Інструменти перукарні (помазки, леза бритв) замочують у 3% розчині хлораміну протягом 30 хв., потім промивають проточною водою й висушують.
2.5.11. Особи, уражені гноячковими та грибковими захворюваннями шкіри, миються окремо від інших в останню чергу, після чого в бані проводиться дезінфекція 2% лужним розчином (неочищеної соди) або 3% освітленим розчином хлорного вапна з експозицією не менше як 30 хв.
Підслідні та засуджені, які перебувають під наглядом з приводу туберкульозу, миються окремо у спеціально відведений для них день, після чого в бані проводиться заключна дезінфекція.
2.5.12. Забруднену білизну з бані, а також постільну білизну безпосередньо з гуртожитків відвозять до пральні.
2.5.13. Планування приміщень пралень та розміщення спеціального устаткування слід робити так, щоб забезпечувати безперервність і послідовність технологічного процесу й не допускати контакту чистої та забрудненої, сухої та вологої білизни.
На брудній половині пральні розміщують цех для приймання і сортування білизни.
У чистій половині передбачаються цехи: пральний, сушильно-прасувальний, ремонтний та для видачі білизни.
Між чистою і брудною половинами має бути санітарний шлюз, що має з обох половин вхід, а також душова, гардероб, туалет.
Приміщення чистої половини ізолюється від приміщень брудної капітальною стіною або перегородкою. Температура повітря в усіх цехах повинна становити від +15 град.C до +20 град.C, відносна вологість у пральному цеху - не більше як 70%, а в сушильно-прасувальному - не більше як 60%.
Білизна, що надходить до пральні, сортується за виглядом та станом забруднення. Більш забруднену білизну попередньо замочують на 4-12 годин у теплій воді з додаванням 0,5% розчину кальцинованої соди або інших миючих речовин (тринатрійфосфату, сульфоналу, мила ОП-7 тощо).
2.5.14. Білизна із стаціонарів медчастин, приміщень для утримання хворих на туберкульоз, перед пранням обов'язково піддається золінню, тобто кип'ятінню у лужному розчині протягом години або замочується в дезрозчині, а потім піддається пранню у спеціально закріпленій для цього машині.
2.5.15. Приміщення брудної половини пральні після роботи слід старанно прибрати і продезінфікувати.
2.5.16. Ковдри, наматрацники та матрацні наволоки слід прати 1 раз в квартал.
2.5.17. Будівлі бань, пралень повинні мати водопроводи, каналізацію, опалення, вентиляцію та гарячу воду.
2.5.18. Якість води повинна відповідати вимогам до питної води згідно з стандартом.
2.5.19. Банно-пральні стічні води у каналізованому населеному пункті з очисними спорудами спускаються безпосередньо у каналізаційну мережу, їх попередня очистка (коагулювання розчином гашеного вапна) проводиться, коли кількість стічних вод з баннопральних блоків перевищує 25% від загальної кількості всіх стічних вод, що подаються на очисні споруди. Для коагулювання належить застосовувати вапно кількістю 400 г на 1 куб.м стічних вод залежно від активності CaO. Розрахункова кількість активного окису кальцію становить 50% від ваги вапна.
У неканалізованому пункті для очищення стічних вод використовують місцеві очисні каналізаційні споруди.
2.5.20. Питання про очищення та місце скиду стічних вод необхідно узгоджувати з санітарно-епідеміологічними установами територіальних органів охорони здоров'я.
2.5.21. Забороняється скидати банно-пральні стічні води у водоймища, яри тощо без попереднього очищення за схемою: коагулювання та відстоювання (6-12 годин), хлорування (доза 5-10 мг/л активного хлору).
Розділ 3
Загальні положення організації протиепідемічного забезпечення
3.1. Протиепідемічне забезпечення - це система заходів по запобіганню і ліквідації інфекційних захворювань серед осіб, які утримуються в установах.
3.2. Організація комплексу протиепідемічних заходів в установі покладається на начальника медичної частини. Для їх проведення залучаються служби режимно-оперативної і виховної роботи, інтендантсько-господарчого забезпечення та ін.
3.3. Протиепідемічні заходи спрямовані на попередження:
- занесення інфекційних захворювань в установу;
- виникнення, розповсюдження та усунення інфекційних захворювань серед підслідних та засуджених;
- розповсюдження інфекційних захворювань за межі установи.
3.4. Протиепідемічні заходи включають:
- нагляд за санітарно-епідемічною ситуацією в установі і в районі її розташування;
- заходи, що проводяться в установі при прийнятті підслідних та засуджених;
- систематичний медичний нагляд за підслідними та засудженими;
- систематичні медичні огляди і лабораторні обстеження осіб, які мають відношення до харчування, водопостачання тощо;
- санітарний контроль за чистотою території, гуртожитків, організацією харчування, водопостачання і каналізування, баннопральним обслуговуванням, дотриманням правил особистої гігієни;
- проведення планових і термінових профілактичних щеплень;
- проведення профілактичної дезінфекції, дезінсекції і дератизації;
- підвищення санітарної культури підслідних та засуджених;
- систематичне удосконалення і підготовку медичного персоналу установи з питань протиепідемічного захисту;
- підготовку сил і засобів для проведення протиепідемічних заходів на випадок спалаху інфекційних захворювань (розміщення додаткових ліжок у медичній частині, забезпечення необхідним інвентарем тощо);
- оперативний і ретроспективний епідеміологічні аналізи.
3.5. Санітарно-епідеміологічний нагляд є основою організації і планування заходів щодо протиепідемічного забезпечення підслідних та засуджених.
Мета санітарно-епідеміологічного нагляду - це попередження занесення інфекційних захворювань в установу.
3.6. Завданнями епідеміологічного нагляду є:
- систематичне вивчення санітарно-епідеміологічного стану району розташування установи;
- постійний медичний контроль за санітарним станом території, джерел водопостачання і населеного пункту, де розташована установа;
- своєчасне отримання даних про спалах інфекційних захворювань, епізоотій і виявлення бактеріального забруднення об'єктів навколишнього середовища у районі розташування установи.
