15.5.4.8 Під час перевезення балонів у разі високої температури повітря необхідно вкривати їх брезентом або іншими матеріалами, що захищають від променів сонця.
15.5.5 Перевантаження металу
15.5.5.1 Перевантаження металу в чушках і плитках повинно здійснюватися площадками (парашутами), при цьому чушки або плитки повинні бути покладені поруч одна з одною або клітками по краях площадки. Щоб уникнути падіння під час підіймання та переносу, укладання чушок і плиток по краях площадки повинно бути без звисів.
15.5.5.2 Штабелювання чушок повинно здійснюватися у вигляді правильних кліток, що стоять вертикально, висота яких не повинна перевищувати 1 м.
15.5.5.3 Переміщення листів металу у вертикальному та горизонтальному положеннях повинно здійснюватися за допомогою електромагнітних та вакуумних захоплювальних пристроїв, а також спеціальних храпців, скоб і струбцин.
У вертикальному положенні за допомогою храпців, скоб і струбцин дозволяється переносити лише один лист. У горизонтальному положенні допускається переносити кілька листів, але, щоб уникнути вислизання середніх листів, повинна бути підібрана конструкція храпців, що унеможливлює вислизання, або листи повинні затискатися струбцинами.
15.5.5.4 Партії листового заліза одного розміру необхідно укладати горизонтально (плиском) з дерев'яними прокладками між ними для забезпечення підведення стропів.
15.5.5.5 Дріт й обручеве залізо в колах потрібно укладати на дерев'яному настилі в штабелі висотою до 1 м.
15.5.5.6 Під час перевантаження довгомірних балок і труб кранами партія, що піднімається, повинна набиратися з однорідних профілів, діаметра або перерізу з метою кращого затиснення їх і щоб уникнути випадання окремих балок, труб.
15.5.5.7 Під час перевантаження довгомірів для їх стропування повинні застосовуватися два стропи однакової довжини. Стропування повинно виконуватися способом, що виключає можливість вислизання довгоміра зі стропів. Спосіб стропування повинен зазначатися у технологічній карті.
15.5.5.8 Відтягнення, що застосовуються під час перевантаження пакетів прокату, повинні мати довжину не менше 12 м кожне.
15.5.5.9 Для підтягування провислих відтягнень варто застосовувати багри. Не дозволяється механізаторам нахилятися через комінгси люка для захвата відтягнень.
15.5.5.10 Під час вивантаження фасонного прокату і труб із залізничних платформ і піввагонів застропований пакет дозволяється піднімати краном тільки після того, як механізатори зійдуть з платформи та візьмуть у руки відтягнення.
15.5.5.11 Під час роботи з відтягненнями, тобто в разі виносу з трюму чи укладання в піввагони або платформи пакетів, механізатори, які розвертають їх, повинні перебувати з протилежного боку відносно крана.
15.5.5.12 Труби діаметром 400 мм і більше треба перевантажувати спеціальними торцевими захватами.
15.5.5.13 Під час перенесення вручну довгомірних металевих балок, рейок, труб, штаб, які мають вагу понад 50 кг, необхідно застосовувати спеціальні захвати (наприклад, кліщі), а в разі їх кантування - ломи. Перенесення зазначених довгомірних матеріалів в будь-який інший спосіб не дозволяються.
15.5.5.14 Укладання в штабель труб і круглого довгомірного прокату здійснюється на висоту не більше 3 м з підкладками між рядами, а крайні ряди, щоб уникнути розкату, кріпляться башмаками або дерев'яними брусами, клинами, прибитими до дощок (прокладок), на які вони покладені.
15.5.6 Довгомірний круглий лісоматеріал
15.5.6.1 Вивантаження та перевантаження колод, як правило, повинно здійснюватися із застосуванням портальних, баштових, гусеничних й інших кранів з достатнім вильотом стріли. Ручне навантаження та вивантаження довгомірних лісоматеріалів (колод, брусів тощо) може допускатися, як виняток, під час розвантаження одиничних вагонів і повинно здійснюватися згідно з інструкцією, що передбачає безпечну організацію робіт.
15.5.6.2 Переміщення довгомірного круглого лісу (колод) вручну здійснюється тільки за допомогою багрів, ломів, важелів та інших пристосувань.
15.5.6.3 Усі роботи з навантаження та вивантаження лісоматеріалів треба здійснювати під керівництвом досвідченого стивідора.
15.5.6.4 У разі одночасного розвантаження декількох платформ з колодами платформи повинні бути розставлені по фронту таким чином, щоб відстань між ними була не менше 5 м. Якщо за якимись причинами розкотити платформи зазначеним способом неможливо, то одночасне розвантаження їх потрібно здійснювати тільки через платформу.
