Про затвердження Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів

Відповідно до статті 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів"

1. Затвердити Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, що додається.

2. Управлінню технічного регулювання забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Дозволити суб'єктам господарювання використовувати пакувальні матеріали та етикетки, виконані без урахування вимог Технічного регламенту, протягом 18 місяців з дня набрання ним чинності.

Продукти харчування, пакувальні матеріали та етикетки яких виконані без урахування вимог Технічного регламенту, виготовлені та/або введені в обіг не пізніше ніж через 9 місяців з дня набрання чинності Технічним регламентом, залишаються в обігу на ринку України до закінчення строку придатності таких продуктів.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості":

4.1. Переглянути національний стандарт ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила".

4.2. Забезпечити опублікування цього наказу в черговому виданні щомісячного інформаційного покажчика "Стандарти".

4.3. Довести цей наказ до технічних комітетів стандартизації та організацій-розробників національних стандартів на харчову продукцію.

5. Технічним комітетам стандартизації та організаціям-розробникам національних стандартів на харчову продукцію привести свої нормативні документи у відповідність з вимогами Технічного регламенту.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Гончаренка В.В.

7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

8. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Цей Технічний регламент, розроблений відповідно до вимог Законів України "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про захист прав споживачів", а також положень Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року N 2000/13/ЄС про наближення законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування і Директиви Комісії від 30 січня 2008 року N 2008/5/ЄС щодо обов'язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої докладної інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради, визначає загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні.

2. Вимоги цього Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) (далі - маркування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим аналогічним закладам).

Для окремих видів розфасованих харчових продуктів відповідними актами законодавства, а в разі їх відсутності - нормативними документами можуть установлюватися додаткові вимоги до їх маркування, крім тих, що передбачені цим Технічним регламентом.

Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на маркування алкогольних напоїв, яке здійснюється відповідно до законодавства.

3. У цьому Технічному регламенті терміни вживаються у такому значенні:

інгредієнт (складник) - будь-яка речовина, у тому числі харчова добавка і фермент, які використовуються під час виробництва чи приготування харчового продукту і залишається в остаточному харчовому продукті навіть у зміненій формі;

маркування - усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів;

розфасований харчовий продукт - окрема одиниця харчового продукту, що реалізується кінцевому споживачу та закладам ресторанного господарства в окремому споживчому пакованні у такий спосіб, що її вміст неможливо змінити, не відкривши або не пошкодивши упаковки (далі - харчовий продукт).

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про захист прав споживачів", "Про молоко та молочні продукти".

4. Маркування харчових продуктів виконується українською мовою, а у разі необхідності додатково може бути нанесене також іншими мовами.

5. Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні:

а) вводити в оману споживача стосовно:

характеристик харчового продукту, зокрема його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових характеристик придатності (зберігання), походження, способу виробництва чи одержання;

необґрунтованого зазначення інформації про властивості харчового продукту, яких у нього немає;

повідомлення щодо особливих властивостей харчового продукту, хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості;

б) містити інформацію щодо наявності у харчовому продукті (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок) властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання або посилатися на такі властивості.

Зазначені обмеження поширюються також на рекламу харчових продуктів, оформлення харчових продуктів, зокрема на їх форму, зовнішній вигляд або упаковку, використаний пакувальний матеріал та місце їх розміщення для продажу.

6. Вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов'язкову інформацію:

1) назву харчового продукту;

2) склад харчового продукту;

3) кількість окремих інгредієнтів (класу інгредієнтів) для випадків, що визначені в пункті 18 цього Технічного регламенту;

4) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру;

5) часові характеристики придатності харчового продукту;

6) умови зберігання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов зберігання;

7) умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання;

8) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника або гарячої лінії, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера;

9) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник;

10) номер партії виробництва;

11) інформацію про генетично модифіковані організми в складі харчового продукту (відповідно до чинного законодавства);

12) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні, якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача;

13) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичну цінність (калорійність) виражену в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;

14) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;

15) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Крім того, маркування може містити рекомендації до застосування, якщо за їх відсутності споживач не зможе відповідним чином використовувати продукт харчування.