3.7. Поглиблене вивчення і уточнення даних про санітарно-епідеміологічний стан району, розміщення установи здійснюються шляхом:
- ознайомлення із структурою і динамікою інфекційної захворюваності населення;
- вивчення можливих збудників, шляхів поширення епідемічних захворювань та схильності до них підслідних та засуджених;
- ознайомлення з обсягом і якістю профілактичних, протиепідемічних і протиепізоотичних заходів, що проводять медичні та ветеринарні лікувально-профілактичні установи.
3.8. Систематичну інформацію про епідемічну обстановку в районі дислокації установи одержують шляхом:
- отримання від місцевих органів охорони здоров'я даних про інфекційну захворюваність серед населення;
- отримання від вищих медичних начальників даних про санітарно-епідеміологічний стан області, Республіки Крим, м.м.Києва, Севастополя, країни;
- участі лікарів у роботі медичних з'їздів, конференцій, нарад, семінарів і засідань товариств, що проводять установи органів охорони здоров'я.
3.9. При проведенні санітарно-епідеміологічного нагляду начальники медичних частин повинні підтримувати тісний зв'язок з місцевими органами охорони здоров'я і ветеринарії:
- для систематичного отримання даних про інфекційну захворюваність серед населення і тварин, про проведення профілактичних, протиепідемічних та протиепізоотичних заходів в районі розташування установ;
- для координації профілактичних і протиепідемічних заходів;
- для отримання консультативної та іншої допомоги з питань протиепідемічного обслуговування підслідних та засуджених.
3.10. З метою запобігання занесенню інфекційних захворювань в установи, всі новоприбулі протягом доби проходять повну санітарну обробку та медичне обстеження, під час якого виявляються хворі на туберкульоз легень, шкірні, венеричні та інші інфекційні захворювання, а ті, які були в контакті з інфекційними хворими, підлягають медичному нагляду згідно з висновком начальника медичної частини на час інкубаційного періоду інфекційного захворювання.
Всі засуджені, які прибули до УВП, розміщуються в карантинному приміщенні, ізольованому від інших осіб, де за ними здійснюють медичний нагляд протягом 7 діб, для виховно-трудових колоній (ВТК) термін карантину 14 діб, після чого їх переводять в зону для постійного перебування. В період перебування у карантинному приміщенні забороняється залучати засуджених до роботи поза межами цього приміщення. Карантинне приміщення розташовують у житловій зоні. В ньому обладнують кімнати: спальні, господарчу, для прийому їжі, роздягальню, туалет, душову та інш.
При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед підслідних та засуджених проводиться комплекс протиепідемічних заходів. Тривалість медичного нагляду у даному випадку визначається від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла.
3.11. Щодо своєчасного проведення профілактичних та протиепідемічних заходів в установах медичні частини повинні періодично робити епідеміологічний аналіз за певний календарний період - місяць, квартал, рік (ретроспективний аналіз). Крім того, епідеміологічний аналіз здійснюється в епідемічному осередку (оперативний епідеміологічний аналіз).
Епідеміологічний аналіз в установі здійснює начальник медчастини.
3.12. При проведенні ретроспективного епідеміологічного аналізу вивчається структура, динаміка, рівень захворювань серед осіб, які обслуговуються. Джерело інфекції, особливості шляхів передачі вивчаються з урахуванням кожної нозологічної форми. Крім цього, роблять ретельний аналіз причин виникнення епідемічних осередків захворювань для визначення подальшого прогнозу інфекційної захворюваності.
3.13. Епідеміологічний прогноз здійснюється з метою визначення тенденції розвитку епідемічного процесу в конкретних умовах і дається з урахуванням результатів епідеміологічного нагляду, епідеміологічного аналізу за минулий період протягом 1 року та епідеміологічних особливостей конкретних інфекційних захворювань. На підставі епідеміологічного прогнозу начальники медичних частин дають пропозиції щодо організації профілактики інфекційної захворюваності підслідних та засуджених.
Розділ 4
Протиепідемічне забезпечення в СІЗО та УВП
4.1. Система та порядок проведення протиепідемічних заходів при виявленні інфекційних хворих
4.1.1. При виникненні інфекційних захворювань в установі начальник медичної частини організує проведення таких протиепідемічних заходів:
- виявлення, ізоляція та госпіталізація хворих, забезпечення консультації лікарем-інфекціоністом та виконання його пропозицій щодо лікування;
- поточна і заключна дезінфекція;
- епідеміологічне обстеження;
- медичний нагляд, обсервація або карантин;
- контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів;
- проведення щеплень.
4.1.2. Своєчасне (раннє) виявлення інфекційних хворих здійснюють медичні працівники під час амбулаторних прийомів, медичних оглядів, а також обходів гуртожитків, камер разом з адміністрацією установи.
4.1.3. Виявлених хворих та підозрілих на інфекційні захворювання негайно направляють у медичний ізолятор, що має бути при медичній частині установи.
Залежно від епідемічних показань (при масовому надходженні хворих) його можна розширювати та дообладнювати (під медичний ізолятор може бути обладнана камера, гуртожиток чи школа установи). У медичному ізоляторі лікар збирає у хворого епідеміологічний анамнез, обслідує його, установлює діагноз і надає йому лікарську допомогу. Хворих і підозрілих на інфекційне захворювання направляють у медичний ізолятор тимчасово до госпіталізації або для нагляду, щоб виключити можливість поширення інфекційного захворювання. У період перебування їх у медичному ізоляторі слід дотримуватися протиепідемічного режиму роботи.
4.1.4. Під протиепідемічним режимом слід розуміти такий порядок організації роботи медичного ізолятора, що забезпечує повну безпеку для медичного персоналу, від зараження в ізоляторі і виключає можливість поширення інфекції за його межі як самим хворим, так і обслуговуючим персоналом. Протиепідемічний режим визначається епідеміологічними особливостями конкретної інфекції (механізмом її передавання).
