічної схеми має бути зазначена в інструкціях з експлуатації;
13) під час роботи пилоприготувального устаткування цілісність запобіжних пристроїв періодично перевіряється черговим персоналом шляхом зовнішнього огляду за графіком, але не менше ніж один раз на квартал.
Усі запобіжні клапани слід обстежувати після вибухів (хлопків) у системі пилоприготувального устаткування.
Про всі помічені несправності (порушення щільності) необхідно довести до відома старшому зміни та зробити запис в оперативному журналі;
14) для запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування всередині приміщень необхідно застосовувати діафрагми з азбесту або металу (м’яка жерсть, алюміній), які розраховуються, виготовляються і встановлюються відповідно до технічних вимог. Поза приміщенням діафрагми встановлюються тільки з металу;
15) прибирання приміщень та обладнання проводять регулярно, оскільки велику небезпеку становить розпушення пилу, що осів. Дозволяється зволожувати пил дрібнорозпиленою водою;
16) для забезпечення нормальної роботи пилоприготувального устаткування необхідно:
не допускати потрапляння в приміщення і обладнання тліючого або горючого палива й інших джерел горіння;
негайно усунути місця скупчення пилу на обладнанні;
не допускати утворення в приміщенні, на будівельних конструкціях та обладнанні осідання паливного пилу й тліючих (горючих) середовищ;
здійснювати технічні заходи для зведення до мінімуму можливих місць осідання пилу в патрубках млинів, сепараторах, циклонах, у пилопроводах, бункерах пилу, патрубках запобіжних клапанів, млинових вентиляторах і пилових шнеках;
знижувати запиленість приміщень до рівня нижчого, ніж допустимий санітарними нормами (10 мг/м-3);
здійснювати технічні заходи щодо зниження на пилоприготувальному устаткуванні й обладнанні об’ємної концентрації кисню (менше ніж 16 %) шляхом подання в системи інертних або димових газів;
вести постійний контроль за пилоприготувальним устаткуванням і дотримуватися технологічного режиму його роботи, особливо в час пусків і зупинок пилосистем, а також у перебоях подавання палива, які можуть призвести до вищедопустимих температур пилоповітряної суміші.
Під час пусків і зупинок (вихолощення) млинів рекомендується подавати інертні гази для зменшення вибухонебезпеки;
17) система виявлення пожежі в бункерах із підвищенням температури пилу або інших критеріїв повинна підтримуватися в справному стані й видавати на щит управління сигнал "Пожежа в бункері".
У разі появи сигналу "Пожежа в бункері" необхідно вживати таких заходів:
негайно доповісти про ситуацію старшому зміни;
якщо котел працює, заповнити аварійний бункер пилом палива до найбільшої відмітки;
якщо температура в бункері продовжує підвищуватися, діяти відповідно до інструкції з експлуатації установок для приготування і спалювання твердого палива в пилоподібному стані.
Про вжиті заходи внести відповідні записи до оперативного журналу;
18) перед зупинкою котла на тривалий період пил у бункері має спрацюватись;
19) забороняється відкривати люки і лази на пилоприготувальному обладнанні, що працює;
20) відкриття люків і лазів на зупиненому пилоприготувальному устаткуванні слід виконувати обережно з метою запобігання розпушуванню пилу і утворенню вибухонебезпечної ситуації, а також викидам можливих тліючих вогнищ палива;
21) зварювальні та інші вибухонебезпечні роботи в приміщенні, а також на самому обладнанні пилоприготувального устаткування слід виконувати з дотриманням вимог пожежної безпеки, викладених у розділі XIV цих Правил;
22) забороняється застосовувати для гасіння загорянь і пожеж усередині й зовні пилоприготувального обладнання водяні й пінні засоби гасіння з компактними струменями, які можуть викликати додаткове розпушування пилу.
Пожежні крани слід укомплектовувати пожежними стволами, що дають розпилену воду.
2. Вимоги до котельних установок:
1) улаштування котельних установок має відповідати технічним вимогам із вибухобезпеки;
2) перед пуском котла після монтажу, ремонту або довгострокової зупинки (більше ніж 3 доби) слід перевірити (випробувати) і підготовити до роботи усі допоміжні механізми, засоби захисту, управління, вимірювання, блокування, зв’язку і систем пожежогасіння повітропідігрівників із пуском води через контрольний дренаж.
