15. Висота щабля у драбини має бути від 225 мм до 300 мм, а висота східця у драбин зі східцями - не більше ніж 250 мм.
Крок східців (щаблів) має бути однаковим за висотою сходів (драбин). Відстань від щаблів драбин до конструкцій має бути не менше ніж 200 мм і не менше ніж 150 мм у разі переривчастої перешкоди (конструкції).
16. Драбини зі східцями повинні мати плоскі металеві східці завглибшки не менше ніж 80 мм, які унеможливлюють ковзання.
17. Засоби доступу з підлоги на посадкові, ремонтні площадки та галереї для проходу вздовж кранових колій розташовуються так, щоб унеможливлювалося затискання працівників, які на них перебувають, вантажопідіймальним краном, що рухається, або його кабіною.
18. Драбини висотою підйому понад 3000 мм обладнуються починаючи з висоти в межах 2,2-3,0 м від початкового рівня (з якого працівник починає підйом) драбини огорожею у вигляді дуг. Дуги розташовуються на відстані не більше ніж 1500 мм одна від одної і з’єднуються між собою не менше ніж трьома поздовжніми штабами, розташованими одна від одної на відстані не більше ніж 300 мм. Відстань від драбини до дуги має бути не менше ніж 650 мм і не більше ніж 800 мм, а радіус дуги від 325 мм до 400 мм.
Огорожа у вигляді дуг не потрібна, якщо драбина перебуває усередині ґратчастої колони перерізом не більше ніж 900 мм x 900 мм або трубчастої башти діаметром не більше ніж 1000 мм.
Влаштування драбин над люками не дозволяється.
Якщо висота підйому драбини понад 10 м, мають улаштовуватися площадки з відстанню між ними не більше ніж 6 м. Площадка повинна мати довжину не менше ніж 700 мм. У разі розташування драбини всередині трубчастої башти, а також якщо висота підйому однопрогонової драбини не перевищує 10 м, такі площадки можуть не влаштовуватися.
19. Засоби доступу для входу на площадки обслуговування стрілових самохідних кранів мають бути стаціонарними, складаними (висувними) з висотою поручня в місці входу на площадку не менше ніж 150 мм.
Ці засоби доступу мають бути завширшки не менше ніж 320 мм з постійною висотою щаблів від 230 мм до 400 мм, а висотою східців від 180 мм до 250 мм. Висота до першого щабля (східця) від поверхні підлоги або площадки має бути не більше ніж 600 мм.
17. Вимоги до кранів кабельного типу
1. До кранів кабельного типу застосовуються мінімальні вимоги, зазначені у главах 1-16 цього розділу, з урахуванням додаткових вимог, викладених у цій главі.
2. Коефіцієнт стійкості пересувних нехитних опор кранів кабельного типу в будь-якому напрямку з урахуванням всіх основних і додаткових навантажень (сил інерції, вітрового навантаження, маси снігу, зусиль від забігання однієї з опор) за найбільш несприятливої їх комбінації має бути не менше 1,3.
Коефіцієнт стійкості хитних опор у площині, перпендикулярній несучим канатам, має бути не менше 1,3.
3. Кран має бути обладнаний пристроєм, що автоматично зупиняє механізми пересування опор у разі забігання однієї з них щодо іншої на визначену виробником величину.
4. Кран має бути споряджений обмежником вантажопідіймальності, що спрацьовує у разі перевищення паспортної вантажопідіймальності більш ніж на 15 %. Після спрацьовування обмежника вантажопідіймальності має бути можливе тільки опускання вантажу.
5. Пересувний кран під час роботи на одному місці більше однієї зміни має бути закріплений ручними захоплювачами або пристроями з машинним приводом. Крани, під час роботи яких потрібне їх часте пересування, можуть під час роботи на захоплювачі не встановлюватися, але вони мають бути прикріплені захоплювачами у разі припинення роботи.
6. У кабіні мають бути встановлені покажчики положення вантажозахоплювального органа за висотою та вздовж прогону, а також покажчик відкритого та закритого положення грейфера.
Ці покажчики мають допускати можливість регулювання шкали для зняття похибок, що накопичуються.
7. Механізм підіймання, а також механізми замикання грейфера грейферних кранів мають оснащуватися пристроями (кінцевими вимикачами), що автоматично зупиняють їх під час:
підіймання, коли відстань між буферами вантажозахоплювального органа та вантажного візка досягає 1 м;
опускання, коли на барабані залишаються навитими не менше трьох витків каната.
8. Механізм пересування вантажного візка має бути обладнаний пристроєм (кінцевим вимикачем), що автоматично зупиняє його на відстані не менше ніж 5 м від площадки опори або поліспастового візка. Дозволяється подальше пересування вантажного візка до площадок опор або до поліспастового візка на ревізійній (зниженій) швидкості.
9. Вантажний візок має бути побудований так, щоб унеможливлювалося його падіння у разі поломки або сходження ходових коліс із несучого каната (канатів).
10. Вантажний візок знизу та вантажозахоплювальний орган (гакова підвіска, грейфер) зверху повинні мати дерев’яні або інші пружні буфери, що унеможливлюють упирання вантажозахоплювального органа в обладнання візка.
11. Механізм пересування вантажного візка має забезпечувати ревізійну (знижену) швидкість не більше ніж 0,5 м/с для огляду та змащування канатів.
12. Гальмо механізму пересування вантажного візка має забезпечувати гальмівний момент з урахуванням коефіцієнта запасу гальмування не менше ніж 1,25.
13. Для вантажного візка з канатотяговим шківом механізму пересування діаметр шківа має бути не менше 60 діаметрів канатів. Коефіцієнт зчеплення каната з канатотяговим шківом під час розрахунку на статичне навантаження має бути не менше ніж 1,5, а з урахуванням динамічних навантажень - не менше ніж 1,25.
14. Проїзд на вантажному візку крана дозволяється тільки ремонтному персоналу. Така робота має виконуватися за нарядом-допуском.
