ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ
ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ БЕЗПЕКИ АВІАЦІЇ
Н А К А З
| 15.12.2005 N 948 |
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
30 січня 2006 р.
за N 79/11953
( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства інфраструктури N 1 від 02.01.2018 )
Про затвердження Правил сертифікації медичних працівників цивільної авіації України
На виконання Указів Президента України від 11.06.98 N 615 "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" та від 15.07.04 N 803 "Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації" (із змінами)
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила сертифікації медичних працівників цивільної авіації України (далі - Правила), що додаються.
2. Директору департаменту сертифікації авіаційного персоналу та навчальних закладів (Лісняк О.І.):
2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.
2.2. Довести Правила до відома організацій, зареєстрованих на теріторії України, що здійснюють медичне забезпечення авіаційної діяльності в цивільній авіації України.
3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державіаслужби
15.12.2005 N 948
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
30 січня 2006 р.
за N 79/11953
ПРАВИЛА
сертифікації медичних працівників цивільної авіації України
1. Загальні положення
1.1. Правила сертифікації медичних працівників цивільної авіації України (далі - Правила) розроблені з метою встановлення відповідності кваліфікації лікарів з авіаційної медицини вимогам сертифіката лікаря з авіаційної медицини і свідоцтва про складання іспиту зі спеціальності авіаційна медицина та середніх медичних працівників зі спеціальності авіаційна медицина.
1.2. Правила поширюються і є обов'язковими для організацій, підприємств та установ усіх форм власності, які є відповідальними за організацію медичного забезпечення авіаційної діяльності та сертифікацію медичних працівників цивільної авіації України.
1.3. Правила встановлюють загальні вимоги до авіаційних лікарів, уповноважених Державіаслужбою авіамедичних екзаменаторів, обсягу теоретичних знань, практичних навичок та їх повноважень.
2. Нормативні посилання
При розробленні цих Правил використовувалися такі нормативно-правові акти:
Закон України "Про підтвердження відповідності";
Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності";
Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.93 N 819;
наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.12.97 N 359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.98 за N 14/2454;
наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 N 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за N 892/7180;
наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22.07.93 N 166 "Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів)", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.08.93 за N 113;
наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.93 N 48 "Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.93 за N 19;
наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.10.91 N 146 "Про атестацію середніх медичних працівників";
"Руководство по созданию государственной системы выдачи свидетельств личному составу и управлению этой системой" (Doc. 9379-AN/916), 1-ше вид. 83, ІКАО;
"Руководство по организации контроля за обеспечением безопасности полетов и управлению этой системой" (Doc. 9734-AN/959), 1-ше вид. 99, ІКАО;
"Руководство по авиационной медицине" (Doc. N 8984), перевидання, жовтень, 97, ІКАО.
3. Визначення
У цих Правилах наведені терміни вживаються у такому значенні:
авіамедична сертифікація авіаційного персоналу - комплекс медичних обстежень фізіологічного стану органів і систем організму авіаційного персоналу з метою визначення його придатності до здійснення професійної діяльності та забезпечення безпеки польотів;
авіамедичне обстеження - обстеження психічної і фізичної придатності власника медичного сертифіката для безпечного користування пільгами ліцензії, на яку він подає заявку;
авіамедичний екзаменатор - лікар, який має кваліфікацію в галузі авіаційної медицини, ліцензію Міністерства охорони здоров'я України на медичну практику та уповноважений Державіаслужбою проводити огляди для видачі медичних сертифікатів авіаційному персоналу;
лікар з авіаційної медицини - спеціаліст з вищою медичною освітою, який має теоретичну підготовку з авіаційної медицини, відповідає вимогам кваліфікаційної характеристики лікаря за спеціальністю "Авіаційна та космічна медицина";
передатестаційний цикл - підвищення кваліфікації спеціаліста у вищому медичному закладі післядипломної освіти;
сертифікація медичних працівників цивільної авіації України - встановлення відповідності рівня професійної підготовки медичних працівників до проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу та медичного забезпечення польотів цивільної авіації України;
тематичне удосконалення - підвищення кваліфікації з окремих розділів авіаційної медицини у вищому медичному закладі післядипломної освіти.
4. Вимоги до сертифікації медичних працівників цивільної авіації
4.1. Сертифікація медичних працівників проводиться Державіаслужбою.
