Про атестацію середніх медичних працівників

З метою подальшого удосконалення медичного обслуговування населення, зростання кваліфікації середнього медичного персоналу, зменшення його плинності та підвищення матеріальної зацікавленості і згідно з постановою колегії Міністерства праці УРСР від 17 квітня 1991 року N 33 "Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників охорони здоров'я і соціального забезпечення в Українській РСР"

1. Положення про атестацію середніх медичних працівників (додаток 1).

2. Номенклатуру спеціальностей середніх медичних працівників (додаток 2).

3. Форму атестаційної справи (додаток 3).

4. Форму посвідчення про присвоєння кваліфікаційної категорії (додаток 4).

5. Інструктивно-методичні вказівки з атестації середніх медичних працівників (додаток 5).

1. Ввести в дію з 1 січня 1992 року Положення про атестацію середніх медичних працівників, номенклатуру спеціальностей, форми атестаційної справи і посвідчення та інструктивно-методичні вказівки з атестації середніх медичних працівників, що затверджені даним наказом.

2. Начальникам головних управлінь та управлінь Міністерства охорони здоров'я України, завідуючим відділами (начальникам управлінь) охорони здоров'я обл(міськ)виконкомів, Ради Міністрів Кримської АР, директорам НДІ, керівникам установ республіканського підпорядкування:

2.1. Протягом 1992 року провести позачергову атестацію на кваліфікаційні категорії зубних техніків та на вищу кваліфікаційну категорію спеціалістів, що виявили бажання атестуватися на цю категорію, при наявності у них необхідного стажу роботи за спеціальністю та інших показників.

2.2. До 1 квітня 1992 року середнім медичним працівникам, що мали кваліфікаційну категорію з однієї з спеціальностей, профіль якої змінився, присвоїти відповідну категорію з нової спеціальності згідно з затвердженою номенклатурою без проходження переатестації.

2.3. До кінця 1991 року переглянути склад діючих атестаційних комісій, при необхідності вжити заходів до їх зміцнення.

3. До 1 грудня 1991 р. Головному планово-економічному управлінню розробити і затвердити рекомендації про порядок оплати за проведення атестації (переатестації) та про оплату праці членів атестаційних комісій і рецензентів звіту атестованих.

4. Вважати такими, що втратили чинність на території України:

4.1. Наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 9 жовтня 1987 року N 1104 "Про атестацію середніх медпрацівників".

4.2. Наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 16 липня 1990 року N 284 "Про внесення доповнення до пункту 5.28 додатка 1 до наказу МОЗ СРСР від 09.10.87 N 1104 "Про атестацію середніх медичних працівників".

4.3. Наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 27 серпня 1984 року N 980 "Про атестацію зубних лікарів, акушерок і фельдшерів всіх спеціальностей".

4.4. Пункт 1.3. наказу МОЗ СРСР від 9 вересня 1964 року N 496.

4.5. Інформаційний лист МОЗ СРСР від 16.01.88 N 02-14/25-14 "Про кваліфікаційні характеристики посад керівників, спеціалістів і службовців".

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника міністра охорони здоров'я України т.Передерія В.Г.

1. Атестація середніх медичних працівників проводиться з метою підвищення їх кваліфікації, професійного рівня та ефективності медичної допомоги населенню. Це важлива форма морального і матеріального стимулювання медичних працівників, яка направлена на удосконалення діяльності медичних установ, поліпшення медичного обслуговування населення.

2. Головним завданням атестації середніх медичних працівників є визначення обсягу знань і практичних навиків, якими володіють медпрацівники, рівня їх професійної підготовки та вирішення питань подальшого використання спеціалістів, своєчасного підвищення їх кваліфікації.

3. Атестації підлягають середні медичні працівники всіх спеціальностей, що одержали підготовку в середніх спеціальних учбових закладах або мають незакінчену вищу освіту і в установленому порядку допущені до медичної діяльності на посадах, які вони обіймають, зі стажем роботи по атестованій спеціальності не менше 5 років.

4. Встановлюється два види атестації середніх медичних працівників: атестація і переатестація.

