Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів)

6.1.5. До найбільш небезпечних наземних об'єктів магістрального аміакопроводу відносять:

устаткування насосних модулів - відцентрові багатоступінчасті насоси для транспортування рідкого аміаку;

стендери заправки аміаковозів під час наповнення цистерн рідким аміаком;

групові установки скрапленого вуглеводневого газу під час заправки пропан-бутаном;

електропідстанції, розподільні пункти, обладнання акумуляторних, лінії електропередавання тощо;

ємності з легкозаймистими рідинами;

надводні переходи через водні перешкоди.

6.1.6. На територіях насосних, окремо розташованих роздавальних станцій і головних постів секціонування слід передбачати метеорологічні станції.

6.2. Насосні і роздавальні станції

6.2.1. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магістрального аміакопроводу слід додержуватися вимог, передбачених ГСТУ 3-041-2003, Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 18.10.94 N 104 (далі - ДНАОП 0.00-1.07-94), Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31 грудня 2003 року N 279, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2004 року за N 704/9303, а також вимог цього підрозділу.

6.2.2. Для забезпечення безпечного транспортування і видачі рідкого аміаку у складі насосних і роздавальних станцій повинні бути устаткування і допоміжні вузли згідно з ГСТУ 3-041-2003.

6.2.3. Управління роботою насосних станцій здійснюється автоматично.

6.2.4. На кожній насосній станції засобами автоматизованої системи управління повинні виконуватися:

телевимірювання, телесигналізація та інші види сигналізації основних технологічних параметрів;

телекерування роботою насосів, запірною і регулюючою арматурою НС;

контроль за вимірюванням температури, тиску і витрати аміаку на вході і виході НС.

6.2.5. Система протиаварійного захисту повинна передбачати звукову сигналізацію при відхиленнях технологічних параметрів і автоматичне відключення технологічного обладнання НС при виникненні аварійної ситуації.

6.2.6. Системою телемеханіки на ЦПУ повинні передаватися сигнали про виникнення механічного або електричного дефекту у роботі насосів.

6.2.7. Узагальнений сигнал "механічний дефект" включає в себе такі відхилення параметрів:

висока температура внутрішнього підшипника насоса;

висока температура зовнішнього підшипника насоса;

максимальна вібрація, осьове зміщення валу насоса;

висока температура мастила;

низький тиск мастила;

максимальний тиск після ущільнення валу насоса.

6.2.8. Узагальнений сигнал "електричний дефект" включає в себе такі відхилення параметрів:

висока температура внутрішнього підшипника двигуна;

висока температура зовнішнього підшипника двигуна;

максимальна сила струму двигуна;

несправність системи заземлення;

недостатня вентиляція двигуна;

висока температура статора.

6.2.9. Насосні модулі та електромодулі НС повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення і гасіння пожежі відповідно до проектної документації.

6.2.10. У насосних модулях автоматично контролюють гранично допустиму концентрацію аміаку у приміщенні, яка не повинна перевищувати 20 мг/куб.м.

У разі витоку аміаку в насосному модулі повинен спрацьовувати попереджувальний звуковий сигнал і автоматично вмикатися аварійна вентиляція.

Сигнали про пожежу і пропуск аміаку в насосному модулі передаються в ЦПУ і на місцевий щит управління.

6.2.11. Гранично допустима концентрація аміаку в повітрі на території насосних і роздавальних станцій 7 мг/куб.м.

6.2.12. Під час експлуатації роздавальних станцій за допомогою приладів необхідно контролювати рівень заповнення резервуарів-сховищ аміаком, тиск і температуру рідкого аміаку.

6.2.13. Максимальний рівень в резервуарах-сховищах не повинен перевищувати 2,4 м.

6.2.14. Перед заповненням цистерн аміаковоза рідким аміаком слід перевірити:

справність арматури;

роботоздатність арматури, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних пристроїв і швидкісних клапанів;

герметичність ущільнення затворів, сальникових кілець, вентилів.

6.2.15. Цистерна аміаковоза перед кожним заповненням повинна мати залишковий тиск не менше 0,05 МПа.

6.2.16. Позитивні результати перевірки готовності аміаковоза до заповнення рідким аміаком слід заносити до журналу обліку заповнення і журналу контролю технічного стану аміаковозів.

Тільки після цього дозволяється встановлення аміаковоза для проведення наливних операцій.

6.2.17. Для наливу автоцистерн необхідно застосовувати рукава з текстильним каркасом або металевим обплетенням.

6.2.18. Заповнення цистерн аміаковоза рідким аміаком повинно контролюватися за лічильником РС і покажчиком рівня на цистерні.

Максимальний об'єм заповнення цистерни рідким аміаком повинен бути не більше 85%.

6.2.19. Усі операції, які виконуються водієм аміаковоза, проводять під контролем оператора РС.

6.2.20. Під час зливання і наливання рідкого аміаку не дозволяється присутність сторонніх осіб поблизу аміаковоза.

6.2.21. Не допускається залишати цистерну приєднаною до комунікацій, коли наливання і зливання рідкого аміаку не проводяться.