Пуск обладнання і розпалювання котла необхідно проводити під керівництвом посадової особи, яка має досвід його пуску та експлуатації;
3) забороняється розпочинати операції з розпалювання котла в таких випадках:
технологічне обладнання має дефекти, що не дозволяють забезпечити нормальний режим, а також можуть викликати пожежу;
не працюють контрольно-вимірювальні прилади (у тому числі й реєструвальні), які визначають основні параметри роботи котла;
є неполадки в ланцюгах управління, а також технологічних захистах і блокуваннях, які діють на зупинення котла;
не закінчені ізоляційні роботи й не зняті будівельні риштування;
не забезпечений нормальний режим у мережі протипожежного водопостачання і не готові засоби пожежогасіння;
4) перед розпалюванням (після згасання факела й після зупинки котла) топка й газоходи, зокрема й рециркуляційні, мають бути провентильовані згідно з вимогами ПТЕ й експлуатаційної інструкції;
5) під час вентиляції запірні й регулювальні апарати необхідно встановити в такому положенні, яке забезпечить запобігання утворенню невентильованих (застійних) зон у топці, газоходах, повітропроводах і пальниках, а також запобігатиме потраплянню вибухонебезпечної суміші в систему котла;
6) газопровід до котла необхідно продути через спеціальні свічки.
Час продувки газом відрізків газопроводів визначається місцевими експлуатаційними інструкціями, у такому разі вміст кисню в газі не має перевищувати 1 %.
Забороняється запалювати газ, який випускається через продувальні свічки.
Забороняється під час пускових операцій і продувки газопроводів проведення у цій зоні зварювальних та інших вогневих робіт;
7) для запобігання потраплянню попадання конденсату природного газу в котли слід вживати організаційних та технічних заходів. Пристрої для збирання та випуску конденсату з газопроводів мають відповідати вимогам вибухо- та пожежонебезпеки;
8) персонал зобов’язаний суворо контролювати забезпечення встановленого паливного режиму котельних установок, що гарантує безпеку роботи;
9) у разі одержання сигналу про загоряння відкладень у газоході (повітропідігрівачі) котла слід:
повідомити старшого зміни про виникнення загоряння у газоході або повітропідігрівачі;
зупинити котел;
відкрити засувку подавання води в стаціонарну установку пожежогасіння повітропідігрівача або подати насичену пару в газохід котла (за наявності скляних повітропідігрівачів).
Якщо температура за повітропідігрівачем продовжуватиме підвищуватися, слід діяти відповідно до оперативного плану пожежогасіння;
10) у разі виникнення пожежі в котельному відділенні котел негайно має бути зупинений, якщо вогонь або продукти згорання загрожують життю обслуговувального персоналу або є безпосередня загроза пошкодження обладнання, ланцюгів управління і захистів котла.
Котел також має бути зупинений в аварійних випадках, передбачених вимогами ПТЕ;
11) у разі пожежі в приміщенні котел необхідно вимкнути, відключити ділянки газопроводу й мазутопроводу, які перебувають у зоні безпосередньої дії вогню або високих температур.
За потреби слід вжити заходів щодо спорожнення газо- і мазутопроводів від горючих матеріалів;
12) усередині котельних відділень на вхідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів і газопроводів необхідно вивісити таблички "Закрити в разі пожежі".
Забороняється захаращувати підходи до зазначених засувок деталями обладнання й іншими матеріалами.
На мазутопроводах і газопроводах має застосовуватись тільки стальна арматура з ущільнювальними кільцями з матеріалу, що у разі тертя й ударів не дає іскроутворення;
13) мазут, що розлився або протік через порушення щільності сальників арматури, форсунок або трубопроводів, присипають піском і негайно прибирають. Місця, де був пролитий мазут, слід добре протерти;
14) на мазутопроводах і паропроводах має застосовуватись і експлуатуватися тільки негорюча теплоізоляція;
15) слід унеможливити потрапляння мастила й мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів, а також на гарячі поверхні обладнання. У разі потрапляння в аварійних випадках мастила або мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів слід негайно вжити заходів щодо усунення горючих рідин із теплоізоляції.
У цих випадках ділянки теплоізоляції потрібно очистити гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає (у разі глибокого проникнення в ізоляцію), що ділянку теплоізоляції слід повністю замінені;
16) періодично, але не менше ніж один раз на півроку слід проводити візуальний огляд стану теплової ізоляції трубопроводів, обладнання і бункерів. Виявлені порушення необхідно відмічати в журналі дефектів і неполадок з обладнанням;
17) забороняється проводити зварювальні й інші вогненебезпечні роботи на працюючому вибухо- і пожежонебезпечному обладнанні котельних установок;
18) у разі виконання вогневих робіт у приміщенні насосного відділення спалимі конструкції і обладнання в радіусі 5 м мають бути надійно захищені (металевим екраном, азбестом або змочені водою), а також мають бути вжиті заходи проти розлітання іскор і потрапляння їх на інші спалимі конструкції, розташовані нижче площадки і поверхів.
За можливості потрапляння іскор на розташовані нижче площадки й поверхи на цих відмітках слід поставити спостерігачів;
19) з метою підвищення надійності мазутопроводи в будівлях необхідно виготовляти з посилених стальних безшовних труб підвищеного класу з мінімальною кількістю фланцевих з’єднань на тиск відповідно Ру = 1,6 МПа (16 кгс/см-2); 4 МПа (40 кгс/см-2); 6,4 МПа (64 кгс/см-2) і 8 МПа (80 кгс/см-2) за температури до 200 °C. У разі вимушеного застосування фланцевих з’єднань використовуються фланці типу "шип-паз" або інші, а поверхня фланцевих з’єднань і арматура діаметром Ду = 50 мм і більше має закриватися кожухами для унеможливлення фонтанування.