Атестацію проходять спеціалісти, які мають необхідний стаж роботи за спеціальністю і виявили бажання атестуватися на кваліфікаційну категорію або підвищити існуючу. Атестація на підвищення кваліфікаційної категорії може відбуватися не раніше чим через рік після проходження спеціалістом попередньої атестації.

Атестація проводиться із запрошенням спеціаліста на засідання атестаційної комісії.

Переатестацію проходять спеціалісти, що мають кваліфікаційну категорію з метою її підвищення. Переатестація проводиться через кожні п'ять років роботи спеціаліста за спеціальністю з якої він атестований. Переатестація, як правило, проводиться без запрошення атестованого на засідання комісії на підставі атестаційної справи. В разі виникнення необхідності зміни раніше присвоєної категорії середній медичний працівник запрошується на засідання комісії.

При атестації та переатестації середніх медичних працівників оцінкою їх професійного рівня може бути підтвердження наявної кваліфікаційної категорії, присвоєння вищої, зниження категорії чи її зняття.

Середнім медичним працівникам, що на переатестації підтвердили раніше присвоєну категорію, в посвідчення вноситься помітка про проходження переатестації.

Середнім медичним працівникам, яким внаслідок атестації (переатестації) змінена кваліфікаційна категорія, видається нове посвідчення (додаток 4).

В разі винесення атестаційною комісією рішення про зняття кваліфікаційної категорії, посвідчення атестованого здається в атестаційну комісію.

5. Кваліфікація середніх медичних працівників визначається за трьома кваліфікаційними категоріями - другій, першій та вищій, які надаються за умови наявності стажу з даної спеціальності не менше 5, 7 та 10 років відповідно.

При наданні кваліфікаційної категорії рекомендується додержувати послідовність: друга, перша, вища.

6. Середні медичні працівники, що виявили бажання пройти атестацію, подають керівнику установи охорони здоров'я заяву та звіт за останні три роки роботи з спеціальності. У звіті відображається виконана за цей час робота, її обсяг, основні показники, проведені санітарно-освітні заходи та інформація про підвищення кваліфікації.

7. На кожного середнього медичного працівника, що підлягає атестації, на підставі поданої заяви і звіту, прорецензованого в одній із лікувально(санітарно)-профілактичних установ за направленням установи, де працює атестований, оформлюється атестаційна справа (додаток 3), яка після обговорення кандидатури, що підлягає атестації, в трудовому колективі підписується керівником установи охорони здоров'я і після ознайомлення з нею атестованого подається в атестаційну комісію.

8. Атестація середніх медичних працівників проводиться атестаційними комісіями, що створюються при відділах (управліннях) охорони здоров'я обл(міськ)виконкомів, Ради Міністрів Кримської АР чи за їх визначенням комісіями при лікувально(санітарно)-профілактичних установах.

9. Атестаційні комісії формуються на добровільних засадах із представників органів охорони здоров'я, постійно діючих курсів і медучилищ підвищення кваліфікації середніх медичних працівників, лікарів спеціалістів, головних і старших медсестер, працівників охорони здоров'я і інших професійних і громадських об'єднань. Склад атестаційної комісії затверджується наказом відповідного органу охорони здоров'я. Атестаційні комісії функціонують на госпрозрахункових засадах.

10. Атестація проводиться за місцем знаходження комісії чи за місцем роботи атестованого (виїзні засідання атестаційних комісій). В проведенні атестації повинні брати участь не менше 2/3 членів атестаційної комісії, рішення ухвалюється більшістю присутніх.

11. Засідання атестаційної комісії проводиться не пізніше трьох місяців з часу надходження до комісії атестаційної справи.

12. Атестація середніх медичних працівників, які працюють в установах охорони здоров'я, що розташовані на території України і підпорядковані іншим відомствам, може проводитися згідно з цим Положенням та Інструктивно-методичними вказівками, затвердженими даним наказом, в організованих ними атестаційних комісіях, а при відсутності можливості створення таких - в атестаційних комісіях органів та установ Міністерства охорони здоров'я України.