6.2.22. Після припинення наливання і зливання рідкого аміаку необхідно продути рукав, скинути тиск з комунікацій, після чого відключити їх від цистерни.

6.2.23. Під час зупинок на ремонт зливання рідкого аміаку з устаткування і трубопроводів здійснюють у дренажну ємність, звідки перекачують на всмоктування магістральних насосів НС або в ємність РС, а газоподібний аміак уловлюють у санітарній ємності або спалюють на факельній установці.

6.2.24. Для продувки устаткування і трубопроводів НС і РС використовують азот від групової установки азотних балонів або інших джерел.

6.2.25. Трубопроводи азоту для продувки апаратів і комунікацій НС, РС повинні бути відглушені або мати знімні ділянки. Знімають заглушки або встановлюють знімні ділянки тільки на час продувки.

6.2.26. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магістрального аміакопроводу необхідно додержуватися таких вимог:

працювати дозволяється тільки на справному устаткуванні і комунікаціях, оснащених запобіжними пристроями, регулюючими та контрольно-вимірювальними приладами, сигналізацією і блокіровками. Теплові клапани на працюючих трубопроводах повинні бути закритими, на непрацюючих відкритими;

не дозволяється регулювати запобіжні клапани на працюючому устаткуванні і комунікаціях. Регулювання запобіжних клапанів виконують на спеціальному стенді;

необхідно систематично перевіряти надходження мастила в усі частини механізмів і обладнання, що змащуються, подання ущільнюючої рідини на торцеві ущільнення насосів, обдув електродвигунів;

перевіряти роботоздатність систем автоматичного пожежогасіння і комплектність первинних засобів пожежогасіння;

у виробничих приміщеннях переносні електроінструменти слід використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні.

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Цей підрозділ визначає загальні вимоги безпеки під час проведення ремонтних робіт на лінійній частині і наземних спорудах магістрального аміакопроводу.

7.1.2. Види ремонтних робіт, умови їх проведення і контроль якості викладені у розділі 17 ГСТУ 3-041-2003.

7.1.3. Ремонт та технічне обслуговування технологічного і теплоенергетичного устатковання слід проводити відповідно до вимог актів нормативно-технічного характеру з цих питань.

7.1.4. Зупинку наземних споруд аміакопроводу (НС, РС тощо) на ремонт здійснюють за письмовим розпорядженням роботодавця.

7.1.5. Ремонтні роботи підвищеної небезпеки на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його наземних спорудах повинні виконуватися на підставі наряду-допуску, оформленого за формою, наведеною у додатку 1.

7.1.6. Наряди-допуски оформляють у двох примірниках і видають на строк, потрібний для виконання певного виду робіт, але не більше 5 календарних днів. У разі перерви в роботі тривалістю більше доби (без рахування вихідних днів) наряд-допуск втрачає чинність і при поновленні робіт оформляється новий.

7.1.7. Усі наряди-допуски повинні бути пронумеровані і записані у спеціальному журналі.

Журнал обліку нарядів-допусків зберігають у виробничо-технічному відділі протягом 3-х місяців від дня останнього запису.

7.1.8. До початку ремонтних робіт працівники повинні бути проінструктовані щодо безпечних методів і прийомів робіт особою, відповідальною за виконання робіт, з обов'язковим записом про це у наряді-допуску.

Працівники підприємств, які виконують роботи на об'єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору-підряду, повинні допускатися до роботи за формою, наведеною у додатку 2.

7.1.9. До початку застосування нових видів машин, механізмів, устатковання тощо роботодавець повинен розробити та затвердити інструкції щодо безпечної їх експлуатації відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 року N 9, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за N 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

7.1.10. На ремонтних дільницях повинні бути організовані місця для приймання їжі, відпочинку і сну (вагончики), які в холодну пору повинні опалюватися. У вагончику повинен бути бак з питною водою, умивальник, душ, сушильні, аптечка.

7.1.11. Ремонтні роботи на трубопроводі необхідно виконувати у світлий час доби. При продовженні робіт з настанням темряви повинне бути забезпечене освітлення робочих місць.

7.1.12. Працівники, зайняті на ремонтних роботах, забезпечуються спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту і запобіжними пристроями відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29 жовтня 1996 року N 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 листопада 1996 року за N 667/1692 (далі - ДНАОП 0.00-4.26-96).

7.1.13. На місці проведення ремонтних робіт постійно повинен чергувати вахтовий автотранспорт. Транспортні засоби, призначені для перевезення людей, повинні бути справними і проходити щоденний огляд.

7.1.14. Для проведення ремонтних і аварійних робіт на магістральному аміакопроводі на підприємстві слід передбачати аварійний запас труб, кабелю, обладнання ліній електропередавання. Довжина труб і кабелю зв'язку в аварійному запасі повинна складати не менше 0,2% від їх протяжності.

7.1.15. Для захисту від атмосферної корозії труби аварійного запасу праймують і заглушають з обох кінців.

Під час складування, зберігання і транспортування труб повинна виключатися можливість їх прогинів і пошкоджень.

7.2. Земляні роботи

7.2.1. Під час провадження земляних робіт на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його об'єктах необхідно додержуватися вимог ГСТУ 3-041-2003, а також вимог цього підрозділу.

