Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ каолінів

У разі складного залягання покладу каоліну слід надавати карти ізоліній відміток покрівлі і підошви корисної копалини і планів ізопотужностей (ізопахіт) каолінів і розкривних порід.

Приповерхневі частини родовища слід вивчати з детальністю, яка дає змогу встановити потужність і склад розкривних порід, розташування виходів покладів корисних копалин на денну поверхню, покрівлю покладу каолінів і контури розмивів. Для цього, окрім вивчення природних відслонень, слід використовувати канави, розчистки, шурфи і свердловини, а також наземні методи геофізичних досліджень.

11.5. Розвідку родовищ каолінів на глибину слід проводити свердловинами та іншими гірничими виробками. Розвідувальні гірничі виробки слід використовувати для контролю даних буріння свердловин, визначення дійсної густини породи і відбору крупнооб'ємних промислових та напівпромислових технологічних проб.

Розвідувальні виробки (свердловини, шурфи) проходять на всю потужність продуктивного покладу або до прийнятого в технічному завданні рівня розробки родовища.

На родовищах первинних каолінів за рідкою сіткою опорних свердловин або в опорних профілях слід вивчити материнські породи для визначення їхнього впливу на якість сировини. Свердловини опорної мережі необхідно бурити на всю потужність дресви із заглибленням на 1-2 м у вивітрені материнські породи.

У разі похилого або крутого падіння і великої потужності корисної товщі глибину буріння, кути нахилу й відстань між свердловинами належить вибирати таким чином, щоб забезпечити отримання суцільного "перекритого" розрізу в площині розвідувального розрізу.

Розташування розвідувальних виробок, їх види і співвідношення слід визначати з урахуванням геологічних особливостей родовищ каолінів, умов залягання корисної копалини, внутрішньої будови, розмірів і характеру розташування покладів каолінів, ступеня мінливості їх потужності, речовинного складу і якості, а також способу розробки, що передбачається.

Раціональну сітку розвідувальних виробок для кожного родовища слід обґрунтовувати на підставі детального аналізу всіх геологорозвідувальних матеріалів попередніх років та даними розробки цього або подібних родовищ.

Наведені в табл. 2 статистичні дані щодо щільності мережі розвідувальних виробок, які застосовувались під час розвідки родовищ каолінів, слід використовувати як довідкові матеріали тільки під час проектування та на перших етапах робіт. Вони не можуть використовуватись для обґрунтування категорії розвіданості або геологічної вивченості запасів розвіданого родовища.

Таблиця 2. Відомості щодо щільності мережі розвідувальних виробок, що застосовувались під час розвідки родовищ каолінів:

Під час розвідки дрібних і дуже дрібних родовищ каолінів кількість розвідувальних перетинів має бути не менше трьох, які розташовані не в одній лінії.

У разі складного рельєфу денної поверхні і покрівлі корисної копалини для деталізації їхнього положення, оконтурювання давніх розмивів і встановлення потужності та складу розкривних порід слід проходити додаткові виробки.

11.6. На ділянках і горизонтах першочергового освоєння слід проводити простеження і визначення контурів покладів каолінів за мережею свердловин або гірничих виробок достатньої щільності, проводити напівпромислові й промислові технологічні дослідження, детальне вивчення гірничо-геологічних умов залягання корисних копалин, гірничо-технічних і екологічних умов їх розроблення. Балансові запаси на таких ділянках родовищ належить розвідувати за промисловими категоріями найбільш детально. Так, на родовищах 1-ї та 2-ї груп слід розвідувати за ступенем геологічного і техніко-економічного вивчення відповідно до класу 111 (за категоріями А + В та В відповідно), а на родовищах 3-ї групи слід проводити на одному-двох профілях більш детальне вивчення корисної копалини розвідувальними виробками.

У разі, якщо ділянки першочергового відпрацювання не характерні для всього родовища за особливостями його геологічної будови, якістю корисних копалин або гірничо-геологічними умовами, належить детально вивчити інші ділянки цього самого родовища, які б відповідали цим вимогам.

Одержану на детально вивчених ділянках родовища інформацію слід використовувати для оцінки достовірності підрахункових параметрів, які застосовують для підрахунку запасів інших ділянок цього родовища.

11.7. Застосованою технологією буріння належить забезпечувати лінійний вихід керна по корисній копалині - не менше 80% у кожному рейсі. Під час розвідки каолінів буріння свердловин проводити діаметром 112-132 мм.

Достовірність визначення виходу керна необхідно систематично контролювати. У разі, якщо корисна товща представлена декількома шарами різного складу, варто визначати вихід керна окремо для кожного шару.

11.8. Для літологічного розчленування розрізу, оконтурювання площ розповсюдження каолінів, установлення їх потужності, умов залягання, рельєфу поверхні корисної товщі, вивчення будови порід розкриття, виявлення тектонічних порушень та радіаційно-гігієнічної оцінки порід слід використовувати геофізичні методи розвідки.

Раціональний комплекс геофізичних досліджень належить установлювати виходячи з конкретних геологічних особливостей родовища. Достовірність геофізичних даних слід підтверджувати свердловинами або гірничими виробками.

