Про затвердження Інструкції з водолазних робіт у Збройних Силах України

В процесі використання газоаналізатора забруднену бюретку промивають безпосередньо в приладі. У цьому випадку під час промивання бюретки хромовою сумішшю гумову трубку до зрівняльної склянки (щоб уникнути її роз’їдання) необхідно замінити іншою (запасною) трубкою.

Старе мастило з кранів знімають марлею, змоченою етиловим спиртом. Потім на пробку наносять тонкий шар мастила (технічний вазелін або вакуумне мастило), пробку вставляють у корпус крана і обережно притирають, обертаючи її до тих пір, поки шліф не стане прозорим.

Збирають прилад і заповнюють судини розчинами реактивів. Під час збирання фільтр і балон, що всмоктує, із сполучною трубкою до приладу не приєднують. Судини заповнюють розчинами реактивів у такій послідовності: циліндр бюретки заповнюють дистильованою водою через воронку, вставлену в отвір пробки; зрівняльну склянку і бюретку заповнюють замикаючою рідиною при положенні кранів "розподіл газів на атмосферу"; після заповнення бюретку відключають від атмосфери поворотом крана на патрубку відбору проби.

Поглинальні судини заповнюють розчинами за допомогою воронки. При цьому першу поглинальну судину заповнюють розчином їдкого калію, а другу - розчином пірогалолу "А". Заливши приблизно половину поглинального розчину, кран судини переводять на сполучення з бюреткою і, опустивши зрівняльну склянку, засмоктують розчин із приймальної камери до його внутрішньої частини. Після цього кран на поглинальній судині, зрівняльну склянку і рівень, що замикає рідину, приводять у початкове положення, вливають частину розчину, що залишився, у внутрішню частину судини, доводячи меніск до мітки на відростку крана. При цьому рівень розчину в нижній частині судини повинен бути 30-40 см.

Увага! Не допускати потрапляння розчину пірогалолу "А" в поглинальну судину з розчином їдкого калію.

Крани і з’єднання перевіряють на герметичність, встановлюючи рівні розчинів реактивів у поглинальних судинах на позначках під краном і рівень замикаючої рідини в бюретці на верхній позначці. У разі перебування зрівняльної склянки в нижньому положенні вказані рівні розчинів реактивів і замикаючої рідини в бюретці повинні залишатися постійними.

Кожну знову приготовану порцію лужного розчину пірогалолу "А" десятиразово перевіряють атмосферним повітрям, переміщуючи 50 мл повітря з бюретки в поглинальну судину. Після перерахунку вміст кисню в повітрі повинен бути не менше 20% об’єму.

29. Для проведення аналізу гумову камеру із сумішшю, що аналізують, приєднують до газоаналізатора. У вимірювальну бюретку набирають близько 100 мл газу, бюретку відключають від камери поворотом крана і газ витискають в атмосферу через інший штуцер крана. Для унеможливлення впливу газового середовища, що знаходиться в розподільній коробці, на аналіз проби забирати газ у бюретку і витискати його в атмосферу необхідно 2-3 рази.

Під час відбору газу в бюретку не можна допускати підсмоктування повітря з атмосфери. Пробу газової суміші з гумової камери у вимірювальну бюретку потрібно забирати плавно для унеможливлення затримки крапель замикаючої рідини у вузькій частині бюретки. У бюретку відбирають 100 мл газу, використовуючи для вимірювання об’єму праву градуйовану шкалу. Об’єм газу в бюретці вимірюють через 1 хвилину після забору газу за нижнім меніском рівня рідини в бюретці, зрівнюючи при цьому її рівень з рівнем рідини в зрівняльній склянці.

Перед визначенням кисню в досліджуваній пробі газу необхідно звільнитися від кислотних компонентів, що містяться в ній. Для цього газ із бюретки за допомогою зрівняльної склянки 2-3 рази переміщують у першу поглинальну судину з розчином їдкого калію і назад. Поглинений об’єм газу заміряють за лівою шкалою бюретки. Повне поглинання кислотних компонентів визначається постійністю об’єму газу V1 між двома останніми відліками.

