10) прокладати мазутопроводи до котлів потрібно всередині котельного відділення, за винятком підвальних приміщень;
11) мазутопроводи у котельному відділенні мають бути покриті негорючою теплоізоляцією, а в разі прокладання з обігрівальним супутником виконується в спільній ізоляції з ним із запобіганням підвищенню температури під ізоляцією нижче ніж на 15 °C температури спалаху мазуту;
12) усі мазутопроводи в разі встановлення на них електрифікованої апаратури мають бути заземлені, а фланцеві з’єднання мають обладнуватися струмопровідною перемичкою;
13) у приміщеннях мазутонасосних має передбачатися встановлення автоматичних газоаналізаторів, зблокованих з аварійною вентиляцією і системою технологічної сигналізації з виводом сигналів на щит керування з постійним перебуванням персоналу;
14) усередині котельних відділень на вхідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів мають бути вивішені таблички "Закрити в разі пожежі".
Забороняється захаращувати підходи до зазначених засувок деталями обладнання і матеріалами.
На мазутопроводах має застосовуватися тільки стальна арматура з ущільнювальними кільцями з матеріалу, що у разі тертя та ударів не дає іскроутворення;
15) розлитий мазут або мазут, що протік через порушення щільності сальників арматури, форсунок або трубопроводів, має бути присипаний піском і негайно прибраний. Місця, де був пролитий мазут, слід добре протерти;
16) на мазутопроводах має застосовуватися та експлуатуватися тільки негорюча теплоізоляція;
17) слід запобігати потраплянню мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів, а також на гарячі поверхні обладнання. У разі потрапляння в аварійних випадках мазуту на теплоізоляцію гарячих трубопроводів негайно мають бути вжиті заходи для видалення його з теплоізоляції.
У цих випадках ділянки теплоізоляції очищується гарячою водою або парою, а якщо це не допомагає (у разі глибокого проникнення в ізоляцію), ця ділянка теплоізоляції має бути повністю замінена;
18) періодично, але не менше ніж один раз на півроку має проводитися візуальний огляд стану теплової ізоляції трубопроводів та обладнання. Виявлені порушення мають бути відмічені в журналі дефектів і неполадок з обладнанням та усунуті;
19) забороняється проводити зварювальні та інші вогненебезпечні роботи на задіяному вибухо- і пожежонебезпечному обладнанні установок;
20) під час виконання вогневих робіт у приміщенні насосного відділення спалимі конструкції та обладнання в радіусі 5 м мають бути надійно захищені (металевим екраном, азбестом або змочені водою), а також слід ужити заходів щодо запобігання проти розлітанню іскор і потраплянню їх на інші спалимі конструкції, розміщені нижче майданчики і поверхи.
Якщо можливе потрапляння іскор на розміщені нижче майданчики і поверхи, на цих відмітках мають бути поставлені спостерігачі;
21) забороняється прокладання і експлуатація мазутопроводів нижче від нульової відмітки обслуговування головного корпусу електростанції;
22) усі трубопроводи повинні мати розпізнавальне фарбування і кольорові кільця залежно від властивостей речовини, яка транспортується, відповідно до чинних державних стандартів, а в приміщеннях і на обладнанні мають бути знаки безпеки. Мазутопроводи мають фарбуватися в коричневий розпізнавальний колір;
23) приміщення для підготовки і перекачування нафтопродуктів (мазутонасосні, мастилонасосні, приміщення для регенерації мастила тощо) мають завжди підтримуватись у чистоті.
Забороняється для очищення підлоги й обладнання користуватись легкозаймистими рідинами;
24) перед пуском устаткування треба перевіряти стан обладнання, герметичність засувок і трубопроводів, увімкнення автоматичних систем захисту і блокування;
25) протікання нафтопродуктів на засувках, фільтрах, фланцевих з’єднаннях або ущільненнях обладнання має негайно усуватись.
У разі виявлення значного витоку нафтопродуктів, що порушує нормальний режим роботи обладнання, слід вимкнути резервне обладнання або аварійно зупинити установку;
26) технічний стан стаціонарних автоматичних газоаналізаторів, пристроїв звукової і світлової сигналізації щодо наявності у виробничих приміщеннях небезпечної концентрації парів у повітрі належить регулярно перевіряти;
27) мастилоочисні установки (сепаратори), які встановлені стаціонарно, повинні мати справну дренажну систему, а приймальний бак брудного масла - мірне скло із захисним кожухом;
28) під час очищення мастила потрібно вести контроль за його тиском, температурою, вакуумом, безперервністю подавання мастила в мастилопідігрівачі;
29) обладнання мастилоочисних установок має встановлюватись на негорючих фундаментах (основах);
30) пости первинних засобів пожежогасіння потрібно розміщувати раціонально для можливості швидкого і безпечного використання;
31) у приміщеннях для підготовки і перекачування нафтопродуктів забороняється:
зберігати різні матеріали на обладнання;
залишати забруднені мастилом обтиральні матеріали;
сушити на нагрітих поверхнях обладнання і трубопроводах спецодяг;
улаштовувати тимчасові зварювальні пости в приміщеннях насосних та проводити вогневі роботи без попереднього контролю за станом повітряного середовища засобами експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів;
захаращувати евакуаційні проходи і виходи з приміщення матеріалами та обладнанням.
