Про затвердження Авіаційних правил України "Порядок та умови повітряних перевезень небезпечних вантажів"

Відповідно до частин першої, п’ятої статті 11, статті 97 Повітряного кодексу України, Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", пункту 8 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 520, Додатку 18 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та Технічних інструкцій з безпечного перевезення небезпечних вантажів повітрям Doc 9284 AN/905 ІСАО, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Авіаційні правила України "Порядок та умови повітряних перевезень небезпечних вантажів", що додаються.

2. Управлінню авіаційних перевезень та міжнародного співробітництва (Садловська І.П.) в установленому законодавством порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті.

3. Внести до наказів Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації такі зміни:

1) пункт 6.10 глави 6 Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 02 листопада 2005 року № 822, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2005 року за № 1403/11683, виключити.

У зв’язку з цим пункти 6.11-6.13 вважати відповідно пунктами 6.10-6.12, а підпункти 6.13.1-6.13.3 пункту 6.13 вважати відповідно підпунктами 6.12.1-6.12.3 пункту 6.12;

2) підпункт 4.2.8 пункту 4.2 розділу 4 Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 року за № 705/12579, виключити.

У зв’язку з цим підпункт 4.2.9 пункту 4.2 розділу 4 вважати відповідно підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 розділу 4.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Авіаційні правила поширюються на всіх суб’єктів авіаційної діяльності та встановлюють порядок та умови повітряних перевезень небезпечних вантажів і є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами авіаційної діяльності.

2. Небезпечні вироби та речовини (далі - небезпечні вантажі), які зазначені в переліку чинної редакції Doc 9284 AN/905 ICAO Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Good by Air (далі - Технічні інструкції) перевозяться повітряними суднами відповідно до вимог, встановлених Технічними інструкціями.

3. У цих Авіаційних правилах терміни вживаються в таких значеннях:

агент - суб’єкт, що надає агентські послуги з продажу повітряних вантажних перевезень та здійснює заходи з організації перевезень вантажів повітряним транспортом з правом оформлення небезпечних вантажів або без права оформлення небезпечних вантажів;

вантажне місце - кінцевий продукт дій з пакування вантажів, що складається з пакувального комплекту та його вмісту, підготовленого до перевезення;

вантажовідправник - юридична або фізична особа, яка уклала з авіаперевізником договір про постачання вантажу і зазначена в авіавантажній накладній як відправник;

засіб пакування вантажу - будь-який тип вантажного контейнера, авіаційного контейнера, авіаційного піддону з сіткою або авіаційного піддону з сіткою над захисним ковпаком;

звільнення - дозвіл, що надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за винятком схвалення, який передбачає звільнення від дій положень Технічних інструкцій;

зовнішнє пакування - тара, яка використовується одним вантажовідправником з метою об’єднання одного або декількох вантажних місць та утворення єдиної оброблюваної одиниці для зручності та зберігання, не включаючи засоби пакування вантажів;

інцидент, що пов’язаний з небезпечними вантажами - випадок, що відноситься до повітряних перевезень небезпечних вантажів та пов’язаний з ним, який виникає не обов’язково на борту повітряного судна та призводить до тілесних ушкоджень будь-якої особи, нанесення шкоди майну або навколишньому середовищу, пожежі, пошкодженню, розсипанню, витіканню рідини або радіації та іншим явищам, що свідчать про порушення пакувального комплекту, але не є подією, що пов’язана з небезпечними вантажами. Будь-яка подія, що пов’язана з перевезенням небезпечних вантажів, та яка створює серйозну загрозу повітряному судну або особам, що знаходяться на його борту, також може розглядатися як інцидент, що пов’язаний з небезпечними вантажами, зокрема порушення правил обробки небезпечних вантажів, виявлення прихованих та задекларованих з порушенням встановлених вимог небезпечних вантажів;

Керівництво з експлуатації - документ, який розробляється експлуатантом для використання його персоналом, що здійснює організацію та виконання польотів, і містить інформацію стосовно політики, процедур та інструкцій експлуатанта;

надзвичайні обставини - обставини, які включають в себе питання щодо надання гуманітарної, екологічної допомоги, епідемії, питання національної або міжнародної безпеки, рятування людей (аварійно - рятувальні роботи), обмежений доступ до небезпечних вантажів в місцях призначення;

номер за списком ООН - чотирьохзначний номер, присвоєний Комітетом експертів Організації Об’єднаних Націй з перевезень небезпечних вантажів та узгоджений на глобальному рівні системи класифікації та маркування хімічних речовин для визначення виробу, або речовини, або конкретної групи виробів або речовин;

пакувальний комплект (пакування) - одна або кілька ємностей та будь-які інші компоненти або матеріали, які необхідні для забезпечення функції утримання вмісту та інших функцій з метою забезпечення збереження;

подія, що пов’язана з небезпечними вантажами - подія, що відноситься до повітряних перевезень небезпечних вантажів та пов’язана з ними, в результаті якої будь-яка особа отримує тяжке тілесне ушкодження, ушкодження, що спричинило смерть або завдано серйозної шкоди майну або навколишньому середовищу;

призначений поштовий оператор - будь-яка державна або недержавна організація, що офіційно призначається державою-членом Всесвітнього поштового союзу (ВПС) для забезпечення експлуатації поштових послуг та виконання зобов’язань на своїй території, які до них відносяться, згідно з положеннями Конвенції ВПС;