Загальні вимоги:
- окреме розміщення інфекційних хворих з різними механізмами передавання інфекції;
- розміщення медичного ізолятора (пристосованих під ізолятор приміщень) подалі від об'єктів харчування та водопостачання;
- забезпечення медичного ізолятора певним комплектом білизни і постільних речей, посудом, предметами догляду за хворими, ємкостями для замочування білизни, посуду, мішками для зберігання одягу, ємкістю з кришкою чи іншими ємкостями для дезінфекції виділень хворих, а також дезінфекційними та дезінсекційними засобами;
- гігієнічна помивка, а за наявності показань - санітарна обробка хворих, які прибувають до медичного ізолятора;
- дотримання дезінфекційного режиму.
4.1.5. Інфекційний хворий госпіталізується в ізолятор медчастини УВП або, в окремих випадках, в інфекційну лікарню (відділення) органів охорони здоров'я. Не допускається перевезення таких хворих разом з неінфекційними хворими та здоровими на всіх видах транспорту. Категорично забороняється використовувати для цього транспорт, що перевозить харчові продукти.
Для супроводу інфекційних хворих до кінцевого пункту медичний працівник призначається органом-відправником за висновком начальника медчастини (лікарні). Медичний працівник повинен мати при собі медикаменти для надання швидкої допомоги, а також речі для догляду за хворим залежно від характеру інфекційного захворювання (відро для збору та обеззараження виділень хворого тощо), дезінфікуючі засоби.
Транспорт, що перевозив інфекційних хворих, підлягає заключній дезінфекції не пізніше як через 2 години після евакуації. дезінфекцію здійснюють працівники установи, що госпіталізує.
4.1.6. При виявленні захворювань проводяться протиепідемічні заходи в межах епідемічного осередку. Межі епідемічного осередку визначаються тією територією (камера, загін, бригада, установа), де може діяти механізм передавання даної інфекційної хвороби. Тривалість дії епідемічного осередку визначається максимальним терміном інкубаційного періоду хвороби після усунення джерела інфекції і проведення заключної дезінфекції.
4.1.7. Для уточнення і конкретизації переліку протиепідемічних заходів начальник медчастини проводить епідеміологічне обстеження.
У процесі обстеження виявляється підозріле джерело інфекції, шляхи та чинники можливого поширення збудника в конкретних умовах, визначається коло осіб, які підпадають під небезпеку зараження.
При епідеміологічному обстеженні з приводу поодиноких випадків захворювань начальник медичної частини установи проводить:
- опитування та обстеження хворого;
- опитування та обстеження осіб, які були у контакті з хворим;
- обстеження навколишнього середовища, в тому числі і лабораторне.
Опитування та обстеження ведуться цілеспрямовано з урахуванням епідеміологічних особливостей конкретної інфекції з використанням лабораторних методів обстеження з метою установлення джерела інфекції і шляхів її передавання. Дані епідеміологічного обстеження використовуються для корекції заходів, що проводяться в осередку.
При епідеміологічному обстеженні з приводу масових захворювань (епідемічного спалаху) начальник медичної частини установи, крім зазначених вище заходів, проводить аналіз розподілу захворюваності з урахуванням загонів, бригад, камер, термінів виникнення захворювань, особливостей побуту тих, хто захворів, та інших показників згідно з конкретними умовами. Завданням такого обстеження є визначення джерела та шляхів поширення інфекції для кожного, хто захворів, і з'ясування всього механізму розвитку масового захворювання.
4.1.8. Про кожний випадок виникнення інфекційного захворювання начальник медичної частини доповідає начальнику установи і одночасно повідомляє СЕС УВС та вищого медичного начальника, а також, не пізніше як через 24 години з моменту установлення діагнозу, надсилає до санепідстанції УВС термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння, незвичайну реакцію на щеплення. Відповідальність за своєчасність повідомлення покладається на начальника медичної частини установи.
Під час епідеміологічного обстеження складається карта епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання за встановленою формою, що надсилається до СЕС УВС.
4.1.9. В епідемічному осередку проводяться протиепідемічні режимно-обмежувальні заходи, зміст яких залежить від характеру інфекції, особливостей розміщення підслідних та засуджених.
Є три категорії протиепідемічних режимно-обмежувальних заходів:
- посилений медичний нагляд;
- обсервація;
- карантин.
4.1.10. Посилений медичний нагляд здійснюється з метою активного виявлення інфекційних хворих з подальшою їх ізоляцією та госпіталізацією. Активне виявлення інфекційних хворих здійснюється шляхом опитування, огляду, термометрії, лабораторних досліджень.
Посилений медичний нагляд встановлюється за вказівкою начальника медичної частини установи.
4.1.11. Обсервація - це система заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційного захворювання. Обсервація здійснюється за наказом начальника установи на підставі заяви начальника медичної частини.
Обсервація передбачає:
- посилений медичний нагляд;
- обмеження надходження підслідних та засуджених до установи.
У разі прибуття етапу до установи, де запроваджена обсервація, підслідних та засуджених, які прибули, розміщують окремо, а питання про вибуття їх з установи вирішується в кожному конкретному випадку індивідуально:
- обмеження або припинення побачень з родичами;
- проведення спеціальних лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів.
4.1.12. Карантин - це система протиепідемічних і режим них заходів, спрямованих на повну ізоляцію епідемічного осередку та ліквідацію інфекційної захворюваності в ньому.
Карантин передбачає проведення таких заходів:
- повну ізоляцію підслідних та засуджених, заборону виїзду з установи та в'їзду до неї, переміщення підслідних та засуджених в межах установи;
- посилений медичний нагляд;
- спеціальні лікувально-профілактичні та протиепідемічні заходи.
Матеріально-технічне постачання установи здійснюється через перевантажувальні майданчики. В межах установи проводиться роз'єднання засуджених по загонах з максимальною ізоляцією один від одного та організацією харчування через передавальні пункти.