4. Вимоги до зберігання ЛЗР та ГР у тарі:
1) зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будинках або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати з негорючих матеріалів. Забороняється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалахування 45 °C і нижче. Види тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати за ДСТУ 4454:2005 "Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання";
2) зберігання рідин із температурою спалаху парів вище ніж 120 °C у кількості до 60 м-3 дозволяється в підземних сховищах для горючих матеріалів за умов улаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання її шаром утрамбованої землі завтовшки не менше ніж 0,2 м;
3) будівлі та споруди складів для зберігання ЛЗР та ГР (за винятком металевих резервуарів) мають бути не нижче ніж II ступеня вогнестійкості;
4) будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше ніж три поверхи, а ЛЗР - одноповерховими;
5) загальна місткість однієї будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не має перевищувати 1,2 тис. м-3 ЛЗР або 6 тис. м-3 ГР. Водночас в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. м-3 ЛЗР або 1 тис. м-3 ГР. Припливно-витяжна вентиляція приміщень для зберігання ЛЗР та ГР має бути у справному стані;
6) дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше ніж 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях має бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідини до лотків та трапів;
7) у разі зберігання бочок із ЛЗР та ГР у будинках слід дотримуватися таких вимог:
вручну укладати бочки на підлогу не вище ніж у два яруси;
укладати бочки механізовано не вище ніж у п’ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;
укладати не більше ніж дві бочки за шириною штабеля або стелажа;
укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд зависотою незалежно від виду нафтопродуктів;
проходи для транспортування бочок мають бути не менше ніж 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше ніж 1 м;
8) у разі зберігання бочок на відкритих майданчиках слід:
у межах однієї огородженої (обвалованої) території розміщувати не більше ніж шість штабелів;
дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не має перевищувати 25 м, ширина - 15 м;
передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше ніж 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше ніж 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше ніж 5 м;
укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси заввишки і з проходами завширшки не менше ніж 1 м через кожні два ряди;
9) для розливання ЛЗР та ГР має бути передбачено ізольоване майданчик (приміщення), обладнаний (обладнане) відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.
Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та полімерні ємності забороняється;
10) порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, слід зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси, і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках;
11) бочки мають укладатися пробками догори;
12) телефонний зв’язок нафтобази з найближчим підрозділом ОРСЦЗ має постійно бути налагодженим, із щоденним контролем справності до початку роботи бази;
13) не дозволяється:
зменшення висоти обвалування;
укладання бочок без прокладок між ярусами;
приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;
застосування інструменту для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.
5. Вимоги до автозаправних станцій:
1) АЗС мають відповідати вимогам чинного законодавства;
2) відповідальність за пожежну безпеку АЗС несуть їхні керівники та керівники енергетичного підприємства у разі підпорядкування їм АЗС. До роботи на АЗС допускаються лише особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це відповідне посвідчення;
3) територія АЗС має бути спланована так, щоб унеможливити потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі у разі аварії) за її межі, і утримуватися з урахуванням вимог, викладених у пункті 1 розділу IX цих Правил;
4) розташування транспортних засобів в очікуванні заправки має забезпечувати можливість їх швидкої аварійної евакуації з території АЗС. Автомобілі, що чекають черги на заправку, має розміщуватися не ближче ніж за 3 м до автомобіля, що заправляється;
5) забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов’язані із застосуванням відкритого вогню як у будинку АЗС, так і на відстані менше ніж 30 м від її території;
6) на АЗС мають бути вивішені на видних місцях плакати, які містять обов’язки водія під час заправляння автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки;
7) місця заправки та зливання нафтопродуктів мають бути освітлені в нічний час;
8) АЗС мають бути оснащені телефонним та гучномовним зв’язком;
9) кришки зливних та замірних труб, люків оглядових та зливних колодязів мають утримуватися закритими.
Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах має здійснюватися спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями);
10) зливати нафтопродукти в підземні резервуари потрібно закритим способом (трубопроводом або через шланг);
Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерн у резервуар слід заміряти рівень нафтопродукту в цьому резервуарі. Процес зливання має контролюватися працівником АЗС та водієм автоцистерни.
Наконечники зливних шлангів мають бути виготовлені з матеріалу, що унеможливлює іскроутворення у разі ударів об корпус резервуара, і заземлені;
11) автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаним до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднання до заземлювального пристрою. Кожна цистерна автопотяга повинна бути заземлена окремо до повного зливання з неї нафтопродуктів.
Для захисту від прямих ударів блискавки і заземлення високих потенціалів усі металоконструкції та електропровідні неметалеві частини технологічного обладнання мають бути приєднані до заземлювального пристрою;
12) кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірка роздавальних колонок фіксуються в журналі обліку ремонту устаткування;
13) очищення резервуарів здійснюється не рідше ніж один раз на два роки відповідно до вимог норм;
14) за герметичністю фланцевих, різьбових та інших типів з’єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі має бути встановлений постійний нагляд; витікання, що виникло, слід негайно усунути;
15) кришки оглядових і приймальних колодязів, а також колодязів очисних споруд має виготовлятися з негорючих матеріалів або матеріалів групи горючості Г1 та унеможливлювати іскроутворення під час ударів. Їх дозволяється відкривати лише для проведення технологічних операцій, профілактичних заходів, вимірів і добору проб;
16) для відкривання і закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС має бути набір інструментів з металу, що не дає іскор;
17) під час заправлення на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
мотоцикли й моторолери подаються до паливороздавальних колонок з вимкненими двигунами, пуск та вимкнення яких мають здійснюватися на відстані не менше ніж за 15 м від колонок, автомобілі - своїм ходом із подальшим вимкненням двигунів до початку процесу заправляння;
нафтопродукти відпускаються безпосередньо в бензобаки.
Дозволяється відпускати власникам індивідуального транспорту нафтопродукти в спеціально призначені для цього металеві каністри. Забороняється відпускати паливо в скляну тару та тару з полімерних матеріалів.
