всіх інших споживачів залізничного транспорту - відповідно до встановленої Державною адміністрацією залізничного транспорту України категорії.
За наявності акумуляторного резерву джерела електропостачання автоматичного і напівавтоматичного блокування він має бути у постійній готовності та забезпечувати безперебійну роботу пристроїв СЦБ і переїзної сигналізації протягом не менше 8 год за умови, що живлення не вимикалося у попередні 36 год.
Час переходу з основної системи електропостачання автоматичного і напівавтоматичного блокування на резервну або навпаки має не перевищувати 1,3 с.
Для забезпечення надійного електропостачання мають проводитися: періодичний контроль стану споруд та пристроїв електропостачання, виміри їх параметрів вагонами-лабораторіями, приладами діагностики і здійснюватися планові ремонтні роботи.
7.2. Рівень напруги на струмоприймачі електрорухомого складу має бути не меншим 21 кВ при змінному струмі, 2,7 кВ - при постійному струмі і не більше 29 кВ - при змінному струмі, та 4 кВ - при постійному струмі.
На окремих ділянках з дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України допускається напруга не менша 19 кВ при змінному струмі і 2,4 кВ - при постійному струмі.
Номінальна напруга змінного струму на пристроях СЦБ має бути 115, 230 або 380 В.
Відхилення від зазначених величин номінальної напруги допускається в бік зменшення не більше 10%, а в бік збільшення - не більше 5%.
7.3. Пристрої електропостачання мають захищатися від струмів короткого замикання, перенапружень та перевантажень вище встановлених норм.
Металеві підземні споруди (трубопроводи, кабелі тощо), а також металеві і залізобетонні мости, шляхопроводи, опори контактної мережі, світлофори, гідроколонки тощо, що розташовані в районі впливу ліній, електрифікованих на постійному струмі, мають бути захищені від електричної корозії.
( Абзац другий пункту 7.3 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Тягові підстанції ліній, електрифікованих на постійному струмі, а також електрорухомий склад повинні мати захист від проникнення до контактної мережі струмів, що порушують нормальну дію пристроїв СЦБ та зв'язку.
7.4. Висота підвіски контактного проводу над рівнем верху головки рейки має бути на перегонах і станціях не нижчою 5750 мм.
У виняткових випадках на існуючих лініях ця відстань у межах штучних споруд, розташованих на коліях станцій, на яких не передбачається стоянка рухомого складу, а також на перегонах з дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України може бути зменшена до 5675 мм за електрифікації ліній на змінному струмі і до 5550 мм - на постійному струмі.
Висота підвіски контактного проводу має не перевищувати 6800 мм.
7.5. У межах штучних споруд відстань від струмопровідних елементів, струмоприймача і частин контактної мережі, що знаходиться під напругою, до заземлених частин споруд і рухомого складу має бути не меншою 200 мм на лініях, електрифікованих на постійному струмі, і не меншою 350 мм - на змінному струмі.
В особливих випадках на існуючих штучних спорудах з дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України може допускатися зменшення вказаних відстаней.
7.6. Відстань від осі крайньої колії до внутрішнього краю опор контактної мережі на перегонах і станціях має бути не меншою 3100 мм.
Опори у виїмках мають встановлюватися поза межами кюветів.
У виїмках, що надміру заносяться снігом (крім скельових) і на виходах з них (на довжині 100 м) відстань від осі крайньої колії до внутрішнього краю опор контактної мережі має бути не меншою 5700 мм. Перелік таких місць визначається начальником залізниці.
На існуючих лініях до їх реконструкції, а також в особливо важких умовах на заново електрифікованих лініях відстань від осі колії до внутрішнього краю опор допускається не меншою: 2450 мм - на станціях і 2750 мм - на перегонах.
Усі зазначені розміри визначені для прямих ділянок колії. На кривих ділянках ці відстані мають збільшуватися згідно з габаритним розширенням, встановленим для опор контактної мережі.
Взаємне розташування опор контактної мережі, наземних ліній і світлофорів, а також сигнальних знаків має забезпечувати чітку видимість сигналів і знаків.
7.7. Усі металеві споруди (мости, шляхопроводи, опори), на яких закріплюються елементи контактної мережі, деталі кріплення контактної мережі на залізобетонних опорах, залізобетонних і неметалевих штучних спорудах, а також металеві конструкції (гідроколонки, світлофори, елементи мостів і шляхопроводів тощо), що стоять окремо і розташовані на відстані, меншій 5 м від частин контактної мережі, що знаходиться під напругою, мають бути заземлені або обладнані пристроями захисного вимкнення при потраплянні на споруди і конструкції високої напруги.
Заземленню підлягають також усі розташовані у зоні впливу контактної мережі змінного струму металеві споруди, на яких може виникати небезпечна напруга.
На шляхопроводах і пішохідних мостах, розташованих над електрифікованими лініями, встановлюються захисні щити і суцільний настил в місцях проходу людей для огородження частин контактної мережі, що перебувають під напругою.
7.8. Контактна мережа, лінії автоблокування і поздовжнього електропостачання напругою понад 1000 В мають поділятися на окремі ділянки (секції) за допомогою повітряних проміжків (ізольованих сполучень), нейтральних вставок, секційних і врізних ізоляторів, роз'єднувачів.
