Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів

Відповідно до Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року N 220, та з метою удосконалення співробітництва правоохоронних органів України з правоохоронними структурами іноземних держав у рамках Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, підвищення ефективності боротьби із злочинністю

1. Затвердити Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів (додається).

2. Начальникам головних управлінь, самостійних управлінь та відділів Міністерства внутрішніх справ України, ГУМВС України в Криму, м.Києві та Київській області, УМВС України в областях, м.Севастополі та на транспорті,

начальникам головних управлінь, управлінь та самостійних відділів Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, транспортним (на правах обласних), військовим прокурорам регіонів, ЧФ і ВМС України,

начальникам головних управлінь, самостійних управлінь та відділів Служби безпеки України, начальникам ГУСБ України в Криму, УСБ України в областях, м.Києві і Київській області та в м.Севастополі,

начальнику оперативно-розшукового управління Державного комітету у справах охорони державного кордону України та начальникам оперативно-розшукових відділів напрямків,

начальникам управлінь та окремих відділів Державної митної служби України, начальникам територіальних митних управлінь, митниць,

начальнику головного управління податкової поліції Державної податкової адміністрації України та начальникам управлінь податкової поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі

організувати вивчення цієї Інструкції з особовим складом і забезпечити виконання її вимог.

3. Скасувати наказ МВС України від 6 вересня 1993 року N 568 "Про затвердження Інструкції про порядок обробки інформації в НЦБ Інтерполу в Україні", пункти 2, 3 і 4 вказівки МВС України від 31 грудня 1993 року N 36 "Про порядок перевірки автотранспортних засобів за обліками викраденого" та інструктивний лист Генеральної прокуратури і МВС України від 6 вересня 1993 року N 15-130-93/3740/Вн "Про порядок розшуку за межами України обвинувачених, підозрюваних у кримінальних справах і засуджених, які переховуються від правоохоронних органів".

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступників Міністра внутрішніх справ України, Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Голови Державної митної служби України, Голови Державної податкової адміністрації України та НЦБ Інтерполу в Україні.

1.1. Ця Інструкція визначає порядок використання правоохоронними органами України* можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні (надалі - НЦБ) для співробітництва з Генеральним секретаріатом Інтерполу та правоохоронними органами зарубіжних держав під час здійснення діяльності, пов'язаної із попередженням, розкриттям та розслідуванням злочинів, які мають транснаціональний характер або виходять за межі України.

1.2. Інструкція розроблена відповідно до законів України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Положення про Національне центральне бюро Інтерполу в Україні, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу.

1.3. Підрозділом, на який безпосередньо покладається організація виконання функцій Міністерства внутрішніх справ України як Національного центрального бюро Інтерполу, є робочий апарат Укрбюро Інтерполу. НЦБ забезпечує співробітництво правоохоронних органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби із злочинністю і надає можливості для:

1.3.1. Підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон;

1.3.2. Підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів;

1.3.3. Обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією;

1.3.4. Обміну досвідом роботи, законодавчими та іншими нормативними актами, учбово-методичною літературою з питань діяльності правоохоронних органів;

1.3.5. Обміну науково-технічною та іншою інформацією з питань боротьби із злочинністю.

1.4. Для надсилання в НЦБ запитів щодо проведення правоохоронними органами зарубіжних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках - слідчих дій, іншої інформації правоохоронні органи України використовують усі наявні в них канали зв'язку, в тому числі шифрованого. Запити та інші види документів направляються за адресою:

2252024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця,10

тел.(044) 291-1641;

факс (044) 291-1934;

телетайп 131755 ИНПОЛ;

телекс 131269 IPUKR SU.

1.5. Запити та інші документи, які надсилаються до НЦБ, повинні мати необхідні реквізити: назва органу, його повна адреса, телефон, телетайп або факс, вихідний номер та номер посилання (при його наявності), прізвище та телефон виконавця.

1.6. Запити та інші документи виконуються лише у друкованому вигляді, підписуються керівниками органу:

1.6.1. Для органів внутрішніх справ - від начальника районного, міського, районного в місті, лінійного відділу внутрішніх справ на транспорті (їх заступників) і вище;

1.6.2. Для органів прокуратури - від прокурора району (прирівняних до нього прокурорів), їх заступників і вище;

1.6.3. Для органів державної безпеки - від начальника Головного управління СБУ в Криму, управлінь СБУ в областях, м.Києві і Київській області, м.Севастополі (їх заступників) і вище;

1.6.4. Для органів Держкомкордону - від начальника оперативно-розшукового відділу напряму (його заступників) і вище;

1.6.5. Для органів Державної митної служби - від начальника митниці (його заступників) і вище;

1.6.6. Для органів Державної податкової адміністрації - від начальника районного відділу податкової поліції (прирівняних до районного відділів податкової поліції), їх заступників і вище.

1.7. Прізвища, імена іноземних громадян, назви закордонних фірм, підприємств, організацій або установ, при наявності їх написання мовою запитуваної країни, відтворюються в оригіналі.