7.2.2. Земляні роботи на лінійній частині магістрального аміакопроводу виконують силами ремонтних служб підприємства або силами юридичних осіб на договірних засадах, які мають відповідний дозвіл на проведення цих робіт згідно з додатками 1, 2 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631.

7.2.3. Згідно з пунктом 5.1.4 цих Правил земляні роботи необхідно проводити тільки після оформлення наряду-допуску. Форма наряду-допуску на виконання земляних робіт наведена у додатку 1.

До наряду-допуску додається план з зазначенням розміщення і глибини закладення трубопроводу, кабельних ліній електропередавання, транспортних телекомунікаційних мереж та інших споруд, розміщених на ділянці проведення земляних робіт, на підставі проектної документації.

7.2.4. Наряд-допуск на проведення земляних робіт оформляють у двох примірниках. Один примірник наряду-допуску після його запису в журнал обліку у виробничо-технічному відділі передають керівнику робіт, а другий - начальнику лінійної частини магістрального аміакопроводу.

7.2.5. У разі необхідності до проведення земляних робіт уточнюють положення трубопроводу за допомогою трасошукача або шурфуванням, про що складають акт уточнення розміщення магістрального аміакопроводу.

Аналогічно уточнюють за допомогою кабелешукача або шурфування положення кабелю електрозв'язку. Місцезнаходження аміакопроводу позначається віхами: на прямих ділянках - через 25 м, на пересіченому рельєфі - через 10 м.

Положення кабелю зв'язку позначається на прямих ділянках через 15 м, на поворотах - через 5 м.

7.2.6. Земляні роботи на ділянках магістрального аміакопроводу у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередавання і електрозв'язку, нафто-, продукто- та газопроводів, а також споруд на них, при пересіченні автомобільних доріг і залізничних колій повинні виконуватися тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, і в присутності його представника відповідно до пункту 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року N 1747.

7.2.7. Земляні роботи дозволяється провадити одноківшовим екскаватором з обох боків трубопроводу не ближче 0,2 м від його бічної твірної. Подальше вибирання ґрунту повинне здійснюватися вручну.

7.2.8. Під час провадження земляних робіт слід враховувати вимоги відносно крутості схилів, укріплення стінок траншей і котлованів, що наведені у додатку 3.

7.2.9. Для спускання працюючих у котловани і траншеї та підіймання встановлюють інвентарні драбини або влаштовують у ґрунті пологі східчасті спуски шириною не менше ніж 1,5 м.

7.2.10. Драбини для спускання працюючих у котловани або траншеї повинні встановлюватися з похилом 1:3 з планками через 0,15-0,25 м з розрахунку 2 драбини на п'ять осіб, що працюють в котловані чи траншеї. Драбини встановлюють у протилежних кінцях траншеї. Драбини повинні мати поручні висотою 0,9 м і шириною не менше 0,6 м.

7.2.11. Під час розкриття траншеї ґрунт слід викидати на відстань не менше 0,5 м від брівки у сухих або в'язких ґрунтах і не менше 1 м у піщаних або вологих ґрунтах.

7.2.12. Під час роботи екскаватора не дозволяється перебування працівників на відстані ближче 5 м від зони максимального вильоту ковша екскаватора.

7.3. Газонебезпечні роботи

7.3.1. Газонебезпечні роботи у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт на об'єктах магістрального аміакопроводу повинні проводитися відповідно до вимог цього підрозділу.

7.3.2. До газонебезпечних робіт відносять роботи, пов'язані з оглядом, чисткою, ремонтом, розгерметизацією технологічного устаткування і комунікацій, під час проведення яких не виключена можливість виділення у повітря робочої зони аміаку, пропан-бутану та інших вибухопожежонебезпечних або шкідливих парів чи газів, здатних спричинити вибух, загоряння або зробити шкідливий вплив на організм людини, а також роботи, які виконуються при недостатньому (об'ємна частка менше 20%) вмісті кисню в повітрі робочої зони.

7.3.3. В управлінні складають перелік газонебезпечних робіт за формою, наведеною у додатку 4. Перелік газонебезпечних робіт повинен бути затверджений наказом роботодавця.

7.3.4. У переліку повинні бути вказані роботи, які виконуються з оформленням наряду-допуску, наведеного у додатку 1, та роботи без оформлення наряду-допуску, але з обов'язковим записом у журналі за формою, наведеною у додатку 5, і роботи, спричинені необхідністю ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій, які проводяться згідно з планом ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій.

7.3.5. Газонебезпечні роботи, що періодично повторюються, які є невід'ємною частиною технологічного процесу транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом, характеризуються аналогічними умовами, постійним місцем і характером роботи, певним складом виконавців, виконують без оформлення наряду-допуску і вносять до переліку газонебезпечних робіт.

7.3.6. До таких робіт відносять:

технічне обслуговування відцентрових насосів без розгерметизації корпусу;

технічне обслуговування запірно-регулюючої арматури;

зовнішній огляд оглядових колодязів.

Виконання цих робіт записують у журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводяться без оформлення наряду-допуску.

