13. Вимірювання рівня та відбирання проб виконуються, як правило, у світлу пору доби. У випадку відбирання проб або вимірювання рівня в темну пору доби для освітлення застосовуються вибухобезпечні акумуляторні ліхтарі, вмикати і вимикати які дозволяється тільки за межами вибухонебезпечної зони.
14. Під час відбирання проб нафтопродукту не можна допускати його розливу. Залишати на покрівлі резервуара ганчір'я, шмаття, різні предмети забороняється.
15. Для резервуарів, у яких зберігаються сірчисті нафтопродукти, розроблюється графік планових робіт щодо очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.
16. Для проведення операцій, пов'язаних з оглядом і обслуговуванням резервуарів з нафтопродуктами, а також вимірюванням рівня і відбиранням проб, допускається обслуговуючий персонал, призначений наказом по підприємству.
Не дозволяється допуск до зазначених робіт осіб у взутті та одязі, що можуть спричинити утворення іскор, а також забороняється при цьому мати при собі (на собі) речі, що можуть спричинити утворення іскор.
17. Під час експлуатації резервуарних парків забороняється:
перевищувати допустимий рівень наливу резервуара;
замірювати рівень та відбирати проби під час грози;
відбирати проби легкозаймистих нафтопродуктів під час закачування або відкачування нафтопродуктів та раніше ніж через 2 години після закінчення цих операцій;
застосовувати для освітлення на території резервуарного парку кишенькові ліхтарі, інші прилади освітлення, що не відповідають рівню вибухозахисту;
застосовувати у будь-яких цілях відкритий вогонь;
заварювати тріщини та виконувати роботи з чеканення на резервуарах, що заповнені нафтопродуктом;
експлуатувати резервуари, які мають негерметичність, несправність запірної арматури, з'єднань трубопроводів, сальникових ущільнювачів, прокладок тощо, а також у разі осідання фундаменту;
садити дерева, кущі або газони всередині обвалованої території резервуарного парку;
проїзд по території резервуарних парків автомашин, тракторів, мотоциклів та іншого транспорту.
4. Залізничні зливно-наливні естакади
1. Приймання під налив залізничних цистерн без відмітки технічного огляду, а також з явними ознаками витоку або інших несправностей, що перешкоджають наливу нафтопродукту, не дозволяється.
2. Перед зливом чи наливом нафтопродукту перевіряється правильність відкривання всіх вентилів, засувок, а також справність зливно-наливних пристроїв, щільність з'єднань шлангів чи телескопічних труб.
Довжина зливно-наливних пристроїв приймається такою, щоб відстань від кінця наливного пристрою до нижньої твірної цистерни не перевищувала 200 мм. Нижня лапка цих пристроїв передбачається з металу, що виключає іскроутворення у випадку ударів.
3. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи і трубопровідна арматура підлягають регулярному огляду і ППР. Виявлені несправності та витоки негайно усуваються. Несправна частина зливного пристрою (або ділянки трубопроводу) відключається.
4. У разі виявлення в процесі наливу витоку в залізничній цистерні налив до цієї цистерни негайно припиняється до повного усунення несправності. Якщо неможливо усунути витікання, цистерна звільняється від налитого нафтопродукту і повертається на станцію відправлення.
5. Приєднувати нижній зливний пристрій цистерни до зливно-наливного колектора можна тільки після установки башмаків (упорів) під колеса цистерни і відведення локомотива з цієї колії.
6. Нижній злив легкозаймистих нафтопродуктів допускається тільки через герметизовані зливні прилади.
7. Наливання нафтопродукту необхідно здійснювати рівномірно під рівень рідини, для чого кінець шланга опускається до нижньої твірної цистерни. Початкова швидкість наливання нафтопродукту до порожньої цистерни повинна бути невеликою. Під час наливання нафтопродукту необхідно дотримуватись вимог пунктів 5 - 7 глави 5 розділу IV цих Правил.
8. Наливання у залізничні цистерни за низької температури навколишнього середовища потрібно проводити з урахуванням об'ємного розширення нафтопродукту при підвищенні температури.
9. Після закінчення наливання нафтопродукту у залізничні цистерни шланги, стояки і колектори, що розташовані по верху наливних естакад, звільняються від нафтопродуктів. Шланги наливних пристроїв заводяться до спеціальних лійок системи збирання витоків. Кришки люків залізничних цистерн після наливу герметично закриваються з використанням гумових прокладок.
10. За необхідності підігрів нафтопродуктів у зливно-наливних пристроях залізничних цистерн, приладах або трубопроводах дозволяється здійснювати тільки водяною парою або спеціальними підігрівачами, допущеними до експлуатації для цих цілей. Температура підігрівання рідини у цистернах повинна бути на 15 град. С нижчою від температури спалаху парів цього нафтопродукту.
Температури спалаху найбільш поширених нафтопродуктів наведено в додатку 4 до цих Правил.
11. У випадку підігрівання в'язких нафтопродуктів в залізничних цистернах змійовиками їх включають у роботу тільки після повного занурення у нафтопродукт на глибину не менше 0,5 м. Під час підігрівання необхідно стежити за тим, щоб у випадку розширення нафтопродукту з підвищенням його температури не сталося виливу з цистерни.