1.8. Запити до НЦБ надсилаються, як правило, через підрозділи Укрбюро Інтерполу в головних управліннях МВС України в Криму, м.Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та м.Севастополі.

1.9. Запити, одержані правоохоронними органами України з НЦБ, виконуються у такі терміни:

1.9.1. З поміткою "терміново" - протягом доби з часу надходження;

1.9.2. "Звичайно" - в якомога коротший термін, але не більше десяти діб;

1.9.3. "Нетерміново" - в якомога коротший термін або до вказаної у запиті дати, але не більше 1 місяця.

1.10. Відповідальність за своєчасне і якісне виконання запитів НЦБ несе керівник органу, куди надійшов запит для виконання. При неможливості своєчасно виконати запит керівник зазначеного органу письмово інформує НЦБ про обставини та причини, що перешкоджають своєчасному виконанню.

1.11. Змінити термін виконання запиту за наявності об'єктивних обставин, а також зняти з контролю виконаний запит може лише керівник, який дав доручення до виконання, або особа, яка його заміщає.

1.12. Зупинити виконання запиту або скасувати його має право лише начальник НЦБ та його заступники, НЦБ країни - ініціатора запиту, або Генеральний секретаріат Інтерполу.

1.13. НЦБ відмовляє повністю або частково у виконанні запитів:

1.13.1. Які не стосуються компетенції Інтерполу;

1.13.2. Які пов'язані із злочинами політичного, військового, релігійного чи расового характеру;

1.13.3. Виконання яких призведе до порушення:

а) суверенітету та безпеки України;

б) законодавства України чи держави, куди надсилається запит;

в) прав людини;

1.13.4. Якщо вони оформлені з порушенням вимог цієї Інструкціі;

1.13.5. Якщо вони надійшли від відомств, установ та організацій, що відповідно до законодавства України не є правоохоронними органами;

1.13.6. Якщо вони надійшли від фізичних осіб.

1.14. Про відмову у виконанні запиту НЦБ письмово інформує ініціатора із зазначенням причин відмови.

1.15. Перевірка з використанням каналів та можливостей НЦБ може здійснюватися стосовно будь-яких діянь, визначених кримінальним законодавством як злочини, окрім тих, які мають військовий, політичний, релігійний чи расовий характер.

2.1. У сфері економіки та фінансів

2.1.1. Під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, пов'язаних з розкриттям злочинів у сфері економіки та фінансів, через НЦБ можна одержувати з Генерального секретаріату або НЦБ Інтерполу в зарубіжних країнах таку інформацію:

а) офіційні назви комерційних структур (фірм, спільних підприємств тощо) та інших юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих за кордоном;

б) дату їх реєстрації у відповідних державних органах, юридичну адресу, номери телефонів та інших телекомунікаційних засобів;

в) прізвища та імена керівників таких структур;

г) основні напрямки діяльності;

д) розміри статутного капіталу;

е) відомості про припинення діяльності;

ж) відомості кримінального характеру стосовно їх керівників та інших працівників.

2.1.2. З деяких країн можливе отримання інформації про укладені інофірмами угоди з українськими юридичними та фізичними особами або за їх участю та про наслідки їх виконання.

2.1.3. Відомості про відкриття фізичними особами, в тому числі громадянами України, та юридичними особами фінансових рахунків у зарубіжних банках, а також про рух коштів по них, про укладення угод між українськими та закордонними юридичними особами становлять, як правило, банківську чи комерційну таємницю і можуть повідомлятися іноземними правоохоронними органами лише після розгляду офіційного звернення Генеральної прокуратури України верховним органом юстиції (прокуратури) запитуваної держави в порядку надання правової допомоги в кримінальній справі (процедура та порядок викладені в розділі 5)

2.1.4. Запити з питань розкриття і розслідування злочинів у сфері економіки і фінансів, а також причетних до них осіб, що надсилаються до НЦБ Інтерполу для подальшого скерування правоохоронним органам зарубіжних держав, повинні містити такі відомості:

а) конкретні факти, які є підставою для звернення до правоохоронних органів зарубіжних держав: наявність кримінальної справи, її номер, дата і стаття кримінального закону, за якою вона порушена, орган, що провадить розслідування; заведена оперативно-розшукова справа, її номер, перевірка оперативної або іншої інформації, номер оперативного повідомлення або відповідного документа;

б) анкетні дані особи, щодо якої робиться запит; за наявності кримінальної справи процесуальний стан цієї особи, якщо обвинувачений - який, ким і коли обраний запобіжний захід;

в) обставини злочину або характер наявних відомостей із зазначенням способу вчинення конкретних злочинних діянь обвинуваченими або підозрюваними особами.

2.1.5. До запитів, при потребі, додаються копії контрактів та інших документів, що стосуються справи або матеріалів перевірки.

2.1.6. За необхідності перевірки іноземних фірм, філіалів, спільних підприємств та інших об'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих за кордоном, у запиті додатково зазначається:

а) назва такої структури;

б) юридична (або фактична) адреса, телефони, факси;

в) конкретні питання, на які передбачається одержати відповідь.

