Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 р. N 1689, а також пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. N 432, з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ будівельного й облицювального каменю та умов визначення їх підготовленості до промислового освоєння

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю (далі - Інструкція), що додається.

2. Увести в дію Інструкцію з 1 березня 2003 року.

3. З уведенням у дію Інструкції вважати такою, що не застосовується в Україні, "Инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям строительного и облицовочного камня", затверджену наказом Державної комісії СРСР по запасах корисних копалин від 10 серпня 1982 р.

4. Головному геологу відділу рудних і нерудних корисних копалин Державної комісії України по запасах корисних копалин Лисенко В.В. подати Інструкцію на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити після державної реєстрації тиражування та надсилання до установ і організацій, що здійснюють планування, фінансування і виконання геологорозвідувальних, а також експлуатаційних робіт на родовищах будівельного й облицювального каменю.

5.Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Ця Інструкція встановлює:

вимоги до ступеня вивченості розвіданих родовищ (ділянок) будівельного й облицювального каменю;

принципи розподілу запасів родовищ будівельного й облицювального каменю за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю;

принципи підрахунку запасів, геолого-економічної оцінки родовищ і державного обліку запасів згідно з рівнем їх промислового значення;

умови, які визначають підготовленість розвіданих родовищ до промислового освоєння.

1.2. Інструкція є обов'язковою для виконання підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування та виконання геологорозвідувальних, а також експлуатаційних робіт на родовищах будівельного й облицювального каменю.

Інструкція опрацьована на основі таких актів законодавства та підзаконних актів: Кодексу України про надра; Водного кодексу України;

Закону України "Про державну геологічну службу України";

Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (далі - Класифікація);

Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 N 1512) ;

Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.95 N 75;

Інструкції про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному Комітеті України по геології і використанню надр матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.09.95 N 35 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.95 за N 394/930;

Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 15.03.2000 N 40, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2000 за N 211/4432;

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затвердженого наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 15.02.2000 N 19, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345;

Положення про склад і зміст матеріалів оцінки впливу запроектованої господарської діяльності на стан оточуючого (навколишнього) середовища і природних ресурсів на різних стадіях вирішення завдань будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих промислових і інших об'єктів, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 08.07.92 N 59.

Наведені в Інструкції терміни та визначення застосовуються у такому значенні:

3.1. Родовища будівельних і облицювальних каменів - просторово визначені та економічно обґрунтовані ділянки надр, у межах яких виявлені й оцінені гірські породи, які за своїми властивостями, кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового видобутку та використання в будівництві відповідно до встановлених стандартів та технічних вимог споживачів.

3.2. Штучні камені - вироби правильної форми, оброблені шляхом відколювання, обтісування, розпилювання природного каменю (блоки облицювального, стінового, бортового каменю, брущатка і шашка, плитняковий бутовий камінь), а також фігурні й промислові кам'яні вироби (вали, жорна, бігуни).

3.3. Облицювальний камінь - гірські породи, які за фізико-механічними та декоративними властивостями придатні для виготовлення облицювальних та архітектурно-будівельних виробів.

3.4. Бортовий камінь - обколоті або обтесані уламки кам'яних порід довжиною 70-200 см, висотою 30, 40 см і шириною 10, 15 або 20 см.

3.5. Брущатка - колоті й обтесані бруски каменю, за формою наближені до паралелепіпеда з лицьовим боком у формі прямокутника.

3.6. Рваний камінь - уламки породи неправильної форми, які утворюються в результаті вибуху або подрібнення, а також відходи від обробки блоків і плит. До рваного каменю слід відносити бутовий камінь довільної форми і щебінь.

3.7. Бутовий камінь - великі уламки природної однорідної невивітреної породи без пухких і глинистих включень неправильної форми розміром 150-500 мм, масою 20-40 кг.

3.8. Будівельний камінь - гірські породи, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються у будівництві без зміни їх хімічного складу.

3.9. Основна корисна копалина родовищ будівельного й облицювального каменю - корисна копалина, що визначає промислове значення родовища, напрям використання його товарної продукції і назву.

3.10. Супутня корисна копалина родовищ будівельного й облицювального каменю - корисна копалина, промислове використання якої економічно доцільне за умови, що видобуток її здійснюється разом з основною корисною копалиною.

