Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю

Під час розвідки малих і дуже малих родовищ будівельного й облицювального каменю кількість розвідувальних перетинів має бути не менше трьох, які розташовані не в одному профілі.

11.12. На ділянках першочергового освоєння слід проводити простеження і визначення контурів покладів корисних копалин за мережею свердловин або гірничих виробок достатньої щільності, проводити напівпромислові й промислові технологічні дослідження, детальне вивчення гірничо-геологічних умов залягання корисних копалин, гірничо-технічних і екологічних умов їх розроблення. Запаси на таких ділянках родовищ належить розвідувати за промисловими категоріями найбільш детально.

У тих випадках, коли ділянки першочергового відпрацювання не характерні для всього родовища за особливостями його геологічної будови, якістю корисних копалин або гірничо-геологічними умовами, належить детально вивчити інші ділянки цього самого родовища, які б відповідали цим вимогам.

Одержану на детально вивчених ділянках родовища інформацію слід використовувати для оцінки достовірності підрахункових параметрів, які застосовують для підрахунку запасів інших ділянок цього родовища.

11.13. Застосованою технологією буріння належить забезпечувати лінійний вихід керну не менше 80% у кожному рейсі. Сумарна довжина непорушених стовпчиків керна, з яких виготовляються зразки для фізико-механічних випробувань, має складати не менше ніж 25% від сумарної потужності перетинів кожного різновиду будівельного каменю і не менше ніж 50% - облицювального і стінового каменю.

Для гіпсу і карбонатних порід належить вивчити вплив на вихід керна та товарного каменю процесів карстоутворення та вибіркової стираності.

11.14. Для літологічного розчленування розрізу, установлення потужності і будови порід розкриття, вивчення рельєфу поверхні корисної товщі, виявлення тектонічних порушень і карстових порожнин, а також вивчення тріщинуватості порід на глибині слід використовувати геофізичні методи розвідки.

Раціональний комплекс геофізичних досліджень належить установлювати виходячи з конкретних геологічних особливостей родовища. Достовірність геофізичних даних слід підтверджувати свердловинами або гірничими виробками.

11.15. Усі розвідувальні, а також експлуатаційні виробки і відслонення належить документувати за типовими формами.

Під час документації виробок слід фіксувати петрографічний склад, структуру й текстуру порід, їх тріщинуватість і окремість, ступінь вивітреності, межі між незміненими, порушеними вивітрюванням і вивітреними породами. Межі між зонами невивітрених, порушених вивітрюванням і вивітрених порід слід установлювати за петрографічними дослідженнями зразків порід, що відбираються через такі проміжки, які забезпечують установлення указаних меж з точністю +- 0,25м.

Шаруваті товщі порід належить поділяти на шари і пачки, які відрізняються за якістю, літологічним складом, фізико-механічними властивостями або ступенем тріщинуватості. Під час документації слід відзначати всі зміни в породах корисної товщі в зонах контакту з вміщувальними породами, жилами і дайками, розвинутими всередині корисної товщі; наявність окремніння, вторинної кальцитизації і доломітизації, включень і каверн, зон дезінтеграції, тектонічних порушень і дроблення; тріщинуватість, форму й розміри окремості, характер і інтенсивність карстопроявлення і вивітрювання.

Тріщинуватість і окремість порід належить вивчати особливо ретельно в разі розвідки родовищ облицювального каменю. У всіх виробках і відслоненнях під час їх документації фіксують усі тріщини, відзначають їх характер (тріщини окремості, сколу тощо), напрямок і кут падіння, характер заповнення тріщин (зяючі або заповнені), відстань між тріщинами і їхню кількість на кожні 10 м виробки. З метою виявлення і вивчення замаскованих тріщин та трахітоїдності слід відбирати стовпчики керна для виготовлення повздовжніх полірованих зразків. У свердловинах належить проводити заміри довжини непорушених стовпців керна за інтервалами, що відповідають довжині мінімального боку блоків кожної з груп, що передбачені ДСТУ Б В.2.7-59-97.