Заходи безпеки під час проведення таких робіт повинні бути викладені в чинних нормативно-правових актах з питань охорони праці.

7.3.7. Газонебезпечні роботи повинні проводити у два етапи:

підготовка об'єкта до проведення робіт;

безпосереднє проведення газонебезпечних робіт.

7.3.8. Відповідальним за підготовку об'єкта і за проведення газонебезпечної роботи призначається інженерно-технічний працівник.

7.3.9. Якщо газонебезпечну роботу проводять одним складом працівників, то допускають призначення інженерно-технічного працівника водночас відповідальним за проведення підготовчих робіт і відповідальним за проведення газонебезпечних робіт.

7.3.10. Працівники підприємств, які виконують газонебезпечні роботи на об'єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору - підряду, повинні допускатися до роботи за актом-допуском, форма якого наведена у додатку 2.

7.3.11. Наряд-допуск на виконання газонебезпечної роботи повинен бути оформлений не менше ніж за 3 доби до початку її проведення.

Порядок оформлення наряду - допуску та особа, відповідальна за його запис (видачу), повинні бути визначені наказом роботодавця.

7.3.12. Допускається працівникам, що прибули на об'єкт магістрального аміакопроводу для ліквідації аварії або аварійних ситуацій, виписувати наряд-допуск під диктування (по телефону) працівника відповідної служби підприємства або передавати копію наряду-допуску факсом чи іншим способом.

7.3.13. Наряд-допуск на проведення газонебезпечної роботи необхідно видавати на кожне місце і вид робіт, кожній бригаді, що проводить такі роботи.

7.3.14. Проведення підготовчих робіт починають тільки після погодження з оператором диспетчерської служби підприємства.

7.3.15. Для підготовки устаткування, трубопроводів та інших об'єктів до проведення газонебезпечних робіт виконують у повному обсязі заходи, передбачені нормативно-правовими актами з питань охорони праці, у наряді-допуску або журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводять без наряду-допуску.

При цьому вживають заходів до максимального зниження ступеня небезпечності газонебезпечної роботи:

скидають тиск;

прибирають токсичні і вибухонебезпечні продукти;

виключають можливість їх надходження із суміжних технологічних систем;

усувають потенційні джерела іскроутворення.

7.3.16. Устаткування і комунікації, на яких будуть проводити роботи, пов'язані з їх розгерметизацією, слід звільнити від продукту, відглушити згідно зі схемою, що додається до наряду - допуску, промити, продути або пропарити у залежності від властивостей продуктів, що в них знаходилися.

7.3.17. Електрообладнання необхідно відключати від джерел живлення з видимим розривом і від'єднанням від технологічного устаткування.

На пускових електророзподільних пристроях вивішують плакати з написом "Не вмикати - працюють люди!". Плакати знімають після закінчення газонебезпечних робіт за вказівкою відповідального за їх проведення.

7.3.18. Місце проведення газонебезпечної роботи, пов'язаної з можливістю викиду вибухонебезпечних і токсичних продуктів, повинне бути позначене попереджувальними знаками і відгороджене.

За необхідності виставляють пости, щоб уникнути потрапляння сторонніх осіб в небезпечну зону.

7.3.19. Перед початком газонебезпечної роботи роблять аналіз повітряного середовища на вміст шкідливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і кисню. Результати аналізів записують у наряді-допуску.

7.3.20. Під час підготовки до проведення газонебезпечних робіт перевіряють наявність і справність засобів індивідуального захисту, інструментів, пристроїв тощо. Проводять інструктаж виконавців і перевіряють їх вміння користуватися засобами індивідуального захисту і володіння методами надання першої допомоги потерпілим з відміткою у наряді-допуску.

7.3.21. Відповідальний за підготовчі роботи повинен перевірити повноту виконання усіх намічених заходів щодо підготовки об'єкта до проведення газонебезпечної роботи і передати підписаний наряд-допуск відповідальному за проведення газонебезпечної роботи.

Проведення газонебезпечних робіт

7.3.22. Газонебезпечні роботи дозволяється проводити тільки після виконання усіх підготовчих робіт.

7.3.23. Не дозволяється розширювати обсяг робіт, передбачених нарядом-допуском. За необхідності збільшення обсягу робіт повинен бути оформлений новий наряд-допуск.

7.3.24. Відповідальний за виконання газонебезпечної роботи приймає об'єкт, підготовлений до проведення газонебезпечної роботи, і забезпечує безпеку її проведення.

7.3.25. Газонебезпечні роботи починають проводити у присутності представника газорятувального пункту і за його згодою.

7.3.26. Про початок проведення газонебезпечної роботи слід повідомити оператору диспетчерської служби магістрального аміакопроводу.

7.3.27. Перед початком газонебезпечної роботи необхідно опитати кожного виконавця про самопочуття.

7.3.28. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися бригадою у складі не менше двох людей. Роботи в траншеях глибиною більше 2 м проводять бригадою у складі не менше трьох людей.

7.3.29. Для захисту органів дихання працюючих усередині ємності застосовують шлангові протигази (ПШ-1, ПШ-2) або ізолюючі апарати.