13. Від чергової атестації (переатестації) звільняються вагітні жінки, а також особи, що знаходяться у відпустці по догляду за дитиною, згідно з діючим законодавством. Термін їх атестації (переатестації) відповідно переноситься. У випадках виробничої необхідності чи з інших причин термін атестації (переатестації) може бути перенесений органом охорони здоров'я на підставі подання керівника установи, в якій працює середній медичний працівник. Порядок подання матеріалів для переатестації і їх перелік аналогічний порядкові при атестації, який передбачений даним Положенням.

14. Дострокова переатестація середнього медичного працівника може проводитись в разі виявлення в його роботі істотних недоліків на підставі узгодженого з відповідною профспілковою організацією подання керівника установи, де працює медичний працівник, з запрошенням працівника на засідання атестаційної комісії. Нез'явлення працівника на засідання комісії без поважних причин не заважає їй прийняти відповідне рішення.

15. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою, які працювали в установах охорони здоров'я до 1 листопада 1974 року на посадах середнього медичного персоналу в порядку, передбаченому Переліком (додаток 3 до наказу МОЗ СРСР від 9 вересня 1964 року N 496), і особи, які не одержали спеціальної підготовки та звань у відповідних середніх спеціальних учбових закладах СРСР, але працювали до 1 жовтня 1972 року і продовжують працювати й досі на посадах середнього медичного персоналу, проходять атестацію згідно з Положенням за спеціальністю, до якої віднесена посада, що обіймає спеціаліст.

16. Особи, що мають середню спеціальну освіту, але як виняток допущені Міністерством охорони здоров'я України, СРСР чи іншої республіки до роботи на посадах середніх медичних працівників, робота на яких даних фахівців не передбачена Переліком вищих і середніх спеціальних учбових закладів, підготовка і отримані звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, проходять атестацію за спеціальностями, до яких віднесені ці посади.

17. Атестація середніх медичних працівників та їх переатестація проводиться на госпрозрахункових умовах.

18. В стаж роботи за спеціальністю зараховується час роботи в апараті органів охорони здоров'я, на виборних посадах, в комітетах профспілок працівників охорони здоров'я, служба в Збройних Силах та інших військових формуваннях, а також робота за спеціальністю за кордоном.

За працівниками, що перейшли з виборних посад на практичну роботу на посаду, яка відповідає спеціальності, з якої вони мали кваліфікаційну категорію, ця категорія зберігається протягом трьох років після повернення на практичну роботу з дальшим проходженням атестації (переатестації).

19. Фельдшери, що працюють на посадах фельдшерів на пунктах (відділеннях) медичної допомоги на дому, станціях (відділеннях) швидкої медичної допомоги та в центрі екстреної медичної допомоги проходять атестацію за спеціальністю "фельдшер швидкої медичної допомоги"; фельдшери, що працюють на зазначених посадах в інших лікувально-профілактичних установах - за спеціальністю "фельдшер".

20. Особи, що мають освіту фельдшера-акушерки і працюють на посадах фельдшера чи акушерки, в залежності від типу лікувально-профілактичної установи, де вони працюють, можуть проходити атестацію відповідно за спеціальністю, яка передбачена даним Положенням для атестації фельдшерів чи акушерок.

21. Акушерки, що працюють на посадах акушерок і пологових відділеннях лікарень, пологових будинках та клініках профільних науково-дослідних інститутів проходять атестацію за спеціальністю "акушерка стаціонару"; акушерки, що працюють на зазначених посадах в інших лікувально-профілактичних установах - за спеціальністю "акушерка жіночої консультації".

22. Санітарні фельдшери та інші спеціалісти, що в установленому порядку працюють на посадах помічників епідеміолога, паразитолога та ентомолога проходять атестацію за спеціальністю "помічник епідеміолога", названі спеціалісти, що працюють на інших посадах санітарних фельдшерів в санітарно-епідеміологічних установах (крім лаборантів) - за спеціальністю "помічник санітарного лікаря".

23. Лаборанти (фельдшери-лаборанти) з паразитології, мікробіології і вірусології проходять атестацію за спеціальністю "лаборант з бактеріології".

23.1. Лаборанти (фельдшери-лаборанти) з імунології, серології та імуноферментних досліджень проходять атестацію за спеціальністю "лаборант з імунології".