11.9. Усі розвідувальні, а також експлуатаційні виробки і відслонення належить документувати.

Під час документації каолінів особливу увагу слід надавати визначенню і опису порід з указанням їхніх літологічних різновидів, кольору, фізичного стану, а для первинних каолінів - також текстури і структури, з установленням петрографічних різновидів материнських порід.

Шаруваті товщі порід належить поділяти на шари і пачки, які відрізняються за якістю, літологічним складом, фізико-механічними властивостями. Під час документації слід відзначати всі зміни в породах корисної товщі, некондиційні прошарки, розвинуті всередині корисної товщі.

Особливо детально слід описувати ознаки, які впливають на якість і оцінку каолінів як сировини для наміченої галузі їхнього застосування.

Польову геологічну документацію належить контролювати і уточнювати за результатами хімічного, мінералого-петрографічного, електронно-мікроскопічного, рентгенівського, термічного й інших методів лабораторного вивчення порід. Найбільше детально вивчаються мінеральні форми розміщення шкідливих домішок (заліза, титану, інших), їхнє взаємовідношення з каолінітом та іншими мінералами; форма і розміри частинок каолініту, ступінь їхньої кристалізованості.

Діючі кар'єри належить детально задокументувати й опробувати. Результати документації слід співставляти з даними геолорозвідувальних робіт, на базі яких проводилось проектування кар'єру.

Повноту і якість первинної геологічної документації свердловин і гірничих виробок, співставлення її з натурою, відповідність зведених геологічних матеріалів первинній документації слід систематично контролювати компетентними комісіями за участю замовників геологорозвідувальних робіт в установленому порядку. Результати перевірки і контролю належить оформляти відповідними актами, підписаними членами комісії.

11.10. Усі розвідувальні та експлуатаційні виробки, а також відслонення, які розкривають каоліни та за якими проводять визначення контурів покладів, належить опробувати. Спосіб опробування, перетин борозни і довжина інтервалів опробування, початкова маса проб, відстані між ними визначаються з урахуванням літологічних різновидів, морфології і внутрішньої будови, характеру геологічних границь, ступеня мінливості корисної копалини і розподілу окремих різновидів і типів каолінів, а також характером досліджень, на які вони відбираються.

Проби належить відбирати пошарово, роздільно за літологічними різновидами каолінів, а при значних потужностях однорідних за літологічним складом різновидів каолінів - секційно. Під час вибору оптимальних інтервалів опробування слід враховувати встановлені кондиціями потужності тіл корисних копалин і некондиційних прошарків. Мінімальна довжина проби визначається вимогами кондицій до мінімальної потужності найтоншого прошарку. Для первинних каолінів при встановленій необхідності селективного видобутку каоліну-сирцю інтервали опробування (довжина секції) слід приймати рівними 1-3 м, а для вторинних каолінів - 0,5-1,0 м; при однорідній будові корисної товщі й якості сировини та при валовому відпрацюванні корисної копалини довжина секції може бути рівною половині висоти видобувного уступу.

Під час вивчення корисної товщі належить опробувати всю товщу, у тому числі і некондиційні прошарки. У разі неможливості селективного відпрацювання вони включаються до складу секційних або пошарових проб.

На родовищах первинних каолінів у розвідувальних виробках слід відбирати проби для напівкількісних спектральних аналізів з метою визначення вмісту рідкісноземельних та рідкіснометальних мінералів. Опробування належить проводити у межах повних перетинів каолінів, яких має бути не менше трьох.

У свердловинах опробуються безперервно всі розкриті виробками різновиди каолінів. Відбір проб із розвідувальних свердловин слід проводити після очищення керна від забруднювальної "сорочки". Інтервали з різним виходом керна опробуються роздільно. До проб відбирається весь матеріал, отриманий під час буріння, що надалі скорочується до необхідної під час дослідження маси. Частину матеріалу від скорочення слід залишати як дублікат проби.

Відбір проб у гірничих виробках слід проводити борозною перетином 5х10 см або більше на всю потужність розкритої корисної товщі.

Обробку рядових проб каолінів належить проводити шляхом їхнього сушіння і дезінтеграції при умові збереження природного зернового складу і виключенні можливості забруднення барвними оксидами.

Подрібнювати належить тільки ті проби, які відібрані для хімічних аналізів. Їхню обробку і скорочення проб слід проводити за схемами, розробленими для кожного родовища. Вірність прийнятої схеми обробки проб і розмір коефіцієнта К повинні бути підтверджені перевіреними даними аналогічних родовищ або за даними експериментальних робіт. Як правило, для родовищ каолінів коефіцієнт К становить від 0,05 до 0,1.

11.11. Вивчення якості і складу каолінів слід проводити комплексно, виходячи з напряму промислового використання порід, що намічається. Одночасно на представницькому обсязі опробування слід установити всі можливі напрями використання сировини як у природному, так і у збагаченому стані. Для первинних каолінів найважливішими напрямами застосування є використання їх у паперовій промисловості та для виробництва тонкої кераміки, тому першочергово слід вивчати склад і якість первинних каолінів саме для цих галузей використання.