7.3.30. З дозволу головного інженера підприємства допускається проведення газонебезпечної роботи усередині ємності без засобів захисту за умови об'ємної частки кисню в ємності не менше 20% і вмісту шкідливих парів і газів не більше гранично допустимих концентрацій.

При цьому виключають можливість потрапляння шкідливих, вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних парів і газів ззовні або з нашарувань, футеровки тощо.

7.3.31. Заходи, які забезпечують безпеку ведення робіт усередині ємності без засобів індивідуального захисту органів дихання, обумовлюють у наряді-допуску.

Заходи повинні включати:

а) безперервне гарантоване подавання свіжого повітря в апарат, що забезпечує нормальний повітряний режим в апараті;

б) безперервний контроль стану повітряного середовища;

в) наявність у кожного працюючого в апараті, спостерігачів шлангових протигазів у положенні "Наготові";

г) наявність поблизу місця проведення робіт засобів сигналізації (світової, звукової) і зв'язку (радіотелефонного);

ґ) наявність у кожного працюючого в ємності рятувального пояса з закріпленою на ньому сигнально-рятувальною мотузкою та інші заходи, що забезпечують безпеку працюючих.

Робота усередині колодязів, колекторів, в тунелях та інших аналогічних пристроях і спорудах без засобів захисту органів дихання не допускається.

7.3.32. Для проведення робіт усередині ємностей призначають бригаду у складі не менше двох працівників (працюючий і спостерігач). Під час роботи з ПШ-2 у бригаді додатково повинен бути працівник, який забезпечує подавання повітря. Перебування усередині ємності дозволяється, як правило, одному працівнику. За необхідності перебування в ємності більшої кількості працюючих розробляють, вносять у наряд-допуск і додатково здійснюють заходи безпеки, що передбачають збільшення числа спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працюючого в апараті), порядок входу та евакуації працюючих, розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально-рятувальних мотузок, наявність засобів зв'язку і сигналізації на місці проведення роботи тощо.

7.3.33. В усіх випадках на працівника, який спускається в ємність, надягають рятувальний пояс з сигнально-рятувальною мотузкою.

Пояс, карабін і сигнально-рятувальна мотузка повинні бути випробувані.

7.3.34. Ступінь придатності рятувального пояса з мотузкою перевіряють зовнішнім оглядом і випробуванням.

7.3.35. Працівник, який користується поясом, разом з особою, яка виписує наряд-допуск на роботи усередині ємностей (колодязів), проводять зовнішній огляд пояса перед роботою і після кожного застосування.

Результати огляду записують у журналі.

7.3.36. Під час випробування на міцність пояс піддають статичному навантаженню, для чого до кільця застебнутого на пряжку пояса (якщо пряжок дві, то застебнутого на обидві) прикріплюють вантаж масою 200 кг і залишають його у підвішеному стані на 5 хв. Після зняття вантажу на поясі не повинно залишатися ніяких слідів. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.37. Під час випробування рятувальної мотузки до неї прикріплюють вантаж масою 200 кг і мотузку залишають у такому положенні протягом 15 хв. Довжину мотузки вимірюють перед початком і після закінчення випробування. Після зняття навантаження видовження мотузки не повинне перевищувати 5% від її початкової довжини. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.38. Ступінь придатності карабінів для рятувальних поясів визначають також зовнішнім оглядом і випробуванням.

Зовнішній огляд карабінів повинен робитися одночасно з оглядом пояса.

Карабін також піддають випробуванню на міцність статичним навантаженням, для чого за вушко карабіна прикріплюють вантаж масою 200 кг. Підвішений карабін з відкритим затвором залишають під навантаженням протягом 5 хв. Після зняття вантажу форма карабіна не повинна змінитися, а звільнений затвор повинен правильно і вільно стати на своє місце. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.39. Роботи, пов'язані з можливим виділенням вибухонебезпечних продуктів, повинні виконуватися з використанням інструментів і пристроїв, що не дають іскор, у відповідному одязі і спецвзутті.

7.3.40. Після закінчення газонебезпечних робіт необхідно перевірити разом з особою, відповідальною за проведення робіт, повноту та якість їх виконання і зробити відповідний запис у наряді-допуску.

Після закінчення робіт усередині ємності перед закриванням люків відповідальний за проведення робіт повинен упевнитися, що в ємності не залишилися працівники, прибрати інструменти і матеріали.

7.4. Вогневі роботи

7.4.1. Вогневі роботи на об'єктах магістрального аміакопроводу необхідно виконувати з додержанням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за N 1410/10009, та Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (ДНАОП 0.00-5.12-01).

7.4.2. До вогневих робіт відносять виробничі операції, пов'язані з застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням і нагріванням до температури, здатної спричинити загоряння матеріалів і конструкцій (електро- і газозварювання, бензогазорізання, роботи з застосуванням паяльних ламп, розігрівання бітуму, смол тощо).

7.4.3. Місця проведення вогневих робіт можуть бути:

постійними, що організовуються в спеціально обладнаних для цього приміщеннях (майстернях або відкритих площадках);

тимчасовими, коли вогневі роботи виконуються у процесі експлуатації або ремонту устаткування, під час будівельно-монтажних робіт.