12. По обидва боки від зливно-наливних пристроїв чи стояків, що стоять на залізничних коліях окремо, на відстані двох двовісних або одного чотиривісного вагона встановлюються сигнальні знаки - контрольні стовпчики, за які забороняється заходити тепловозам. Рух тепловозів допускається тільки по обхідних залізничних коліях.
Подавання маршрутів під злив (налив) на вільні залізничні колії естакади здійснюється тільки під контролем персоналу підприємства.
13. Залізничні цистерни під злив і налив слід подавати і виводити плавно, без поштовхів і ривків.
14. Для гальмування і фіксації залізничних цистерн дозволяється застосовувати тільки дерев'яні підкладки або башмаки з металу, що не спричиняє іскроутворення.
15. Залізничні цистерни дозволяється підкочувати тільки за допомогою лебідок або дерев'яних важелів.
16. Сортування залізничних цистерн і розчеплення їх здійснюються за межами естакади зливу і наливу. Під час зливно-наливних операцій з нафтопродуктами, що мають температуру спалаху парів нижче 61 град. С, на естакаді забороняється виконувати маневрові роботи і подавати наступний маршрут на вільну колію. Під час зливних операцій, що здійснюються за допомогою пристроїв герметизованого зливу, допускається подавати залізничні цистерни з нафтопродуктами на вільні колії естакади.
17. На залізничних коліях зливно-наливних естакад, що розміщені на електрифікованих ділянках залізниці, передбачаються два ізолюючі стики: перший - за межами фронту зливу-наливу, другий - у стрілці тупика.
18. Під час наливу чи зливу ЛЗР не допускаються удари при закриванні кришок люків цистерн, удари під час приєднання шлангів та інших приладів до залізничних цистерн. Інструмент, що застосовується під час операцій зливу і наливу, виготовляється з матеріалу, що не утворює іскор при ударах.
19. Для уникнення розбризкування налив здійснюється під рівень рідини.
20. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій дозволяється застосовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.
21. На залізничних зливно-наливних естакадах для легкозаймистих нафтопродуктів в конструкції перехідних містків передбачаються дерев'яні подушки з потайними болтами.
22. Робочі й евакуаційні сходи залізничних естакад утримуються у справному стані.
23. На залізничних зливно-наливних естакадах забороняється:
подавати наступні состави (вагони-цистерни) до закінчення очищення естакад від розлитого нафтопродукту;
відкривати несправні нижні зливні пристрої залізничних цистерн за допомогою не передбачених їх конструкцією приладів, які можуть спричинити іскроутворення;
застосовувати як важелі сталеві ломи чи інші сталеві предмети для зсуву з місця і підкочування залізничних цистерн до місця зливу і наливу;
гальмувати і фіксувати залізничні цистерни сталевими башмаками;
застосовувати як наливний шланг труби з поліетилену або іншого діелектричного матеріалу;
зливати і наливати нафтопродукти під час розрядів атмосферної електрики (люки залізничних цистерн обов'язково закриваються);
застосовувати для підігрівання нафтопродуктів відкритий вогонь;
зливати нафтопродукт під час його підігрівання електропідігрівачами;
рух тепловозів по залізничних коліях, на яких розташовані зливно-наливні пристрої.
5. Зливно-наливні причали та берегові споруди
1. Фланці переносних зливно-наливних трубопроводів і з'єднувальні муфти переносних рукавів передбачаються з матеріалу, що виключає іскроутворення у випадку ударів.
2. Наливання нафтопродукту в судно не дозволяється, якщо у капітана немає акта про відповідність судна вимогам пожежної безпеки.
3. Швартування суден з ЛЗР біля причалу виконується неметалевими канатами.
Як виняток, допускається застосовувати металеві швартові троси за умови, що робочі місця палуби і бітенги швартових кнехтів покриті настилами або ізолюючим матеріалом, що запобігає іскроутворенню.
4. Довжина рукавів, що з'єднують судновий трубопровід з береговими зливно-наливними пристроями, передбачається такою, щоб забезпечувалася можливість осадки судна в процесі наливу і зміщення судна біля причалу.
Рукави підтримуються за допомогою м'яких стропів або дерев'яних підставок. Підвіска та кріплення суднових рукавів повинні бути надійними, не можна допускати їх падіння, обрив та тертя.
5. Система зливу-наливу нафтопродуктів, яка складається з пристроїв закачування-відкачування нафтопродукту, трубопроводів та рукавів, передбачається герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера обладнується з'єднаннями, що швидко рознімаються.
6. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань злив (налив) нафтопродукту починається при зменшеній подачі нафтопродукту насосами.
7. Під час зливно-наливних операцій на причалі повинно бути не менше двох працівників.
Обслуговуючий персонал причалу і судна зобов'язаний постійно стежити за перебігом зливно-наливних операцій і станом обладнання. Витікання нафтопродукту, що утворилося, негайно усувається. У випадку неможливості усунення течі операції зливу-наливу нафтопродукту призупиняються до приведення обладнання у справний стан.
8. Нафтоналивні судна перед зливно-наливними операціями обов'язково заземлюються. Заземлювальні пристрої знімають тільки після закінчення зливно-наливних операцій і роз'єднання трубопроводів від рукавів причалу.
9. Під час збирання та розбирання з'єднувальних трубопроводів і рукавів, що з'єднують судно з береговими пристроями, необхідно користуватись інструментом, що виключає можливість іскроутворення у випадку ударів.
