Про затвердження Положення про порядок перевірки технічного стану внутрішніх електричних мереж у приватних будинках на відповідність вимогам Правил улаштування електрообладнання

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. N 5 "Про затвердження Комплексної програми запобігання дорожньо-транспортному, побутовому і дитячому травматизму, іншим нещасним випадкам невиробничого характеру на 1996-2000 роки",

1. Затвердити Положення про порядок перевірки технічного стану внутрішніх електричних мереж у приватних будинках на відповідність вимогам Правил улаштування електрообладнання і надати йому чинності з 1 липня 1998 р. (додається).

2. Керівникам державних акціонерних енергопостачальних компаній прийняти до керівництва та виконання вимоги вищезазначеного Положення.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра - Головного державного інспектора з енергетичного нагляду Дарчука В.А.

1.1. Положення встановлює порядок перевірки технічного стану внутрішніх електричних мереж приватних будинків представниками енергопостачальних компаній.

1.2. Метою виконання робіт, передбачених цим Положенням, є зменшення електротравматизму в побуті та кількості пожеж, що виникають внаслідок незадовільного технічного стану внутрішніх електричних мереж.

До числа приватних будинків належать одно- чи багатоквартирні житлові будинки в містах та селах разом з господарськими будівлями і спорудами на подвір'ї, що належать одному власникові (крім об'єктів підприємницької діяльності).

Складовими внутрішніх електричних мереж будинків є: ввід та ввідні пристрої; прилади обліку, комутації та захисту; світильники; внутрішні електропроводки; лінії від будинку до господарських будівель та споруд.

Енергопостачальна компанія-власник розподільчих мереж, до яких приєднані приватні будинки.

У цьому Положенні наведено посилання на такі нормативні документи:

ПУЭ* Правила устройства электроустановок, изд. 6-е, переработанное и дополненное. - М.: Энергоатомиздат, 1986.

ГОСТ 12.2.007.0-75 Изделия электротехнические. Общие требования безопасности.

ГОСТ 10434-82 Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования.

ДСТУ 3135.0-95 (ГОСТ 30345.0-95) Безпека побутових та аналогічних електричних приладів. Загальні вимоги.

ДСТУ 2272-93 Пожежна безпека. Терміни та визначення.

ВСН 59-88 Электрооборудование жилых и общественных зданий. Нормы проектирования. - М.: Госкомархитектуры, 1990.

ПТБП Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей. - М.: Энергоатомиздат, 1989.

ППБ Правила пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-95). - К.: Укрархбудінформ, 1995.

3.1. Особами, що виконують обстеження технічного стану внутрішніх електричних мереж приватних будинків, можуть бути працівники:

- енергопостачальної компанії;

- спеціалізованих служб інших підприємств і організацій - за дорученням енергопостачальної компанії.

Форма дозволу на обстеження наведена в додатку 1 до цього Положення.

Фахівці, яким доручено обстеження внутрішніх електричних мереж, повинні мати службове посвідчення та, згідно з чинними ПТБП, посвідчення про обсяг знань з техніки безпеки не нижче III групи.

3.2. До обов'язкових робіт при обстеженні внутрішніх електричних мереж належать:

- перевірка відповідності проводів та проводок умовам середовища, категоріям приміщень з небезпеки ураження електричним струмом та вимогам пожежної безпеки;

- з'ясування стану ізоляції електропроводок;

- визначення відповідності перерізу проводів (кабелів), застосованих для електропроводок, нормативним струмовим навантаженням;

- перевірка якості з'єднань проводів електропроводок в місцях відгалуження, приєднання та окінцювання;

- з'ясування наявності повторного заземлення (там, де це передбачено чинними нормативними документами);

- перевірка наявності занулення;

- перевірка відповідності встановлених освітлювальних пристроїв, вимикачів, розеток та інших апаратів умовам середовища, категоріям приміщення з небезпеки ураження електричним струмом і їх стану (справності);

- перевірка нормативних відстаней, унормованих вимогами ПУЭ, ППБ;

- перевірка наявності та відповідності до розрахункових струмів каліброваних запобіжників для захисту елементів електричних мереж від коротких замикань;

- визначення правильності приєднання фазних і нульових провідників до лічильника, апаратів захисту, вимикачів та освітлювальної арматури;

- вимірювання опору ізоляції електропроводок, апаратів захисту та електроплит.

3.3. До числа робіт, які виконуються за плату власника приватного будинку згідно з кошторисом, належать:

- складання і погодження наявної схеми внутрішніх електричних мереж (за відсутності проекту) - за бажанням власника будинку;

- усунення виявлених порушень вимог нормативних документів при влаштуванні елементів електричних мереж.

3.4. Власник будинку повинен забезпечити допуск виконавця обстеження до будинку та безперешкодний доступ до всіх елементів внутрішніх електричних мереж, а також надати наявну проектну документацію на ці мережі, протоколи попередніх випробувань та перевірок.

Виконавець обстеження зобов'язаний:

- провести обстеження елементів електричних мереж в обсягах пункту 3.2 цього Положення - в терміни, погоджені з власником, та в його присутності;

- скласти і видати власнику акт результатів обстеження (додаток 2 до цього Положення);

- провести інструктаж з основ техніки безпеки при експлуатації внутрішніх електричних мереж;

- на замовлення власника виконати роботи, які оплачуються згідно з кошторисом, складеним у встановленому порядку.

3.5. Обстеження можуть проводитися за планами (квартальними, річними) енергопостачальної компанії, а також з ініціативи власника.

3.6. Вимірювання опору ізоляції електропроводок і опору заземлення здійснюються в терміни, встановлені енергопостачальною компанією.

Опір ізоляції електропроводок в особливо небезпечних приміщеннях (сирих і жарких), в приміщеннях з хімічно активним середовищем, в зовнішніх уставах, а також опір ізоляції побутових стаціонарних електроплит повинні вимірюватися в повному обсязі щорічно.