Мазутопроводи мають експлуатуватися і випробовуватися за спеціальними вимогами;
20) забороняється прокладання й експлуатація мазуто- і газопроводів нижче від нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції;
21) усі трубопроводи в котельному відділенні повинні мати розпізнавальне фарбування і кольорові кільця залежно від властивостей речовини, яка транспортується, відповідно до чинних державних стандартів, а в приміщеннях і на обладнанні мають бути знаки безпеки. Усі газопроводи слід фарбувати в жовтий, а мазутопроводи - в коричневий розпізнавальний колір;
22) резервний комплект мазутних форсунок, попередньо перевірений на стенді, має зберігатися на спеціальному стелажі поряд із відповідним котлом;
23) замінені форсунки постійно очищувати в спеціально відведеному і обладнаному місці, яке має первинні засоби пожежогасіння. Розлитий мазут слід негайно прибирати.
IX. Допоміжні об’єкти загального призначення
1. Вимоги до матеріальних складів і баз загального призначення:
1) умови та можливість сумісного зберігання небезпечних та особливо небезпечних речовин і матеріалів мають визначатися згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования". Класи, підкласи та категорії таких речовин визначаються згідно з ДСТУ 4500-3:2008 "Вантажі небезпечні. Класифікація" і зазначаються в нормативних і супровідних документах на речовини і матеріали;
2) до всіх будівель і споруд матеріальних складів і баз загального призначення на території енергетичного підприємства має бути забезпечений вільний доступ.
На відкритих майданчиках ширина між штабелями для зберігання різних речовин, матеріалів та обладнання має бути не менше ніж 5 м, а також мають бути передбачені проїзди для пожежних машин;
3) з території, що прилягає до складу, слід регулярно прибирати сміття, тару, опале листя та інші горючі відходи;
4) зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані;
5) у разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали мають укладатися у штабелі. Навпроти дверних отворів слід залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше ніж 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посеред нього влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше ніж 1 м.
Ширину проходів та місця штабельного зберігання потрібно позначити обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.
Відстань між стінами та штабелями має бути не менше ніж 0,8 м;
6) дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з огородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей;
7) у складських приміщеннях, розташованих у будинках будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів заввишки не більше ніж 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше ніж 1 м. За відсутності приладів опалення стелажі можуть встановлюватись упритул до стін. Конструкції стелажів (у тому числі полиці) заввишки більше ніж 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів;
8) забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень;
9) використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише у приміщеннях для обслуговувального персоналу складів (конторських, побутових), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями.
Для опалення цих приміщень можуть застосовуватись масляні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами зі справним електрозахистом та терморегулятором.
Не дозволяється складання різних матеріалів та обладнання на відстані менше ніж 1 м від опалювальних приладів;
10) горючі конструкції будівель та навісів складів необхідно своєчасно проходити обробку вогнезахисними речовинами;
11) перед закриттям складу відповідальна особа повинна обійти усі приміщення, вимкнути електромережу, замкнути склад та здати під охорону. Результати огляду записати в журнал відповідно до додатка 6 цих Правил.
Журнали ведуться в паперовій та/або електронній формі.
( Підпункт 11 пункту 1 розділу IX доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства енергетики № 425 від 21.12.2022 )
У разі ведення журналу в електронній формі, роботодавець забезпечує проставлення підписів у журналі шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису.
( Підпункт 11 пункту 1 розділу IX доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства енергетики № 425 від 21.12.2022 )
12) із зовнішнього боку воріт (дверей) слід прикріпити інформаційну картку заходів безпеки зі знаками безпеки.
13) у складських приміщеннях не дозволяються:
зберігання продукції навалом та впритул до приладів опалення;
стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;
експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;
улаштування чергового освітлення;
установлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;
зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окисниками, горючими газами, ЛЗР та ГР;
зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання слід забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);
зберігання рослинних олій разом з будь-якими іншими горючими матеріалами;
застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників;
в’їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В;
паління, використання відкритого вогню.
14) системи протипожежного захисту складських приміщень повинні бути у справному стані.
2. Вимоги до складів балонів із газом:
1) балони з газами можуть зберігатися на спеціальних складах або майданчиках, захищених від опадів та сонячного проміння (за винятком отруйних газів);
2) склади для зберігання балонів із горючими газами мають бути одноповерховими та з покриттям, яке легко скидається, без горищних приміщень.
Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, що не утворюють іскор під час удару.
Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями;
3) у разі зберігання балонів на відкритих майданчиках споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, мають бути з негорючих матеріалів. Конструкція споруд має забезпечувати природну вентиляцію та відсутність можливості скупчення газів у разі їх витоку;
4) балони з горючими газами мають зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окисниками, а також від токсичних газів. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована в установлений для певного газу колір. Дозволяється спільне зберігання на відкритих майданчиках балонів з різними продуктами розділення повітря. Крім того, місця для зберігання балонів з різними продуктами розділення повітря мають бути відокремлені одне від одного протипожежною перегородкою першого типу заввишки 1,5 м;
5) під час зберігання і транспортування балонів із киснем не можна допускати потрапляння на них жиру та контактування арматури із мастилами.
У разі переміщення балонів з киснем вручну забороняється братися за вентилі;
6) балони, в яких виявлено витікання газу, слід негайно прибрати зі складу в безпечне місце;
7) приміщення для зберігання горючих газів постійно облаштовувати газовими аналізаторами, а за їх відсутності адміністрація об’єкта має встановити порядок відбору та контролю проб повітря;
8) балони з горючими газами, що мають башмаки, мають зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що унеможливлюють їх падіння.
Балони, які не мають башмаків, слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев’яних рамах чи стелажах. Висота штабеля у цьому разі не має перевищувати 1,5 м, а всі вентилі мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в один бік.
У разі укладання балонів у штабелі між рядами слід встановити прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та дотику їх між собою;
9) склади для зберігання балонів з горючими газами (крім майданчиків) повинні мати примусову вентиляцію, що постійно працює та гарантує безпечні концентрації газів.
У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами треба вивішувати таблички з визначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі.
Обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів;
10) заборонено:
зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;
транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок;
зберігання балонів з пошкодженим корпусом (ум’ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном періодичного огляду;
зберігання балонів з горючими газами та окисниками у приміщеннях, які не є спеціальними складами для балонів;
допускати удари балонів між собою під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;
розміщення в одному відсіку складу більше ніж 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будівлі складу більше ніж 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);
допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами;
перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчинними газами (норма заповнення та методи її контролю мають зазначатися в інструкції).
3. Вимоги до складів хімічних речовин:
1) обслуговувальний персонал повинен знати про пожежну небезпеку, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів;
2) на складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найхарактерніших властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо;
3) зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях або під навісами у тарі залежно від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.
Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують;
4) СДОР дозволяється зберігати лише суворо відповідно до існуючих для них спеціальних правил;
5) забороняється складання хімічних речовин у будівлях нижче ніж II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади мають розбиватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1типу (EI 45);
6) хімікати у дрібній (невеликій) тарі слід зберігати на стелажах відкритого типу або у шафах, а у великій тарі (упаковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стелажах потрібно встановлювати максимально допустиму кількість (або масу) вантажних місць, що дозволяється для одночасного зберігання;
7) стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріали, мають бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміщуватись від нагрівальних приладів на відстані не менше ніж 1 м;
8) тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак несправності. У разі виявлення пошкоджень тару слід негайно видалити зі складу;
На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною має бути напис або бірка з її назвою та означенням характерних властивостей (окисник, пальне, самозаймисте тощо);
9) сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обриштованими дерев’яними планками або у плетених кошиках;
10) для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устаткування залежно від пожежовибухонебезпечності продукції;
11) підлога в приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати ухили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.
У складах кислот мають бути нейтралізаційні речовини (сода, крейда чи вапно);
12) у приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо);
13) металеві порошки, здатні до самозаймання (алюмінієвий, цинковий, магнієвий, нікелевий, фосфор тощо), мають зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі. У цих відсіках зберігання інших горючих матеріалів забороняється;
14) пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами, не більше ніж 100 шт. у кожній з розривом між групами не менше ніж 1 м. У кожній групі має зберігатися продукція лише певного виду, на що вказують відповідні написи. Майданчики слід добре утрамбовувати та огороджувати бар’єрами. Пляшки з реактивами на відкритих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння;
15) під час зберігання азотної та сірчаної кислот потрібно вжити заходів щодо недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії;
16) речовини, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідрат натрію та інші), слід розміщувати в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легкоскидним дахом. Усередині цих приміщень заборонено встановлення водяних, парових і каналізаційних труб. Дахи та стіни не мають пропускати атмосферні опади, приміщення слід захистити від потрапляння ґрунтових вод;
17) лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), що розміщуються в торці складської будівлі, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних олій, гасу, парафіну).
У разі зберігання в одній секції складу різних лужних металів кожен із них має розміщуватися на окремому стелажі;
18) у відсіках, суміжних з відсіками, де розташовані лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини;
19) барабани з металевим натрієм слід укладати з таким розрахунком, щоб заввишки було не більше ніж два завдовжки - вісім та заввишки - чотири барабани;
20) окиснювальні хімікати (хромпік, хромовий ангідрид, перманганат калію, хром, селітра та інші окисники) мають зберігатися в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини з іншими горючими речовинами забороняється;
21) сажу, графіти, подрібнені та порошкові полімери слід зберігати в окремих закритих, сухих складах або в секціях складів, захищених від потрапляння атмосферних опадів та ґрунтових вод;
22) під час зберігання подрібнених та порошкових полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхня джгутова упаковка має зніматися;
23) карбід кальцію слід зберігати в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення має бути на 0,2 м вище від планувальної позначки прилеглої території. Забороняється розташовувати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких місцях, що затоплюються;
24) барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положеннях. На механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси в разі вертикального зберігання, а за відсутності механізації - не більше ніж три яруси в разі горизонтального зберігання та не більше ніж дві яруси в разі вертикального. Між ярусами барабанів слід укласти дошки завтовшки 40-50 мм.