11.11.1. У відібраних пробах вивчається хімічний і мінеральний склад каолінів, пластичність, вміст тонкодисперсних включень, проводяться керамічні випробування. З метою встановлення придатності каоліну для тих галузей застосування, де він застосовується у збагаченому вигляді (головним чином у паперовій промисловості та для виробництва тонкої кераміки), ці випробування належить проводити на відмученому каоліні. Його слід виділяти із матеріалу проб на ситах NN 0056 або 0063; при цьому належить встановлювати його вихід.

Дослідження з метою визначення застосування каоліну для виробництва вогнетривів та виробництва будівельної кераміки необхідно проводити на природному каоліні (сирці).

Слід вивчати також склад і властивості піщаної складової (пісок-відсів) каолінів, який залишається після виділення із матеріалу проб відмученого каоліну для визначення його придатності (у природному стані чи після додаткової переробки) як фільтрувального, формувального, будівельного піску та для виробництва скла, для одержання кварцового або польовошпатового концентрату тощо.

Хімічний склад каолінів необхідно визначати на основі аналізів проб хімічними, спектральними й іншими методами, затвердженими державними стандартами, технічними умовами окремих родовищ тощо. Мінеральний склад слід вивчати за даними мінералого-петрографічного, фізичного, хімічного й інших видів аналізів. Зерновий склад каоліну-сирцю слід визначати головним чином на родовищах, збагачення каоліну яких не передбачається. На інших родовищах роздільно належить визначати зерновий склад каолінової і піщаної фракцій.

Керамічні властивості каолінів необхідно вивчати для визначення їхньої придатності для виробництва вогнетривів та виробництва керамічних виробів усіх видів.

У пісках-відсівах групових проб, що характеризують типові різновиди первинних каолінів (за даними 3-4 проб з кожного різновиду), слід провести шліховий аналіз (особливо якщо родовище розташоване у районі розвитку титанових, рідкоземельних або рідкіснометальних розсипних родовищ кори вивітрювання). У разі підвищеного вмісту ільменіту, циркону, монациту або ксенотиму, танталу, берилію, літію, рубідію й інших мінералів, які можуть мати промислове значення, належить проводити аналіз такої кількості групових або рядових проб, яка достатня для встановлення вмісту цих мінералів у цілому по покладу.

11.11.5. Для комплексної оцінки каолінів слід додатково вивчити матеріал рядових і групових проб, які відбираються із 15-20% виробок, рівномірно характеризують поклад по площі розвідки.

Якщо каоліни передбачені для збагачення, виконується додаткове вивчення каоліну-сирцю групових проб у відповідності з підпунктом 11.11.4. Додаткові дослідження каолінів, які передбачаються для використання у природному стані, належить виконувати у відповідності до підпункту 11.11.2 на відмученому каоліні рядових проб.

Технічним завданням замовників геологорозвідувальних робіт можуть бути встановлені додаткові види опробування та аналітичних робіт.

11.12. Якість аналітичних робіт (визначення хімічного складу, білизни, вихід каоліну) необхідно систематично перевіряти відповідно до нормативних документів, затверджених в установленому порядку.

Геологічний контроль аналізів проб (внутрішній, зовнішній і арбітражний) слід здійснювати геологічним персоналом і робити незалежно від лабораторного контролю.

Внутрішній контроль належить робити для визначення величини випадкових похибок і здійснювати шляхом аналізу зашифрованих дублікатів аналітичних проб у тій же лабораторії, що виконувала основні аналізи.

Зовнішній контроль слід проводити для оцінки величини систематичних розбіжностей між результатами, отриманими в основній та у контролюючій лабораторіях, затверджених спеціально уповноваженим відомством, що проводить геологорозвідувальні роботи. На зовнішній контроль слід направляти дублікати проб, які пройшли внутрішній контроль.

Проби, що направляються на внутрішній і зовнішній контроль, повинні характеризувати всі різновиди корисної копалини.

Обсяг внутрішнього і зовнішнього контролю повинен забезпечити представництво вибірки з кожного різновиду каолінів і кожного періоду розвідки.

Під час виділення класів належить враховувати вимоги кондицій для підрахунку запасів і вимоги державних стандартів або технічних умов окремих родовищ. У разі значної кількості проаналізованих проб (2000 і більше у рік) на контрольні аналізи слід направляти 5% від їхньої загальної кількості, у разі меншого числа проб з кожного виділеного класу вмісту належить виконати не менше 30 контрольних аналізів за контрольний період. На внутрішній контроль слід направляти всі проби, що показали аномально високі вмісти проаналізованих компонентів.

Оброблення результатів зовнішнього і внутрішнього контролю з кожного різновиду каоліну слід проводити за період (квартал, півріччя, рік), для яких число контрольних аналізів є статистично достатнім для одержання надійних висновків. У разі виконання основних аналізів різними лабораторіями оброблення результатів здійснюється роздільно.

Арбітражний контроль слід проводити тільки у разі виявлення за даними зовнішнього контролю систематичних розбіжностей між результатами аналізів основної і контролюючої лабораторій, які впливають на достовірність оконтурювання тіл або покладів корисної копалини і виділених промислових (технологічних) типів, що призводить до необхідності введення поправочних коефіцієнтів. Цей контроль слід виконувати у лабораторії, затвердженій спеціально уповноваженим відомством, що проводить геологорозвідувальні роботи. На арбітражний контроль слід направляти дублікати рядових проб, з яких є результати зовнішнього контролю.