спеціальне схвалення на перевезення небезпечних вантажів - дозвіл на право здійснення перевезень небезпечних вантажів, який надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації експлуатанту відповідно до Авіаційних правил України "Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо льотної експлуатації в цивільній авіації", затверджених наказом Державної авіаційної служби України від 05 липня 2018 року № 682, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2018 року за № 1109/32561 (зі змінами) (далі - Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо льотної експлуатації в цивільній авіації);

схвалення - дозвіл, що надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації у випадку:

перевезення небезпечних вантажів, які заборонені до перевезень пасажирськими та/або вантажними повітряними суднами, у разі якщо в Технічних інструкціях зазначається, що такі вантажі можуть перевозитися за наявності схвалень;

інших цілей, визначених Технічними інструкціями.

Інші терміни, що використовуються в цих Авіаційних правилах, вживаються у значеннях, наведених в Повітряному кодексі України, Технічних інструкціях та Додатку 18 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

1. Небезпечні вантажі забороняються до перевезення повітряним транспортом за винятком тих, які зазначаються в технічних вимогах та процедурах, викладених в Технічних інструкціях.

2. Перевезення небезпечних вантажів, що зазначені в Технічних інструкціях як заборонені до перевезення за звичайних умов, а також інфікованих живих тварин, дозволяється за наявності звільнення, яке надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

3. Небезпечні вантажі, які зазначені в Технічних інструкціях як заборонені до перевезень на повітряному транспорті за будь-яких обставин, забороняються до перевезення будь-якими повітряними суднами.

4. Небезпечні вантажі, які зазначені в переліку Технічних інструкцій і класифікуються за ступенем їх небезпеки відповідно до Технічних інструкцій, перевозяться повітряними суднами відповідно до вимог, встановлених Технічними інструкціями.

5. Перевезення небезпечних вантажів пасажирами або членами екіпажу повітряного судна здійснюється відповідно до вимог Технічних інструкцій.

6. Небезпечні вантажі не перевозяться в пасажирському салоні та/або в кабіні екіпажу повітряного судна за винятком тих, які визначені Технічними інструкціями.

7. Дія цих Авіаційних правил не поширюється на небезпечні вантажі, які необхідні на борту повітряного судна відповідно до чинних вимог льотної придатності та правил експлуатації або ті, що дозволені до перевезень державою експлуатанта для забезпечення спеціальних цілей та для всіх видів винятків, які зазначені в Технічних інструкціях.

8. Вироби та речовини (небезпечні вантажі), які є запасними частинами виробів та речовин, що класифікуються як небезпечні вантажі, але які необхідні на борту повітряного судна, або такі, що дозволені до перевезень державою експлуатанта відповідно до чинних вимог льотної придатності, правил експлуатації та всіх спеціальних цілей та винятків, які зазначені в Технічних інструкціях, зняті з повітряного судна для заміни, перевозяться відповідно до положень Технічних інструкцій.

9. Вимоги щодо авіаційної безпеки до експлуатантів, вантажовідправників та всіх осіб, які задіяні в перевезенні небезпечних вантажів повітряним транспортом, встановлені Технічними інструкціями.

10. Небезпечні вантажі, які упаковані в обмежених кількостях, перевозяться відповідно до вимог та обмежень Технічних інструкцій.

11. Небезпечні вантажі в звільнених кількостях перевозяться відповідно до вимог та обмежень Технічних інструкцій.

12. Перевезення радіоактивних матеріалів в, з або через територію України здійснюється відповідно до вимог Технічних інструкцій та за умови отримання дозволу Державної інспекції ядерного регулювання України.

13. Документами на перевезення небезпечних вантажів, які застосовуються при перевезенні небезпечних вантажів повітряним транспортом є: авіавантажна накладна, декларація вантажовідправника для небезпечних вантажів форма якої наведена у додатку 1 до цих Авіаційних правил та додаткова інформація (у разі необхідності). Експлуатант забезпечує зберігання документів на перевезення небезпечних вантажів, додаткову інформацію (у разі необхідності), прийомно-контрольний перелік (чек-лист), форма якого встановлена Правилами IATA "Dangerous Goods Regulation", письмову інформацію командиру повітряного судна та всю іншу документацію на небезпечний вантаж, яка використовується в окремих видах перевезення небезпечних вантажів, визначеними вимогами Технічних інструкцій, у термін не менше трьох місяців з дати виконання перевезення. В тих випадках, коли документація зберігається на електронних носіях або в комп’ютерній системі, має бути забезпечена можливість її друкування.

У разі, якщо вантаж не був прийнятий до перевезень у зв’язку з будь-яким порушенням його оформлення, обробки тощо, документи на небезпечний вантаж та чек-лист зберігаються протягом трьох місяців відповідно до вимог Технічних інструкцій.

14. Якщо маркування та документи, що застосовуються при перевезенні небезпечних вантажів, викладені мовою оригіналу, то вони підлягають перекладу на англійську мову відповідно до вимог Технічних інструкцій.

15. Забороняється перевезення небезпечних вантажів в поштових відправленнях за винятком тих випадків, які передбачені Технічними інструкціями.