3.11. Корисна копалина, що спільно залягає, - корисна копалина, яка залягає в розкривних породах, бортах кар'єру або в некондиційних пластах, промислове використання якої економічно доцільне за умови, що видобуток її здійснюється разом з основною корисною копалиною.

3.12. Запаси будівельного й облицювального каменю (загальні запаси) - кількість (обсяги) гірських порід з відповідними властивостями, які виявлені і підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ.

3.13. Видобувні запаси будівельного й облицювального каменю - частина загальних запасів, видобування і переробка яких у товарну продукцію гірничого підприємства є економічно доцільними за умови раціонального використання сучасних технічних засобів і технологій та дотримання вимог щодо охорони надр і довкілля.

3.14. Товарна продукція гірничого виробництва - продукція, яка вироблена на гірничому підприємстві відповідно до установлених стандартів та технічних вимог споживачів і підготовлена до реалізації.

Інші терміни та визначення прийняті у відповідності з ДСТУ Б А.1.1-32-94 Вироби будівельного призначення з природного каменю. Терміни та визначення та ДСТУ Б А.1.1-56-94 Гірські породи для виробництва нерудних будівельних матеріалів. Терміни та визначення.

4.1. Для виробництва будівельного й облицювального каменю використовують вивержені (інтрузивні й ефузивні), метаморфічні та осадові гірські породи. Придатність порід для використання як будівельний і облицювальний камінь визначають за їх фізико-механічними та декоративними властивостями. Істотне значення слід надавати мінеральному або хімічному складу, а також структурі та текстурі гірських порід.

4.2. Вимоги промисловості до кам'яних будівельних матеріалів установлюються відповідно до напряму їх застосування.

4.3. Облицювальний камінь використовують у вигляді блоків для виготовлення монументів, скульптур, архітектурно-будівельних деталей (орнаментів, барельєфів, колон) або у вигляді плит з різною фактурою поверхні для зовнішнього і внутрішнього облицювання стін будівель і споруд, для настилу підлог та інше.

Обов'язковою вимогою до облицювального каменю є можливість одержання блоків необхідних розмірів, форми і характеру поверхні. Блоки облицювального каменю із зазначених порід мають відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-59-97 Блоки з природного каменю для виробництва облицювальних виробів. Загальні технічні умови, а облицювальні плити, виготовлені з блоків шляхом розпилювання, - ДСТУ Б В.2.7-37-95 Плити та вироби з природного каменю. Технічні умови. У відповідності до ДСТУ Б В.2.7-59-97 для оцінки каменю облицювального лімітується межа міцності на стиск, морозостійкість, коефіцієнт зниження міцності при насиченні водою; регламентуються показники стираності, радіаційно-гігієнічні показники гірської породи, розміри, об'єм блоків облицювального каменю, їх форма й характер поверхні в залежності від виду гірської породи. Визначення межі міцності на стиск проводять у сухому і насиченому водою стані.

Визначення морозостійкості гірської породи належить проводити згідно з ДСТУ Б В.2.7-42-97 Методи визначення водопоглинання, густини і морозостійкості будівельних матеріалів і виробів. До гірських порід, які призначені для внутрішнього облицювання, вимоги з морозостійкості не встановлено. Стираність визначають у тих випадках, коли блоки з гірських порід використовують для виробництва облицювальних матеріалів підлог і сходів.

Під час розвідки родовищ мармуру, поряд з оцінкою його придатності як облицювального матеріалу, визначають можливість використання мармуру для виготовлення зварювальних матеріалів. Вимоги до мармуру для виготовлення зварювальних матеріалів регламентуються ГОСТ 4416-94 "Мрамор для сварочных материалов. Технические условия".

Для родовищ каменю, що має декоративні властивості, перш за все оцінюють його придатність для виготовлення облицювальних виробів.

Для комплексного використання запасів облицювального каменю відходи від видобування та виготовлення блоків застосовують для виробництва декоративного щебеню і гравію згідно з ДСТУ Б В.2.7-102-2000 Щебінь і пісок декоративні із скельних гірських порід гірничо-збагачувальних комбінатів і шахт України. Технічні умови та ГОСТ 22856-89 "Щебень и песок декоративные из природного камня. Технические условия"; декоративних плит на основі природного каменю - згідно з ГОСТ 24099-80 "Плиты декоративные на основе природного камня. Технические условия"; брущатого каменю - згідно з ГОСТ 23668-79 "Камень брусчатый для дорожных покрытий. Технические условия"; щебеню для будівельних робіт - згідно з ДСТУ Б В.2.7-75-98 Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови, ДСТУ Б В.2.7-34-2001 Щебінь для будівельних робіт із скельних гірських порід та відходів сухого магнітного збагачення залізистих кварцитів, гірничо-збагачувальних комбінатів і шахт України. Технічні умови; вапнякової муки - згідно з ГОСТ 14050-93 "Мука известняковая. Технические условия" та з іншою метою.