10. У випадку застосування вантажопідйомних пристроїв, що встановлені на причалах нафтобази, шкіпер причалу зобов'язаний систематично змащувати талі, а місця контакту ланцюга з палубою закривати матами або дерев'яними щитами.
11. Навантаження та розвантаження нафтопродуктів у тарі виконується плавно, без ривків і ударів одиниць тари одна об одну або об судно. Під час вантажних робіт в місцях можливих ударів підкладаються мати або дерев'яні щити.
12. На зливно-наливних причалах, берегових спорудах та суднах і ближче 20 м від них забороняється:
зливати або наливати нафтопродукти під час грози;
зливати або наливати нафтопродукти, що нагріті до температури вище 80 град. С;
застосовувати несправні електроосвітлювальні прилади;
застосовувати для освітлення переносні електролампи, що не мають відповідного ступеня вибухозахисту;
перебування осіб, що не задіяні у виконанні робіт із зливу-наливу
нафтопродуктів.
6. Автомобільні наливні площадки, розливальні та фасувальні відділення
1. Припустима кількість автомашин, що одночасно можуть перебувати на наливній площадці, визначається адміністрацією підприємства з урахуванням забезпечення їх евакуації на випадок пожежі.
2. Забороняється в'їзд на територію і наливну площадку несправних автомобілів, а також їх ремонт на території підприємства.
3. Автоцистерни, що призначені для перевезення ЛЗР, підлягають обладнанню заземлювальними пристроями для приєднання до контуру заземлення наливної естакади. Глушники автоцистерн обладнуються іскрогасниками (сітками) і виводяться вперед під двигун або радіатор. Усі автоцистерни, що перевозять нафтопродукти, оснащуються двома вогнегасниками, повстю, пісочницею з сухим піском і лопатою.
4. Автоцистерни оснащуються металевим заземлювальним ланцюгом, довжина якого приймається такою, щоб кінець цього ланцюга довжиною 100-200 мм торкався землі.
5. Перед наливом нафтопродуктів персонал підприємства повинен зовнішнім оглядом перевірити справність автоцистерни і забезпеченість її первинними засобами пожежогасіння та іскрогасниками.
Несправні, не оснащені заземлювальними пристроями, заземлювальним ланцюгом, іскрогасником і не укомплектовані вогнегасниками та пожежним інвентарем автоцистерни до завантаження не допускаються.
6. Автоцистерни перед початком наливання обов'язково приєднуються до заземлювального пристрою відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV цих Правил.
7. Наливання нафтопродукту до автоцистерн необхідно здійснювати рівномірно під рівень рідини, для чого стояки для наливання і автомобільні естакади обладнуються телескопічними трубами з металу, що не іскрить, довжина яких забезпечує їх опускання до дна автоцистерни. Початкова швидкість наливання нафтопродукту до порожньої цистерни повинна бути невеликою. Під час наливання нафтопродукту необхідно дотримуватись вимог пунктів 5 - 7 глави 5 розділу IV цих Правил.
8. Обслуговуючим персоналом підприємства (оператором або іншою особою) повинен здійснюватися постійний контроль за процесом наливання.
9. Наливання нафтопродуктів у цистерни здійснюється при непрацюючому двигуні. При цьому водій зобов'язаний контролювати процес наливання. За умови застосування автоматичної системи наливання водій повинен виконувати дії, що передбачені інструкцією для цієї системи.
Наливання при працюючому двигуні дозволяється тільки у виняткових випадках, коли пуск вимкненого двигуна в умовах низьких температур повітря може становити труднощі.
10. Для буксирування автоцистерн у випадку пожежі автоналивні естакади оснащуються тросом або штангою.
11. Після закінчення наливу наливні шланги виводяться з горловини автоцистерни після повного спорожнення їх від нафтопродуктів. Закривати горловину автоцистерни кришкою слід обережно, не допускаючи ударів.
12. Водії автоцистерн повинні бути проінструктовані (з видачею посвідчень) про заходи щодо дотримання пожежної безпеки на території підприємства і під час наливання нафтопродуктів до цистерн.
13. Забороняється запускати двигун автоцистерни, що перебуває під наливом.
14. Забороняється запускати двигун автоцистерни у випадках, коли допущено переливання нафтопродукту.
15. У приміщенні розливального відділення не допускається зберігання порожньої і наповненої нафтопродуктом тари, а також сторонніх предметів і обладнання. У приміщенні розливального відділення передбачається головний прохід шириною не менше 2 м. Захаращувати проходи забороняється.
16. Нафтопродукти до бочкотари відпускаються тільки обслуговуючим персоналом підприємства. Перед відпусканням нафтопродуктів обслуговуючий персонал зобов'язаний здійснити огляд тари, що призначена під наливання.
Наливання нафтопродуктів до пошкодженої тари не дозволяється.
Наливати легкозаймисті нафтопродукти слід тільки у металеву тару, пробки якої закручуються та відкручуються спеціальними ключами, виготовленими з матеріалів, що не дають іскор. Наливання легкозаймистих нафтопродуктів до поліетиленової тари забороняється.
Після заповнення нафтопродуктом тару щільно закривають пробками.
7. Пункти збирання і очищення відпрацьованих нафтопродуктів
1. Приймання і відпускання (відвантаження) нафтопродуктів здійснюється відповідальними особами з числа персоналу підприємства або в їх присутності.