11.16. Усі розвідувальні та експлуатаційні виробки, а також відслонення, які розкривають корисні копалини та за якими проводять визначення контурів рудних покладів, належить опробувати. Проби відбираються для проведення:

фізико-механічних випробувань;

мінералого-петрографічних досліджень;

визначення хімічного складу, а на родовищах облицювального каменю - ще й для дослідження декоративних властивостей.

Для деяких галузей використання будівельного каменю належить відбирати проби на спеціальні види випробувань (випробування щебеню в бетонах тощо). Спосіб відбору проб, довжину випробуваних інтервалів, початкову масу і кількість проб, які потрібно відібрати, слід визначати в залежності від характеру досліджень (аналізів), для яких відбираються проби, а також розмірів покладів облицювального і будівельного каменю, їх умов залягання, морфології і внутрішньої будови, розподілу структурно-літологічних і петрографічних різновидів порід.

11.17. Під час розвідки родовищ будівельного й облицювального каменю основним видом випробування є штуфне випробування. Зразки для фізико-механічних досліджень із свердловин належить відбирати у вигляді стовпців керна довжиною не менше 6-7 см при загальній довжині, достатній для виготовлення 15-ти зразків для досліджень за повною програмою і 5-ти - за скороченою. Проби на повний цикл відбираються за виділеними різновидами корисної копалини таким чином, щоб вони були охарактеризовані на різних глибинах і в різних ділянках розвідки. Для характеристики міцності каменю в інтервалах, представлених зруйнованим керном, слід відібрати проби для випробування на міцність за дробильністю при стисканні (роздроблюванні) у циліндрі. У гірничих виробках слід відбирати штуфи розміром 20 x 20 x 20 см для досліджень за повною програмою і 5 x 5 x 8 см - за скороченою.

11.18. Для обмеження кількості випробовувань за повною програмою, що вимагають значних витрат часу і коштів, доцільно використовувати кореляційну залежність між механічною міцністю, середньою густиною, дійсною густиною і водопоглинанням для кожного виділеного структурно-літологічного різновиду порід. Якщо за даними випробувань непорушених стовпців керна встановлюється кореляційна залежність між механічною міцністю і зазначеними вище властивостями каменю, то його механічна міцність може бути визначена за графіком взаємозалежності зазначених показників. У разі відсутності такої кореляційної залежності якість каменю слід оцінювати за результатами повної програми фізико-механічних випробувань проб, відібраних у всіх перетинах.

Проби на скорочений комплекс фізико-механічних випробувань, необхідних для визначення показників якості, передбачених кондиціями для визначення контурів покладів - середньої густини, пористості, водопоглинання, а також природної вологості, - слід відбирати з усіх перетинів. У разі виявлення кореляційної залежності між показниками міцності та іншими властивостями різновидів порід слід відбирати проби на фізико-механічні випробування за повною програмою, у якій додатково передбачається визначення коефіцієнта зниження міцності при насиченні водою, відсотка водонасичення, межі міцності при згині, стираності, опірності удару, погодостійкості (у тому числі морозостійкості), а для облицювального каменю - декоративності, стійкості забарвлення, обробки (у тому числі поліровки) та інших показників якості, що визначаються для родовища в цілому, у трьох-чотирьох перетинах, які характеризують увесь розріз.

Кожен виділений різновид порід слід охарактеризувати не менше ніж трьома опробуваними перетинами і не рідше ніж через 5-7 м між пробами за потужністю перетину при масивній будові корисної товщі і 3-4 м - при верстуватій. Якщо потужність верств різновидів порід менша від наведених значень, вони випробовуються суцільними пробами.

11.19. Для проведення випробувань за повною програмою із штуфів, відібраних у гірничих виробках і з керна великого діаметра, слід вирізати необхідну кількість зразків однакової форми і розмірів. Під час виготовлення зразків необхідно витримувати правильність їх геометричної форми і досягати доброї пришліфовки поверхонь граней відповідно до вимог стандарту.

11.20. Мінералого-петрографічні дослідження і попереднє вивчення декоративних властивостей каменю слід проводити на штуфах, монолітах або стовпчиках керна, які відбираються одночасно з відбором проб для фізико-механічних випробувань.