Опори контактної мережі або щити, встановлені в межах повітряних проміжків, повинні мати відрізняюче забарвлення. Між цими опорами або щитами забороняється зупинка електрорухомого складу з піднятими струмоприймачами.
7.9. Схема живлення і секціонування контактної мережі, ліній автоблокування і поздовжнього електропостачання має затверджуватися начальником залізниці.
Викопіровки зі схеми додаються до технічно-розпорядчого акта станції.
7.10. Перемикання роз'єднувачів контактної мережі електродепо і екіпірувальних пристроїв, а також колій, де оглядається дахове обладнання електрорухомого складу, виконується працівниками локомотивного депо. Перемикання інших роз'єднувачів виконується тільки за наказом енергодиспетчера.
Приводи роз'єднувачів з ручним управлінням мають бути замкнені на замки.
Порядок перемикання роз'єднувачів контактної мережі, а також вимикачів і роз'єднувачів лінії автоблокування і поздовжнього електропостачання, збереження ключів від замкнених приводів роз'єднувачів, що забезпечують безперебійність електропостачання й безпеку виконання робіт, визначаються начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці).
Перемикання роз'єднувачів і вимикачів проводиться за наказом енергодиспетчера працівниками інших служб, які пройшли навчання та склали іспити у відповідній комісії.
( Абзац четвертий пункту 7.10 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
7.11. Відстань від нижньої точки проводів повітряних ліній електропередачі з напругою, вищою 1000 В, до поверхні землі при максимальній стрілі провисання має бути не меншою:
- на перегонах - 6,0 м;
- у тому числі у важкодоступних місцях - 5,0 м;
- на пересіченнях з автомобільними дорогами, станціях і населених пунктах - 7,0 м.
На пересіченнях залізничних колій відстань від нижньої точки повітряних ліній електропередачі з напругою більше 1000 В до рівня верху головки рейки неелектрифікованих колій повинна бути не меншою 7,5 м. На електрифікованих лініях ця відстань до проводів контактної мережі має встановлюватися, в залежності від рівня напруги ліній, що перетинаються, відповідно до Правил влаштування електроустановок і за технічними умовами залізниці.
Розділ 8. Огляд споруд та пристроїв, їх ремонт
Огляд споруд та пристроїв
8.1. Огляд споруд, пристроїв і службово-технічних будівель здійснюється працівниками, які безпосередньо їх обслуговують, а також начальниками станцій, депо, дистанцій чи дільниць, у підпорядкуванні яких перебувають ці споруди та пристрої, згідно з порядком і в терміни, визначені відповідними положеннями й інструкціями.
Головні та приймально-відправні колії, стрілочні переводи на головних та приймально-відправних коліях, крім того, щомісячно в першій декаді повинні оглядатися комісією під головуванням начальника станції у складі колійного майстра та електромеханіка СЦБ.
( Абзац другий пункту 8.1 розділу 8 в редакції Наказу Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Результати огляду й заходи, необхідні для усунення виявлених несправностей, заносяться до спеціального журналу, у якому зазначаються також терміни усунення несправностей і виконання намічених заходів.
8.2. Начальники залізниць, служб, дирекції залізничних перевезень і керівники лінійних підприємств повинні систематично перевіряти у підвідомчих підрозділах стан господарства, дотримання трудової дисципліни і вживати необхідних заходів, що гарантують утримання усіх споруд та пристроїв у справному стані, виконання технології роботи, забезпечення безпеки руху і вимог охорони праці.
Порядок проведення таких перевірок з оглядом при цьому споруд, пристроїв, службово-технічних будівель і їх періодичність визначаються начальником залізниці. Безпосередньо начальником залізниці огляд має здійснюватися не рідше одного разу на рік, а начальником дирекції залізничних перевезень - двох разів на рік.
Ремонт споруд та пристроїв
8.3. Ремонт споруд та пристроїв має проводитись із забезпеченням безпеки руху й охорони праці, як правило, без порушення графіка руху поїздів.
Для виконання великих за обсягом ремонтних та будівельних робіт у графіку руху поїздів мають передбачатися вікна і враховуватися обмеження швидкості, зумовлені цими роботами.
Для виконання робіт з поточного утримання колії, штучних споруд, контактної мережі і пристроїв СЦБ мають надаватися передбачені в графіку руху поїздів технологічні вікна, як правило, у світлий час доби тривалістю 1-2 години, а при виконанні цих робіт комплексами машин, спеціалізованими бригадами і механізованими колонами - тривалістю 3-4 години відповідно до порядку, визначеного начальником залізниці.
Ремонт колії, контактної мережі, пристроїв СЦБ та зв'язку й інших споруд та пристроїв, що виконується в непередбачений у графіку руху поїздів період, має здійснюватися, як правило, без закриття перегону.
Якщо виконання цих робіт викликає необхідність перерви у русі, точний термін їх початку і закінчення визначається начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці) разом з керівником робіт і узгоджується з начальником служби перевезень.