4.2. При проведенні сертифікації враховується рівень професійної підготовки медичних працівників з авіаційної медицини, їх спеціалізація й удосконалення професійних знань та навичок.
4.3. Післядипломне навчання лікарів з авіаційної медицини цивільної авіації України включає підготовку на кафедрі авіаційної медицини вищого медичного закладу післядипломної освіти. Система підготовки складається з двох рівнів - циклу базової підготовки і циклу удосконалення професійних знань та навичок як для лікарів, так і для середніх медичних працівників.
4.4. Тривалість навчання на кожному циклі визначається навчальним планом і програмою, які розробляються на кафедрі авіаційної медицини вищого медичного закладу післядипломної освіти із залученням спеціалістів Державіаслужби.
4.5. Навчальні плани і програми циклів тематичного удосконалення розробляються кафедрою авіаційної медицини вищого медичного закладу післядипломної освіти спільно з Державіаслужбою.
4.6. Склад слухачів циклів з авіаційної медицини визначається керівництвом вищого медичного закладу післядипломної освіти за поданням Державіаслужби.
4.7. Перший рівень підготовки медичних працівників цивільної авіації - базова підготовка, яка проводиться на курсах спеціалізації з авіаційної медицини на кафедрі авіаційної медицини вищого медичного закладу післядипломної освіти.
4.8. Другий рівень підготовки медичних працівників - удосконалення з авіаційної медицини, яке здійснюється на кафедрі авіаційної медицини вищого медичного закладу післядипломної освіти на циклах тематичного удосконалення.
4.9. На тематичне удосконалення лікарі з авіаційної медицини направляються Державіаслужбою у період між проходженням передатестаційних циклів.
5. Сертифікація медичних працівників
5.1. Медичні працівники допускаються до самостійної професіональної діяльності з медичного забезпечення авіаційної діяльності, медичної сертифікації авіаційного персоналу лише за умови наявності офіційного дозволу Державіаслужби на здійснення такої діяльності у вигляді сертифіката.
5.2. Державіаслужба видає сертифікат медичним працівникам на підставі об'єктивної оцінки відповідності на одержання сертифіката вимогам та процедурам, установленим цими Правилами.
5.3. Кандидат на одержання сертифіката повинен мати відповідну професійну підготовку за затвердженою програмою у вищому медичному закладі післядипломної освіти.
5.4. Відповідальними за підтримання рівня кваліфікації власника сертифіката медичного працівника є керівники авіапідприємств та медичних закладів цивільної авіації.
6. Вимоги, що пред'являються до кандидата для одержання сертифіката на проведення медичного забезпечення авіаційної діяльності та медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України:
6.1. Кандидат повинен:
мати вищу медичну освіту;
мати звання лікаря-спеціаліста з терапії, сімейної медицини, авіаційної медицини, загальної практики, організації охорони здоров'я;
пройти курс базової підготовки з авіаційної медицини;
мати ліцензію Міністерства охорони здоров'я України на медичну практику та/або працювати в медичному закладі цивільної авіації, який має ліцензію на медичну практику і пройшов акредитацію в установленому законодавством порядку.
6.2. При відповідності кандидата всім вищенаведеним вимогам, Державіаслужба видає йому сертифікат для медичного забезпечення авіаційної діяльності та проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу.
6.3. Власники сертифіката допускаються до проведення медичного забезпечення авіаційної діяльності та проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу.
7. Термін дії сертифіката 3 роки.
8. Дія сертифіката достроково припиняється Державіаслужбою у разі:
досягнення власником віку 70 років;
заяви власника сертифіката;
виявлення грубих або систематичних порушень під час проведення медичного забезпечення авіаційної діяльності та/або медичної сертифікації авіаційного персоналу.
9. Протягом терміну дії сертифіката лікар авіакомпанії та авіамедичний екзаменатор повинні пройти курс теоретичної підготовки в обсязі не менше 20 годин за програмою, затвердженою Державіаслужбою.
10. Лікар авіакомпанії і авіамедичний екзаменатор мають право доступу до всієї необхідної медичної документації авіаційного персоналу, який вони обслуговують.
11. Середній медичний персонал аеропортів і авіапідприємств обов'язково проходить підготовку на постійно діючих курсах з невідкладної медичної допомоги в екстремальних ситуаціях.
| Директор департаменту сертифікації авіаційного персоналу та навчальних закладів Державіаслужби | О.І.Лісняк |