Випадково розлиті на землю нафтопродукти слід засипати піском, а просочений пісок і замащені мастилом обтиральні матеріали збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються і після закінчення робочого дня вивозяться з території АЗС.
Відстань між автомобілем, який заправляється, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менше ніж 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями, які стоять у черзі,- не менше ніж 1 м; має забезпечуватися можливість маневрування та виїзду з території АЗС.
18) на АЗС забороняються:
заправляння транспортних засобів з увімкненими двигунами;
проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
робота в одязі та взутті, облитих бензином;
заправляння транспортних засобів (крім легкових автомобілів), у яких перебувають пасажири;
заправляння автомобілів, завантажених небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами);
в’їзд на територію АЗС і заправляння тракторів, не обладнаних іскрогасниками;
відпускання палива роздавальними колонками, які під’єднані до заповнюваних резервуарів (під час зливання нафтопродуктів);
приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;
використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інших трубопроводів;
експлуатація вибухозахищеного електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією;
19) під час експлуатації ПАЗС слід дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
на кожній ПАЗС мають бути нанесені фарбою написи "Пересувна АЗС", "Вогненебезпечно" та знак класифікації вантажу. Кожна ПАЗС має бути укомплектована первинними засобами пожежогасіння (не менше ніж двома вогнегасниками, протипожежним покривалом, ящиком із піском, лопатою);
кожна ПАЗС повинна мати інструкцію щодо заходів пожежної безпеки для водія-заправника;
до початку відпускання нафтопродуктів водій-заправник зобов’язаний:
забезпечити надійне гальмування автомобіля й причепа на майданчику;
надійно заземлити ПАЗС (вертикальний заземлювач під час установлення забивають у землю на глибину 0,5-0,6 м);
підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;
надійно зафіксувати дверцята шафи паливороздавальних агрегатів під час відкривання, протерти підлогу шафи;
перевірити герметичність трубопроводів та паливороздавальних агрегатів, за потреби негайно усунути несправності, що виникли.
6. Вимоги до газового господарства:
1) у приміщеннях газового господарства ГРП, ГРУ мають бути вивішені схеми та інструкція з експлуатації обладнання.
Зовні приміщень на видних місцях мають бути встановлені знаки безпеки (попереджувальний напис - "Вогненебезпечно. Газ") за чинними державними стандартами та табличка з телефоном відповідального за пожежну безпеку та газове господарство - на воротах ГРП;
2) приміщення з контрольно-вимірювальними приладами і пристосуваннями управління має бути відокремлено від ГРП і ГРУ газонепроникною стіною, в якій немає наскрізних отворів та щілин. Проходження комунікацій через стіну дозволяється тільки із застосуванням спеціальних улаштувань (сальників);
3) газонебезпечні роботи мають проводитись відповідно до вимог законодавства про охорону праці. Персоналу проводять інструктаж, у тому числі щодо заходів пожежної безпеки, після якого члени бригади можуть допускатися до роботи;
4) до початку вогненебезпечних робіт (зварювання тощо) мають бути виконані організаційні та технічні заходи для унеможливлення накопичення залишків газу і надходження його до місця роботи, проведений аналіз повітря на відсутність вибухонебезпечних концентрацій (особливо в непровітрюваних зонах), а також одержано дозвіл особи, відповідальної за виконання вогневих робіт;
5) підготовку технологічного обладнання до ремонту, демонтаж і монтаж після ремонту в задіяному ГРП та ГРУ дозволяється виконувати протягом світлового дня.
В аварійній ситуації допускається виконувати ці роботи в нічний час за умови забезпечення додаткових заходів безпеки: підсилення освітлення, встановлення додаткового нагляду, а також безперервного контролю загазованості;
6) забороняється проводити монтаж або ремонт обладнання і газопроводів у приміщенні, якщо вентиляція не працює;
У разі виходу з ладу системи вентиляції ГРП та ГРУ потрібно вжити заходів для унеможливлення утворення вибухонебезпечної концентрації газу в приміщенні;
7) тиск у газових апаратах або газопроводах для виконання ремонтних робіт має знижуватися після їх вимкнення тільки через продувні свічі або регулятори тиску.
Забороняється для цієї мети роз’єднувати фланцеві з’єднання на запірній арматурі;
8) заглушки, встановлені на газопроводах, повинні бути розраховані на максимально можливий тиск газу в разі аварії і ремонтних робіт. Заглушки повинні мати хвостові виступи за фланці;
9) відігрівання газопроводів та арматури проводять парою або гарячою водою.
Забороняється застосування для цієї мети джерела тепла з відкритим вогнем;
10) роботи з ремонту електрообладнання ГРП та ГРУ і заміни перегорілих електроламп повинні проводять за знятого струму. У разі недостатнього природного освітлення допускається застосування переносних світильників у вибухобезпечному виконанні або додаткове встановлення їх зовні за заскленим віконним блоком.
11) у разі різких змін тиску газу негайно слід уживати заходів щодо виявлення й усунення причин, а також переведення котельних установок на спалювання резервних видів палива;
12) у разі витоку газу з газопроводу аварійну ділянку (зону) потрібно негайно огородити, вивісити відповідні попереджувальні й заборонні знаки безпеки, а також вжити заходів щодо термінового вимкнення пошкодженого газопроводу або обладнання;
13) забороняється застосування відкритого вогню для пошуку місць витоку газу;
14) у разі використання землерийних машин останній шар ґрунту над пошкодженим газопроводом завтовшки 200-З00 мм необхідно прибирати вручну лопатами з дотриманням заходів безпеки;
15) забороняється використовувати діючі газопроводи для влаштування підвіски (опори) пристосувань і настилів будівельних риштувань;
16) у разі вимушеного перетинання зварювальним електрокабелем діючих газопроводів слід виконувати додаткове його ізолювання або встановлювати повітряну підвіску;
17) під час роботи в приміщеннях ГРП та ГРУ і в загазованому середовищі застосовують інструменти з матеріалу, який не дає іскроутворення. Використання інструментів із чорного металу допускається за умови покриття робочої частини густим мастилом.