Вміст кислотних компонентів визначають за зменшенням об’єму газу в бюретці за умови встановлення рівня розчину в першій поглинальній судині у первинне положення (до міток під краном) при положенні замикаючої рідини в бюретці та зрівняльній склянці на одному рівні. Кожен вимір газу знімають через 1 хвилину часу, необхідного для стікання рідини зі стінок судини. Після визначення кислотних компонентів газ, що залишився в бюретці, переводять у поглинальну судину з розчином пірогалолу "А".

Для повного поглинання кисню розчином пірогалолу "А" роблять 5-7 прокачувань, коли розчин свіжий, та 10-14 - частково відпрацьований. Після поглинання кисню заміряють об’єм газу V2, що залишився.

Поглиначі замінюють у міру зниження швидкості поглинання компонентів газу. Розчин пірогалолу "А" в приладі ГХП-100 (КГА-1-1) замінюють свіжим після проведення 280-300 аналізів у разі вмісту кисню в пробі до 2% і після проведення приблизно 50 аналізів у разі вмісту кисню в пробі до 21% об’єму.

30. Об’ємну частку кисню Х в аналізованому газі (у відсотках) обчислюють за формулою:

За результат вимірювання приймають середнє арифметичне двох послідовних визначень, розбіжність між якими не перевищує 0,2%.

Працюючи з газоаналізатором КГА-1-1 або ГХП-100, необхідно дотримуватися техніки безпеки під час роботи з лугами і кислотами. Розчини

реактивів, що потрапили на відкриті ділянки шкіри і слизові оболонки, змивають великою кількістю прісної води.

31. Газоаналізатор ГК-1 готують і перевіряють у порядку, вказаному в паспорті АКГ.2.840.001Пс і в пункті 29 цієї Методики.

Циліндрову частину піпетки заповнюють на 3/4 об’єму мідними спіралями і закривають пробкою. Зрівняльну склянку і бюретку заповнюють замикаючою рідиною. Бюретку заповнюють до верхнього кінця правого відростка крана при положенні його "на атмосферу". Кран встановлюють в нейтральне положення і опускають зрівняльну склянку. Піпетку заливають аміачним розчином через воронку, сполучену гумовою трубкою з вузьким кінцем кулястої частини піпетки. Заливши частину аміачного розчину в піпетку, переводять кран у положення "на піпетку" і засмоктують розчин у циліндрову частину.

Кран встановлюють у положення "на атмосферу" і заповнюють бюретку замикаючою рідиною до верхнього кінця правого відростка крана. Операцію щодо заповнення піпетки аміачним розчином повторюють до заповнення ним циліндрової частини піпетки, капілярних трубок і відростка крана. При цьому розчин у кулястій частині піпетки не повинен перевищувати 1/4 його об’єму. Кран встановлюють "на атмосферу", заповнюють бюретку замикаючою рідиною і переводять кран у нейтральне положення. Заповнений прилад перевіряють на герметичність за постійністю рівня рідини в бюретці при закритому крані і нижньому положенні зрівняльної склянки.

Гумову камеру з аналізованою сумішшю приєднують до відростка крана газоаналізатора і відбирають 100 мл газу. Об’єм газу в бюретці вимірюють через 1 хвилину за нижнім меніском рівня рідини в бюретці, суміщаючи його з рівнем рідини в зрівняльній склянці.

32. Поворотом крана сполучають бюретку з піпеткою і, піднімаючи зрівняльну склянку, витискають аналізовану суміш із бюретки в циліндрову частину піпетки. Після заповнення прохідного отвору крана замикаючою рідиною кран переводять у нейтральне положення. Для кращого поглинання кисню прилад обережно струшують кілька разів. Поворотом крана сполучають бюретку з піпеткою і, повільно опускаючи зрівняльну склянку, переводять у бюретку залишок проби газу, що не був поглинений, до тих пір, поки аміачний розчин повністю не заповнить прохідний отвір двоходового крана. Кран закривають через 1 хвилину, заміряють об’єм газу в бюретці. Вимірювання проводять за нижнім меніском рідини в бюретці, суміщаючи його з рівнем рідини в зрівняльній склянці.