Ширина проходів між укладеними у штабелі барабанами з карбідом кальцію має бути не менше ніж 1,5 м;
25) сулії з кислотами можуть установлюватися на стелажах не більше ніж у два яруси заввишки або зберігатися на підлозі групами не більше 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше 0,15 м заввишки;
26) заборонено:
проводити у складах роботи, не пов’язані зі зберіганням хімічних речовин;
ходити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;
застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів (дерева, тканини, соломи тощо);
укладати тару з натрієм на стелажах заввишки менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.
4. Вимоги до складів лісопиломатеріалів:
1) на складах лісоматеріалів місткістю до 10 тис. м-3 мають бути опрацьовані й погоджені з органами ДСНС України та його територіальними підрозділами плани розміщення штабелів із визначенням відстаней до сусідніх об’єктів, протипожежних розривів та проїздів всередині складів, граничного об’єму матеріалів, що зберігаються;
2) лісоматеріали слід зберігати в штабелях, а дрова можуть зберігатися як у штабелях, так і в купах;
3) під час зберігання пиломатеріалів на відкритих майданчиках підприємств висота штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого лісу - 3 м. Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначаються довжиною дошки (бруска). Кількість штабелів у групі не повинна бути більше ніж 12. Відстань між штабелями у групі - 2 м, між групами - 35 м. Ширина штабеля круглого лісу не має перевищувати довжину колоди, а довжина штабеля - 100 м;
4) на одній ділянці для зберігання дров дозволяється розміщувати їх не більше ніж 1,5 тис. м-3 з відстанню між ділянками не менше ніж 6 м;
5) відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до пожежних гідрантів має бути не менше 8 м;
6) перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені від трав’яного покриву, горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем слід покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше ніж 0,15 м;
7) на кожний склад необхідно бути розробити план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок тощо, а також з урахуванням залучення працівників енергетичного підприємства та техніки. План щороку перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду слід практично відпрацьовувати з усіма робочими змінами енергетичного підприємства із залученням відповідних підрозділів ОРСЦЗ.
8) крім первинних засобів пожежогасіння, на складах слід обладнувати пункти (пости) з запасом протипожежного інвентарю у кількості, яка визначається оперативними планами пожежогасіння;
9) лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше ніж 15 м від штабелів круглого лісу. Площа навколо лебідки повинна бути вільною від шматкових відходів та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше ніж одна бочка (200 л) на відстані не менше ніж 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля;
10) коли укладаються і розбираються штабелі пиломатеріалів, транспортні пакети слід встановлювати лише з одного боку проїзду. Водночас проїжджа частина, яка залишається, має бути не менше ніж 4 м завширшки. Загальний об’єм неукладених у штабелі пиломатеріалів не має перевищувати їх добового надходження на склад;
11) перебирання і встановлення пакетів на випадок тимчасового припинення роботи механізмів, зберігання інвентарних дахів та прокладного матеріалу повинно здійснюватися на спеціальних майданчиках;
12) обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі) слід проводити на спеціально відведених майданчиках.
Використаний водонепроникний папір, його обривки та обрізки потрібно збирати в контейнери з негорючих матеріалів, місця встановлення яких узгоджуються з пожежною охороною;
13) у разі зберігання лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями та частинами стін будівлі, що виступають, має бути не менше ніж 0,8 м.
Якщо застосовуються механізовані методи укладання, висота штабелів пиломатеріалів усередині складу не має перевищувати 4 м.
Якщо укладаються пиломатеріали різноманітних порід, сортів та розмірів усередині складів на стелажах, вони мати бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м;
14) підлога закритих складів та майданчиків під навісами має бути виготовлена з негорючого матеріалу;
15) тріски дозволяється зберігати на закритих складах, в бункерах та на відкритих майданчиках, основа яких має бути з негорючого матеріалу;
16) будівлі, в яких розміщені електродвигуни конвеєрів подавання трісок, мають бути не нижче ніж II ступеня вогнестійкості;
17) для спостереження за температурою нагрівання трісок усередині бурту слід передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками;
18) склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі;
19) територію складу, що прилягає до штабелів, і розриви між штабелями в жарку суху погоду слід щодня зрошувати водою.