23.2. Лаборанти (фельдшери-лаборанти) контрольних лабораторій дезстанцій, радіологічних підрозділів санепідстанцій та підрозділів профілактичної дезинфекції санепідстанцій і дезстанцій проходять атестацію за спеціальністю "лаборант санітарно-гігієнічної лабораторії".

23.3. Інші категорії лаборантів (фельдшерів-лаборантів) лікувально-профілактичних установ, крім тих, що передбачені п.23, п.23.1 і п.23.2. Положення, проходять атестацію за спеціальністю "лаборант клініко-діагностичної лабораторії".

24. Атестація медичних сестер, що працюють в стаціонарах лікарень, диспансерів та інших лікувальних установ, в т.ч. в процедурних кабінетах, палатах інтенсивної терапії і реанімації, а також медичних сестер з радіології проводиться за спеціальністю "медична сестра стаціонару".

Атестація медичних сестер, що працюють в структурних підрозділах лікарняних об'єднань, медико-санітарних частин, що обслуговують одночасно поліклініку і стаціонар (централізований стерилізаційний відділ, відділ гіпербаричної оксигенації і т.і.) проводиться згідно з бажанням спеціаліста за спеціальністю "медична сестра поліклініки" або "медична сестра стаціонару".

24.1. Атестація медичних сестер, що працюють в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, проводиться за спеціальністю "медична сестра стаціонару".

24.2. Атестація медичних сестер всіх амбулаторно-поліклінічних, диспансерних, санаторно-курортних установ і будинків відпочинку (крім стаціонарів, що входять до них), жіночих консультацій, станцій (відділів) переливання крові (крім стаціонарів, що входять до них), станцій (відділів) швидкої медичної допомоги, центру екстреної медичної допомоги (крім стаціонару), бюро судмедекспертизи, здравпунктів при промислових підприємствах чи навчальних закладах, медико-соціальних експертних комісій, лікувально-косметологічних кабінетів, а також медичних сестер з евакуації інфекційних хворих проводиться за спеціальністю "медична сестра поліклініки"; атестація медичних сестер стаціонарів зазначених лікувально-профілактичних установ - за спеціальністю "медична сестра стаціонару".

24.3. Медичні сестри відділень (палат) новонароджених пологових будинків, пологових відділень дитячих відділень, дитячих лікарень, будинків дитини, цілорічних дитячих санаторіїв та клінік профільних науково-дослідних інститутів проходять атестацію за спеціальністю "медична сестра дитячого стаціонару".

24.4. Атестація медичних сестер (в т.ч. старших і патронажних), завідуючих дитячих ясел, будинків дитини, молочних кухонь, дитячих грязелікарень, санаторіїв-профілакторіїв, профілакторіїв, спеціалізованих санаторних таборів цілорічної дії, денних стаціонарів, а також медичних сестер, що обслуговують інші дитячі дошкільні і шкільні заклади, школи-інтернати, дитячі будинки всіх типів й найменувань, незалежно від відомчої підпорядкованості, що знаходяться в штаті поліклінік (поліклінічних підрозділів), а також в штатах вказаних закладів проводиться за спеціальністю "медична сестра дитячої поліклініки".

24.5. Медичні сестри, що працюють на посадах операційних сестер і сестер-анестезистів незалежно від типу лікувально-профілактичної установи проходять атестацію за спеціальністю "операційна медична сестра", в стаж роботи за спеціальністю цій категорії спеціалістів зараховується час роботи на посадах, які віднесені до спеціальності "медична сестра стаціонару".

24.6. Медичні сестри, що працюють на посадах старших медичних сестер і медичних сестер - завідуючих підрозділами, проходять атестацію згідно з Положенням за спеціальністю "медична сестра стаціонару" чи "медична сестра поліклініки", в дитячих лікувально-профілактичних установах - за спеціальністю "медична сестра дитячого стаціонару" чи "медична сестра дитячої поліклініки".

Головні медичні сестри можуть атестуватися за будь-яким профілем спеціальності, що передбачений для атестації медсестер.