Постійні місця проведення вогневих робіт на об'єктах магістрального аміакопроводу визначають наказом управління відповідно до установчих документів підприємства.

7.4.4. Наказом призначають відповідального за безпечні умови проведення зварювальних робіт і визначають засоби пожежогасіння.

7.4.5. Постійне місце проведення вогневих робіт може влаштовуватися у приміщенні або кабіні з припливно-витяжною вентиляцією або на площадці, відгородженій від загальної території легкими вогнестійкими непрозорими переносними огорожами (щитами або ширмами) висотою не менше 1,8 м.

7.4.6. Площадка повинна знаходитися на відстані не менше 40 м від резервуарів з легкозаймистими рідинами.

7.4.7. Місце проведення вогневих робіт повинне бути забезпечене необхідними засобами пожежогасіння. Види і кількість первинних засобів пожежогасіння визначають у відповідності з Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за N 1410/10009.

7.4.8. Вогневі роботи у місцях їх постійного проведення виконуються без оформлення наряду - допуску у світлий час доби (за винятком аварійних ситуацій).

7.4.9. Вогневі роботи підрозділяють на два етапи: підготовчий і проведення вогневих робіт.

Підготовчі роботи

7.4.10. До підготовчих робіт відносять роботи, пов'язані з підготовкою виконавців, устаткування, комунікацій, конструкцій до проведення вогневих робіт.

7.4.11. Перед початком проведення вогневих робіт на постійному місці необхідно:

перевірити освітлення робочого місця, світло не повинне засліплювати очі;

оглянути і привести в порядок робоче місце;

перевірити наявність і справність засобів індивідуального захисту, надіти їх;

у приміщеннях, де застосовуються шкідливі речовини, за 10-15 хвилин до початку роботи увімкнути систему припливно-витяжної вентиляції.

7.4.12. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях дозволяється лише після звільнення робочого місця від горючих матеріалів у радіусі, зазначеному у таблиці 2, захисту горючих конструкцій від вогню і бризок розпеченого металу і забезпечення засобами пожежогасіння (вогнегасниками, ящиком з піском і лопатою, відром з водою, повстиною).

7.4.13. Перед зварюванням ємності (резервуари, баки тощо) підготовляють відповідно до пункту 7.3.16 цих Правил.

7.4.14. Перед початком і під час проведення вогневих робіт слід виконати експрес-аналіз повітряного середовища на вміст вибухонебезпечних речовин із застосуванням газоаналізаторів.

7.4.15. Щоб запобігти потраплянню сторонніх осіб у робочу зону зварювання, місце проведення зварювальних робіт повинне бути відгороджене згідно з ГОСТ 12.4.059-89 "ССБТ. Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие технические условия".

7.4.16. Для проведення вогневих робіт поблизу струмоведучих пристроїв останні повинні бути знеструмлені, а місця роботи відгороджені щитами, які виключають можливість випадкового проникнення до струмоведучих частин і короткого замикання. На огорожах повинні бути встановлені переносні плакати для попередження про небезпеку ураження електричним струмом: "Не вмикати! Працюють люди", "Стій! Напруга".

7.4.17. Перед початком роботи слід підготувати і перевірити необхідний для роботи ручний інструмент.

7.4.18. Необхідно перевіряти справність електрозварювальної апаратури і електровимірювальних приладів, наявність і справність заземлення електричних машин і трансформаторів. Захисному заземленню підлягають металеві корпуси апаратів, кожухи зварювальних установок і пускових електроприладів, зворотні проводи (у місцях їх приєднання до вторинної обмотки зварювального трансформатора), а також конструкції, що зварюються, і столи, на яких проводиться зварювання.

7.4.19. При заземленні корпусів електрозварювальних агрегатів або зварюваних конструкцій спочатку приєднують заземлювальний провід до землі, а потім до бортового затискача або зварюваної конструкції. Відключення заземлення роблять у зворотному порядку.

7.4.20. Перед початком газового зварювання (різання) необхідно перевірити:

міцність і щільність приєднання газових шлангів до пальника (різака) і редукторів;

справність пальника (різака), редуктора і шлангів;

наявність достатнього підсмоктування до інжекторної апаратури;

правильність підведення кисню і горючого газу до пальника;

наявність прокладки для редуктора.

Проведення вогневих робіт

7.4.21. Вогневі роботи дозволяється розпочинати після отримання наряду-допуску і виконання в повному обсязі підготовчих робіт, за умови відсутності вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних речовин у повітряному середовищі або якщо їх концентрації не перевищують гранично допустимі вибухонебезпечні концентрації.

Гранично допустимі вибухонебезпечні концентрації згідно з чинними санітарними нормами для найбільш поширених на магістральному аміакопроводі речовин наведені у таблиці 3.

7.4.22. Вогневі роботи в ємностях слід проводити при відкритих люках і викручених пробках.

Вміст у повітрі робочої зони шкідливих речовин, що утворюються під час зварювальних робіт, повинен відповідати "Санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень", затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря (ДСН 3.3.6.042-99) і державному стандарту СРСР "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", затвердженому постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року N 3388 (ГОСТ 12.1.005-88).