15. Машинне приміщення кранів має відповідати таким вимогам:
висота приміщення встановлюється з урахуванням розміщення над основним обладнанням крана необхідних підіймальних засобів (кранів, талів тощо);
відстань від стін приміщення до лебідок і між лебідками має бути не менше ніж 800 мм; для мостових кабельних кранів дозволяється зменшення відстані між стіною приміщення та лебідкою до 200 мм за умови забезпечення безпечного підходу до частин лебідки, що потребують обслуговування;
розміри дверей приміщення мають дозволяти переміщення найбільш крупних нерознімних елементів обладнання; висота дверей має бути не менше ніж 1800 мм.
16. Машинне приміщення, кабіна, головки башт крана мають бути споряджені телефонним зв’язком, що дозволяє вести одночасну розмову між усіма пунктами.
17. У машинному приміщенні крана, у кабіні та на опорах мають бути вивішені таблички із зазначенням вантажопідіймальності крана, облікового номера та дати наступного технічного огляду. Матеріал таблички і метод виконання написів на ній мають забезпечувати їх схоронність протягом строку до наступного технічного огляду.
18. Для огляду несучих канатів і підтримок у прогоні крана вантажні візки споряджаються площадками.
Площадки мають бути завширшки не менше ніж 750 мм з перилами відповідно до пункту 12 глави 16 цього розділу. Місця входу на площадку повинні мати жорсткі огорожі з замком, що не допускає довільного його відмикання.
19. На опорах крана має бути площадка для підтягування несучих канатів, обслуговування обладнання та входу на вантажний візок. Ширина площадок має бути не менше ніж 1000 мм, а їх перила відповідати вимогам цих Правил.
20. Крани з хитними опорами мають обладнуватися спеціальними площадками та монтажними блоками для посадки противаги хитної башти. Площадки мають бути розраховані на навантаження від маси опори у разі зняття несучих канатів.
21. Несучі канати мають застосовуватися закритої конструкції та бути виконані з одного шматка (без зрощуваних ділянок).
На кранах, призначених для монтажних робіт, як несучі канати дозволяється застосування канатів одинарного звивання (спіральних) або канатів подвійного звивання з металевим осердям.
У разі коли вантажний візок рухається в обмеженій зоні прогону дозволяється поза зазначеною зоною зрощувати несучий канат з’єднувальною муфтою, але не більше ніж в одному місці.
Для підвіски електрокабелів і зворотних віток робочих канатів мають застосовуватися канати з металевим осердям, переважно оцинковані.
22. Для підіймальних канатів і тягових канатів пересування візка та підтримок, канатів пересування опор мають застосовуватися канати подвійного звивання з органічним осердям. Для підіймальних канатів і канатів пересування опор дозволяється застосування канатів із металевим осердям.
Для підіймальних канатів необхідно застосовувати канати хрестового звивання. Дозволяється застосування канатів одностороннього звивання, якщо розкручування канатів або завивка віток поліспаста унеможливлені.
Для тягових канатів пересування вантажного візка, підтримок і опор переважно необхідно застосовувати канати одностороннього звивання.
23. Пристрій для кріплення несучого каната на опорах має бути шарнірним і дозволяти регулювання натягу каната. У разі застосування кількох несучих канатів забезпечується рівномірний натяг канатів.
24. Несучий канат має кріпитися в муфті клинами або заливання металевим легкоплавким сплавом.
На кранах із змінним прогоном дозволяється кріплення несучого каната затискачами, у цьому разі кріплення має бути розраховане на зусилля, що дорівнює розривному зусиллю каната в цілому.
25. Діаметр барабанів і напрямних блоків для вантажних, тягових і грейферних (підтримуючих і замикаючих) канатів визначається за формулою
| Dбільше або дорівнюєhxd, | (7) |
| де | D | - | діаметр барабана чи блока по середній лінії навитого каната, мм; |
| d | - | діаметр каната, мм; | |
| h | - | коефіцієнт вибору діаметра барабана або блока. |
Мінімальні значення коефіцієнта використання каната Zp і коефіцієнта вибору діаметра h кранів кабельного типу приймаються за додатком 23 до цих Правил.
26. Підіймальні, тягові канати, канати підтримок і канати для підвіски електричних кабелів мають бути цілими (без зрощуваних ділянок). В окремих випадках за проектом і розробленою технологією дозволяється зрощування канатів. Довжина ділянок, що зрощуються, має становити не менше ніж 1000 діаметрів каната.
27. Норми бракування сталевих канатів необхідно вказати в настанові з експлуатації крана.
Несучі канати підлягають заміні, коли обірвані поруч два суміжні дроти зовнішнього шару.
У разі припинення роботи крана з хитною опорою через спрацювання несучих канатів остання має бути встановлена на монтажний фундамент.
28. Статичне випробування крана проводиться навантаженням, що перевищує на 25 % його паспортну вантажопідіймальність. Вантажний візок установлюється посередині прогону, вантаж підіймається на висоту від 100 мм до 200 мм і витримується в такому положенні протягом 30 хвилин. Після цього проводиться перевірка стану анкерування несучих канатів у муфтах і загального стану крана.
29. Динамічне випробування крана проводиться навантаженням, що перевищує на 10 % його паспортну вантажопідіймальність. Під час динамічного випробування крана від 5 до 8 разів виконують:
підіймання й опускання вантажу із зупинками на різних висотах;
пересування вантажного візка з вантажем із зупинками у різних точках прогону;
пересування крана в різних напрямках на різну відстань (крім стаціонарних кранів);
підіймання або опускання вантажу з одночасним пересуванням вантажного візка.
30. Журнал нагляду (паспорт) крана кабельного типу має бути споряджений такими документами:
акти приймання металоконструкцій (у виробника та на монтажному майданчику);
акт випробування металоконструкцій, якщо таке випробування передбачене проектом;
проект кранової колії;
акт приймання фундаментів і кранових колій із інструментально перевіреними позначками та прив’язками;
акт на анкерування канатів у муфтах (у разі кріплення канатів у муфтах);
акт вимірювання провису несучих канатів;
акт вимірювання натягу у відтяжках опор;
акт перевірки канатів за допомогою дефектоскопа;
акт перевірки положення хитної опори.