Поділка, відповідна рівню рідини в бюретці, показує в аналізованій суміші об’ємну частку кисню Х у відсотках. Операцію з поглинання кисню повторюють. Аналіз закінчують, якщо після повторного поглинання зміна об’єму аналізованого газу не перевищує 1% при вмісті кисню в аналізованій суміші від 16 до 75% об’єму і 0,05% об’єму при вмісті кисню від 90 до 100% об’єму. За результатами аналізу приймають середнє арифметичне значення результатів двох визначень.

Аміачний розчин у піпетці замінюють у разі появи в ньому жовтого осаду або після 20-30 аналізів при вмісті кисню в аналізованій суміші від 90 до 95% об’єму. Після заповнення приладу свіжим розчином рекомендується виконати 2-3 аналізи, не роблячи відліку.

Працюючи з газоаналізатором ГК-1, необхідно дотримуватись техніки безпеки під час роботи з лугами і кислотами. Розчини реактивів, що потрапили на відкриті ділянки шкіри і слизові оболонки, змивають великою кількістю прісної води.

33. Для регенерації газового середовища в ізолюючих дихальних апаратах (далі - ІДА) використовують гранульовані і пластинчасті регенеративні речовини на основі надперекису калію КО2. Процес регенерації газового середовища може бути представлений в такому вигляді:

2КО2 +Н2 О? 2КОН+1,5О2 +14,2 ккал

2КОН+СО2 ? К2 СО3 +Н2 О+35 ккал

2КО2 +Н2 О+СО2 ? К2 СО3 +Н2 О+1,5О2 +49,2 ккал.

До спорядження регенеративних патронів допускають регенеративні речовини, що містять кисню не менше 130 л/кг і діоксиду вуглецю не більше 20 л/кг.

34. Як поглинач діоксиду вуглецю використовується хімічний поглинач вапняний (ХП-І) (ГОСТ 6755-88Е).

Процес поглинання діоксиду вуглецю може бути представлений у вигляді:

Са(ОН)2 +СО2 ? СаСО3 +Н2 О+19 ккал

2NаОН+СО2 ? Nа2 СО3 +Н2 О+28 ккал.

До використання допускають поглинач із насиченістю діоксиду вуглецю не більше 20 л/кг.

35. Для аналізу регенеративної речовини на вміст кисню і діоксиду вуглецю і поглинача на вміст діоксиду вуглецю застосовується кальциметр (малюнок 1).

Під час проведення аналізів на кальциметрі використовують:

1% розчин сірчанокислого кобальту (ГОСТ 4462-78);

соляну кислоту (ГОСТ 3118-77), розбавлену дистильованою водою в пропорції 1:1;

хромову суміш - розчин 10 г біхромату калію (ГОСТ 4220-75) в 150 мл концентрованої сірчаної кислоти або 10% розчин тринатрійфосфату;

замикаючу рідину - 22% розчину хлориду натрію (ГОСТ 4233-77) з додаванням декількох крапель сірчаної кислоти або 10% розчину сірчаної кислоти - розчин 5,5 мл концентрованої сірчаної кислоти (ГОСТ 4204-77) в 95 мл дистильованої води;

воду дистильовану (ГОСТ 6709-72).

Замикаючу рідину підфарбовують декількома краплями метилового оранжевого індикатора.

36. Кальциметр готують і перевіряють відповідно до технічного опису. Всі скляні частини приладу миють хромовою сумішшю або 10 % розчином тринатрійфосфату. Хромову суміш ретельно змивають водою. На вимитих частинах кальциметру не повинні затримуватися краплі води. Вимиті частини приладу висушують.

37. Старе мастило з кранів знімають марлею, змоченою етиловим спиртом. Потім на пробку наносять тонким шаром свіже мастило (технічний вазелін або вакуумне мастило), пробки вставляють у корпус крана і обережно притирають, обертаючи до тих пір, поки шліф не стане прозорим.

38. Збирають прилад і заповнюють замикаючою рідиною циліндр (1) і бюретку (6). Бюретку заповнюють до верхньої кругової поділки, позначеної цифрою "0", через циліндр при відкритому крані (11) і положенні крана 4 "на атмосферу". Після заповнення бюретку від’єднують від атмосфери поворотом крана (4). Обережно відкривають кран (11) і перепускають приблизно половину рідини циліндра (1) в склянку з тубусом (12). У мантію (7) бюретки наливають дистильовану воду через воронку (5), вставлену в отвір пробки. Заповнений прилад перевіряють на герметичність. При перебуванні склянки з тубусом (12) у нижньому положенні за умови відкритого крана (11) рівень замикаючої рідини в бюретці повинен залишатися постійним.