Контролю підлягають 30-40 проб кожного різновиду каоліну, за якими виявлені систематичні розбіжності.

У разі підтвердження арбітражним аналізом систематичних розбіжностей слід з'ясувати їхні причини, розробити заходи щодо їхнього усунення, а також вирішити питання про необхідність повторного аналізу всіх проб даного різновиду каоліну і періоду роботи основної лабораторії або введення в результати основних аналізів відповідного поправочного коефіцієнта. Без проведення арбітражного аналізу введення поправочного коефіцієнта не допускається.

11.13. Гранулометричний склад каолінів кожного літологічного різновиду вивчається в декількох виробках, рівномірно розташованих на площі родовища. Якість визначень належить систематично контролювати. Для уникнення можливих помилок під час розсіву сировини на фракції за рахунок невірного визначення розміру сита, неповноти розсіву і таке інше, слід проводить контрольний розсів деякої кількості зашифрованих проб (5-10% від усіх проб) у тій же лабораторії. Для цього матеріал першого розсіву необхідно об'єднати знову, перемішати і провести повторний розсів.

11.14. На родовищах, незбагачені каоліни яких передбачаються для виробництва всіх видів керамічних виробів або вогнетривів, всі рядові проби належить піддавати скороченим керамічним випробуванням. У каолінах, які передбачаються для використання у вогнетривкій промисловості, визначається вогнетривкість і водопоглинання, повне водоутримання, повітряна усадка, середня густина зразків, обпалених при контрольній температурі. У каолінах, придатних для виробництва керамічних виробів, визначаються також дисперсність, пластичність, механічна міцність у повітряно-сухому стані, температура спікання.

11.15. Повні керамічні випробування проводяться по пробах, відібраних із кожного літологічного різновиду у декількох виробках (не менше 3-х), рівномірно розташованих по площі родовища (ділянки). При цьому слід визначити повне водоутримання, коефіцієнт чутливості до сушіння, повітряну усадку, пластичність і зв'язність. Для вогнетривкої сировини належить готувати пробні керамічні маси, визначати температуру спікання, проводити при різних температурах випал зразків, вироблених пластичним або напівсухим методом формування. На випалених зразках слід визначати водопоглинання, повну усадку, границі міцності на стиск і вигин. Необхідно описувати зовнішній вигляд сирцю і випалених виробів, приблизно визначити марку, сорт виробів.

Контроль якості керамічних випробувань слід проводити співставленням результатів випробувань різних зразків однієї і тієї ж проби, а також за даними аналізу й ув'язки окремих показників фізико-механічних властивостей. У разі встановлення різких розходжень за результатами випробувань і неув'язки показників слід провести випробування другої проби, взятої в тій же точці.

За результатами вивчення хімічного, мінерального і зернового складу, а також керамічних випробувань каолінів слід виділяти їхні природні різновиди і попередньо намічати промислові (технологічні) типи і сорти. Остаточно промислові типи, сорти і марки каолінів визначаються за результатами технологічних випробувань.

11.16. Технологічні дослідження каолінів належить проводити з метою уточнення їх промислових (технологічних) типів і сортів, вибору найбільш доцільної схеми перероблення та визначення техніко-економічних показників виробництва.

Проведення технологічних досліджень слід проводити за програмою, розробленою організацією, що робить технологічні дослідження разом із геологорозвідувальною організацією. Технологічні дослідження каолінів належить проводити в лабораторних і напівпромислових або промислових умовах. У разі наявності досвіду переробки аналогічної сировини у промислових умовах допускається використання аналогії, підтвердженої результатами лабораторних досліджень.

Для нових типів каолінів, досвід переробки яких відсутній у промислових умовах, і для каолінів, передбачених для використання в нових галузях застосування, технологічні випробування проводяться за спеціальними програмами, розробленими і погодженими відповідними організаціями і органами.

Напрям, характер і обсяг технологічних досліджень встановлюються програмою, розробленою геологорозвідувальною організацією і організацією, що проводить технологічне вивчення каолінів.

Технологічні проби мають бути представницькими, тобто відповідати за хімічним, мінеральним і гранулометричним складом, фізичними та іншими властивостями середньому складу каоліну даного промислового (технологічного) типу або усього родовища (ділянки) у разі, якщо всі каоліни передбачається переробляти разом для однієї галузі застосування.

Під час відбору проб належить враховувати мінливість якості каолінів за простяганням і на глибину з тим, щоб забезпечити повноту характеристики технологічних властивостей каолінів на всій площі їхнього поширення з урахуванням такої мінливості. У разі необхідності слід проводити геолого-технологічне картування.

Розподіл порід на промислові (технологічні) типи слід обґрунтувати хімічними, фізико-механічними, гранулометричними, мінералогічними і лабораторними технологічними дослідженнями всіх виявлених на родовищі природних різновидів порід.