Персонал повинен бути у взутті, яке унеможливлює іскроутворення, і в одязі з матеріалу, який не накопичує статичних зарядів;
18) у разі встановлення газових плит біля стін (перегородок) із горючих матеріалів стіни (перегородки) слід ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю, негорючим теплоізоляційним матеріалом не менше ніж 3 мм завтовшки тощо. Ізоляція має виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше ніж на 0,8 м зверху.
Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) має бути не менше ніж 0,07 м.
Відстань між плитою та неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів має бути не менше ніж 1 м;
19) установлення газових проточних водонагрівачів потрібно передбачати на стінах (перегородках) із негорючих матеріалів. Допускається встановлювати проточні водонагрівачів на обштукатурених, а також на облицьованих негорючими або важкогорючими матеріалами горючих стінах (перегородках) на відстані не менше ніж 0,03 м від них. Ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівачів не менше ніж на 0,1 м;
20) установлення газових опалювальних котлів, опалювальних апаратів та ємних газових водонагрівачів слід виконувати біля стін із негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими або важкогорючими матеріалами, на відстані не менше ніж 0,1 м.
21) меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче ніж за 0,2 м від газових приладів;
22) у разі появи в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну газову службу та провітрити приміщення. До усунення несправності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади;
23) газонебезпечні роботи повинні проводитись відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.76-15.
7. Вимоги до складів твердого палива:
1) для зберігання вугілля різних марок на одному складі мають передбачатися окремі ділянки складу. Спільне зберігання дозволяється у разі, якщо передбачено спалювання суміші вугілля за його безпечного суміщення;
2) для гальмування процесу самозаймання вугілля в штабелях можуть застосовуватись інгібітори. Інгібітори вводяться у вугілля шляхом його оприскування у вузлах пересипання з конвеєра на конвеєр під час подання його з розвантажувальної споруди на склад або спеціальними розприскувачами на складах;
3) дренажне обладнання, освітлення, телефонний і радіопошуковий зв’язок, пожежна сигналізація і пожежний водопровід складу вугілля мають бути у справному стані, періодично оглядатись і перевірятись за графіком, затвердженим головним інженером електростанції;
4) автодороги на під’їздах до складу, а також розміщені за периметром складу або штабелів мають бути завжди готові для вільного проїзду пожежних та інших автомашин, бульдозерів, кранів та інших механізмів (очищені від вугілля, снігу, сторонніх предметів, а в нічний час достатньо освітлені).
У такому самому стані слід підтримувати автодороги до гідрантів і засувок системи протипожежного водопостачання;
5) уразі виявлення ознак самозаймання вугілля та його озолення в штабелях складів мають вживатися невідкладні заходи для їх ліквідації;
6) на складах вугілля (крім складів для антрацитів) мають передбачатись спеціальні майданчики для гасіння самозаймистого вугілля та остигання після його видалення із штабеля розміром не менше ніж 5 % загальної площі штабелів;
7) за паливом, що зберігається на складі та може самозагорятись, має бути встановлено систематичне спостереження з метою своєчасного виявлення самозагоряння. Основним методом експлуатаційного контролю за станом штабелів є його зовнішній (візуальний) огляд, який виконується за встановленим графіком черговою зміною або особою, призначеною начальником цеху;
8) склади вугілля мають бути обладнані освітленням для безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт у нічний час;
9) вугілля, яке лежить на складах для тривалого зберігання, повинно укладається у штабелі після розвантаження його з вагонів у найкоротший термін.
Забороняється зберігання вивантаженого вугілля у безформних купах та навалом більше ніж дві доби (окислення вугілля може викликати його саморозігрівання);
10) вугілля з помітним відхиленням від норм за якістю (дуже зволожене і засмічене породою та трісками) укладається в штабелі для короткочасного зберігання;
11) у разі укладання в один штабель вугілля різних груп за здатністю до окислення і самозаймання обсяги профілактики та експлуатаційного нагляду визначаються за найменш стійким вугіллям незалежно від його кількісного вмісту в суміші.
Перед укладанням свіжого вугілля майданчик (основу) під штабель або його частину слід ретельно очистити від залишків старого вугілля, сміття, сторонніх предметів, після чого його планують, ущільнюють і перевіряють геодезичні відмітки;
12) забороняється змішувати вугілля нового надходження із вугіллям, що укладене у попередніх сезонах.
Під час укладання свіжого вугілля на неповністю звільнені склади треба невикористане вугілля підібрати, перемістити до невикористаної частини штабеля і надати йому правильної форми, а всю поверхню наново утвореної ділянки штабеля додатково ущільнити.
Вугілля, що закладене давніше, треба подавати на спалювання передусім;
13) за вугіллям, яке зберігається на складі, має бути встановлений систематичний нагляд для своєчасного виявлення осередків самонагрівання і самозаймання, а також дефектів, що виникають на штабелі (тріщини, зсуви тощо);
14) під час візуальних оглядів слід звертати особливу увагу на такі зовнішні ознаки зміни температури вугілля в штабелях (перші чотири ознаки стосуються весни, літа, осені):
поява за ніч на поверхні штабеля, що близько до осередку самонагрівання, вологих плям, які зникають зі сходом сонця;
швидке утворення сухих плям у штабелі після дощу або рясної роси;
поява пари і специфічного запаху продуктів розкладу вугілля;
утворення сольових нальотів на поверхнях штабелів, які зникають після опадів;
утворення проталин у сніговому покриві та фарбування снігу;
поява плям на поверхні безсніжної частини штабеля.