24.7. До стажу роботи для проходження атестації за спеціальністю "Медична сестра загальної практики-сімейної медицини" зараховується період роботи за спеціальностями "Фельдшер", "Фельдшер швидкої допомоги", "Акушерка жіночої консультації", "Медична сестра стаціонару", "Медична сестра поліклініки", "Медична сестра дитячого стаціонару", "Медична сестра дитячої поліклініки.

25. При атестації (переатестації) середніх медичних працівників оформляється протокол і атестаційна справа. До протоколу обов'язково заносяться питання членів комісії до атестованого і його відповіді.

26. Рішення атестаційної комісії затверджується наказом керівника органу (установи) охорони здоров'я, при яких вона створена, не пізніше 15 днів з дня засідання комісії.

27. При незгоді атестованого з рішенням атестаційної комісії воно може бути оскаржене в двомісячний термін з дня засідання комісії до атестаційної комісії вищестоячого органу охорони здоров'я.

28. Орган (установа) охорони здоров'я, при яких створено атестаційну комісію, оформляє і видає кожному середньому медичному працівнику, якому надана одна з кваліфікаційних категорій, посвідчення за затвердженою формою.

29. За підсумками роботи атестаційні комісії щорічно подають звіт до вищестоячих органів охорони здоров'я.

1. Зубний лікар

2. Зубний технік

3. Фельдшер швидкої допомоги

4. Фельдшер

5. Акушерка стаціонару

6. Акушерка жіночої консультації

7. Помічник санітарного лікаря

8. Помічник лікаря-епідеміолога

9. Фельдшер (інструктор) з санітарної освіти

10. Лаборант санітарно-гігієнічної лабораторії

11. Лаборант клініко-діагностичної лабораторії

12. Лаборант з імунології

13. Лаборант з бактеріології

14. Лаборант з патолого-анатомічних досліджень

15. Лаборант судово-медичної лабораторії

16. Рентгенлаборант

17. Операційна медична сестра

18. Медична сестра стаціонару

19. Медична сестра поліклініки

20. Медична сестра дитячого стаціонару

21. Медична сестра дитячої поліклініки

22. Медична сестра з фізіотерапії

23. Медична сестра з масажу

24. Медична сестра (інструктор) з лікувальної фізкультури

25. Медична сестра з функціональної діагностики

26. Медична сестра з дієтичного харчування

27. Медична сестра з стоматології

28. Медичний статистик

29. Гіпсовий технік-ортезист

30. Медична сестра загальної практики - сімейної медицини

1. Атестація середніх медичних працівників проводиться у відповідності з Положенням про атестацію середніх медичних працівників.

2. Кваліфікаційна категорія надається за якісні показники проведеної роботи за останні три роки з урахуванням проходження курсів спеціалізації і вдосконалення та інших форм підвищення кваліфікації за останні 5 років, наявності винаходів, рацпропозицій, виступів з доповідями на конференціях і нарадах медичних працівників та в пресі.

3. Кваліфікація середніх медичних працівників визначається за трьома кваліфікаційними категоріями:

друга кваліфікаційна категорія надається середнім медичним працівникам, які володіють необхідним практичним досвідом, мають добру теоретичну і практичну підготовку, пройшли курси вдосконалення, добре знайомі з суміжними дисциплінами, мають добрі показники в роботі і беруть активну участь в пропаганді медичних та гігієнічних знань серед населення;

перша кваліфікаційна категорія надається середнім медичним працівникам, які мають високу теоретичну, практичну і професійну підготовку, пройшли курси вдосконалення, добре знайомі із суміжними дисциплінами, мають хороші показники в роботі, беруть активну участь у використанні і впровадженні нових методів діагностики і лікування, в пропаганді медичних та гігієнічних знань серед населення;

вища кваліфікаційна категорія надається середнім медичним працівникам, які відрізняються високим професіоналізмом, володіють відмінною теоретичною і практичною підготовкою, суміжними дисциплінами, знають роботу з обчислювальною технікою, активно використовують і впроваджують нові передові методи діагностики та лікування, пройшли курси вдосконалення, мають високі показники в роботі і є наставниками молодих спеціалістів, пропагандистами медичних та гігієнічних знань.