В лабораторних умовах технологічні дослідження слід проводити на пробах, відібраних із виділених різновидів, які мають самостійне значення у співвідношенні, яке відповідає середньому складу промислових (технологічних) типів. Належить давати комплексну оцінку сировини. У разі, якщо каолін передбачається використовувати у збагаченому вигляді, слід установити можливість використання відходів збагачення у якості скляних, формувальних і будівельних пісків (після додаткової переробки або без неї), а також можливість одержання із них кварцового і польовошпатового концентратів, а іноді - й інших продуктів виробництва.

Технологічні схеми перероблення всіх виділених промислових (технологічних) типів сировини й основні технологічні параметри їхньої переробки належить встановлювати за результатами лабораторних технологічних досліджень. Для кожного типу сировини слід визначити основні показники, що передбачаються сферою їхнього застосування, які регламентуються стандартами і технічними умовами. За результатами лабораторних випробувань належить визначити схеми збагачення каоліну (якщо вони передбачаються), встановити відходи збагачення. Відходи збагачення каолінів та одержані з них кварцовий і польовошпатовий концентрати слід оцінити відповідно до вимог державних стандартів та технічних умов. Визначаються галузі можливого їхнього використання і технологічні параметри переробки (якщо у природному стані вони не можуть бути використані).

Результати лабораторних та технологічних досліджень належить перевіряти у напівпромислових або промислових умовах. Перевірці й уточненню підлягає технологічна схема підготовки мінеральної сировини, збагачення каоліну і виробництва товарної продукції, що визначена як оптимальна, та відповідність якості виготовленої продукції діючим державним стандартам та технічним умовам.

У результаті досліджень технологічні властивості каолінів належить вивчити з детальністю, що забезпечує одержання вихідних даних, достатніх для проектування технологічної схеми їхньої переробки з коплексним видобуванням супутніх компонентів, що мають промислове значення (кварц, польовий шпат та інші мінерали).

11.17. Каолінам слід надати радіаційно-гігієнічну оцінку. У разі встановлення підвищеної радіоактивності порід необхідно зробити їхній розподіл на класи за концентрацією радіонуклідів.

11.18. Визначення середньої густини необхідно проводити для кожного типу каолінів, наявних на родовищі. Вибір методу визначення середньої густини слід проводити з урахуванням особливостей порід, які досліджуються. Середню густину каолінів визначають лабораторним способом, якщо величина її використовується для характеристики фізико-механічних властивостей корисної копалини, і шляхом виїмки цілику, коли потрібно привести запаси каолінів в одиниці маси. Розміри ціликів залежать від будови корисної товщі і коливаються від 1 до 3 куб.м.

11.19. Визначення природної вологості обов'язкове для всіх різновидів порід корисної товщі, її слід проводити одночасно з визначенням середньої густини на тому ж матеріалі.

Вологість каолінів слід визначати не тільки для різних типів каоліну, але й для окремих ділянок і горизонтів родовища. Проби, за якими вивчаються середня густина і вологість, належить охарактеризувати мінералогічно, хімічно і гранулометрично.

11.20. Гідрогеологічними дослідженнями вивчаються основні водоносні горизонти, які беруть участь в обводненні гірничих виробок родовища, при цьому слід виявити найбільш обводнені ділянки і зони. Щодо кожного водоносного горизонту слід установити параметри (потужність, літологічний склад, типи колекторів, умови живлення, положення горизонтів підземних вод, зв'язок з іншими водоносними горизонтами та поверхневими водотоками, ін.), які необхідні для розрахунку водоприпливів у гірничі виробки та проектування водознижувальних і дренажних заходів. Належить вивчити хімічний склад і бактеріологічний стан вод, які беруть участь в обводненні родовища, їх агресивність у відношенні до бетону, металу і полімерів, вміст у них корисних компонентів і шкідливих домішок, оцінити можливості використання цих вод для водопостачання, а також вплив дренажу на діючі в районі родовища водозабори і довкілля.

У відкритих гірничих виробках слід надійно розрахувати можливий водоприплив у кар'єр, надати рекомендації щодо використання кар'єрних вод, надати рекомендації щодо запобігання виникненню небезпечних геологічних процесів, пов'язаних з дією підземних вод (зсувів, пливунів, суфозії, ін.).

За результатами гідрогеологічних і інженерно-геологічних робіт слід обґрунтувати рішення щодо способу осушення та розробки родовища.

11.21. Інженерно-геологічними дослідженнями належить встановити фізико-механічні властивості каолінів, розкривних і підстилкових порід, які визначають характеристику їх міцності в природному та водонасиченому стані; вивчити літологічний і мінеральний склад порід, їх тріщинуватість, шаруватість і сланцюватість; вивчити карстові явища, з'ясувати можливість виникнення фізико-геологічних явищ, що ускладнюють розроблення родовища, а також дати орієнтовну оцінку шкідливого впливу гірничодобувних робіт на довкілля і передбачити рішення щодо компенсації невідворотної шкоди. За результатами інженерно-геологічних досліджень слід надати матеріали прогнозної оцінки стійкості гірничих виробок.