Контроль за появою осередків самонагрівання вугілля в штабелях може проводитись також інструментальними методами (наприклад, за допомогою тепловізорів);
15) температура вугілля в штабелі контролюється за допомогою приладів тільки у тих випадках, коли на окремих ділянках штабеля самонагрівання не припинилось і потрібно уточнити розміри осередків самонагрівання. Для цього використовуються термометри або інші термовимірювальні прилади;
16) температура в штабелях не має перевищувати 45 °C. У разі виявлення температури понад 45 °C нагляд за температурним режимом потрібно проводити щодня (до стабілізації температури на рівні нижче ніж 45 °C);
17) під час візуальних оглядів штабеля особливу увагу слід звертати на стан укосів у нижній частині, де скупчуються великі шматки вугілля, тому оскільки в цих місцях кисень проникає в глибину штабеля, сприяючи самонагріванню і самозайманню вугілля. Осередки самонагрівання і самозаймання утворюються переважно в межах від 1 м до 1,5 м глибини штабеля і на укосах;
18) у разі виявлення ознак самонагрівання вугілля слід негайно провести додаткове ущільнення поверхні штабеля на ділянці, що перевищує розміри осередку самонагрівання у 2-3 рази.
Якщо зазначені заходи будуть недостатніми, осередки палива, що самозагорілося, мають бути вилучені зі штабеля з поступовим гасінням на спеціальному майданчику з подальшим подаванням у тракт паливоподання котельні.
Після додаткового ущільнення за ділянкою з ознаками самонагрівання слід встановити щоденне візуальне спостереження;
19) вугілля слід видаляти із штабеля з подальшим гасінням на спеціальному майданчику і подаванням в тракт паливоподання на спалювання, якщо додаткове його ущільнення не дає позитивного ефекту та із штабеля й далі виділяються газоподібні продукти розкладу з характерним запахом загоряння вугілля та його озолення в осередках самозаймання;
20) забороняється заливати водою осередок самозаймання вугілля безпосередньо в штабелі;
21) під час видалення вугілля з осередків самозаймання штабеля слід оконтурити майданчик, у межах якого виявлені ознаки самозаймання, вибрати вугілля із зони горіння за допомогою грейферного крана або екскаватора, охоплюючи й ту частину штабеля, яка зазнала самонагрівання і частково висохла. Залишене на цій ділянці штабеля вугілля слід перемішати з масою ненагрітого вугілля, що лежить поряд. Рекомендується додавати дрібне вугілля, взяте краном з іншого місця штабеля для засипки виробки. Потім провести ретельне ущільнення вугілля в штабелі на ділянці ліквідованого осередку самозаймання.
Видалення вугілля, яке горить, та його гасіння вимагають максимальної обережності (розвантаження грейферів або ковшів проводиться на мінімальній висоті, не дозволяється виймати вугілля, яке горить, у разі сильного вітру тощо), оскільки частинки вугілля можуть бути причиною масового розповсюдження осередків поверхневого горіння на штабелі та виникнення пожеж за межами складів;
22) видалене з осередку самозаймання вугілля подавати в тракт паливоподання забороняється. Видалене вугілля слід розмістити на окремому майданчику складу та поливати розпиленою водою до повного гасіння. Охолоджене вугілля разом із свіжим подати на спалювання;
23) у разі збереження деякого особливо активного вугілля можливе його поверхневе загоряння і поширення вогнища поверхнею штабеля.
Поверхневі осередки горіння потрібно ліквідувати за допомогою бульдозера шляхом перемішування вугілля з осередку займання зі свіжим вугіллям із подальшим ретельним його ущільненням.
Допускається гасіння поверхневих осередків горіння розпиленою водою. Після погашення осередків горіння поверхневий шар вугілля слід перемішати зі свіжим вугіллям (грейферним краном, бульдозером, екскаватором) та ущільнити.
За ліквідованим осередком горіння потрібно встановити контроль протягом тижня із записом в оперативному журналі відповідного підрозділу.
Якщо заходи для ліквідації поверхневих загорянь не дають позитивних результатів, верхній шар вугілля має бути видалений зі штабеля, а це місце засипане свіжим вугіллям і ретельно ущільнене;
24) у дощову погоду можливе гасіння поверхневих осередків горіння змішуванням вугілля з осередку з вологим вугіллям із цього самого штабеля, але з обов’язковим ущільненням;
25) вимивини, зсуви та інші дефекти, які виникають у штабелі самозаймистого вугілля через деякий час, а також через часті дощі, потрібно ліквідувати в найкоротший термін шляхом подання свіжого вугілля, а штабель слід додатково ущільнити.
Після тривалих дощів рекомендується проводити додаткове ущільнення всього штабеля. У зимовий період сніг із поверхні штабеля можна не видаляти, але з настанням весняних відлиг його рекомендується видаляти для запобігання руйнуванню поверхні штабеля і зволоженню вугілля;
26) дані всіх оглядів стану штабелів на складах вугілля, вимірювання температури та інше заносяться в Журнал огляду вугілля, що зберігається на складі, із записом про вжиті заходи у разі виявлення осередків самонагрівання, вимивин, зсувів тощо;
27) на кожній електростанції, що спалює вугілля, для вугільного складу має бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки на вугільному складі;
28) інструкція про заходи пожежної безпеки на вугільному складі узгоджується з пожежною охороною і затверджується керівництвом електростанції;
29) на складі вугілля має бути обладнана самостійна мережа протипожежного водопостачання або вона може входити до складу мережі протипожежного водопостачання електростанції;
30) пожежні гідранти на території складів вугілля слід розміщувати навколо штабелів не менше ніж через 150 м, а також навпроти розривів між штабелями і біля майданчика гасіння.