Кальциметр: 1 - циліндр; 2 - відвідна трубка; 3 - підставка; 4 - кран; 5 - воронка; 6 - бюретка; 7 - мантія; 8 - пробка; 9 - реакційна колба з пробіркою; 10 - затискач пружинний; 11 - кран; 12 - склянка з тубусом.

39. Проби на аналіз гранульованої регенеративної речовини або хімічного поглинача відбирають з кожного заново відкритого барабана. Проби пластинчастої регенеративної речовини відбирають з однієї банки в партії (ящику). З трьох різних місць барабана відбирають не менше трьох проб по 20-30 г, поміщають у скляну банку, що герметично закривається, з биркою, на якій указують найменування речовини, номер барабана, дату і час відбору проби. Проби відбирають фарфоровою ложкою (шпателем). Для одного аналізу беруть 1 г речовини (8-10 гранул), зваженої з точністю до 0,01 г.

40. Аналіз регенеративної речовини виконують спочатку на вміст у регенеративній речовині кисню, а потім діоксиду вуглецю. Відмірену порцію речовини поміщають у суху реакційну колбу з пробіркою (9), в яку обережно піпеткою заливають 10 мл 1 % розчину сірчанокислого кобальту для визначення вмісту кисню. Реакційну колбу (9) закривають пробкою (8) з відвідною трубкою і сполучають її з бюреткою (6) поворотом крана (4). Кран (11) повертають на з’єднання циліндра (1) із склянкою з тубусом (12) і перевіряють герметичність кальциметра. Постійність рівня замикаючої рідини в бюретці протягом 5 хвилин свідчить про герметичність приладу. Реакційну колбу нахиляють до повного виливання розчину реактиву з пробірки на гранули речовини. Для забезпечення повноти розкладання гранул речовини реакційну колбу періодично струшують. Газ, що виділяється, витискає з бюретки (6) рідину в циліндр (1) і склянку з тубусом (12).

41. Після закінчення реакції взаємодії речовини з розчином реактиву і вирівнювання температур газу в реакційній колбі і навколишнього повітря (приблизно через 10-15 хвилин) заміряють об’єм газу, що виділився. Про вирівнювання температур газу в реакційній колбі і навколишнього середовища судять по припиненню зміни рівня рідини в бюретці (6). Для вимірювання об’єму газу, що виділився, встановлюють однаковий рівень замикаючої рідини в склянці з тубусом (12), циліндрі (1) і бюретці (6) та знімають відлік газу, що виділився, за нижнім меніском рідини в бюретці.

42. Вміст діоксиду вуглецю в регенеративній речовині визначають з тієї самої проби, з якої визначали вміст кисню. Для цього від’єднують реакційну колбу з пробіркою (9) від кальциметра, обережно піпеткою заливають в пробірку 10 мл соляної кислоти, розбавленої дистильованою водою в пропорції 1:1. Бюретку кальциметра заповнюють замикаючою рідиною до нульової поділки за допомогою склянки з тубусом (12).

43. Далі виконують всі операції за підпунктами 35 - 41 цієї Методики.

44. Підготовану порцію речовини поміщають у суху реакційну колбу з пробіркою (9), в яку обережно піпеткою заливають 10 мл соляної кислоти, розбавленої дистильованою водою в пропорції 1:1. Аналіз поглинальної речовини на вміст діоксиду вуглецю проводять відповідно до пунктів 35-41 цієї Методики.

45. Вміст кисню або діоксиду вуглецю обчислюють за формулою:

Об’єм газу, що виділився, наведеного до стандартних умов, розраховують за формулою:

За остаточний результат аналізу по кількості кисню і діоксиду вуглецю в регенеративній речовині та діоксиду вуглецю в поглинальній речовині приймають середнє арифметичне значення результатів аналізів трьох проб, узятих з різних місць.