2.1.7. Зразки запитів стосовно злочинів у сфері економіки та фінансів додаються (додатки NN 1,2 до цієї Інструкції).

2.2. У сфері боротьби з незаконним виготовленням підроблених грошових знаків:

2.2.1. У разі виявлення підроблених грошових знаків правоохоронні органи, використовуючи канали Інтерполу, можуть одержати інформацію про обставини їх вилучення, про інші виявлені фальшиві банкноти, що мають одне джерело походження з вилученими, а також про місцезнаходження осіб, причетних до фальшивомонетництва, за наявності підстав вважати, що вони перебувають за межами України.

2.2.2. У разі виявлення на території України фальшивих грошових знаків іноземних держав Експертно-криміналістичне управління МВС України чи центральний криміналістичний підрозділ іншого правоохоронного органу протягом 5 діб після завершення відповідного криміналістичного дослідження інформує НЦБ.

2.2.3. У повідомленні до НЦБ зазначаються:

а) назва країни та грошового знака;

б) кількість купюр та їх номінальна вартість;

в) спосіб підробки;

г) індикатив (у випадку, якщо аналогічні підробки були зареєстровані раніше);

д) обставини вилучення;

е) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона знаходиться;

ж) дані про особу (осіб), у якої (яких) були вилучені фальшиві грошові знаки.

2.2.4. На підставі одержаних матеріалів НЦБ готує і надсилає інформацію в Генеральний секретаріат Інтерполу.

2.2.5. У разі затримання іноземного громадянина за злочин, пов'язаний з підробкою грошових знаків, правоохоронний орган України направляє в НЦБ анкетні дані затриманої особи для перевірки за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та правоохоронних органів країни його проживання або інших країн, а також для запиту інформації про інших осіб, причетних до виготовлення або збуту підроблених грошових знаків.

2.2.6. У запитах до НЦБ у зв'язку із злочинами, пов'язаними з фальшивомонетництвом, якщо підозрювана особа встановлена (додаток N 3 до цієї Інструкції), необхідно вказувати:

а) прізвище, ім'я, по батькові та повну дату народження підозрюваної особи, її громадянство та місце проживання;

б) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона знаходиться;

в) дані документів, що ідентифікують особу (паспорт, посвідчення водія та інше);

г) обставини, якими викликана необхідність звернення до НЦБ;

д) перелік заходів, які потрібно реалізувати.

2.3. У сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з транспортними засобами

2.3.1. Правоохоронні органи, використовуючи канали НЦБ, мають можливість:

а) запитати відомості про власника транспортного засобу, зареєстрованого за кордоном;

б) запитати інформацію про дату та місце взяття на облік транспортного засобу чи зняття з обліку;

в) перевірити транспортний засіб за обліками викраденого автотранспорту в зарубіжних країнах;

г) ідентифікувати іноземний автомобіль чи його номерні знаки;

д) оголосити міжнародний розшук викраденого в Україні транспортного засобу, поставити його на облік у Генеральному секретаріаті Інтерполу та в правоохоронних органах інших держав - членів організації;

е) ідентифікувати реєстраційні документи транспортного засобу;

ж) здійснювати обмін інформацією щодо порядку повернення викраденого транспортного засобу законному власникові.

2.3.2. Підставами для одержання необхідної інформації за кордоном є:

а) виявлення підробки в документах на право придбання, володіння та використання транспортного засобу, ввезеного з інших держав;

б) виявлення підробки маркування фірми (підприємства)-виробника на агрегатах, вузлах, а також ідентифікаційних номерів транспортного засобу іноземного виробництва, ввезеного з інших держав. Запит надсилається в НЦБ після проведення криміналістичного дослідження та встановлення дійсного ідентифікаційного номера;

в) виявлення розбіжностей номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу із записами у митних документах, свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу, угодах купівлі-продажу та інших реєстраційних і технічних документах;

г) отримання оперативної інформації про викрадення транспортного засобу за кордоном;

д) вилучення автомобіля як речового доказу в кримінальній справі;

е) негативний результат перевірки за банками даних Інформаційного бюро, Управління державтоінспекції МВС України та НЦБ за наявності однієї з вищевикладених підстав.

2.3.3. У запитах на перевірку транспортного засобу каналами Інтерполу (додатки NN 4,5 до цієї Інструкції) необхідно вказувати:

а) марку (модель) транспортного засобу, що перевіряється, рік його випуску та колір;

б) повний ідентифікаційний номер* (VIN), що складається із сімнадцятизначної комбінації цифр та літер у латинській транскрипції (наприклад - WDB 172 804 1B 549 042), а також номер двигуна;

в) результати криміналістичного дослідження щодо встановлення дійсного ідентифікаційного номера (VIN) і номера двигуна;

г) відомості про власника транспортного засобу та документи, на підставі яких його було зареєстровано в Україні;

д) підстави проведення перевірки та обгрунтування необхідності звернення до іноземних правоохоронних органів;

е) дату, місце та обставини затримання транспортного засобу, відомості стосовно обставин його можливого викрадення та переправлення за кордон;

ж) реєстраційний номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалів перевірки, дату їх порушення (заведення) та орган, у якому вони знаходяться;

з) місцезнаходження транспортного засобу та його технічний стан.