16. Процедури, що застосовуються призначеним поштовим оператором в цілях здійснення контролю за поштовими відправленнями небезпечних вантажів, які дозволені до повітряних перевезень, розглядає та затверджує уповноважений орган з питань цивільної авіації.

17. Перевезення небезпечних вантажів вертольотами здійснюється відповідно до вимог Технічних інструкцій.

18. Суб’єкти авіаційної діяльності, які задіяні у повітряних перевезеннях небезпечних вантажів, повинні мати в наявності та використовувати в роботі чинне видання Технічних інструкцій або Правила ІАТА "Dangerous Goods Regulations".

19. Обробка небезпечних вантажів в пунктах приймання небезпечних вантажів, складах, вантажних терміналах та аеропортах може проводитися тільки в спеціально визначених місцях. Такі місця повинні бути обладнані засобами пожежогасіння, медичними аптечками для надання першої медичної допомоги та засобами індивідуального захисту, використання яких рекомендується під час роботи з небезпечними вантажами та у разі виникнення аварійних ситуацій. Засоби індивідуального захисту повинні включати захисні хімічно стійкі рукавички, термостійкі рукавички, засоби захисту органів дихання тощо.

20. При зберіганні небезпечних вантажів на вантажних терміналах, складах та в аеропортах необхідно дотримуватися правил, встановлених Технічними інструкціями щодо роздільного розміщення несумісних небезпечних вантажів, роздільного розміщення вибухових речовин, обробки небезпечних вантажів, з дотриманням мінімально допустимих безпечних відстаней від поверхні упаковок, що містять радіоактивні матеріали (класу небезпеки 7).

21. Персонал суб’єктів авіаційної діяльності повинен проходити підготовку та періодичну перепідготовку (не пізніше ніж 24 місяці після проходження ними останньої підготовки) з перевезення та обробки небезпечних вантажів по таким категоріям, визначеним Технічними інструкціями:

1 - вантажовідправники;

2 - пакувальники;

3 - персонал агентів, який займається обробкою небезпечних вантажів;

4 - персонал агентів, який займається обробкою вантажу або пошти (крім небезпечних вантажів);

5 - персонал агентів, який займається обробкою, зберіганням та завантаженням вантажів або пошти;

6 - персонал експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, та здійснює приймання небезпечних вантажів;

7 - персонал експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, та здійснює приймання вантажів або пошти (крім небезпечних вантажів);

8 - персонал експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, та займається обробленням, прийманням та завантаженням вантажів, пошти або багажу;

9 - персонал, який займається обслуговуванням пасажирів;

10 - члени льотного екіпажу, відповідальні за завантаження, персонал по плануванню завантаження та персонал по забезпеченню польотів/польотні диспетчера;

11 - члени екіпажу (крім членів льотного екіпажу);

12 - персонал служби безпеки, який задіяний в догляді за вантажем, поштою, пасажирами, членами екіпажу та їх вантажу, керівники служби безпеки та персонал, які задіяні у виконанні процедур забезпечення безпеки;

для експлуатантів, які не мають спеціального схвалення на перевезення небезпечних вантажів:

13 - персонал експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування вантажів, та виконують приймання вантажу або пошти (крім небезпечних вантажів)

14 - персонал експлуатантів та суб’єктів авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування вантажів, та відповідають за обробку, зберігання та завантаження вантажів (крім небезпечних вантажів) або пошти та багажу;

15 - персонал, який займається обслуговуванням пасажирів;

16 - члени льотного екіпажу, відповідальні по завантаженню, персонал по плануванню завантаження та по забезпеченню польотів/польотні диспетчера;

17 - члени екіпажу (крім льотного екіпажу);

для персоналу призначених поштових операторів:

А - персонал призначених поштових операторів, який займається прийманням поштових відправлень, що містять небезпечні вантажі;

Б - персонал призначених поштових операторів, який займається обробкою пошти, що не містять небезпечні вантажі;

С - персонал призначених поштових операторів, який займається обробкою, зберіганням та завантаженням небезпечних вантажів.

22. Персонал, який має відношення до перевезення небезпечних вантажів, але не підпадає під категорії, які зазначені в пункті 21 цього розділу, проходить підготовку з перевезення та обробки небезпечних вантажів відповідно до їх посадових обов’язків.

1. Небезпечні вантажі, як це встановлено Технічними інструкціями, класифікуються за ступенем небезпеки та за їх фізико-хімічними властивостями і поділяються на класи та категорії. Класифікація небезпечних вантажів визначена у додатку 2 до цих Авіаційних правил.

2. Небезпечні вантажі, що мають декілька небезпечних властивостей, класифікуються за найбільш небезпечними властивостями основного класу, далі вони класифікуються за пріоритетом небезпечних властивостей як такі, що мають додаткові класи небезпеки.

3. Для цілей пакування небезпечним вантажам, окрім тих, що відносяться до класів небезпеки 1, 2 та 7, категоріям 5.2, 6.2 та самореагуючим речовинам категорії 4.1, відповідно до вимог Технічних інструкцій, призначаються групи пакування в залежності від їх ступеня небезпеки, яку вони становлять:

група пакування I - висока ступень небезпеки;

група пакування II - середня ступінь небезпеки;

група пакування III - низька ступінь небезпеки.

4. Відповідно до класу небезпеки та складу небезпечних вантажів їм присвоюються номера ООН та відповідне вантажне найменування.

