Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ каолінів

Відповідно до статті 45 Кодексу України про надра, підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689, з метою встановлення єдиних вимог до геологічної вивченості розвіданих родовищ (ділянок) каолінів; принципів розподілу запасів родовищ каолінів за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю; принципів підрахунку запасів каолінів, геолого-економічної оцінки родовищ каолінів; умов, які визначають підготовленість до промислового освоєння розвіданих родовищ каолінів,

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ каолінів (далі - Інструкція), що додається.

2. Начальнику відділу нерудних корисних копалин Державної комісії України по запасах корисних копалин Лисенко В.В. подати Інструкцію на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Після державної реєстрації забезпечити тиражування і розсилання Інструкції до установ і організацій, що здійснюють геолого-економічну оцінку запасів і ресурсів родовищ каолінів, а також розміщення на сайті ДКЗ України.

4. У зв'язку з виданням цього наказу визнати такою, що не застосовується на території України, "Инструкцию по применению Классификации запасов к месторождениям каолинов", затверджену наказом Державної комісії СРСР по запасах корисних копалин від 21 червня 1983 року.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Ця Інструкція встановлює: єдині вимоги до геологічної вивченості розвіданих родовищ (ділянок) каолінів; принципи розподілу запасів родовищ каолінів за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю; принципи підрахунку запасів каолінів, геолого-економічної оцінки родовищ і державного обліку запасів каолінів згідно з рівнем їхнього промислового значення; умови, які визначають підготовленість до промислового освоєння розвіданих родовищ каолінів.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності, що здійснюють планування, фінансування, виконання геологорозвідувальних робіт з пошуків та розвідки каолінів, проектування розробки та видобування корисних копалин (промислову розробку) на родовищах каолінів.

Інструкція опрацьована відповідно до таких актів законодавства та підзаконних актів: Кодекс України про надра; Водний кодекс України;

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (далі - Класифікація);

Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689;

Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 N 1512;

Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.95 N 75;

Інструкція про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин, затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр від 04.09.95 N 35, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.95 за N 394/930;

Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 03.03.2003 N 34/м, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.05.2003 за N 377/7698;

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затверджене наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 15.02.2000 N 19, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345 (далі - Положення про стадії);

Положення про порядок розробки та обґрунтування кондицій на мінеральну сировину для підрахунку запасів твердих корисних копалин у надрах, затверджене наказом ДКЗ України 07.12.2005 N 300, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за N 65/11939.

Наведені в Інструкції терміни та визначення застосовуються в такому значенні:

3.2. Родовище каолінів - просторово визначена ділянка надр, у межах якої виявлені, геологічно та економічно оцінені поклади каолінів, які за своїми властивостями, якістю, умовами залягання та кількістю запасів є економічно доцільними та технологічно допустимими для промислового використання відповідно до встановлених державних стандартів та технічних вимог споживача.

3.3. Ділянка родовища каолінів - просторово обмежена частина родовища каолінів, виділена за структурними умовами, технологічними особливостями корисної копалини, за іншими ознаками, у межах якої слід проводити окремий підрахунок запасів, яка за кількістю запасів є економічно доцільною для промислової розробки.

3.4. Основна корисна копалина родовища каолінів - корисна копалина, що визначає промислове значення родовища, напрям використання його товарної продукції і назву.

3.5. Супутня корисна копалина родовища каолінів - корисна копалина, видобуток якої здійснюється разом з основною корисною копалиною, а вилучення і промислове використання якої технологічно можливе та економічно доцільне в процесі видобування або переробки каоліну.

3.6. Корисна копалина родовища каолінів, що спільно залягає, - корисна копалина, що утворює в розкривних та вмісних породах самостійні поклади, селективний видобуток і промислове використання яких технологічно можливе та економічно доцільне в процесі видобутку основної корисної копалини.

3.7. Ресурси каолінів - обсяги каолінів прогнозних та перспективних площ, оцінені як можливі для видобутку і переробки за сучасного техніко-економічного рівня розробки родовищ каолінів.

3.8. Запаси каолінів (загальні запаси) - кількість (обсяги) каолінів з відповідними властивостями, які виявлені і підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ.

3.9. Постійні, тимчасові, попередні та оперативні кондиції для підрахунку запасів каолінів - сукупність граничних вимог до якості та кількості каоліну в надрах, гірничогеологічних та гірничо-технічних умов розробки продуктивних покладів каоліну, які дають змогу оконтурити корисну копалину та підрахувати запаси відповідно на етапах початкової, попередньої та детальної геолого-економічних оцінок об'єктів геологорозвідувальних робіт.