4.4. Стіновий камінь поділяється на пиляний і штучний грубоколотий. Пиляний камінь, який одержують шляхом випилювання з масиву гірської породи або шляхом розпилювання блоків-заготівок, використовують для кладки зовнішніх і внутрішніх стін, фундаментів і інших частин будівель і споруд.

Вимоги до якості гірських порід, які використовують для виготовлення пиляного стінового каменю, установлені ГОСТ 4001-84 "Камни стеновые из горных пород. Технические условия". Цим стандартом лімітується середня густина, водопоглинання, коефіцієнт зниження міцності при насиченні водою, морозостійкість, міцність на стиск, маса одного каменю, розміри і показники зовнішнього вигляду. Блок стінового каменю не може мати прошарків глин і мергелю, а також видимих розшарувань і тріщин.

4.5. Брущатку виготовляють із вивержених, рідше з метаморфічних і осадових невивітрених порід. До непридатних відносять породи, які вміщують пірит і домішки лімоніту.

4.6. Оцінка гірських порід, які застосовуються для виготовлення бортових каменів, проводиться у відповідності до ГОСТ 6666-81 "Камни бортовые из горных пород. Технические условия", який регламентує показники міцності на стиск, морозостійкість, а також розміри каменю. До непридатних відносять гірські породи із зернами піриту.

4.7. Промислові кам'яні вироби (вали, жорна, бігуни) виготовляють переважно з магматичних порід (граніти, базальти із стовпчатою окремістю) і осадових однорідних дрібно-середньокристалічних або зернистих порід (пісковики, кварцитоподібні пісковики). Оцінка їх (фізико-механічні властивості, форма й розміри) проводиться за технічними умовами користувачів надр або споживачів товарної продукції.

4.8. До бутового каменю слід відносити уламки щільних невивітрених гірських порід з об'ємною масою не менше ніж 1800 кг/куб. м. Непридатними для використання як бутовий камінь є уламки тріщинуватих гірських порід та уламки з прошарками слабких порід і включень, які розм'якшуються або суттєво змінюються в об'ємі під час поперемінного зволоження і висихання.

4.9. Щебінь для будівельних робіт виготовляють із вивержених, метаморфічних і осадових порід шляхом їх подрібнення і використовують для всіх видів будівельних робіт (щебінь для різних бетонів, баластового шару залізничних шляхів, будівництва автомобільних доріг тощо).

Вимоги до фізико-механічних властивостей і петрографічного складу щебеню регламентуються ДСТУ Б В.2.7-75-98, згідно з яким у залежності від величини щебінь поділяється на основні фракції: 5-10 мм; 10-20 мм; 20-40мм; 40-80 (70) мм. Цим стандартом також передбачені вимоги до міцності, морозостійкості, стираності, умісту пилоподібних та глинистих часток, шкідливих домішок, зерен пластинчастої і голчастої форми, умісту зерен слабких порід, умісту природних радіонуклідів.

За узгодженням із споживачем допускається виробництво щебеню у вигляді суміші наведених фракцій або будь-якого іншого фракційного складу, у тому числі й нефракціонованого, за умови дотримання наведених у договорі обов'язкових вимог зазначеного стандарту.

Окрім загальних вимог, які визначені в ДСТУ Б В.2.7-75-98, під час оцінки якості щебеню для конкретного призначення належить керуватися відповідними нормативними документами.

Вимоги до декоративного щебеню, який одержують подрібненням гірських порід, що мають декоративні властивості і придатні для виготовлення штучних облицювальних плит, наведені в ГОСТ 22856-89.

У разі використання щебеню як пористого неорганічного заповнювача легких бетонів для оцінки його якості належить застосовувати вимоги ГОСТ 22263-76 "Щебень и песок из пористых горных пород. Технические условия".

Використання порід розкриття і відходів збагачування для виробництва щебеню для будівельних робіт регламентується ДСТУ Б В.2.7-75-98.