На час виконання робіт, що спричинять перерву руху, а також для виконання яких за графіком руху передбачені вікна, керівник робіт зобов'язаний налагодити постійний зв'язок (телефонний або по радіо) з поїзним диспетчером.
На ділянках, де вікна в графіку руху поїздів передбачаються в темний час доби, керівник робіт зобов'язаний забезпечити освітлення місця виконання робіт.
8.4. Для технічного обслуговування і ремонту пристроїв механізації і автоматизації сортувальних гірок, колій та інших споруд і пристроїв на гірках повинні надаватися технологічні вікна тривалістю 0,7-1,5 год згідно з порядком, передбаченим начальником залізниці.
8.5. Будь-які перешкоди для руху (місце, що вимагає зупинки) на перегоні і станції, а також місце виконання робіт, небезпечне для руху, що вимагає зупинки чи зменшення швидкості мають бути огороджені сигналами з обох боків незалежно від того, очікується поїзд (маневровий состав) чи ні.
Забороняється:
розпочинати роботу до огородження сигналами перешкод або місця виконання робіт, небезпечних для руху;
знімати сигнали, що огороджують перешкоди або місце виконання робіт, до усунення перешкоди, повного завершення робіт, перевірки стану колії, контактної мережі і дотримування габариту.
Порядок огородження перешкод і місць виконання робіт визначається Інструкцією з сигналізації на залізницях.
8.6. Для встановлення й охорони переносних сигналів, які огороджують місце виконання робіт на колії, керівник робіт виділяє сигналістів з числа працівників бригади, що склали відповідні іспити. Сигналісти повинні мати головні убори оранжевого кольору, що відрізняються від загальноприйнятих для інших працівників залізниці.
В умовах виконання робіт на колії розгорнутим фронтом, а також на кривих ділянках малого радіусу, виїмках і інших місцях з поганою видимістю сигналів і на ділянках з інтенсивним рухом поїздів керівник робіт зобов'язаний встановити зв'язок (телефонний чи по радіо) з працівниками, які знаходяться біля сигналів, що огороджують місце робіт. Сигналісти і керівники робіт повинні мати при собі переносні радіостанції. Порядок забезпечення зв'язком місць виконання робіт встановлюється начальником залізниці.
( Абзац другий пункт 8.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
8.7. На станційних коліях забороняється проводити роботи, що вимагають огородження сигналами зупинки або зменшення швидкості без згоди чергового по станції та без попереднього запису керівником робіт у Журналі огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв'язку і контактної мережі. На ділянках обладнаних диспетчерською централізацією, такі роботи мають виконуватися у вказаному порядку, але тільки з дозволу поїзного диспетчера. При виконанні таких робіт на контактній мережі із знятою напругою, але без порушення цілісності колії та штучних споруд, а також за виконання робіт з усуненням несправностей, що виникли несподівано, запис про початок та закінчення робіт може замінятися реєстрованою в цьому Журналі телефонограмою, що передана керівником робіт черговому по станції (на ділянках з диспетчерською централізацією - поїзному диспетчеру).
Введення у дію пристроїв після закінчення робіт виконується черговим по станції на підставі запису керівника робіт у Журналі огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв'язку та контактної мережі або зареєстрованої в цьому Журналі телефонограми, що передана черговому по станції з подальшим особистим підписом керівника робіт.
8.8. Закриття перегону для виконання робіт на одноколійній ділянці, а на двоколійній або багатоколійній ділянці - однієї чи декількох колій проводиться за дозволом начальника дирекції залізничних перевезень (начальника залізниці) і за погодженням з начальником служби перевезень, якщо воно не викликає зміни встановлених розмірів руху з сусідніми залізницями. Якщо таке закриття викликає зміну визначених розмірів руху поїздів на сусідні залізниці, воно може бути дозволене начальником залізниці за погодженням з Головним управлінням перевезень Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Закриття перегону або колій, що викликає необхідність пропускання поїздів в обхід по інших ділянках даної залізниці або по інших залізницях, допускається тільки у виключних випадках з дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України.
8.9. Про наступне закриття перегону на одноколійній ділянці, а на двоколійній і багатоколійній - однієї або декількох колій начальник дирекції залізничних перевезень, не пізніше ніж за добу, повідомляє відповідних керівників робіт.
Закриття і відкриття перегону або колій проводиться за наказом поїзного диспетчера перед початком і після закінчення робіт.
Забороняється починати роботу до одержання керівником робіт наказу поїзного диспетчера (у формі письмового повідомлення, телефонограми чи телеграми) про закриття перегону або колій, що відбулося, і до огородження сигналами місця робіт.
8.10. Відкриття перегону або колій проводиться тільки після письмового повідомлення, телефонограми або телеграми начальника дистанції колії чи уповноваженого ним працівника за посадою, не нижчою дорожнього майстра, про закінчення колійних робіт або робіт на штучних спорудах і відсутності перешкод для безперервного і безпечного руху поїздів незалежно від того, яка організація виконувала ці роботи.
Відновлюється дія існуючих пристроїв СЦБ і зв'язку чи електропостачання після одержання повідомлення відповідно від старшого електромеханіка СЦБ і зв'язку або енергодиспетчера.