7. Назва харчового продукту повинна бути зрозумілою для споживача, конкретно та точно характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, надавати можливість відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних видів харчових продуктів.

Назва харчового продукту повинна відповідати назві, установленій нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - установленій нормативними документами, або відповідати усталеним назвам харчових продуктів, що застосовуються в країні, а в разі їх відсутності - як назва харчового продукту застосовується опис продукту, а в разі потреби - і опис його застосування, який є досить точним для того, щоб надати покупцеві можливість визначити вид продукту харчування і відрізнити його від інших аналогічних продуктів.

Назву продукту встановлює виробник з урахуванням вимог цього Технічного регламенту.

Назва харчового продукту може бути доповнена комерційною (фірмовою) назвою, яка може бути зазначена літерами латинської абетки, та/або знаком для товарів і послуг.

Комерційна (фірмова) назва продукту не характеризує продукт, його властивості, проте дає змогу відрізняти його від інших аналогічних продуктів, близьких за складом і органолептичними показниками.

Комерційна (фірмова) назва та знак для товарів і послуг не можуть заміняти назву харчового продукту.

До назви продукту необхідно долучати інформацію щодо характерних властивостей, фізичного стану продукту або спеціального оброблення, якому піддавався харчовий продукт (наприклад, порошкоподібний, сухий, концентрований, заморожений, копчений, пастеризований, охолоджений, стерилізований тощо), якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача.

Для харчових продуктів, які безпосередньо або їх інгредієнти (складники) піддавались обробці іонізувальним опромінюванням, поряд з назвою обов'язково зазначають "опромінено" або "оброблено іонізувальним опроміненням".

Для риби та морепродуктів, вирощених у штучних умовах, поряд з їх назвою обов'язково зазначають "вирощено в умовах аквакультури".

Поряд з назвою харчового продукту або в кінці переліку його інгредієнтів повинна бути зазначена відповідна додаткова інформація, передбачена додатком 5 до цього Технічного регламенту.

8. Назва імпортованого харчового продукту, під якою його виробляють та реалізують на території країни-виробника і яка не є традиційною для України (наприклад тортолліні, каппеллетті, равіолі, мате, лечо тощо), повинна супроводжуватись під час реалізації цього харчового продукту на території України описовою інформацією з рекомендаціями щодо вживання або приготування цього харчового продукту.

У разі якщо назва імпортованого харчового продукту дуже відрізняється з огляду на свій склад чи умови виробництва від харчового продукту, відомого під такою самою назвою в Україні, вона не повинна зазначатись у маркуванні цього харчового продукту.

9. Склад харчового продукту - це перелік всіх інгредієнтів цього продукту, який зазначається в маркуванні харчового продукту з урахуванням вимог цього пункту та згідно з додатками 1-5 до цього Технічного регламенту.

Перелік усіх інгредієнтів зазначають у порядку зменшення їх масової частки, яка була використана в процесі виробництва або приготування харчового продукту. Перед переліком інгредієнтів наводиться заголовок "Склад:".

Зазначений перелік наводять для всіх харчових продуктів.

У разі якщо інгредієнт харчового продукту в свою чергу складається з кількох інгредієнтів, вони також вважаються інгредієнтами цього харчового продукту.

10. Зазначення складу харчового продукту в маркуванні є необов'язковим для:

свіжих фруктів, ягід і овочів (включаючи картоплю), які не очищені, не нарізані або не оброблені жодним способом;

бутильованих мінеральних та питних вод з додаванням діоксиду вуглецю, якщо назва харчового продукту містить інформацію щодо стану води за ступенем насичення діоксидом вуглецю ("слабогазована", "середньогазована" чи "сильногазована") або діоксид вуглецю є невід'ємною складовою води;

оцту, отриманого з одного виду сировини без використання інших інгредієнтів, із зазначенням природи походження сировини;

сиру кисломолочного, кисломолочних продуктів, молока і вершків за умови, що в процесі їх виробництва не використовували ніякий інший інгредієнт, крім ферментів і мікроорганізмів, необхідних для ферментації, або солі, необхідної для вироблення кисломолочного сиру;

харчових продуктів, що складаються виключно з одного інгредієнта, у разі якщо назва продукту збігається з назвою інгредієнта або дозволяє однозначно визначити цей інгредієнт.

