7.7. Перед початком ремонту устаткування пускові механізми повинні бути відключені.
Усі приводні ремені повинні бути зняті з робочих шківів. Під пускові педалі повинні бути встановлені прокладки. Устаткування повинно бути приведено в положення, при якому унеможливлюється довільний рух устаткування від випадкового зсуву пускових пристосувань. Біля пускових пристосувань та рубильників повинні бути встановлені плакати з указанням на те, що устаткування та механізми перебувають у ремонті і пуск їх забороняється.
Частини устаткування, які знімаються під час ремонту, повинні бути розташовані на завчасно обраному місці, міцно та надійно закріплені з використанням прокладок.
Круглі деталі слід укладати з використанням упорів. Ставити зняті частини устаткування біля устаткування, яке працює, не дозволяється. Між знятими частинами та біля устаткування, яке ремонтується, повинні бути передбачені проходи і робочі площадки, які необхідні для виконання ремонтних робіт.
7.8. Для зняття та установки важких деталей повинні застосовуватися підйомні пристрої відповідної вантажопідйомності або встановлюватися міцні підставки із самогальмівними талями належної вантажопідйомності.
Зняття та установка важких деталей повинні виконуватися під керівництвом особи, призначеної роботодавцем.
7.9. Після закінчення ремонту або наладки устаткування всі зняті під час ремонту огородження та пристосування повинні бути міцно закріплені. Випробування зі знятими огородженнями допускається тільки з дозволу роботодавця.
10. Вимоги до інструмента
1. Роботодавець повинен забезпечити працівника справним, якісним інструментом для виконання роботи.
2. Під час виконання робіт слід дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 616/5807.
3. Виготовлення, ремонт, заточка інструмента повинні виконуватися переважно в централізованому порядку.
4. Для зберігання і перенесення інструмента кожному працівнику повинні видаватися справні легкі ручні переносні ящики або сумки.
5. Молотки, кувалди повинні мати поверхню бойка злегка опуклу, гладку, незбиту, без задирок, вибоїв, ум'ятин, тріщин і бути щільно заклинені металевими зайорженими клинами на рукоятках овального перетину із сухого дерева твердих і грузлих порід (клен, дуб, горобина, в'яз).
Ручка молотка має бути прямою, з незначним стовщенням до її вільного кінця. Поверхня ручки має бути гладкою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок і сучків.
6. Напилки, стамески, долота, викрутки, шила і інший ручний інструмент із загостреним неробочим кінцем мають бути міцно закріплені в гладко і рівно зачищеній рукоятці.
Рукоятки повинні мати довжину відповідно до розмірів інструмента, але не менше 150 мм, і мають бути стягнуті металевими кільцями, щоб уникнути розколювання. Працювати напилками та іншими подібними інструментами без рукояток або з несправними рукоятками не дозволяється.
7. Ударні інструменти (зубила, крейцмеселі, борідки, пробійники, керни тощо) не повинні мати скошених чи збитих потилиць із задирками, ум'ятин, вибоїв і тріщин.
8. Гайкові ключі мають відповідати розмірам гайок і голівок болтів і не повинні мати тріщин і задирок. Губки ключів мають бути рівнобіжні. Подовження ключа шляхом нарощування його контрключами, трубами тощо не дозволяється.
9. Розсувні ключі не повинні мати люфт у рухливих частинах. Грані гайок і кріпильних болтів і їх різьба мають бути неспрацьованими.
10. Верстатні лещата повинні бути в повній справності, рухома частина не мати прокручування різьби, міцно захоплювати виріб, що затискається, і мати на губках неспрацьовану насічку.
11. Відстань між верстатними лещатами повинна бути не менше 1 м. Ширина верстата повинна бути не менше 0,75 м.
Для захисту працівників від осколків, що відлітають, повинні бути встановлені дрібні металеві сітки заввишки не менше 1 м.
Під час двобічної роботи на верстаті сітка встановлюється усередині, а при однобічній - з боку, повернутого до робочих місць, проходів та вікон.
12. Гострогубці і плоскогубці не повинні мати надщерблених рукояток. Губки гострогубців мають бути гострими і ненадщербленими, а плоскогубців - зі справною насічкою.
13. Сокира повинна мати гладке лезо, міцно та щільно насаджена на березове топорище і закріплена м'яким сталевим зайорженим клином. Поверхня топорища повинна бути гладкою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок, сучків і надломів.
14. Зенкери, свердла, викрутки і інший вставний інструмент мають бути правильно заточені і не мати тріщин, вибоїв, задирок і інших дефектів. Хвостовики цього інструмента не повинні мати нерівностей, скосів, тріщин і інших ушкоджень, мають бути щільно пригнані і правильно центровані.
15. Пилки (ножівки, поперечні, лучкові та інше) повинні бути правильно розведені і гостро заточені. Ручки пилок повинні бути міцно закріплені, гладко і рівно зачищені. Лучкові пилки повинні мати міцний остов та правильний натяг полотна.
16. Стругальний інструмент (рубанки, фуганки, шерхебелі та тощо) повинен мати гладкі, рівно зачищені колодки та рукоятки. Задній кінець колодки, який приходиться під руку, у верхній своїй частині має бути закруглений. Різальні частини строгального інструмента повинні бути правильно заточені, міцно та щільно припасовані до дерев'яних колодок і не мати дефектів.
17. Пневматичний інструмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.2.010-75 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности" та цим Правилам.
18. Пневматичні машинки повинні мати сітки у футорках. Молотки повинні мати упорні кільця або інші пристосування, які не допускають вильоту бойка. Клапани на рукоятках пневматичних машинок повинні легко та швидко відкриватися і закриватися, бути щільно припасовані і не пропускати повітря у закритому положенні. Хвостовики інструментів пневматичних машинок мають бути щільно припасовані та правильно центровані.