Рухомий склад та спеціальний рухомий склад
( Назва із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Розділ 9. Загальні вимоги
9.1. Рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.
( Абзац перший пункту 9.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Запобігання появи несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.
9.2. Пасажирські вагони на візках ЦМВ можуть рухатися в поїздах із швидкістю не більшою 120 км/год.
Додаткові вимоги до рухомого складу, що обертається в пасажирських поїздах із швидкістю більшою 140 км/год, визначаються відповідною інструкцією Державної адміністрації залізничного транспорту України.
9.3. Типи і основні характеристики рухомого складу, що заново будується, затверджуються в порядку, встановленому Міністерством транспорту України.
Технічне завдання на рухомий склад, що заново будується, затверджується постачальником за узгодженням із Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а креслення вузлів та деталей і технічні умови - за погодженням з відповідними головними управліннями Державної адміністрації залізничного транспорту України.
9.4. Усі елементи вагонів за міцністю, стійкістю і технічним станом мають гарантувати безпечний і плавний рух поїздів з найбільшими швидкостями, визначеними Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Вагони, що будуються, мають гарантувати безпечний і плавний рух з найбільшими конструкційними швидкостями перспективних локомотивів, призначених для обслуговування відповідних категорій поїздів.
Вантажні вагони, що не мають перехідних площадок, повинні мати спеціальні підніжки і поручні.
9.5. Вносити зміни до конструкцій основних вузлів прийнятого до експлуатації рухомого складу, а також спеціального самохідного рухомого складу допускається в установленому порядку.
( Пункт 9.5 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінтрансу N 386 від 23.07.99, N 179 від 19.03.2002 )
9.6. Рухомий склад має відповідати вимогам габариту рухомого складу, встановленого Державним стандартом.
9.7. Побудований заново рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад, а також той, що пройшов капітальний ремонт до введення його в експлуатацію на залізницю, має бути випробуваний і прийнятий від заводу-постачальника у визначеному Державною адміністрацією залізничного транспорту України порядку. Цистерни, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів, повинні мати сертифікати відповідності згідно зі статтею 6 Закону України " Про перевезення небезпечних вантажів.
( Пункт 9.7 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінтрансу N 386 від 23.07.99, N 179 від 19.03.2002 )
9.8. Кожна одиниця рухомого складу, у тому числі спеціального самохідного і несамохідного рухомого складу, повинна мати такі розпізнавальні чіткі знаки і написи: Державний герб (на локомотивах і пасажирських вагонах), знак Державної адміністрації залізничного транспорту України, ініціали залізниці (крім вагонів), номер (для пасажирських вагонів містить код залізниці приписки), табличку заводу-виготовлювача із зазначенням місця будівництва, дати і місця проходження визначених видів ремонту, маса тари (крім локомотивів і спеціального самохідного рухомого складу). Крім того, мають бути нанесені такі написи: на локомотивах, моторвагонному рухомому складі і спеціальному самохідному рухомому складі - конструкційна швидкість, серія, назва депо або іншого підприємства приписки, таблички і написи про огляд резервуарів, контрольних приладів і котла; на пасажирських вагонах, моторвагонному рухомому складі і спеціальному самохідному рухомому складі, на якому передбачається доставка робітників до місця виконання робіт і у зворотному напрямку - кількість місць; на вантажних вагонах - вантажопідйомність. На тендерах паровозів мають бути позначені серія, номер та ініціали залізниць приписки.
( Абзац перший пункту 9.8 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Інші знаки й написи на рухомому складі й самохідному спеціальному рухомому складі наносяться у порядку, встановленому Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
( Пункт 9.8 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
9.9. На кожний локомотив, вагон, одиницю моторвагонного і спеціального рухомого складу має вестись технічний паспорт (формуляр), що містить найважливіші технічні і експлуатаційні характеристики.
( Пункт 9.9 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
9.10. Локомотиви і моторвагонний рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад, мають бути обладнані радіостанціями, швидкостемірами із реєстрацією показань, визначених Державною адміністрацією залізничного транспорту України, автоматичною локомотивною сигналізацією, а також обладнуватися іншими пристроями безпеки відповідно до визначених Державною адміністрацією залізничного транспорту України переліку і порядку. Обладнання спеціального самохідного рухомого складу, що вже працює на залізницях України, радіостанціями, швидкостемірами, автоматичною локомотивною сигналізацією та іншими пристроями безпеки виконується відповідно до планів, затверджених Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
( Абзац перший пункту 9.10 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Пасажирські електровози повинні бути обладнані пристроями для подачі напруги у високовольтну мережу пасажирських вагонів та пристроями контролю обриву гальмової магістралі поїзда, а вантажні локомотиви - пристроями контролю обриву гальмової магістралі поїзда.
( Абзац другий пункту 9.10 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Кожний пульт управління пасажирським локомотивом, локомотивом, що обслуговується одним машиністом та моторвагонним поїздом мусить мати пристрій автоматичної зупинки на випадок раптової втрати машиністом здатності вести поїзд.
( Абзац третій пункту 9.10 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Маневрові локомотиви мають обладнуватися пристроями для відчеплення їх від вагонів з кабіни машиніста, а локомотиви, що обслуговуються одним машиністом, крім того, другим пультом управління сигнальними лампами з обох сторін на зовнішньому боці кабіни для сигналізації про місцезнаходження машиніста та дзеркалами заднього виду.