11.21. Відбір проб з гірничих виробок для визначення хімічного складу порід належить проводити методом борозни, а зі свердловин у пробу слід відбирати половину керна. Поперечний перетин борозни слід вибирати більшим від поперечного перетину керна.

11.22. Під час розвідки родовищ будівельного каменю, який передбачено використовувати для виробництва щебеню, для проведення деяких випробувань, передбачених стандартами (у залежності від галузі використання щебеню), слід відбирати валові проби. Їх маса залежно від ступеня витриманості фізико-механічних властивостей каменю і характеру досліджень повинна становити від 10-15 до 250 кг відповідно до вимог стандартів.

11.24. Гірським породам, які розвідуються як сировина для будівельного й облицювального каменю, належить надавати радіаційно-гігієнічну оцінку. У разі встановлення радіоактивності в породах слід провести їх розподіл за концентрацією радіонуклідів.

11.25. Якість виконаних фізико-механічних випробувань каменю і хімічних аналізів належить систематично контролювати шляхом проведення контрольних аналізів.

Під час розвідки родовищ на бутовий, стіновий і облицювальний камінь слід контролювати визначення середньої густини, водопоглинання і морозостійкості. Належить виконувати як внутрішній, так і зовнішній контроль, кожен не менше ніж на 5-ти пробах. Розбіжність між рядовими і контрольними визначеннями не може перевищувати 0,02г/куб. см під час визначення середньої густини і 0,5% у разі випробування на водопоглинання. Під час оцінки каменю на щебінь для бетону, а також дорожній і баластовий щебінь слід контролювати вміст слабких зерен і порід не менше ніж на 5-ти пробах.

Контроль хімічних аналізів належить проводити на ті компоненти, які лімітуються державними стандартами, технічними умовами або кондиціями.

У разі невеликої кількості проб усі відібрані проби слід піддавати внутрішньому і зовнішньому контролю.

11.26. Для визначення ступеня порушеності порід вивітрюванням належить відбирати зразки для петрографічних визначень. Відбір зразків слід проводити в приповерхневій частині корисної товщі (для установлення зони вивітрювання) і поблизу розривних порушень через 0,25 м, в інших ділянках корисної товщі - через 2-3 м з усіх різновидів порід, розкритих рівномірно розташованими на площі родовища виробками.

Під час петрографічних досліджень зразків належить фіксувати кількісні показники змінення порід, ступінь порушеності порід процесами вивітрювання; у вивержених породах слід визначати стан вивітреності польових шпатів, наявність вторинних мінералів та залежність між петрографічними ознаками та фізико-механічними властивостями порід.

Під час дослідження придатності каменю для виробництва щебеню належить установлювати наявність і вміст у породі вільної активної кремнекислоти (опалу, халцедону). Для вирішення питання про можливість застосування щебеню у гідротехнічних і дорожніх спорудах потрібно визначати активність кремнекислоти.

11.27. Технологічні властивості будівельного й облицювального каменю (визначення швидкості розпилювання, шліфування, фрезерування, здатність поліруватись, визначення фракційного складу щебеню і, при необхідності, поведінка його в бетоні) слід вивчати в лабораторних і напівпромислових умовах.

Технологічні дослідження нових видів сировини, а також розкривних порід рудних родовищ і відходів виробництва, досвід переробки яких у промисловому масштабі відсутній, належить проводити за спеціальними програмами, узгодженими із споживачами товарної продукції.

Характер випробувань слід визначати відповідно до наміченого напряму промислового використання будівельного й облицювального каменю: вивчається відповідність технологічних властивостей порід вимогам промисловості до сировини даного призначення, а також визначається вихід даної товарної продукції.

11.28. Визначення якісних показників гірської породи для виготовлення щебеню належить проводити за методикою, передбаченою ДСТУ Б В.2.7-71-98 (ГОСТ 8269.0-97) Щебінь і гравій із щільних гірських порід і відходів промислового виробництва для будівельних робіт. Методи фізико-механічних випробувань і ДСТУ Б В.2.7-72-98 (ГОСТ 8269.1-97) Щебінь і гравій із щільних гірських порід і відходів промислового виробництва для будівельних робіт. Методи хімічного аналізу, на зразках, які характеризують усі виділені різновиди порід, відібраних з рівномірно розташованих на площі родовища виробок. Кожен різновид породи слід охарактеризувати на морозостійкість не менше ніж 9 пробами. У разі високого вмісту в щебені зерен лещадної форми належить провести дослідження на можливість зниження їх умісту до меж, установлених стандартом.