4.1. Каоліни характеризуються інертністю щодо кислих і лужних розчинів, високою вогнетривкістю, властивістю утворювати з водою пластичну масу (пластичні різновиди), обпаленим черепком білого кольору. Ці властивості дають змогу їх використовувати для виробництва тонкої, господарчої, санітарної кераміки, електрокераміки, радіокераміки, вогнетривких виробів, силуміну, скла, ультрамарину і солей алюмінію. Висока дисперсність, білий колір, діелектричні властивості, хімічна інертність дають змогу використовувати каоліни як універсальний наповнювач під час виробництва паперу, гумотехнічних, кабельних, пластмасових, парфумних виробів та інше.

4.2. Більшість галузей промисловості (виробництво тонкої кераміки, паперова, хімічна та інше) потребує застосування збагаченого каоліну. Незбагачений каолін (каолін-сирець) застосовується для виробництва вогнетривких виробів, будівельної та грубої кераміки. Лужні каоліни Дубрівсько-Хмелівського каолінового району без збагачення використовуються в шихті порцелянових мас. Збагачується більшість первинних каолінів і кварц-каолінові піски. Вторинні каоліни використовуються переважно у незбагаченому вигляді.

4.3. Вимоги промисловості до каолінів для різних напрямків використання регламентуються діючими державними і галузевими стандартами та технічними умовами на каоліни та сировину окремих родовищ. Діючі стандарти визначають, як правило, якість збагачених каолінів. Вони розробляються стосовно окремих галузей промисловості і регламентують тільки ті характеристики, які мають вирішальне значення для даної галузі застосування каоліну.

4.4. Для виробництва художньої та господарської порцеляни, фаянсу, електротехнічних виробів, санітарно-будівельної і побутової кераміки, капселів і вогнетривкого припасу використовується збагачений каолін. У таких каолінах відповідно до державних стандартів лімітується вміст оксидів алюмінію, заліза, титану, лугів, сірчаних з'єднань, розчинних кальцію і магнію у водній витяжці, механічна міцність на вигин у сухому стані.

Каолінам, які передбачається використовувати для зазначених напрямків застосування, належить мати властивості, які здатні формувати каолінову масу (пластичність, здатність до лиття, зв'язувальну здатність), і властивості та якість виробів після сушіння (усадка, водовіддача без утворення тріщин) та мати достатню міцність на згин у сухому стані і забезпечувати бездефектність випалу. З такою метою слід використовувати збагачені каоліни, а як пластифікувальні домішки в маси порцеляни і фаянсу - також вторинні каоліни. Крім того, як комплексна кварц-каолініт-польовошпатова сировина з незначною підшихтовкою застосовуються без збагачення лужні каоліни.

Для виробництва виробів тонкої кераміки (порцеляна, напівпорцеляна, фаянс, електро- та радіокераміка) як основний компонент використовується каолін з дуже низьким умістом барвних оксидів, а як зв'язувальний - різновиди білообпалюваних пластичних вогнетривких глин і бентонітові глини. Каоліни, які використовуються для виробництва тонкої кераміки, повинні бути пластичними, малочутливими до сушіння.

Для приготування шлікерів використовуються каоліни, які здатні утворювати стійкі суспензії з невисокими таксотропними властивостями, які можуть довго зберігати робочий стан шлікерів.

4.5. У паперовій промисловості як наповнювач та для покривання (крейдований папір) слід використовувати збагачені і хімічно вибілені первинні каоліни. У державних стандартах, ГОСТах та технічних умовах нормуються: допустимий вміст окремих оксидів, білизна, зерновий (дисперсний) склад, pH водної витяжки і вологість; не дозволяється наявність механічних домішок.

4.9. Головними показниками для каолінів, що використовуються у парфумній промисловості як наповнювачі під час виготовлення пудри, гриму, паст, мазі й інше, є білизна та залишки на ситах N 009 і 02, вологість.

4.11. Збагачення каолінів проводиться в сухому і мокрому стані. Під час сухого збагачення каолін-сирець після сушки дезінтегрується із сепарацією у повітряних циклонах за крупністю частинок. Цей спосіб характеризується значними втратами каоліну і більш високою вартістю продукції.