( Абзац четвертий пункту 9.10 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Поїзні локомотиви, які обслуговуються одним машиністом, повинні мати додаткові пристрої безпеки руху, визначені Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
( Пункт 9.10 розділу 9 доповнено абзацом п'ятим згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
9.11. Технічні вимоги до спеціального рухомого складу та змінних рухомих одиниць, а також порядок їх технічного обслуговування, ремонту і експлуатації визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
9.12. Локомотиви і вагони, що належать іншим відомствам, підприємствам та організаціям і виходять на колії загальної мережі залізниць, мають відповідати вимогам цих Правил. Порядок обертання такого рухомого складу на коліях загальної мережі залізниць визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а порядок виходу локомотивів на станцію примикання - начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці).
Розділ 10. Колісні пари
10.1. Кожна колісна пара має відповідати вимогам Інструкції з обстеження, ремонту і формування колісних пар рухомого складу і мати на осі виразно поставлені знаки про час і місце формування і повного огляду колісної пари, а також тавро про приймання її при формуванні.
( Абзац перший пункту 10.1 розділу 10 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Знаки і тавро ставляться в місцях, передбачених правилами маркування.
Колісні пари у визначеному порядку мають підлягати огляду під рухомим складом, звичайному і повному оглядам, а при підкочуванні реєструватися у відповідних журналах чи паспортах.
10.2. Відстань між внутрішніми гранями коліс у ненавантаженої колісної пари має бути 1440 мм. Відхилення у бік збільшення і зменшення допускається до 3 мм. У локомотивів і вагонів, а також спеціального самохідного рухомого складу, що обертаються в поїздах із швидкістю більше 120 км/год до 140 км/год, відхилення допускаються в бік збільшення не більше 3 мм і в бік зменшення - до 1 мм, за швидкостей до 120 км/год відхилення допускаються в бік збільшення і зменшення не більше 3 мм.
( Пункт 10.2 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінтрансу N 386 від 23.07.99, N 179 від 19.03.2002 )
10.3. Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад, з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу:
( Абзац перший пункту 10.3 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінтрансу N 386 від 23.07.99, N 179 від 19.03.2002 )
а) за швидкостей руху понад 120 км/год до 140 км/год:
прокат по колу катання у локомотивів, моторвагонного рухомого складу, пасажирських вагонів - більше 5 мм;
товщина гребеня понад 33 мм або менша 28 мм у локомотивів при вимірюванні на відстані 20 мм від вершини гребеня при висоті гребеня 30 мм, а у рухомого складу з висотою гребеня 28 мм - при вимірюванні на відстані 18 мм від вершини гребеня;
при різниці товщини гребенів однієї колісної пари більше 4 мм;
( Підпункт "а" пункту 10.3 розділу 10 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
б) за швидкостей руху до 120 км/год:
прокат по колу катання у локомотивів, а також у моторвагонного рухомого складу та пасажирських вагонів у поїздах далекого сполучення - більше 7 мм, у моторвагонного "і спеціального самохідного рухомого складу і пасажирських вагонів у поїздах місцевого і приміського сполучень - більше 8 мм, у вагонів рефрижераторного парку та вантажних вагонів - більше 9 мм;
( Абзац шостий пункту 10.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
товщина гребеня понад 33 мм або менша 25 мм у локомотивів при вимірюванні на відстані 20 мм від вершини гребеня при висоті гребеня 30 мм, а у рухомого складу з висотою гребеня 28 мм - при вимірюванні на відстані 18 мм від вершини гребеня;
при різниці товщини гребенів однієї колісної пари більше 4 мм;
( Підпункт "б" пункту 10.3 розділу 10 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
в) вертикальний підріз гребеня висотою понад 18 мм, що вимірюється спеціальним шаблоном;
г) повзун (вибоїна) на поверхні катання у локомотивів, моторвагонного і спеціального рухомого складу, а також у тендерів паровозів і вагонів з роликовими буксовими підшипниками - понад 1 мм, а у тендерів і вагонів з підшипниками ковзання - понад 2 мм.
( Абзац дев'ятий пункту 10.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Якщо на шляху прямування у вагона, крім моторного вагона моторвагонного рухомого складу або тендера з роликовими буксовими підшипниками, виявлено повзун (вибоїну) глибиною понад 1 мм, але не більше 2 мм, дозволяється довести такий вагон (тендер) без відчеплення від поїзда (пасажирський із швидкістю не більшою 100 км/год, вантажний - не більшою 70 км/год) до найближчого пункту технічного обслуговування, що має засоби для заміни колісних пар.