Для забезпечення виконання умов карантину робота установи організується за посиленим варіантом несення служби. Карантин в установі встановлюється на підставі рішення керівництва МВС, УВС за рекомендаціями Управління охорони здоров'я МВС України, відділів (служб) охорони здоров'я УВС.
У випадку тимчасової заборони побачень за епідемічними показаннями адміністрація установи повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за виконанням законів в місцях позбавлення волі.
4.2. Протиепідемічні заходи та порядок їх проведення при окремих інфекційних захворюваннях
4.2.1. Заходи щодо запобігання кишковим інфекціям ефективні лише у тому випадку, якщо вони проводяться комплексно і постійно.
Основними санітарно-профілактичними заходами слід вважати такі:
- забезпечення ефективного медичного контролю з застосуванням лабораторних методів дослідження за умовами розміщення, за організацією водопостачання та харчування підслідних та засуджених;
- лабораторне обстеження "декретованих" контингентів;
- проведення профілактичної дезінфекції та дезінсекції (знезаражування приміщень, каналізованих і неканалізованих туалетів, нечистот і стічних вод, місць збирання сміття та відходів, боротьба з мухами, знезаражування води, що використовується для пиття й господарчо-побутових потреб, дезінфекція автономних систем постачання та ємкостей для доставки і зберігання події, знезаражування кухонного інвентаря та столового посуду);
- медичний контроль за виконанням підслідними ти засудженими основних вимог особистої гігієни. за створенням належних умов для дотримання гігієнічних правил;
- ретельне виявлення і облік всіх осіб, які перехворіли дизентерією та гострими кишковими хворобами за останні 6 місяців, а черевним тифом та паратифами - незалежно від строку проведення медичного обстеження їх з подальшим диспансерним наглядом;
- вчасне виявлення (у першу добу), ізоляція та госпіталізація хворих на дизентерію, а також хворих іншими гострими кишковими інфекційними захворюваннями;
- медичний нагляд (з бактеріологічним обстеженням) за особами, які були у контакті з хворими та профілактичне фагування їх;
- організація та проведення профілактичних щеплень;
- проведення санітарно-освітньої роботи серед підслідних та засуджених.
Інформація про стан заходів щодо запобігання кишковим інфекціям та про готовність установ до роботи у весняно-літній період щорічно у квітні подається начальниками медчастин керівництву відділів (служб) охорони здоров'я УВС.
4.2.2. Медичному контролю підлягають засуджені, пов'язані з постійною роботою на об'єктах харчування та водопостачання. До числа цих осіб ("декретована" група) належать куховари, хліборізи, комірники, постійні працівники кухні, водії продовольчих фургонів і цистерн для води, слюсарі та інший персонал, який обслуговує водозаборні, каналізаційні споруди і водопровід. Обстеження проводиться згідно з Інструкцією по проведенню обов'язкових попередніх та періодичних медичних обстежень при направленні на роботу та працюючих на об'єктах харчування, водопостачання, в медчастинах, лікарнях, будинках дитини (додаток 1).
Відповідальність за порушення термінів обстеження працівників об'єктів харчування, водопостачання та каналізації несуть начальники відповідних служб.
4.2.3. Медичний огляд засуджених, призначених на роботу на кухню, здійснюється перед заступанням їх у наряд черговим медичним працівником, про що робиться відмітка у журналі медоглядів працівників харчоблоку.
Особи, які стоять на диспансерному обліку після захворювань гострими кишковими інфекціями або страждають хронічною формою дизентерії, її наряд на кухню не призначаються.
4.2.4. Особи, які постійно працюють па об'єктах харчування, водопостачання та перехворіли гострою дизентерією, черевним тифом, паратифами А і Б, вірусним гепатитом А, сановані з приводу бактеріоносійства, а також ті, які страждають хронічною формою дизентерії, черевного тифу, до роботи не допускаються. Адміністрація установи повинна влаштовувати їх на роботу, не пов'язану з харчуванням та водопостачанням.
4.2.5. Хворі, які почувають озноб з неясним діагнозом, що не виключає черевний тиф (грип, пневмонію, гострий бронхіт), у разі продовження пропасниці протягом більше як 5 днів, підлягають бактеріологічному обстеженню. Для цього досліджують кров на гемокультуру та кал на копрокультуру, застосовують у динаміці методи серологічної діагностики (реакція Відаля, Vi - гемаглютинація, реакція пасивної гемаглютинації з цистеїновою пробою, з рикетціями Провачека).
4.2.6. Особи, які перехворіли гострими кишковими захворюваннями, підлягають обліку та диспансерному нагляду.
Дані про стан здоров'я особи, яка перехворіла під час проведення диспансерного нагляду, а також результати лабораторних та клінічних обстежень фіксуються в медичній амбулаторній карті особи, яка обстежується. Матеріал для лабораторного обстеження у період диспансерного нагляду забирають і доставляють в лабораторії медичні працівники установи.
4.2.7. Перед відправленням на етап для відбування покарання із СІЗО, в установи інших країн, республік, областей засуджені проходять одноразове бактеріологічне обстеження на кишкову групу інфекцій. В інших випадках - залежно від епідситуації згідно з рішенням санепідстанцій МВС, УВС. У разі позитивного результату бактеріологічного дослідження носіїв бактерій затримують і по відношенню до них проводять комплекс лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів.
4.2.8. Протиепідемічні заходи спрямовані на ліквідацію осередків і проводяться на основі результатів епідеміологічного обстеження поодиноких або групових захворювань гострими кишковими інфекціями.
4.2.9. Епідеміологічне обстеження поодиноких хворих гострими кишковими інфекціями здійснює лікар (начальник) медичної частини з метою:
- визначення місця зараження хворого;
- визначення можливих шляхів передавання збудника (страва яка саме, коли і де вживалась; вода - звідки, з якого джерела і коли вживалась);
- визначення кола осіб, які зазнали ризику зараження.
Для вирішення цих завдань здійснюється:
- опитування та обстеження хворого;
- опитування та обстеження осіб, які були у контакті в осередку;
- огляд та обстеження об'єктів зовнішнього середовища в межах установи.