Вимоги до хімічного й зернового складу електротехнічної мармурової крихти для виготовлення наповнювача цоколівкової мастики патронів джерел світла та електронних приладів наведені в ГОСТ 16426-81 "Крошка мраморная электротехническая. Технические условия".

4.10. Способи видобування і перероблення каменю, що застосовуються користувачами надр під час розробки родовищ, мають забезпечувати:

збереження надр і довкілля від шкідливого впливу;

випуск товарної продукції потрібної якості та асортименту;

максимально можливий вихід каменю з гірської маси;

збереження під час видобування необхідних природних властивостей каменю (блочність, декоративність);

максимально комплексне використання сировини;

ефективність капіталовкладень у розробку родовища, узгоджену з користувачем надр.

Вибір раціональної системи розробки родовища природного каменю проводять на підставі техніко-економічного аналізу варіантів систем розробки й технологічних схем переробки сировини. Використання бризантних вибухових речовин для роздроблення штучного каменю не припустиме. У разі неоднорідного складу порід родовища, наявності різних технологічних типів корисних копалин виділяють ділянки для роздільного їх відпрацювання. Під час перероблення гірських порід на щебінь належить застосовувати промивку, а також знепилення і сушіння щебеню.

5.1. Промислові родовища будівельного й облицювального каменю в Україні пов'язані з такими геолого-стратиграфічними комплексами, що визначились як реальні джерела постачання товарного каменю на ринок (геолого-промисловими типами):

метаморфічними, ультраметаморфічними та магматичними породами Українського кристалічного щита;

базальтами Донбасу та Волино-Подільської плити;

андезитами та іншими ефузивними породами Закарпаття;

діоритами та базальтами Гірського Криму;

нижньопалеозойськими пісковиками та вапняками Придністров'я;

карбоновими пісковиками та вапняками, гіпсами й ангідритами Донбасу;

перекристалізованими вапняками юрського віку, пісковиками та вапняками крейдового віку в Карпатах та Гірському Криму;

палеогеновими пісковиками Карпат та Криму;

неогеновими вапняками, пісковиками й гіпсами Карпат, Прикарпаття, Волино-Подільської плити, Причорноморської западини і схилів Українського щита.

5.2. За складністю геологічної будови родовища будівельного й облицювального каменю відносяться до 1-ї, 2-ї та 3-ї груп Класифікації. Ділянки надр з більш складною геологічною будовою не розробляються.

Для визначення групи складності родовища будівельного й облицювального каменю в першу чергу враховують ті особливості його геологічної будови, які визначають схему розробки й обумовлюють рівень селекції під час видобутку корисних копалин та відповідну детальність геологічного вивчення, що необхідна для спрямування гірничих робіт.

5.2.4. Для віднесення родовища будівельного й облицювального каменю до групи з більш складною геологічною будовою достатньо наявності хоча б однієї ознаки цієї групи.

5.2.5. Належність родовищ до тієї чи іншої групи встановлюють виходячи із ступеня складності геологічної будови основних покладів корисних копалин, які складають не менше 70% запасів родовища.

6.1. Геологорозвідувальні роботи, спрямовані на пошук і розвідку родовищ будівельного й облицювального каменю, належить проводити в послідовності, передбаченій Положенням про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини.

6.2. На виявлених у процесі пошукових робіт великих або дуже складних за геологічною будовою родовищах для визначення їхнього промислового значення належить проводити пошуково-оцінювальні роботи, а потім, у разі отримання позитивних результатів, - розвідувальні роботи з метою підготовки виявлених запасів корисних копалин до промислового освоєння. Пошук і розвідку невеликих родовищ будівельного та облицювального каменю 1-ї та 2-ї груп складності геологічної будови, аналоги яких експлуатуються в Україні, слід проводити як послідовні стадії безперервного геологорозвідувального циклу.

6.3. Відповідно до Класифікації геологорозвідувальні роботи на будівельний і облицювальний камінь належить проводити за такими напрямами: геологічне вивчення виявлених корисних копалин, техніко-економічне вивчення умов їхньої експлуатації, періодична геолого-економічна оцінка об'єктів робіт.

6.4. Геологічне вивчення слід спрямовувати на вивчення речовинного складу, кількості, якості й технологічних властивостей корисної копалини, геологічної будови, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання покладів для обґрунтування проектних рішень щодо способу і системи видобутку та схеми комплексної переробки мінеральної сировини.