5. Вимоги до архівосховища:
1) у приміщеннях архівів двері мають бути протипожежними 2 типу (EI 30);
2) поздовжні проходи між стелажами, а також між стелажем та стіною мають бути не менше ніж 0,8 м завширшки. Головний прохід має бути не менше ніж 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною - не менше ніж 0,45 м завширшки;
3) у приміщеннях архівосховищ забороняється влаштовувати побутові кімнати та інші підсобні приміщення.
6. Вимоги до підприємств транспорту, автогаражів:
1) підприємства транспорту, автогаражі, що мають КТЗ, повинні забезпечувати виконання вимог пожежної безпеки, встановлені НАПБ В.01.054-2015/510 "Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України";
2) у приміщенні або під навісами відстань між боковими бортами машин і стіною (колоною) має бути не менше ніж 0,8 м;
3) місця зберігання КТЗ з кількістю понад 25 одиниць повинні мати план розміщення КТЗ із зазначенням порядку евакуації в разі виникнення пожежі;
4) план розміщення КТЗ має передбачати цілодобове чергування персоналу, місце зберігання ключів запалювання, порядок евакуації КТЗ.
Місця зберігання КТЗ слід забезпечити буксирними тросами і штангами з розрахунку не менш як 1 трос (штанга) на 10 одиниць КТЗ;
5) під горючими (дерев’яними) навісами дозволяється зберігати не більше ніж 20 машин;
6) у місцях зберігання КТЗ не допускається:
порушувати план розміщення КТЗ;
захаращувати ворота і проїзди;
проводити будь-які ремонтні роботи;
тримати КТЗ з відкритими горловинами паливних баків та наявністю витікання пального і мастила;
заправляти КТЗ пальним і зливати з них пальне;
зберігати мастила і пальне, а також тару з-під них, за винятком місць, передбачених виробником КТЗ;
заряджати акумулятори безпосередньо на КТЗ;
підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;
на загальних стоянках зберігати КТЗ для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
зберігати у КТЗ промаслені обтиральні матеріали і спецодяг;
залишати КТЗ на стоянці з увімкненим запалюванням;
ставити на зберігання КТЗ з несправною електропроводкою чи несправною гальмовою системою;
допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й мастил;
7) виходи з оглядових канав не мають перекриватися транспортними засобами. Після закінчення роботи оглядові канави очищуються від замащеного мастилом ганчір’я, розлитих ЛЗР та ГР.
Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.
8) кожен автомобіль слід забезпечити вогнегасниками згідно з нормами;
9) у підвальних, підземних місцях зберігання КТЗ забороняється стоянка газобалонних КТЗ, а також КТЗ для перевезення сміття, отруйних і пально-мастильних матеріалів;
10) КТЗ, якими перевозяться ГЗР і ГР, слід зберігати в одноповерхових приміщеннях II ступеня вогнестійкості, ізольованих від інших приміщень стінами 2 типу, або на спеціально обладнаних відкритих місцях зберігання КТЗ.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для вимкнення акумуляторної батареї автомобіля, не менше ніж два вогнегасники, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, ємність із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них слід вивести під радіатор і обладнати справними іскрогасниками;
11) у місцях зберігання КТЗ не допускається наявність підземних (підпільних) споруд;
12) обладнання (пристосування) для підігрівання газобалонних автомобілів на майданчиках для їх відкритого зберігання має запобігати можливості нагрівання газових балонів;
13) на майданчиках і в приміщеннях для зберігання автомобілів з двигунами, які працюють на зрідженому газі, не дозволяються підземні (підпільні) споруди (місця зливу газу) - підвали, калориферні камери, для відкритих стоянок автомобілів - канави, тунелі, колодязі;
14) у разі виявлення витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу;
15) забороняються технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів у непристосованих для цього приміщеннях. Капітальний ремонт транспортних засобів має здійснюватися на спеціалізованих станціях технічного обслуговування (підприємствах);
16) транспортні засоби, що надходять на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати ззовні від бруду і, залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів, за потреби зливати паливо і мастила, а також знімати газові балони;
17) забороняється проводити ремонт і технічне обслуговування КТЗ з двигуном, що працює;
18) під час обслуговування та ремонту автомобілів, пов’язаних зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, баки слід повністю звільнити від палива.
Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.
Зливати відпрацьоване мастило потрібно в металеві бочки або ємності на окремих площадках;
19) під час ремонту бензинових двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподання;
20) у приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту транспортних засобів, забороняється:
порушувати план розміщення транспортних засобів;
захаращувати ворота і проїзди;
тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків та за наявності витікання пального і мастил;
заправляти транспортні засоби пальним і зливати з них пальне;
заряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;
підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;
залишати транспортні засоби з увімкненим запалюванням;
21) під час ремонту бензобаків слід попередньо промити їх гарячою водою або розчином каустичної соди, продути парою, просушити гарячим повітрям до повного видалення залишків ЛЗР. Очищення слід здійснювати на відкритому повітрі або у вентильованому приміщенні, а зварювання чи паяння - з відкритими отворами бензобаків та заповненням резервуара водою. Для миття та знежирювання застосовуються негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих випадках, якщо негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних ЛЗР або ГР.