15.5.6.5 Перед початком вивантаження колод необхідно ретельно перевірити стійкість укладання їх на платформі та залежно від цього визначити спосіб розвантаження.
15.5.6.6 Під час вивантаження довгомірного круглого лісоматеріалу з платформ (з вагонів) кранами необхідно керуватися наступним:
стропування лісоматеріалу здійснюється двома стропами однакової довжини та вантажопідйомності "в зашморг" із застосуванням роликових скоб. Одним стропом можна застроповувати ліс довжиною не більше 3 м;
підготовка пакета здійснюється в такому порядку: заводять перший строп під кінці колод, і, перевіривши надійність стропування, піднімають один кінець колоди. Потім за допомогою багрів підводять два стропи однакової довжини. Пакет опускають, перший строп забирають, а два заведених основних стропи "в зашморг" накидають на гак. Якщо неможливо завести відразу два основних стропи, заводять один, з його допомогою піднімають пакет і заводять другий строп. Потім пакет опускають й обидва стропи надягають на гак;
під час підіймання й опускання пакета колод як допоміжними стропами, так й основними стропами працівники зобов'язані відійти на безпечну відстань (не менше 4-5 м);
розвантаження круглого лісоматеріалу з платформи на судно необхідно проводити за наявності двох сигнальників: одного на судні, іншого - біля платформи.
15.5.6.7 Навантаження колод уручну на платформи здійснюється шляхом вкочування їх по латах за допомогою канатів.
15.5.6.8 Перед навантаженням колод на платформи повинні встановлюватися стійки з боку, протилежного навантаженню.
15.5.6.9 Лати, якими вкочують колоди, повинні бути міцно укріплені, для чого кінець кожної лати, що перебуває на землі, повинен бути заглиблений у землю та закріплений клином, а на штабелі закріплений скобами.
15.5.6.10 На місцях постійного проведення робіт повинні бути лати із загостреними та трохи вигнутими металевими наконечниками на одному кінці, за допомогою яких цей кінець закріплюється в землі.
15.5.6.11 Напрямок пересування колоди по латах повинен регулюватися вірьовками, а на платформі - ломами.
15.5.6.12 Підштовхувати та регулювати напрямок руху колод руками не дозволяється.
15.5.6.13 Працівники, які навантажують колоди, повинні перебувати на боці, протилежному фронту навантаження платформи.
15.5.6.14 Стропи на підіймання лісоматеріалу повинні бути накладені на відстані одного метра від кінців пакета.
15.5.6.15 Колоди в пакеті слід укладати паралельно з невеликими виступами окремих колод.
15.5.6.16 У разі, якщо довжина колод перевищує довжину люка, стропування необхідно робити на два стропи різної довжини.
15.5.6.17 Під час укладання колод на березі або на штабелі перебувати ближче 5 м від місця підіймання та підходити до нього до повного скочування колод не дозволяється.
15.5.6.18 У місцях зберігання лісоматеріал необхідно укладати рядами. Між кожним рядом колод повинні бути прокладки з брусів. Крайні колоди в кожному ряду треба підклинювати.
15.5.7 Великовагові вантажі
15.5.7.1 Вантажно-розвантажувальні роботи з великоваговими вантажами вагою понад 500 кг здійснюються під керівництвом працівника, призначеного адміністрацією порту.
15.5.7.2 Усі перевалочні операції з великоваговими вантажами повинні здійснюватися тільки кранами.
15.5.7.3 Перед початком роботи з переміщення великовагових поїздів повинен бути розроблений найбільш ефективний і безпечний спосіб виконання роботи та проведений інструктаж механізаторів.
15.5.7.4 Під час проведення вантажно-розвантажувальних робіт з великоваговими вантажами необхідно виконувати такі вимоги безпеки:
усі підіймальні пристосування, інвентар і такелаж повинні відповідати характеру даної роботи, бути випробуваними та перебувати в повній справності;
шлях, яким переміщається великоваговий вантаж, повинен бути рівним і звільненим від усіх сторонніх предметів;
у разі слабкого ґрунту або нерівної поверхні шляху переміщення важких вантажів він повинен бути підкріплений і вирівняний дошками, брусами тощо;
постійно підтримувати в справному стані містки і трапи та за потреби перевіряти їх відповідними розрахунками.