Найбільш детально слід вивчити фізико-механічні властивості порід, що визначають стійкість бортів кар'єрів, і вплив складу порід на здоров'я людини. Обсяги і методика цих досліджень визначаються конкретними геологічними і гірничо-геологічними особливостями родовища.

Детально належить вивчити властивості порід та геологічного середовища, які визначають вплив розробки родовища на довкілля.

Гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-геологічні й інші умови родовища належить вивчати з детальністю, яка забезпечить одержання вихідних даних, необхідних для опрацювання проекту розробки родовища (ділянки). Слід дати оцінку можливих джерел питного і технічного водопостачання, які б забезпечили потребу майбутнього підприємства з видобутку корисної копалини і перероблення мінеральної сировини.

Для характеристики площі, яка розвідується, слід використовувати дані щодо ступеня обводнення та інженерно-геологічних умов родовищ, які містяться у даному районі, розробляються і розташовуються в аналогічних гідрогеологічних і інженерно-геологічних умовах.

11.22. У районах нових родовищ слід з'ясувати місце розташування площ з відсутністю покладів корисних копалин, де можуть бути розміщені об'єкти виробничого й житлово-громадського призначення, відвали пустих порід; дати рекомендації з розроблення заходів щодо охорони надр, запобігання забрудненню довкілля і рекультивації землі. Для вирішення питань, пов'язаних з рекультивацією землі, належить визначити потужність ґрунтового покриву, порід розкриття, навести дані агрохімічних досліджень, дані щодо токсичності порід розкриття і можливості утворення на них рослинного покриву.

11.23. Інші корисні копалини, що утворюють у містких і перекривальних породах самостійні поклади (корисні копалини, що спільно залягають), повинні бути вивчені до ступеня, що дозволяє визначити їхню промислову цінність і галузі можливого використання.

12.1. Підрахунок запасів каолінів належить проводити у відповідності до вимог Класифікації у межах ділянок надр, наданих у користування відповідно до законодавства.

Запаси слід підраховувати за результатами геологорозвідувальних робіт або експлуатації родовищ каолінів у контурі кар'єру, обґрунтованого ТЕО кондицій. Запаси, що відносяться до різних груп і класів за рівнем їхнього промислового значення, ступенем техніко-економічного і геологічного вивчення, слід підраховувати окремо. Окремо належить підраховувати також запаси різних промислових (технологічних) типів, сортів і марок.

12.2. Визначення кількості запасів каолінів здійснюють прямим підрахунком за даними опробування і лабораторних робіт, відповідно до параметрів постійних кондицій у межах промислових контурів покладу корисної копалини, які слід визначати за даними геологічної документації та опробування гірничих виробок. Визначення кількості запасів як різниці між запасами підрахункового блоку і його складової частини не допускається.

12.3. Оцінка якості каолінів здійснюється окремо за напрямами використання відповідно до граничних натуральних показників якості і технологічних властивостей мінеральної сировини, які встановлюються кондиціями на пробу, інтервал, перетин або підрахунковий блок. Кондиції щодо якості мінеральної сировини враховують вимоги діючих нормативних документів (державних стандартів і технічних умов), технічних завдань користувачів надр, а також якісні показники мінеральної сировини, на якій проводились технологічні випробування.

12.4. Визначення контурів покладів корисної копалини слід проводити згідно з кондиціями, послідовно: у розвідувальних перетинах за якістю і потужністю корисної копалини, потім - у площинах розвідувальних розрізів і далі - у площині продуктивного покладу.

12.5. Визначення контурів запасів у площинах розвідувальних розрізів та в площині покладу належить проводити шляхом об'єднання кондиційних інтервалів у суміжних перетинах та екстраполяції продуктивного об'єму за межі розвідувальних перетинів на обґрунтовану відстань.

12.6. Ширину зони екстраполяції у кожному конкретному випадку для всіх категорій запасів належить обґрунтовувати фактичними даними. Не допускається екстраполяція запасів високих категорій у напрямку зон тектонічних порушень, підвищеної тріщинуватості, зменшення потужності порід, виклинювання і розщеплення пластів, погіршення якості корисної копалини або зміни гірничо-геологічних умов розробки родовища (ділянки).

12.7. Відповідно до ступеня геологічного вивчення слід підраховувати розвідані та попередньо розвідані запаси.

Запаси категорії А підраховують на розвідуваних родовищах 1-ї групи в межах розвідувальних виробок та дослідно-промислової розробки, а також у блоках деталізації. На родовищах 2-ї групи запаси категорії А підраховують у результаті гірничо-експлуатаційних робіт. У межах підрахунку запасів категорії А належить за достатньою кількістю продуктивних перетинів надійно визначати потужності покладів каолінів, якість корисної копалини, промислові типи, сорти, марки, внутрішні некондиційні прошарки з детальністю, яка забезпечує тільки один варіант ув'язки розвідувальних даних. У межах підрахованих запасів встановлюються промислові (технологічні) типи каолінів і їхнє співвідношення.

Запаси категорії В підраховують на родовищах 1-ї і 2-ї груп у контурах розвідувальних виробок, дослідно-промислової розробки, у блоках деталізації, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції, ширина якої за падінням і простяганням корисної копалини не повинна перевищувати відстані між виробками, прийнятої для запасів категорії В.