19. Увесь пневматичний інструмент повинен бути паспортизований. Штуцери та ніпелі з прогумового матеріалу повинні мати паспорт заводу-постачальника із зазначенням тиску, для якого їх можна використовувати. Кріплення шлангів до інструмента і трубопроводів має бути виконано способами, що виключають зрив шланга, за допомогою спеціальних штуцерів або ніпелів.
20. Штуцери і ніпелі шлангів повинні мати справні грані і різьбу, що забезпечують надійне та щільне приєднання шлангів.
З'єднання виконувати накручуванням на повне число витків різьби. Гумові шланги закріплювати на штуцери за допомогою спеціальних стягувальних хомутів. З'єднувати шланги між собою за допомогою зайоржених ніпелів із закріпленням хомутом. Ключі-насадки мають бути надійно закріплені спеціальними штифтами і кільцями. Не дозволяється їх кріплення шплінтами і дротом.
Взаємодія всіх частин, регулювання та перевірка справності пневматичної машинки мають бути випробувані в дії стисненим повітрям до видачі машинки в роботу.
Після закінчення роботи або зміни пневматичні машинки повинні здаватися для перевірки.
До виконання робіт допускаються особи, які пройшли навчання та перевірку знань при роботі з пневмоінструментом.
21. Бензинові та гасові лампи повинні видаватися випробуваними та справними. Видавати лампи без запобіжного клапана з пропусканням повітря або пального не дозволяється.
Після закінчення роботи лампа негайно гаситься та здається у комору без пального.
22. Розпалювання лампи повинно виконуватися на металевій або кам'яній підлозі. Полум'я повинно направлятися на вогнетривкий предмет.
До виконання робіт допускаються особи, які пройшли навчання та перевірку знань при роботі з бензиновими та гасовими лампами.
23. Під час використання абразивного інструмента необхідно виконувати вимоги ГОСТ 12.3.028-82 "Система стандартов безопасности труда. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности" та Правил і норм безпечної роботи з абразивним інструментом, затверджених ЦК профспілки робітників машинобудування від 18.09.64 (НПАОП 28.52-1.22-64).
11. Вимоги електробезпеки
1. Усі електроустановки повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 та Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).
2. Усі доступні струмопровідні частини електроустаткування повинні мати огородження.
3. На електродвигунах і механізмах, яким надається рух, повинні бути нанесені стрілки, що вказують напрямок руху механізму і електродвигуна. На пусковому пристрої повинен бути позначений агрегат, до якого пусковий пристрій належить.
4. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням номінального струму вставки. Використовувати некалібровані плавкі вставки без маркування величин номінального електроструму не дозволяється.
5. Щитки та рубильники повинні встановлюватися в глухих металевих кожухах, які зачинені на замок, та мати запис про робочу напругу.
6. Електропривод повинен негайно відключатися від мережі в випадках:
появи диму або вогню з електродвигуна або пускорегулювальної апаратури;
нещасного випадку з працівником, який потребує негайної зупинки електродвигуна;
вібрації понад допустимі норми, яка загрожує цілісності електродвигуна;
поломки приводного механізму;
суттєвого зниження числа обертів, яке супроводжується швидким нагрівом електродвигуна.
7. Використання відкритих рубильників, які мають кожухи з прорізом для руху ручки, не дозволяється.
8. Усе електроустаткування, а також устаткування і механізми, які можуть опинитися під напругою (корпус електродвигуна, захисні кожухи рубильників та реостатів, металева броня кабеля та ін.), повинні мати надійне заземлення.
Заземлення повинно бути видимим.
9. Машини ручні електричні повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.013.0-91 "Система стандартов безопасности труда. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний" (далі - ГОСТ 12.2.013.0-91), а також стандартам та технічним умовам на конкретні види машин.
10. Металеві частини переносних електричних печей та електроінструмент класу I повинні бути заземлені згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91. Електропроводка та арматура силових та освітлювальних мереж повинні бути надійно ізольовані та захищені від впливу високої температури, механічних ушкоджень та хімічного впливу.
11. Роботи з ремонту устаткування та механізмів повинні виконуватися тільки після відключення від мережі електроживлення з обов'язковим вивішенням у місцях відключення попереджувальних плакатів.
Відключення і підключення електропроводів повинно виконуватися черговим електриком.
12. Перевірка справності електроінструмента до видачі його в роботу повинна виконуватися згідно з ГОСТ 12.2.013-0-91 та вимогами стандартів або технічними умовами на конкретні види машин.
13. Напруга переносного електроінструмента повинна бути:
не вище 220 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки;
не вище 42 В у приміщеннях підвищеної небезпеки;
не вище 12 В у приміщеннях особливо небезпечних та поза приміщень.
Виконувати роботи електроінструментом напругою 220 В слід з обов'язковим використанням електрозахисних засобів (коврики, калоші, рукавички та інше).
14. Штепсельні з'єднання, які призначені для підключення ручного електроінструмента, повинні бути з недоступними струмоведучими частинами.
Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які використовуються на напругу до 42 В, за конструктивним виконанням та кольором повинні відрізнятися від звичайних штепсельних з'єднань на напругу 220 В та унеможливлювати включення вилок до 42 В у штепсельні розетки 220 В.
15. Для безпечного виконання робіт в умовах недостатньої освітленості конструкція переносних ручних світильників повинна відповідати таким вимогам:
корпуси та рукоятки ручних світильників повинні бути виконані з теплостійких і вологостійких ізолювальних матеріалів великої механічної міцності, їх струмоведучі частини повинні бути закриті міцним захисним покриттям від випадкового дотику;
дріт у місцях з'єднання не повинен мати надмірного натягу;
увід дроту повинен бути влаштований так, щоб унеможливлювати його злам у місцях уводу;
металеві захисні сітки, рефлектори, гачки або дужки для підвішування повинні кріпитися на ізолювальних частинах ручних світильників;
конструкція патрона повинна унеможливлювати дотик до струмоведучих частин під час заміни ламп.