31. Провис несучого каната вимірюється від впливу вантажу, маса якого дорівнює паспортній вантажопідіймальності крана, та маси вантажного візка у разі його розташування посередині прогону. Фактична величина провису не повинна відрізнятися від проектної на величину, що перевищує встановлений допуск. Перевірка відповідності положення хитної опори проектному провадиться за умови розташування порожнього візка біля нехитної опори.
Під час перевірки кранових колій вимірюють кут нахилу (для похилих кранових колій), горизонтальність і прямолінійність колій, відстань між коліями однієї опори, відстань між коліями протилежних опор (тільки для пересувних паралельних кранів).
Перевірка стану кранових колій (тільки для пересувних кранів), анкерування канатів у муфтах і вимірювання натягу у відтяжках опор, а також перевірка відповідності проекту положення хитної опори (тільки для кранів із хитною опорою) і провису несучих канатів впродовж експлуатації здійснюється під час кожного технічного огляду крана.
Зазначені перевірки проводяться суб’єктом господарювання, який виконав монтаж.
18. Вимоги до кранів-штабелеукладальників мостових
1. До кранів-штабелеукладальників мостових застосовуються мінімальні вимоги, викладені у главах 1-16 цього розділу, з урахуванням вимог, зазначених у цій главі.
2. Вантажні візки кранів-штабелеукладальників мостових обладнуються зворотними підхватами, що перешкоджають відриву коліс візка у разі наїзду нижньої частини колони чи захватом на перешкоду. Для кранів-штабелеукладальників мостових вантажопідіймальністю понад 2 т і кранів-штабелеукладальників мостових, керованих із кабіни, підхвати мають включати пристрої, що забезпечують поступове збільшення навантаження.
3. Механізм підіймання кранів-штабелеукладальників мостових обладнується обмежниками вантажопідіймальності, слабини каната, а також двома обмежниками висоти підіймання, що спрацьовують послідовно.
4. Кабіна має бути закритою й обладнаною обертально-розкривними назовні дверима, а також уловлювачами, що спрацьовують від обмежника швидкості опускання кабіни. Канат обмежника швидкості опускання кабіни споряджається блокуванням, що унеможливлює зменшення його натягу.
5. Внутрішні розміри кабіни мають бути не менше: висота - 1800 мм, глибина - 800 мм, ширина - 800 мм. У робочій зоні машиніста в кабіні не повинно бути піднімального скла і фрамуг.
6. Кабіна має переміщуватися вздовж спеціальних напрямних за допомогою підхвату на рухомій частині колони (вантажопідйомнику) чи власного механізму підіймання. Посадка в кабіну і вихід з неї здійснюються тільки в нижньому положенні кабіни. У цьому випадку відстань по вертикалі від підлоги кабіни до підлоги приміщення не повинна перевищувати 250 мм.
7. Передбачаються блокування, що унеможливлюють увімкнення механізмів крана у разі:
незамкнених зсередини дверей кабіни;
ослаблення каната обмежника швидкості опускання кабіни;
спрацьовування будь-якого з двох обмежників верхнього положення захвата;
спрацьовування уловлювачів кабіни;
спрацьовування обмежника слабини вантажного каната;
спрацьовування обмежника вантажопідіймальності;
відриву коліс візка від рейок, спричиненого наїздом нижньої частини колони, захвата чи вантажу на перешкоду.
8. Під час керування краном-штабелеукладальником мостовим з підлоги підвісний пульт не повинен кріпитися до поворотної частини вантажного візка.
9. Під час розроблення проектів установлення кранів штабелеукладальників мостових виконуються такі умови:
1) відстань по вертикалі від підлоги чи верху платформи транспортних засобів до нижньої точки невисувної частини колони має бути не менше ніж 100 мм;
2) відстань по вертикалі від нижньої точки моста крана до верху стелажів, розташованих у зоні роботи крана, має бути не менше ніж 100 мм;
3) під час роботи кранів у проходах між стелажами бічні зазори між частинами крана, що перебувають у проході (з вантажем на захваті), мають бути не менше ніж:
150 мм на кожен бік - у разі роботи з вантажами на стандартних піддонах, а також за довжини вантажу до 4 м (для кранів-штабелеукладальників мостових вантажопідіймальністю до 1 т, кранів-штабелеукладальників мостових, керованих з підлоги, у разі роботи з вантажами на стандартних піддонах дозволяється 75 мм на кожен бік);
200 мм на кожен бік за довжини вантажу від 4 м до 6 м;
300 мм на кожен бік за довжини вантажу більше ніж 6 м.
10. У зоні роботи крана-штабелеукладальника мостового присутність людей не дозволяється (крім машиніста під час керування з підлоги). Транспортні засоби, що в’їжджають у зону роботи крана-штабелеукладальника мостового, мають розташовуватися на спеціально позначеному майданчику.
11. Крани-штабелеукладальники мостові, призначені для роботи на одній крановій колії в стелажних складах, обладнуються пристроями, що унеможливлюють їх зіткнення.
19. Вимоги до кранів-штабелеукладальників стелажних опорних
1. До кранів-штабелеукладальників стелажних опорних (далі - кран стелажний) застосовуються мінімальні вимоги, викладені у главах 1-16 цього розділу, з урахуванням вимог, зазначених у цій главі.
2. Канати, що застосовуються на стелажних кранах для підіймання вантажу разом із кабіною оператора або окремо кабіни, повинні бути вантажолюдського призначення, виготовлені з дроту високої якості (ВК).
3. У механізмах підіймання вантажу необхідно застосовувати сталеві канати або пластинчасті ланцюги. Сталеві канати повинні мати коефіцієнт запасу міцності не менше ніж 9, а ланцюги - не менше ніж 6, якщо кабіна не обладнана уловлювачами, і відповідно не менше ніж 6 і 5, якщо кабіна обладнана уловлювачами або кабіна відсутня.