11. Інгредієнтами харчового продукту не вважають:

а) речовини, які в процесі виробництва тимчасово видаляли з харчового продукту, а потім знову в нього вводили, не перевищуючи його первісну частку в кількісному відношенні;

б) харчові добавки і ферменти, які входили до складу одного або декількох інгредієнтів цього харчового продукту, якщо вони не виконують технологічної функції у кінцевому продукті або використовувались як допоміжний матеріал для виробництва або переробки харчового продукту;

в) речовини, які не є харчовими добавками, але були використані під час виробництва або приготування харчового продукту як допоміжний матеріал для виробництва, навіть якщо вони залишаються у кінцевому продукті у зміненій формі;

г) речовини, які використовуються в необхідних обов'язкових кількостях як розчинники або носії для харчових добавок або ферментів чи ароматизаторів;

ґ) консервуючі гази, що використовуються під час пакування харчових продуктів. Однак споживачі обов'язково повинні бути поінформовані про використання таких газів, щоб зрозуміти, чому придбані ними продукти харчування мають довший строк придатності, ніж аналогічні продукти, упаковані іншим способом. Маркування харчових продуктів, пакування яких виконувалось із застосуванням консервуючих газів, повинно містити відповідну інформацію згідно з додатком 5 до цього Технічного регламенту.

12. Відхилення від правил зазначення інгредієнтів у порядку зменшення їх масової частки, яка була використана в процесі виробництва або приготування харчового продукту, у переліку інгредієнтів допускаються в таких випадках:

а) додані воду та леткі інгредієнти зазначають у переліку інгредієнтів залежно від їх масової частки у кінцевому (виготовленому) харчовому продукті.

Зазначення доданої води у переліку інгредієнтів не обов'язкове у разі, якщо:

її вміст становить не більше 5 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту;

воду використовують у процесі виробництва або приготування харчового продукту виключно для відновлення концентрованого або зневодненого інгредієнта;

вода входить до складу рідких інгредієнтів (наприклад, розсіл, маринад, тузлук тощо), які зазвичай не використовуються для споживання;

б) інгредієнти, використані в концентрованій або зневодненій формі і повернуті в процесі виготовлення продукту у свій первісний стан, допускається зазначати в переліку інгредієнтів відповідно до їх масової частки до того, як їх сконцентрували або висушили;

в) суміші фруктів, ягід, овочів, грибів, масова частка жодної з яких суттєво не домінує в кількості харчового продукту і які використовуються у пропорціях, що можуть змінюватися, зазначають у переліку інгредієнтів цього харчового продукту словами "фрукти", "ягоди", "овочі" або "гриби" із зазначенням слів "у змінній пропорції", після яких у дужках наводяться назви видів фруктів, ягід, овочів, грибів, що використані у суміші.

У цьому випадку сама суміш фруктів, ягід, овочів, грибів зазначається у переліку інгредієнтів харчового продукту залежно від масової частки всієї суміші у кількості цього харчового продукту;

г) у переліку інгредієнтів сумішей прянощів та сумішей пряних трав назви видів прянощів та видів пряних трав, масова частка жодної з яких суттєво не домінує в кількості нетто всієї суміші, перераховуються в будь-якій послідовності в дужках після слів "у змінній пропорції";

ґ) інгредієнти харчових продуктів, що реалізують у концентрованій або зневодненій формі і які необхідно готувати з додаванням води, зазначають у переліку інгредієнтів відповідно до вмісту їх масової частки у кількості нетто приготованого харчового продукту за умови, що перелік цих інгредієнтів супроводжується інформацією "інгредієнти приготованого продукту" або "інгредієнти готового до вживання продукту";

д) інгредієнти, масова частка яких становить менше 2 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту, перераховуються в переліку інгредієнтів харчового продукту після всіх інших його інгредієнтів у будь-якій послідовності;

е) взаємозамінні та подібні інгредієнти, хоча б один з яких може бути використаним під час виробництва чи приготування харчового продукту, не змінюючи складу, виду або вартості кінцевого (виготовленого) харчового продукту, і масова частка яких становить менше 2 % від кількості нетто цього кінцевого (виготовленого) харчового продукту, можуть зазначатись у переліку його інгредієнтів словами "містить ... та/або ...". Це не поширюється на харчові добавки або інгредієнти, що наведені в додатку 4 до цього Технічного регламенту.