2.3.4. НЦБ Інтерполу при отриманні відомостей про розшук транспортного засобу, який перевіряється правоохоронними органами іншої держави, повідомляє про це ініціатора запиту, а при необхідності, залежно від підпорядкованості ініціатора, відповідні служби Міністерства внутрішніх справ (ГУКР, ГУБОЗ, ГУДСБЕЗ тощо) чи іншого правоохоронного органу.

2.3.5. Отримавши від НЦБ повідомлення про те, що транспортний засіб викрадений за кордоном, правоохоронні органи зобов'язані вжити заходів щодо його схоронності, а також провести перевірку в порядку, передбаченому статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Після закінчення такої перевірки правоохоронні органи через НЦБ зобов'язані повідомити правоохоронним органам країни, на території якої був викрадений транспортний засіб, таке:

а) обставини, за яких був знайдений транспортний засіб (де, коли, у кого) та що послужило підставами для його перевірки;

б) процесуальний результат перевірки та реєстраційний номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалів перевірки, дату їх порушення (заведення) та орган, у якому вони знаходяться;

в) місцезнаходження викраденого транспортного засобу, його технічний стан, спроможність до самостійного пересування;

г) хто є власником транспортного засобу в даний час, його повні анкетні дані, адреса, громадянство;

д) у який державний орган чи до якої посадової особи (вказується повна поштова адреса та номери телефонів, факсимільних апаратів) може звернутися потерпілий для захисту права власності і вирішення питання про повернення транспортного засобу.

2.4. У сфері боротьби з посяганнями на культурні цінності та предмети антикваріату

2.4.1. Під час проведення оперативно-розшукових та слідчих дій по розкриттю злочинів, пов'язаних з культурними цінностями та предметами антикваріату, правоохоронні органи України мають змогу одержати каналами Інтерполу відомості про:

а) підозрюваних і звинувачуваних та їх зв'язки;

б) місцеперебування або проживання підозрюваних та звинувачуваних, що виїхали за кордон (при наявності повних анкетних даних на них та відомостей про виїзд у конкретну країну);

в) наявність та юридичну (або фактичну) адресу фірми (компанії), магазинів, які спеціалізуються на торгівлі культурними цінностями;

г) виставлення конкретних творів мистецтва на відомих аукціонах (Сотбі, Крісті та інших);

д) ідентифікацію викраденого чи вилученого предмета.

2.4.2. За наявності достатніх підстав вважати, що мав місце факт вивезення викрадених в Україні культурних цінностей, предметів антикваріату за кордон, до запиту в НЦБ додається формуляр, затверджений Генеральним секретаріатом Інтерполу (додаток N 6 до цієї Інструкції), який заповнюється на кожен предмет окремо. При затвердженні Генеральним секретаріатом Інтерполу нових зразків формуляра НЦБ надсилає їх для використання правоохоронним органам України.

2.4.3. При заповненні формуляра необхідно:

а) текст друкувати або писати друкованими літерами;

б) додати фотографію (по можливості, кольорову) розшукуваного предмета.

2.4.4. При встановленні місця знаходження розшукуваних предметів орган - ініціатор їх розшуку каналами Інтерполу надсилає до НЦБ повідомлення про його припинення. В такому повідомленні вказується:

а) дата, місце та обставини знайдення предмета, спосіб його приховування, наявні пошкодження;

б) прізвище, ім'я, по батькові та інші установочні відомості щодо особи, у якої знайдено викрадений предмет;

в) відомості щодо інших причетних до крадіжки осіб та їх кримінальне минуле;

г) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та орган, у провадженні якого вона знаходиться.

2.4.5. У разі, якщо особа, в якої знайдено викрадений предмет, за своїм процесуальним станом є підозрюваною або звинуваченою, до повідомлення додаються фотографії та відбитки пальців такої особи.

2.4.6. У разі одержання відомостей про виїзд за кордон осіб, причетних до викрадення культурних цінностей та предметів антикваріату, в запиті до НЦБ необхідно вказати:

а) повні анкетні дані цих осіб та номери їх закордонних паспортів;

б) відомості про попередні виїзди цих осіб за кордон (коли, в які країни, з якою метою).

2.4.7. До запиту додаються фотографії цих осіб.

2.4.8. При порушенні кримінальної справи щодо конкретних осіб, які вчинили крадіжки культурних цінностей, предметів антикваріату та виїхали за кордон, одночасно з інформацією, вказаною в пункті 2.4.6, повідомляється номер кримінальної справи, дата її порушення, назва органу, який порушив справу.