3.7. Основні вимоги до внутрішніх електричних мереж щодо запобігання електротравматизму в побуті і виникненню пожеж подані в довідковому додатку 3 до цього Положення.

3.8. За результатами обстеження складається акт, в якому вказуються виявлені відхилення від вимог нормативних документів при улаштуванні елементів електричних мереж. Якщо в процесі обстеження відхилення були усунуті, то вони в акт не вносяться.

З власником будинку проводиться інструктаж з основ техніки безпеки при експлуатації електричних мереж та електроприладів, про що робиться відповідний запис в акті.

Акт складається в двох примірниках, підписується працівником, що виконав обстеження, і власником будинку. Один примірник акта передається власникові будинку, другий - залишається в енергопостачальній компанії.

3.9. У разі виявлення відхилень від вимог нормативних документів і неможливості їх усунення в процесі обстеження, в акті робиться припис і встановлюється термін їх усунення.

3.10. При виявленні тих порушень вимог, що вказані в пункті 7 додатка 3 до цього Положення, які підвищують ймовірність електротравматизму, а також явного ушкодження ізоляції електропроводок, будинок або інші споруди, в яких вони виявлені, відключаються негайно. В акті робиться відповідний запис з попередженням власника про можливі наслідки самочинного включення.

3.11. Інші відхилення від нормативних документів (крім зазначених в пункті 3.10 цього Положення) дозволяють тимчасову експлуатацію електромережі. При цьому в акті робиться припис і встановлюється термін усунення цих відхилень.

3.12. Якщо перевіркою виявлено невиконання припису про ліквідацію порушень у встановлені терміни та в належних обсягах, то будинок або споруди, яких це стосується, відключаються без додаткового попередження.

3.13. Висновки та приписи акта обстеження для власника будинку є обов'язковими. Якщо власник будинку не згоден з ними, він може за заявою довільної форми в 10-денний термін оскаржити їх у вищій інстанції енергопостачальної компанії, Держенергоспоживнагляді, або в суді.

4.1. Роботи з обстеження електромереж приватних будинків повинні здійснюватися з неухильним дотриманням ПТБП.

4.2. Всі обстеження електричних мереж виконуються при знятій напрузі, крім визначення правильності приєднання фазних і нульових провідників до апаратів захисту, вимикачів та освітлювальної арматури.

4.3. При перевірці відповідності проводів та електропроводок умовам середовища, рівню небезпеки приміщень щодо ураження електричним струмом та вимогам правил пожежної безпеки слід керуватися рекомендаціями з таблиць 2.1.2 і 2.1.3 ПУЭ (див. пункт 4 додатка 3 до цього Положення). Класифікація приміщень за умовами середовища визначається відповідно до пунктів від 1.1.6 до 1.1.12 ПУЭ, а за умовами щодо небезпеки ураження електричним струмом приймається відповідно до пункту 1.1.13 ПУЭ.

4.4. При з'ясуванні стану ізоляції електропроводок звертається увага на наявність оголених частин проводів (кабелів), потрісканої ізоляції, порушення зовнішнього захисного покриття, слідів вологи на проводах (кабелях) електропроводок.

На оголені частини проводів (кабелів) наноситься ізоляція з використанням ізоляційної стрічки; частини електропроводки, які мають потріскану ізоляцію або порушене зовнішнє захисне покриття, підлягають заміні. При наявності слідів вологи потрібно вжити заходів щодо унеможливлення підтікання.

4.5. Переріз проводів (кабелів), застосованих для електропроводок, визначається шляхом розрахунку за діаметром жил проводу (кабелю). Вимірювання діаметра жил виконується штангенциркулем.

При цьому, в залежності від застосованої марки проводів (кабелів) їх переріз повинен відповідати величині тривало допустимого струму, визначеної таблицями розділу 1.3 ПУЭ. Мінімальний переріз має бути не меншим від величин, вказаних в таблиці 7.1.1 ПУЭ (див. пункт 4 додатка 3 до цього Положення).

4.6. При перевірці якості з'єднання проводів (кабелів) електропроводок у місцях відгалуження, приєднання та окінцювання слід керуватися вимогами пунктів від 2.1.21 до 2.1.27 ПУЭ. Перевірка виконується у з'єднувальних і відгалужувальних коробках. Особлива увага звертається на місця, де на ізоляції спостерігаються сліди обгорілості. Таким місцям електропроводок слід надати належного стану за допомогою ущільнення з'єднання і нанесення на них додаткової ізоляції.

4.7. З'ясування наявності повторного заземлення, де це передбачено пунктом 1.7.63 ПУЭ, проводиться візуально.

4.8. При перевірці наявності занулення звертається увага на те, чи прокладено окремий нульовий захисний провідник від квартирного щитка до відгалужувальних коробок і штепсельних розеток, які живлять електроприлади з класом захисту I за ДСТУ 3135.0-95 та стаціонарні електроплити.

В електричних мережах житлових будинків, які введені в експлуатацію з 1 січня 1998 року, занулення повинно виконуватися з урахуванням змін до пункту 7.1.60 ПУЭ, внесених наказом Міністерства енергетики України від 20 лютого 1997 року за N 18, згідно з яким у приміщеннях житлових будинків зануленню підлягають металеві корпуси стаціонарних і пересувних електроприймачів, які належать до приладів класу захисту I за ДСТУ 3135.0-95. При цьому нульові захисні провідники, призначені для занулення металевих корпусів, повинні прокладатися від групових щитків (розподільчих пунктів).

4.9. Перевірка відповідності встановлених освітлювальних пристроїв, вимикачів, розеток та інших апаратів умовам середовища, категоріям приміщень з небезпеки ураження електричним струмом проводиться з урахуванням умов середовища приміщення, яке обстежується. При цьому також звертається увага на справність цих апаратів.

4.10. Вимірювання нормованих відстаней, встановлених вимогами ПУЭ, ППБ та інших нормативних документів, виконується за допомогою дерев'яного складаного метра.