11.29. У відповідності до призначення каменю слід відібрати спеціальні проби для визначення: зношування породи, її опору руйнуванню на удар, визначення поведінки в бітумній зв'язці, природної вологості, дослідження породи в бетоні.

Проби спеціального призначення належить відбирати в тих місцях, які характеризуються типовими для родовища співвідношеннями різновидів порід різного ступеня вивітрюваності і тріщинуватості. Кількість точок випробування залежить від геологічних особливостей родовища і від призначення порід: для дослідження в поличному барабані відбирають проби масою не менше 45-50 кг з кожної виробки, для дослідження щебеню в бетоні відбирають по дві-три проби кожного з виділених різновидів, маса проби становить 100-200 кг. Кожну пробу слід випробовувати окремо.

11.30. Під час розвідки нових родовищ облицювального каменю декоративність, довговічність і здатність приймати та зберігати поліровку належить вивчати в спеціалізованих лабораторіях на відібраних для цієї мети зразках порід. Висновки відносно декоративних властивостей каменю належить ураховувати під час визначення економічної ефективності розробки запасів родовищ облицювального каменю.

11.31. У ході розвідки родовищ слід установити дані щодо раціональної технології і економіки обробки каменю: швидкість і витрата енергії на розпилювання, фрезерування і полірування. Ці показники визначаються на кам'янообробних підприємствах, які проводять розпилювання блоків на плити.

11.32. Для надійної геолого-економічної оцінки родовищ стінового й облицювального каменю належить провести визначення виходу з гірничої маси окремих видів товарної продукції. Їх вихід визначається в гірничо-розвідувальних виробках з характерним для родовища розрізом порід поза зоною вивітрювання, а в разі наявності експлуатаційних виробок - за даними розробки.

На родовищах стінового й облицювального каменю слід визначати загальний вихід блоків із гірничої маси і мінімально-промисловий вихід блоків у розбивці за групами, передбаченими стандартами.

Для визначення виходу блоків та їх розподілу за групами відповідно до ДСТУ Б В.2.7-59-97 на родовищах облицювального каменю належить проводити дослідно-промислову розробку.

Обсяги дослідно-промислового видобутку товарної продукції обґрунтовуються в проекті дослідно-промислової розробки родовища, що опрацьовується відповідно до Положення про порядок організації та проведення дослідно-промислових розробок родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Ділянку, на якій проводиться дослідний видобуток блоків, належить вибирати представницькою для всього родовища за складом порід, ступенем і характером тріщинуватості. У разі істотної різниці між цими показниками в різних ділянках родовища необхідно закладати кар'єри на кожній з таких ділянок. За даними дослідно-промислової розробки установлюється залежність виходу блоків від ступеня тріщинуватості й розміру кусків керна а також від інших властивостей порід, що встановлюються в свердловинах. З цією метою в межах запроектованого дослідно-промислового кар'єру належить пробурити три або більше свердловини на глибину 5-10 м, дані геологічної документації та геофізичних досліджень яких порівнюються з виходом блоків та їх розмірами за групами, одержаними з об'ємів, що прилягають до кожної свердловини.

На основі встановленої залежності здійснюється прогноз виходу блоків за групами в об'ємах, що прилягають до розвідувальних свердловин і в цілому по родовищу.

Під час розвідки родовищ стінового каменю вихід каменю потрібно також визначати шляхом дослідного видобутку гірничої маси об'ємом від 100 до 500 куб. м з кар'єру, а при глибокому заляганні корисної товщі - з штольні або шурфу з розсічками.

11.33. У разі розвідки родовищ каменю на щебінь допускається не проводити дослідний видобуток для визначення виходу товарного каменю. Можливий вихід товарного щебеню в цьому разі оцінюють за доведеною аналогією та досвідом розробки родовищ, близьких за складом і якістю порід. Проте в разі дуже перемінного складу порід, які складають родовище, і відсутності даних з розробки родовища з аналогічною якістю порід для визначення виходу товарного каменю доцільна проходка дослідного кар'єру об'ємом від 25 до 250 куб. м.