7.4.23. Під час виконання вогневих робіт не допускається використання одягу і рукавиць із слідами масла, бензину, гасу та інших горючих рідин.

7.4.24. Не дозволяється прокладати зварювальний кабель разом з газозварювальними шлангами і трубопроводами, які знаходяться під тиском або при високій температурі, а також поблизу кисневих балонів і ацетиленових генераторів, це може спричинити займання або вибух.

7.4.25. Працівники починають вогневі роботи з дозволу відповідального за проведення вогневих робіт.

7.4.26. Під час проведення газозварювальних (газорізальних) робіт пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід встановлювати на відкритих площадках. Дозволяється їх тимчасова робота у добре провітрюваних приміщеннях.

7.4.27. Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розміщувати на відстані не ближче 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів і на відстані не менше 5 м від балонів з киснем і горючими газами.

7.4.28. У місцях встановлення ацетиленових генераторів слід вивішувати заборонні знаки: "Забороняється користуватися відкритим вогнем", "Стороннім вхід заборонено".

7.4.29. Під час проведення газозварювальних і газорізальних робіт необхідно користуватися шлангами, довжина яких не перевищує 30 м, під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів довжиною більше 40 м дозволяється у виняткових випадках за письмовим дозволом особи, яка затвердила наряд-допуск на виконання робіт).

7.4.30. Закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів повинне бути надійним. З цією метою необхідно застосовувати спеціальні хомутики.

Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях за довжиною ніпеля, за допомогою м'якої відпаленої (в'язальної) проволоки.

7.4.31. На стаціонарному зварювальному посту балони з ацетиленом, пропан-бутаном або іншими горючими газами і киснем зберігають окремо у металевій шафі з перегородкою.

7.4.32. Балони з газом під час їх зберігання, транспортування і експлуатації слід захищати від дії сонячних променів та інших джерел тепла.

Балони, що встановлюються у приміщеннях, повинні знаходитися від приладів опалення і печей на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше 5 м.

7.4.33. Відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок повинна бути не менше 10 м, а до окремих балонів з киснем і горючими газами - не менше 5 м.

7.4.34. Зберігати і транспортувати балони з газами необхідно тільки з накрученими на їх горловині захисними ковпаками.

7.4.35. Під час електрозварювальних робіт проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого устаткування, повинні бути надійно ізольовані і в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних впливів.

Під час проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, повинні застосовуватися міцні штангові кабелі.

7.4.36. Конструкції електродотримача для ручного зварювання повинні забезпечувати надійне затискання і швидку заміну електродів, а також виключати можливість короткого замикання.

7.4.37. Струмопровідні частини електродотримача повинні бути ізольовані, крім того, повинен бути забезпечений захист від випадкового доторкування до них рук зварника або зварюваного виробу.

7.4.38. Електроди, які застосовуються для зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальному значенню зварювального струму.

7.4.39. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена.

7.4.40. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток тощо) не повинна перевищувати 75 град.С.

7.4.41. Опір ізоляції обмоток зварювальних трансформаторів і перетворювачів струму повинен бути не менше 0,5 МОм і вимірюватися після проведення ремонту, але не рідше одного разу на 6 місяців.

7.4.42. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення і усунути можливі причини виникнення пожежі.

7.4.43. З метою недопущення виникнення пожежі необхідно забезпечити спостереження за місцем проведення вогневих робіт протягом 3-х годин після їх закінчення.

7.4.44. У кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин і газів.

Після закінчення робіт уся апаратура та обладнання повинні бути прибрані у спеціально відведені приміщення (місця).

7.5. Робота в електроустановках

7.5.1. Під час виконання експлуатаційних і ремонтних робіт в електроустановках слід додержуватися вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 і цього підрозділу.

7.5.2. До робіт в електроустановках допускають осіб, які пройшли інструктаж і навчання безпечних методів праці, перевірку знань правил безпеки і інструкцій з виконуваних робіт.

Роботи в електроустановках повинні виконувати тільки працівники, які мають відповідну даній роботі групу з електробезпеки і не мають медичних протипоказань.

7.5.3. Роботи в електроустановках поділяють на:

роботи, які виконуються при повному знятті напруги з усіх струмоведучих частин електроустановки;

роботи, які виконуються при частковому знятті напруги у відкритій електроустановці або в електроустановці, розташованій в окремому приміщенні, де знято напругу тільки з тих приєднань або ділянок, на яких виконуються роботи;

роботи, які виконуються без зняття напруги віддалік від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, при яких виключене випадкове наближення працюючих людей і використовуваного ними оснащення до струмоведучих частин на небезпечну відстань і немає потреби у заходах для запобігання такому наближенню.

7.5.4. На підприємстві повинні бути розроблені і затверджені роботодавцем переліки робіт у діючих електроустановках, які виконують з оформленням наряду-допуску.

У наряді-допуску вказують місце роботи, час початку і закінчення роботи, умови безпечного проведення роботи, склад бригади та осіб, відповідальних за безпеку робіт.

Форма наряду-допуску наведена у додатку 4 ДНАОП 0.00-1.21-98.