4.11. При обстеженні апаратів захисту елементів електричних мереж від коротких замикань (запобіжники, автоматичні вимикачі) передусім перевіряють, чи мають встановлені апарати заводське калібрування (використання некаліброваних вставок не дозволяється).

Величина струму вставок запобіжників та уставок автоматичних вимикачів внутрішньобудинкових мереж по відношенню до тривало допустимого струмового навантаження провідників електропроводки повинна становити не більше ніж 300% для запобіжників і 450% - для автоматичних вимикачів (відповідно до пункту 3.1.9 ПУЭ). Враховуючи це, для звичайних електричних мереж приватних будинків вставки запобіжників і уставки автоматичних вимикачів пробкового типу повинні бути 6,3 або 10 А.

У мережах, які мають стаціонарні електродвигуни, електроплити або інші потужні електроприймачі (понад 1 кВт), вставки запобіжників і уставки автоматичних вимикачів визначаються розрахунками за технічними характеристиками електроприймачів.

4.12. Правильність приєднання фазних і нульових провідників до апаратів захисту, вимикачів та освітлювальної арматури перевіряється при поданій напрузі. Фазний і нульовий провідники визначаються за допомогою індикатора напруги.

4.13. Опір ізоляції електропроводок вимірюється за допомогою мегаомметра 1000 В (наприклад, М4100/3). Схема включення мегаомметра та порядок проведення вимірювання повинні відповідати заводській інструкції, яка додається до мегаомметра.

Вимірювання виконується на проміжках між суміжними запобіжниками або за останніми запобіжниками і будь-яким проводом і землею, а також між двома будь-якими проводами.

При цьому визначається опір між окремими жилами проводів (кабелів), між окремими проводами (кабелями) електропроводки та між проводами електропроводки і землею.

Якщо величина опору становить менше ніж 0,5 МОм, то вимірювання триває для проводів в окремих з'єднувальних та відгалужувальних коробках до з'ясування того, на яких ділянках електропроводки рівень опору ізоляції проводів (кабелів) менше ніж 0,5 МОм.

На відрізках електропроводки, де рівень ізоляції проводів (кабелів) менше ніж 0,5 МОм, вони підлягають заміні на нові з повторним вимірюванням опору ізоляції на цих відрізках.

Опір ізоляції стаціонарних електроплит вимірюється в нагрітому стані при відключеній від електромережі плиті. При цьому опір ізоляції повинен становити не менше ніж 1 МОм.

4.14. Прилади для вимірювання опору ізоляції та опору заземлення повинні мати відповідне клеймо про своєчасну перевірку їх Метрологічною службою Держстандарту України.

4.15. Схеми внутрішніх електричних мереж будинку складаються з дотриманням рекомендацій, поданих в додатку 4 до цього Положення.

Перед початком обстеження фахівець повинен пред'явити власнику будинку цей дозвіл та службове посвідчення. Обстеження електромереж слід виконувати в терміни, погоджені з власником, та в його присутності.

В результаті обстеження виявлені такі відхилення від вимог правил улаштування електрообладнання та інших нормативних документів:

1)

2)

3)

і т. д.

Інструктаж з основ техніки безпеки при експлуатації елементів електричних мереж та електроприладів прослухав:

1.1. Електричні вводи до будівель повинні відповідати вимогам пункту 2.1.79 ПУЭ.

Залежно від висоти будівлі вводи в них допускається виконувати в ізоляційних трубах через стіни будівлі або в сталевих трубах через покрівлю.

При виконанні вводу через стіни будівлі ізоляційні труби необхідно прокладати так, щоб вода не могла накопичуватися в проході і проникати в середину будівлі. При цьому відстань від проводів перед вводом і проводів вводу до поверхні землі повинна бути не меншою ніж 2,75 м. Відстань між проводами біля ізоляторів вводу, а також від проводів до виступів будівлі повинна бути не меншою ніж 0,2 м.

При облаштуванні вводу через покрівлю будівлі в сталевих трубах відстань по вертикалі від проводів відгалуження до вводу і від проводів вводу до покрівлі повинна бути не меншою ніж 2,5 м.

1.2. Вводи до будівлі повинні бути обладнані ввідними пристроями. Не дозволяється перед вводами в будівлі встановлювати додаткові кабельні скрині для розділення сфери обслуговування зовнішніх живильних мереж і мереж у середині будівель. Таке розділення повинно забезпечуватися ввідними пристроями (відповідно до пункту 7.1.17 ПУЭ).

1.3 На ввідних пристроях повинні бути встановлені апарати захисту і апарати управління. На ввідних пристроях на струм не більший ніж 25 А апарати управління допускається не встановлювати. На кожній лінії, що відходить від розподільчого щита, розподільчого пункту або щитка, повинні встановлюватися апарати захисту (відповідно до пункту 7.1.18 ПУЭ).

Апаратами захисту можуть бути запобіжники і автоматичні вимикачі. Номінальний струм плавких вставок запобіжників і струм уставок автоматичних вимикачів, що використовуються для захисту окремих частин мережі, в усіх випадках необхідно вибирати за розрахунковим струмом цих частин таким чином, щоб вони не відключали їх при короткочасних перевантаженнях (відповідно до пункту 3.1.4 ПУЭ).

1.4. Згідно з пунктом 7.1.21 ПУЭ в житлових приміщеннях автоматичні вимикачі і запобіжники на розподільчих пунктах і групових щитках необхідно встановлювати тільки в колах фазних проводів.

1.5. При розташуванні ввідних пристроїв і групових щитків повинні виконуватися такі вимоги пункту 7.1.22 ПУЭ:

- пристрої повинні розташовуватися у місцях, зручних для обслуговування;

- щитки повинні встановлюватися переважно в нішах, скринях або закриватися кожухами і не мати відкритих струмопровідних частин;

- відстань від пристроїв до трубопроводів (водогін, опалення, каналізація, внутрішні водостоки), газопроводів і газових лічильників повинна бути не меншою ніж 0,5 м.