16. Переносні ручні світильники та ручний інструмент для електромонтажних робіт повинні проходити перевірку на справність 2 рази на рік.
17. Ручний інструмент, який використовується для електромонтажних робіт (викрутки, плоскогубці, кусачки та інше), повинен мати ізольовані рукоятки.
18. Працівник, який здійснює технологічне обслуговування електроустаткування та працює з електроінструментом, повинен дотримуватися вимог Інструкції з охорони праці під час виконання монтажних робіт інструментами і пристроями, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 254, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2001 за N 616/5807.
На робочих місцях параметри електромагнітних полів повинні відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.096-2002).
12. Вимоги до контрольно-вимірювальних приладів
1. Контрольно-вимірювальні прилади, які використовуються для контролю параметрів технологічних процесів при виробництві джерел світла та світлотехнічного обладнання, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.019-80 "Система стандартов безопасности труда. Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.1.006-84 "Система стандартов безопасности труда. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля", НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСН 3.3.096-2002.
2. Контрольно-вимірювальні прилади повинні бути перевіреними відповідними органами стандартизації, метрології та сертифікації.
3. На шкалі контрольно-вимірювальних приладів повинна бути забезпечена чітка видимість поділок.
4. Використання у складі контрольно-вимірювальних приладів джерел іонізуючого випромінювання має здійснюватись за наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання відповідно до Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за N 978/7266 (НП 306.5.05/2.065-2002), Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 N 208 та введених у дію постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 N 62, Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за N 552/10832 (ДСП 6.177-2005-09-02).
13. Вимоги до блокування та сигналізації
1. Устаткування, яке працює в різних режимах, повинно мати блокування (електричні, електромеханічні тощо) для унеможливлення довільного перемикання режимів з налагоджувального на напівавтоматичний або автоматичний.
2. Пульти керування повинні бути обладнані світловими сигналами, які показують режим роботи системи керування, та світловим сигналом "Напругу подано".
14. Вимоги до засобів керування устаткуванням і механізмами
1. Засоби керування устаткуванням і механізмами повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.064-81 та ГОСТ 12.4.040-78.
2. Засоби керування устаткуванням і механізмами повинні бути розташовані на висоті 600-1800 мм від рівня підлоги або робочої площадки.
3. Важелі та рукоятки керування повинні бути обладнані надійними фіксаторами, що унеможливлюють довільне або випадкове їх переміщення, а також блокуванням, яке запобігає несумісним рухам.
4. Розташування та обладнання засобів керування (важелів, маховичків та інше) повинні унеможливлювати затискання та наштовхування руки на інші частини устаткування або засоби керування та не вимагати значних переміщень рук працівника.
5. Кнопки дворукого вмикання повинні знаходитися на відстані не менше 300 мм один від одного (щоб унеможливити їх включення однією рукою), але не більше 600 мм. Включення устаткування повинно здійснюватися тільки при одночасному натисканні на обидві кнопки, причому повинно бути блокування, яке відключає устаткування у разі, коли одна з кнопок виявляється заклиненою.
6. Швидкообертові рукоятки, зіркоподібні штурвали, маховички зі спицями та рукоятками, що виступають, під час механізованих переміщень вузлів устаткування не повинні обертатися.
7. Перемикання важелів, рукояток та інших засобів керування повинно виконуватися плавно, без заїдання. Напрямок переміщення засобів керування устаткуванням повинен відповідати вимогам ГОСТ 9146-79 "Органы управления станков".
8. Кнопкову станцію не слід монтувати на частинах устаткування, які часто знімаються.
9. Усі штовхателі кнопок керування за винятком мініатюрних та аварійної кнопки "Стоп" не повинні виступати за рівень фронтального кільця кнопкової станції або лицьової частини пульту, на якому кріпляться кнопки. Аварійна кнопка "Стоп" повинна виступати та мати нормалізовану (грибоподібну) форму та збільшений розмір.
10. Штовхателі кнопок "Стоп" повинні бути виготовлені з матеріалу червоного кольору.
11. Кнопки та інші засоби керування повинні мати пояснювальні надписи або символічні знаки. Надписи та символічні знаки повинні бути виконані гравіруванням, травлінням або опуклими знаками, стійкими до стирання, корозії та роз'їдання мастилом. Текст надписів повинен бути стислим, зрозумілим та без скорочень.
12. Над засобами керування, перемикання яких допускається тільки на низькій швидкості або після зупинки рухомих частин, повинні бути таблички з відповідними попереджувальними написами.
13. Устаткування, яке має засоби керування на висоті більше 1300 мм, слід обладнувати постійними сходами, галереями, містками та стаціонарними площадками завширшки не менше 800 мм для зручного підходу до засобів керування. Висота поруччя площадок повинна бути не менше 800 мм з суцільною обшивкою унизу заввишки не менше 100 мм. Між обшивкою та поруччям на відстані 500-600 мм від настилу площадки необхідно розміщувати додаткову повздовжню огороджувальну смугу; повинні бути також вертикальні стійки з відстанню не більше 400 мм. На площадках повинен бути металевий настил з рифлених листів або гладких листів з навареним рельєфом. Площадки повинні мати таблички із зазначенням максимально допустимого на них загального та зосередженого навантаження. Біля виходу з площадки на сходи повинна бути відкидна перекладка з клямкою, яка відчиняється уверх або всередину (у бік площадки). Сходи повинні бути завширшки не менше 600 мм, а для устаткування невеликих розмірів - не менше 400 мм при відстані між східцями не більше 300 мм. На похилих сходах (з кутом нахилу до 75 град.) повинні бути поруччя заввишки 800 мм і плоскі східці з рифлених або гладких сталевих листів з навареним рельєфом або сходи із стрижнів. На вертикальних і похилих сходах з кутом нахилу більше 75 град. для устаткування заввишки більше 4,5 м з висоти 3 м необхідно установлювати дугоподібні огородження на відстані не більше 800 мм один від одного, які з'єднані між собою не менше ніж трьома повздожними штабами. Відстань від східця до середини дуги повинна бути 700-800 мм при радіусі дуги 350-400 мм.