7.5.5. У переліках для кожної виконуваної роботи вказують кваліфікаційну групу виконавця з електробезпеки.

7.5.6. Роботи в електроустановках можуть проводитися також за усним розпорядженням головного інженера підприємства.

7.5.7. Розпорядження на провадження робіт має разовий характер і діє протягом не більше однієї доби.

За розпорядженням можуть провадитися:

роботи без зняття напруги віддалік від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, тривалістю не більше однієї зміни;

роботи, спричинені виробничою необхідністю, тривалістю до 1 години;

роботи зі зняттям напруги з електроустановок напругою до 1000 В, тривалістю не більше однієї зміни.

7.5.8. Для забезпечення безпеки виконання робіт в електроустановках, які проводяться зі зняттям напруги, здійснюють такі технічні заходи:

відключення установки (частини установки) від джерела живлення;

знімання запобіжників;

від'єднання кінців живильних ліній, що забезпечує неможливість помилкового подавання напруги до місця роботи;

накладення заземлень (вмикання заземлювальних ножів або накладення переносних заземлень);

встановлення знаків безпеки і відгородження частин електроустановок, що залишаються під напругою;

огородження робочого місця і встановлення попереджувальних знаків безпеки.

7.5.9. Зняття напруги виконують так, щоб виділені для проведення робіт ділянки електроустановки з усіх боків були відділені від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою.

7.5.10. Відсутність напруги в електроустановках перевіряють покажчиками напруги, справність яких контролюють перед застосуванням.

7.5.11. Накладення заземлень безпосередньо на струмоведучі частини, на яких проводиться робота, потрібне у тому разі, коли ці частини можуть опинитися під наведеною напругою або на них може бути подана напруга небезпечного значення від стороннього джерела.

7.5.12. Місця накладення заземлень слід вибирати так, щоб заземлення були відділені видимим розривом від струмоведучих частин даного приєднання, які знаходяться під напругою.

7.5.13. Заземленню підлягають усі металеві конструкції. Опір заземлювального пристрою, призначеного тільки для захисту від статичної електрики з урахуванням малих розрядних струмів, складає 100 Ом.

7.5.14. На приводах розмикачів, відділювачів, вимикачів навантаження тощо, за допомогою яких відключають напругу в електроустановках, вивішують плакат "Не вмикати - працюють люди", а якщо напруга відключена для допуску на повітряні лінії електропередавання - плакат "Не вмикати - робота на лінії".

7.5.15. Роботи на струмоведучих частинах електроустановок повинні виконуватися бригадою у складі не менше 2-х людей з застосуванням основних електрозахисних засобів (ізолюючі штанги, ізолюючі та електровимірювальні кліщі, покажчики напруги, діелектричні рукавиці, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками) і додаткових засобів електрозахисту (калоші і килимки, переносні заземлення, ізолюючі підставки і накладки, огороджувальні пристрої, плакати безпеки).

7.6. Роботи на висоті

7.6.1. Під час виконання експлуатаційних і ремонтних робіт на висоті слід додержуватися вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 N 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06.2007 за N 573/13840, а також вимог цього підрозділу.

7.6.2. Електромонтажні роботи на висоті необхідно виконувати відповідно до Інструкції з охорони праці під час виконання електромонтажних робіт на висоті, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 618/5809 (далі - ДНАОП 0.00-5.26-01).

7.6.3. Роботи на висоті та верхолазні роботи відносять до робіт підвищеної небезпеки і виконують за нарядом-допуском під контролем безпосереднього керівника робіт з додержанням заходів, які забезпечують безпечне виконання робіт.

7.6.4. Для забезпечення безпеки під час виконання робіт на висоті і верхолазних робіт слід використовувати ССЗ відповідно до ДНАОП 0.00-5.28-03.

7.6.5. Перед початком проведення верхолазних робіт на вантовому переході магістрального аміакопроводу через водну перешкоду працівники повинні:

пройти інструктаж, вивчити документи, що регламентують технологію виконання верхолазних робіт (технологічну карту провадження верхолазних робіт, схему стропування, наряд-допуск тощо);

оглянути необхідні для роботи інструменти, обладнання, а також ССЗ з занесенням результатів огляду до журналу за формою, наведеною у ДНАОП 0.00-5.2-03;

надіти спецодяг, захисну каску, скласти інструмент, матеріали та пристрої у транспортувальний рюкзак і за вказівкою відповідального приступити до виконання верхолазних робіт.

7.6.6. Під час виконання верхолазних робіт слід керуватися технологічними картами провадження робіт.

Форма технологічної карти наведена у додатку 6.

7.6.7. Огляд конструкцій вантових переходів через водні перешкоди допускається проводити без оформлення наряду-допуску, але з оформленням технологічної карти безпечного проведення верхолазних робіт і занесенням результатів огляду до журналу рапортів.

Форма журналу рапортів наведена у додатку 7.

7.6.8. Ремонтні роботи на вантових переходах (верхолазні) слід виконувати з оформленням наряду - допуску за формою, наведеною у додатку 1.

7.6.9. Не дозволяється робота на висоті під час туману, грози, дощу, ожеледиці і вітру силою 6 балів (12 м/с) і більше.