При мокрому збагаченні дезінтеграція каоліну-сирцю і відділення глинистої фракції від піску проводиться у водному середовищі. Для поліпшення відділення глинистої фракції додають електроліти (електролітовий спосіб). Проте при такому способі якість продукції (особливо керамічної) погіршується, тому використовується ще і безелектролітовий спосіб збагачення. Для покращання фільтрації під час загущення каолінової суспензії вводяться коагулянти. Після фільтрації продукцію сушать до вологості 18-22%.

Під час збагачення нормальних каолінів одержують каоліновий і кварцовий концентрати, а під час збагачення лужних каолінів і кварц-польовошпат-каолінових пісків - одержують ще й польовошпатовий концентрат. Кварцові концентрати використовуються як скляні і будівельні піски та у виробництві керамічних виробів (у т.ч. порцеляни і фаянсу), абразивів (у т.ч. карбіду кремнію), а польовошпатові - для виробів кераміки і електрокераміки. Крупні кварцові піски від збагачення первинних каолінів використовуються для заповнення фільтрів очищення питних вод.

Якість каолінових, кварцових і польовошпатових концентратів регламентується у відповідності до вимог діючих державних стандартів і технічних вимог.

4.12. Каоліни, що використовуються в паперовій промисловості, часто потребують хімічного вибілювання. При цьому застосовуються різні кислотні способи, обробка відновлювачами, окислювачами і хлорування. Складний і дорогий хімічний спосіб відбілювання найчастіше використовують для відбілювання найтонших фракцій для одержання високих сортів пігментного каоліну. Йому передують механічні і фізичні способи видалення оксидів заліза і титану, з яких найчастіше застосовується магнітна сепарація, менше - гідроциклонування і флотація. Уміст барвних оксидів заліза і титану в збагаченому каоліні іноді можна знизити класифікацією на гідроциклонах (у разі, якщо вони пов'язані з мінералами крупних класів) або магнітною сепарацією на сепараторах підвищеної потужності (у разі, якщо оксиди представлені відокремленими мінералами із слабомагнітними властивостями). Вивчення зв'язку барвних оксидів з окремими мінералами має особливе значення для оцінки можливостей збагачення каолінів розвіданого родовища.

За умовами залягання, речовинним і мінеральним складом каоліни поділяються на первинні і вторинні. Первинні каоліни є продуктом зрілої стадії вивітрювання кристалічних порід і залягають на місці їхнього утворення. У зоні первинних каолінів простежуються підзони каолінів нормальних (безлужних) та каолінів лужних. Вторинні каоліни утворюються в результаті розмиву і перевідкладання первинних каолінів.

5.1. Промислові родовища каолінів (або їхні ділянки), що забезпечують потреби ринку, поділяються на такі типи:

залишкові родовища (родовища кори вивітрювання);

гідротермально-метасоматичні родовища;

перевідкладені родовища.

Каоліни перших двох типів родовищ належать до первинних.

5.1.1. Залишкові родовища первинних каолінів - родовища, які утворені при вивітрюванні вивержених і метаморфічних порід, збагачених алюмосилікатами (польовими шпатами та слюдами). Каоліни білого, світло-сірого, жовтуватого кольору часто з домішками материнських порід. Поклади каолінів мають пласто- і лінзоподібну форму, у плані досягають десятки квадратних кілометрів. Потужність покладів змінюється від сантиметрів до десятків метрів. Розташовані вони на вододільних плато древніх вирівняних поверхонь, що приурочені до верхньої (каолінової) зони кори вивітрювання, і пов'язані з материнськими породами поступовими переходами. Родовища цього типу є основою сировинної бази каолінів в Україні. Найбільші поклади первинних каолінів у провінції Українського щита, яка простягається на 950 км при ширині 350 км.

5.1.2. Гідротермально-метасоматичні родовища каолінів утворюються в результаті дії постмагматичних розчинів на вулканогенні породи - андезити, порфірити, альбітофіри, туфи й ін. Родовища цього типу складають Карпатську провінцію, уключають Закарпатський каоліновий район. Типовим прикладом гідротермально-метосоматичних родовищ є Берегівське родовище.

Для каолінових родовищ такого типу характерний строкатий і непостійний мінеральний склад, обумовлений високим умістом гідрослюд, кварцу, алуніту, бариту, галуазіту, дикіту, а також значна лужність. Вони представлені невеликими покладами складної форми з невитриманою потужністю.

5.1.4. Для одержання каолінового концентрату можуть використовуватись каолінуміщувальні (кварц-каолінові) піски. Їх родовища мають пластоподібну форму і площу в декілька десятків квадратних кілометрів. Потужність пісків може досягати перших метрів. Розвіданих родовищ каолінуміщувальних пісків в Україні немає.