X. Енергетичні установки
1. Вимоги до машинних залів та котельних відділень:
1) у будівлях головних корпусів електростанцій не допускається розміщувати виробництва категорії А, Б, В, якщо вони не пов’язані безпосередньо з основним технологічним процесом виробництва;
2) облицювання горючими матеріалами поверхні будівельних конструкцій в приміщеннях ГЩК, ЦЩК, БЩК та інших приміщень щитів керування заборонено;
3) у машзалах та котельних відділеннях кількість горючих речовин і матеріалів має бути мінімальною, що потрібно для технологічного процесу;
4) у машзалах та котельних відділеннях не допускається розміщувати обладнання, яке не стосується технології цих приміщень;
5) гарячі трубопроводи повинні мати теплову негорючу ізоляцію.
Теплова ізоляція основних трубопроводів за температури теплоносія вище ніж 100 °C на ділянках поверхні, яка міститься поблизу маслопроводів, мазутопроводів, проти їх фланцевих з’єднань, поблизу кабельних ліній, повинна мати металеві та інші водонепрохідні негорючі покриття;
6) машзали експлуатуються згідно з вимогами ПТЕ та НАПБ В.01.061-2011/111. У них дотримується протипожежний режим, який установлений загальнооб’єктовою інструкцією з пожежної безпеки;
7) освітлювальна та силова електромережа машинних залів та котельних відділень мають відповідати вимогам ПУЕ;
8) первинні засоби пожежогасіння розташовуються в машинному залі та котельному відділенні на освітлених легкодоступних місцях, не перекриваючи проходів і проїздів;
9) забороняється перекривати доступ до первинних засобів пожежогасіння та пожежних кранів;
10) первинні засоби пожежогасіння передаються оперативним персоналом за зміною в повному комплекті, згідно із затвердженим керівником цеху переліком, про що робиться запис в оперативному журналі;
11) у машзалі та котельному відділенні пролиті горючі та змащувальні рідини слід негайно прибрати, а підлогу витерти насухо;
12) у разі виникнення пожежі в машзалі та котельному відділенні або на допоміжному обладнанні, яка загрожує нагріву несучих металевих конструкцій покриття, вживаються заходи з їх охолодження з дотриманням вимог безпеки персоналу.
Такі заходи передбачаються в оперативному плані пожежогасіння.
2. Вимоги до паротурбінних установок:
1) для турбоагрегатів і допоміжного устаткування з виносними системами змащування необхідно застосовувати негорючі чи важкогорючі синтетичні мастила;
2) обладнання централізованих систем змащування, в тому числі призначене тільки для електричних машин, належить встановлювати поза ЕМП;
3) під мастилонаповненим обладнанням електричних машин (мастилоохолоджувачі, мастилонасоси, мастилоочищувачі) слід передбачати металеві піддони з бортами заввишки не менше ніж 50 мм.
Відведення мастила з піддонів здійснюється в зливний бак ємністю до 5 м-3, звідки мастило автоматично перекачується в мастилозбірник (ємність, розміщену поза головним корпусом).
У машинних відділеннях теплових електростанцій без технологічного підвалу замість зливних баків мають бути спеціальні приямки з кришками, з яких мастило автоматично перекачується в мастилозбірник;
4) на трубопроводах аварійного зливу нафтового турбінного мастила із мастилобаків турбін мають бути послідовно дві засувки з ручним приводом, одна з яких з колонковим приводом, виведеним на відмітку обслуговування турбін у безпечне в разі пожежі місце. Діаметр трубопроводів передбачається за умови забезпечення зливу мастила з баків протягом 10-15 хв, але не більше 350 мм. Приводи засувок аварійного зливу мастила опломбовуються і на них має бути напис "Аварійний злив мастила";
5) напірні мастилопроводи з надмірним тиском понад 0,1 МПа (1кгс/см-2) до електричних машин (турбогенераторів, гідрогенераторів, постачальних насосів, синхронних компенсаторів) мають бути з посилених безшовних сталевих труб з мінімальною кількістю фланцевих з’єднань;
6) на мастилосистемах належить передбачати застосування тільки сталевої трубопровідної арматури, фланцевих з’єднань типу "шип-паз", які мають закриватися кожухами з негорючих матеріалів;
7) мастилопроводи, розміщені поряд з нагрітими поверхнями трубопроводів, слід брати в металеві короби, які повинні мати нахил для стікання масла в аварійну ємність через трубу діаметром не менше ніж 75 мм.