46. Регенеративні і поглинальні речовини під час тривалого зберігання і перевезень подрібнюються і містять багато пилу. Для видалення пилу ці речовини перед заряджанням у патрони і регенеративні установки необхідно просіювати через сито з чарунками розміром 1 мм-2. Просіювати слід на відкритому повітрі з урахуванням напрямку вітру, щоб пил не потрапляв на відкриті частини тіла, або в приміщеннях з обладнаною витяжною вентиляцією. Під час просіювання регенеративних речовин і поглиначів діоксиду вуглецю необхідно використовувати респіратор або марлеву пов’язку.

47. Для запобігання роз’їдаючій дії лугів на шкірні покриви рук регенеративні речовини і поглиначі діоксиду вуглецю на сито і в патрони засипають совком. Під час роботи з цими речовинами слід одягати гумові рукавички. Оскільки регенеративні речовини і поглиначі діоксиду вуглецю реагують з вологою, то перед зарядженням патрони і регенеративні установки повинні бути добре просушені. Для видалення пилу, що утворився під час засипання речовини, заряджені патрони продувають стисненим повітрям, застосовуючи ті самі заходи безпеки.

48. Регенеративні і поглинальні речовини, що залишилися в барабанах після заряджання патронів і регенеративних установок, повинні зберігатися в спеціальних ємностях, герметичність яких забезпечується кришками, що щільно закриваються. Використані регенеративні і поглинальні речовини викидають за борт у відкритому морі. Зберігання їх на судні забороняється.

Регенеративну і поглинальну речовини з кожного знову відкритого барабана аналізують на вміст у них кисню.

1. "Зробити робочу перевірку спорядження. Постам доповісти про готовність до водолазних спусків. Розійдись".

Доповіді командиру спуску про робочу перевірку спорядження:

"Робочу перевірку ПДК зробив. Зауважень немає (або такі-то). Робочу перевірку зробив рядовий Вербовський. Дозвольте поставити свій підпис ".

"Робочу перевірку страхуючого вентильованого водолазного спорядження за № 1 зробив, зауважень немає (або такі-то). Робочу перевірку зробив рядовий Антонюк. Дозвольте поставити свій підпис".

"Робочу перевірку вентильованого водолазного спорядження за № 2 зробив. Зауважень немає (або такі-то). Робочу перевірку робив рядовий Окіпняк. Дозвольте поставити свій підпис".

"Робочу перевірку СВУ-3 з апаратом АВМ-5 за № 1 зробив. Тиск у балонах 180 кгс/см-2. Настановний тиск - 9,5 кгс/см-2. Зауважень немає. Робочу перевірку зробив сержант Нестерчук. Дозвольте поставити свій підпис і одягатися".

2. "Одягти водолаза" - подається тим особам, що забезпечують. Після вдягання водолазної сорочки ледве вище колін подаються такі команди водолаза, що забезпечує, або командира спуску:

"Одягти сигнальний кінець" або "Одягти поясний ремінь з ножем". "Водолаз на калоші". "Одягти манишку". "Одягти шолом водолазу". "Одягти вантажі водолазу". "Закріпити нижній брас".

3. "Дати підпір водолазу, перевірити зв’язок". Черговий по зв’язку: "Перший, раз, два, три, як чутно?" Відповідь: "Перший, чую добре". Черговий на зв’язку: "Перший, як повітря?" Відповідь: "Повітря добре" або "Перший, більше (менше) повітря". Доповідь чергового по зв’язку командиру спуску: "Зв’язок з водолазом перевірено. Зауважень немає. Підпір даний". Відповідь командиру спуску: "Так".

4. "Водолаз, на трап". "Загорнути ілюмінатор" - ілюмінатор змочується чистою водою і загортається. Командир поста вдягання або особа, що забезпечує, доповідає командиру спуску: "Перший, до спуску готовий". Командир спуску особисто оглядає водолаза, а потім легким ударом долоні по шолому дозволяє водолазу почати спуск по трапу.

5. Доповідь командира спуску на головному командному пункті керівнику водолазних робіт: "Прошу дозволу на спуск водолаза Букіна". Відповідь: "Добре".

Доповідь водолаза про герметичність і самопочуття: "Перший, герметичний. Добре".

Доповідь особи, що забезпечує спуск, командиру: "Перший, герметичний". Командир спуску особисто переконується в герметичності водолаза, що спускається.

6. "Перший, перейти на спусковий". Відповідь водолаза: "Перший, переходжу на спусковий". "Перший, на спусковому. Добре".