Під час опитування хворого збирають епідеміологічний анамнез. При цьому з'ясовують:
- дату початку захворювання;
- чи хворів пацієнт раніше на кишкові інфекції (коли, де лікувався);
- характер харчування та водокористування;
- де був хворий протягом максимального часу інкубаційного періоду до початку хвороби (для визначення місця зараження);
- клінічні особливості даного захворювання.
Виявляються особи, які могли заразитися разом з хворим (або від нього). У разі встановлення факту зараження на території установи проводиться бактеріологічне обстеження працівників харчування та осіб, які перехворіли.
Відповідно до даних, отриманих при опитуванні хворого та інших осіб, обстежуються елементи зовнішнього середовища (об'єкти харчування та водопостачання, місця перебування хворого, туалети, території тощо) з метою з'ясування умов, що могли привести до зараження хворого.
4.2.10. Епідеміологічне обстеження групових захворювань (спалахів) здійснює, як правило, лікар-епідеміолог у присутності начальника (лікаря) медичної частини. До прибуття лікаря-епідеміолога начальник (лікар) медичної частини повинен самостійно почати епідеміологічне обстеження і на його підставі вжити необхідних протиепідемічних заходів.
Основна мета епідеміологічного обстеження - це визначення типу та характеру спалаху, а також умов, що сприяли його розвитку.
Основним методом епідеміологічного обстеження групових захворювань є вивчення динаміки та структури захворювання гострими кишковими інфекціями на час спалаху і в період, що передує, з урахуванням умов праці, побуту підслідних та засуджених, особливостей їх водопостачання та харчування.
Під час епідеміологічного обстеження з метою уточнення можливих причин, що зумовили спалах, збираються дані про санітарний стан окремих об'єктів осередку (об'єктів харчування та водопостачання, очищення території тощо). Структура захворювань у загонах порівнюється з умовами праці і побуту осіб, які захворіли, та іншими чинниками, що могли сприяти розвитку спалаху. Одночасно проводяться лабораторне дослідження води, харчових продуктів, що викликають підозру, та змивів з інвентаря харчоблоку, а також бактеріологічне обстеження працівників харчування і тих осіб, які перехворіли.
4.2.11. Заключним етапом епідеміологічного обстеження є аналіз і узагальнення всіх зібраних матеріалів. На підставі зіставлення фактів та критичної оцінки всіх даних готуються остаточні висновки про джерела інфекції, шляхи її передавання в умовах, що сприяли виникненню гострих кишкових інфекцій. Ці висновки використовуються при визначенні обсягу і характеру протиепідемічних заходів та їх цілеспрямованого проведення, що забезпечує в конкретних умовах найбільш швидкий ефект.
4.2.12. При появі навіть поодиноких кишкових інфекційних захворювань в установі протиепідемічні заходи вживаються одразу після виявлення хворого.
Начальник медичної частини повинен:
- організувати негайну ізоляцію та госпіталізацію хворого;
- доповісти про це начальнику установи та вищому медичному начальнику, надіслати до СЕС термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичну реакцію на щеплення;
- організувати проведення заключної дезінфекції в осередку;
- встановити медичний нагляд протягом 7-ми діб при дизентерії, 21 - при черевному тифі, 35 - при вірусному гепатиті A за особами, які були у контакті з хворим в епідемічних осередках, з обов'язковим лабораторним обстеженням та забороною включення їх протягом цього часу до складу наряду по кухні;
- провести заходи з метою виключення можливості симулятивних проявів захворювання;
- посилити контроль за харчуванням, водопостачанням та прибиранням території.
4.2.13. При виникненні епідемічного спалаху гострих кишкових інфекцій, крім згаданих вище, проводяться додаткові заходи.
4.2.13.1. При спалаху інфекції харчового походження:
- вилучити із вживання підозрілі продукти, страви або їх залишки з подальшим направленням проб на експертизу до санітарноепідеміологічної установи;
- виявити і усунути причини, що зумовлюють інфікування страв та розмноження в них збудників;
- ретельно прибрати продовольчі та харчові об'єкти з використанням дезінфікуючих засобів для миття, кип'ятіння посуду та інвентаря;
- посилити контроль за дотриманням правил особистої гігієни з боку працівників харчування та осіб, які відбувають наряд по кухні.
4.2.13.2. При спалаху інфекції водного походження: ;
- виявити та усунути причини забруднення системи водопостачання або окремих її елементів;
- здійснити дезінфекцію споруд, ємкостей для води або джерел води;
- негайно забезпечити підслідних та засуджених доброякісною водою.
Осередок вважається ліквідованим, якщо після закінчення 7 діб при дизентерії (21 день при черевному тифі, 35-при вірусному гепатиті A) та після ізоляції останнього хворого й проведення заключної дезінфекції в осередку не з'явились нові хворі і не були виявлені носії бактерій.
4.2.14. При проведенні протиепідемічних заходів необхідно враховувати такі епідеміологічні особливості інфекцій:
4.2.14.1. При дизентерії
У зв'язку з тим, що гостра бактеріальна дизентерія проходить невиразно, в кожному випадку захворювання на коліт, ентеріт та ентероколіт серед підслідних та засуджених в установі необхідно проводити повний комплекс протиепідемічних заходів, як при дизентерії.
4.2.14.2. При черевному тифі та паратифах
З метою полегшення процесу епідеміологічного аналізу у випадку виникнення тифопаратифозних захворювань, коли даний носій може підозрюватись як джерело інфекції, для кожного хронічного носія бактерій черевного тифу та паратифів визначається фаготип бактерій, який він виділяє, і фіксується в медичній амбулаторній карті.
При вибуванні носія до другої установи або звільненні дані про нього передаються в ЦСЕС МВС, СЕС УВС.