5.2. За складністю геологічної будови родовища каолінів або їх ділянки, що розробляються окремими користувачами надр, слід відносити до 1-ї, 2-ї та 3-ї груп Класифікації. Ділянки надр з більш складною геологічною будовою в Україні не розробляються.

Для визначення групи складності родовища каолінів або ділянок, що розробляються окремими користувачами надр, передусім належить ураховувати ті особливості його геологічної будови, які визначають схему розробки й обумовлюють рівень селекції під час видобутку корисних копалин та відповідну детальність геологічного вивчення, що необхідна для спрямування гірничих робіт.

5.2.1. До 1-ї групи слід відносити родовища (ділянки) каолінів простої геологічної будови, представлені пластовими або пластоподібними покладами, витриманими за будовою, потужністю і якістю корисної копалини, хімічним складом, фізико-механічними показниками та іншими властивостями, передбаченими кондиціями, з рівномірним розподілом корисних та шкідливих компонентів.

5.2.2. До 2-ї групи слід відносити родовища (ділянки) складної геологічної будови, представлені лінзо- і пластоподібними покладами каолінів, не витриманими за будовою і за потужністю, з невитриманими кількісними і якісними показниками, передбаченими кондиціями, з прошарками некондиційних порід, з нерівномірним розподілом корисних або шкідливих компонентів.

5.2.3. До 3-ї групи слід відносити родовища дуже складної геологічної будови, представлені лінзо- і пластоподібними покладами каолінів з різко мінливою будовою, потужністю або якісними показниками корисної копалини.

5.2.4. Для віднесення родовища (ділянки) каолінів до групи з більш складною геологічною будовою достатньо наявності хоча б однієї ознаки цієї групи.

5.2.5. Належність родовищ до тієї чи іншої групи встановлюють виходячи із ступеня складності геологічної будови основних покладів корисних копалин, які складають не менше 70% запасів родовища.

5.3. За кількістю запасів родовища каолінів поділяються на дуже великі, великі, середні та дрібні. До дуже великих родовищ за запасами каолінів слід відносити родовища із запасами більше ніж 50 млн.т, до великих - 20-50 млн.т, до середніх - родовища із запасами 5-20 млн.т, до дрібних - менше 5 млн.т.

Розробляються родовища каолінів переважно відкритим способом.

6.1. Геологорозвідувальні роботи, що спрямовані на пошук і розвідку родовищ каолінів, належить проводити в послідовності, передбаченій Положенням про стадії, з урахуванням особливостей, притаманних каолінам.

6.2. На виявлених у процесі пошукових робіт великих або дуже складних за геологічною будовою родовищах для визначення їхнього промислового значення належить проводити пошуково-оцінювальні роботи, а потім, у разі отримання позитивних результатів, - розвідувальні роботи з метою підготовки виявлених запасів корисних копалин до промислового освоєння.

6.3. Відповідно до Класифікації та Положення про стадії геологорозвідувальні роботи на каоліни належить проводити за такими напрямами: геологічне вивчення виявлених корисних копалин, техніко-економічне вивчення умов їхньої експлуатації, періодична геолого-економічна оцінка об'єктів робіт.

6.4. Геологічне вивчення слід спрямовувати на вивчення речовинного складу, кількості, якості й технологічних властивостей каолінів, геологічної будови покладів каолінів, гідрогеологічних, гірничо-геологічних та інших умов залягання покладів для обґрунтування проектних рішень щодо способу і системи видобутку та схеми комплексної переробки мінеральної сировини.

6.5. Техніко-економічне вивчення родовищ каолінів належить спрямовувати на визначення із зростаючою детальністю гірничо-технічних, географо-економічних, соціально-економічних, економічних та інших умов промислового освоєння виявлених продуктивних покладів, прийнятних способів і технологічних схем видобутку та переробки сировини, а також умов реалізації товарної продукції гірничого виробництва.

6.6. Геолого-економічна оцінка об'єкта геологорозвідувальних робіт уключає комплексний аналіз результатів геологічного та техніко-економічного вивчення покладів каолінів з метою оцінки їхнього промислового значення шляхом визначення детальності техніко-економічних показників, що зростають, виробничого процесу та фінансових результатів реалізації товарної продукції майбутнього гірничого підприємства, що проектується.