Прийом відпрацьованих нафтопродуктів здійснюється партіями (будь-яка кількість однієї групи з одним загальним паспортом якості).
При прийманні відпрацьованих нафтопродуктів обов'язково перевіряється їх в'язкість, температура спалаху, масова частка механічних домішок і води.
Забороняється приймати на регенерацію відпрацьовані нафтопродукти з температурою спалаху менше 100 град.C.
2. Під час зберігання сумішей відпрацьованих нафтопродуктів на резервуарах, у яких вони зберігаються, слід застосовувати таку саму дихальну і запобіжну арматуру, як і на резервуарах для зберігання ЛЗР, а під час зберігання відпрацьованих індустріальних і моторних мастил - як на резервуарах для зберігання мастил.
3. Температура підігріву відпрацьованих нафтопродуктів повинна бути на 15 град.C нижчою за температуру спалаху компонентів, що входять до складу нафтопродуктів.
4. Для зливання або наливання відпрацьованих нафтопродуктів з температурою спалаху 120 град.C і нижче допускається застосовувати тільки закриті зливно-наливні пристрої.
5. Витратні баки відгінного відділення регенераційних установок повинні містити паливо у кількості не більше добової потреби. Ці баки повинні розміщуватися за межами приміщення.
6. Перед розпалюванням форсунок вогневої печі трубопроводи подачі палива до усіх форсунок, що не працюють, мають бути відглушені.
Розпалювати форсунки вогневої печі без попереднього продування камери згоряння і димової труби водяною парою забороняється. Продування здійснюється не менше 15 хвилин після моменту виходу пари з димової труби.
7. Світлова і звукова сигналізація, що сповіщає обслуговуючий персонал про згасання полум'я, утримується у справному стані.
8. На видному місці кожуха центрифуг (сепараторів), що застосовуються для очищення нафтопродуктів від забруднень, зазначаються відомості про максимально допустиму кількість обертів і максимально допустиме значення завантаження.
9. Перед початком роботи перевіряється стан систем подачі інертного газу до забірного простору центрифуг, а також працездатність машини на холостому ходу.
10. Не допускається завантаження центрифуги за наявності у нафтопродукті твердих (таких, що утворюють іскри) частинок або сторонніх твердих предметів.
11. Відкладення, що накопичуються на стінках центрифуги, під час очищення збираються до металевої тари і видаляються з приміщення.
12. Фільтри-преси регенераційних установок встановлюються на металевих рамах і на фундаменті з негорючого матеріалу. Під фільтрами-пресами встановлюються спеціальні металеві деки для збирання розлитого мастила.
13. Під час роботи регенераційної установки не допускається переповнювати збірники гасу; їх необхідно спорожнювати від нафтопродукту після наповнення і наприкінці зміни.
14. Забороняється зберігати у приміщеннях цеху регенерації промаслений спецодяг, промаслений фільтрувальний картон, папір та інші матеріали.
15. Перед пуском у експлуатацію перегінні куби і парові котли пересувних регенераційних установок перевіряються на гідравлічний тиском.
На парових котлах і перегінних кубах встановлюються запобіжні клапани і манометри. Під час роботи пересувних регенераційних установок обслуговуючий персонал повинен постійно стежити за показаннями КВП.
8. Внутрішні технологічні трубопроводи та трубопровідна арматура
1. На трубопроводи, що експлуатуються на території підприємства, складаються технологічні схеми, у яких кожен трубопровід відповідно позначається, а запірна арматура - нумерується.
Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати технологічну схему трубопроводів, місцезнаходження засувок та їх призначення, а також у випадку аварії або пожежі вміти переключати засувки відповідно до розроблених планів ліквідації аварії.
2. Технологічні трубопроводи разом з арматурою, що встановлена на них, під час здавання їх в експлуатацію (також після капітального ремонту) піддаються гідравлічному випробуванню на міцність і щільність з'єднань.
3. За станом кріплень надземних трубопроводів і опор для запобігання їх небезпечному провисанню і деформації встановлюється постійний нагляд. Несправності трубопроводів, підвісок опор негайно усуваються.
4. Не дозволяється очищувати трубопровід від пробок, що утворилися у ньому, за допомогою сталевих прутів тощо, що можуть спричинити іскроутворення від тертя або від ударів по трубі.
5. Для відігрівання трубопроводів і вузлів засувок дозволяється застосовувати лише водяну пару, гарячу воду або нагрітий пісок, а також використовувати електропідігрів.
6. Лотки і тунелі під виробничими будівлями, в яких прокладено технологічні трубопроводи, засипаються піском або іншим негорючим матеріалом.
Не допускається наявність порожнин під вибухопожежонебезпечними приміщеннями.
7. Трубопроводи і запірні пристрої підлягають профілактичному обслуговуванню відповідно до графіка, затвердженого головним інженером підприємства. Результати огляду технічного стану і ремонту трубопроводів фіксуються в журналі експлуатації та ремонту технологічних трубопроводів.
8. Наявність тупикових ділянок на трубопроводах не допускається. У тих випадках, коли улаштування таких ділянок необхідно, за ними здійснюється постійний контроль.