2.1. Розрахункові квартирні лічильники розміщуються на загальних квартирних щитках разом з апаратами захисту (запобіжниками, автоматичними вимикачами) і вимикачами (для лічильників). Квартирні щитки необхідно розташовувати на сходовій клітці, в холі або в передпокої квартири. Якщо це допускає конструкція будівлі, то вони повинні встановлюватися в нішах будівельних конструкцій. При розташуванні щитка на сходовій клітці його необхідно встановлювати в шафі, яка замикається і має прорізи для зняття показань лічильника (відповідно до пункту 7.1.51 ПУЭ).

2.2. Перед лічильником, який встановлений на квартирному щитку, що розташовується в ніші передпокою квартири, для безпечної заміни лічильника повинен встановлюватися двополюсний вимикач (відповідно до пункту 7.1.53 ПУЭ).

2.3. Висота розташування лічильника відповідно до вимог пункту 3.4.14 ГОСТ 12.2.007.0 повинна бути в межах від 1,2 до 1,6 м від долівки до шкали лічильника.

2.4. Після лічильника, включеного безпосередньо в мережу живлення, повинен встановлюватися апарат захисту. Він повинен встановлюватися якомога ближче до лічильника, але не далі ніж за 10 м по довжині електропроводки. Якщо після лічильника відходить кілька ліній, обладнаних апаратами захисту, встановлення загального апарату захисту після лічильника не вимагається (відповідно до пункту 7.1.52 ПУЭ).

3.1. Незахищені ізольовані проводи зовнішньої електропроводки згідно з пунктом 2.1.75 ПУЭ необхідно розташовувати або обгороджувати таким чином, щоб вони були недосяжні для дотику в місцях, де можливе перебування людей, наприклад, балкон, ганок. Від зазначених місць ці проводи, прокладені відкрито по стінах, повинні бути на відстані не менше ніж, м:

При горизонтальному прокладанні:

При вертикальному прокладанні:

При підвішуванні проводів на опорах біля будівель відстані від балконів і вікон до проводів при їх максимальному відхиленні повинні бути не меншими ніж 1,5 м.

Прокладання зовнішньої електропроводки по даху будівель не допускається, за винятком вводів у будівлі і відгалужень до цих вводів.

Незахищені ізольовані проводи зовнішньої електропроводки відносно дотику розглядаються як неізольовані.

3.2. Відстані від проводів, які перетинають пожежні проїзди і шляхи для перевезення вантажів, до поверхні землі (дороги) в проїзній частині повинні бути не менше ніж 6 м, а в непроїзній частині - не менше ніж 3,5 м (відповідно до пункту 2.1.76 ПУЭ).

3.3. Відстань між проводами повинна бути: в прогоні до 6 м не меншою ніж 0,1 м, а в прогоні понад 6 м - не меншою ніж 0,15 м. Відстань від проводів до стін і опорних конструкцій повинна бути не меншою ніж 50 мм (відповідно до пункту 2.1.77 ПУЭ).

3.4. Зовнішня електропроводка, виконана в трубах, коробах і гнучких металевих рукавах, повинна відповідати вимогам пункту 2.1.78 ПУЭ, а саме:

1) труби, короби і гнучкі металеві рукави необхідно прокладати таким чином, щоб у них не могла накопичуватись волога, в тому числі і конденсат пари, що присутня у повітрі;

2) труби, короби і рукави в з'єднаннях повинні обов'язково мати ущільнення.

Прокладання проводів у стальних трубах і коробах в землі поза приміщеннями не допускається.

4.1. Конструктивне виконання електропроводок залежно від умов середовища та вимог правил пожежної безпеки повинно відповідати рекомендаціям, уміщеним у таблицях 2.1.2 і 2.1.3 ПУЭ.

Згідно з пунктом 7.1.29 ПУЭ при прокладанні електропроводок у приміщеннях перевагу слід віддавати прихованим електропроводкам. Відкриті електропроводки рекомендується прокладати в технічних поверхах і підпіллях, неопалюваних підвалах, сирих і особливо сирих приміщеннях. Вертикальні ділянки (стояки) ліній електричної мережі повинні прокладатись: незахищеними проводами - в трубах, коробах, каналах будівельних конструкцій; кабелями - в каналах будівельних конструкцій. Місця проходження ліній через міжповерхові перекриття повинні мати ущільнення із негорючого матеріалу. В житлових і громадських будівлях, а також у санвузлах житлових будинків допускається виконувати проводку прихованою, без труб, спеціальними проводами (наприклад, АППВ) в борознах стін, під штукатуркою і т. п.

Електропроводки, які прокладені за непрохідними підвісними стелями, згідно з пунктом 7.1.32 ПУЭ повинні розглядатися як приховані і виконуватися такими способами:

- за стелями із горючого матеріалу - в металевих трубах;

- за стелями із негорючих та важкогорючих матеріалів (визначення термінів див. у ДСТУ 2272-93) - у вініпластових і їм аналогічних трубах, або кабелями чи захищеними проводами, які мають оболонки з важкогорючих матеріалів.

Повинна також бути забезпечена можливість заміни проводів і кабелів.

4.2. Забороняється відкриті електропроводки заклеювати папером або іншим горючим матеріалом та прокладати проводи і кабелі електричних мереж транзитом через складські приміщення, пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони (відповідно до пункту 5.1.29 ППБ).

4.3. Висота прокладання відкритої електропроводки, яка виконана незахищеними ізольованими проводами безпосередньо по основі, на роликах, ізоляторах, на тросі і лотках згідно з пунктом 2.1.52 ПУЭ, повинна бути в таких межах:

- для мережі напругою понад 42 В у приміщеннях без підвищеної небезпеки та для мережі напругою до 42 В у будь-яких приміщеннях - не менше ніж 2 м від рівня долівки або площадки обслуговування;

- для мережі напругою, що перевищує 42 В, у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних - не менше ніж 2,5 м від рівня долівки або площадки обслуговування.