15.5.8 Кислоти, рідкі хімікати тощо
15.5.8.1 Під час перевантаження, розвантаження та транспортування вантажів цієї групи обов'язкові до виконання такі вимоги:
транспортування рідин, що зберігаються у скляній тарі, від місця розвантаження до складу та від складу до місця навантаження повинно здійснюватися на спеціально для цього пристосованих носилках, візках, тачках тощо, що забезпечують повну безпеку транспортування; перенесення цих вантажів в будь-який інший спосіб не дозволяється;
візки, носилки й інші пристосування для транспортування повинні мати гнізда по розміру перевезеної тари, стінки гнізд повинні бути оббиті м'яким матеріалом (рогожа, повсть тощо), установка сулій та іншої скляної тари повинна проводитися збоку, для чого гнізда повинні мати бічні дверцята із пристосуваннями, що захищають їх від мимовільного відкривання;
скляна тара з хімічними рідинами (кислоти, луги тощо) повинна знаходитися в плетених або дерев'яних кошиках, без яких перевезення та транспортування їх не дозволяється;
навантаження та розвантаження цих рідин, а також установка їх у транспортні пристосування повинні здійснюватися двома механізаторами;
переносити вантажі цієї групи в будь-який інший спосіб не дозволяється.
15.5.8.2 У разі транспортування вантажів цієї групи в металевій тарі або автоцистернах обов'язковий огляд тари та цистерн перед кожним рейсом для визначення їх технічного стану.
15.5.8.3 Не дозволяється транспортування, навантаження та розвантаження цих рідин за допомогою механічних підіймальних пристроїв, за винятком ліфтів і шахтопідйомників.
15.6 Вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування вантажів автомобільним транспортом
Експлуатація автомобільного транспорту, навантаження, розвантаження та перевезення вантажів автомобільним транспортом повинні здійснюватися згідно з вимогами Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 13.01.97 N 5 (НПАОП 60.2-1.28-97).
16 Вимоги електробезпеки
16.1 Загальні вимоги
16.1.1 Улаштування, експлуатація й обслуговування електричних установок у морських рибних портах повинні виконуватися згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 21.12.85 (далі - ПТЕЕС), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 22.04.97 N 103 (НПАОП 0.00-1.29-97), ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 15.05.81 N 2404.
16.1.2 Відстань від проводів у разі найбільшого їх провисання до поверхні землі для повітряних ліній (далі - ПЛ) напругою понад 20 кВ повинна бути не менше 7 м, а напругою до 1 кВ - не менше 6 м.
16.1.3 Найменша відстань від проводів, відгалужень ПЛ напругою до 1 кВ до введення у приміщення від тротуарів і пішохідних доріжок повинна бути не менше 3,5 м.
16.1.4 У рибних портах повинний бути забезпечений захист кабельних ліній від механічних пошкоджень, корозії, вібрації та перегріву.
16.1.5 На причалах повинна бути забезпечена можливість живлення електроенергією з берега суден і машин трюмної механізації, повинні бути обладнані постійні та тимчасові установки, що мають кілька комплектів сполучних пристроїв.
16.1.6 Передача електроенергії з берега на судна повинна здійснюватися гнучким шланговим кабелем. Кабель повинний бути прокладений таким чином, щоб він не піддавався неприпустимому натягу, не обмежував свободи пересування берегових перевантажувальних машин і в необхідних місцях має бути захищений від механічних пошкоджень.
16.1.7 Приєднання шлангового кабелю до робочої лінії повинно здійснюватися за допомогою сполучного пристрою, укріпленого в електричній колонці на висоті не нижче 0,5 м над поверхнею землі. Конструкція колонки повинна забезпечувати захист сполучного пристрою від метеорологічних опадів і механічних пошкоджень.
16.1.8 Живильні електроколонки повинні знаходитися на відстані не менше 0,7 м від крайніх точок на зовнішньому боці крана. Відстань між електроколонками вдовж підкранових колій повинна бути не більше 40 м.
16.1.9 Електропроводи до електродвигунів та приладів повинні бути надійно захищені від можливих механічних пошкоджень.
16.1.10 Оголені струмопровідні частини електричних пристроїв (шини, контакти, рубильники і запобіжники, затискачі електричних машин тощо), що доступні випадковим дотикам, повинні бути захищені огородженнями. Експлуатація електроапаратури з відкритими струмоведучими частинами не допускається.
16.1.11 Захисні огородження (кришки, кожухи, дверцята тощо) струмоведучих частин в електроустановках повинні бути такої конструкції, що не допускає їх зняття або відкриття без спеціальних ключів або інструмента.
16.1.12 На лицьовому та зворотному боках панелей усіх розподільних щитів повинні бути зроблені чіткі написи, до якої лінії або агрегату належать встановлені на панелі прилади й устаткування.