6.5. Техніко-економічне вивчення родовищ корисних копалин належить спрямовувати на визначення із зростаючою детальністю гірничо-технічних, географо-економічних, соціально-економічних, економічних та інших умов промислового освоєння виявлених продуктивних покладів, прийнятних способів і технологічних схем видобутку та переробки сировини, а також умов реалізації товарної продукції гірничого виробництва.

6.6. Геолого-економічна оцінка об'єкта геологорозвідувальних робіт включає комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення корисних копалин з метою оцінки їхнього промислового значення шляхом визначення із зростаючою детальністю техніко-економічних показників виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції гірничого підприємства, що проектується.

Поточні геолого-економічні оцінки результатів геологорозвідувальних робіт належить проводити постійно. Постадійні (генеральні) геолого-економічні оцінки об'єктів геологорозвідувальних робіт слід виконувати для визначення доцільності проведення геологорозвідувальних робіт наступної стадії або залучення їх до експлуатації.

6.7. Відповідно до прийнятої стадійності геологорозвідувальних робіт виділяються початкова, попередня і детальна геолого-економічні оцінки об'єктів геологорозвідувальних робіт на будівельний і облицювальний камінь.

6.8. Початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) проводиться для обґрунтування доцільності інвестування пошуково-оцінювальних робіт на ділянках потенційних родовищ. Для проведення ГЕО-3 використовують виявлені запаси будівельних і облицювальних каменів, підраховані і кількісно оцінені за матеріалами геолого-прогнозних та пошукових робіт. Матеріали ГЕО-3 подаються у формі техніко-економічних міркувань (ТЕМ) щодо доцільності проведення подальших геологорозвідувальних робіт. Оцінка можливості промислового освоєння виявлених родовищ та параметри попередніх кондицій для підрахування запасів обґрунтовуються укрупненими техніко-економічними розрахунками за аналогією з відомими промисловими родовищами та на підставі технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт.

6.9. Попередня геолого-економічна оцінка (ГЕО-2) проводиться для обґрунтування доцільності промислового освоєння родовищ (ділянок) будівельного або облицювального каменю та інвестування робіт із розвідки й підготовки їх до експлуатації. ГЕО-2 здійснюється на основі підрахунку попередньо розвіданих та розвіданих запасів корисних копалин і оформляється як техніко-економічна доповідь (ТЕД) щодо доцільності подальшої розвідки, включаючи дослідно-промислове розроблення родовища. ТЕД включає обґрунтування тимчасових кондицій для підрахунку попередньо розвіданих запасів будівельних і облицювальних каменів. Параметри тимчасових кондицій апробуються Державною комісією України по запасах корисних копалин. Оцінка ефективності розробки родовища визначається за кінцевою товарною продукцією майбутнього гірничого підприємства. Техніко-економічні показники визначаються розрахунками або приймаються за аналогією.

6.10. Детальна геолого-економічна оцінка (ГЕО-1) проводиться для визначення рівня економічної ефективності діяльності гірничодобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності інвестування робіт з його проектування та будівництва. ГЕО-1 здійснюється на основі розвіданих запасів корисних копалин і включає техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) постійних кондицій для їх підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 повинні бути достатніми для прийняття інвестиційного рішення без додаткових досліджень. Матеріали детальної геолого-економічної оцінки родовища подаються на затвердження до Державної комісії України по запасах корисних копалин. Позитивно оцінені Державною комісією України по запасах корисних копалин матеріали детальної геолого-економічної оцінки родовища є основним документом, що обґрунтовує доцільність фінансування робіт з опрацювання проектів будівництва гірничодобувного підприємства.

За ступенем геологічного вивчення запаси будівельного й облицювального каменю поділяються на дві групи: розвідані і попередньо розвідані.

7.1. Розвідані запаси - це запаси, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для обґрунтування проектів будівництва гірничодобувних підприємств. Основні параметри розвіданих запасів визначаються за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів корисної копалини за достатньо щільною і рівномірною мережею розвідувальних виробок, у поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обгрунтованою даними геологічних, геофізичних та інших досліджень.