2.5. У сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків

2.5.1. Правоохоронні органи України за відповідними запитами мають можливість одержати з Генерального секретаріату Інтерполу та Національних центральних бюро Інтерполу зарубіжних країн таку інформацію:

а) про осіб, які проходять по справах стосовно незаконного обігу наркотиків;

б) про злочинні угруповання, які займаються наркобізнесом;

в) про факти вилучення наркотиків;

г) про основні види наркотичних засобів та психотропних речовин, що перебувають у незаконному обігу;

д) про нові види наркотиків, які з'явилися в обігу;

е) про методи нелегального виготовлення наркотиків, найпоширеніші способи упаковки, виявлені підпільні лабораторії;

ж) про канали транспортування та методи приховування;

з) матеріали міжнародних конференцій, симпозіумів, робочих зустрічей та інших нарад по лінії Інтерполу з проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків та психотропних речовин, періодичні видання, підготовлені Генеральним секретаріатом Інтерполу з цих питань;

и) статистичні огляди та правозастосовна діяльність (аналіз вилучених наркотичних речовин, тенденції у боротьбі з наркобізнесом, інформаційні матеріали про діяльність спеціальних служб поліції різних країн та інше).

2.5.2. У кожному випадку вилучення на території України так званих "важких" наркотиків (героїну, кокаїну), а також психотропних субстанцій, синтетичних наркотиків та прекурсорів орган, який їх вилучив, протягом 5 діб з моменту вилучення повинен інформувати НЦБ, обов'язково повідомивши:

а) вид наркотика;

б) кількість (вага), яка була вилучена;

в) місце, час та інші обставини вилучення;

г) спосіб транспортування та маршрут руху вилучених наркотиків (місце виготовлення, транзитні пункти, місцепризначення);

д) спосіб приховування наркотика;

е) відомості про особу (осіб), у якої (яких) були вилучені наркотики, в тому числі дані про її(їх) стать та громадянство;

ж) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки та дату їх порушення (заведення).

2.5.3. На підставі отриманого повідомлення НЦБ готує і протягом 5 діб надсилає інформацію до Генерального секретаріату Інтерполу.

2.5.4. За наявності інформації про причетність конкретних осіб до міжнародного наркобізнесу правоохоронні органи України можуть звернутися до НЦБ для одержання щодо цих осіб відомостей, що знаходяться в базах даних Генерального секретаріату Інтерполу та Національного центрального бюро Інтерполу іншої країни (країн).

2.5.5. У запиті необхідно вказувати, які конкретні дії слід виконати запитуваній стороні:

а) перевірити особу за кримінальними обліками;

б) ідентифікувати осіб;

в) встановити місцезнаходження осіб;

г) надіслати відомості про участь осіб у підготовлюваних або вже вчинених злочинах тощо.

2.5.6. За наявності відповідних даних і підстав правоохоронні органи України каналами НЦБ можуть координувати з правоохоронними органами інших країн спільні операції, які проводяться методом контрольованої поставки, та інші оперативно-розшукові заходи.

2.5.7. За необхідності проведення оперативно-розшукових заходів кримінальною поліцією інших країн щодо конкретних осіб, причетних до незаконного обігу наркотиків і розшукуваних за кордоном, увесь комплекс пов'язаних з цим питань необхідно узгоджувати з Управлінням по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України (лише для органів внутрішніх справ України).

2.6. У сфері боротьби з незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв

2.6.1. Під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій по розкриттю злочинів, пов'язаних з незаконним обігом вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв, правоохоронні органи можуть одержати по каналах Інтерполу таку інформацію:

а) про країну-виробника;

б) про основні технічні характеристики зброї, боєприпасів, вибухівки та вибухових пристроїв;

в) про час та місце реалізації зброї торговим підприємством або заводом-виробником;

г) про можливості експортування в інші країни;

д) чи розшукується певна зброя або вибуховий пристрій;

е) про наявність відомостей кримінального характеру на осіб, які нею володіли;

ж) про вчинення аналогічних злочинів у інших країнах.

2.6.2. У разі крадіжки вогнепальної зброї на території України та наявності вірогідних відомостей про її вивезення за кордон правоохоронні органи можуть оголосити міжнародний розшук цієї зброї як у одній, так і в кількох країнах. При зверненні до НЦБ у запиті необхідно вказати:

а) стислу фабулу події, номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки, дату їх порушення та орган, який здійснює провадження;

б) тип зброї;

в) калібр;

г) марку;

д) модель;

е) номер серії та рік випуску;

ж) довжину ствола;

з) колір металу;

и) інше наявне маркування.

2.6.3. До запиту за наявності додається фотографія зброї.

2.6.4. Для встановлення належності вогнепальної зброї або вибухового пристрою іноземного виробництва, його системи, моделі, способу виготовлення, а також країни-виробника правоохоронні органи перед зверненням до НЦБ повинні попередньо перевірити цю зброю чи вибуховий пристрій із залученням фахівців експертно-криміналістичних підрозділів.

2.7. У сфері боротьби із злочинами, пов'язаними з підробкою документів

2.7.1. Під час розкриття злочинів, пов'язаних з підробкою документів, правоохоронні органи каналами Інтерполу можуть перевірити їх автентичність, а також можливе використання цих документів злочинцями на території інших країн.