Ці вимоги не стосуються спусків до вимикачів, розеток, пускових апаратів, щитків, світильників, які встановлюються на стіні.

4.4. Оболонки та ізоляція проводів і кабелів, що використані в електропроводках, повинні відповідати номінальній напрузі у мережі, способу прокладання і умовам середовища. Нульові робочі та нульові захисні провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції фазних провідників (відповідно до пунктів 2.1.34 і 2.1.35 ПУЭ).

4.5. Мінімальний переріз струмопровідних жил проводів і кабелів електропроводок згідно з пунктом 7.1.33 ПУЭ повинен бути не меншим від наведених в таблиці.

Переріз нульових робочих і нульових захисних провідників повинен бути не меншим ніж переріз жил фазних провідників.

4.6. З'єднання, відгалуження і окінцювання проводів і кабелів електропроводки повинні відповідати таким вимогам:

1) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів повинні виконуватися за допомогою пресування, зварювання, паяння або гвинтових чи болтових затискачів (відповідно до пункту 2.1.21 ПУЭ);

2) місця з'єднання та відгалуження проводів і кабелів повинні бути доступними для огляду та ремонту і повинні мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів (відповідно до пунктів 2.1.23 і 2.1.25 ПУЭ);

3) в місцях з'єднання та відгалуження проводи і кабелі не повинні зазнавати механічних зусиль на розрив (відповідно до пункту 2.1.24 ПУЭ);

4) з'єднання та відгалуження проводів і кабелів необхідно виконувати в з'єднувальних і відгалужувальних коробках, в ізоляційних корпусах, з'єднувальних або відгалужувальних затискачах та всередині електроустановних виробів, апаратів і машин. При прокладанні проводів на ізоляційних опорах з'єднання і відгалуження необхідно виконувати безпосередньо біля ізолятора, клиці або на них, а також на ролику (відповідно до пункту 2.1.26 ПУЭ);

5) конструкція з'єднувальних та відгалужувальних коробок і затискачів повинна відповідати способу прокладання та умовам середовища приміщення (відповідно до пункту 2.1.27 ПУЭ);

6) з'єднувальні і відгалужувальні коробки та ізоляційні корпуси з'єднувальних і відгалужувальних затискачів повинні бути виконані із негорючих або важкогорючих матеріалів (відповідно до пункту 2.1.28 ПУЭ).

4.7. У місцях перетину проводів відкритої електропроводки між собою, або паралельного проходження, в місцях перетину або паралельного проходження їх з трубопроводами та в місцях проходження їх через стіни, міжповерхові перекриття або виходу назовні приміщення повинні виконуватись такі вимоги:

1) якщо незахищені ізольовані проводи перетинаються з незахищеними або захищеними ізольованими проводами з відстанню між ними меншою ніж 10 мм, то в місцях перетину на кожен незахищений провід повинна бути накладена додаткова ізоляція (відповідно до пункту 2.1.55 ПУЭ);

2) при перетині незахищених та захищених ізольованих проводів і кабелів з трубопроводами величина просвіту між ними повинна бути не меншою ніж 50 мм, а з трубопроводами для горючих чи легкозаймистих рідин або газів, - не меншою ніж 100 мм. У випадку, якщо ця відстань становить менше ніж 250 мм, проводи і кабелі повинні бути додатково захищені від механічного ушкодження на довжині не менше ніж 250 мм в кожний бік від трубопроводу. При перетині з гарячими трубопроводами необхідно також обладнувати захист проводів і кабелів від дії високої температури або для прокладання використовувати відповідні проводи і кабелі (відповідно до пункту 2.1.56 ПУЭ);

3) при паралельному з трубопроводами прокладанні незахищених та захищених ізольованих проводів і кабелів відстань від них до трубопроводу повинна бути не меншою ніж 100 мм, а до трубопроводів із горючими чи легкозаймистими рідинами або газами - не меншою ніж 400 мм. Проводи і кабелі, що прокладаються паралельно з гарячими трубопроводами, повинні бути додатково захищені від дії високої температури або ж для прокладання потрібно використовувати спеціальні проводи і кабелі (відповідно до пункту 2.1.57 ПУЭ);

4) в місцях проходу проводів і кабелів через стіни, міжповерхові перекриття або виходу назовні приміщення їх необхідно прокладати в трубі, коробі і т. ін. При цьому зазори між проводами (кабелями) і трубою (коробом) необхідно закривати з обох кінців легкозмінюваною масою негорючого матеріалу (відповідно до пункту 2.1.58 ПУЭ);

5) незахищені ізольовані проводи, прокладені на ізоляційних опорах, в місцях проходу їх через стіни або перекриття повинні прокладатись в ізоляційній трубі. При проході цих проводів із одного сухого або вологого приміщення в інше сухе або вологе приміщення всі проводи однієї лінії дозволяється прокладати в одній ізоляційній трубі. При проходженні проводів із сухого або вологого приміщення в сире, із одного сирого приміщення в інше сире приміщення або при виході проводів поза межі приміщення кожен провід необхідно прокладати в окремій ізоляційній трубі. При виході проводів із сухого або вологого приміщення в сире або назовні приміщення з'єднання проводів необхідно виконувати в сухому або вологому приміщенні (відповідно до пункту 2.1.59 ПУЭ).

4.8. Труби, короби і гнучкі металеві рукави електропроводок необхідно прокладати таким чином, щоб в них не могла накопичуватися волога, зокрема і конденсат пари, яка присутня у повітрі (відповідно до пункту 2.1.63 ПУЭ).

Якщо у приміщеннях присутні пара та гази, що негативно впливають на ізоляцію або оболонку проводів і кабелів, з'єднання труб, коробів і гнучких рукавів повинні мати ущільнення (відповідно до пункту 2.1.64 ПУЭ).