При величині повзуна у вагонів, крім моторного вагона моторвагонного рухомого складу, від 2 до 6 мм, у локомотива і моторного вагона моторвагонного рухомого складу, а також спеціального самохідного рухомого складу - від 1 до 2 мм допускається рух поїзда до найближчої станції із швидкістю 15 км/год, а при величині повзуна відповідно більше 6 до 12 мм і більше 2 до 4 мм - із швидкістю 10 км/год, де колісна пара має бути замінена. При повзуні - понад 12 мм у вагона і тендера, понад 4 мм - у локомотива і моторного вагона моторвагонного рухомого складу дозволяється рух із швидкістю 10 км/год за умови виключення можливості обертання колісної пари. Локомотив у цьому випадку має бути відчеплений від поїзда, гальмівні циліндри і тяговий електродвигун (група електродвигунів) пошкодженої колісної пари - вимкнені.
( Абзац одинадцятий пункту 10.3 із змінами, внесеними згідно з Наказами Мінтрансу N 386 від 23.07.99, N 179 від 19.03.2002 )
Коли вантажні вагони додаються до пасажирських поїздів, норми утримання колісних пар мають відповідати нормам, що встановлені для пасажирських поїздів.
Розділ 11. Гальмове обладнання і автозчіпний пристрій
11.1. Рухомий склад, в тому числі спеціальний самохідний рухомий склад має бути обладнаний автоматичними гальмами, а пасажирські вагони і локомотиви, крім того, електропневматичними гальмами.
( Абзац перший пункту 11.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Автоматичні гальма рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу мають утримуватися у визначених Державною адміністрацією залізничного транспорту України нормах і мати керованість і надійність дії у різних умовах експлуатації, забезпечувати плавність гальмування, а також зупинку поїзда за роз'єднання або розриву повітропровідної магістралі та за умови відкриття стоп-крана (крана екстреного гальмування).
( Абзац другий пункту 11.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Автоматичні і електропневматичні гальма рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу мають забезпечувати гальмове натиснення, що гарантує зупинку поїзда за екстреного гальмування на відстані не більшій гальмової путі, визначеної згідно з розрахунками, затвердженими Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
( Абзац третій пункту 11.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
11.2. Автоматичні гальма мають забезпечувати можливість застосування різних режимів гальмування залежно від завантаженості вагонів, довжини состава і профілю колії.
Стоп-крани в пасажирських вагонах і моторвагонному рухомому складі встановлюються в тамбурах, всередині вагонів, і пломбуються.
У спеціальному самохідному рухомому складі при потребі встановлюються стоп-крани або інші пристрої для екстреного гальмування.
( Пункт 11.2 доповнено абзацом третім згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
11.3. Локомотиви, пасажирські вагони і моторвагонний і спеціальний самохідний рухомий склад обладнуються ручними гальмами. Частина вантажних вагонів за нормами Державної адміністрації залізничного транспорту України обладнується перехідною площадкою зі стоп-краном та ручним гальмом.
( Абзац перший пункту 11.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )( Абзац другий пункту 11.3 розділу 11 виключено на підставі Наказу Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Ручні гальма рухомого складу, у тому числі спеціального самохідного рухомого складу мають утримуватися відповідно до встановлених норм і забезпечувати розрахункове гальмове натиснення, яке визначене Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
( Абзац пункту 11.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
11.4. Усі частини важелевої гальмової передачі, роз'єднання або пошкодження яких може викликати вихід із габариту чи падіння на колію, мають забезпечуватися запобіжними пристроями.
11.5. Рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад має бути обладнаний автозчепом.
( Абзац перший пункту 11.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Висота осі автозчепа над рівнем верху головок рейок має бути:
у локомотивів, пасажирських та вантажних порожніх вагонів - не більшою 1080 мм, у спеціального рухомого складу в порожньому стані не більше 1080 мм, у завантаженому - не менше 980 мм;
( Абзац третій пункту 11.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
у локомотивів і пасажирських вагонів з людьми - не меншою 980 мм;
у вантажних вагонів (навантажених) - не меншою 950 мм;
Для рухомого складу, що випускається з ремонту, висота осі автозчепа над рівнем верху головок рейок визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України і має забезпечувати дотримання зазначених норм в експлуатації (за найбільших зношувань і навантажень).
Різниця у висоті між поздовжніми осями автозчепів допускається не більшою:
у вантажному поїзді - 100 мм;
між локомотивом і першим навантаженим вагоном вантажного поїзда - 110 мм, між локомотивом і рухомими одиницями спеціального рухомого складу - 100 мм;
( Абзац дев'ятий пункту 11.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
в пасажирському поїзді, що рухається із швидкістю до 120 км/год - 70 мм;
те ж саме, із швидкістю 121-140 км/год - 50 мм;
між локомотивом і першим вагоном пасажирського поїзда - 100 мм.
Автозчеп пасажирських вагонів, довгобазних вантажних вагонів (восьмивісних суцільнометалевих, двоярусних платформ для перевезення автомобілів, платформ для перевезення лісу в хлистах, платформ-контейнеровозів, цистерн для перевезення небезпечних вантажів та інших), вантажопідіймальних кранів та їх підстрілових платформ, пасажирських локомотивів, електро- і дизель-поїздів повинен мати обмежувачі вертикальних переміщень.
( Абзац тринадцятий пункту 11.5 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99, в редакції Наказу Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
11.6. Відповідальним за технічний стан автозчепних пристроїв і правильне зчеплення вагонів у составі поїзда є оглядач вагонів, який виконував технічне обслуговування состава поїзда перед відправленням.