9. Забороняється:
експлуатувати трубопроводи за наявності витікання нафтопродукту;
проводити ремонтні роботи на трубопроводах, заповнених нафтопродуктами;
застосовувати непаспортизовані заглушки для відключення ділянок трубопроводу;
відігрівати трубопроводи і вузли засувок за допомогою відкритого вогню;
застосовувати гнучкі шланги як стаціонарні трубопроводи для транспортування нафтопродуктів, за винятком виконання нестаціонарних операцій (спорожнення трубопроводів від залишків нафтопродукту тощо).
VI. Вимоги пожежної безпеки до допоміжних технологічних об'єктів
1. Дільниці та установки фарбування
1. Фарбування, покриття виробів лаком і емаллю, а також миття і знежирювання деталей з використанням бензинів та інших ЛЗР виконується в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках, забезпечених первинними засобами пожежогасіння.
2. У фарбувальних цехах, фарбоприготувальних відділеннях, на складах лакофарбових матеріалів, у місцях миття та знежирювання деталей з використанням ЛЗР та ГР не допускається виконання робіт, що пов'язані з використанням відкритого вогню та з іскроутворенням (електрогазозварювання, точіння тощо).
3. Лакофарбувальні матеріали повинні надходити до робочого місця у готовому вигляді. Змішувати і розчиняти лаки і фарби слід у спеціально відведеному, ізольованому і добре провітрюваному приміщенні або на відкритому майданчику.
4. Лакофарбувальні матеріали дозволяється зберігати:
у складі при фарбоприготувальному відділенні - у кількості не більше тридобової потреби (дозволяється зберігання лакофарбових матеріалів безпосередньо в приміщенні фарбоприготування без улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує 300 кг);
у цеховій коморі - у кількості, що не перевищує змінну потребу;
на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує ємність фарбонагнітального бака чи стандартної фляги (40 л), причому тара має бути щільно закритою.
5. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо наклеюється наклейка або кріпиться бірка з точною назвою цих матеріалів та даними про пожежонебезпечні властивості.
Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів щільно закривається і зберігається на спеціально відведених майданчиках.
6. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше 2 м облицьовуються негорючим матеріалом, який легко очищається від забруднень.
7. За станом примусової припливно-витяжної вентиляції та системами місцевих відсмоктувань з фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного пофарбування, сушильних камер тощо, якими в обов'язковому порядку обладнуються приміщення фарбувальних та фарбоприготувальних підрозділів, здійснюється постійний технічний нагляд.
Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, якщо відключені системи вентиляції. Необхідно передбачати захисне блокування, яке виключає можливість подавання матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень обладнуються звуковою або світловою сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи.
8. Вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць, фарбувального та сушильного обладнання слід застосовувати у вибухобезпечному виконанні.
9. У разі використання в одній камері різних лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, олійних, алкідних тощо) перед зміною фарби камеру необхідно старанно очищати від залишків фарби іншого типу.
10. У разі ручного фарбування внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) передбачається в них не менше двох отворів (люків) з протилежних боків: один - для витяжки, другий - для підсмоктування свіжого повітря. Пофарбування починається з боку отворів (люків) для витяжки повітря. Об'єм вентильованого повітря розраховується на розведення парів розчинників у середньому до граничнодопустимих концентрацій.
11. Повітря, що відсмоктується від місця фарбування розпиленням (камери, кабіни, ґрати на підлозі), підлягає очищенню від часток горючих фарб і лаків за допомогою гідрофільтрів ("мокрий" спосіб) або інших ефективних пристроїв очищення.
12. Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки розміщуються поза фарбувальними камерами.
Фарборозпилювачі заземлюються.
13. Фарборозпилювачі та шланги в кінці зміни очищаються й промиваються від залишків лакофарбових матеріалів.
Фарбувальні камери очищаються від залишків фарби залежно від її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (коли працює вентиляція).
Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер після накопичення фарби але не рідше одного разу на тиждень, очищаються від залишків фарби та не рідше одного разу за зміну - від фарби, що плаває на поверхні води.
Огляд форсунок гідрофільтрів здійснюється регулярно один раз на добу. За необхідності здійснюється їх очищення.
14. У разі застосування фарбування методом безповітряного розпилення забороняється включати в роботу електронагрівач установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми. Фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового матеріалу, забезпечується на робочому місці попереджувальним написом "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сіткові фільтри установок безповітряного розпилення підлягають перевірці та промиванню не рідше одного разу на тиждень.
15. Робота з ручною електростатичною установкою здійснюється відповідно до вказівок та інструкції з експлуатації цієї установки. Після закінчення роботи висока напруга відключається, після чого система промивається відповідним розчинником.
16. Приміщення для проведення фарбувальних робіт забезпечуються автоматичними сигналізаторами, які попереджають про виникнення в повітрі небезпечних концентрацій розчинників.
17. Не дозволяється:
проводити у фарбоприготувальному відділенні будь-які роботи, крім приготування фарби;
об'єднувати у спільну витяжну систему вентиляційні системи фарбувальних приміщень та фарбоприготувальних відділень, місцеві відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного фарбувального устатковання з вентиляційними системами інших виробництв;
захаращувати фарбоприготувальні відділення та фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральним ганчір'ям тощо;
залишати працюючі фарбувальні установки без нагляду;
готувати фарби і лаки безпосередньо на робочому місці;
застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу, а також речовини й матеріали, на які відсутні характеристики їх пожежної небезпеки.