Вихід товарного щебеню належить визначати роздільно за фракціями, установленими відповідними стандартами або технічними умовами, із зазначенням марки щебеню за міцністю на стискання, стираністю і опірністю удару, визначається також радіоактивність товарної продукції роздільно за фракціями.

11.34. Під час розвідки родовищ облицювального каменю, кінцевою товарною продукцією яких є облицювальні плити, належить визначати вихід з блоків облицювальних плит. Вихід плит слід визначати шляхом пробного розпилювання блоків, відібраних з усіх виділених на родовищі різновидів порід та груп блоків, виділених згідно з ДСТУ Б В.2.7-59-97 (не менше трьох блоків від кожного різновиду порід та груп блоків).

11.35. Напрям, характер і обсяг напівпромислових технологічних досліджень установлюють програмою, що розробляється користувачем надр спільно з організацією, яка проводить технологічне вивчення каменю, а також організацією, яка проводить геологорозвідувальні роботи.

11.36. Технологічні властивості будівельного й облицювального каменю належить вивчати з детальністю, яка забезпечить одержання вихідних даних для проектування раціональної промислової технологічної схеми переробки будівельного й облицювального каменю в товарну продукцію з комплексним використанням корисних копалин і корисних компонентів, а також відходів виробництва.

11.37. Супутні корисні копалини та ті, що спільно залягають на родовищі, які утворюють у вмісних чи перекривальних породах окремі поклади, належить вивчити до ступеня, який дає змогу визначити їх промислову цінність і галузі можливого використання. Під час їх оцінки слід керуватись Вимогами до комплексного вивчення родовищ і підрахунку запасів супутніх корисних копалин і компонентів та відходів гірничого виробництва, затвердженими наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 12.11.97 N 95.

11.38. Окрім вивчення можливості застосування сировини за основним призначенням, слід проводити відповідний комплекс аналізів і випробувань для оцінки можливості її використання для інших призначень. У разі якщо при цьому встановлюють придатність корисної копалини для виготовлення більш дефіцитної продукції (наприклад, використання вапняків для одержання кальцинованої соди, конверторного вапна тощо), питання про доцільність використання гірських порід родовища як будівельного каменю належить вирішувати під час державної експертизи запасів. Під час видобутку будівельного й облицювального каменю слід вивчити можливість використання одержаних відходів.

11.39. Гідрогеологічними дослідженнями належить вивчити водоносні горизонти, які беруть участь в обводненні експлуатаційних гірничих виробок. Щодо кожного водоносного горизонту слід установити параметри, необхідні для розрахунку водопритоків у гірничі виробки та проектування водознижувальних і дренажних заходів відповідно до Порядку вивчення та підрахунку експлуатаційних запасів супутніх підземних вод родовищ твердих корисних копалин, затвердженого наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 11.06.2001 N 74. Належить вивчити хімічний склад і бактеріологічний стан вод, які беруть участь в обводненні родовища, їх агресивність у відношенні до бетону, металу і полімерів, слід оцінити можливості використання цих вод для водопостачання, а також вплив дренажу на діючі в районі родовища водозабори.

У відкритих гірничих виробках слід надійно розрахувати можливий водоприток у кар'єр, його вплив на стійкість бортів, надати рекомендації щодо використання кар'єрних вод, рекомендації щодо запобігання зсувів і пливунів.

11.40. Інженерно-геологічними дослідженнями належить встановити фізико-механічні властивості вміщувальних і перекривальних відкладів, які визначають характеристику їх міцності в природному та водонасиченому стані; вивчити літологічний і мінеральний склад порід, їх тріщинуватість, верствуватість і сланцюватість, фізичні властивості порід у зоні вивітрювання; з'ясувати можливість виникнення зсувів, селю, лавин і інших фізико-геологічних явищ, що ускладнюють розробку родовища, а також дати орієнтовну оцінку шкідливого впливу гірничодобувних робіт на довкілля і передбачити рішення щодо компенсації невідворотної шкоди.