4.2.14.3. При холері здійснюється:
- постійний епідеміологічний аналіз захворюваності на гострі кишкові інфекції;
- бактеріологічне обстеження на холеру осіб з дисфункцією шлунково-кишкового тракту, осіб без постійного місця проживання (при їх надходженні до установи), хворих на гострі кишкові інфекції, "декретованих груп";
- розтин з бактеріологічним обстеженням на холеру всіх померлих від гострих кишкових захворювань в установах, а також в усіх випадках, коли при розтині виявлені специфічні зміни, що характерні для холерної інфекції або якщо інші причини смерті не встановлені.
Порядок поховання та перевезення померлих від особливо небезпечних інфекцій регулюється чинним законодавством.
4.2.14.4. При вірусному гепатиті A найбільшу епідеміологічну небезпеку становить особа, яка захворіла в продромальний (переджовтяничний) період. У більшості хворих виділення збудника припиняється після появи жовтяниці. Хворих ізолюють не менш як на 3 тижні від початку жовтяниці або на 28 днів від початку захворювання.
За особами, які спілкувалися з тим, хто захворів на вірусний гепатит A, а також за усіма працівниками харчових і подібних об'єктів встановлюється медичний нагляд (термометрія, контроль за кольором сечі і шкіри, визначення розмірів печінки та селезінки тощо) протягом 35 днів не рідше, як 1 раз на тиждень.
Лабораторне обстеження осіб, які спілкувалися з хворими (визначення аланінамінотрансферази чи фруктозо-фосфатальдолази), здійснюється за призначенням терапевта та за наявності показань (зростання числа гострих респіраторних захворювань, особливо таких, що супроводжуються збільшенням печінки, наявність гепатолієнального синдрому неясної етіології, немотивованого підвищення температури то що). Протягом двох місяців від дня ізоляції останнього хворого в установі (загоні) планові щеплення, діагностичні реакції, а також стоматологічні обстеження не проводяться.
4.2.15. Основні заходи запобігання повітряно-краплинним інфекціям:
- гігієнічне утримання (дотримання температурного режиму, режиму провітрювання, прибирання тощо), гуртожитків, камер, харчоблоків, клубів та інших приміщень;
- активне виявлення та своєчасна ізоляція осіб, які захворіли на будь-яке респіраторне захворювання;
- профілактичні щеплення.
При зростанні захворюваності проводяться ізоляційно-обмежувальні заходи.
4.2.16. Захист від грипу необхідно здійснювати з урахуванням таких процесів:
- планову вакцинопрофілактику слід застосовувати диференційовано, зважаючи на особливості формування і розміщення підслідних та засуджених, типу використовуваного вакцинного препарату та характеру протигрипозних заходів, що проводяться серед населення у місці дислокації установи;
- імунний захист здійснюється у комплексі з заходами, спрямованими на джерело інфекції (активне виявлення, ізоляція та вчасне етіотропне лікування хворих), на розрив шляхів передавання (загальні санітарно-гігієнічні та режимно-обмежувальні заходи), на підвищення неспецифічної резистентності (вітамінотерапія, ультрафіолетове опромінення), загартування, фізичні вправи тощо;
- однією з умов ефективності боротьби з грипом є проведення імунізації, що охоплювала б не менш як 80% загальної кількості осіб в установі;
- в організаційному плані для забезпечення достатнього охоплення імунізацією, щеплення рекомендується проводити у приміщенні КПП під час знімання засуджених з роботи;
- під час епідемії грипу в населеному пункті у місці дислокації лікарняної установи хворі з підвищеною температурою тіла (навіть без клінічної картини грипу) переводяться у спеціально виділені палати, ослабленим хворим (особливо тим, які були в контакті з хворим на грип) та всім, які знову прибули (тяжким хворим) на період спалаху грипу, проводиться термінова профілактика протигрипозними засобами, всім іншим хворим слід призначати оксолинову мазь, ремантадін (за схемою);
- захворювання грипом часто призводить до загострений туберкульозного процесу, а тому хворі на туберкульоз підлягають захисту від грипу як плановому, так і терміновому;
- при плановому щепленні проти грипу хворих на туберкульоз використовують лише інактивовані вакцини, що застосовуються з урахуванням протипоказані), поданих в інструкціях, що стосуються вживання даних препаратів;
- неповнолітнім хворим на туберкульоз не роблять вакцинацію проти грипу. Для них здійснюється терміновий захист за допомогою оксолинової мазі, лейкоцитарного інтерферону та специфічного протигрипозного гамаглобуліну.
4.2.17. При дифтерії джерелом зараження є хворі та носії інфекції, причому більш небезпечні ті її носії, які виділяють токсигенні штами дифтерійної палички. Тому в осередках дифтерії особи, які мали контакти з хворим, підлягають медичному нагляду протягом 7 діб, одномоментному бактеріологічному обстеженню та вакцинації (якщо їм не робили щеплення).
При виявленні збудника інфекції вони підлягають ізоляції та госпіталізації, а обстеження продовжується до закінчення виділення токсигенних корінебактерій у контактних.
З метою вчасного виявлення дифтерії здійснюється активний нагляд за хворими на ангіну з патологічними накладаннями на мигдалинах (включаючи паратонзилярні абсцеси) протягом не менше як 3 дні від початку захворювання.
Проводиться одноразове бактеріологічне обстеження на дифтерію при першому звертанні за медичною допомогою. Поява хворих на дифтерію на території дислокації установи є підставою для госпіталізації хворих на ангіну у тяжкій формі.
Реконвалесценти та носії токсигенних корінебактерій можуть бути серед здорових тільки після отримання негативних результатів одноразового бактеріологічного обстеження.
4.2.18. При менінгококовій інфекції джерелом зараження є хвора людина або "здорові" носії. Максимальне число захворювань реєструється у зимово-весняний період. Виникненню спалахів сприяє підвищення вологості приміщень, порушення санітарно-гігієнічного режиму. Хворий на менінгіт підлягає негайній ізоляції та подальшій госпіталізації.
Реконвалесценти допускаються в камеру (загін) після одного негативного результату бактеріологічного обстеження, проведеного не раніше як через 5 днів після закінчення лікування.