Поточні геолого-економічні оцінки результатів робіт слід проводити постійно. Постадійні (генеральні) геолого-економічні оцінки об'єктів геологорозвідувальних робіт слід виконувати для визначення доцільності проведення геологорозвідувальних робіт наступної стадії або залучення їх до експлуатації.

6.7. Відповідно до прийнятої стадійності геологорозвідувальних робіт виділяються початкова, попередня і детальна геолого-економічні оцінки об'єктів геологорозвідувальних робіт на каоліни. Кожну стадію геологорозвідувальних робіт слід закінчувати написанням геологічного звіту про результати виконаних робіт та обґрунтуванням доцільності (або недоцільності) подальшого їх проведення.

6.8. Початкову геолого-економічну оцінку (далі - ГЕО-3) слід проводити для обґрунтування доцільності інвестування пошуково-оцінювальних робіт на ділянках потенційних родовищ. Для проведення ГЕО-3 належить використовувати кількісно оцінені ресурси каолінів за матеріалами геолого-прогнозних та пошукових робіт. Матеріали ГЕО-3 слід подавати у формі техніко-економічних міркувань (далі - ТЕМ) щодо доцільності проведення подальших геологорозвідувальних робіт. Оцінка можливості промислового освоєння передбачуваних родовищ каолінів та параметри попередніх кондицій для підрахування запасів належить обґрунтовувати укрупненими техніко-економічними розрахунками за аналогією з відомими промисловими родовищами та на підставі технічного завдання замовника геологорозвідувальних робіт. Матеріали ТЕМ, уключаючи підрахунок прогнозних та перспективних ресурсів, належить схвалювати суб'єктом, який фінансує проведення розвідувальних робіт.

6.9. Попередню геолого-економічну оцінку (далі - ГЕО-2) слід проводити для обґрунтування доцільності промислового освоєння родовищ (ділянок) каолінів та інвестування робіт з розвідки й підготовки їх до експлуатації. ГЕО-2 належить здійснювати на основі підрахунку попередньо розвіданих та розвіданих запасів каолінів і оформляти як техніко-економічну доповідь (далі - ТЕД) щодо доцільності подальшої розвідки, уключаючи дослідно-промислову розробку родовища (ділянки, покладу). ТЕД уключає обґрунтування тимчасових кондицій для підрахунку попередньо розвіданих запасів каолінів. Параметри тимчасових кондицій апробуються замовником геологорозвідувальних робіт, який фінансує їхнє проведення. У разі потреби на замовлення користувача надр параметри тимчасових кондицій апробуються Державною комісією України по запасах корисних копалин. Оцінку ефективності розробки родовища слід визначати за кінцевою товарною продукцією майбутнього гірничого підприємства. Техніко-економічні показники належить визначати розрахунками або приймати за аналогією з раніше розвіданими аналогічними родовищами та родовищами, що розробляються. Попередньо оцінені запаси вносяться до Державного балансу як резерв державного фонду родовищ корисних копалин.

6.10. Детальну геолого-економічну оцінку (далі - ГЕО-1) слід проводити для визначення рівня економічної ефективності діяльності гірничовидобувного підприємства, що створюється або реконструюється, і доцільності інвестування робіт з його проектування та будівництва. ГЕО-1 належить здійснювати на основі розвіданих запасів каолінів, уключаючи техніко-економічне обґрунтування (далі - ТЕО) постійних кондицій для їхнього підрахунку. Детальність техніко-економічних розрахунків і надійність фінансових показників ГЕО-1 повинні бути достатніми для прийняття інвестиційного рішення щодо будівництва гірничовидобувного підприємства без додаткових досліджень. Матеріали ГЕО-1 родовища подаються на затвердження до ДКЗ України. Позитивно оцінені ДКЗ України матеріали ГЕО-1 родовища є основним документом, що обґрунтовує доцільність фінансування робіт з опрацювання проектів будівництва гірничовидобувного підприємства та є підставою для обліку запасів каоліну у Державному балансі.

Запаси і ресурси каолінів характеризуються певними рівнями промислового значення і ступенями техніко-економічного та геологічного вивчення, поділяють на класи, які ідентифікуються за міжнародним трипорядковим цифровим кодом. Перша цифра цього коду характеризує промислове значення запасів, друга цифра - ступінь техніко-економічного вивчення, третя цифра - ступінь геологічного вивчення запасів. Виділяється 8 класів різних рівнів вивченості запасів та перспективних ресурсів, які зазначені нижче в таблиці.