Сталеві труби електропроводки, короби, лотки та інші металеві конструкції, які одночасно використовуються як заземлювальні провідники, повинні мати з'єднання, що відповідають вимогам до 2-го класу з'єднань згідно з ГОСТ 10434. Повинен також забезпечуватись надійний контакт сталевих труб з корпусами електроустаткування, в які заводяться труби, і металевими з'єднувальними та відгалужувальними коробками (відповідно до пунктів 2.1.65 і 1.7.91 ПУЭ).

Вимоги, наведені в цьому пункті, стосуються також прихованих електропроводок, які прокладаються з застосуванням сталевих труб, коробів або гнучких металевих рукавів. В цьому випадку ущільнення з'єднання цих елементів має бути обов'язковим.

4.9. Висота розташування штепсельних розеток в житлових приміщеннях повинна бути зручною для приєднання до них електричного устаткування, але, як правило, не перевищувати 1 м від долівки. Від заземлених частин (трубопроводів, раковин) розетки повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 0,5 м. Розетки повинні мати захисні пристрої, які закривають їх гнізда при вийнятій вилці, або спеціальні пластмасові заглушки (відповідно до пункту 7.1.37 ПУЭ і пункту 12.38 ВСН 59-88).

5.1. Відповідно до пункту 2.1.69 ПУЭ в приміщеннях горищ допускається застосовувати такі види електропроводок за способом прокладання та матеріалом:

- відкриту;

- проводами і кабелями, що прокладаються в трубах, а також захищеними проводами і кабелями в оболонках із негорючого та важкогорючого матеріалу на будь-якій висоті;

- незахищеними ізольованими одножильними проводами на роликах або ізоляторах (в приміщеннях горищ виробничого призначення тільки на ізоляторах) - на висоті не менше ніж 2,5 м; при висоті до проводів менше ніж 2,5 м вони повинні захищатися від дотику до них і механічного ушкодження;

- прихована: в стінах і перекриттях із негорючого матеріалу - на будь-якій висоті.

5.2. Відкриті електропроводки в приміщеннях горищ повинні прокладатися проводами і кабелями з мідними жилами. Проводи і кабелі з алюмінієвими жилами дозволяється використовувати лише в приміщеннях горищ з негорючим перекриттям - при відкритому прокладанні їх в сталевих трубах або прихованому прокладанні в негорючих стінах і перекриттях (відповідно до пункту 2.1.70 ПУЭ).

5.3. З'єднання та відгалуження мідних і алюмінієвих жил проводів і кабелів необхідно виконувати в металевих коробках зварюванням, опресуванням або із застосуванням затискачів, що відповідають матеріалу, перерізу та кількості жил (відповідно до пункту 2.1.71 ПУЭ).

5.4. Електропроводка, що виконана з застосуванням сталевих труб, повинна також відповідати вимогам пунктів від 2.1.63 до 2.1.65 ПУЭ (див. пункт 4.8 цього додатка).

5.5. Відгалуження від ліній, що прокладені у приміщеннях горищ до електроприймачів, розташованих поза ними, допускається за умови прокладання ліній і відгалужень відкрито в сталевих трубах або приховано в негорючих стінах і перекриттях (відповідно до пункту 2.1.73 ПУЭ).

Комутаційні апарати в електричних колах світильників і інших електроприймачів, встановлених безпосередньо в приміщеннях горищ, повинні розташовуватися за межами горищ (відповідно до пункту 2.1.74 ПУЭ).

6.1. Світильники та інші освітлювальні пристрої за конструкцією та видом виконання повинні відповідати номінальній напрузі мережі, умовам навколишнього середовища і встановлюватися у місцях, зручних та безпечних для обслуговування за допомогою приставної драбини і т. ін. (відповідно до пунктів 6.5.1, 6.5.2 і 7.1.34 ПУЭ).

Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів згідно з пунктом 5.1.12 ППБ (НАПБ А.01.001-95), повинна бути не меншою ніж:

Інші види світильників повинні розміщатися на відстані не менше ніж 0,5 м від горючих матеріалів та предметів, а від горючих будівельних конструкцій - на відстані не менше ніж 0,2 м.

Вимогами пункту 5.1.29 ППБ забороняється застосовувати в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентні світильники з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів, та світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпака) або з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів.

6.2. У ванних кімнатах, душових, парильнях, роздягальнях при душових і парильнях, санітарних вузлах квартир, коморах корпуси світильників з лампами розжарювання і патрони повинні бути виконані з ізоляційного матеріалу. Не дозволяється в цих приміщеннях встановлювати штепсельні розетки та вимикачі. В приміщеннях, які використовуються лише як умивальні, встановлення вимикачів допускається (відповідно до пунктів 7.1.36, 7.1.37 і 7.1.39 ПУЭ).

6.3. Гвинтові струмопровідні гільзи патронів для ламп розжарювання, ДРЛ, ДРИ і натрієвих ламп в мережах з глухо заземленою нейтраллю повинні приєднуватись до нульового, а не фазного провідника. Ця вимога не поширюється на переносні електроприймачі і світильники (напільні, настінні), що не вимагають заземлення і занулення (такі прилади приєднуються втичним з'єднувачем).

Якщо патрон має неструмопровідну гвинтову гільзу, то нульовий робочий провідник може приєднуватись до любого контакту патрона (відповідно до пункту 6.5.4 ПУЭ).

6.4. З'єднання проводів усередині кронштейнів і труб, на яких утримується освітлювальна арматура, не дозволяється. Освітлювальну арматуру дозволяється підвішувати безпосередньо на живильних проводах за умови, якщо вони придатні для цього і виготовлені відповідно до спеціальних технічних умов (відповідно до пунктів від 6.5.8 до 6.5.11 ПУЭ).