Особи, які були в контакті з хворим, підлягають вакцинації і медичному нагляду протягом 10 днів (огляд зіву і носоглотки, шкірних покривів, термометрія 2 рази на добу) та одноразовому бактеріологічному обстеженню. Особливу увагу приділяють виявленню осіб з хронічними ти гострими запальними явищами в зіві і носоглотці та осіб, які мають висипи на шкірі неясної етіології.
За наявності патологічних змін у зіві та носоглотці хворих ізолюють в медичну частину установи і проводять їх лікування.
Особи з неясними висипами на шкірі госпіталізуються з підозрою на менінгококцемію.
Бактеріологічне обстеження осіб, які були в контакті з носіями інфекції, не проводиться.
Через 3 дні після закінчення курсу санації одноразово проводиться бактеріологічне обстеження.
Після санації носії інфекції можуть бути серед здорових людей за наявності одного негативного бактеріологічного аналізу.
При тривалому носінні інфекції (більше місяця) та відсутності запальних змін в носоглотці носій може бути серед здорових.
Заключна дезінфекція в осередках інфекції не проводиться. Не підлягає дезінфекції і транспорт для перевезення хворих на менінгококову інфекцію.
У приміщенні здійснюється щоденно вологе прибирання і часте провітрювання, опромінювання ультрафіолетовими та бактерицидними лампами.
4.2.19. При висипному тифі
Висипний тиф викликається рикетсіями Провачека, передається через воші. Розрізнюють дві форми висипного тифу - епідемічну та рецидивну (хворобу Брілля).
При звертанні за медичною допомогою та при активному виявленні в осередку висипного тифу осіб з підвищеною температурою за останніми встановлюється активний щоденний медичний нагляд з термометрією. Всі хворі в гарячковому стані, з ознаками висипного тифу, підлягають госпіталізації в лікарні, а з невстановленим на 5-й день хвороби діагнозом - провізорній госпіталізації.
Хворі, які мають гарячку, з діагнозом захворювань, що не виключають висипний тиф (грип, запалення легень, енцефаліти тощо), у разі тривання пропасниці більш як 5 днів підлягають обов'язковому дворазовому серологічному обстеженню від 6-го дня хвороби з інтервалом 3-5 днів.
Особи, які спілкувалися з тим, хто захворів на висипний тиф, підлягають обстеженню та нагляду:
- особи, які мали контакт з хворим тільки під час інкубаційного періоду (включаючи останній день інкубації), обстежуються шляхом опитування, а за показаннями і за допомогою реакції сполучення комплементу в комбінації з реакцією гемаглютинації з'ясовують, чи не перехворів хто-небудь з них на висипний тиф за останні 3 місяці;
- особи, які спілкувалися з хворим від останнього дня інкубації до госпіталізації його в інфекційне відділення лікарні, підлягають 25-денному нагляду, починаючи з моменту проведення санітарної обробки, із щоденною термометрією;
- до осіб, які спілкувалися з хворим як в період інкубації, так і під час його захворювання, вживають весь комплекс заходів, наведених вище.
Особи із числа контактних, в яких виявлено підвищення температури, підлягають негайній госпіталізації для уточнення діагнозу в умовах стаціонару медчастини.
Лабораторне обслідування всіх інших осіб, які були в контакті, за допомогою реакції зв'язування комплементу (РЗК), реакції гемаглютинації (РГА) чи реакції аглютинації рикетцій (РАР) здійснюється з метою визначення джерела інфекції. Підставою для проведення такого обстеження при відсутності педикульозу є перенесені протягом 3-х місяців до виявлення осередку інфекції пропасні захворювання (незалежно від їх діагнозу та тривалості пропасниці). За наявності педикульозу обстежуються всі особи, які були у контакті з хворим на висипний тиф.
Хворі та всі особи, які були у контакті з хворим, підлягають обов'язковому огляду на педикульоз до санітарної обробки. Після госпіталізації хворого під керівництвом медичного працівника проводять заключну дезінфекцію в осередку з метою цілковитого знищення збудників висипного тифу та вошей.
Особи, які були у контакті з хворим, проходять санітарну обробку в санітарному пропускнику або пристосованій для цього бані при дотриманні правил потоковості.
Заходи з профілактики висипного тифу спрямовані на виявлення та цілковиту ліквідацію вошивості серед підслідних та засуджених.
4.2.20. При педикульозі
педикульоз або вошивість - це специфічне паразитування вошей на людині. На людині паразитують три види вошей - одежна, головна і лобкова.
Одежні і головні воші є переносниками збудників висипного тифу, волинської пропасниці та поворотного тифу. Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять одежні воші.
Протипедикульозні заходи включають як комплекс загальних заходів, спрямованих на забезпечення належного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в колективах, так і специфічні заходи щодо санації людей, у яких було виявлено педикульоз. Порядок їх проведення викладений в Інструкції по проведенню протипедикульозних (профілактичних та знищувальних) заходів (додаток 3).
За створення умов, необхідних для дотримування санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режимів в установі (наявність санпропускників, бань, душових, гарячої води, змінної білизни, тощо), відповідають їх начальники.
Начальник медчастини повинен організовувати та проводити планові огляди підслідних та засуджених з метою виявлення і санації людей з педикульозом. Відповідальність за проведення протипедикульозних заходів несе адміністрація установи.
Обліку підлягають (в журналі обліку інфекційних захворювань) особи, у яких під час огляду були, виявлені як життєздатні, так і нежиттєздатні воші в будь-якій стадії розвитку (яйцегнида, личинка, доросла комаха).
Про кожний виявлений випадок педикульозу начальник медчастини повинен повідомити СЕС УВС у встановленому порядку.
Строк нагляду за осередком педикульозу становить 1 місяць з проведенням оглядів на педикульоз в осередку 1 раз на 10 днів.
Осередок педикульозу вважається оздоровленим при негативних результатах трьохразового обстеження з інтервалом між ними у 10 днів. Контроль за санацією осередку здійснюють медичні працівники медчастин. Вибірковий контроль здійснюють працівники санепідстанцій.