15. Вимоги безпечного виконання робіт під час використання легкозаймистих та горючих рідин
1. Загальні положення
1.1. Залежно від температури спалаху парів рідини поділяються на легкозаймисті з температурою спалаху парів 45 град.С і нижче (далі - ЛЗР) та горючі з температурою спалаху парів вище 45 град.С (далі - ГР).
Згідно з ГОСТ 12.1.044-89 "Система стандартов безопасности труда. Пожаровзрывобезопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения" горючі рідини з температурою спалаху не більше 61 град.С у закритому тиглі або 66 град.С у відкритому тиглі належать до легкозаймистих. Особливо небезпечними називають легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 град.С.
1.2. Виробничі процеси з використанням легкозаймистих та горючих рідин повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76, СНиП 2.04.05-91.
Технологічне обладнання, комунікації, ємності повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики за ГОСТ 12.1.018-93, ГОСТ 12.4.124-83, НПАОП 0.00-1.29-97 і НПАОП 40.1-1.32-01.
1.3. Відповідно до СНиП 2.09.02-85* і СНиП 2.11.01-85* заводські склади ЛЗР і ГР повинні бути віднесені до категорії А з пожежної небезпеки.
1.4. Заводські склади ЛЗР і ГР відносяться до другої групи складів (входять до складу промислових підприємств) і повинні бути розташовані в окремих будівлях на безпечній відстані від виробничих будівель (цехів) згідно з ВБН В2-2-58.1-94 Проектування складів нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа, затвердженими наказом Держнафтогазпрому України від 24.12.99 N 136-а.
1.5. Цеховий склад ЛЗР і ГР може бути розташований всередині будівлі цеху в спеціально відведеному окремому приміщенні.
1.6. Приміщення заводських і цехових складів повинні відповідати вимогам чинних санітарних норм проектування промислових підприємств і норм та технічних умов проектування складських підприємств та господарств для зберігання ЛЗР і ГР.
1.7. Електропроводка, конструкції світильників, увідних та штепсельних пристроїв, заземлення повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97 та НПАОП 40.1-1.32-01.
Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.
1.8. Склади ЛЗР і ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією в вибухозахищеному виконанні.
Виконання робіт з ЛЗР і ГР у приміщеннях, які не обладнані припливно-витяжною вентиляцією, не дозволяється.
Вентиляцію слід включати перед початком роботи; починати роботи з ЛЗР і ГР до повного провітрювання приміщення не дозволяється.
Слід систематично виконувати контроль парів ЛЗР і ГР у робочій зоні шляхом відбору проб.
1.9. Опалення приміщень складів ЛЗР і ГР, які належать до категорії А з пожежної небезпеки, повинно бути тільки центральним водяним, паровим, пароводяним або пароповітряним відповідно до чинних норм і технічних умов проектування складських підприємств і господарств для зберігання ЛЗР і ГР.
1.10. Температура в приміщеннях складів ЛЗР і ГР не повинна перевищувати 20 град.С.
У разі підвищення температури понад 20 град. повинні бути вжиті заходи щодо охолодження приміщення.
1.11. Перед входом в приміщення складів та усередині них на видних місцях, де зберігаються ЛЗР і ГР або виконуються роботи з вогненебезпечними речовинами, повинні бути вивішені плакати "Не курити", "Не запалювати вогонь".
1.12. У заводських і цехових складах ЛЗР і ГР ремонтні роботи, які пов'язані з використанням газового або електричного зварювання, відкритого вогню, повинні виконуватися з письмового дозволу роботодавця та відповідних органів пожежного нагляду відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 і в присутності відповідальної за склад особи.
1.13. Перед початком роботи з ЛЗР і ГР повинні бути підготовлені засоби пожежогасіння: повстина, шерстяна ковдра, відповідний вогнегасник, ящик з піском, совок або лопата та інше.
Визначення потреби в пожежному устаткуванні та первинних засобах пожежогасіння необхідно виконувати згідно з НАПБ А.01.001-2004.
1.14. До роботи з ЛЗР і ГР допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли навчання і інструктаж з питань охорони праці та перевірку знання цих Правил, Правил пожежної безпеки і відповідних інструкцій з охорони праці.
1.15. З метою запобігання виникненню пожежі та нещасних випадків у приміщеннях, у яких виконуються роботи з ЛЗР і ГР, повинно знаходитися не менше 2 працівників, один з яких призначається старшим.
1.16. Не дозволяється приймати їжу в приміщенні і на робочому місці, де використовуються ЛЗР і ГР. Приймати їжу слід тільки в спеціально відведеному і обладнаному місці.
1.17. Виконувати роботи з ЛЗР і ГР в брудному промасленому спецодязі та в одязі із синтетичних волокон не дозволяється.
1.18. Постійне або тимчасове зберігання в приміщенні складу ЛЗР і ГР спецодягу, особистих речей, обтирального матеріалу, ганчірок та інших речей, які не стосуються експлуатації складських приміщень, не дозволяється.
1.19. Увозити на територію та використовувати в виробництві ЛЗР і ГР (розчинники, фарби, лаки та ін.) та горючі гази, використання яких не передбачено технологічним процесом та не узгоджено з відділом охорони праці і відповідними органами пожежного нагляду, не дозволяється.