Відповідальним за правильне зчеплення вагонів у поїзді на станціях, де відсутні оглядачі вагонів, а також при маневровій роботі є керівник маневрів.
За правильне зчеплення локомотива або спеціального самохідного рухомого складу, що використовується в якості локомотива, відповідно з першим вагоном поїзда або другим спеціальним рухомим складом відповідальним є машиніст локомотива або спеціального самохідного рухомого складу, що використовується в якості локомотива. Відчеплення поїзного локомотива від состава і причеплення до состава (в тому числі роз'єднання, з'єднання і підвішування гальмових рукавів, відкриття і закриття кінцевих кранів) повинні проводитись працівниками локомотивної бригади.
( Абзац третій пункту 11.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Відчеплення поїзного локомотива від пасажирського состава, обладнаного електричним опаленням, проводиться працівником локомотивної бригади тільки після роз'єднання поїзним електромеханіком високовольтних міжвагонних електричних з'єднань. Роз'єднання електричних кіл опалення проводиться після опущення струмоприймача.
Розділ 12. Технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, в тому числі спеціального самохідного рухомого складу.
( Назва розділу 12 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
12.1. Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.
( Абзац перший пункту 12.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Не допускається включати до поїздів пасажирські вагони з несправними електропневматичними гальмами, опаленням, електрообладнанням, пристроями контролю нагрівання букс (СКНБ), вентиляцією, радіозв'язком та іншими несправностями, що порушують нормальні умови перевезення пасажирів, а також пасажирські вагони з радіокупе (штабні) з несправним радіозв'язком УКХ-діапазона начальника (механіка-бригадира) пасажирського поїзда з машиністом.
( Абзац другий пункту 12.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Вагони, що ставляться у пасажирські поїзди з електроопаленням, повинні бути обладнані системою автоматичного управління електроопаленням.
( Пункт 12.1 доповнено абзацом третім згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
12.2. Система технічного обслуговування та ремонту рухомого складу, норми міжремонтних пробігів, порядок постановки в ремонт встановлюються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Технічні вказівки і типові технологічні процеси з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу затверджуються відповідними головними управліннями Державної адміністрації залізничного транспорту України.
( Абзац другий пункту 12.2 розділу 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
12.3. Відповідальність за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.
( Пункт 12.3 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Технічне обслуговування і ремонт локомотивів, моторвагонного та спеціального самохідного рухомого складу
( Назва підрозділу другого розділу 12 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
12.4. Технічний стан локомотивів, моторвагонного і спеціального самохідного рухомого складу має систематично перевірятися під час технічного обслуговування локомотивними бригадами або бригадами спеціального самохідного рухомого складу, комплексними і спеціалізованими бригадами в пунктах технічного обслуговування і в основних депо, колійних машинних станціях та депо для спеціального рухомого складу, обладнаних сучасними діагностичними засобами, а також періодично контролюватися керівництвом депо, відділка, держпідприємства, регіонального представництва залізниці, служби локомотивного господарства або служби, якій належить спеціальний самохідний рухомий склад, і ревізорським апаратом.
( Абзац перший пункту 12.4 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Під час технічного обслуговування перевіряється:
стан та зношеність обладнання, вузлів та деталей і їх відповідність встановленим розмірам;
справність дії пристроїв безпеки, гальмового обладнання та автозчіпного пристрою, контрольних і сигнальних пристроїв, електричних кіл.
Забороняється випускати в експлуатацію локомотиви, моторвагонний та спеціальний самохідний рухомий склад, у яких є хоча б одна з таких несправностей:
( Абзац п'ятий пункту 12.4 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
несправність приладу для подання звукового сигналу;
несправність пневматичного, електропневматичного, ручного гальма чи компресора;
несправність або відключення хоча б одного тягового електродвигуна, несправність приводу переміщення;
( Абзац восьмий пункту 12.4 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
несправність вентилятора холодильника дизеля, тягового електродвигуна або випрямляючої установки;
несправність автостопу, автоматичної локомотивної сигналізації або пристрою перевірки пильності машиніста;
несправність швидкостеміра та реєструючого пристрою;
несправність пристроїв поїзного радіозв'язку, у тому числі з начальником (механіком-бригадиром) пасажирського поїзда, а також і маневрового радіозв'язку;
несправність автозчіпних пристроїв;
несправність системи подачі піску;
несправність прожектора, буферного ліхтаря, освітлення, контрольного чи вимірювального приладу, акумуляторної батареї та пристроїв її підзарядки;
( Абзац п'ятнадцятий пункту 12.4 розділу 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
тріщина в хомуті, ресорній підвісці або корінному листі ресори, злам ресорного листа;
тріщина в корпусі букси;
несправність буксового або моторно-осьового підшипника;
відсутність або несправність передбаченого конструкцією пристрою запобігання від падіння деталей на колію;
тріщина або злам хоча б одного зуба тягової зубчастої передачі;
несправність кожуха зубчастої передачі, що спричиняє витікання мастила;
несправність захисного блокування високовольтної камери чи інших захисних блокувань, огорож;
відсутність блокуючих ключів чи несправність блокування пульту керування;
несправність струмоприймача;
несправність засобів пожежогасіння;
несправність пристроїв захисту від струмів короткого замикання, перевантаження та перенапруження, аварійної зупинки дизеля;
поява стуку, стороннього шуму в дизелі;
несправність приладу живлення, запобіжного клапана, водопоказуючого приладу, протікання контрольної пробки вогневої коробки котла паровоза;
( Абзац двадцять восьмий пункту 12.4 розділу 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
відсутність захисних кожухів електрообладнання;
12.5. Локомотиви, моторвагонний рухомий склад та спеціальний рухомий склад двічі на рік (весною та восени) повинні комісійно оглядатися відповідно до порядку, затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України.