1. Небезпечні вантажі пакуються та маркуються відповідно до вимог, встановлених Технічними інструкціями.

2. Пакувальні комплекти, які використовуються для повітряних перевезень небезпечних вантажів, являють собою ємності високої якості, що сконструйовані та надійно закриті таким чином, щоб запобігти витіканню, яке може бути спричинено змінами температури, вологості, тиску або вібрації.

3. Пакувальні комплекти повинні відповідати їх вмісту. Пакувальні комплекти, що знаходяться в безпосередньому контакті з небезпечними вантажами, повинні протистояти будь-якому хімічному або іншому впливу на такі вантажі.

4. Пакувальні комплекти повинні відповідати технічним вимогам до матеріалів та конструкцій, які зазначені в Технічних інструкціях.

5. Кожен тип пакувального комплекту повинен успішно пройти випробування, які визначені Технічними інструкціями.

6. Пакувальні комплекти, що призначені для перевезення рідини, повинні витримувати тиск без витікання рідини відповідно до вимог Технічних інструкцій.

7. Внутрішні пакувальні комплекти пакуються, при необхідності захищаються та забезпечуються прокладними або абсорбуючими матеріалами таким чином, щоб запобігти їх пошкодженню, витіканню та переміщенню всередині зовнішнього пакувального комплекту в звичайних умовах повітряних перевезень. Прокладні і абсорбуючі матеріали не повинні вступати в небезпечну взаємодію з вмістом пакувального комплекту.

8. Жодний пакувальний комплект не використовується повторно до тих пір, поки не пройшов перевірку, якою встановлено відсутність в ньому корозії або інших пошкоджень. Якщо пакувальний комплект використовується повторно, необхідно вжити всіх необхідних заходів для запобігання забруднення нового вмісту.

9. У разі, якщо порожні неочищені пакувальні комплекти можуть створити будь-яку небезпеку через характер їх попереднього вмісту, вони щільно

закриваються та обробляються, виходячи з тієї небезпеки, яку вони становлять.

10. На зовнішній стороні вантажного місця не допускається наявність небезпечних речовин, які можуть заподіяти шкоду.

11. Всі типи пакувальних комплектів для радіоактивних матеріалів (клас небезпеки 7) повинні відповідати вимогам Технічних інструкцій.

12. Вантажні місця та зовнішнє пакування з небезпечними вантажами, які запропоновані для перевезення повітряним транспортом, маркуються із зазначенням належного вантажного найменування, його вмісту та номеру за списком ООН, якщо він присвоєний виробником, відповідно до вимог Технічних інструкцій. На кожний пакувальний комплект, що призначається для перевезення небезпечних вантажів, повинно бути нанесено у відповідному місці довгострокове та розбірливе маркування відповідного розміру згідно з вимогами Технічних інструкцій.

13. Кожне місце з небезпечним вантажем маркується відповідними маркувальними знаками відповідно до вимог Технічних інструкцій.

14. Коди для позначення типів та показники пакувальних комплектів для перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом застосовуються згідно з вимогами Технічних інструкцій.

15. У разі, якщо небезпечні вантажі перевозяться частково або повністю за межами країни реєстрації експлуатанта, їх маркування і позначення повинно здійснюватися англійською мовою.

16. Перелік знаків небезпеки, вимоги щодо їх застосування та нанесення на пакування небезпечних вантажів встановлено та здійснюється згідно з вимогами Технічних інструкцій.

1. Вантажовідправник відповідає за забезпечення виконання всіх правил, які застосовуються на повітряному транспорті при перевезенні небезпечних вантажів.

2. Вантажовідправник відповідає за надання персоналу інформації, яка дозволяє виконувати свої обов’язки при підготовці до перевезень небезпечних вантажів повітряним транспортом та за інформування щодо інформації відносно дій, які необхідно виконувати у випадку аварійної ситуації з небезпечними вантажами.

3. Перед тим, як надати будь-яке вантажне місце або зовнішнє пакування з небезпечними вантажами до перевезення повітряним транспортом, вантажовідправник контролює, щоб вироби або речовини, які не заборонені до перевезення на повітряному судні, були належним чином класифіковані, марковані, забезпечені знаками небезпеки, упаковані, мали належним чином оформлену документацію на перевезення відповідно до вимог, встановлених для повітряних перевезень небезпечних вантажів Технічними інструкціями.

4. Вантажні місця та зовнішнє пакування, що містять небезпечні вантажі, повинні передаватися експлуатанту до перевезення окремо від вантажів, на яких не поширюється дія Технічних інструкцій, окрім випадків, зазначених Технічними інструкціями.

5. Вантажовідправник складає, підписує та передає вантажну накладну та декларацію вантажовідправника на небезпечні вантажі, яка свідчить про те, що надані ним до перевезення небезпечні вантажі в повній мірі та чітко визначені відповідно до їх вантажних найменувань, класифіковані, упаковані, марковані, забезпечені знаками небезпеки та повністю підготовлені для перевезення повітряним транспортом відповідно до вимог Технічних інструкцій.

1. Експлуатант не повинен приймати до перевезення небезпечні вантажі, якщо він не має спеціального схвалення уповноваженого органу з питань цивільної авіації на перевезення небезпечних вантажів.