Найбільш детально слід вивчити властивості порід та геологічного середовища, які визначають вплив розробки родовища на довкілля відповідно до Положення про склад і зміст матеріалів оцінки впливу запроектованої господарської діяльності на стан оточуючого (навколишнього) середовища і природних ресурсів на різних стадіях вирішення завдань будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих промислових і інших об'єктів.

11.41. Для характеристики розвідуваної площі слід використовувати дані щодо ступеня обводнення і інженерно-геологічних умов родовищ, які містяться в даному районі, розробляються і розташовані в аналогічних гідрогеологічних і інженерно-геологічних умовах.

11.42. Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-геологічні й інші умови родовища належить вивчати з детальністю, яка забезпечить одержання вихідних даних, необхідних для опрацювання проекту розробки родовища (ділянки). Слід дати оцінку можливих джерел питного і технічного водопостачання, які б забезпечили потребу майбутнього підприємства з видобутку корисної копалини і переробки мінеральної сировини.

11.43. У районах нових родовищ належить з'ясувати місце розташування площ з відсутністю покладів корисних копалин, де можуть бути розміщені об'єкти виробничого й житлово-громадянського призначення, відвали пустих порід; слід дати рекомендації з розроблення заходів щодо охорони надр, запобігання забрудненню довкілля і рекультивації землі. Для вирішення питань, пов'язаних з рекультивацією землі, належить визначити потужність ґрунтового покриву, навести дані агрохімічних досліджень, дані щодо токсичності порід розкриття і можливості утворення на них рослинного покриву.

За результатами гідрогеологічних і інженерно-геологічних робіт слід обґрунтувати рішення щодо способу осушення та розробки родовища і системи видобування.

11.44. Зміст та оформлення матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ будівельного й облицювального каменю регламентується вимогами Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин.

12.1. Підрахунок запасів будівельного й облицювального каменю проводиться у відповідності до вимог Класифікації у межах ділянок надр, наданих у користування відповідно до законодавства.

Запаси слід підраховувати за результатами геологорозвідувальних робіт або експлуатації родовищ будівельного й облицювального каменю. Запаси, що належать до різних груп і класів за рівнем їх промислового значення, ступенем техніко-економічного і геологічного вивчення, підраховуються окремо. Окремо підраховуються також запаси каменю різних класів декоративності та різних технологічних (промислових) типів.

12.2. Визначення кількості запасів здійснюють прямим підрахунком відповідно до параметрів постійних кондицій у межах промислових контурів покладу корисної копалини, які визначають за даними геологічної документації та випробування гірничих виробок. Визначення кількості запасів як різниці між запасами підрахункового блоку і його складової частини не допускається.

12.3. Визначення контурів покладів корисної копалини слід проводити послідовно: спочатку в розвідувальних перетинах за якістю і потужністю корисної копалини, потім - у площинах розвідувальних розрізів і далі - у площині продуктивного покладу.

12.4. Визначення контурів запасів у площинах розвідувальних розрізів та в площині покладу проводять шляхом об'єднання кондиційних інтервалів у суміжних перетинах та екстраполяції продуктивного об'єму за межі розвідувальних перетинів на обґрунтовану відстань.

12.5. Ширину зони екстраполяції у кожному конкретному випадку для всіх категорій запасів належить обґрунтовувати. Не допускається екстраполяція запасів високих категорій у напрямку зон тектонічних порушень, підвищеної тріщинуватості, зменшення потужності порід, виклинювання і розщеплення пластів, погіршення якості будівельного й облицювального каменю або гірничо-геологічних умов його розробки.

12.6. Відповідно до ступеня геологічного вивчення підраховуються розвідані та попередньо розвідані запаси.

12.6.1. Запаси категорії А підраховують на розвіданих родовищах простої геологічної будови (1-а група) у контурах розвідувальних виробок, а на родовищах 2-ї групи - у контурах гірничо-експлуатаційних робіт і свердловин експлуатаційної розвідки. У межах запасів категорії А належить надійно визначати потужність корисної копалини, якість каменю, просторове положення виділених різновидів корисної копалини, внутрішніх некондиційних прошарків, карстових проявів, межі незмінених, порушених вивітрюванням, і вивітрених порід, розривних порушень і зон роздроблених і тріщинуватих порід з детальністю, яка забезпечує тільки один варіант ув'язки розвідувальних даних.