7. "Перший, почати спуск". Відповідь: "Перший почав спуск. Добре". Черговий водолаз на подачі повітря в міру занурення збільшує подачу повітря.

Черговий на шланг-кабелі доповідає керівнику спусків глибину занурення водолаза за маркуванням "Глибина 3 м, 6 м" тощо.

8. Через чергового по зв’язку передається глибина занурення водолаза, що спускається, на що він відповідає: "Перший, 6 м, добре" тощо. Доповідь водолаза: "Перший, на ґрунті, чисте".

9. "Перший, провентилюватися, роздивитися". Відповідь водолаза: "Більше повітря, вентилююся, роздивляюся, добре". Після закінчення вентиляції доповідь водолаза: "Перший, менше повітря. Провентилювався, роздивився, ґрунт мул (пісок, камені). Видимість 2-3 м. Шланг-кабель чистий. Зауважень немає. Добре" або "Підберіть слабину шланг-кабелю".

10. "Дивися, підбираємо". Водолаз: "Стоп підбирати. Добре".

Чистота шланг-кабелю є однією з найважливіших умов безпеки перебування водолаза під водою!

11. "Перший, як повітря?" Відповідь: "Перший, повітря добре. Добре".

12. "Перший, заміримо глибину". Відповідь: "Перший, замірте, добре".

13. "Стоп повітря першому" закривається вентиль на 1-2 с, стрілка на манометрі показує глибину, потім відкривається вентиль. Відповідь чергового водолаза на подачі повітря: "Повітря першому застопорене. Глибина 17 м". Після виміру глибини відновлюється подача повітря.

14. "Перший, глибина 17 м. Як повітря?" Відповідь: "Перший, повітря добре. Добре".

15. "Перший, приготуватися до роботи", або "Почати рух (підійти) до місця роботи". Відповідь: "Перший, висуваюсь до місця роботи, добре". "Перший, підійшов до місця роботи, добре". "Перший, до роботи готовий".

16. "Перший, приступити до роботи". Відповідь: "Перший, приступив до роботи, добре".

17. "Перший, закінчити роботу, провентилюватися". Відповідь водолаза: "Перший, закінчив роботу, більше повітря, вентилююся, добре". Відповідь водолаза: "Менше повітря, провентилювався, добре".

18. "Перший, як повітря?" Відповідь: "Повітря добре".

19. "Перший, підійти до спускового, приготуватися до підйому". Відповідь водолаза: "Перший, підходжу до спускового, вибирайте слабину шланг-кабелю, добре". "Перший, підійшов до спускового, шланг-кабель чистий, готовий до підйому, добре".

20. Доповідь керівнику спусків на головному командному пункті "Водолаз роботу виконав, самопочуття добре. Прошу підняти водолаза за 2 хвилини до 6 м". Відповідь: "Добре".

21. "Перший, почати повільний підйом". Відповідь водолаза: "Перший, почав повільний підйом, вибирайте слабину шланг-кабелю, добре".

Особа, що забезпечує, доповідає керівнику спусків: "Глибина 18 м, 15 м, 12 м, 9 м" (за маркуванням шланг-кабелю).

22. "Перший, як повітря?" Відповідь водолаза: "Перший, повітря добре" або "Менше повітря".

23. "Перший, стоп підйом, глибина 6 м, опуститися на слабину шланг-кабелю". Відповідь водолаза: "Перший, опустився на слабину шланг-кабелю, добре".

24. "Перший, відпочивати". Відповідь водолаза: "Перший, відпочиваю, добре".

25. "Перший, почати повільний підйом на 3 м". Відповідь: "Перший, почав повільний підйом на 3 м, добре".

26. "Перший, стоп підйом, глибина 3 м, опуститися на слабину шланг-кабелю".

27. "Перший, відпочивати". Відповідь водолаза: "Перший, відпочиваю, добре".

28. "Перший, почати повільний підйом на поверхню". Відповідь водолаза: "Перший, почав повільний підйом на поверхню, добре".

29. "Перший, перейти на трап". Відповідь водолаза: "Перший, переходжу на трап, добре". "Перший, на трапі, добре".

30. "Перший, виходити на палубу". Відповідь: "Перший, виходжу на палубу, добре".