7.1.1. До запасів категорії А слід відносити такі поклади або їх ділянки, що відповідають таким умовам :

установлені розміри, форма й умови залягання покладів корисних копалин; вивчені характер і закономірності мінливості їх морфології і внутрішньої будови, природні різновиди і якість будівельного й облицювального каменю; виділені та визначені контури внутрішніх некондиційних прошарків, карстові прояви, межі вивітрених і невивітрених порід, розривні порушення й зони тріщинуватих порід з детальністю, достатньою для достовірної кількісної оцінки запасів та наступної розробки, у тому числі селективної;

контур запасів визначено у відповідності до вимог кондицій;

якість будівельних і облицювальних каменів вивчена за всіма показниками, передбаченими кондиціями, відповідно до вимог їхнього цільового використання.

Запаси категорії А слід виявляти на розвідувальних родовищах 1-ї групи в межах блоків деталізації та дослідно-промислової розробки. На родовищах 2-ї групи запаси категорії А виявляють у результаті гірничо-експлуатаційних робіт, за якими за достатньою кількістю рудних перетинів надійно визначені потужності покладів будівельного й облицювального каменю та якість корисної копалини.

7.1.2. До запасів категорії В слід відносити поклади або їх ділянки, що відповідають таким умовам:

установлені розміри, основні особливості та мінливість форми, внутрішньої будови й умов залягання покладів корисних копалин; вивчені природні різновиди та якість каменю, внутрішні некондиційні прошарки, карстові прояви, основні системи розривних порушень та ступінь тріщинуватості порід; установлені межі вивітрених і невивітрених порід;

контур підрахованих запасів визначений за гірничими виробками і свердловинами у відповідності до вимог кондицій з уключенням обмеженої зони екстраполяції, що обґрунтована даними геофізичних, геологічних та геохімічних досліджень.

Запаси категорії В слід виявляти на родовищах 1-ї і 2-ї груп в контурах розвідувальних виробок, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції.

з'ясовані розміри й характерні форми покладів корисної копалини; виявлені основні особливості умов їхнього залягання і внутрішньої будови; оцінені карстові прояви, межі вивітрених і невивітрених порід, площі інтенсивного розвитку розривних порушень;

контур підрахованих запасів корисної копалини визначений за гірничими виробками або свердловинами у відповідності до вимог кондицій з геологічно обґрунтованою екстраполяцією на підставі даних геофізичних та геохімічних досліджень.

7.2. Попередньо розвідані запаси - запаси будівельного й облицювального каменю, якість, кількість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для визначення промислового значення родовища (покладу). Основні параметри попередньо розвіданих запасів оцінюють на основі екстраполяції даних безпосередніх вимірів чи досліджень, розташованих у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою розвідувальних виробок. Екстраполяція обґрунтовується аналогією з розвіданими родовищами, а також даними геологічного, геофізичного та іншого вивчення надр.

розміри, форма, внутрішня будова покладів корисної копалини, умови їхнього залягання оцінені за геологічними та геофізичними даними і підтверджені одиничними свердловинами або гірничими виробками;

контур підрахованих запасів корисної копалини визначений за даними продуктивних перетинів покладу гірничими виробками або свердловинами та геологічно обґрунтованою екстраполяцією у відповідності до вимог кондицій.

8.1. За ступенем техніко-економічного вивчення запаси родовищ корисних копалин будівельного й облицювального каменю поділяються на три групи:

Перша група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено детальну геолого-економічну оцінку (ГЕО-1) ефективності їхнього промислового освоєння. Матеріали ГЕО-1, що включають і техніко-економічне обґрунтування постійних кондицій, повинні бути затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин.

Друга група - запаси корисних копалин, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку (ГЕО-2) їхнього промислового значення. Матеріали ГЕО-2 у формі техніко-економічної доповіді про доцільність подальшої розвідки родовища разом з обґрунтуванням тимчасових кондицій апробуються Державною комісією України по запасах корисних копалин.

Третя група - запаси, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку (ГЕО-3) можливого промислового значення перспективної ділянки надр. Матеріали техніко-економічних міркувань щодо доцільності проведення подальших пошуково-оцінювальних робіт, параметри попередніх кондицій на корисну копалину схвалюються замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт.

8.2. Кондиції для підрахунку запасів будівельного й облицювального каменю належить розробляти з урахуванням забезпечення повного комплексного та економічно раціонального вилучення з надр основних і супутніх корисних копалин на основі використання сучасних технологій видобування і перероблення корисної копалини з дотриманням вимог охорони надр та довкілля.

Техніко-економічне обґрунтування кондицій слід виконувати для всіх родовищ, які подаються на державну експертизу, безпосередніми прямими розрахунками із залученням фактичних техніко-економічних показників розробки родовищ-аналогів.