Сталеві канати або пластинчасті ланцюги, що застосовуються на стелажних кранах, мають бути перевірені розрахунком за формулою
| Fo більше або дорівнюєZрxS, | (8) |
| де | Fо | - | розривне зусилля каната в цілому або руйнівне навантаження ланцюга, Н; |
| Zp | - | коефіцієнт запасу міцності каната (ланцюга); | |
| S | - | найбільший розрахунковий натяг вітки каната, ланцюга, Н. |
За наявності кількох незалежних несучих органів (канати або ланцюги) у разі обриву одного з них непошкоджені несучі органи мають утримувати увесь вантаж.
4. Коефіцієнт запасу гальмування для механізму підіймання вантажу має бути не менше ніж 1,75 для групи режиму роботи 4М (М6) і 2,0 - для групи 5М (М7).
5. Діаметри вантажних, зрівняльних і відхиляють блоків, а також діаметри вантажних барабанів повинні обиратися відповідно до вимог пункту 1 глави 7 цього розділу.
6. У механізмах підіймання вантажу з кінематичним зв’язком між барабаном і електродвигуном, що не розмикається, як гальмівний шків може бути використана одна з півмуфт з’єднання електродвигуна з редуктором.
7. У разі застосування муфт з амортизувальним пристроєм (втулочно-пальцеві, пружинні) як гальмівний шків має використовуватися виключно півмуфта, закріплена на валу редуктора.
8. Конструкція стелажного крана має бути такою, щоб унеможливлювалося його перекидання або сходження з рейок у разі наїзду на упор.
9. Кабіна стелажного крана має бути закритою або напіввідкритою. Напіввідкрита кабіна повинна мати бічні стіни на їх повну висоту, дах і задню стіну заввишки не менше ніж 1,1 м.
10. Розкривні двері кабіни можуть відчинятися як усередину, так і назовні.
Двері кабіни (розкривні назовні або розсувні) мають відчинятися машиністом зсередини тільки у разі звільнених замковому пристрої та додаткової механічної засувки, що утримують двері в зачиненому положенні.
11. Кабіна повинна мати блокувальні пристрої, що допускають рух стелажного крана (кабіни) тільки у разі перебування машиніста в межах її габариту.
12. У разі аварії повинна бути забезпечена можливість безпечного виходу машиніста з кабіни, а також безпечного його спуску.
13. За наявності в кабіні керування люків або аварійного виходу розмір їх повинен бути не менше ніж 500 мм х 500 мм.
14. Противага може складатися з однієї або кількох частин (вантажів). Противага, складена з кількох вантажів, має бути такою, щоб зміщення кожного вантажу в бік не зменшувало зазор між противагою і елементами конструкції стелажного крана і стелажів.
15. Противага має бути обладнана башмаками і пересуватися напрямними. Якщо противага обладнана роликовими башмаками, то мають бути додатково передбачені контрольні жорсткі башмаки.
16. Несуча частина противаги має забезпечувати надійне кріплення вантажів, перешкоджати їх взаємному зсуву і пошкодженню під час посадки противаги на буфер.
17. На стелажних кранах мають бути встановлені такі пристрої та прилади безпеки:
уловлювачі рухомої кабіни керування чи аварійне гальмо;
обмежувач швидкості опускання кабіни;
пристрій контролю натягу несучого органа - обмежувач вантажопідіймальності (на кранах з ручними приводами крана, вантажного візка і обертання колони можна не встановлювати);
пристрій контролю натягу приводного органа обмежувача швидкості;
пристрій контролю зайнятості рук машиніста (для кранів з напіввідкритою кабіною);
пристрій безпеки переходу стелажних кранів на передавальний візок (за потреби);
аварійний вимикач механізму підіймання вантажу в крайньому верхньому положенні вантажопідйомника (для кранів, керованих з підлоги, і автоматичних кранів, не обладнаних кабіною, установлення не обов’язкове);
пристрій контролю положення вантажу на вантажозахоплювальному органі (для кранів з автоматичним керуванням);
аварійний вимикач для зняття напруги силового кола і кола керування, установлений на всіх пультах керування (кнопка "Стоп");
вимикачі, що обмежують крайні положення стелажного крана, передавального візка, вантажного візка, вантажопідйомника, вантажозахоплювального органа та обертання колони (за необхідності);
вимикачі живлення з замковим пристроєм, установлені на пультах керування;
перемикачі пультів керування (у разі багатопостового керування);
звукова попереджувальна сигналізація для кранів, керованих з кабіни;
кінцеві упори і буферні пристрої, що обмежують переміщення крана, передавального візка, вантажного візка, вантажопідйомника, вантажозахоплювального органа (для кранів з телескопічними захватами) і обертання колони (за необхідності):
механічні уловлювачі (підхоплювачі) крана, передавального візка і вантажного візка;
запобіжні опори і скидальні щитки на крані, передавальному візку і вантажному візку;
електроблокування.
18. Кабіна керування, що вертикально пересувається та підвішена на одному несучому органі, повинна бути обладнана уловлювачами.
19. Уловлювачі можуть не встановлюватися, якщо кабіна керування підвішена на двох або кількох незалежних один від одного несучих органах, а механізм підіймання обладнаний аварійним гальмом.
20. Уловлювачі повинні бути механічно пов’язані з обмежувачами швидкості.
21. Для двоколонних стелажних кранів має бути забезпечено одночасне увімкнення уловлювачів, якщо кабіна жорстко пов’язана з вантажопідйомником.
22. За швидкості опускання кабіни, що перевищує на 15-40 % номінальну, повинні спрацьовувати уловлювачі незалежно від причин, що спричинила збільшення швидкості опускання кабіни.
23. Допускається приведення в дію уловлювачів за швидкості 0,7 м/с, якщо номінальна швидкість опускання кабіни не більше ніж 0,5 м/с.
24. Уловлювачі повинні створювати гальмівне зусилля не менше ніж 1,25 зусилля, створюваного силою ваги елементів, що уловлюються.
25. Середнє уповільнення кабіни не повинно перевищувати 25 м/с-2 - для уловлювачів плавного гальмування і 30 м/с-2 - для уловлювачів різкого гальмування. Тривалість дії уповільнення, що перевищують вказані значення, повинна бути не більше ніж 0,04 с.
26. Аварійне гальмо має спрацьовувати у разі досягнення швидкості опускання, що дорівнює швидкості спрацьовування обмежувача швидкості.