18. Під час експлуатації фарбувальних дільниць, крім вимог, викладених у цьому підрозділі, необхідно також керуватися вимогами НАПБ А.01.001-2004.
2. Деревообробні дільниці
1. Технологічне обладнання, прилади опалення та електрообладнання деревообробних дільниць необхідно після кожної зміни очищати від пилу тощо.
2. У деревообробних дільницях забороняється: зберігати пиломатеріали у кількості, що перевищує змінну потребу;
залишати після закінчення зміни на робочих місцях відходи виробництва, горючі матеріали тощо.
3. До місць зберігання пиломатеріалів на відкритих площадках забезпечується вільний доступ для пожежної техніки. У протипожежних розривах між штабелями не допускається складувати матеріали, обладнання тощо.
4. Площадки під штабелями пиломатеріалів та лісу перед складуванням очищаються від горючих відходів. У випадку значних нашарувань відходів площадки покриваються шаром піску, гравію чи землі.
5. Підлога закритих складів та площадок під навісами для зберігання пиломатеріалів виготовляється з негорючого матеріалу.
6. Тріски дозволяється зберігати в закритих складах, бункерах та на відкритих майданчиках з основою з негорючого матеріалу.
7. Під час експлуатації деревообробних дільниць, крім вимог, викладених у цьому підрозділі, необхідно також керуватися вимогами НАПБ А.01.001-2004.
3. Автотранспортні цехи
1. Для приміщень та майданчиків зі зберіганням понад 25 одиниць транспорту розробляється спеціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуювання в разі виникнення пожежі.
Цим планом має передбачатися чергування персоналу в нічний час вихідні та святкові (неробочі дні), а також визначатися порядок зберігання ключів запалювання з розрахунком на те, щоб черговий міг скористатися ними в разі необхідності евакуації транспорту.
2. Місця зберігання транспорту забезпечуються буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
3. У приміщеннях, призначених для стоянки і ремонту автомобілів, а також на стоянках автомобілів під навісами і на відкритих площадках забороняється:
проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР;
розміщувати автомобілі у кількості, що перевищує норму, порушувати спосіб їх розстановки, зменшувати відстані між автомобілями, а також між автомобілями і будівлями;
залишати автомобілі з відкритою горловиною бензобаків, а також при витіканні пального та мастила;
зберігати бензин, дизельне пальне, балони із газом (за винятком пального у баках і газу в балонах, що встановлені на автомобілях);
залишати на місцях стоянки завантажені автомобілі;
заправляти автомобілі на місцях стоянки, обслуговування, ремонту (дозволяється лише на заправному пункті або автозаправній станції);
зберігати тару від ЛЗР та ГР;
залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;
підігрівати двигуни за допомогою відкритого вогню;
застосовувати відкритий вогонь для освітлення під час проведення ремонтних та інших робіт;
доручати ТО і керування автомобілем особам, які не мають відповідної кваліфікації;
підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;
встановлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
залишати у транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;
ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), з несправною пневматичною системою гальмування;
подавати в разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;
захаращувати виїзні ворота і проїзди.
4. У приміщеннях для ремонту автомобілів і в допоміжних приміщеннях не допускається ремонтувати автомобілі, в баках яких залишилося пальне (або з балонами, в яких залишився газ), а картери заповнені мастилом, за винятком робіт, що виконуються відповідно до ТО N 1.
5. Кількість виходів з оглядових канав передбачається не менше двох. Допускається один з них виконувати по металевих скобах. Забороняється перекривати транспортними засобами виходи з оглядових канав. Після закінчення роботи оглядові канави підлягають очищенню від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.
Забороняється влаштування оглядових канав та погребів у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.
4. Лабораторії
1. Працівники лабораторій повинні враховувати пожежну небезпеку нафтопродуктів, хімічних речовин і матеріалів, що використовуються, і дотримуватися вимог безпеки під час роботи з ними.
Зберігати у лабораторіях речовини і матеріали необхідно за асортиментом. Не допускається сумісне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може спричинити пожежу або вибух.
2. Обладнання лабораторій встановлюється так, щоб воно не перешкоджало евакуації у випадку пожежі. Ширина мінімально допустимих проходів між обладнанням передбачається не менше 1 м.
3. Для роботи з вибухопожежонебезпечними речовинами застосовуються стелажі, витяжні шафи, столи з негорючим покриттям.
Для роботи з кислотами, лугами та іншими хімічно активними речовинами застосовуються столи і шафи з матеріалів, стійких до їх впливу, з бортиками із негорючого матеріалу (для запобігання пролиттю рідин з поверхні стола або із шафи).
4. Усі роботи в лабораторії, що пов'язані з можливістю виділення токсичних або вибухопожежонебезпечних парів і газів, виконуються тільки у витяжних шафах. Забороняється користуватися витяжними шафами, у яких розбите скло або несправна вентиляція.
5. Припливно-витяжну вентиляцію робочих приміщень лабораторій необхідно постійно утримувати в робочому стані та приводити в дію під час виконання лабораторних робіт.
6. У приміщеннях лабораторій забороняється зберігати проби нафтопродуктів, легкозаймистих та горючих розчинників, кислот та лугів. Не допускається перевищувати кількість добової потреби реактивів, легкозаймистих та горючих розчинників та інших горючих рідин у робочих приміщеннях лабораторій. Ці рідини слід зберігати у металевих шафах (ящиках), які розміщуються з протилежного від виходу боку.