Мережу протипожежного водопроводу повинно бути поділено засувками на окремі ділянки, на кожній з яких повинно бути не більше ніж п’ять гідрантів.
На вугільних складах до майданчиків для охолодження вугілля, вибраного з місця самозаймання, слід встановлювати гідранти з подаванням води в кількості не менше ніж 10 л/с;
31) для гасіння пожежі, що виникла на складі вугілля, потірбно мати запас змочувача (поверхнево-активної речовини) для додавання до води з метою підвищення вогнегасних властивостей води, зменшення її витрат і скорочення тривалості гасіння пожежі;
32) на відстані менше ніж 50 м від краю штабеля вугілля III і IV груп забороняється розведення відкритого вогню.
При в’їзді на територію складу слід розмістити плакат з написом "Заборонено паління та розпалювання відкритого вогню";
33) на складах твердого палива забороняється здійснювати розвантаження, зберігання і спалювання палива з незнайомими або невивченими характеристиками щодо вибухопожежонебезпеки.
Майданчик для зберігання твердого палива має бути очищений від рослинного сміття і горючих матеріалів, вирівняний і щільно втрамбований.
Забороняється складання вугілля на землі, яка має органічні речовини і колчедани;
34) під закладеними штабелями твердого палива не рекомендується розміщувати водостічні канали, дренажні пристрої, окремі труби і кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі. За потреби будівництва тунелів вони мають бути прохідними і мати перекриття із шаром ущільненого ґрунту над ним завтовшки не менше ніж 1 м;
35) габаритні розміри штабелів вугілля визначаються розмірами відведеного для них майданчика, а також можливостями вантажно-розвантажувальних механізмів;
36) для виконання регламентних робіт зі штабелями, а також проїзду механізмів і пожежних машин відстань від підошви штабелів до загорожі та фундаменту підкранових колій має бути не менше ніж 3 м, а до зовнішнього краю головки підкранової рейки або бровки автошляху - не менше ніж 2 м;
37) для уточнення розмірів осередку самозагоряння палива і для контролю за температурою осередку в штабелі повинні застосовуються спеціальні термовизначальники і термощупи;
38) під час візуальних оглядів штабеля з паливом, що самозагорілося, особливу увагу слід звернути на стан укосів у нижній частині, де накопичуються великі шматки, бо в цих місцях проникає кисень, що призводить до самонагрівання і самозагоряння;
39) у разі обладнання на складі палива незалежної мережі протипожежного водопостачання і насосної станції вони мають експлуатуватись аналогічно до систем пожежогасіння цього енергетичного підприємства;
40) перед закладенням палива, яке тільки надійшло, основу старого штабеля потрібно очистити від залишків палива особливо ретельно, якщо в ньому були осередки палива, що самозагорілися під час зберігання.
8. Вимоги до установок паливоподання твердого палива:
1) на внутрішніх поверхнях огороджувальних конструкцій галерей трактів паливоподання через кожні 20 м мають бути встановлені вказівники найближчого виходу, напрям руху і відстань до нього. Над дверима евакуаційних виходів встановлюються світлові покажчики "Евакуаційний вихід", виконані у вибухозахищеній арматурі;
2) у транспортерах паливоподання слід застосовувати тільки негорючу транспортерну стрічку, яка має бути сертифікована в Україні за цим показником;
3) постійні зварювальні пости в приміщеннях паливоподання не дозволяються;
4) персонал, який забезпечує експлуатацію, наладку і ремонт паливоподання твердого палива, зобов’язаний знати властивості палива, яке надходить на електростанцію, і його вибухо- та пожежонебезпеку;
5) щоб уникнути самозаймання палива внаслідок його злежування в бункерах сирого вугілля, слід згідно з затвердженим графіком проводити їх спорожнення до мінімально допустимого рівня;
6) вибір електрообладнання для паливоподання, пилоприготувальних і котельних установок має проводитися відповідно до ПУЕ;
7) для кожної установки (групи однотипних установок) складається експлуатаційна інструкція, яка має охоплювати вимоги цих Правил із конкретизацією відповідно до місцевих умов. Інструкція зі схемами установки має бути на робочому місці чергового, який обслуговує установку;
8) під час експлуатації центральних сушильних і пилоприготувальних установок слід керуватися вказівками спеціальних інструкцій, які мають розроблятися на основі цих Правил з урахуванням конкретних місцевих умов, марки палива і системи його сушіння та розмелювання;
9) вузли пересипання палива та інше технологічне обладнання з джерелами пиління повинні мати надійне ущільнення.
За станом ущільнень встановлюється періодичний контроль. Помічені неполадки слід ліквідувати в найкоротший термін;
10) для забезпечення санітарних норм і вимог вибухонебезпеки тракту паливоподання на вузлах пересипання палива, у приміщеннях дробильного корпусу та пилоприготування передбачаються установки придушення пилу із застосуванням пристроїв димопридушення стаціонарного типу;
11) під час завантаження конвеєрних стрічок і їх роботи не має бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати;
12) у приміщенні тракту паливоподання слід дотримуватися чистоти, регулярно проводити прибирання з видаленням пилу з усіх місць його нагромадження.
Прибирання слід виконувати згідно із затвердженим графіком залежно від типу твердого палива, його здатності до окиснення й запилення приміщень.