2. Експлуатант не повинен приймати небезпечні вантажі до повітряних перевезень не переконавшись, що вантажі належним чином класифіковані, сертифіковані, описані, упаковані, марковані, мають всі відповідні знаки небезпеки, відповідну перевізну документацію (окрім тих випадків, коли у Технічних інструкціях зазначено, що наявність такої документації не потрібно) та знаходяться в належному стані для перевезення згідно з вимогами Технічних інструкцій.

3. Під час прийняття небезпечних вантажів до перевезень експлуатант заповнює прийомно-контрольний перелік (чек-лист).

4. Завантаження на повітряне судно пакувань та зовнішніх пакувань з небезпечними вантажами, а також вантажних контейнерів, що містять радіоактивні матеріали, та їх розміщення виконується відповідно до вимог Технічних інструкцій.

5. Вантажні місця та зовнішні пакування з небезпечними вантажами, а також вантажні контейнери, що містять радіоактивні матеріали, повинні перевірятися на виявлення ознак протікання або пошкоджень до завантаження на повітряне судно або у засіб пакування вантажу. Пошкоджені або такі, що протікають, вантажні місця, вантажні контейнери та зовнішні пакування не завантажуються на повітряне судно.

6. Засіб пакування вантажів не завантажується на повітряне судно, якщо не проведена його перевірка на відсутність витоку або пошкодження небезпечного вантажу, який в ньому знаходиться.

7. Вантажні місця або зовнішнє пакування з небезпечними вантажами та вантажні контейнери, що містять радіоактивні матеріали, перевіряються на виявлення ознак пошкоджень або витікання при вивантаженні з повітряного судна. При виявленні ознак пошкоджень або витікання небезпечного вантажу виконується перевірка зони, де вони розміщувалися з метою виявлення пошкоджень або забруднень.

8. У разі виявлення пошкодження будь-якого місця з небезпечним вантажем, яке завантажене на повітряне судно, або його протікання, експлуатант знімає таке місце з повітряного судна, забезпечує належний стан інших вантажних місць для перевезення повітряним транспортом та їх захист від забруднення.

9. Будь-яке небезпечне забруднення, що виникло в результаті витікання або пошкодження небезпечного вантажу на борту повітряного судна, повинно невідкладно усуватися.

10. Повітряне судно, яке забруднене радіоактивними матеріалами, негайно знімається з експлуатації та не повертається в експлуатацію до тих пір, поки рівень радіації на будь-якій поверхні не досягне значення, встановленого в Технічних інструкціях.

11. Вантажні місця з небезпечними вантажами, що можуть вступати у взаємодію один з одним, не розміщуються на повітряному судні разом або в такому положенні, що може призвести до їх взаємодії у випадку витікання.

12. Вантажні місця з радіоактивними матеріалами розміщуються на повітряному судні окремо від людей, тварин або непроявлених фотоплівок відповідно до вимог Технічних інструкцій.

13. Експлуатант відповідає за зберігання, завантаження та кріплення небезпечних вантажів на повітряному судні, контролює розміщення несумісних небезпечних вантажів, радіоактивних матеріалів, намагнічених матеріалів, сухого льоду згідно з вимогами Технічних інструкцій.

14. Небезпечні вантажі повинні бути закріплені на борту повітряного судна таким чином, щоб уникнути будь-якого переміщення їх під час польоту та зміни розташування вантажних місць. Вантажні місця з радіоактивними матеріалами закріплюються таким чином, щоб протягом усього часу перевезення забезпечувалося дотримання вимог щодо безпечних відстаней відповідно до Технічних інструкцій.

15. Вантажні місця з небезпечними вантажами, що мають знак "тільки на вантажному повітряному судні", завантажуються відповідно до вимог, встановлених Технічними інструкціями.

16. Експлуатант або агент експлуатанта в пунктах продажу авіаквитків, на своїх офіційних вебсайтах, при реєстрації пасажирів, а також в установлених зонах посадки у повітряне судно, інформує пасажирів про види небезпечних вантажів, які заборонені до перевезення на борту повітряного судна, згідно з вимогами Технічних інструкцій.

17. Експлуатант або агент експлуатанта з обробки вантажів у пунктах приймання вантажів повинен забезпечити розміщення у доступних місцях інформації про небезпечні вантажі, які заборонені та дозволені до перевезень повітряним транспортом. Ця інформація повинна включати наочні приклади небезпечних вантажів відповідно до вимог Технічних інструкцій.

18. З метою запобігання попадання на борт повітряного судна небезпечних вантажів та прихованих небезпечних вантажів, персонал, який здійснює реєстрацію пасажирів в аеропорту, повинен бути належним чином підготовлений для своєчасного виявлення та визначення небезпечного вантажу, який може знаходиться в ручній поклажі, у пасажира чи в зареєстрованому багажі пасажира згідно з вимогами Технічних інструкцій.

19. Експлуатант встановлює процедури, які дозволяють персоналу виконувати свої обов’язки по відношенню до небезпечних вантажів, у тому числі процедури, які визначають, що:

перед вильотом повітряного судна (але не пізніше початку руху повітряного судна, під дією власної тяги), на борту якого будуть перевозиться небезпечні вантажі, експлуатант або суб’єкт наземного обслуговування якомога раніше надають командиру повітряного судна письмову інформацію з повним описом небезпечних вантажів та таку ж інформацію надають персоналу, відповідальному за виконання оперативного контролю за повітряним судном відповідно до вимог Технічних інструкцій;

перед вильотом повітряного судна, на борту якого перевозяться небезпечні вантажі, експлуатант або суб’єкт наземного обслуговування повинні надавати персоналу, відповідальному за здійснення оперативного контролю над повітряним судном під час його польоту, інформацію щодо небезпечних вантажів згідно з вимогами Технічних інструкцій.