7. Газові і водяні крани на робочих столах і у витяжних шафах розміщуються біля передніх бортів, а штепсельні розетки - з торця столів.
8. Під час підігрівання ЛЗР з використанням відкритого вогню у приміщенні лабораторії повинно перебувати не менше двох осіб.
9. Нафтопродукти, а також інші горючі рідини, які передбачається підігрівати під час аналізу, для запобігання спінюванню і розбризкуванню попередньо зневоднюються.
10. Миття лабораторного посуду здійснюється тільки у спеціально призначених для цього приміщеннях, які обладнані самостійною витяжною вентиляцією, відокремлені від інших приміщень лабораторії протипожежною перегородкою і мають окремий вихід.
Усі приміщення лабораторії постійно утримуються у чистоті, випадково розлиті ЛЗР та ГР негайно прибираються, а місця розливу змиваються гарячою водою.
11. Усі приміщення лабораторії забезпечуються первинними засобами пожежогасіння відповідно до встановлених чинними нормативними документами норм (додаток 2).
12. На відводі від загальної газової магістралі до лабораторії передбачається встановлення крана за межами робочого приміщення у легкодоступному місці. Це місце позначається покажчиком. Про місцезнаходження запірних вентилів газової мережі повинні знати всі працівники лабораторії.
Кожна балонна установка оснащується регулятором (редуктором) для зниження тиску газу.
5. Обчислювальні центри
1. Під час роботи користувач ЕОМ зобов'язаний:
слідкувати за станом ЕОМ та її периферійних пристроїв;
утримувати в чистоті та порядку робоче місце.
2. Забороняється:
експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості впродовж експлуатації, ізоляцією;
застосовувати саморобні подовжувачі;
застосовувати для опалення приміщень саморобне електронагрівальне обладнання, калорифери розжарювання;
користуватися пошкодженими електричними розетками, розгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;
використовувати ЕОМ та периферійні пристрої ЕОМ в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виробників;
використовувати клеми функціонального заземлення для підключення захисного заземлення;
виконувати обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ безпосередньо на робочому місці користувача ЕОМ;
зберігати біля монітора та ЕОМ папір, дискети, інші носії інформації, запасні блоки, деталі тощо, якщо вони не використовуються для поточної роботи;
відключати захисні пристрої, самочинно проводити зміни у конструкції ЕОМ та іншому обладнанні;
працювати з моніторами, в яких під час роботи з'являються нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані тощо;
залишати працюючі ЕОМ та периферійні пристрої без нагляду.
3. Для підключення переносної електроапаратури застосовуються подовжувачі лише заводського виготовлення з гнучким дротом у надійній ізоляції.
4. Тимчасова електропроводка від переносних приладів до джерел живлення виконується найкоротшим шляхом без заплутування дротів у меблях.
5. Допускається застосовувати тільки штепсельні з'єднання та електричні розетки, крім контактів фазового та нульового робочого провідників, які мають спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Неприпустиме підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ до звичайної двопровідної електромережі, в тому числі - з використанням перехідних пристроїв.
6. Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них відключаються від мережі.
7. Не рідше одного разу на квартал очищуються від пилу агрегати та вузли, кабельні канали тощо.
8. У разі виникнення загоряння користувач негайно відключає живлення від ЕОМ та їх периферійних пристроїв, викликає пожежну охорону об'єкта або підрозділи МНС, доповідає про подію безпосередньому керівнику та здійснює заходи щодо гасіння пожежі за допомогою порошкового або вуглекислотного вогнегасника.
6. Матеріальні склади, площадки для зберігання тари
1. Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів враховуються їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окиснення, самонагрівання, займання в разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.
Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.
2. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, прибираються до кінця робочого дня.
3. У складських приміщеннях допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше 1 м. Конструкції стелажів (у тому числі полиць) висотою більше 3 м виконуються з негорючих матеріалів.
У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали укладаються у штабелі. Проти дверних отворів залишаються проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями передбачається не менше 1 м.
Ширина проходів та місця штабельного зберігання позначаються нанесеними на підлозі обмежувальними лініями, які добре видно.
Відстань між стінами та штабелями передбачається не менше 0,8 м.
4. На зовнішньому боці дверей (воріт) складських приміщень, в яких зберігаються пожежовибухонебезпечні вироби, речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники, балони з газом тощо), вивішується інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, які слід вживати під час гасіння пожежі.
5. У складських приміщеннях не дозволяється:
зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення;
стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;
експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;
влаштування чергового освітлення;
встановлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;
зберігання кислот у місцях, де можливе їх торкання з деревиною соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання забезпечуються готовими розчинами крейди, вапна або соди);
зберігання рослинних масел разом з будь-якими іншими горючими матеріалами;
застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників.
6. Зберігання порожньої тари, що була у вжитку і забруднена нафтопродуктами, здійснюється на відкритій площадці з твердим покриттям.
7. Порожню дерев'яну або пластмасову тару на площадках допускається розміщувати на території складів у штабелях. Штабелі тари не повинні бути більше 25 м за довжиною, 15 м за шириною і 5,5 м за висотою. Відстань між штабелями сусідніх площадок передбачається не менше 15 м. Розміщення тари у штабелі за висотою допускається не більше як у чотири яруси.