6.5. Зарядження освітлювальної арматури загального освітлення приміщень повинно виконуватися з дотриманням таких вимог:

1) для зарядження необхідно застосовувати проводи з мідними жилами перерізом не менше ніж 0,5 мм кв. в приміщеннях і 1 мм кв. поза ними. При цьому ізоляція проводів повинна відповідати номінальній напрузі мережі (відповідно до пункту 6.5.12 ПУЭ);

2) для приєднання до мережі настільних, ручних або переносних світильників, а також світильників місцевого освітлення, що підвішуються на шнурах і проводах, необхідно застосовувати гнучкі шнури (проводи) з мідними жилами перерізом не менше ніж 0,35 мм кв. (відповідно до пункту 6.5.13 ПУЭ);

3) для зарядження стаціонарної освітлювальної арматури місцевого освітлення необхідно застосовувати гнучкі проводи з мідними жилами, що мають переріз не менше ніж 1 мм кв. для рухомих конструкцій і 0,5 мм кв. для нерухомих конструкцій (відповідно до пункту 6.5.14 ПУЭ).

6.6. Вимикачі та перемикачі переносних електроприймачів повинні, як правило, встановлюватись на самих електроприймачах або в електропроводці, що прокладена нерухомо. Виняток з цього становлять лише вимикачі спеціальної конструкції, які призначені для використання в рухомих конструкціях (відповідно до пункту 6.5.26 ПУЭ).

6.7. В двопровідних лініях чотирипровідних систем з заземленою нейтраллю однополюсні вимикачі необхідно встановлювати в колі фазного проводу (відповідно до пункту 6.5.27 ПУЭ).

6.8. Електричне освітлення льохів, приміщень для худоби, гаражів і т. ін. повинно облаштовуватися як для приміщень з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних щодо ураження електричним струмом з дотриманням вимог пункту 6.1.7 ПУЭ.

Стаціонарні світильники загального освітлення з лампами розжарювання повинні бути герметичні (мати захисний скляний ковпак, що унеможливлює доступ до лампи без застосування інструментів), встановлюватись на висоті не менше ніж 2,5 м від долівки, підведення до них відкритої електропроводки повинно виконуватися в металевих трубах. Застосування металевих тонкостінних труб у цьому випадку не дозволяється. Труби в з'єднаннях повинні мати ущільнення.

У випадку, якщо зазначеної висоти розташування стаціонарних світильників не можна дотримати, живлення повинно здійснюватись від знижувального трансформатора з нижчою напругою, що не перевищує 42 В. При цьому трансформатор повинен встановлюватись поза льохом, приміщенням для худоби, гаражем.

При улаштуванні освітлення за допомогою переносної лампи напругою 42 В і нижче світильник повинен мати захисне скло і захисну металеву сітку. Застосування переносних світильників напругою 220 В не дозволяється.

7.1. Для захисту людей від ураження електричним струмом при ушкодженні ізоляції згідно з пунктом 1.7.32 ПУЭ повинен бути застосований щонайменше один із таких захисних заходів: заземлення, занулення, захисне відключення, роздільний трансформатор, мала напруга, подвійна ізоляція, вирівнювання потенціалів.

7.2. Необхідність заземлення або занулення залежно від номінальної напруги електроустановки встановлені пунктом 1.7.33 ПУЭ, а саме:

1) при напрузі 380 В і вище змінного струму - в усіх випадках;

2) при напрузі вище ніж 42 В, але нижче ніж 380 В змінного струму - лише в приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних щодо ураження електричним струмом та зовнішнього встановлення електроустаткування.

При номінальній напрузі електроустаткування до 42 В змінного струму заземлення або занулення не вимагається.

При цьому класифікація приміщень відносно ураження електричним струмом визначається за пунктом 1.1.13 ПУЭ.

7.3. Згідно з пунктом 1.7.46 ПУЭ до частин, які підлягають заземленню або зануленню при напрузі, зазначеній в пункті 1.7.33 ПУЭ, належать:

1) корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників і т. ін.;

2) приводи електричних апаратів;

3) каркаси розподільчих щитів, щитів управління, щитків і шаф, а також знімні частини або частини, що відкриваються, якщо на них встановлено електроустаткування напругою вище ніж 42 В змінного струму;

4) металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві оболонки і броня контрольних і силових кабелів, металеві оболонки проводів, металеві рукави і труби електропроводки, лотки, короби, струни, троси і сталеві смуги, по яких закріплюються кабелі і проводи (крім струн, тросів і смуг, по яких прокладені кабелі з заземленою або зануленою металевою оболонкою або бронею), а також інші металеві конструкції, на яких встановлено електроустаткування;

5) металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів;

6) електроустаткування, що розміщується на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів.

7.4. Заземлення або занулення металевих корпусів світильників загального освітлення з лампами розжарювання та лампами ДРЛ, ДРИ, натрієвими і люмінесцентними лампами з пускорегулювальними апаратами, які вмонтовані усередину світильника, повинно відповідати вимогам пункту 6.1.20 ПУЭ, а саме:

1) якщо ввід у світильник виконується кабелем, захищеними проводами, незахищеними проводами в трубі, металорукаві або приховано без труб, то занулення виконується відгалуженням від нульового робочого проводу усередині світильника;

2) якщо ввід в світильник виконується відкритими незахищеними проводами, то занулення виконується гнучким ізольованим проводом, який приєднується до заземлювального гвинта корпуса світильника і до нульового робочого проводу найближчої до світильника коробки.

Вимоги пункту 7.4 також поширюються на підведення нульового захисного провідника до нульових захисних контактів двополюсних розеток в кухнях квартир, до захисних контактів яких від групового щитка повинен прокладатись самостійний нульовий захисний провідник.

7.5. Заземлення або занулення металевих корпусів світильників загального освітлення з лампами ДРЛ, ДРИ, натрієвими і люмінесцентними з винесеними пускорегулювальними апаратами допускається виконувати перемичкою між заземлювальним гвинтом заземленого (зануленого) пускорегулювального апарату і заземлювальним гвинтом світильника (відповідно до пункту 6.1.21 ПУЭ).