Аварійне гальмо має створювати гальмівний момент не менше ніж 1,5 статичного моменту, створюваного на валу гальма.
Гальмівний шків аварійного гальма повинен бути жорстко з’єднаний з барабаном (зірочкою) несучого органа.
У разі спрацьовування аварійного гальма має вимикатися механізм підіймання.
27. Обмежувач швидкості має бути механічним і спрацьовувати у разі перевищення швидкості опускання кабіни понад номінальну за значень, вказаних у пункті 22 цієї глави.
28. Обмежувач швидкості повинен створювати не менше ніж дворазове зусилля, необхідне для приведення в дію уловлювачів або аварійного гальма.
29. Обмежувач швидкості, що приводиться в дію пружинами або іншими пружними елементами, повинен автоматично спрацьовувати у разі пошкодження цих деталей.
30. Канат, що використовується як тяговий орган обмежувача швидкості, має бути сталевим діаметром не менше ніж 6 мм. Діаметр каната, використовуваного для створення гальмівного моменту, має бути не менше ніж 8 мм.
31. Коефіцієнт запасу міцності тягового органа обмежувача швидкості має бути не менше ніж 8.
32. Кріплення тягового органа обмежувача швидкості має бути виконане способами, що допускаються для кріплення несучих канатів.
33. Натяг тягового органа обмежувача швидкості має створюватися вантажем або пружиною, що працює на стиснення.
34. Пристрій контролю натягу несучого органа має забезпечувати вимкнення механізму підіймання вантажу у разі ослаблення натягу одного, кількох або всіх несучих органів.
35. Обмежувач вантажопідіймальності не повинен допускати перевантаження стелажного крана більш ніж на 25 %.
36. Механічні уловлювачі (підхоплювачі) мають бути встановлені так, щоб унеможливити перекидання або сходження з рейок стелажного крана, передавального або вантажного візка.
Зазори між уловлювачами (підхоплювачами), що охоплюють кранові або підвізкові рейкові колії, і цими коліями мають бути достатніми для вільного пересування стелажних кранів, передавальних і вантажних візків, але не більше ніж 25 мм на сторону.
37. На випадок поломки ходових коліс стелажного крана, передавального або вантажного візка ці складові частини мають бути споряджені опорними деталями, віддаленими від головки кранових колій або підвізкових рейок на відстань не більше ніж 20 мм і розрахованими на найбільше можливе для цих деталей навантаження.
38. Скидальні щитки мають бути встановлені з зазором від головки рейки на відстані не більше ніж 10 мм.
39. Як опорні деталі та скидальні щитки можуть використовуватися деталі конструкції кранових візків (балок).
40. У системі керування стелажними кранами мають бути передбачені блокування, що не допускають увімкнення:
будь-якого механізму, якщо відчинені двері кабіни керування;
механізму підіймання вантажу, якщо ослаблений приводний орган обмежувача швидкості або кабіна керування зависла на уловлювачах;
якщо кабіна (вантажопідйомник) у крайньому верхньому положенні зупинена аварійним вимикачем;
механізму підіймання вантажу у разі ввімкнення вгору, якщо спрацював обмежувач вантажопідіймальності;
механізму підіймання вантажу у разі ввімкнення донизу, якщо виникла слабина несучого органа;
механізму пересування крана з автоматичним керуванням і підіймання вантажу на робочій швидкості, якщо вантажозахоплювальний орган зміщений відносно середнього положення;
механізму пересування крана і підіймання вантажу за працюючого приводу вантажозахоплювального органа або якщо обидві руки оператора не лежать на важелях керування (для кранів з напіввідкритою кабіною);
механізму висунення вантажозахоплювального органа за працюючого приводу пересування крана або підіймання вантажу;
механізму пересування передавального візка, якщо кран на ньому не зафіксований (або не зійшов з нього повністю), а стикові замки не розкриті.
41. У місцях переходу стелажного крана на передавальний візок мають бути передбачені стикові замки, що з’єднують передавальний візок з крановою колією стелажного крана. Стикові замки повинні бути обладнані механічними упорами, що обмежують пересування стелажного крана, за розімкнутих колій.
42. Механічні упори стикових замків, що встановлюються на передавальному візку та на крановій колії стелажного крана, повинні автоматично забиратися після здійснення стиковки передавального візка та кранових колій стелажного крана й автоматично повертатися у вихідне положення після розстикування стикових замків. Положення стикових замків повинно контролюватися електричними вимикачами.
43. Перехід стелажного крана на передавальний візок допускається тільки тоді, коли візок і кранова колія стелажного крана з’єднані між собою стиковим замком. Перехід на передавальний візок повинен здійснюватися зі швидкістю не більше ніж 0,5 м/с. Цих вимог необхідно дотримуватися і під час переходу стелажного крана з візка на кранову колію.
20. Вимоги до кранових підйомників (ліфтів для кранів), лебідок, приводних колисок і колисок для підіймання працівників вантажопідіймальними кранами
1. До кранових підйомників (ліфтів для кранів), лебідок, приводних колисок і колисок для підіймання працівників вантажопідіймальними кранами застосовуються мінімальні вимоги, викладені у главах 1-16 цього розділу, з урахуванням вимог, зазначених у цій главі.
2. У кабіні кранового підйомника (ліфта для крана) та біля дверей нижньої посадкової площадки мають бути встановлені таблички з правилами користування підйомником.
3. Лебідки з ручним приводом мають бути споряджені безпечними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання тільки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускання не повинна перевищувати 0,33 м/с.
Рукоятки лебідок з ручним приводом мають бути обладнані втулками, що вільно обертаються.
4. Лебідки з електричним приводом мають бути споряджені гальмом нормально закритого типу, що автоматично замикається під час вимикання приводу. Коефіцієнт запасу гальмування має бути не менше ніж 2.
5. Зв’язок вала електродвигуна з валом барабана має здійснюватися за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Використовувати для цієї мети пасові та фрикційні передачі, фрикційні та кулачкові муфти не дозволяється.