20. Експлуатант забезпечує доступність інформації про порядок дій в аварійній ситуації у разі інцидентів, пов’язаних з небезпечними вантажами на повітряних суднах. Така інформація повинна надаватися командиру повітряного судна та бути у наявності на борту кожного повітряного судна. Ця інформація міститься в Doc ІСАО 9481 AN/928 "Emergency Response Guidance For Aircraft Incidents Involving Dangerous Goods" або в іншому документі, який містить відповідну інформацію щодо небезпечних вантажів на борту повітряного судна.

21. Розділ "Небезпечні вантажі та зброя", який входить до складу Керівництва з експлуатації, повинен містити наступну інформацію щодо:

визначення політики експлуатанта щодо перевезення небезпечних вантажів;

небезпечних вантажів, а саме: визначення, види небезпечних вантажів, класифікація, маркування, загальні виключення, знаки небезпеки;

інформування пасажирів, обов’язків персоналу експлуатанта (або його агентів) по відношенню до перевезення небезпечних вантажів;

процедур та інструкцій, які гарантують не прийняття до перевезення запасних частин та/або матеріалів, що належать експлуатанту, та відносяться до небезпечних вантажів, літаками експлуатанта та відповідної підготовки персоналу, який займається організацією таких перевезень (для експлуатантів, які не мають спеціального схвалення на перевезення небезпечних вантажів);

процедур та інструкцій, які передбачають проходження усім персоналом, відповідальним за прийняття та обробку будь-якого вантажу, підготовки з питання розпізнавання вантажів, що відносяться до категорії небезпечних вантажів (для експлуатантів, які не мають спеціального схвалення на перевезення небезпечних вантажів);

процедур та інструкцій, які виключають можливість приймання експлуатантом вантажних місць, що містять небезпечні вантажі та інформування про підозри наявності небезпечних виробів в вантажних місцях та про небезпечні

вантажі, що знаходяться в пошкоджених вантажних місцях (для експлуатантів, які не мають спеціального схвалення на перевезення небезпечних вантажів);

вимог щодо пакування, маркування, зберігання, приймання/відмови у перевезенні, завантаження та розміщення небезпечних вантажів на борту повітряного судна, у тому числі несумісних небезпечних вантажів, радіоактивних матеріалів, сухого льоду, намагнічених матеріалів, крісел-каталок, призначених для пасажирів тощо (для експлуатантів, які мають спеціальне схвалення на перевезення небезпечних вантажів);

умов перевезення та використання виробів, які містять іонно-літієві або іонно-металеві батареї, а також перевезення таких запасних батарей;

перевізної документації на небезпечні вантажі та її зберігання, інформації командиру повітряного судна щодо небезпечних вантажів, які перевозяться на борту повітряного судна та її доступність під час польоту (для експлуатантів, які мають спеціальне схвалення на перевезення небезпечних вантажів);

порядку дій в аварійних ситуаціях, інформації, яку надає командир повітряного судна у випадку аварійної ситуації у польоті, надання звітності про усі види подій та інцидентів під час перевезень небезпечних вантажів, процедур очищення повітряного судна у випадку забруднення небезпечними вантажами;

умов перевезення зброї на борту повітряного судна;

вимог щодо підготовки персоналу, програм підготовки, навчальних закладів та кваліфікації інструктора.

22. Експлуатанти повинні мати окремого фахівця (-ів), призначеного наказом, який відповідає за виконання відповідних вимог щодо забезпечення перевезення небезпечних вантажів, розробку та підтримання в актуальному стані розділу "Небезпечні вантажі та зброя" Керівництва з експлуатації, процедур, зазначених в пункті 19 цього розділу, та контроль щодо підготовки персоналу з перевезення небезпечних вантажів повітряним транспортом.

1. У разі виникнення аварійної ситуації під час польоту, як тільки дозволять обставини, командир повітряного судна повинен повідомити відповідному органу обслуговування повітряного руху про небезпечні вантажі, які перевозяться на борту повітряного судна в якості вантажу, із зазначенням (у разі можливості) належного вантажного найменування, номеру за списком ООН, класу, категорії та групи сумісності для класу небезпеки 1 (вибухові речовини), додаткової небезпеки, кількість, розміщення небезпечних вантажів на борту повітряного судна або надати номер телефону, за яким можна отримати копію інформації, що призначена командиру повітряного судна, зазначену в пункті 19 розділу VI цих Авіаційних правил. В тих випадках, коли неможливо надати всю інформацію щодо небезпечних вантажів, необхідно надати ту інформацію, яка є найважливіша в обставинах перевезення або коротку інформацію про кількість, клас або категорію небезпечних вантажів в кожному вантажному відсіку.