7.6. Заземлення або занулення корпусів світильників місцевого освітлення напругою вище ніж 42 В повинно виконуватись з дотриманням вимог пункту 6.1.23 ПУЭ, а саме:

1) якщо між кронштейном і корпусом світильника не існує надійного електричного з'єднання, то воно повинно бути виконано за допомогою спеціально призначеного для цього захисного провідника;

2) якщо заземлювальний провід приєднується не до корпуса світильника, а до металевої конструкції, на якій його встановлено, то між цією конструкцією, кронштейном і корпусом світильника повинно бути надійне електричне з'єднання.

7.7. Заземлення або занулення металевих корпусів переносних світильників напругою вище ніж 42 В необхідно виконувати за допомогою спеціальної жили гнучкого кабелю, котра одночасно не повинна служити для підведення робочого струму. Ця жила повинна приєднуватись самостійно до захисного контакту розетки (відповідно до пункту 6.1.24 ПУЭ).

7.8. В приміщеннях з підвісними стелями, що мають металеві конструкції і деталі, згідно з пунктом 7.1.56 ПУЭ, необхідно занулювати металеві корпуси світильників, що вмонтовані у підвісні стелі або встановлені за ними.

7.9. В приміщеннях, де занулення світильників не вимагається, металевий гак для підвішування світильників повинен бути ізольованим (відповідно до пункту 7.1.57 ПУЭ).

7.10. У ванних кімнатах житлових будинків, лазень і саун металеві корпуси ванн, а в душових піддони повинні бути з'єднані металевими провідниками з металевими трубами водопроводу (відповідно до пункту 7.1.55 ПУЭ).

7.11. При визначенні наявності занулення побутових електроприймачів в електричних мережах житлових будівель, що введені в експлуатацію до 1 січня 1998 року, необхідно також керуватися пунктами 7.1.58, 7.1.59 і 7.1.60 ПУЭ без урахування змін, внесених до них наказом Міністерства енергетики України від 20 лютого 1997 року за N 18.

Відповідно до пункту 7.1.58 допускалося, до освоєння промисловістю масового випуску переносних електроприймачів з заземленими металевими корпусами з трипровідними з'єднувальними шнурами і відповідними електроустановними виробами, не робити занулення металевих корпусів переносних побутових електроприймачів (електричні праски, чайники, плитки, кімнатні холодильники, пилососи, пральні та швейні машини і настільні засоби оргтехніки) у приміщеннях зі струмонепровідною підлогою і при наявності в цих приміщеннях відкритих металевих трубопроводів і радіаторів систем опалення.

Відповідно до пункту 7.1.59 обов'язковому зануленню підлягають лише корпуси стаціонарних електричних плит, кип'ятильників і т. ін., а також переносних побутових електричних приладів і машин потужністю більше ніж 1,3 кВт та металеві труби електропроводок. При цьому для занулення корпусів стаціонарних однофазних електричних плит, побутових кондиціонерів повітря, електрорушників і т. ін., а також переносних побутових приладів і машин потужністю понад 1,3 кВт вимагається прокладати від квартирного щитка окремий провідник з перерізом, що дорівнює перерізу фазного. Цей провідник необхідно приєднувати до нульового захисного провідника живильної мережі перед лічильником (з боку уводу), а при наявності загального відключального апарата - до цього апарата.

При наявності трифазної електроплити її занулення відповідно до пункту 7.1.60 (в редакції до внесення змін) виконується самостійним провідником, починаючи від групового щитка (розподільчого пункту).

В електричних мережах житлових будівель, що введені в експлуатацію з 1 січня 1998 року, занулення повинно виконуватись з урахуванням змін до пункту 7.1.60 ПУЭ, внесених наказом Міністерства енергетики України від 20 лютого 1997 року за N 18, згідно з яким в приміщеннях житлових будинків зануленню підлягають металеві корпуси стаціонарних і пересувних електроприймачів, що належать до приладів класу захисту I за ДСТУ 3135.0-95. При цьому нульові захисні провідники, призначені для занулення металевих корпусів, повинні прокладатись від групових щитків (розподільчих пунктів).

Для житлових будівель, що введені в експлуатацію з 1 січня 1998 року, дія пунктів 7.1.58 і 7.1.59 згаданим наказом припинена, а самі ці пункти вилучені з чинних ПУЭ.

1. Схема електричних мереж зображується на планах окремих будівель, поверхів будівель, споруд. При цьому архітектурно-будівельна частина будівлі, поверху, споруди показується в спрощеному вигляді без дотримання масштабу.

2. На плани наносяться місця розташування щитків, світильників, вимикачів, розеток і т. ін., та місця прокладання електропроводок.

3. Кількість проводів електропроводки показується шляхом використання насічок, число яких відповідає числу проводів. На ділянках з двома проводами електропроводки насічки не проставляються.

4. Зображення електричних мереж на планах окремих будівель чи споруд виконується в одну лінію і одночасно править за їх однолінійну схему.

5. При виконанні схем електричних мереж будівель або інших споруд рекомендується застосовувати такі умовні позначення:

6. На плані зображуються загальні контури приміщення з розташуванням вікон і дверей, вказується назва приміщення, висота розташування світильників і їх потужність, марка та переріз проводів, застосованих для електропроводки та інші відомості, що характеризують електромережу. Приклад схеми внутрішніх електричних мереж приміщення показано на мал. 1.

Мал. 1. Приклад схеми внутрішніх електропроводок приміщення (Коментар: Зображення електричної схеми має графічний характер, не наводиться.)

У разі, якщо окремі приміщення або споруди мають свої розподільчі щитки, необхідно складати їх загальну схему живлення. Приклад схеми живлення окремих щитків показано на мал. 2.

Мал. 2. Приклад схеми живлення окремих щитків

(Коментар: Зображення електричної схеми має графічний характер, не наводиться.)

7. Схеми електричних мереж підписуються виконавцем і погоджуються з енергопостачальною компанією. В подальшому схема розглядається як проект.