6. Лебідки мають бути укріплені на фундаменті або споряджені баластом, виготовленим відповідно до вимог пункту 1 глави 14 цього розділу, для забезпечення їх стійкості під час дії подвійного робочого навантаження.
7. Лебідки з електричним приводом із швидкістю підіймання й опускання більше ніж 0,33 м/с мають забезпечувати плавне посадження колиски, закріпленої до каната лебідки.
8. Стаціонарна лебідка з електричним приводом має бути обладнана кінцевим вимикачем, що вимикає електродвигун у разі наближення колиски до верхнього робочого положення.
9. Керування стаціонарною лебідкою з електричним приводом має відбуватися з колиски шляхом безперервного натискання на кнопку поста керування. Після припинення натискання на кнопку лебідка має зупинятися.
10. Розрахунок канатів і блоків повинен здійснюватися за умов групи класифікації (режиму роботи) М8.
11. Канати, що застосовуються на приводних колисках, повинні бути вантажолюдского призначення, виготовлені з дроту високої якості (ВК).
12. Діаметр канатів повинен розраховуватися, але має бути не менше ніж 7 мм.
13. Коефіцієнт запасу міцності вантажного каната приводної колиски повинен бути не менше ніж 9. Коефіцієнт запасу міцності каната уловлювача за максимального динамічного зусилля під час аварійного спрацьовування уловлювача у разі обриву вантажного каната має бути не менше ніж 3.
14. Керування приводом повинно здійснюватися з колиски шляхом безперервного натискання на кнопку поста керування. У разі припинення натискання на кнопку привід колиски повинен зупинятися.
15. Колиски мають бути споряджені кінцевим вимикачем, що автоматично вимикає електродвигун приводу у разі наближення колиски до консолі, установленої на даху будівлі, на відстань від 0,5 м до 0,6 м.
16. Зв’язок валу електродвигуна з валом барабана лебідки має здійснюватися за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Використання для цієї мети пасових або фрикційних передач, фрикційних і кулачкових муфт не допускається.
17. Лебідки приводних колисок мають бути обладнані двома гальмами, що діють автоматично і незалежно один від одного під час вимкнення двигуна лебідки.
Одне з гальм має бути колодковим з коефіцієнтом запасу гальмування не менше ніж 2. Коефіцієнт запасу гальмування другого гальма має бути не менше ніж 1,25.
18. Приводні колиски мають бути споряджені уловлювачами. Максимальна висота падіння люльки до зупинення її уловлювачами має бути не більше ніж 0,15 м.
19. По периметру колиски має бути огородження заввишки з неробочих боків не менше ніж 1,20 м, а з боку фронту роботи - не менше ніж 1,00 м, з проміжною перекладиною відповідно до пункту 12 глави 16 цього розділу. Висота суцільного бортового зашиття понизу колиски має бути не менше ніж 0,15 м. Улаштування дверей в огородженні колисок не допускається.
20. Несучі елементи огородження колисок повинні витримувати навантаження не менше ніж 700 Н, прикладене до поручня огородження в напрямку, перпендикулярному до його осі почергово в горизонтальній і вертикальній площинах.
21. Настил колисок має бути суцільним і неслизьким.
22. Привід колиски повинен мати пристрій для її ручного опускання.
23. Кількість затискачів кріплення канатів повинна розраховуватися, але бути не менше трьох.
24. Коефіцієнт стійкості консолі, що врівноважена вантажами, має бути не менше ніж 2,2.
25. У разі якщо можливе зачеплення колиски за частини споруди, що виступають, а також якщо швидкість руху колиски перевищує 0,33 м/с, мають бути встановлені жорсткі або гнучкі напрямні та вжито заходів для захисту працівників, що підіймаються, від можливого їх зачеплення за частини споруди, що виступають.
26. Колиски для підіймання працівників вантажопідіймальними кранами мають споряджуватися з неробочих боків огородженням (перилами) заввишки не менше ніж 1200 мм, а з боку фронту роботи - не менше ніж 1000 мм. Огородження (перила) мають оснащуватися проміжною перекладиною відповідно до пункту 12 глави 16 цього розділу і суцільним бордюром понизу висотою не менше ніж 150 мм. Улаштування дверець в огорожі не дозволяється. Конструкція колиски має забезпечувати кріплення карабінів запобіжних поясів працівників і фалів для інструменту.
27. Спосіб підвішування колиски для підіймання працівників має унеможливлювати її перекидання та довільне відчеплення.
Канати підвішування колиски повинні мати коефіцієнт запасу розривного зусилля відносно навантаження окремої вітки не менше ніж 9.
28. У разі підвішування колисок до гака останній споряджається запобіжним замком, що унеможливлює падіння колиски.
Консольні колиски повинні мати противагу, що забезпечує відхилення робочої платформи колиски від горизонталі не більше ніж 5°, під час пересування працівників і вантажу вздовж робочої платформи.
Колиски, які підвішуються до спредера, мають бути оснащені запобіжними пристроями, що унеможливлюють повертання головки поворотного замка спредера в кутових фітингах колиски після її з’єднання зі спредером.
21. Вимоги до кранів-маніпуляторів
1. До кранів-маніпуляторів застосовуються мінімальні вимоги, викладені у главах 1-16 цього розділу, з урахуванням вимог, зазначених у цій главі.
2. Секції стріли з ручним висуванням повинні мати пристрій для їхньої фіксації від самочинного руху під час роботи і транспортуванні кранів-маніпуляторів.
3. У здвоєних поліспастах механізмів підіймання і висування секцій стріли має бути встановлений зрівняльний блок або важіль.
Дозволяється застосувати як зрівняльний пристрій нерухливий сектор з профілем, що повторює рівчак канатного блоку, у цьому разі кут сектора і його розташування має забезпечувати сходження з нього каната без перегинів.
4. Кріплення гака до траверси має унеможливлювати самочинне відгвинчування гайки. Якщо стопоріння гайки здійснюється планкою, то вона повинна вкладатися в пази, профрезовані у верхній частині хвостовика гака і гайки, та фіксуватися в пазах болтом (болтами) з унеможливленням самочинного відгвинчування. Дозволяється стопоріння гайки гаків вантажопідйомністю менше 5 т здійснювати штифтами.