13. Інгредієнти харчового продукту зазначають у переліку інгредієнтів під своїми назвами.

Включені до додатка 1 до цього Технічного регламенту інгредієнти, які є складовими іншого харчового продукту, зазначають у переліку інгредієнтів цього харчового продукту під назвою класу інгредієнтів, до якого вони належать. Позначення інгредієнта з назвою класу інгредієнтів "крохмаль" у переліку інгредієнтів харчового продукту треба завжди доповнювати зазначенням назви конкретної рослинної сировини, з якої він отриманий, якщо цей інгредієнт може містити клейковину.

Інгредієнти, які включені до додатка 2 до цього Технічного регламенту, зазначають у переліку інгредієнтів харчового продукту під назвою класу інгредієнтів, за якою йде їх спеціальна назва (хімічна чи торговельна), або індекс відповідно до Європейської цифрової системи (Е), або INS-номер. У разі якщо інгредієнт належить до декількох класів інгредієнтів, то в переліку інгредієнтів харчового продукту зазначають назву того класу інгредієнтів, який відповідає основній функції цього інгредієнта у цьому продукті. Позначення інгредієнта під назвою класу інгредієнтів "модифікований крохмаль" у переліку інгредієнтів харчового продукту завжди доповнюють зазначенням назви конкретної рослинної сировини, з якої він отриманий, якщо цей інгредієнт може містити клейковину.

Ароматизатори зазначаються в переліку інгредієнтів харчового продукту згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Ферменти, крім зазначених у підпункті "б" пункту 11 цього Технічного регламенту, зазначають у переліку інгредієнтів харчового продукту під назвою класу, за якою йде їх спеціальна назва.

14. Інгредієнт харчового продукту, який складається з двох чи більше складників, може бути зазначений у переліку інгредієнтів цього харчового продукту під своєю спеціальною назвою. У цьому випадку безпосередньо після назви такого інгредієнта наводять (у дужках) перелік його складників у порядку зменшення їх масової частки.

Допускається не зазначати перелік інгредієнтів складного інгредієнта в разі, якщо:

загальна кількість складного інгредієнта не перевищує 2% кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту. Однак це положення не поширюється на харчові добавки (крім харчових добавок, зазначених у підпункті "б" пункту 11 цього Технічного регламенту) та інгредієнти, наведені в додатку 4 до цього Технічного регламенту;

загальна кількість складного інгредієнта, що складається із сумішей прянощів та/або сумішей пряних трав, не перевищує 2% кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту. Однак це положення не поширюється на харчові добавки (крім харчових добавок, зазначених у підпункті "б" пункту 11 цього Технічного регламенту) та інгредієнти, наведені в додатку 4 до цього Технічного регламенту;

складний інгредієнт є продуктом харчування, для якого згідно із законодавством не вимагається зазначати перелік його інгредієнтів.

15. Інгредієнти, які включені до додатка 4 до цього Технічного регламенту, у тому числі ті, які були отримані з цих інгредієнтів та були використані під час виробництва або виготовлення харчового продукту, навіть якщо вони містяться в кінцевому (виготовленому) харчовому продукті в зміненій формі, повинні обов'язково зазначатись у маркуванні цього харчового продукту під своєю назвою одним з таких способів:

у переліку його інгредієнтів;

безпосередньо поряд з назвою харчового продукту.