Пил слід прибирати гідрозмиванням або механізованим способом. За потреби в окремих місцях його можна прибирати вручну. Ці роботи дозволяється виконувати тільки після зволоження пилу розпиленою водою;
13) дренчерні водяні завіси слід перевіряти з пуском води за затвердженим графіком, але не менше ніж один раз на квартал. Результати огляду й пуску дренчерних завіс записуються в оперативний журнал паливно-транспортного цеху.
Місцеве ручне управління дренчерними завісами має бути справним і розташовуватись у доступних у разі пожежі місцях (на сходах, у тамбурах тощо);
14) у виробничих приміщеннях тракту паливоподання забороняється:
палити за межами спеціально відведених місць;
застосовувати для опалення електричні нагрівальні прилади;
застосовувати відкриті лампи розжарювання;
подавати паливо, що самозагорілося (тліюче), на конвеєри і складати його в бункери;
нагромаджувати паливо під нижніми нитками конвеєрних стрічок;
зупиняти конвеєри, навантажені паливом, крім аварійних випадків;
у разі аварійної зупинки конвеєрні стрічки мають бути розвантажені від палива в найкоротший термін;
зберігати в галереях конвеєрів демонтоване обладнання, транспортерну стрічку та інші горючі матеріали;
15) у разі виявлення осередків вогнищ, тління або горіння в бункері сирого палива слід вжити таких організаційних і технічних заходів:
негайно довести до відома начальника зміни, цеху або електростанції;
організувати гасіння вогнища (тління) розпиленою водою;
завантажити бункер до найбільшої відмітки свіжим паливом, якщо це можливо;
швидко розпочати спрацювання палива з бункера;
зробити відповідний запис в оперативному журналі цеху, а в разі пошкодження обладнання або його зупинки провести розслідування;
16) опалювальні системи, встановлені вздовж тракту паливоподання, повинні мати гладкі поверхні й бути легкодоступні для очищення;
17) електрообладнання, встановлене на тракті паливоподання, має бути пилозахисним і відповідати вимогам гідроприбирання пилу;
18) у приміщенні пилоприготування котельні, а також у приміщеннях паливоподання ТЕС підвіконня мають бути пофарбованими з кутом нахилу не менше ніж 60 °C до горизонту. Дозволяється покривати підвіконня кахляними або скляними плитками;
19) стіни всередині всіх виробничих приміщень мають бути гладкими і пофарбовані водостійкою фарбою в тони, контрастні до кольорів паливного пилу. Стіни можуть також облицьовуватися кахляними (скляними) плитками.
Наявні виступи слід виконувати з укосами під кутом не менше ніж 60 °C до горизонту і забарвлюватися водостійкою фарбою або облицьовуватися плитками;
20) приміщення паливоподання, пилоприготування і котельної повинні мати справні вентиляцію та освітлення, а також працездатні пиловідокремлювальні і пилоприбивні пристрої (піногенератори, водяні та парові форсунки).
У вузлах пересипання палива для зменшення пиління висота перепаду має бути мінімально можливою за умовами компонування будівель та обладнання.
Гранична температура на поверхні опалювальних приладів не має перевищувати у разі використання:
вугілля - 130 °C;
торфу та сланцю - 110 °C.
Застосування електрообігрівачів для опалення цих приміщень забороняється;
21) уся пилоприготувальна установка, а також паропроводи, гарячі пилогазоповітропроводи і мазутопроводи, які проходять через приміщення пилоприготування, мають бути покриті тепловою ізоляцією з негорючого матеріалу. На елементах пилосистеми, схильних до посиленого зносу, дозволяється встановлення знімного ізоляційного покриття;
22) прокладання трубопроводів для кисню, ацетилену та інших горючих газів і легкозаймистих рідин, тимчасових транзитних трубопроводів опалення, технологічної пари та електрокабелів у приміщеннях тракту паливоподання забороняється;
23) устаткування пилоприготування в приміщеннях паливоподання має бути розташоване так, щоб забезпечити вільні та зручні проходи і доступ до всіх його елементів;
24) східці та майданчики (призначені для обслуговування технологічного обладнання всередині приміщення), щоб уникнути скупчення на них пилу, мають бути з просічновитяжної сталі або гратчастими. У місцях обслуговування обладнання майданчики над вихлопними отворами ВЗК пилосистем, топки і газоходів, а також під мазутними форсунками мають бути суцільними;
25) мінімальна температура пилогазоповітряної суміші (для систем пилоприготування з промбункером - за млином (сепаратором), для систем із прямим вдуванням - за сепаратором) під час подання палива в млин, що пускається, і під час нормальної роботи системи має забезпечувати відсутність конденсації вологи і налипання пилу на елементах обладнання. Значення цієї мінімальної температури слід зазначити в інструкції;
26) персонал, який забезпечує експлуатацію, наладку й ремонт паливоподання твердого палива, зобов’язаний знати характеристику палива, яке надходить на електростанцію, і його вибухо- та пожежонебезпеку;
27) під час проведення різальних робіт слід вилучити або звести до мінімуму утворення інтенсивного джерела пилу, оскільки пил (розмір частинок менше ніж 0,2 мм) від вугілля, який зависає в повітрі, утворює вибухонебезпечну суміш;
28) концентрація паливного пилу в повітрі виробничих приміщень і галерей конвеєрів не має перевищувати допустимих значень, установлених санітарними нормами (до 10 мг/м-3). Постійний контроль запиленості приміщень має проводитись за графіком залежно від властивостей палива;
29) для забезпечення санітарних норм і вимог вибухонебезпеки тракту паливоподання на вузлах пересипання палива мають нормально працювати аспіраційні установки або установки подавлення пилу із застосуванням тонко розпиленої води, повітряно-механічної піни або водопарової суміші;
30) під час подавання палива мають, щоб працювати всі засоби знепилення, які розміщуються на тракті паливоподання, а також пристрої - уловлювачі металу й трісок.