1.20. Виливати в каналізацію ЛЗР і ГР та їх відходи не дозволяється.
1.21. Після закінчення роботи приміщення всіх цехів, виробничих і складських приміщень, у яких зберігаються або використовуються ЛЗР і ГР, повинні бути оглянуті особами, що відповідають за їх протипожежний стан.
Усі помічені порушення повинні бути негайно усунуті.
Двері, вікна та інші прорізи, які ведуть назовні і в суміжні приміщення, шахти і люки виробничих і складських приміщень, повинні бути зачинені.
Силова та освітлювальна мережі в приміщеннях, у яких зберігаються ЛЗР і ГР, повинні відключатися після закінчення роботи.
1.22. У разі виникнення пожежі необхідно:
повідомити пожежну охорону;
негайно відключити вентиляцію, пальники і нагрівальні прилади;
гасити вогнище за допомогою кошми, шерстяної ковдри, вогнегасника, піску;
винести з приміщення всі посудини з вогненебезпечними та вибухонебезпечними речовинами.
2. Вимоги безпеки щодо утримання цехових складів ЛЗР і ГР
2.1. Одержання, зберігання, видача ЛЗР і ГР та зберігання і здача відпрацьованих ЛЗР і ГР і порожньої тари на заводський склад повинно виконуватися відповідальною особою на цеховому складі (комірник), яка призначається розпорядженням роботодавця.
2.2. У цеху (на виробничій дільниці) за розпорядженням роботодавця повинна призначатися відповідальна особа за одержання з цехового складу ЛЗР і ГР, за правильне їх утримання на робочому місці, використання, збір та здачу на цеховий склад відпрацьованих ЛЗР і ГР.
2.3. Видача ЛЗР і ГР з цехового складу для використання на робочому місці повинна виконуватися за списком відповідальним особам під розписку в спеціальному журналі видачі ЛЗР і ГР.
Журнал обліку руху ЛЗР і ГР повинен зберігатися у відповідальної за цеховий склад особи.
2.4. Відповідальна за цеховий склад ЛЗР і ГР особа повинна мати список (номенклатуру) ЛЗР і ГР, які зберігаються на складі, та норми їх зберігання. Кількість ЛЗР і ГР, яка зберігається на цеховому складі, повинна бути узгоджена з головним технологом та відповідним органом пожежного нагляду підприємства.
2.5. Розташування ємностей з ЛЗР і ГР усередині складу повинно відповідати вимогам ДСТУ 4454:2005 Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання та ВБН В2-2-58.1-94.
Для зберігання окремого виду ЛЗР і ГР повинно бути відведене окреме місце.
На стіні складу повинні бути вивішені таблички з указанням речовини, що зберігається на цьому місці.
2.6. Наповнення тари для використання на робочих місцях ЛЗР і ГР, яка переноситься ручним способом, повинно виконуватися в приміщенні цехового складу за допомогою сифона та насоса.
2.7. Для виключення можливості забруднення підлоги цехового складу переливання ЛЗР і ГР в іншу тару та робочий посуд повинно виконуватися на металевих піддонах з бортами не нижче 5 см. Накопичення рідини в піддоні не дозволяється.
2.8. У разі розлиття ЛЗР і ГР необхідно негайно засипати піском місце розлиття рідини, забруднений пісок слід зібрати дерев'яною лопатою; використання сталевих лопат або совків не дозволяється.
3. Порядок використання ЛЗР і ГР на робочих місцях у цехах і на виробничих дільницях
3.1. Транспортування ЛЗР і ГР з цехового складу на робочі місця для використання повинно виконуватися в закритій металевій спеціальній тарі.
3.2. У технологічних поопераційних картах повинна бути чітко визначена кількість ЛЗР і ГР, яка необхідна на кожну операцію.
Затверджені норми витрат вивішуються на робочих місцях.
3.3. Посудини з ЛЗР і ГР, які знаходяться на робочому місці, повинні бути закріплені для запобігання їх випадковому перекиданню.
3.4. Використання ЛЗР і ГР на робочих місцях поблизу вогню не дозволяється.
У виняткових випадках, коли це передбачено затвердженою технологією, у цехах категорії А з пожежонебезпеки дозволяється використання суспензій та сполук, які містять ЛЗР і ГР, поблизу палаючих пальників за узгодженням з відповідними органами пожежного нагляду та дотриманням таких умов:
на робочому місці в спеціальних небитких ванночках повинна бути мінімально необхідна кількість вогненебезпечної речовини відповідно затвердженим технологічним нормам;
ванночки з вогненебезпечними речовинами повинні бути максимально віддалені від пальників і установлені в спеціальні пристосування для запобігання їх випадковому перекиданню;
місця установки ванночок повинні бути обладнані витяжною вентиляцією з розміщенням повітрозабору над кожною ванночкою; конструкція повітроводу повинна забезпечувати регулювання по висоті з метою наближення приймального отвору до ванночки на найменшу відстань;
наповнення ванночок повинно виконуватися віддалік палаючих пальників на спеціально обладнаному робочому місці.
3.5. Залишки після роздачі на робочому місці ЛЗР і ГР повинні зберігатися протягом зміни в спеціальній металевій шафі з вентиляцією. Періодичне поповнення вмісту ванночок повинно виконуватися в цій шафі при включеній вентиляції.
3.6. Шафи повинні розташовуватися віддалік вихідних дверей, нагрівальних приладів та в захищених від сонця місцях зі зручним підходом до них. Установка шаф у легкозаймистих приміщеннях не дозволяється. На дверцятах шафи всередині повинен бути нанесений чіткий надпис із зазначенням загальної кількості ЛЗР і ГР, яку дозволяється зберігати в ньому протягом зміни.