12.6.2. Запаси категорії В підраховують на родовищах 1-ї і 2-ї груп у контурах розвідувальних виробок, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції.

У межах запасів категорії В просторове положення природних різновидів порід, тектонічних порушень і проявів карсту належить вивчати до ступеня, що допускає можливість тільки таких варіантів визначення контурів запасів, що істотно не відрізняються уявленнями про умови залягання корисних копалин і будову родовища (ділянки). Внутрішні некондиційні ділянки, карстові прояви і різновиди корисної копалини в разі неможливості геометризації враховуються статистично. Межі зон вивітрених, порушених вивітрюванням і незмінених порід можуть бути визначені наближено. Елементи залягання основних систем тріщин, що визначають систему розробки родовища, установлюють детально.

У межах підрахункових блоків запасів категорій А і В належить створювати внутрішній контур, який спирається не менш як на три продуктивних перетини, розташованих не в одній площині.

12.7. На розвіданих родовищах відповідно до Класифікації належить підраховувати та обліковувати як загальні запаси корисної копалини, що містяться на місці залягання, так і видобувні, що враховують втрати під час видобування і перероблення будівельного й облицювального каменю у товарну продукцію гірничого виробництва. Видобувні запаси підраховують з урахуванням раціональної системи розробки родовищ і оптимальної схеми перероблення каменю. Окремо слід підраховувати балансові (видобувні) запаси, що належать до різних категорій і класів за рівнем їх геологічного й техніко-економічного вивчення. Запаси обчислюють окремо для кожного напряму промислового використання будівельного або облицювального каменю та за виділеними кондиціями їх різновидами. Запаси, які розміщені вище або нижче рівня підземних вод, також підраховують окремо.

12.8. На родовищах, які розробляються, слід підраховувати окремо розкриті, підготовлені й готові до виймання, а також ті, що містяться в охоронних ціликах гірничо-капітальних і гірничо-підготовчих виробок, балансові запаси корисних копалин з розподілом їх за категоріями і класами у відповідності до ступеня вивченості.

12.9. Позабалансові запаси підраховують і обліковують для цінних видів природного каменю у тому випадку, якщо є можливість їх супутнього видобутку, складування і зберігання для майбутнього використання або зберігання в надрах для наступного видобутку. У разі підрахунку позабалансових запасів належить проводити їх розподіл у залежності від причини віднесення їх до позабалансових (економічних, технологічних, гідрогеологічних, гірничо-технічних тощо).

12.10. Запаси будівельного й облицювального каменю, які містяться в ціликах великих водоймищ і водопотоків, заповідників, пам'ятників природи і культури, в охоронних і санітарних зонах, залізничних і автомобільних доріг, газо- і нафтопроводів державного значення, не підраховують.

12.11. Загальні запаси будівельного й облицювального каменю в геологічних межах розповсюдження продуктивної товщі можуть не підраховуватись, крім випадків, коли за межами підрахунку залишаються ділянки родовища, що не придатні для самостійної розробки.

Оцінку перспективних і прогнозних ресурсів на родовищах будівельного й облицювального каменю не проводять.

12.12. У разі підрахунку запасів на родовищах, що мають аналоги, які розробляються, слід ураховувати фактичні дані з морфології, умов залягання, потужності й якості окремих різновидів будівельного й облицювального каменю, які одержані під час розробки. Належить порівняти дані розвідки і розробки: за запасами, підрахунковими параметрами, якістю виділених різновидів будівельного й облицювального каменю та уявленнями про геологічну будову родовища. У матеріалах порівняння слід наводити контури затверджених і погашених запасів, площі приросту, дані про погашені запаси (у тому числі видобуті), а також про запаси, які обліковуються у Державному балансі запасів (у тому числі - про залишки запасів, які затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин), і складати таблиці руху запасів покладів і родовищ у цілому. Результати порівняння слід ілюструвати графікою, що свідчить про зміни уявлень про умови залягання і внутрішню будову родовища.