2.7.2. Для проведення такої перевірки до НЦБ надсилається запит, у якому зазначаються:

а) номер кримінальної, оперативно-розшукової справи, матеріалу перевірки, дата їх порушення та орган, який здійснює провадження;

б) обставини виявлення чи вилучення документа і обгрунтування необхідності звернення до НЦБ;

в) вид документа (паспорт, посвідчення водія, довідка, свідоцтво, диплом тощо);

г) у якій країні, яким органом (організацією, установою, фірмою) видано документ, номер та дата його видачі;

д) анкетні дані особи, у якої вилучено документ, та на кого його було оформлено.

2.7.3. До запиту в НЦБ додається ксерокопія документа, який перевіряється.

2.8. У сфері захисту довкілля, а також боротьби із злочинами, пов'язаними з викраденням та незаконним перевезенням радіоактивних речовин

2.8.1. Під час розслідування злочинів, пов'язаних з екологією, а також з викраденням та незаконним перевезенням радіоактивних речовин, правоохоронні органи України каналами Інтерполу мають можливість одержати із зарубіжних країн таку інформацію:

а) про екологічно небезпечні речовини та факти їх вилучення в інших країнах;

б) про підприємства і фірми, які займаються виготовленням, транспортуванням, переробкою таких речовин;

в) про транспортні засоби, які використовуються для їх перевезення, маршрути транспортування;

г) про факти вилучення радіоактивних речовин, їх технічні характеристики;

д) про осіб, у яких були вилучені радіоактивні речовини;

е) про методи та обладнання, яке використовується для вилучення радіоактивних речовин;

ж) матеріали міжнародних конференцій, симпозіумів, робочих зустрічей та інших нарад з проблематики боротьби із злочинами в сфері екології та викрадення радіоактивних речовин, які проводяться під егідою Інтерполу.

2.8.2. У разі викрадення радіоактивних речовин на території України та наявності вірогідних відомостей про їх вивезення за кордон правоохоронні органи України можуть звернутися із запитом про розшук таких речовин. При зверненні до НЦБ у запиті необхідно вказати:

а) номер кримінальної (оперативно-розшукової) справи, матеріалу перевірки, дату їх порушення (заведення), найменування органу, в провадженні якого вона знаходиться;

б) стислу фабулу події;

в) хімічний склад викраденої речовини, чистоту, силу опромінювання, масу, вид упаковки;

г) якщо радіоактивна речовина знаходилася в приладі (пристрої) - вказати тип і марку приладу (пристрою), при наявності додати копію технічного паспорта на нього, фотографію або малюнок із його зображенням;

д) відомості про осіб, підозрюваних у вчиненні злочину;

е) шляхи можливого транспортування та відомості про транспорт, який може використовуватися.

3.1. З метою встановлення осіб, які вчинили злочини, правоохоронні органи при наявності відбитків пальців (у тому числі вилучених з місць вчинення злочинів) можуть звертатися до Генерального секретаріату Інтерполу та Національних центральних бюро Інтерполу зарубіжних країн за сприянням з таких питань:

а) ідентифікації осіб за відбитками пальців рук;

б) перевірки їх за національними та регіональними дактилоскопічними обліками правоохоронних органів зарубіжних країн;

в) перевірки слідів рук, вилучених з місця події, за слідотеками.

3.2. Підставою для перевірки або ідентифікації громадян України або іноземців за відбитками пальців рук є:

а) наявність відомостей про виїзд таких осіб за кордон і заняття злочинною діяльністю (за відсутністю вірогідних анкетних даних);

б) наявність відомостей, які вказують на те, що вилучені з місця пригоди сліди рук, залишені іноземним громадянином.

3.3. У запиті в НЦБ необхідно вказати:

а) назву органу, який звертається із запитом і в провадженні якого знаходиться кримінальна чи оперативно-розшукова справа;

б) підстави для перевірки чи ідентифікації осіб, а також номер кримінальної справи чи справи оперативної перевірки, дату порушення чи заведення;

в) стислу фабулу злочину (події) із зазначенням анкетних даних особи, яка ідентифікується чи перевіряється, а за можливості - групу крові;

г) назву зарубіжного органу, до якого необхідно звернутися із запитом;

д) серію, номер і термін дії закордонного паспорта громадянина України, якщо особа, яка перевіряється, такий паспорт отримувала;

е) за наявності - ксерокопію національного паспорта чи іншого документа іноземця, який посвідчує його особу.

3.4. До запиту додаються дактокарти чи копії інших слідоносіїв, у необхідних випадках надаються збільшені їх фрагменти.

4.1. Використовуючи систему міжнародного розшуку в межах Інтерполу, правоохоронні органи України мають можливість:

4.1.1. Одержати інформацію про місцеперебування за кордоном та рід занять розшукуваних осіб: підозрюваних у вчиненні злочинів, звинувачуваних, засуджених, які ухиляються від кримінальної відповідальності чи відбування покарання з подальшою їх екстрадицією (видачею);

4.1.2. Встановити контроль за діяльністю та пересуванням осіб, які переховуються від правоохоронних органів за межами України;

4.1.3. Встановити місцезнаходження особи, яка виїхала за кордон і пропала безвісти;

4.1.4. Ідентифікувати особу;

4.1.5. Ідентифікувати невідомих хворих;

4.1.6. Ідентифікувати непізнані трупи.