3.7. Дільниці, на яких за технологією виробництва необхідне постійне використання ЛЗР і ГР для промивання та знежирювання деталей, повинні розташовуватися в окремих приміщеннях, обладнаних відповідно до чинних правил пожежної безпеки за узгодженням з місцевими установами пожежного нагляду.
3.8. Кожне робоче місце для постійної роботи зі знежирювання деталей з використанням ЛЗР і ГР повинно бути обладнане місцевою вентиляцією (типу витяжної шафи), яка не пов'язана з витяжною вентиляцією від інших робочих місць та приміщень.
3.9. Улаштування, утримання і організація безпеки робіт у фарбувальних цехах (дільницях) повинні відповідати вимогам Правил і норм техніки безпеки, пожежної безпеки і виробничої санітарії для фарбувальних цехів, затверджених Мінхіммаш СРСР 05.08.74 (НПАОП 28.4-1.13-74).
3.10. При роботі в хімічних лабораторіях ЛЗР з низькою температурою кипіння слід нагрівати та відганяти на водяній бані, що нагрівається електронагрівальними приладами із закритими елементами; ЛЗР з високою температурою кипіння - на масляній, парафіновій бані на електронагрівачах із закритими елементами. Нагрівати ЛЗР в згоряємих витяжних шафах, а також у шафах, де вони зберігаються, не дозволяється.
Згідно з пунктом 2.3 ГОСТ 12.1.004-91 температура поверхні кожухів, що закривають електронагрівальні прилади і можуть увійти в контакт з горючим середовищем, повинна бути нижче граничнодопустимої, яка складає 80% від найменшої температури самозаймання горючої речовини. Граничнодопустимі температури: для сірковуглецю - +80 град.С; для скипидару - +195 град.С; для гептану - +175 град.С; октану - +170 град.С, для бензинів - +200 град.С. Приміщення хімічних лабораторій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ Б.03.001-2004. Електронагрівальні елементи повинні мати теплоізоляцію для утворення температури на поверхні не більше 43 град.С відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001 Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (далі - ДСТУ EN 563-2001).
3.11. Під час доливання нової порції ЛЗР і ГР в апарат для перегонки слід спочатку відключити електронагрівальний прилад і тільки через 30 хвилин виконувати доливання.
3.12. Під час нагрівання легкозаймистої рідини в кількості більше 0,5 л слід під прилад ставити кювету достатньої ємності для запобігання розлиттю рідини на столі.
3.13. Залишки ЛЗР і ГР, суспензій і розчинів, які містять ЛЗР і ГР, та їх відходи після закінчення кожної зміни повинні здаватися на зберігання в цеховий склад ЛЗР і ГР.
4. Вимоги до зберігання, очистки та маркування тари з-під ЛЗР і ГР
4.1. Матеріал, конструктивні розміри, зварні шви, методи випробувань тари ємністю 10-20 л для транспортування і зберігання ЛЗР і ГР повинні відповідати вимогам ГОСТ 5105-82 "Канистры стальные для горючего и масел. Технические условия".
Під час проектування та виготовлення бочок ємністю від 50 до 275 л слід користуватися ГОСТ 13950-91 "Бочки стальные сварные и закатные с гофрами на корпусе. Технические условия" або ГОСТ 6247-79 "Бочки стальные сварные с обручами катания на корпусе. Технические условия".
4.2. Тара для зберігання ЛЗР і ГР повинна мати напис, який не змивається водою і нафтопродуктами, містить найменування ЛЗР або ГР та їх марку, ємність тари в літрах, попередження "вогненебезпечно".
4.3. Зберігання пустої тари з-під ЛЗР і ГР у приміщенні цехового складу не дозволяється.
До здачі пустої тари на заводський склад її слід зберігати в окремому приміщенні біля цехового складу ЛЗР і ГР.
Тара з під ЛЗР або суспензій і розчинників, що містять горючі рідини, повинна здаватися комірником цехового складу після закінчення доби на пункт промивання заводського складу.
4.4. Пункт промивання повинен розміщуватися на спеціально обладнаній площадці (приміщенні), яка віддалена від вогненебезпечних об'єктів та забезпечена первинними засобами пожежогасіння.
4.5. Зберігання тари з-під ЛЗР і ГР на площадках під навісами або в будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості повинно виконуватися відповідно до вимог ВБН В2-2-58.1-94.
4.6. Укладання порожніх бочок з-під ЛЗР в ГР повинне виконуватися обережно, без ударів.
4.7. Ремонт резервуарів, бочок та інших ємностей повинен виконуватися тільки після очищення та промивання.
Очищення та промивання повинні забезпечувати повне видалення залишків ЛЗР і ГР та їх парів.
4.8. Очищення тари слід виконувати за допомогою дерев'яного або металевого інструмента, який не викликає іскор (мідний, латунний).
4.9. Під час огляду тари користуватися відкритим вогнем (сірники, свічки та тощо) не дозволяється.
Для освітлення внутрішньої поверхні тари під час очищення слід користуватися переносними електролампами з вибухозахищеною арматурою.
5. Вимоги до збору, зберіганню та видаленню відпрацьованих ЛЗР і ГР
5.1. Відпрацьовані ЛЗР і ГР в цехах повинні зберігатися в металевій тарі з щільною кришкою в спеціальній шафі з витяжною вентиляцією.
Переливання відпрацьованих ЛЗР і ГР з робочої тари в тару для зберігання відпрацьованих ЛЗР і ГР повинно виконуватися в спеціальній шафі з витяжною вентиляцією.
5.2. Відпрацьовані ЛЗР і ГР повинні зберігатися в цеховому складі не більш доби, а потім здаватися на заводський склад.