5. Змінні вантажозахватні органи з гідроприводом повинні мати пристрої для їх підключення до гідросистеми крана-маніпулятора.
6. Сталеві канати повинні бути перевірені розрахунком за формулою (3) цих Правил. Мінімальні коефіцієнти використання канатів (мінімальні коефіцієнти запасу міцності канатів) Zp кранів-маніпуляторів мають відповідати коефіцієнтам, зазначеним у додатку 24 до цих Правил.
7. Мінімальні коефіцієнти запасу міцності вантажопідіймальних ланцюгів щодо руйнівного навантаження зазначені в додатку 21 до цих Правил.
8. На механізмах пересування рейкових кранів-маніпуляторів мають установлюватися гальма нормально закритого типу.
9. На механізмах повертання кранів-маніпуляторів, що працюють просто неба, а також на кранах-маніпуляторах групи класифікації (режиму роботи) М3 і вище мають бути встановлені гальма нормально закритого типу.
Дозволяється не встановлювати гальма на рейкові механізми повертання. У обґрунтованих випадках дозволяється встановлення додаткового пристрою для плавного гальмування.
10. Виносні опори кранів-маніпуляторів мають бути оснащені підп’ятниками і за необхідності додатковими підкладками. Балки виносних опор повинні мати пристрої для надійного їх фіксування в транспортному положенні. У разі ручного висування балки повинні мати ручки.
11. Крани-маніпулятори з машинним приводом мають бути обладнані такими обмежниками робочих рухів (кінцевими вимикачами) для автоматичної зупинки:
вантажозахоплювального органа крана-маніпулятора з канатною підвіскою в крайніх верхньому і нижньому положеннях;
механізму пересування рейкового крана-маніпулятора;
механізму повертання для обмеження обертання, крім рейкових механізмів.
12. На кранах-маніпуляторах з піднімальною кабіною має бути встановлений пристрій, що запобігає робочим рухам і підійманню (опусканню) кабіни, якщо незачинені двері кабіни.
13. Крани-маніпулятори для попередження їх руйнування і (або) перекидання мають бути обладнані обмежником вантажопідіймальності (обмежником вантажного моменту), що автоматично вимикає механізми підіймання вантажу і зміни вильоту у випадку підіймання вантажу, маса якого перевищує вантажопідіймальність для цього вильоту більш ніж на 10 %.
Дозволяється не обладнувати обмежником вантажопідіймальності (вантажного моменту) крани-маніпулятори вантажопідіймальністю до 1 т включно або вантажним моментом до 40 кНxм включно. У цьому разі захист від перевантаження мають виконувати запобіжні клапани гідросистеми, які мають спрацьовувати в межах робочих перевантажень крана від 100 % до 110 % розрахункової вантажопідіймальності.
14. На бічних поверхнях секцій стріли з ручним висуванням мають бути написи, що вказують номінальну вантажопідіймальність крана-маніпулятора в різних положеннях висунутих секцій. Написи мають бути чітко видимі з робочого місця машиніста крана.
15. Якщо в кабіну до електричних апаратів подається напруга більше ніж 42 В, на підлозі кабіни має бути влаштований настил з ізоляційного матеріалу, покритий діелектричним килимком.
16. Внутрішні розміри кабін стаціонарних і причіпних кранів-маніпуляторів мають бути не менше ніж: висота - 2 м, ширина - 0,9 м, довжина в зоні важелів керування - 1,3 м.
Внутрішні розміри кабін самохідних кранів-маніпуляторів мають бути не менше ніж: висота - 1,8 м, ширина - 0,92 м, довжина в зоні важелів керування - 1,5 м.
У обґрунтованих випадках дозволяється зменшувати висоту кабіни до 1,45 м, ширину до 0,7 м, довжину в зоні важелів керування до 1,1 м.
17. У разі використання для керування краном-маніпулятором більше одного пульта керування мають бути передбачені пристрої, що унеможливлюють одночасну роботу з двох пультів, за винятком випадків, коли органи керування пов’язані один з одним механічно.
18. Кожен пульт керування крана з електроприводом має бути обладнаний пристроєм аварійної зупинки, який вимикає всі механізми крана-маніпулятора. Усі пульти керування незалежно від типу приводу мають бути обладнані кнопкою звукового сигналу.
19. Сидіння машиніста, що розташоване на висоті (у кранах-маніпуляторах без кабіни), повинне мати пом’якшене, теплоізолювальне і таке покриття, що не промокає, як безпосередньо на сидінні та спинці, так і на підлокітниках. У транспортному положенні крісло має бути встановлене так, щоб на його поверхні не накопичувалась волога (атмосферні опади). Несучі металоконструкції сидіння і його кріплення до крана маніпулятора повинні без залишкових деформацій витримувати вертикальне навантаження 1600 Н, що діє на горизонтальну поверхню сидіння. Регулювання сидіння по горизонталі повинно здійснюватися без застосування будь-якого інструменту.
20. Настил площадок і проходів має відповідати вимогам пункту 10 глави 16 цього розділу.
Настил має витримувати навантаження 1500 Н, прикладене в колі діаметром 125 мм у будь-якому місці на поверхні, без залишкових деформацій. Пружна деформація настилу не повинна перевищувати 2 % відстані між опорами або 10 мм.
21. Площадки мають бути обгороджені перилами відповідно до вимог пункту 12 глави 16 цього розділу.
Поручні мають витримувати без залишкових деформацій горизонтальне навантаження 300 Н, розподілене по довжині 100 мм. Пружна деформація поручня не повинна перевищувати 2 % відстані між стійками або 10 мм.
22. Засоби доступу на площадки кранів маніпуляторів мають відповідати вимогам пункту 19 глави 16 цього розділу.
Щаблі та східці засобів доступу повинні витримувати без залишкових деформацій навантаження до 1500 Н, розподілене по довжині 100 мм. Пружна деформація щаблів і східців не повинна перевищувати 2 % відстані між стійками або 10 мм.
22. Вимоги до знімних вантажозахоплювальних пристроїв
1. Розрахунок стропів, виконаних із дозволених для цих цілей матеріалів, здійснюється з урахуванням кількості віток канатів і кута нахилу їх до вертикалі.