Будь-яка речовина, що була використана під час виробництва або виготовлення харчового продукту, навіть якщо вона міститься в кінцевому (виготовленому) харчовому продукті у зміненій формі, яка отримана з інгредієнтів, наведених у додатку 4 до цього Технічного регламенту, у тому числі та, яка була отримана з цих інгредієнтів, вважається інгредієнтом цього харчового продукту і повинна обов'язково зазначатись у маркуванні цього харчового продукту під назвою інгредієнта, з якого вона отримана. Зазначена вимога поширюється також на інгредієнти, які зазначені у підпунктах "б", "в" та "г" пункту 11 цього Технічного регламенту.

16. Маркування харчових продуктів має містити детальну інформацію про наявність у складі підсолоджувачів.

Маркування кондитерських виробів та напоїв, до складу яких входять гліциризинова кислота (сапонін) або солі хлористого амонію, має містити детальну інформацію про наявність у складі цих харчових продуктів таких речовин.

Спосіб зазначення такої детальної інформації наведений у додатку 5 до цього Технічного регламенту.

17. Порядок зазначення в складі харчового продукту інформації про генетично модифіковані організми визначається чинним законодавством.

18. Кількість окремого інгредієнта (класу інгредієнтів), використану під час виробництва або приготування харчового продукту, обов'язково зазначають у маркуванні цього харчового продукту у разі, якщо:

цей інгредієнт (клас інгредієнтів), зазначений у назві харчового продукту, або зазвичай пов'язується споживачем із цим продуктом, або

цей інгредієнт (клас інгредієнтів) виділяється на маркуванні харчового продукту словами, малюнками, графічним зображенням, або

кількість цього інгредієнта (класу інгредієнтів) є суттєвою для смакових якостей певного харчового продукту та для того, щоб відрізнити його від інших харчових продуктів, з якими його можна переплутати через назву або вигляд.

Кількість окремого інгредієнта (класу інгредієнтів), виражена у відсотках, має відповідати його кількості, яка використана під час виробництва або приготування харчового продукту, і повинна зазначатись одним із таких способів:

у назві харчового продукту;

безпосередньо поряд з назвою харчового продукту;

у переліку інгредієнтів харчового продукту поряд із позначенням назви цього інгредієнта або категорії інгредієнтів.

Зазначення кількості інгредієнта (класу інгредієнтів) у перерахованих вище випадках не обов'язкове, якщо:

кількість у сухому вигляді цього інгредієнта (класу інгредієнтів) зазначена відповідно до пункту 22 цього Технічного регламенту;

кількість зазначеного у назві харчового продукту інгредієнта істотно не впливає на характеристики продукту і не відрізняє його від подібних продуктів;

це випадки, згадані у підпунктах "в" та "г" пункту 12 цього Технічного регламенту;

цей інгредієнт (клас інгредієнтів) додається в невеликих кількостях з метою надання смаку та/або аромату.

19. Кількість харчового продукту зазначається у його маркуванні словами:

"Об'єм ..."- в одиницях об'єму для рідких харчових продуктів (окрім олій, маргаринів м'яких, майонезів, молока питного, сметани, кефіру, меду);

Маса нетто ..." - в одиницях маси для інших харчових продуктів, у тому числі для олій, маргаринів м'яких, майонезів, молока питного, сметани, кефіру, морозива, меду;

"Кількість ..." для продукту, який реалізується поштучно.

Кількість харчового продукту в його маркуванні зазначається позначенням номінальної кількості харчового продукту із зазначенням граничнодопустимих відхилень від номінальної кількості, або зазначається нормативний документ, за яким їх установлено, або зазначається знак відповідності "е" згідно з чинним законодавством.

Одиниці виміру кількості харчового продукту у його маркуванні вказуються в метричній системі мір і встановлюються чинними в Україні нормативно-правовими актами.

20. Маса нетто (об'єм) однієї упаковки харчового продукту, яка складається з двох і більше однакових упаковок окремо розфасованих харчових продуктів, кожна з яких однакової кількості, зазначається разом із позначенням кількості кожної окремої упаковки харчового продукту і загальної кількості таких упаковок.

Масу нетто упаковки допускається не зазначати, якщо загальне число окремих упаковок можна чітко розрізнити і легко підрахувати ззовні через пакування, за умови, що масу нетто однієї окремої упаковки харчового продукту чітко видно ззовні.