5.3. Місця для збору та зберігання відпрацьованих ЛЗР і ГР на території заводського складу слід виділяти на спеціальних площадках або в ізольованих приміщеннях, які обладнані пристроями, що запобігають забрудненню ґрунту і підземних вод.
5.4. Поводження з відходами повинно відповідати вимогам "Порядка накопления, транспортировки, обезвреживания и захоронения токсичных промышленных отходов", затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 29.12.84 N 3183-84, та Гігієнічних вимог щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (ДСанПіН 2.2.7.029-99).
III. Спеціальні вимоги до устаткування і технологічних процесів на світлотехнічних заводах
1. Складання світильників
1. Під час розробки технологічного процесу складання світильників слід передбачати механізовану подачу базових деталей та вузлів від фарбувальної дільниці або проміжного складу до лінії складання (підвісні конвеєри, стрічкові транспортери, допоміжні конвеєри для складання окремих вузлів та інше).
2. Конструкція основного складального конвеєра повинна забезпечувати механічне переміщення базових та комплектувальних деталей для виключення ручних операцій підйому та перенесення ваги.
3. Каркас конвеєра повинен мати суцільну обшивку по бокам по усій довжині конвеєра. Конструкція обшивки або розташування конвеєра повинні дозволяти працівникам сидіти обличчям до конвеєра (ніші для ніг, заглиблення нижньої частини конвеєра під підлогу та ін.). Верхня частина обшивки каркаса повинна бути виконана з твердої пластмаси. Виконання обшивки з дерев'яних дошок не дозволяється.
4. Конструкція складального пульсуючого конвеєра з регламентованим ритмом роботи повинна передбачати наявність світлової сигналізації для попередження за 5 секунд про початок руху конвеєра.
Сигнальні лампочки повинні бути розташовані так, щоб з кожного робочого місця сигнал про початок руху конвеєра був добре видним (вбудовуються з внутрішнього боку обшивки конвеєра, виносяться на кронштейнах або стійках над лінією конвеєра тощо).
5. Стійки, на яких розташовуються шинопроводи для подачі живлення до світильників місцевого освітлення та електроінструмента, не повинні перешкоджати працівнику виконувати складальні операції на конвеєрі.
6. Для швидкої зупинки конвеєра під час аварії уздовж нього по всій довжині через кожні 15 м повинні бути установлені кнопкові пристрої "Стоп".
7. Складальні роботи слід виконувати переважно сидячи.
Робоче місце повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78.
8. Робочий стілець повинен мати спинку; конструкція його повинна дозволяти регулювання висоти сидіння, допускати можливість прибирання або наближення стільця до конвеєра та передбачати зручне розташування ніг складальника. У конструкції гвинтових стільців повинні бути пристрої, що дозволяють вибирати люфт в гвинтовій парі.
9. При розташуванні робочих місць з двох боків конвеєра ширина колодок конвеєрних візків повинна бути 600-700 мм для забезпечення зручної роботи працівників.
10. Конструкція електропривода конвеєра повинна мати автоматичні пристрої (реле часу, фотоелементи) для включення та відключення механізму пересування конвеєра в завданому циклі.
Ці автоматичні пристрої повинні дозволяти змінювати ритм складання протягом зміни з метою зменшення стомлення працівників.
11. Робочі столи, на яких виконується приклеювання ущільнювальної гуми та паяння виводів, повинні бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією у вигляді бортових відсмоктувачів.
12. До паяльних робіт не допускаються особи, молодші 18 років.
13. Для зручного використання механізованого інструмента (електрогайковерти, дрилі та інше) його слід підвішувати над робочими місцями складальників або укладати в спеціальні пристосування, що унеможливлюють падіння інструмента і дозволяють швидко брати його для роботи.
Конструкція підвісу повинна полегшувати вагу інструмента (підвіс на пружинах, противагах, поворотних кронштейнах тощо) і не заважати рухам працівника.
Налагоджувальники повинні стежити за зусиллям розтягання пружини за допомогою динамометра; це зусилля повинно бути оптимальним і не викликати стомлення працівника.
14. Кожний механізований інструмент повинен мати вимикач.
15. У технологічному процесі конвеєрного складання повинна бути передбачена після двох годин роботи 10-хвилинна перерва для відпочинку.
2. Виготовлення пускорегулювальної апаратури
1. Усі заготівельні та холодноштампувальні роботи з виготовлення деталей пускорегулювальної апаратури (далі - ПРА) повинні виконуватися згідно з вимогами Правил безпеки праці при заготовочно-штампувальних роботах, затверджених Міністерством авіаційної промисловості СРСР 09.01.91 (далі - НПАОП 28.4-1.39-91), та Правил охорони праці при холодній обробці металів, затверджених Міністерством оборонної промисловості СРСР 27.11.91 (далі - НПАОП 0.00-1.48-91).
2. Виготовлення деталей ПРА з пластичних мас повинно виконуватися згідно з вимогами ОСТ 23.4.247-85 "Лиття під тиском деталей із пластмас на ливарних машинах. Вимоги безпеки", затвердженим Міністерством сільськогосподарського машинобудування СРСР у 1985 році (НПАОП 25.2-7.14-85), та ОСТ 23.4.248-85 "Пресування деталей із пластмас на гідравлічних пресах. Вимоги безпеки", затвердженим Міністерством сільськогосподарського машинобудування СРСР у 1985 році (НПАОП 25.2-7.15-85).
3. Просочування виробів методом занурення повинно виконуватися в окремому приміщенні, обладнаному загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією та місцевою витяжною вентиляцією від кожного робочого місця. Тип місцевого витяжного пристрою (витяжна шафа, бортовий відсмоктувач, зонт та інше) залежить від розміру та форми виробів, що оброблюються, і типу устаткування. За наявності герметично закритого устаткування достатньо використання витяжного зонта. У разі неможливості повністю герметизувати устаткування повинні використовуватися витяжні шафи і бортові відсмоктувачі.