У межах запасів категорії В просторове положення природних різновидів порід, тектонічних порушень належить вивчати до ступеня, що допускає можливість тільки таких варіантів визначення контурів запасів, що істотно не відрізняються уявленнями про умови залягання корисних копалин і будову родовища (ділянки). Просторове положення технологічних типів каоліну, сорти і марки, внутрішні некондиційні прошарки слід вивчати до ступеня, що допускає декілька варіантів ув'язки, але при цьому істотно не відрізняється уявленнями щодо умов їхнього залягання і будови родовища. Співвідношення каолінів різних марок і сортів у межах виділених технологічних типів, внутрішні некондиційні ділянки у разі неможливості геометризації враховуються статистично.

У межах підрахункових блоків запасів категорій А і В належить створювати внутрішній контур, який спирається не менше, як на три продуктивних перетини, що розташовані не в одній площині.

12.8. На комплексних родовищах підрахунку запасів підлягають як запаси основної корисної копалини - каолінів, так і запаси корисних копалин, що спільно залягають, і супутніх корисних копалин, а також відходи гірничого виробництва. Підрахунок запасів корисних копалин, що спільно залягають, та супутніх корисних копалин на родовищах каолінів слід проводити окремо, у встановленому порядку.

12.9. На розвіданих родовищах відповідно до Класифікації належить підраховувати та обліковувати як загальні запаси корисної копалини, що містяться на місці залягання, так і балансові. Балансові запаси каолінів, що враховують втрати і розубожування під час видобутку мінеральної сировини, підраховують з урахуванням раціональної системи розробки родовищ, яка ґрунтується на поваріантних техніко-економічних розрахунках. Окремо слід підраховувати балансові запаси, що належать до різних категорій і класів за рівнем їх геологічного й техніко-економічного вивчення. Запаси обчислюють окремо для кожного напряму промислового використання каолінів та за виділеними кондиціями. Запаси, які розміщені вище або нижче рівня підземних вод, також підраховують окремо.

12.10. На родовищах, які розробляються, слід підраховувати окремо розкриті, підготовлені й готові до виймання, а також ті, що містяться в охоронних ціликах гірничо-капітальних і гірничо-підготовлювальних виробках, балансові запаси корисних копалин з розподілом їх за категоріями і класами у відповідності до ступеня вивченості.

12.11. Позабалансові запаси каолінів підраховують і обліковують у разі, якщо є можливість їх супутнього видобутку, складування і зберігання для майбутнього використання або зберігання в надрах для наступного видобутку. У разі підрахунку позабалансових запасів належить проводити їх розподіл у залежності від причини віднесення їх до позабалансових (економічних, технологічних, гідрогеологічних, гірничо-технічних тощо).

12.12. Загальні запаси каолінів в геологічних межах розповсюдження продуктивної товщі можуть не підраховуватись, крім випадків, коли за межами підрахунку залишаються ділянки каолінів, що не придатні для самостійної розробки.

12.13. На родовищах каолінів належить проводити оцінку перспективних ресурсів (код класу 333).

12.14. У разі підрахунку запасів на родовищах, що мають аналоги, які розробляються, слід ураховувати фактичні дані з морфології, умов залягання, потужності й якості окремих різновидів каолінів, які одержані під час розробки. Належить порівняти дані розвідки і розробки: за запасами, підрахунковими параметрами, якістю виділених різновидів каолінів та уявленнями про геологічну будову родовища. У матеріалах порівняння слід наводити контури затверджених і погашених запасів, площі приросту, дані про погашені запаси (у тому числі видобуті), а також про запаси, які обліковуються у Державному балансі запасів (у тому числі - про залишки запасів, які затверджені ДКЗ України, УТКЗ або ДКЗ СРСР), і складати таблиці руху запасів покладів і родовища у цілому. Результати порівняння слід ілюструвати графікою, що свідчить про зміни уявлень про умови залягання і внутрішню будову родовища.

При аналізі результатів порівняння необхідно оцінити достовірність даних експлуатації, установити зміни окремих підрахункових параметрів запасів (площі підрахунку, потужності покладу й окремих різновидів порід, якісних показників та ін.), розглянути відповідність прийнятої методики розвідки і підрахунку запасів особливостям геологічної будови родовища й її вплив на достовірність визначення якості сировини та окремих підрахункових параметрів.

Якщо видобувними роботами не підтверджена якість або кількість запасів корисної копалини, порівняння даних розвідки і розробки, а також аналіз причин розбіжності належить узгоджувати з організаціями, які розвідували, підраховували запаси і розробляли родовище.

12.15. Підрахунок і облік запасів каолінів та кількісні оцінки їхніх ресурсів наводяться в одиницях маси.

12.16. Розвідані та затверджені ДКЗ України запаси каолінів є підставою для проектування видобувного підприємства і проведення промислової розробки родовища (ділянки родовища, покладу).

За ступенем підготовленості до промислового освоєння виявлені родовища каолінів поділяють на:

підготовлені до проведення розвідувальних робіт, уключаючи дослідно-промислову розробку з метою детальної геолого-економічної оцінки запасів каолінів;

підготовлені до промислового освоєння з метою видобування каолінів.