4. Середні медичні працівники незалежно від профілю спеціальності, за якою вони проходять атестацію, повинні знати симптоматику і діагностику найбільш частих захворювань і термінальних станів, володіти прийомами реанімації, вміти надати допомогу при травматичних пошкодженнях, кровотечах, колапсі, отруєнні, утопленні, повішенні, анафілактичному шоку, опіках, відмороженні, алергічних станах, знати тактику персоналу при виявленні хворого, підозрілого на особливо небезпечні інфекції.

Атестовані повинні знати фармакологічну дію найбільш поширених лікарських речовин, методики стерилізації інструментарію і перев'язочних засобів, маніпуляції у відповідності з профілем роботи, повинні бути ознайомлені з основною обліково-звітною документацією по розділах своєї роботи.

При наданні середнім медичним працівникам кваліфікаційної категорії слід керуватися кваліфікаційними вимогами, що викладені нижче.

Фахівець з цієї спеціальності повинен володіти сучасними методами профілактики, діагностики і лікування захворювань порожнини рота, а також щелепно-лицевої ділянки.

Добре знати сучасну апаратуру, інструментарій, матеріали, що застосовуються в стоматології. Проводити якісний і кількісний аналіз своєї роботи, працювати над підвищенням кваліфікації, брати активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Володіти основами організації праці зубного лікаря. Використовувати в своїй роботі надбання сучасної стоматології.

Зубний лікар:

Друга кваліфікаційна категорія надається зубному лікареві, що знає і володіє сучасними методами діагностики і лікування захворювань і уражень зубів, порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки в обсязі відповідного профілю (терапевтичного, хірургічного за екстреними показаннями, ортопедичного);

Знає сучасну апаратуру, інструментарій і матеріали, що застосовуються в стоматології, знайомий з основами організації стоматологічної допомоги, займається профілактичною роботою по санації порожнини рота у дітей і дорослих.

Кваліфіковано вирішує питання лікарсько-трудової експертизи, систематично підвищує свої професійні знання, займається гігієнічним вихованням населення.

Перша кваліфікаційна категорія надається зубному лікарю, що має грунтовну теоретичну підготовку в галузі діагностики і лікування захворювань і уражень зубів, порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки в обсязі відповідного профілю (терапевтичного, хірургічного за екстреними показаннями, ортопедичного); досконало знає сучасну апаратуру, інструментарій та матеріали, що застосовуються в стоматології, кваліфіковано вирішує питання лікувально-трудової експертизи, володіє основами організації стоматологічної допомоги; профілактики, санації порожнини рота у дітей і дорослих; вміє проводити якісний і кількісний аналіз своєї роботи; постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації, бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення, в науково-практичних конференціях.

Вища кваліфікаційна категорія надається зубному лікарю, що має теоретичну і практичну підготовку. Володіє сучасними методами профілактики, діагностики і лікування захворювань порожнини рота, а також щелепно-лицевої ділянки. Вміє надавати невідкладну стоматологічну допомогу при гострих запальних процесах, а також травматичних пошкодженнях, кровотечах. Володіє сучасними принципами організації та надання стоматологічної допомоги населенню. Знає і досконало володіє технікою використання в стоматологічній практиці сучасних вітчизняних та іноземних матеріалів, що використовуються при лікуванні стоматологічних захворювань. Володіє навиками, передбаченими для спеціалістів другої і першої категорії, є наставником молодих спеціалістів.

Фахівець з цієї спеціальності повинен володіти сучасними методами виготовлення зубних протезів, мати знання з анатомії та фізіології щелепно-лицевої області, механіки рухів щелепно-лицевого комплексу, а також знання з основ суміжних дисциплін. Мати знання із зуботехнічного матеріалознавства, технологій роботи зі стоматологічними та зуботехнічними матеріалами. Володіти основами організації праці зубного техніка, вміти правильно оформлювати затверджену зуботехнічну документацію. Мати знання з санітарно-гігієнічних умов та нормативів праці зубного техніка, техніки безпеки роботи в зуботехнічній лабораторії. Постійно працювати над підвищенням своєї кваліфікації, працювати над періодичною та спеціальною літературою з зубопротезної техніки і суміжних дисциплін.