21. Маса нетто (об'єм) однієї упаковки харчового продукту, яка складається з двох і більше однакових упаковок окремо розфасованих харчових продуктів, кожна з яких не призначена для окремої реалізації, зазначається разом із позначенням загальної кількості таких окремих упаковок.

22. У разі реалізації твердого харчового продукту, який знаходиться в рідкому середовищі, в його маркуванні, окрім загальної кількості цього харчового продукту, необхідно зазначати кількість основного харчового продукту.

Рідким середовищем у такому випадку вважаються рідини та харчові продукти (заморожені або свіжоморожені, а також їхні суміші) за умови, якщо вони стосовно основного харчового продукту відіграють другорядну роль для його виробництва або приготування (наприклад вода, водні сольові розчини, розсол, харчові (фруктові) кислоти у водному розчині, оцет, водні розчини цукру, водні розчини інших підсолоджувачів, фруктові або овочеві соки для консервування фруктів або овочів).

23. Інформацію про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні зазначають одним із таких способів:

кінцева дата споживання;

дата виробництва та строк придатності.

Дата виробництва складається з позначення години, дня, місяця і року (дня, місяця і року або місяця і року) у хронологічній послідовності, між якими проставляються розділові знаки (крапка, коса риска тощо) або робиться інтервал.

Кінцеву дату споживання позначають словами "Вжити до (дата)" або "Придатний до (дата)". При цьому зазначається або безпосередньо дата, або посилання на місце в маркуванні, де вона зазначена.

Дата складається з позначення дня, місяця і в разі потреби року у хронологічній послідовності, між якими проставляються розділові знаки (крапка, коса риска тощо) або робиться інтервал.

Для позначення дати досить зазначення:

дня, якщо строк придатності не перевищує 72 години;

дня і місяця, якщо строк придатності харчового продукту не перевищує три місяці;

місяця та року, якщо строк придатності харчового продукту становить понад три місяці.

Строк придатності харчового продукту позначають словами "строк придатності (годин, діб, місяців або років)" або "придатний (годин, діб, місяців або років)".

У харчових продуктах, що з погляду мікробіології є швидкопсувними, мінімальний строк придатності заміняється кінцевою датою споживання.

24. Зазначення інформації про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні не обов'язкове для:

свіжих фруктів, ягід і овочів, картоплі, які не очищені від шкірки, не нарізані або не оброблені жодним способом (за винятком зародків насіння і стручкових плодів (наприклад, пагонів бобових));

оцту;

кухонної солі, окрім йодованої;

цукру у твердій формі;

безалкогольних напоїв, фруктових соків, фруктових нектарів в окремих місткостях ємністю більше ніж 5 л, які постачаються виключно закладам ресторанного господарства;

хлібобулочних або кондитерських виробів, які виходячи з характеру їхньої начинки звичайно споживаються протягом 24-х годин після виготовлення;

кондитерських виробів, що складаються майже цілком з ароматизованого цукру та цукру, обробленого за допомогою барвників, які постачаються виключно закладам ресторанного господарства;

жувальних гумок;

м'якого морозива, яке виготовляється в закладах ресторанного господарства і одразу ж реалізується.

25. Умови зберігання харчового продукту, що зазначаються в його маркуванні, повинні містити інформацію щодо умов, яких необхідно дотримуватись для того, щоб цей харчовий продукт зберігав свої властивості протягом зазначеного в його маркуванні строку придатності. Зазначені в маркуванні умови зберігання харчового продукту повинні враховувати особливості пакувальних матеріалів, зберігання і реалізації продукту.

26. У маркуванні імпортованих харчових продуктів назва або позначення торгової марки, що зареєстровані відповідно до законодавства, адреса (крім назви країни-виробника) можуть бути нанесені мовою країни-виробника.

27. Інформація щодо походження харчового продукту зазначається у його маркуванні позначенням назви місця його походження.

Назвою місця походження харчового продукту є назва країни, населеного пункту, географічної місцевості (об'єкта).

Для зазначення назви місця походження харчового продукту допускається використання історичної назви географічної місцевості (об'єкта).