13.1. Розвідані родовища каолінів належить уважати підготовленими до промислового освоєння, якщо:

балансові запаси основних корисних копалин і тих, що спільно залягають та супутніх, а також наявних у них супутніх корисних компонентів, що мають промислове значення, затверджено ДКЗ України;

установлено обсяги загальних запасів і ресурсів корисних копалин родовища згідно зі ступенем їх геологічного вивчення, розташованих у межах ліцензійної ділянки, обсяги запасів та ресурсів розташованих поруч нерозроблюваних родовищ корисних копалин, які враховуються під час проектування будівництва (реконструкції) гірничодобувного підприємства для визначення можливих перспектив його розвитку, граничної глибини розробки, способу розкриття і схеми розробки покладів корисних копалин, розроблений план розташування виробничих споруд, під'їзних шляхів, місць видалення відходів тощо;

визначено обсяги балансових розвіданих і попередньо розвіданих запасів корисних копалин, які належить використовувати для проектування будівництва (реконструкції) гірничовидобувного підприємства, обґрунтована можливість їх розроблення без шкоди для покладів, які залишаться у надрах;

визначені й оцінені небезпечні екологічні фактори, що впливають або можуть вплинути на стан довкілля під час розробки родовища, переробки мінеральної сировини, видалення виробничих відходів; розроблено раціональний комплекс заходів щодо охорони природи; визначено фонові параметри стану довкілля;

одержано попередні погодження на спеціальне користування земельними ділянками з метою видобування каолінів відповідно до вимог законодавства;

технологічні властивості вивчені з детальністю, що достатньо для проектування технологічної схеми перероблення сировини;

гідрогеологічні, інженерно-геологічні, гірничо-технічні та інші умови вивчені з детальністю, необхідною для складання проекту на розроблення родовища;

обґрунтовано техніко-економічними розрахунками рентабельність виробничої діяльності запроектованого гірничодобувного підприємства; забезпечено узгоджену з користувачем надр ефективність капіталовкладень у розробку родовища (ділянки);

кількість розвіданих запасів забезпечує діяльність гірничодобувного підприємства на період повернення капітальних вкладень.

13.2. На родовищах 1-ї та 2-ї груп складності геологічної будови для проектування будівництва (реконструкції) гірничовидобувних і переробних підприємств слід використовувати розвідані запаси каолінів, на родовищах 3-ї групи складності геологічної будови - розвідані та попередньо розвідані запаси. При цьому кількість розвіданих запасів каолінів повинна забезпечувати діяльність гірничовидобувного підприємства на період повернення капітальних вкладень у промислове освоєння.

13.3. За згодою користувачів надр на умовах економічного ризику може бути здійснена передача для промислового освоєння родовища, запаси якого не повністю підготовлені до розробки. У таких випадках під час геологічного вивчення запасів каолінів, які передаються у промислове освоєння, мають бути виявлені та оцінені небезпечні екологічні фактори, пов'язані з експлуатацією родовища.

13.4. Оптимальні співвідношення категорій розвіданості балансових запасів великих родовищ каоліну, що підготовлені до промислового освоєння, визначаються замовником геологорозвідувальних робіт, але вони не можуть суперечити вимогам пунктів 13.1 і 13.2. Оптимальні співвідношення категорій балансових запасів родовищ каолінів наведені в табл. 3.

Таблиця 3. Оптимальні співвідношення категорій балансових запасів (у відсотках) родовищ каоліну, що підготовлені до промислового освоєння

13.5. На введених у розробку родовищах проводиться дорозвідка та експлуатаційна розвідка. Дорозвідка розроблюваних родовищ проводиться в недостатньо вивчених частинах родовища і здійснюється згідно з планами видобувних робіт. Експлуатаційна розвідка проводиться на родовищах складної геологічної будови, що експлуатуються.

Експлуатаційною розвідкою, яка випереджає розвиток видобувних робіт, належить уточнювати дані про внутрішню будову, умови залягання покладів каолінів, оцінку їх запасів. Дані розвідки слід використовувати для проектування гірничо-підготовчих і нарізних робіт.

Експлуатаційною розвідкою, яка супроводжує видобувні роботи, належить уточнювати якісні і кількісні показники покладів каолінової сировини для планування і проведення видобувних робіт.

13.6. За результатами проведених робіт з дорозвідки родовища, яке розробляється, належить переводити попередньо розвідані запаси у розвідані, проводити підрахунок і облік додатково виявлених запасів. Умовно балансові та позабалансові запаси, що залучають до розробки, слід переводити в балансові.

13.7. Відкриті родовища каолінів уважаються підготовленими до проведення розвідувальних робіт, якщо ступінь їхнього геологічного і техніко-економічного вивчення забезпечує можливість визначення всіх корисних копалин і компонентів, очікуваних розмірів покладів та їх геологічної будови, технологічних властивостей каолінів і гірничо-геологічних умов їх залягання, гірничо-технічних, екологічних та інших умов видобутку і переробки мінеральної сировини та реалізації товарної продукції з детальністю, достатньою для правильної оцінки їх промислового значення.