12.6. Локомотивні пристрої безпеки та поїзного радіозв'язку мають періодично оглядатися у контрольному пункті з перевіркою дії та регулюванням цих пристроїв.
Такі контрольні пункти мають бути в основних депо та депо для спеціального рухомого складу, а при потребі - в пунктах технічного обслуговування й обертання локомотивів та спеціального самохідного рухомого складу.
( Абзац другий пункту 12.6 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99, із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
12.7. Встановлені на локомотивах та моторвагонному рухомому складі, а також на спеціальному самохідному рухомому складі манометри та запобіжні клапани, мають бути запломбовані, а контрольні пробки на котлах паровозів мати тавро. На електровозах і тепловозах мають бути запломбовані також апарати й прилади, що реєструють витрати електроенергії та пального.
( Абзац перший пункту 12.7 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
Пристрої електричного захисту, засоби пожежогасіння, пожежна сигналізація та автоматика на електровозах, тепловозах і моторвагонному рухомому складі, манометри, запобіжні клапани, повітряні резервуари на локомотивах і моторвагонному рухомому складі та парові котли на локомотивах підлягають випробуванню та огляду у визначені терміни.
12.8. Склад локомотивних бригад і порядок обслуговування ними локомотивів і моторвагонних поїздів встановлюються начальником залізниці залежно від типу локомотивів і моторвагонних поїздів, а також від місцевих умов на основі затверджених Державною адміністрацією залізничного транспорту України систем обслуговування. Склад бригади спеціального самохідного рухомого складу встановлюється в залежності від його типу і призначення при умові виділення працівників для керування даним спеціальним самохідним рухомим складом і обслуговування його у транспортному режимі.
( Абзац перший пункту 12.8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
При електричній і тепловозній тязі однією локомотивною бригадою можуть обслуговуватися декілька локомотивів чи постійно з'єднаних секцій, що управляються з однієї кабіни.
Обслуговування моторвагонного поїзда, поїзних електровозів, тепловозів одним машиністом може проводитися з дозволу Державної адміністрації залізничного транспорту України, а маневрових - з дозволу начальника залізниці.
Обслуговування одним машиністом моторвагонного поїзда, а також поїзного локомотива допускається тільки за наявності пристроїв автоматичної зупинки на випадок раптової втрати машиністом здатності до ведення поїзда.
Порядок обслуговування локомотивів одним машиністом, який забезпечує безпеку руху, встановлюється начальником залізниці залежно від місцевих умов.
12.9. Забороняється залишати на деповських коліях і коліях підприємств у робочому стані локомотиви, моторвагонний і спеціальний самохідний рухомий склад без нагляду працівника, який знає правила їх обслуговування і вміє їх зупинити, а на інших станційних коліях - без машиніста чи його помічника.
( Пункт 12.9 в редакції Наказу Мінтрансу N 386 від 23.07.99 )
12.10. На кожному паровозі, що працює на твердому паливі, мають бути справні іскровловлюваючі або іскрогасні прилади.
Технічне обслуговування та ремонт вагонів
12.11. Технічне обслуговування без відчеплення та з відчепленням і ремонт вагонів проводиться в пунктах технічного обслуговування, у вагонних депо і на заводах.
( Абзац перший пункту 12.11 розділу 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )
Під час технічного обслуговування перевіряється:
стан та зношеність вузлів та деталей і їх відповідність визначеним розмірам;
справність дії гальмового обладнання і автозчіпного пристрою;
стан і справність ходових частин (візків);
справність кузовів і котлів цистерн, що гарантує збереження вантажів, які перевозяться;
справність перехідних площадок, спеціальних підніжок і поручнів;
наявність і справність пристроїв, що запобігають падінню на колію деталей та обладнання рухомого складу.
Сумарний зазор між ковзунами з обох сторін візка у всіх типів 4-вісних вагонів, включно хопер-дозатори типу ЦНИИ-ДВЗ, повинен бути не більше 20 мм та не менш 4 мм, окрім хоперів ЦНИИ-2, ЦНИИ-3, думпкарів ВС-50, у яких зазор повинен бути не більше 12 мм та не менш 6 мм, а у думпкарів ВС-80, ВС-82, ВС-85 - не більше 20 мм і не менш 12 мм.
Зазори між ковзунами з'єднуючої та шкворневої балок з обох сторін кінця восьмивісної цистерни у сумі повинні бути не більше 15 мм та не менше 4 мм.
( Абзац десятий пункту 12.11 розділу 12 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінтрансу N 179 від 19.03.2002 )