9.1. За промисловим значенням запаси будівельного й облицювального каменю поділяють на такі групи:

Балансові - запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати при сучасній техніці і технології видобутку та переробки мінеральної сировини, що забезпечують дотримання вимог раціонального, комплексного використання корисних копалин і охорони природи.

Умовно балансові - запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначено, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки. До умовно балансових запасів слід відносити тільки детально вивчені й оцінені запаси.

Позабалансові - запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об'єктом промислового значення. У разі підрахунку позабалансових запасів визначаються причини віднесення їх до цієї категорії (економічні, технологічні, гідрогеологічні або інші).

Промислове значення яких не визначено - запаси, на базі яких проведена тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припустимих технологічних та техніко-економічних вихідних даних.

Запаси будівельних і облицювальних каменів, що характеризуються певними рівнями промислового значення і ступенями техніко-економічного та геологічного вивчення поділяють на класи, які ідентифікуються за міжнародним трипорядковим цифровим кодом. У коді одиницям відповідає група запасів за ступенем геологічного вивчення, десяткам - група запасів за ступенем техніко-економічного вивчення, сотням - група запасів за рівнем промислового значення (табл. 1).

Клас під кодом 111 об'єднує розвідані та детально техніко-економічно оцінені запаси, які можна ефективно видобути. Такі запаси відповідають достовірним запасам за Міжнародною класифікацією (Proved mineral reserves).

Класи 121 і 122 об'єднують балансові запаси, які розвідані або попередньо розвідані та детально або попередньо техніко-економічно оцінені, належать до імовірних запасів (Probable mineral reserves).

Клас 211 включає умовно балансові запаси, розвідані і детально техніко-економічно оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують позабалансові розвідані і попередньо розвідані та попередньо техніко-економічно оцінені запаси.

До класу 332 відносяться попередньо розвідані запаси, початково техніко-економічно оцінені під час пошукових геологорозвідувальних робіт запаси.

11.1. Для найбільш ефективного вивчення родовищ будівельного й облицювального каменю належить дотримуватись установленої послідовності геологорозвідувальних робіт відповідно до Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, виконувати вимоги щодо їх повноти й якості, застосовувати раціональне комплексування методів і технічних засобів розвідки та своєчасно проводити геолого-економічну оцінку результатів досліджень.

11.2. Початкова геолого-економічна оцінка перспективних ділянок і площ щодо доцільності проведення пошуково-оцінювальних робіт на будівельний і облицювальний камінь проводиться за матеріалами геологознімальних робіт з урахуванням досвіду розвідки та розробки родовищ відповідної сировини.

11.3. Пошуково-оцінювальні роботи на будівельний і облицювальний камінь проводяться на перспективних площах відповідно до геологічного (технічного) завдання користувача надр. Пошуково-оцінювальні роботи належить проводити в обсягах, достатніх для попередньої геолого-економічної оцінки промислового значення родовища, визначення доцільності його промислового освоєння та інвестування робіт з розвідки й підготовки до експлуатації.

На невеликих родовищах першої та другої груп складності геологічної будови пошуково-оцінювальні роботи, що дали позитивні геологічні результати, поєднуються з подальшими розвідувальними роботами в єдиний цикл, який закінчується опрацюванням матеріалів геолого-економічної оцінки запасів (ГЕО-1), що подаються на експертизу до Державної комісії України по запасах корисних копалин.

На великих або складних за геологічною будовою родовищах розвідка проводиться тільки в разі отримання позитивних висновків ГЕО за результатами пошуково-оцінювальних робіт на цих родовищах і визнання їх першочерговими для промислового освоєння замовником геологорозвідувальних робіт.

11.4. Об'єктами розвідувальних робіт можуть бути родовища (ділянки) корисних копалин, рекомендовані за позитивними результатами пошуково-оцінювальних робіт; попередньо розвідані ділянки родовищ корисних копалин, що розробляються; родовища (ділянки) корисних копалин, що розвідані раніше і з різних причин не залучені до промислового розроблення відповідно до геологічного (технічного) завдання користувача надр.