Допустиме робоче навантаження на строп визначають за умови рівномірного натягу кожної з віток і дотримання розрахункового кута 45° між віткою та вертикаллю. Допускається призначати додаткове робоче навантаження на строп для кута нахилу вітки до вертикалі 60°.
Для стропа з кількістю віток більше трьох, що сприймають розрахункове навантаження, враховують у розрахунку не більше трьох віток. Під час розрахунку стропів, призначених для транспортування заздалегідь відомого вантажу, як розрахункові кути між віткою стропа та вертикаллю можуть бути прийняті фактичні кути.
2. Для канатних стропів із сталевих канатів мають використовуватися сталеві канати хрестового звивання.
Коефіцієнт запасу розривного зусилля каната відносно навантаження окремої вітки стропа має бути не менше ніж 6.
3. Кінці канатів стропів заправляються опресовуванням алюмінієвими втулками, обтисненням сталевими втулкам або заплітанням відповідно до вимог пункту 4 глави 6 цього розділу.
4. Для ланцюгових стропів мають використовуватися круглоланкові ланцюги. Коефіцієнт запасу руйнівного навантаження ланцюга відносно навантаження окремої вітки стропа має бути не менше ніж 4.
5. Для виготовлення стропів також можуть застосовуватися конопляні, бавовняні, сизалеві канати, а також канати із синтетичних матеріалів (поліамідних, поліпропіленових, поліефірних) і комбінованих, а також стрічки.
Коефіцієнт запасу розривного зусилля відносно навантаження окремої вітки стропа має бути для канатів і стрічок із синтетичних матеріалів не менше ніж 7, а для канатів з натуральних волокон - не менше ніж 8.
6. Заплетення петлі конопляного, бавовняного, сизалевого каната повинно мати не менше двох повних і двох половинних пробивок. Місце заплетення має бути обмотане мотузкою або захищене в інший спосіб.
7. Для знімних моторних грейферів або інших вантажозахоплювальних пристроїв, поворот яких у вертикальній площині протягом експлуатації не є допустимим, має бути забезпечена фіксація знімного вантажозахоплювального пристрою відносно корпусу гакової підвіски.
IX. Загальні мінімальні вимоги безпеки до мобільних підйомників
1. Загальні вимоги
1. Вимоги безпеки, зазначені в цьому розділі, поширюються на мобільні підйомники, виготовлені до 01 січня 2012 року, - дати набуття обов’язкового застосування Технічного регламенту безпеки машин, що поширюється на мобільні підйомники, а саме:
самохідні (автомобільні, на спецшасі, пневмоколісні, гусеничні, залізничні тощо);
причіпні.
2. Мобільні підйомники, зазначені в пункті 1 цієї глави, протягом строку своєї експлуатації мають підтримуватися роботодавцем щонайменше на рівні, зазначеному в цьому розділі.
3. Кліматичне виконання мобільних підйомників має відповідати макрокліматичним районам України, у яких вони можуть експлуатуватися.
4. Розрахунковий коефіцієнт вантажної стійкості з урахуванням дії сил ваги мобільного підйомника і вантажу, сил інерції, дії вітрового навантаження робочого стану (швидкість вітру не більше ніж 10 м/с на висоті 10 м) має бути не менше ніж 1,15, у цьому разі кут нахилу мобільного підйомника не повинен перевищувати 3°, якщо в настанові з експлуатації мобільного підйомника не передбачений більший кут нахилу.
Для мобільних підйомників, установлених на залізничних платформах, необхідно враховувати максимальне допустиме перевищення на кривих відрізках колії однієї рейки над іншою. Дія рейкових захватів під час визначення стійкості не враховується.
5. Конструкція мобільних підйомників має забезпечувати:
безпечність керування, технічного обслуговування та ремонту;
можливість буксирування;
плавність пуску та зупинки механізмів.
6. Механізми мобільного підйомника, що приводяться в дію за допомогою механічних пристроїв, повинні мати таку конструкцію, щоб довільне їх увімкнення або роз’єднання було неможливим.
7. У з’єднаннях елементів мобільних підйомників (болтових, шпонкових, шліцьових тощо) має бути унеможливлене їх довільне розгвинчування або роз’єднування. Використання пружинних шайб для кріплення опорно-поворотного пристрою не допускається.
8. Нерухомі осі, які є опорою окремих складових частин мобільного підйомника, мають бути надійно закріплені від можливого їх переміщення.
9. У телескопічних мобільних підйомників має бути передбачена фіксація висунутих секцій стріли в робочому положенні.
10. Напрямні для канатів, ланцюгів і тяги системи орієнтації підлоги робочої платформи в горизонтальному положенні мають бути побудовані так, щоб унеможливлювалося довільне спадання канатів (ланцюгів) з блоків (зірочок), барабанів і заклинювання тяг.
11. У металоконструкціях мобільних підйомників, що працюють просто неба, мають бути передбачені заходи проти накопичування в них вологи.
12. До механізмів, приладів і пристроїв безпеки, електрообладнання мобільних підйомників, що потребують постійного технічного обслуговування, має бути забезпечений зручний і безпечний доступ.
13. Легкодоступні частини механізмів, що рухаються і можуть бути причиною нещасного випадку, мають бути закриті закріпленими знімними огорожами, що допускають зручний огляд і змащення.
14. Мобільні підйомники мають бути обладнані пристроєм для обліку напрацювання в мотогодинах.
15. Ходові колеса мобільних підйомників, що транспортуються автомобільними дорогами, мають бути споряджені пневматичними шинами.
2. Вимоги до робочих платформ
1. Для зручного доступу на опорну раму, поворотну платформу, а за необхідності і на робочу платформу мобільний підйомник має бути обладнаний підніжками або сходами з поручнями. Допускається використовувати як проміжні підніжки і поручні конструктивні елементи підйомника.
Висота від поверхні землі до підніжки (першого східця) не повинна перевищувати 400 мм. Підніжки, східці, підлога робочої платформи, настил опорної рами та поворотної платформи мають бути не слизькими.