Перевірка зливних пристроїв цих коробів виконується через заповнення їх водою після монтажу, а також у період капітальних ремонтів турбін зі складанням відповідного акта;
8) у фланцевих з’єднаннях мастилосистем електричних машин передбачаються ущільнення з маслобензиностійких і температуростійких (до 100 °C) матеріалів. У вузлах, які можуть піддаватися нагріванню вище ніж 100 °C, ущільнення передбачаються температуростійкими (до 200 °C);
9) пуск у роботу паротурбінних установок дозволяється тільки після закінчення всіх робіт, прибирання робочих місць, закриття всіх нарядів, огляду обладнання оперативним персоналом з відповідним записом в оперативному журналі;
10) перед пуском паротурбінної установки оперативний персонал зобов’язаний перевірити, крім основного та допоміжного обладнання, готовність систем протипожежного захисту, наявність і справність кожухів та ізоляції гарячих поверхонь;
11) забороняється (за винятком аварійних ситуацій) для прання мастила з протікаючих ущільнень і сальників підкладати ганчірки, а також використовувати тимчасові лотки, металеві листи та дека.
Якщо негайно усунути незначне протікання мастила неможливо, розпорядженням начальника цеху встановлюється постійний нагляд за місцями протікання, а підтікаюче мастило витирається насухо.
У разі значних протікань слід аварійно зупинити обладнання і вивести в ремонт;
12) у випадках потрапляння масла на теплоізоляцію гарячих поверхонь вони очищуються гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає у разі глибокого просочення масла в теплоізоляцію, ця ділянка замінюється;
13) не рідше ніж один раз на 6 місяців проводиться огляд теплоізоляції паропроводів. Виявлені пошкодження поверхні теплоізоляції заносяться до журналу дефектів і усуваються з метою запобігання самозагорянню мастила, яке туди потрапило;
14) турбоагрегат слід негайно зупинити, крім випадків, які передбачені пунктом ПТЕ, а також у разі:
сильних витоків мастила із загрозою його займання;
займання забрудненої мастилом ізоляції на агрегаті;
виникнення пожежі в машинному залі, яка загрожує безпеці обслуговувального персоналу і унеможливлює подальшу експлуатацію обладнання;
15) під час експлуатації турбоагрегатів не допускається потрапляння мастила на гарячі поверхні, в підвальні приміщення та на кабельні траси. Для цього потрібно передбачати заходи проти фонтанування мастила на напірних мастилопроводах, а саме:
застосування сталевої запірної арматури замість чавунної;
установлення фланців фасонного типу (з шипом і пазом);
окожушування фланцевих з’єднань і запірної арматури;
закриття металевими коробами маслопроводів, що проходять біля нагрітих поверхонь паропроводів.
Зазначені короби виготовляються згідно з вимогами заводів-виробників турбін і повинні мати ухил для стоку мастила в аварійну ємність через трубу діаметром не менше ніж 75 мм. Перевірка зливних пристроїв зазначених коробів проводиться заповненням їх водою після монтажу, а також у період капітальних ремонтів турбін зі складанням відповідного акта.
3. Вимоги до генераторів і синхронних компенсаторів:
1) для генераторів з водневим охолодженням має бути централізоване подавання водню і вуглекислоти або азоту.
Розміщення ручного керування подаванням водню і вуглекислоти (азоту) передбачається у безпечному в разі пожежі місці.
Не допускається передбачати встановлення рамп з газовими балонами в машинних залах, а також в підвальному приміщенні синхронних компенсаторів;
2) для запобігання утворенню вибухонебезпечної газової суміші на постачальних газових лініях і на лініях подавання повітря забезпечується можливість створення видимих розривів перед турбогенератором і синхронним компенсатором;
3) газова мережа виконується з цільнотягнутих труб із застосуванням газощільної арматури I класу. Газопроводи мають бути доступні для огляду та ремонту і мати захист від механічних пошкоджень;
4) трубопроводи видалення водню з генераторів і мастилобаків в атмосферу необхідно встановлювати так, щоб вони піднімались над покрівлею машинного відділення не менше ніж на 2 м. Встановлення вогнезатримувачів на цих трубопроводах не передбачається;
5) електроосвітлювальна арматура біля постів водневого охолодження, оглядових люків мастильної системи, термопар, які вимірюють температуру масла, має бути в вибухобезпечному виконанні;
6) для перевірки безпеки експлуатації газомастильної системи агрегатів з водневим охолодженням здійснюється хімічний контроль згідно з ПТЕ і місцевими інструкціями;
7) витіснення водню з системи охолодження генератора або синхронного компенсатора здійснюється суворо відповідно до місцевої інструкції;
8) обслуговувальний персонал зобов’язаний постійно контролювати герметичність замкнутих систем з воднем, підтримувати в справному стані оглядові пристрої мастилосистем і видалення водню з агрегатів;
9) за наявності в корпусі генератора (синхронного компенсатора) водню за всіх режимів роботи забезпечується безперервне подавання мастила на ущільнення для запобігання утворенню вибухонебезпечної концентрації водню з повітрям і можливості її займання, а також робота вакуумного насоса або ежектора;
10) під час ремонтів слід вживати заходів із запобігання потраплянню водню в корпус генератора (синхронного компенсатора) шляхом утворення видимого розриву на трубопроводі подання водню або на запірній арматурі на газовому посту;