Аналізуючи результати порівняння, належить оцінити достовірність даних експлуатації, установити зміни окремих підрахункових параметрів запасів (площі підрахунку, потужності покладу й окремих різновидів порід, якісних показників і т. ін.), розглянути відповідність прийнятої методики розвідки і підрахунку запасів особливостям геологічної будови родовища й її вплив на достовірність визначення якості сировини та окремих підрахункових параметрів.

Якщо видобувними роботами встановлено непідтвердження якості або кількості запасів корисної копалини, порівняння даних розвідки і розробки, а також аналіз причин розбіжності належить узгоджувати з організаціями, які розвідували, підраховували запаси і розробляли родовище.

12.13. Підрахунок запасів супутніх корисних копалин на родовищах будівельного й облицювального каменю слід проводити у відповідності до Вимог до комплексного вивчення родовищ і підрахунку запасів супутніх корисних копалин і компонентів та відходів гірничого виробництва.

12.14. Підрахунок запасів належить оформляти у відповідності до Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин.

13.1. Розвідані родовища будівельного й облицювального каменю належить уважати підготовленими до промислового освоєння, якщо:

балансові запаси основних корисних копалин і тих, що спільно залягають (супутніх), а також наявних у них супутніх корисних компонентів, що мають промислове значення, затверджено Державною комісією України по запасах корисних копалин;

установлено обсяги загальних запасів корисних копалин родовища згідно зі ступенем їх геологічного вивчення, розташованих у межах ліцензійної ділянки нерозроблюваних родовищ корисних копалин, які враховуються під час проектування будівництва (реконструкції) гірничодобувного підприємства для визначення можливих перспектив його розвитку, граничної глибини розробки, способу розкриття і схеми розробки покладів корисних копалин, розроблення плану розташування виробничих споруд, під'їзних шляхів, місць видалення відходів тощо;

визначено обсяги балансових розвіданих і попередньо розвіданих запасів, які належить використовувати для проектування будівництва (реконструкції) гірничодобувного підприємства, обґрунтовано можливість їх розробки без шкоди для покладів, які залишаться у надрах;

визначено й оцінено небезпечні екологічні фактори, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля під час розробки родовища, переробки мінеральної сировини, знешкодження та видалення виробничих відходів; розроблено раціональний комплекс заходів щодо охорони природи; визначено фонові параметри стану довкілля;

технологічні властивості вивчені з детальністю, що достатня для проектування технологічної схеми перероблення сировини;

гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-технічні та інші умови вивчені з детальністю, необхідною для складання проекту на розроблення родовища;

обґрунтовано техніко-економічними розрахунками рентабельність виробничої діяльності запроектованого гірничодобувного підприємства; забезпечено узгоджену з користувачем надр ефективність капіталовкладень у розробку родовища.

13.3. Оптимальні співвідношення категорій розвіданості балансових запасів великих родовищ будівельного й облицювального каменю, що підготовлені до промислового освоєння відповідно до пунктів 13.1 і 13.2, наведені в табл. 3.

13.4. На родовищах, що експлуатуються, слід проводити дорозвідку та експлуатаційну розвідку відповідно до стандарту підприємства.

Дорозвідку розроблюваних родовищ слід проводити в недостатньо вивчених їхніх частинах шляхом згущення мережі розвідувальних виробок.

Експлуатаційною розвідкою, яка випереджає розвиток видобувних робіт, належить уточнювати дані про внутрішню будову, умови залягання покладів будівельного й облицювального каменю, оцінку їх запасів. Дані розвідки слід використовувати для проектування гірничо-підготовчих і нарізних робіт.

Експлуатаційною розвідкою, яка супроводжує видобувні роботи, належить уточнювати якісні і кількісні показники покладів будівельного й облицювального каменю для планування і проведення видобувних робіт.

13.5. За результатами проведених робіт з розвідки розроблюваного родовища належить переводити попередньо розвідані запаси у розвідані, проводити підрахунок і облік додатково виявлених запасів. Умовно балансові та позабалансові запаси, що залучають до розробки, слід переводити в балансові.