4. Устаткування для сушіння просочених лаком котушок дроселів і трансформаторів ПРА (термостати, сушильні шафи і камери) повинно бути обладнане місцевою витяжною вентиляцією.
5. Камери для сушіння повинні бути обладнані запобіжними клапанами та автоматичними пристроями для контролю та регулювання температурного режиму камери.
6. Устаткування для сушіння просочених виробів повинно мати теплоізоляцію для утворення температури на його поверхні не вище 43 град.С відповідно до ДСТУ EN 563-2001.
7. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002.
8. Прання спецодягу працівників, що виконують просочування виробів ізоляційними лаками, повинно виконуватися механічним способом і окремо від іншого одягу.
9. До роботи з електроізоляційними лаками допускаються особи, що пройшли медичний огляд та отримали дозвіл лікаря.
10. До роботи з просочування та сушіння допускаються особи, не молодші 18 років.
IV. Спеціальні вимоги до устаткування і технологічних процесів на електролампових заводах
1. Технохімічне виробництво
1. Приготування люмінофорних і оксидних суспензій
1.1. Приміщення, устаткування, вентиляція, опалення, освітлення та утримання приміщень приготування люмінофорних і оксидних суспензій повинні відповідати вимогам Санітарних правил по устрою, обладнанню та утриманню підприємств, що виготовляють люмінофори та люмінесцентні лампи, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР 1972 року N 984-72.
1.2. Кульові млини для розмелювання люмінофорів повинні розташовуватися в окремому приміщенні та бути обладнаними місцевою витяжною вентиляцією.
1.3. Завантаження кульових млинів компонентами люмінофорної і оксидних сумішей повинно виконуватися при включеній місцевій вентиляції.
1.4. Для зручного обслуговування кульові млини слід розташовувати на відстані не менше 0,5 м від стін приміщення.
1.5. Перемішування та переливання люмінофорної і оксидної суспензій повинні виконуватися у витяжних шафах при включеній вентиляції.
1.6. Готова до застосування суспензія повинна доставлятися до лінії складання ламп у щільно закритих небитких посудинах ємністю до 10 л.
1.7. Розчинники люмінофорної і оксидної суспензій є вогненебезпечними рідинами.
Працівники з приготування суспензій повинні дотримуватися вимог, що наводяться у главі 15 розділу II цих Правил.
1.8. Інвентар, яким виконується прибирання пролитої суспензії, не повинен використовуватися в інших приміщеннях.
2. Приготування цокольної мастики
2.1. Приготування цокольної мастики повинно виконуватися у витяжних шафах і боксах в окремому приміщенні, обладнаному загальною припливно-витяжною вентиляцією та місцевою вентиляцією.
2.2. Процеси розмелювання каніфолі і фенолформальдегідної смоли повинні бути механізованими.
2.3. Під час експлуатації млина або змішувача для перемішування компонентів мастики слід дотримуватися таких вимог:
завантаження і розвантаження млина або змішувача повинно виконуватися при їх повній зупинці;
завантажувальний і розвантажувальний люки під час роботи млина або змішувача повинні бути щільно закритими.
2.4. Розчинення фенолформальдегідної смоли для приготування фенолформальдегідного лаку слід виконувати в закритих котлах з паровим або водяним обігрівом.
2.5. Для запобігання розбрискуванню готової цокольної мастики під час її приготування в млині або змішувачі слід дотримуватися показників вологості компонентів у межах, які установлені технологічними вимогами.
2.6. Доставка цокольної мастики до устаткування намазування цоколів повинна виконуватися в металевих ємностях з щільно закритими кришками.
3. Приготування газопоглиначів (геттерів)
3.1. Приготування газопоглиначів повинно виконуватися в окремому приміщенні, обладнаному загальною припливно-витяжною та місцевою вентиляцією.
3.2. На дільницях здобування карбонатів лужних металів процеси, що супроводжуються виділеннями пилу, повинні виконуватися у витяжних шафах.
3.3. До роботи з приготування газопоглиначів допускаються особи, не молодші 18 років.
3.4. Усі роботи, які пов'язані з приготуванням геттера, що містить ЛЗР і ГР, повинні виконуватися згідно з вимогами глави 15 розділу II цих Правил.
3.5. Під час приготування газопоглиначів повинні виконуватися такі вимоги:
розпакування ємностей з червоним фосфором повинно виконуватися в респіраторах, рукавичках, захисних окулярах за допомогою спеціальних пристосувань (знімальників) з міді або алюмінію;
промивання, очищення червоного фосфору повинні виконуватися в витяжній шафі при включеній вентиляції;
фосфор слід берегти від ударів для запобігання його займанню.
3.6. Під час приготування газопоглиначів працівники повинні мати спецодяг, рукавички, захисні окуляри.
2. Виготовлення спіралей
1. Навивання спіралей
1.1. Процеси первинної та вторинної спіралізації та різання спіралей повинні виконуватися в окремому приміщенні з загальною припливно-витяжною вентиляцією.
1.2. Верстати для навивання спіралей повинні бути обладнані мікроскопом з 7-10-кратним збільшенням для спостереження за якістю навивання.
1.3. У разі зупинки навивальної головки повинен автоматично відключатися ніхромовий нагрівач, де він передбачений технологічним процесом.
1.4. Під час роботи верстатів для навивання спіралей навивальні головки повинні бути огороджені.
1.5. Верстати для навивання спіралей повинні бути обладнані електроблокувальними пристроями, що відключають верстат у разі обриву вольфрамового дроту.
2. Відпал спіралей
2.1. Установки відпалу спіралей повинні бути обладнані місцевою вентиляцією.