4.2. Міжнародний розшук з використанням каналів та можливостей Інтерполу ведеться у випадках:

4.2.1. Наявності вірогідних даних про виїзд розшукуваної особи в інші країни, якими можуть бути: наявність у такої особи закордонного паспорта, повідомлення органів Держкомкордону України про реєстрацію перетинання нею кордону, поштове листування, пояснення свідків тощо;

4.2.2. Надходження запиту до НЦБ про розшук осіб, прибулих в Україну з інших держав (за ініціативою закордонних партнерів - членів Інтерполу).

4.3. Міжнародному розшукові з ініціативи правоохоронних органів України підлягають:

4.3.1. Особи, які виїхали за межі України і ухиляються від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які згідно з чинним законодавством або судовим вироком, що набув законної сили, передбачене (призначене) покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше шести місяців;

4.3.2. Громадяни, які пропали безвісти, - за наявності вірогідних відомостей про виїзд розшукуваних за кордон;

4.3.3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і щодо яких отримана інформація про вчинення ними злочинів на території інших держав.

4.4. Підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об'єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб, а саме:

4.4.1. Номер кримінальної справи, ким та коли вона порушена, прізвище слідчого, який провадить розслідування, його контактний телефон;

4.4.2. Номер, дата заведення оперативно-розшукової справи категорії "Розшук", прізвище та контактний телефон працівника, який здійснює провадження у справі;

4.4.3. Обставини вчиненого злочину (злочинів) - місце, час, спосіб, юридична кваліфікація діянь, інші причетні до злочинів особи тощо;

4.4.4. Усі відомі прізвища, імена, по батькові розшукуваного кирилицею та в латинській транскрипції;

4.4.5. За можливості, відомості про обох батьків;

4.4.6. Повна дата і місце народження розшукуваної особи;

4.4.7. Громадянство, національність;

4.4.8. Номери національного та закордонного паспортів, дати їх видачі, органи, які видавали паспорти;

4.4.9. Прізвиська розшукуваного, під якими він може бути відомим у злочинному середовищі;

4.4.10. Прикмети загальні (зріст, будова тіла, колір волосся, очей тощо) та особливі (шрами, татуювання, відсутність органів, окуляри тощо);

4.4.11. Функціональні ознаки (особливості ходи, заїкання, звички тощо);

4.4.12. Дві фотокартки (якщо можливо, анфас та в профіль) із зазначенням дати фотографування та виготовлення фотокарток;

4.4.13. За наявності дві дактокарти;

4.4.14. Відомості про наявність у розшукуваного зброї, чи може він становити загрозу для оточуючих як психічно хворий, наркоман, інфекційно хворий, схильний до жорстокості тощо;

4.4.15. Професії, якими видами діяльності може займатися;

4.4.16. Мови, якими володіє;

4.4.17. В яких країнах і за якими адресами може перебувати, з ким може контактувати в країні перебування;

4.4.18. Який запобіжний захід обраний стосовно розшукуваної особи. Якщо є санкція на тримання цієї особи під вартою, ким і коли вона видана.

4.5. У разі розшуку підозрюваної, обвинуваченої або засудженої особи, яка переховується за кордоном, у запиті додатково відтворюються такі позиції:

4.5.1. Номер кримінальної справи, дата її порушення, назва органу, який провадить розслідування чи розшук такої особи, номер та текст статті Кримінального кодексу України із зазначенням передбаченої нею міри покарання, а також стислий виклад вчиненого розшукуваною особою протиправного діяння;

4.5.2. Заходи, які з точки зору ініціатора розшуку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути:

а) встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи. У цьому випадку від закордонних партнерів може бути одержана інформація про місцеперебування розшукуваного, маршрути переміщення, контакти, виїзд за межі тієї чи іншої країни тощо;

б) затримання та арешт розшукуваної особи з наступною її екстрадицією. У цьому разі ініціатор розшуку в запиті до НЦБ гарантує, що при затриманні та арешті розшукуваної особи на території іншої держави до її компетентних органів буде обов'язково надіслано клопотання про екстрадицію цієї особи. Якщо країна, де вірогідно може перебувати розшукувана особа, невідома, то в запиті гарантується звернення з клопотанням про екстрадицію до будь-якої країни або вказується коло чи конкретний перелік країн, яким обмежується гарантоване звернення з клопотанням про екстрадицію.

4.6. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни.

4.7. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов'язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.

4.8. У разі затримання чи встановлення місцеперебування розшукуваної особи на території України ініціатор її міжнародного розшуку зобов'язаний негайно, але за будь-яких обставин не пізніше 5-ти днів, повідомити про це в НЦБ для інформування правоохоронних органів зарубіжних країн про припинення розшуку.