Зубний технік:

Друга кваліфікаційна категорія надається зубним технікам, що володіють сучасними методами виготовлення знімних та незнімних зубних протезів, мають навики роботи на зуботехнічній апаратурі, добре знають зуботехнічне матеріалознавство, інструментарій та матеріали, що застосовуються в сучасній стоматології.

Володіють методами виготовлення косметичних протезів, якісно та своєчасно виконують обсяг роботи, затверджений для зубного техніка. Знають основи організації зуботехнічної роботи, добре володіють питаннями санітарно-гігієнічних умов праці зубного техніка та правилами техніки безпеки на робочому місці.

Зубний технік другої кваліфікаційної категорії повинен виконувати: знімні протези - часткові та повні пластинчасті, бюгельні протези. Незнімні протези - штамповані коронки, коронки з облицюванням, штифтові зуби, паяні мостовидні протези, непаяні мостовидні протези, суцільнолиті коронки, коронки з облицюванням.

Щелепно-лицева ортопедія - фіксуючі апарати, що виготовляються в лабораторії (шини, капи тощо).

Ортодонтія - знімні пластинчасті протези, пластини, капи.

Обтуратори для твердого та м'якого піднебіння.

Перша кваліфікаційна категорія надається зубним технікам, що добре володіють сучасними методами виготовлення зубних протезів, включаючи суцільнолите протезування та протезування з фарфору і металокераміки, благородних металів. Досконало знають зуботехнічну апаратуру, мають глибокі знання в зуботехнічному матеріалознавстві, добре володіють навиками роботи з інструментарієм та матеріалами, що застосовуються в сучасній стоматології.

Добре знають питання організації праці зубних техніків, мають змогу керувати роботою бригади або зуботехнічної лабораторії. Глибоко знають питання санітарно-гігієнічних умов праці, техніки безпеки праці зубних техніків.

Зубний технік першої кваліфікаційної категорії повинен виконувати: суцільнолиті незнімні протези, суцільнолиті бюгельні протези, включаючи протези з замковим з'єднанням.

Виготовлення протезів з благородних металів.

Щелепно-лицева ортопедія: репонуючі апарати, складні протези.

Керамічні та металокерамічні протези.

Складні ортодонтичні апарати.

Вища кваліфікаційні категорія надається зубним технікам, що добре володіють сучасними методами виготовлення зубних протезів, включаючи суцільнолите протезування та протезування з фарфору і металокераміки, благородних металів.

Мають глибокі теоретичні знання із зубопротезної техніки та суміжних дисциплін.

Досконало знають зуботехнічну та стоматологічну апаратуру, зуботехнічне матеріалознавство, інструментарій, що застосовується в сучасній стоматології. Вміють виготовляти різноманітні ортодонтичні апарати, включаючи складні, щелепно-лицеві протези.

Добре знають питання організації праці зубних техніків, санітарно-гігієнічні умови та правила, питання техніки безпеки роботи в зуботехнічній лабораторії. Можуть керувати роботою різноманітних підрозділів зубних техніків.

Постійно працюють над удосконаленням праці зубних техніків, вносять раціональні пропозиції, запроваджують винаходи в практику роботи. Мають навики та можливості навчати зубних техніків більш низької кваліфікації, а також працюють над підвищенням кваліфікації молодих спеціалістів.

Зубний технік вищої кваліфікаційної категорії повинен виконувати: окрім переліку протезів, що повинні виготовляти зубні техніки другої та першої категорії, - протези, що заміщують дефекти м'яких тканин обличчя.

Фахівець з цієї спеціальності повинен мати високу теоретичну і практичну підготовку. Знати клініку, діагностику захворювань та надання першої медичної допомоги при термінових станах. Володіти технікою введення ліків підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньосудинно. Знати сумісність ліків та правила їх виписування.

Досконало знати дихальну, наркозну та електронну апаратуру, яка застосована для надання першої медичної допомоги. Знати основи асептики і антисептики. Вміти правильно накласти пов'язку, транспортну шину при травмах.