11.5. На родовищах, розташованих у рудоносних районах і зонах, породи відповідних рудних формацій вивчаються на наявність у них благородних, рідкісних та кольорових металів, а також інших супутніх корисних копалин і компонентів. У разі наявності металів (особливо золота та платини) у концентраціях, які можуть мати промислове значення, слід провести додаткові пошуково-оцінювальні роботи на виявленому прояві та визначити доцільність використання цих порід як будівельного або облицювального каменю. Якщо благородні чи рідкісні метали або інші корисні копалини мають промисловий інтерес, то такі об'єкти розглядаються як прояви відповідної мінеральної сировини.

11.6. На розвіданому родовищі треба мати топографічну основу, масштаб якої відповідав би його розмірам, геологічним особливостям і рельєфу поверхні. Топографічні карти родовищ будівельного й облицювального каменю складають у масштабах 1:1000 - 1:5000. На топографічну основу належить виносити за даними інструментальної прив'язки всі розвідувальні та експлуатаційні виробки (свердловини, канави, шурфи, траншеї, кар'єри, штольні тощо), а також природні відслонення. Усі підземні гірничі виробки виносяться на плани за даними маркшейдерської зйомки. Маркшейдерські плани складають у масштабі 1:200 - 1:1000. На топографічних картах і планах належить виносити всі об'єкти: водоводи, електролінії, дороги і т. ін., що можуть впливати на методику розвідки і підрахунок запасів, а також визначати можливість розробки родовища.

11.7. Щодо району родовища необхідно мати геологічну карту масштабу 1:25000 - 1:200000 з відповідними розрізами, які достатньо характеризують геологічну будову району та пристосованість родовища до відповідних геологічних структур і комплексів порід.

11.8. Геологічну будову родовища належить детально вивчити і показати на геологічній карті масштабу 1:1000 - 1:5000, геологічних розрізах, погоризонтних планах і проекціях.

Геологічними і геофізичними матеріалами слід обґрунтовувати форму, умови залягання, розміри, внутрішню будову, характер виклинювання, закарстованості, тріщинуватості, тектонічної порушеності покладів корисних копалин, їх взаємовідношення з вміщувальними літолого-петрографічними комплексами порід і розривними порушеннями з детальністю, достатньою для обґрунтування підрахунку запасів і проектування будівництва гірничодобувного об'єкта.

11.9. Приповерхневі частини родовища належить вивчити з детальністю, що дає змогу встановити потужність і склад покривних відкладів, розташування виходів покладів корисних копалин на денну поверхню, верхню межу невивітрених порід, положення і характер тектонічних порушень, а також оконтурити інтенсивно закарстовані або тріщинуваті ділянки. Для цього, окрім вивчення природних відслонень, слід використовувати канави, розчистки, шурфи і свердловини.

11.10. Розвідку родовищ будівельного й облицювального каменю на глибину належить проводити свердловинами колонкового буріння та іншими гірничо-розвідувальними виробками.

Гірничо-розвідувальні виробки проходять для вивчення приповерхневих частин родовища, визначення виходу товарного каменю, відбору технологічних проб і для контролю даних свердловин. У разі складного рельєфу поверхні слід передбачити проходку штолень. Доцільність проходки гірничих виробок, їх тип, обсяги, призначення і співвідношення зі свердловинами визначають у кожному конкретному випадку виходячи з особливостей геологічної будови родовища.

Розвідувальні свердловини проходять на всю потужність продуктивного покладу.

У разі похилого або крутого падіння і великої потужності корисної товщі глибина буріння, кути нахилу й відстань між свердловинами належить вибирати таким чином, щоб забезпечити одержання суцільного "перекритого" розрізу в площині розвідувального розрізу.

У разі розвідки покладу, що падає круто, для одержання розвідувальних перетинів під належними кутами слід застосовувати буріння похилих свердловин.

11.11. Розміщення розвідувальних виробок і відстань між ними належить визначати з урахуванням особливостей родовищ, умов їх залягання, морфології, розмірів і характеру розташування покладів корисних копалин, ступеня мінливості їх потужності, речовинного складу і якості, а також способу розробки, що передбачається.

Раціональну сітку розвідувальних виробок для кожного родовища слід обґрунтовувати результатами детального аналізу всіх геологорозвідувальних матеріалів попередніх років та даними розробки цього або подібних родовищ.

Наведені в табл. 2 статистичні дані щодо щільності мережі розвідувальних виробок, які застосовувались під час розвідки будівельного й облицювального каменю, належить використовувати як довідкові матеріали під час проектування та на перших етапах робіт. Вони не можуть використовуватись для обгрунтування категорії розвіданості або геологічної вивченості запасів розвіданого родовища.