Медичні частини повинні мати спеціальні укладки, призначені для проведення протипедикульозних обробок. Перелік предметів і засобів, що входять до укладки, подано в Інструкції по проведенню протипедикульозних (профілактичних та знищувальних) заходів (додаток 3).
Підслідні та засуджені підлягають огляду на педикульоз не рідше як 4 рази на рік, а також при прибутті до уста плин та вибуванні з неї. Огляд здійснює медичний персонал разом з начальниками загонів, вихователями, оперативно-режимними працівниками. Огляд здійснюють також у разі звернення за медичною допомогою, диспансеризації та надходженні хворого для стаціонарного лікування відповідні працівники медичних частин і лікарень.
Особи, які прибувають до стаціонару, оглядаються медичною сестрою приймального відділення, а при тривалому лікуванні - медичною сестрою лікувальних відділень не рідше як 1 раз на 10 днів.
Забороняється відмовляти в госпіталізації з основного захворювання у зв'язку з виявленим педикульозом.
Для здійснення огляду на педикульоз необхідно мати лупу, густі гребінці, добре освітлене робоче місце, що дозволяє оглянути як волосяні частини тіла, так і одяг. Гребінець обливають окропом після кожного огляду або протирають 70% розчином спирту.
4.2.21. При малярії
Для вчасного виявлення хворих на малярію і паразитоносіїв начальник медчастини повинен організувати забір крові на малярію у хворих з пропасницею:
- при будь-якому захворюванні з невстановленим діагнозом - протягом перших п'яти днів;
- при підвищенні температури, що мало місце протягом найближчих 3-х місяців після переливання крові;
- при будь-якому захворюванні, що супроводжується підвищенням температури, у осіб, які мають в анамнезі захворювання на малярію протягом останніх двох років;
- при збільшенні печінки, селезінки, анемії неясної етіології;
- у осіб, які прибули з тропіків, протягом 2 років після повернення незалежно від початкового діагнозу.
4.2.22. При туляремії
Туляремія - природновогнищеве захворювання. Джерело інфекції становлять різні гризуни (водяний пацюк, ондатра, зайці, полівки, домашня миша тощо). Зараження може виникнути при вживанні продуктів, інфікованих мишоподібними гризунами, а також при вдиханні інфікованого пилу.
Для профілактики туляремії в природних осередках проводиться щеплення підслідних та засуджених.
При розвитку епізоотії серед мишоподібних гризунів, а також при появі хворих внаслідок цієї епізоотії посилюються дератизаційні заходи.
4.2.23. При бруцельозі
Бруцельоз - інфекційне захворювання домашніх тварин (корів, кіз, овець, свиней). Збудник інфекції виділяється з їх фекаліями, сечею, молоком. Людина заражається аліментарним шляхом вживанні м'яса, в разі його неповноцінної термічної обробки, молока і молочних продуктів від хворих тварин, при занесенні збудника в рот інфікованими руками (забій худоби, контакт з тваринами та їх плодом при аборті і т. інш.).
Профілактика бруцельозу в УВП зводиться до суворого медичного контролю за продуктами тваринного походження, призначеними для харчування засуджених. За наявності підсобного господарства начальник медчастини повинен разом з ветеринарною службою здійснити в ньому відповідні профілактичні заходи.
4.2.24. При сибірці
Сибірка в природних умовах зустрічається переважно серед домашніх тварин (коней, корів, овець, кіз, свиней) і значно рідше серед людей.
Проте при масовому обсіменінні мікробами сибірки повітря, одягу, предметів зовнішнього середовища або при вживанні заражених харчових продуктів, захворювання може охопити великі групи, людей.
Профілактичні заходи організує начальник медичної частини спільно з ветеринарною службою та територіальними органами охорони здоров'я.
При загрозі занесення сибірки в установу посилюються санітарно-гігієнічні і ветеринарно-санітарні заходи (контроль за забоєм тварин, за м'ясом, його термічною обробкою тощо).
Забороняється розтинати тварин або людей, які загинули від сибірки.
4.2.25. При кліщовому енцефаліті
З метою запобігання захворюваності на кліщовий енцефаліт під час перебування засуджених в природному осередку необхідно вжити заходів для індивідуального захисту від нападу кліщів.
4.2.26. При геморагічній пропасниці з нирковим синдромом (ГПНС) ГПНС - природновогнищеве захворювання. Джерелом інфекції при ГПНС є гризуни (руда, червона і східна нориці, польова миша), які виділяють заразну основу з сечею та екскрементами. Зараження людини здійснюється респіраторним та аліментарним шляхом (наприклад, при вживанні сирої моркви), а також при зіткненні з інфікованими предметами навколишнього середовища (хмиз, листя, сіно) або з трупами гризунів.
Профілактика ГППС та боротьба з нею здійснюються шляхом проведення дератизаційних заходів, запобігання проникненню гризунів у гуртожитки, на харчові об'єкти (склади, харчоблоки тощо) та контакту їх з продуктами.
4.2.27. При Ку-лихоманці
Профілактичні заходи в осередках Ку-лихоманки зводяться до термічної обробки молока і молочних продуктів, ветеринарно-санітарного контролю за тваринами, періодичної дезінфекції приміщень, де міститься худоба.
Щеплення рекомендується особам, які виконують роботу, пов'язану з високим ризиком зараження.
4.2.28. При лептоспірозах
Лептоспірози - захворювання, що найчастіше реєструються у вигляді спорадичних випадків. Проте інколи можуть виникати епідемічні спалахи. Найбільше значення серед лептоспірозів має жовтянична форма.
Слід мати на увазі, що жовтяниця (як диференційна ознака) у половині випадків може бути відсутньою.
Джерелом лептоспірозної інфекції для людини є дикі, домашні та промислові тварини, які утримуються в клітках та внаслідок перенесеного захворювання тривалий час виділяють з сечею лептоспіри.