Вміти проводити катетеризацію, промивання шлунка. Ставити банки, гірчичники, клізми, капельниці.

Фельдшер швидкої допомоги:

Друга кваліфікаційна категорія надається фельдшеру швидкої допомоги, який має глибокі теоретичні та практичні знання. Вміє надати першу медичну допомогу при термінових станах. Володіє технікою підшкірних, внутрішньовенних, внутрішньом'язових ін'єкцій. Знає основи дисмургії та травматології. Знає і вміє працювати з дихальною та наркозною апаратурою. Володіє технікою масажу серця та штучного дихання. Знає вміст підукладки, акушерської укладки.

Постійно підвищує свій професійний рівень.

Перша кваліфікаційна категорія надається фельдшеру швидкої допомоги, який має глибокі теоретичні та практичні знання, вміє надати першу медичну допомогу хворому і потерпілому на долікарняному етапі. Знає основи терапії, педіатрії, хірургії, акушерства, інфекційних захворювань, травматології, урології. Уміє проводити катетеризацію, промивання шлунка, вміє ставити банки, гірчичники, клізми. Вводить ліки підшкірно, внутрішньовенно, внутрішньом'язово. Знає і володіє дихальною, наркозною і електронною апаратурою, застосованою на бригадах швидкої допомоги.

Постійно підвищує свій професійний рівень, знає основи ЦО. Бере участь у пропаганді медичних та гігієнічних знань серед населення.

Вища кваліфікаційна категорія надається фельдшеру швидкої допомоги, який має глибокі теоретичні і практичні знання, досвід самостійної праці. Знає основи терапії, педіатрії, хірургії, травматології, акушерства, інфекційних захворювань, вміє надати першу медичну допомогу при термінових станах: шок, колапс, електротравма, перелом кісток, кровотеча тощо. Володіє проведенням малих хірургічних операцій: трахеотомія, венопункція, витягнення інородних тіл. Володіє всіма видами ін'єкцій. Уміє проводити катетеризацію, промивання шлунка, ставить банки, гірчичники, компреси, клізми. Знає основи десмургії, асептики і антисептики. Сумісність ліків.

Знає і володіє наркозно-дихальною апаратурою. Має досвід в роботі з електронною апаратурою, застосованою на бригадах швидкої медичної допомоги. Бере участь у роботі науково-практичних конференцій. Постійно підвищує свій професійний рівень. Активно бере участь у пропаганді медичних та гігієнічних знань серед населення.

Знає основи ЦО, правила користування індивідуальними і колективними методами захисту населення від зброї масового знищення. Знає вміст акушерської укладки та ведення пологів.

Фельдшер:

Друга кваліфікаційна категорія надається фельдшеру, що має добрі теоретичні та практичні знання. Вміє надати першу медичну допомогу при термінальних станах. Володіє технікою підшкірних, внутрішньом'язових, внутрішньосудинних ін'єкцій. Знає основи дисмургії та травматології. Вміє правильно накласти пов'язку чи транспортну шину при травмах. Знає і вміє працювати з дихальною та наркозною апаратурою. Володіє технікою зовнішнього масажу серця та штучного дихання. Знає вміст підукладки та акушерської укладки. Постійно підвищує свої професійні знання.

Перша кваліфікаційна категорія надається фельдшеру, який має високу теоретичну та практичну підготовку. Знає клініку, діагностику захворювань та методи надання першої медичної допомоги при основних термінальних станах. Володіє достатнім обсягом маніпуляцій. Вміє працювати і знає електронну апаратуру фізіотерапевтичного кабінету і кабінету функціональної діагностики. Знає основи профілактики промислового травматизму, проведення протиепідемічних заходів в осередку інфекції та профілактику інфекційних захворювань взагалі. Володіє методикою проведення профілактичних щеплень, знає протипоказання до них. Уміє проводити забір, доставку, зберігання зібраного матеріалу для бактеріологічного дослідження. Володіє основами ЦО, правилами користування індивідуальними та колективними засобами захисту від зброї масового знищення. Активно бере участь у пропаганді санітарно-гігієнічних заходів серед населення. Постійно вдосконалює свій професійний рівень.