4.9. Після одержання даних про місцеперебування розшукуваної особи за кордоном НЦБ:

4.9.1. Доводить одержану інформацію до відома ініціатора розшуку;

4.9.2. Повідомляє Генеральну прокуратуру України, а також прокуратуру Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя чи відповідної області (якщо кримінальна справа щодо розшукуваної особи знаходиться в провадженні слідчих прокуратури), Головне слідче управління МВС України (якщо розслідування в кримінальній справі провадять слідчі органів внутрішніх справ) або ГУКР МВС України (в разі розшуку засудженої особи) чи інші правоохоронні органи або їх структурні підрозділи за підслідністю.

4.10. Орган - ініціатор розшуку, отримавши інформацію про місце перебування розшукуваної особи за кордоном, готує і не пізніше 10 днів з моменту отримання такої інформації надсилає відповідно в прокуратуру Автономної Республіки Крим, міст Києва, Севастополя чи області, Головне слідче управління, ГУКР МВС України, відповідний підрозділ інших правоохоронних органів за підслідністю, обгрунтований запит про її видачу, до якого додаються такі документи:

4.10.1. Копія постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або копія вироку з підтвердженням того, що вирок набрав законної сили, завірені гербовою печаткою того органу, який виніс цю постанову (вирок);

4.10.2. Довідка про докази, якими підтверджується вина розшукуваної особи у вчиненні злочину, або копія постанови про притягнення цієї особи як обвинуваченого;

4.10.3. Завірений текст закону (статті Кримінального кодексу України), за яким кваліфікується злочин;

4.10.4. Повні дані розшукуваної особи, щодо якої робиться запит про видачу згідно з переліком, передбаченим пунктом 4.4. цієї Інструкції;

4.10.5. Довідка про попередні судимості;

4.10.6. Довідка про розмір невідбутого покарання (у випадках, коли запит про видачу робиться щодо особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання);

4.10.7. Постанова слідчого (суду) про розшук особи;

4.10.8. Відомості про матеріальні збитки, заподіяні внаслідок злочину;

4.10.9. Дві фотокартки та дактилокарта розшукуваної особи (за наявності).

4.11. Текст запиту про видачу та тексти документів, перелічених у підпунктах 4.10.1, 4.10.3, 4.10.5, 4.10.7, додаються до матеріалів також перекладеними на державну мову країни, з якої підлягає видачі розшукувана особа. Перекладені тексти підписуються перекладачем і завіряються його печаткою (печаткою бюро перекладів, за відсутності - нотаріально).

4.12. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прирівнені до них прокуратури, Головне слідче управління або ГУКР МВС України, відповідні підрозділи інших правоохоронних органів вивчають одержані від ініціатора розшуку матеріали, при потребі організовують їх доопрацювання, а у разі належного оформлення надсилають до Генеральної прокуратури України.

4.13. Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів у разі належного їх оформлення надсилає у відповідний орган іноземної держави запит про видачу (екстрадицію) розшукуваної особи, а завірену копію запиту може надіслати в НЦБ для оперативного інформування правоохоронних органів цієї держави.

4.14. У разі надходження від органів іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи і повідомлення про її затримання (арешт) Генеральна прокуратура України дає доручення відповідним правоохоронним органам про прийом цієї особи. Разом з таким дорученням надсилається постанова про тримання під вартою особи, яка видається іншою державою, або офіційно завірена копія вироку, а також повідомляється, куди слід направити заарештованого та за яким органом він буде числитися.

4.15. Прийом осіб, які видаються іншою державою, здійснюється, як правило, через контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України і оформляється спеціальним протоколом (додатки NN 13, 14 до цієї Інструкції). При цьому обов'язкова присутність представників прокуратури та прикордонних військ.

4.16. У окремих випадках за погодженням Генеральної прокуратури України з відповідними органами інших держав прийом осіб, які видаються, може здійснюватися також за межами України.

4.17. Усі витрати, пов'язані з прийомом осіб, які видаються іншими державами, їх триманням під вартою, конвоюванням, понесені на території України, здійснюються за рахунок бюджетних коштів.

4.18. У разі розшуку осіб, які пропали безвісти, необхідною підставою для звернення до НЦБ є наявність оперативно-розшукової справи "Розшук" або зареєстрованої заяви з матеріалами первинної перевірки, в процесі яких встановлена вірогідність виїзду розшукуваної особи за кордон.

4.19. Запити правоохоронних органів зарубіжних країн, що надійшли у правоохоронні органи України по каналах Інтерполу, є правомірною підставою для здійснення міжнародного розшуку на території України.

5.1. Питання виконання окремих слідчих дій (допиту, впізнання, обшуку, арешту та інших), а також екстрадиції та отримання відомостей про рух коштів на банківських рахунках на території зарубіжних держав вирішуються в порядку надання правової допомоги і належать до компетенції Генеральної прокуратури України, у зв'язку з чим правоохоронні органи звертаються через відповідних прокурорів, які здійснюють нагляд, у Генеральну прокуратуру України з клопотанням про підготовку звернення до центрального органу юстиції (прокуратури) відповідної країни із запитом про надання правової допомоги.