31. "Віддати ілюмінатор". Доповідь водолаза, що забезпечує, керівник спусків: "Ілюмінатор відданий".

32. "Стоп повітря водолазу". Відповідь черговому на повітрі: "Повітря водолазу застопорене".

33. "Роздягнути водолаза". Після зняття манишки (у СВУ-3 після зняття шолом-маски) працюючий водолаз доповідає командиру спуску: "Товариш майор, перший водолаз з води вийшов, самопочуття добре".

34. Доповідь командира спуску на головному командному пункті керівнику водолазних робіт: "Водолаз Букін з води вийшов (поміщений у поточній декомпресійній камері), самопочуття добре". Відповідь: "Добре".

35. "Водолазний пост привести у вихідне". Після приведення водолазних постів у вихідне положення подається команда командира спуску: "Водолазам і тим, хто забезпечував водолазні спуски, для розбору спусків вишикуватися".

Керівник спусків робить аналіз, указує на помічені під час водолазних спусків і робіт порушення, доповідає зняті нормативи.

Командири постів вдягання доповідають зауваження.

Візуальний зв’язок здійснюється за допомогою сигналів, що подаються, як правило, правою рукою.

Сигнал 1. Усе добре. Я виконаю (виконую) дію, що рекомендує командир спуску або водолаз, що перебуває поруч.

Вказівний і великий пальці з’єднані, утворюючи кільце. Інші пальці з’єднані разом і підняті догори.

Сигнал 2. Щось не в порядку. Я не можу... (наприклад, не можу "продутися", не бачу, не виходить щось тощо).

Вказівний і великий пальці перебувають під кутом 900 один до одного. Інші пальці стиснуті. Рукою в такому положенні погойдують вправо-вліво.

Сигнал 3. Лихо. Дуже погано (знак подається на поверхні води).

Розпластана долоня піднімається нагору та опускається через сторону долілиць. Рух повторюється.

Сигнал 4. Відкриваю резерв (переходжу на дихання резервним запасом повітря).

Пальці стиснуті в кулак, зігнута в лікті рука піднята нагору до рівня очей.

Сигнал 5. Не можу відкрити резерв. Допоможи мені відкрити резерв.

Пальці стиснуті в кулак. Кулак разом з передпліччям робить маятникові рухи догори-донизу в районі тяги резервного пристрою апарата.

Сигнал 6. Занурюйся. Я занурююсь (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене негативна плавучість").

Великий палець спрямований донизу, інші пальці стиснуті в кулак.

Сигнал 7. Спливай. Я спливаю (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене позитивна плавучість").

Великий палець спрямований догори, інші пальці стиснуті в кулак.

Сигнал 8. Небезпека! Прошу негайної допомоги! (вказівним пальцем лівої руки вказує на причину поганого самопочуття або несправності спорядження).

Права долоня з піднятим пальцем кілька разів швидко притискається до шиї.

Сигнали, що позначають, про кого або про що буде далі йти мова:

Сигнал 8а. Я. У мене. Мій (показує на себе, що означає "наступний сигнал стосується мене").

Сигнал 8б. Ти. Він. У тебе. У нього. Його. Цей предмет (показує на водолаза, частину тіла, крапку навколишнього простору або предмет, яких буде стосуватися наступний сигнал).

Сигнал 9. Вони. У них. Ці предмети (показує на групу водолазів або скупчення предметів, яких буде стосуватися наступний сигнал).

Вказівний палець витягнутий у певному напрямку, інші пальці стиснуті в кулак.

Сигнал 10. Зібратися тут. Необхідно зібратися разом.

Вказівні пальці обох рук витягнуті, інші пальці стиснуті в кулак. Руки кілька разів розводять у сторони і знову з’єднують разом.

Сигнал 11. Увага! Стоп! З цим сигналом слідує інший. Якщо водолази щось робили під водою, подача сигналу вимагає припинення дії. Якщо від водолазів щось вимагали, подача їм цього сигналу означає відмову.

Руку з розпластаною долонею (пальці разом) піднімають вертикально догори.

Сигнал 12. Сигнал, що вказує напрямок.

Руку з розпластаною долонею витягують горизонтально, потім згинають у лікті у вертикальній площині і знову випрямляють у потрібному напрямку.