Пристрої пуску та зупинки установок знепилення або пилоподавлення мають бути зблоковані з установками пуску й зупинки конвеєрів паливоподання;
31) на тракті паливоподання слід регулярно проводити контроль і своєчасно виконувати поточний ремонт устаткування для зменшення нагромадження пилу.
Щоб уникнути завихрення пилу палива, слід регулярно проводити ремонт засклення і дверних прорізів;
32) на кабельних трасах, що проходять трактом паливоподання, слід залишати просвіти між кабелями для зменшення нагромадження пилу.
Перетинання кабельних проходів на перекриттях та стінах слід ущільнювати негорючими матеріалами;
33) у приміщеннях, галереях конвеєрів і бункерах сирого вугілля застосовуються світильники пилозахисного виконання. Очищення світильників і заміна лампочок проводяться за умови вимкнутої напруги і тільки електромонтером.
На трактах паливоподання допускається застосування люмінесцентних світильників закритого виконання;
34) під час завантаження конвеєрних стрічок і їх роботи не має бути просипання палива. Просипане паливо слід прибирати протягом робочої зміни;
35) щоб уникнути злежування палива, що самозагоряється в бункерах сирого вугілля, періодично за графіком проводиться їх опорожнення до мінімально допустимого рівня;
36) у разі переходу електростанції на довготривале спалювання газу або мазуту і перед капітальним ремонтом відповідного обладнання слід проводити повне опорожнення бункерів сирого вугілля;
37) змащувальні матеріали у кількості добової потреби зберігаються в закритій тарі й закритих маслянках поблизу робочих місць у спеціальних металевих ящиках;
38) у галереях тракту паливоподання перехідні мости через конвеєри мають бути в справному стані.
VIII. Пилоприготувальні та теплосилові установки
1. Вимоги до установок для підготовки й спалювання твердого палива в пилоподібному стані:
1) у разі сушіння димовими газами об’ємний вміст кисню в пилогазоповітряній суміші в кінці установки (для систем із прямим вдуванням - за млином або сепаратором, для систем із промбункером за млиновим вентилятором) має бути не більше ніж 16 % (без урахування вмісту водяної пари.)
Зазначений вміст кисню слід забезпечити у всіх режимах роботи системи: пуск, зупинка, нормальна робота, перебої в поданні палива.
Для антрацитів температура за умовами вибухобезпеки не обмежується і визначається лише умовами надійної роботи механічної частини млинів та інших елементів системи пилоприготування;
2) під час розмолу сумішей твердих палив температура пилогазоповітряної суміші за млином (сепаратором) має вибиратися за найбільш вибухонебезпечним паливом;
3) температура пилогазоповітряної суміші на виході з парових трубчастих і газових барабанних сушарок, за винятком попередньо підключених до млинів труб-сушарок, не має перевищувати 110 °C для всіх видів палив, крім антрациту;
4) для кожного пилоприготувального устаткування має бути складена експлуатаційна інструкція, яка обов’язково охоплює й розділ із вимогами вибухо- і пожежної безпеки. Експлуатаційні інструкції на основне й допоміжне обладнання затверджує головний інженер станції.
5) персонал зобов’язаний суворо контролювати забезпечення встановленого паливного режиму котельних установок, що забезпечує безпеку роботи;
6) забороняється прокладання тимчасових кабельних трас навпроти горловини запобіжних пристроїв пилоприготувального устаткування на відстані ближче ніж 10 м.
Існуючі кабельні траси, які проходять на зазначеній відстані, мають бути захищені металевими кожухами (коробами) завдовжки не менше ніж 5 м або перед запобіжними клапанами необхідно встановити відбійні щити.
Відбійні щити (або відводи) у запобіжних пристроях встановлюються в усіх випадках для безпеки персоналу й нормальної роботи обладнання в разі можливого викиду пилогазової суміші;
7) пуск у роботу заново змонтованого чи після капітального ремонту пилоприготувального устаткування необхідно проводити тільки після підписання приймального акта й під керівництвом відповідальної особи, яка має навички пуску й експлуатації цього устаткування.
Перед початком експлуатації проводять повузлові випробовування, пробний пуск основного й допоміжного обладнання або їх комплексне випробовування на холостому ходу;
8) до пробного пуску обладнання або комплексного випробовування слід перевірити засоби управління, захисту, блокування і зв’язку, а також запобіжні пристрої та підготувати до роботи засоби гасіння пожежі;
9) до пуску устаткування мають бути проведені роботи з ізолювання негорючими теплоізоляційними матеріалами всіх гарячих поверхонь трубопроводів та елементів обладнання.
Температура на поверхні ізоляції не має перевищувати значень, встановлених ПТЕ.
Теплова ізоляція на гарячих трубопроводах повинна обов’язково мати додаткове металеве або інше негорюче покриття у місцях, які розташовані ближче ніж 3 м за від кабельних ліній і трубопроводів із нафтопродуктами та горючими газами;
10) забороняється пуск пилоприготувального устаткування після монтажу, капітального ремонту або довготривалої зупинки (більше ніж 3 діб) без огляду і прибирання обладнання, перевірки закриття усіх люків, а також у разі несправних систем технологічних захистів, блокувань і засобів пожежогасіння;
11) запуск у роботу пилоприготувального устаткування слід здійснювати тільки після повного закінчення усіх ремонтних, ізоляційних і налагоджувальних робіт, усунення виявлених недоліків, особливо щодо вибухо- і пожежної безпеки, а також після зняття будівельних пристосувань, які застосовувались під час будівельно-монтажних і ремонтних робіт;