У разі якщо харчовий продукт піддавався переробці, в результаті якої змінено властивості продукту, країною походження продукту вважається та країна, у якій здійснювалась переробка.

28. Рекомендації з вживання або приготування харчових продуктів повинні містити інформацію щодо правильного застосування цього продукту так, щоб цей харчовий продукт був використаний його споживачем за призначенням.

29. Інформацію про поживну (харчову) цінність зазначають у маркуванні харчового продукту як кількісні відомості, призначені для інформування споживача про поживні властивості продукту та енергетичну цінність (калорійність).

Інформація про поживну (харчову) цінність та енергетичну цінність (калорійність) повинна містити:

інформацію про енергетичну цінність (калорійність) в кілоджоулях (кДж) та/або кілокалоріях (ккал) на 100 грамів або 100 мл продукту;

інформацію про поживну (харчову) цінність, а саме: кількість білків, жирів, вуглеводів у грамах (г) на 100 грамів або 100 мл продукту.

Інформацію про вміст білків, вуглеводів, жирів і енергетичну цінність (калорійність) можна не наводити, якщо їхня кількість в одноразовій порції або в 100 г (100 мл) харчового продукту становить менше 2 % від добової норми.

У маркуванні харчового продукту його поживну (харчову) цінність зазначають поруч з енергетичною цінністю (калорійністю) харчового продукту.

Поживну (харчову) цінність та енергетичну цінність (калорійність) не обов'язково зазначати для чаю, кави, оцту, мінеральної та питної води, кухонної солі, харчових добавок, ароматизаторів, спецій, прянощів.

30. Вимоги щодо порядку зазначення в маркуванні харчового продукту інформації стосовно застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення визначаються чинним законодавством.

31. Назву харчового продукту необхідно зазначати на упаковці або етикетці (контретикетці, кольєретці, стікері, ярлику), доданій до нього, шрифтом не меншим ніж 2 мм, а всю іншу обов'язкову інформацію в маркуванні розфасованого харчового продукту, перераховану в пункті 6 цього Технічного регламенту, шрифтом не меншим ніж 0,8 мм.

Обов'язкову інформацію в маркуванні, передбачену пунктом 6 цього Технічного регламенту, треба розташовувати в помітному місці так, щоб вона була видимою і незмивною. У жодному разі ця інформація не повинна розміщуватись у прихованому, недоступному місці або затінюватись чи перекриватись іншими написами або графічними зображеннями.

Назву, кількість харчового продукту у його маркуванні розташовують в однаковій зоні видимості.

32. Назва, кількість та часові характеристики придатності харчового продукту є обов'язковою інформацією маркування харчових продуктів, які реалізуються в скляних ємностях, що призначені для повторного використання, маркування яких виконане незмивними фарбами безпосередньо на цій ємності, і які внаслідок цього не мають етикетки, кільцеподібних елементів пакування, а також якщо ці ємності мають площу поверхні менше 10 кв.см. Інша інформація, передбачена пунктом 6 цього Технічного регламенту, повинна бути доступна споживачам у місцях реалізації такої продукції.

Якщо на пакованні харчових продуктів невеликих розмірів (площа одного боку не перевищує 10 кв.см) неможливо нанести повністю необхідний текст інформації щодо продукту, тоді на пакованні продукту обов'язково зазначають назву, кількість та часові характеристики придатності цього харчового продукту, а всю іншу інформацію, передбачену пунктом 6 цього Технічного регламенту, необхідно розташовувати на аркуші-вкладці, який додають до кожної індивідуальної або групової одиниці паковання.

33. Нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов'язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які:

реалізуються кінцевому споживачу або в закладах ресторанного господарства без розфасовки;

розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації;

розфасовуються безпосередньо перед їх реалізацією.

34. Вимоги цього Технічного регламенту не застосовуються до харчових продуктів, які реалізуються в рекламному (сувенірному) пакуванні, такому як фігурки, статуетки або подарунки, якщо вимоги до їх маркування встановлені чинним законодавством.

35. Контроль за дотриманням відповідності маркування харчових продуктів вимогам цього Технічного регламенту здійснюється у встановленому законодавством порядку.