Сигнал 13. Сигнал, що позначає заперечення. Немає! Неправильно! (якщо палець показав перед цим на ноги, неправильно працюють ноги, якщо на роботу, що виконується під водою, неправильно виконується робота).

Праву руку з відкритою та зверненою до водолаза долонею згинають у лікті і роблять маятникові рухи у вертикальній площині перед грудьми.

Сигнал 14. Сигнал, що позначає сповільнення. Роби повільніше. Спокійно (наприклад, повільно працюй ногами, дихай спокійно тощо).

Розпластаною у горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена догори) перед грудьми роблять повільні рухи догори-донизу.

Сигнал 15. Сигнал, що позначає прискорення. Швидше. Поспішай.

Розпластаною у горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена донизу) перед грудьми швидко описують кола навколо горизонтальної осі.

Сигнал 16. Сигнал, що нагадує про вирівнювання тиску, компенсування тощо (наприклад, роби ковтальні рухи, зрівняй тиск у вухах, у масці).

Долоню обертають до водолаза, великий палець відставляють. Інші пальці разом стискають і розтискають.

Сигнал 17. Сигнал, що свідчить про незнання і про нерозуміння. Не розумію. Повтори, що ти хочеш. Як справи? (Якщо перед цим показати на груди - "як подих?", якщо на серце - "як ритм серця?").

Долоню розпластують у горизонтальній площині тильною стороною донизу. Пальці стискають у щіпку та розтискають.

Сигнал 18. Крутиться голова.

Кистю руки з витягнутими догори і притиснутими один до одного вказівним і середнім пальцями (інші пальці притиснуті до долоні) роблять обертові рухи навколо вертикальної осі.

Сигнал 19. Зав’яжи. Зв’яжи. Стисни.

Кисті рук, стиснуті в кулаки перед грудьми, обертають одну навколо іншої (навколо горизонтальної осі) і потім розводять у сторони.

Сигнал 20. Усе в порядку. Усе добре.

Витягнутою рукою із запаленим ліхтарем роблять кругові рухи у вертикальній площині.

Сигнал 21. Щось не в порядку. Ненормально. Запалений ліхтар на витягнутій руці піднімають і опускають догори-донизу строго по вертикалі.

1. Керування контролем і перевіркою водолазної підготовки у ЗС України здійснює НІВ - НУ КСП ЗС України, у ВМС ЗС України - начальник ПРС ВМС ЗС України.

2. Контроль за станом водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України покладається на флагманських водолазних спеціалістів (штатних водолазних спеціалістів), заступників командирів кораблів і організацій ЗС України.

В організаціях ЗС України, де зазначені посади штатом не передбачені, контроль за станом водолазної підготовки покладається на командирів організацій ЗС України або на відповідальних посадових осіб, призначених наказом командира.

3. Усі кораблі і організації ЗС України, що мають штатних та позаштатних водолазів, повинні регулярно перевірятися з питань водолазної підготовки.

Прийом заліків і перевірка відповідності кваліфікаційним вимогам водолазного складу (військовослужбовців, робітників та службовців ЗС України, які мають водолазну кваліфікацію) проводиться відповідними ВКК щороку. Результати заліків оформляються актами.

4. Прийом заліків щодо керівництва водолазними роботами проводиться щороку:

у посадових осіб ЗС України - ЦВКК Головного управління оперативного забезпечення ЗС України;

у керівного складу кораблів ВМС ЗС України, а також інших посадових осіб ВМС ЗС України - ЦВКК командувача ВМС ЗС України.

5. Перевірка водолазної підготовки на кораблях і організаціях ЗС України проводиться відповідно до планів бойової підготовки, але не рідше:

одного разу на рік - спеціалістами ПРС ВМС ЗС України (НІВ - НУ КСП ЗС України);

одного разу на півроку - спеціалістами ВМБ ВМС ЗС України;

одного разу на півроку та перед кожним виходом корабля в море - спеціалістами організацій ЗС України.

План-графік перевірок водолазної підготовки складається на кораблях і в організаціях ЗС України на навчальний рік, погоджується з начальником ПРС ВМС ЗС України (НІВ - НУ КСП ЗС України) та затверджується відповідними командирами.