Клас під кодом 111 об'єднує балансові розвідані та детально техніко-економічно оцінені запаси, які можна ефективно видобути. Такі запаси відповідають достовірним запасам за міжнародною класифікацією.

Класи 121 і 122 об'єднують балансові запаси, які розвідані або попередньо розвідані та попередньо техніко-економічно оцінені, належать до ймовірних запасів.

Клас 211 включає умовно балансові та позабалансові запаси розвідані і детально техніко-економічно оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують умовно балансові та позабалансові розвідані і попередньо розвідані та попередньо техніко-економічно оцінені запаси.

До класу 332 відносяться попередньо розвідані запаси, початково техніко-економічно оцінені під час пошукових робіт.

До класу 333 відносяться перспективні ресурси.

За промисловим значенням запаси каолінів поділяють на такі групи: балансові, умовно балансові, позабалансові, з невизначеним промисловим значенням.

8.1. Балансові запаси - це запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати при сучасній техніці та технології видобутку і переробки каолінів, що забезпечують дотримання вимог раціонального, комплексного використання корисних копалин і охорони природи. У міжнародному трипорядковому коді класу балансові запаси є першою цифрою у коді і позначаються цифрою 1.

8.2. Серед балансових запасів каолінів за умовами видобутку і використання слід виділяти видобувні запаси, важковидобувні та дотаційні за такими критеріями:

для видобувних запасів - рентабельність виробничої діяльності гірничовидобувного підприємства, що проектується, визначена ДКЗ, перевищує ставку рефінансування Національного банку за умови раціонального використання технічних засобів і технологій, комплексного використання корисних копалин, дотримання вимог щодо охорони надр та довкілля;

для важковидобувних запасів - рентабельність виробничої діяльності гірничодобувного підприємства, що проектується, визначена ДКЗ, не перевищує ставки рефінансування Національного банку за умови раціонального використання технічних засобів і технологій та дотримання вимог щодо охорони надр та довкілля;

для дотаційних запасів - ефективність видобутку і використання каолінів гірничовидобувним підприємством, що проектується, визначена ДКЗ, можлива тільки за умови надання користувачу надр податкових пільг, субсидій, дотацій або інших видів підтримки за рахунок державного чи місцевого бюджету.

8.3. Важковидобувні і дотаційні запаси родовищ каолінів необхідно обліковувати в Державному балансі корисних копалин окремо із зазначенням конкретних користувачів надр.

8.4. Умовно балансові запаси - запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначеною, а також запаси, що відповідають вимогам балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки. До умовно балансових належать тільки детально вивчені й оцінені запаси. У міжнародному трипорядковому коді класу умовно балансові запаси є першою цифрою у коді і позначаються цифрою 2.

8.5. Позабалансові запаси - це запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільним, але в майбутньому вони можуть стати об'єктом промислового значення. У разі підрахунку позабалансових запасів визначаються причини віднесення їх до цієї категорії (економічні, технологічні, гідрогеологічні або інші). У міжнародному трипорядковому коді класу позабалансові запаси є першою цифрою у коді і позначаються цифрою 2.

8.6. Запаси, промислове значення яких не визначено, - запаси, на базі яких проведена тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припущених технологічних та техніко-економічних вихідних даних. У міжнародному трипорядковому коді класу запаси, промислове значення яких не визначено, є першою цифрою у коді і позначаються цифрою 3.

9.1. За ступенем техніко-економічного вивчення запаси родовищ каолінів поділяються на три групи: перша, друга і третя.

Перша група - запаси каолінів, на базі яких проведено ГЕО-1 ефективності їхнього промислового освоєння. Матеріали ГЕО-1, що включають ТЕО постійних кондицій для підрахунку запасів, слід затверджувати ДКЗ України. У міжнародному трипорядковому коді класу належність запасів за ступенем техніко-економічного вивчення до першого класу позначається цифрою 1, яка є другою цифрою цього коду.

Друга група - запаси каолінів, на базі яких проведено ГЕО-2 їхнього промислового значення. Матеріали ГЕО-2 у формі ТЕД про доцільність подальшої розвідки родовища разом з обґрунтуванням тимчасових кондицій апробуються ДКЗ України або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт. У міжнародному трипорядковому коді класу належність запасів за ступенем техніко-економічного вивчення до другого класу позначається цифрою 2, яка є другою цифрою цього коду.