16.1.13 Пускову апаратуру необхідно розміщувати безпосередньо поблизу електродвигунів та робочих місць; у разі застосування кнопкових станцій - захищати їх від випадкових включань; розподільне, електросилове й освітлювальне обладнання, а також окремі пускові прилади треба розміщувати в безпечному і зручному для обслуговування місці.
16.1.14 Вмикання та вимикання магістральних або живильних ліній електромережі повинно виконуватися тільки електротехнічним персоналом. Лінії, що живлять окремі електроприймачі чи групи, можуть вмикатися і вимикатися персоналом, який обслуговує ці електроприймачі.
16.1.15 Після закінчення роботи електродвигунів або припинення подачі електроенергії пускові прилади до електроустаткування слід відключити.
16.1.16 Для живлення переносних і пересувних електроприймачів слід застосовувати шнури та гнучкі кабелі з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних пошкоджень.
16.1.17 Згідно з пунктом 1.7.46 ПУЕ корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо повинні мати надійне захисне заземлення або занулення.
16.1.18 У процесі експлуатації електроустановок необхідно систематично контролювати справність заземлень. Вимірювання опору ізоляції заземлення, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок повинні проводитися в обсязі та з періодичністю, вказаними в ПТЕЕС і НПАОП 40.1-1.21-98. Вимірювання опору ізоляції заземлення необхідно послідовно чергувати: проводити їх один раз улітку - в разі найбільшого просихання ґрунту, наступний раз узимку - в разі найбільшого промерзання ґрунту.
16.1.19 Постійні заземлювальні пристрої повинні відповідати вимогам ПУЕ і мати паспорт, у якому містяться схема заземлення, основні технічні та розрахункові величини, дані щодо результатів оглядів і випробувань.
16.1.20 На приводах комунікаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення "Включено" та "Відключено".
16.1.21 Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок не дозволяється.
16.1.22 Ручні електричні машини (інструмент) та допоміжне обладнання до них, їх експлуатація повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.30-01 і підлягати періодичній перевірці один раз на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91 "ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний", затвердженим і введеним у дію постановою Державного комітету стандартизації та метрології СРСР від 30.09.91 N 1563.
16.1.23 Чищення, поточний ремонт електрообладнання, електроапаратури, електроінструменту та проводки повинні виконуватися електротехнічним персоналом після зняття напруги.
16.1.24 Перед застосуванням електроінструмент повинен бути перевірений на стенді чи приладом на відсутність замикання на корпус і на справність проводу заземлення.
16.1.25 Для безпечного обслуговування електроустановок персонал повинен бути забезпечений необхідними електрозахисними засобами, що відповідають вимогам ПТЕЕС та НПАОП 40.1-1.21-98.
16.1.26 Блискавкозахист будівель і споруд порту повинен виконуватися згідно з вимогами "Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений" (далі - РД 34.21.122-87).
16.2 Вимоги безпеки під час робіт з акумуляторами
16.2.1 Ремонт і заряджання акумуляторних батарей слід проводити в окремих приміщеннях, оснащених відповідним устаткуванням, приладами, пристроями та інструментом.
16.2.2 Для переміщення акумуляторних батарей на території та в приміщеннях підприємства необхідно користуватися спеціальними візками, платформа яких унеможливлює падіння батарей.
16.2.3 Під час перенесення вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати пристрої (захвати) і додержуватись застережливих заходів, щоб уникнути обливання електролітом.
16.2.4 Усі ємності з кислотою, лугом, дистильованою водою і нейтралізуючим розчином повинні мати відповідні написи.
16.2.5 Готувати кислотний електроліт необхідно у спеціальних ємностях (керамічних, пластмасових), при цьому слід спочатку налити дистильовану воду, а потім до неї доливати тонким струменем кислоту.
16.2.6 Акумуляторні батареї, що встановлюються для заряджання, повинні з'єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння.
16.2.7 Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від'єднання їх повинно проводитися тільки за умови виключеного зарядного обладнання.
16.2.8 Контроль за станом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів. Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням не дозволяється.
16.2.9 Заряджання акумуляторних батарей повинно проводитися тільки з відкритими пробками і включеною вентиляцією.
16.2.10 Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком заряджання батарей і відключатися після повного видалення газів, але не раніше ніж через 1,5 години після закінчення заряджання.
16.2.11 Вентиляція зарядного відділення повинна блокуватися з зарядним пристроєм так, щоб зарядний струм не подавався до акумуляторних батарей у разі непрацюючої вентиляції.
16.2.12 Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.
16.2.13 В одному приміщенні не дозволяється спільно зберігати і заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї.