2. Експлуатант надає звіт про подію/інцидент з небезпечними вантажами (згідно з додатком 3 до цих Авіаційних правил) до уповноваженого органу з питань цивільної авіації держави реєстрації експлуатанта та держави, в якій сталася подія або інцидент, в якому відображається інформація про:

всі події та серйозні інциденти з повітряним судном, на борту яких могли бути задіяні небезпечні вантажі, що перевозяться як вантажі;

всі випадки виявлення у вантажі або в пошті незадекларованих чи задекларованих з порушенням встановлених вимог небезпечних вантажів;

всі випадки виявлення небезпечних вантажів та повідомлення від інших організацій про виявлення ними небезпечних вантажів, які не дозволені до перевезення в зареєстрованому багажу пасажирів, при собі, в ручній поклажі або у членів екіпажу (тільки до уповноваженого органу з питань цивільної авіації держави, в якій мали місце ці випадки);

всі випадки порушення вимог до завантаження, роздільного розміщення і закріплення небезпечних вантажів;

всі випадки перевезення небезпечних вантажів без надання відповідної письмової інформації щодо небезпечних вантажів командиру повітряного судна.

Ця форма звіту також може використовуватися для звіту про випадок незадекларованих або задекларованих з порушенням встановлених вимог небезпечних вантажів, які були виявлені в партії вантажу, або в разі виявлення небезпечних вантажів в багажі, які заборонені до перевезення пасажирами на повітряних суднах.

3. Суб’єкти авіаційної діяльності, які не є експлуатантами, але задіяні в повітряних перевезеннях небезпечних вантажів, у разі події або інциденту з небезпечними вантажами, або у випадку виявлення у вантажі або пошті незадекларованих або задекларованих з порушенням встановлених вимог небезпечних вантажів, надають звіт до уповноваженого органу з питань цивільної авіації, відповідно до пункту 2 цього розділу.

4. Звіт повинен бути відправлений до уповноваженого органу з питань цивільної авіації протягом 72 годин після події або інциденту за винятком випадків, коли цьому перешкоджають особливі обставини. До звіту додаються копії всіх відповідних документів на небезпечні вантажі. У випадку, якщо це не становить небезпеку, всі небезпечні вантажі, пакування, документи тощо, пов’язані з подією чи інцидентом, повинні бути збережені до моменту, поки не буде заповнений та відправлений первинний звіт.

1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може надавати схвалення або звільнення від вимог Технічних інструкцій, у разі надзвичайних обставин, коли не можуть бути використані інші види транспорту та у разі протиріччя з громадськими інтересами.

2. Схвалення (згідно з додатком 4 до цих Авіаційних правил) надаються державами вильоту та реєстрації експлуатанта, якщо інше не зазначено у Технічних інструкціях.

3. Звільнення (згідно з додатком 5 (для українських експлуатантів) та додатком 6 (для іноземних експлуатантів) до цих Авіаційних правил) надаються державами вильоту, реєстрації експлуатанта, транзиту, прольоту та призначення.

4. Для отримання схвалення або звільнення експлуатант, вантажовідправник або відповідний агент надає до уповноваженого органу з питань цивільної авіації, складену в довільній формі заяву з відповідними підтверджуючими документами (у разі необхідності), в якій зазначається:

1) обґрунтування необхідності повітряного перевезення заявленого небезпечного вантажу;

2) обґрунтовані заявником підстави вважати (у разі подання заяви на отримання звільнення), що буде забезпечено такий рівень безпеки, який відповідає рівню, передбаченому Технічними інструкціями;

3) належне відвантажувальне найменування, класифікація вантажу та його

номер згідно з переліком ООН з усіма уточнюючими даними;

4) кількість та тип запропонованого пакувального комплекту для кожного виду вантажу;

5) кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

6) необхідні особливі способи обробки, інформація щодо дій в аварійних ситуаціях та інші умови забезпечення безпеки польотів (у разі необхідності) відповідно до вимог Технічних інструкцій;

7) найменування та адреса вантажовідправника і вантажоотримувача;

8) аеропорт вильоту, транзиту і призначення, заплановані терміни перевезення, маршрут;

9) найменування експлуатанта, тип повітряних суден та їх бортові номери (основний та резервний), номери рейсів;

10) наявність звільнень країни реєстрації повітряного судна, країни вильоту, прильоту, транзиту та країн, через територію яких здійснюється прольот (за наявності), у разі подання заяви на отримання звільнення від іноземного експлуатанта;

11) дозвіл Державної інспекції ядерного регулювання України у разі ввезення, вивезення або транзиту через Україну радіоактивних матеріалів.

5. Розгляд заяви про отримання схвалення або звільнення та прийняття рішення про надання звільнення або схвалення здійснюється протягом 15 робочих днів з дати отримання уповноваженим органом з питань цивільної авіації заяви з відомостями, зазначеними у пункті 4 цього розділу.

6. Питання про надання або відмову у наданні звільнення або схвалення розглядається комісією з розгляду питань щодо надання звільнення або схвалення (далі - Комісія), яка утворюється наказом уповноваженого органу з питань цивільної авіації із числа її співробітників. З числа членів Комісії призначається голова Комісії та секретар Комісії.

7. Основною формою роботи Комісії є закриті засідання, які проводяться членами Комісії з метою визначення можливості/неможливості та доцільності/недоцільності видачі звільнення або схвалення, якщо в них бере участь не менше двох третин її складу. У ході опрацювання заяви Комісія може запитати додаткову інформацію (специфікацію, інженерно-технічну документацію, звіти, що підтверджують виконання регламентуючих вимог) у зацікавлених сторін стосовно видачі звільнення або схвалення.