Третя група - запаси і ресурси каолінів, на базі яких проведено ГЕО-3 можливого промислового значення перспективної ділянки надр. Матеріали ТЕМ щодо доцільності проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт, параметри попередніх кондицій на корисну копалину схвалюються замовником геологорозвідувальних робіт, який їх фінансував. У міжнародному трипорядковому коді класу належність запасів за ступенем техніко-економічного вивчення до третього класу позначається цифрою 3, яка є другою цифрою цього коду.

За ступенем геологічного вивчення запаси каолінів слід поділяти на дві групи: розвідані і попередньо розвідані. У міжнародному трипорядковому коді класу запасів належність запасів за ступенем геологічного вивчення є третьою цифрою цього коду, цифрою 1 позначається належність до розвіданих запасів, цифрою 2 - до попередньо розвіданих запасів.

10.1. Розвідані запаси (позначаються цифрою 1, яка є третьою цифрою коду класу) - це запаси каолінів, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для обґрунтування проектів будівництва гірничовидобувних підприємств і об'єктів з переробки каолінів. Основні параметри розвіданих запасів, які обумовлюють проектні рішення щодо видобутку каолінів та їхньої переробки, слід визначати за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів каолінів за достатньо щільною і рівномірною мережею розвідувальних виробок, у поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обґрунтованою даними геологічних, геохімічних, геофізичних та інших досліджень.

10.1.1. До запасів категорії А слід відносити розвідані поклади каолінів або їх ділянки, що відповідають таким умовам:

установлені розміри, форма й умови залягання покладів каолінів, вивчені характер і закономірності мінливості їх морфології і внутрішньої будови, природні різновиди і якість каолінів, виділені та визначені контури внутрішніх некондиційних прошарків з детальністю, достатньою для достовірної кількісної оцінки запасів та наступної розробки, у тому числі селективної;

контур запасів визначено у відповідності до вимог постійних кондицій;

якість каолінів вивчена за всіма показниками, передбаченими кондиціями, відповідно до вимог їхнього цільового використання, вивчені та просторово означені промислові (технологічні) типи, сорти і марки каолінів.

Запаси категорії А слід виявляти на розвідуваних родовищах 1-ї групи в межах розвідувальних виробок та дослідно-промислової розробки, а також у блоках деталізації. На родовищах 2-ї групи запаси категорії А виявляють у результаті гірничо-експлуатаційних робіт.

10.1.2. До запасів категорії В належать розвідані поклади каолінів або їхні ділянки, що відповідають таким умовам:

установлені розміри, основні особливості та мінливість форми, внутрішньої будови й умов залягання покладів каолінів, внутрішні некондиційні прошарки, просторово визначені промислові (технологічні) типи каолінів;

контур підрахованих запасів визначений за гірничими виробками і свердловинами у відповідності до вимог постійних кондицій з включенням обмеженої зони екстраполяції, що обґрунтована даними геологічних чи геофізичних досліджень;

якість каолінів вивчена відповідно до вимог їхнього цільового призначення.

Запаси категорії В слід виявляти на родовищах 1-ї і 2-ї груп у контурах розвідувальних виробок, у блоках деталізації, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції.

з'ясовані розміри й характерні форми покладів, виявлені основні особливості умов їхнього залягання і внутрішньої будови;

контур підрахованих запасів каолінів визначений за гірничими виробками або свердловинами у відповідності до вимог кондицій з геологічно обґрунтованою екстраполяцією;

установлені природні різновиди каолінів і їх співвідношення.

10.2. Попередньо розвідані запаси (позначаються цифрою 2, яка є третьою цифрою коду класу) - запаси каолінів, якість, кількість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для визначення промислового значення родовища (покладу). Основні параметри попередньо розвіданих запасів каолінів належить оцінювати на основі даних безпосередніх вимірів чи досліджень розвідувальних виробок, розташованих у межах родовища за рідкою або нерівномірною сіткою. Екстраполяція обґрунтовується аналогією з розвіданими родовищами, а також даними геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення надр.

розміри, форма, внутрішня будова покладів корисної копалини, умови їхнього залягання оцінені за геологічними та геофізичними даними і підтверджені поодинокими свердловинами або гірничими виробками;

контур підрахованих запасів корисної копалини визначений за даними продуктивних перетинів покладу гірничими виробками або свердловинами та геологічно обґрунтованою екстраполяцією у відповідності до вимог кондицій.

11.1. Для найбільш ефективного вивчення родовищ каолінів належить дотримуватись установленої послідовності геологорозвідувальних робіт відповідно до Положення про стадії, застосовувати раціональне комплексування методів і технічних засобів розвідки та своєчасно проводити геолого-економічну оцінку результатів досліджень.