7. Склади балонів з газами
1. Балони з газами зберігаються у спеціальних складах або на площадках, захищених від дії опадів та сонячного проміння.
2. Зберігання балонів з горючими газами дозволяється тільки в одноповерхових будівлях з покриттям, яке легко скидається.
Покриття підлоги та рамп складів виготовляється з матеріалів, які не утворюють іскор під час удару.
Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу фарбуються білою фарбою або обладнуються сонцезахисними пристроями.
3. У разі зберігання балонів на відкритих площадках споруди, які захищають їх від впливу опадів та сонячного проміння, улаштовуються з негорючих матеріалів.
4. Балони з горючими газами зберігаються окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окисниками. Зовнішня поверхня балонів фарбується в установлений для певного газу колір. Дозволяється спільне зберігання на відкритих майданчиках балонів з різними продуктами розділення повітря. При цьому місця для зберігання балонів з різними продуктами розділення повітря відокремлюються одне від одного негорючими бар'єрами висотою 1,5 м.
5. Під час зберігання і транспортування балонів з киснем не можна допускати потрапляння на них жиру та контакту арматури з промасленими матеріалами.
Під час кантування балонів з киснем забороняється братися руками за вентилі.
6. Балони, з яких виявлено витікання газу, негайно прибираються зі складу в безпечне місце.
7. Приміщення для зберігання балонів з горючими газами обладнуються газовими аналізаторами, а за їх відсутності адміністрацією підприємства встановлюється порядок відбирання та контролю проб повітря.
8. Балони з горючими газами, що мають башмаки, зберігаються у вертикальному положенні у спеціальних гніздах, клітках або інших пристроях, що виключають їх падіння.
Балони, які не мають башмаків, зберігаються в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Всі вентилі закриваються запобіжними ковпаками і повертаються в один бік. Висота штабеля не повинна перевищувати 1,5 м.
Між рядами балонів у штабелі розміщають прокладки для запобігання розкачуванню балонів та доторканню їх між собою.
9. На складах для зберігання балонів з горючими газами примусова вентиляція, що забезпечує безпечні концентрації газів, постійно підтримується у робочому стані.
У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами вивішуються таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати для гасіння пожежі.
Обслуговуючий персонал підприємства повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
10. Не дозволяється:
зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання предметів у складах балонів з газами;
транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок;
зберігання балонів із пошкодженим корпусом (вм'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду;
зберігання балонів з горючими газами та окисниками у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів;
удари балонів між собою під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;
розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими газами; зберігання в будівлі складу більше 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);
допуск до складу балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами;
перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчиненими газами (норма заповнення та методи її контролю зазначаються в інструкції).
VII. Вимоги пожежної безпеки до автозаправних станцій
1. Загальні вимоги до автозаправних станцій
1. Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки АЗС несуть їх власники, відповідно до чинного законодавства. До роботи на АЗС допускаються особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають про це відповідне посвідчення відповідно до НАПБ Б.02.005-2003.
2. Протипожежні розриви від АЗС до прилеглих будинків, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будинками та устаткованням на території станцій постійно утримуються в чистоті та звільняються від горючих речовин та матеріалів.
3. У випадку розміщення АЗС поблизу посадок сільськогосподарських культур, лісових масивів, паркових насаджень тощо, по яких можливе поширення вогню, по периметру межі АЗС зорюється смуга землі шириною не менше 5 м (якщо не передбачене наземне покриття, виконане з матеріалів, що не поширюють вогонь по своїй поверхні, такої ж ширини).
4. Не допускається озеленення території АЗС кущами та деревами що виділяють при цвітінні волокнисті матеріали та пухнасте насіння.
5. Ступінь заповнення резервуарів рідким паливом не повинен перевищувати 95 % їх внутрішнього геометричного об'єму.
6. Захист від статичної електрики основного та допоміжного технологічного обладнання постійно контролюється та утримується у справному стані.
7. Очищення внутрішньої поверхні резервуарів та трубопроводів виконується пожежобезпечним способом згідно з графіком.
8. Під час експлуатації АЗС не допускається повне випорожнення резервуарів з бензином (мінімальний рівень бензину у резервуарі повинен становити не менш 5 % від номінального рівня наповнення резервуара), за винятком випадків, коли випорожнення виконується для очищення резервуарів, перевірки стану їх внутрішніх стінок, виконання ремонтних робіт, зміни виду палива тощо.
9. Зміні виду палива (бензин - дизельне паливо) у резервуарах АЗС передує їх повна очистка від попереднього продукту та відповідна зміна напису із зазначенням виду палива, що зберігається, на корпусі наземного резервуара або на видимих місцях трубопроводів наливу підземних резервуарів - у муфти для під'єднання зливного рукава автоцистерни.
10. Для збирання використаних обтиральних матеріалів та забрудненого нафтопродуктами піску встановлюються металеві ящики з металевими кришками, що щільно закриваються і не утворюють іскор. Ящики встановлюються у зонах сміттєзбірників на відкритому повітрі та регулярно звільняються від забруднених нафтопродуктами матеріалів та піску.
11. АЗС оснащуються жорсткою буксирною штангою довжиною не менш 3 м для евакуації транспортних засобів з території АЗС у випадку пожежі.