8. Протокол засідання Комісії підписується всіма присутніми на засіданні членами Комісії та затверджується керівником уповноваженого органу з питань цивільної авіації або його заступником. Рішення щодо надання звільнення або схвалення затверджується наказом уповноваженого органу з питань цивільної авіації.

9. При видачі звільнення або схвалення Комісія уповноваженого органу з питань цивільної авіації підтверджує підтримання еквівалентного рівня безпеки. Такий рівень підтримується у випадках, коли компенсуючі заходи забезпечують загальний рівень безпеки, рівнозначний рівню безпеки, передбаченому Технічними інструкціями. Оцінка еквівалентного/рівнозначного рівня безпеки враховує:

1) застосовані вимоги, від дії яких заявник отримує звільнення;

2) компенсуючі зміни, обмеження, застереження або обладнання;

3) яким чином ці зміни забезпечують рівень безпеки, передбачений при дотриманні положень Технічних інструкцій.

10. У разі, якщо у заяві на отримання звільнення або схвалення інформація не відповідає критеріям визначення можливості/доцільності оформлення таких звільнень або схвалень відповідно до вимог Технічних інструкцій, Комісія приймає рішення про відмову в наданні звільнення або схвалення, яке затверджується наказом уповноваженого органу з питань цивільної авіації, та письмово інформує заявника протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

11. Звільнення або схвалення може видаватися на здійснення одного перевезення або декількох, але на одну партію вантажу, при залученні одного або декількох експлуатантів. Строк дії звільнення або схвалення не повинен перевищувати 2 роки.

1. Нагляд за дотриманням суб’єктами авіаційної діяльності вимог Технічних інструкцій здійснюється уповноваженим органом з питань цивільної авіації шляхом проведення планових та позапланових інспекційних перевірок.

2. Планові інспекційні перевірки експлуатантів здійснюються у відповідності до Технічних вимог та адміністративних процедур щодо льотної експлуатації в цивільній авіації.

3. Планові інспекційні перевірки агентів здійснюються один раз на два роки для тих, що не здійснюють оформлення небезпечних вантажів, та один раз на рік для тих, що здійснюють оформлення небезпечних вантажів, відповідно до графіка перевірок, затвердженого уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

4. Планові інспекційні перевірки навчальних закладів, які здійснюють підготовку з курсу по перевезенню небезпечних вантажів, здійснюються відповідно до графіка перевірок, затвердженого уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

5. Підставами для проведення позапланових інспекційних перевірок є:

подання суб’єктами авіаційної діяльності, що задіяні в процесі організації повітряних перевезень небезпечних вантажів, письмової заяви до уповноваженого органу з питань цивільної авіації про здійснення позапланової інспекційної перевірки за його бажанням;

звернення юридичних і фізичних осіб про порушення суб’єктом авіаційної діяльності, що задіяний в процесі організації повітряних перевезень небезпечних вантажів, вимог законодавства;

контроль за виконанням плану заходів щодо усунення невідповідностей (у разі необхідності).

6. Уповноважений орган з питань цивільної авіації повинен повідомити суб’єктам авіаційної діяльності, про проведення планових перевірок не пізніше ніж за десять днів до запланованої дати їх початку, а у випадку проведення позапланових перевірок - не пізніше ніж за три дні.

Клас 1. Вибухові речовини.

Категорія 1.1. Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою вибуху маси.

Категорія 1.2. Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою розкидання, але не здійснюють загрозу небезпеки вибуху маси.

Категорія 1.3. Речовини та вироби, що характеризуються небезпекою загорання, або незначною небезпекою вибуху, або незначною небезпекою розкидання, або тим та іншим, але не характеризуються небезпекою вибуху масою.

Категорія 1.4. Речовини та вироби, що не становлять значної небезпеки.

Категорія 1.5. Речовини дуже низької чутливості, що характеризуються небезпекою вибуху маси.

Категорія 1.6. Вироби надзвичайно низької чутливості, які не характеризуються небезпекою вибуху маси.

Клас 2. Гази.

Категорія 2.1. Легкозаймисті гази.

Категорія 2.2. Незаймисті нетоксичні гази.

Категорія 2.3. Токсичні гази.

Клас 3. Легкозаймисті рідини.

Клас 4. Легкозаймисті тверді речовини; речовини, що здатні до самозаймання; речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою.

Категорія 4.1. Легкозаймисті тверді речовини, самореагуючі і подібні їм речовини та десенсибілізовані вибухові речовини.

Категорія 4.2. Речовини, що здатні до самозаймання.

Категорія 4.3. Речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою.

Клас 5. Окислюючі речовини та органічні перекисі.

Категорія 5.1. Окислюючі речовини.

Категорія 5.2. Органічні перекисі.

Клас 6. Токсичні та інфекційні речовини.

Категорія 6.1. Токсичні речовини.

Категорія 6.2. Інфекційні речовини.

Клас 7. Радіоактивні матеріали.

Клас 8. Корозійні речовини.

Клас 9. Інші небезпечні речовини та вироби, включаючи ті, що є небезпечними для навколишнього середовища.