Виконавцям геологорозвідувальних робіт слід перевіряти відповідність технічного завдання на їх проведення у відповідності до вимог цієї Інструкції та інших державних нормативних документів.

ГЕО-3 перспективних ділянок і площ щодо доцільності проведення пошуково-оцінювальних робіт на каоліни проводиться за матеріалами геолого-знімальних робіт з урахуванням досвіду розвідки та розробки родовищ відповідної сировини.

Пошуково-оцінювальні роботи на каоліни проводяться на перспективних площах відповідно до геологічного (технічного) завдання користувача надр у межах ділянки, визначеної спеціальним дозволом, виданим спеціально вповноваженим органом. Пошуково-оцінювальні роботи слід проводити в обсягах, достатніх для попередньої геолого-економічної оцінки промислового значення родовища, визначення доцільності його промислового освоєння та інвестування робіт з розвідки й підготовки до експлуатації.

На невеликих родовищах першої та другої груп складності геологічної будови пошуково-оцінювальні роботи, що дали позитивні геологічні результати, слід поєднувати з подальшими розвідувальними роботами в єдиний цикл, який закінчується опрацюванням матеріалів ГЕО-1 запасів, що подаються на експертизу до ДКЗ України.

На великих або складних за геологічною будовою родовищах розвідка проводиться тільки в разі отримання позитивних висновків ГЕО-2 за результатами пошуково-оцінювальних робіт на цих родовищах і визнання їх першочерговими для промислового освоєння замовником геологорозвідувальних робіт.

11.2. Об'єктами розвідувальних робіт відповідно до геологічного (технічного) завдання користувача надр можуть бути родовища (ділянки родовища) каолінів, рекомендовані за позитивними результатами пошуково-оцінювальних робіт; попередньо розвідані ділянки родовищ корисних копалин, що розробляються; родовища (ділянки) корисних копалин, що розвідані раніше і з різних причин не залучені до промислового розроблення.

11.3. На розвіданому родовищі, матеріали техніко-економічної оцінки якого подаються на державну експертизу і оцінку, треба мати топографічну основу, масштаб якої відповідав би його розмірам, геологічним особливостям і рельєфу поверхні. Топографічні карти родовищ (ділянок) каолінів слід складати в масштабах 1:500-1:2000. У разі великого за розмірами родовища і спокійного рельєфу поверхні топографічну основу можна складати в масштабі 1:5000. На топографічну основу слід виносити за даними інструментальної прив'язки всі розвідувальні та експлуатаційні виробки (свердловини, канави, шурфи, траншеї, кар'єри тощо), а також природні відслонення. На топографічних картах і планах належить показувати всі об'єкти та їхні охоронні зони, що можуть впливати на методику розвідки і підрахунок запасів, а також визначати можливість розробки родовища (водотоки, трубопроводи, газопроводи, електролінії, населені пункти тощо). Репери планової та висотної основ топографічних карт слід надійно закріпляти на місцевості.

Щодо району родовища необхідно мати геологічну карту масштабу 1:25000-1:200000 з відповідними розрізами і стратиграфічними колонками, яка достатньо характеризує геологічну будову району та приуроченість родовища до відповідних геологічних структур, літолого-петрографічних комплексів порід, відображає закономірності розміщення відомих у районі аналогічних родовищ і площі, перспективні для виявлення нових родовищ каолінів. Для родовищ первинних каолінів, крім того, слід виділяти петрографічні різновиди порід кристалічного субстрату.

Результати проведених у районі геофізичних досліджень слід використовувати під час складання геологічних карт і розрізів до них і показувати на зведених планах інтерпретації геофізичних полів та аномалій у тому самому масштабі, що і масштаб геологічних карт.

11.4. Геологічну будову родовища (ділянки родовища) слід детально вивчити і показати на геологічній карті масштабу 1:500-1:10000 (залежно від розмірів і складності будови родовища), детальних геологічних розрізах, погоризонтних планах та інших графічних матеріалах.

Геологічними і геофізичними матеріалами слід обґрунтовувати форму, умови залягання, розміри, внутрішню будову продуктивних покладів родовища, особливості рельєфу їхньої підошви і покрівлі, розташування різних технологічних типів і сортів каолінів, характер виклинювання покладів каолінів, взаємодію корисних копалин з місткими породами, наявні тектонічні порушення з детальністю, достатньою для обґрунтування підрахунку запасів і проектування будівництва гірничодобувного об'єкта.