16.2.14 Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися тільки на робочих місцях, обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.
16.2.15 На акумуляторній дільниці повинні бути умивальник, мило, вата в упаковці, рушник і закриті ємності з нейтралізуючим кислоту розчином питної соди (5-10% концентрації для шкіри тіла і 2-4% концентрації для очей).
16.2.16 Під час експлуатації лужних акумуляторів нейтралізуючим розчином повинен бути розчин борної кислоти (5-10% концентрації для шкіри тіла і 2-4% концентрації для очей).
16.2.17 В акумуляторній повинні знаходитися аптечки з медикаментами і матеріалами, необхідними для надання першої допомоги.
16.2.18 На вхідних дверях в акумуляторну дільницю необхідно прикріплювати знаки безпеки "Курити заборонено", а на дверях зарядного відділення - "Вхід заборонено", "Користуватися відкритим вогнем заборонено".
16.2.19 У приміщеннях акумуляторної дільниці не дозволяється зберігати продукти харчування і приймати їжу.
17 Системи автоматизації, сигналізація та зв'язок
17.1 Монтаж і експлуатація систем контролю й автоматизації в морських рибних портах повинні виконуватися з урахуванням вимог "Инструкции по проектированию электроустановок, систем автоматизации технологического оборудования" (ВСН 205-84), ДБН В.2.5-13-98 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 28.10.98 N 247, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), СНиП 3.05.07-85 "Системы автоматизации", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 18.10.85 N 175 (із змінами та доповненнями), та ПУЕ.
17.2 Конструкція, виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції приладів, апаратів та інших засобів автоматизації повинні відповідати умовам навколишнього середовища і номінальній напрузі мережі.
17.3 Система електроживлення контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації повинна забезпечувати необхідну надійність живлення, а також зручність і безпеку експлуатації.
17.4 Проведення ремонтних і монтажних робіт у системах автоматизації і контрольно-вимірювальних приладах на діючих агрегатах повинно виконуватися після обов'язкового відключення їх від електромережі тільки за дозволом начальника даної виробничої дільниці.
17.5 Вимірювання і регулювання технологічних параметрів (витрата, температура, тиск тощо) повинні здійснюватися контрольно-вимірювальними приладами та регуляторами, що пройшли своєчасну перевірку.
17.6 Не дозволяється застосування несправних контрольно-вимірювальних приладів, а також приладів із строком перевірки, що минув.
17.7 Виконавчі механізми автоматичних регуляторів слід піддавати випробуванню разом із технологічною арматурою і комунікаціями.
17.8 У разі управління електродвигунами виконавчих механізмів і електроприводів (засувок, вентилів тощо) із кількох місць чи за наявності кількох видів управління (автоматичного, дистанційного, місцевого) повинні бути передбачені ключі вибору режиму, що унеможливлюють пуск електродвигунів із кількох місць.
17.9 Морські рибні порти повинні забезпечуватися засобами зв'язку, що призначаються для обслуговування внутрішніх контактів у межах порту на його території та акваторії, а також для зовнішнього зв'язку.
18 Улаштування та експлуатація систем теплопостачання і теплотехнічних установок
18.1 Загальні вимоги
18.1.1 Улаштування та експлуатація систем теплопостачання, теплотехнічних установок і об'єктів газового господарства повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.07-94, НПАОП 0.00-1.08-94, НПАОП 0.00-1.11-98, НАПБ А.01.001-2004, ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.04.2001 N 101, СНиП II-35-76 "Котельные установки", затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах будівництва від 31.12.76 N 229 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.07-86 "Тепловые сети", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 30.12.86 N 75 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.14-88, СНиП II-89-80.
18.1.2 Устаткування, посудини та трубопроводи, що працюють під тиском і з гарячою водою, повинні оснащуватися необхідними контрольно-вимірювальними приладами, запірною та регулювальною арматурою і пристроями, засобами захисту, автоматики і сигналізації.
18.1.3 Перед випробуванням трубні лінії необхідно продувати стисненим повітрям. Трубопроводи для пари та води допускається продувати робочим агентом.
18.1.4 Перевірку трубних ліній та посудин на міцність і щільність (герметичність) слід виконувати гідравлічними або пневматичними випробуваннями за умови відключеного устаткування.
18.1.5 Не дозволяється проводити ремонтні роботи на трубопроводах і обладнанні, що знаходяться під тиском рідин, пари і газів.
18.2 Теплові мережі
18.2.1 Траси, способи прокладання та конструкція теплових мереж повинні відповідати вимогам СНиП II-89-80 і СНиП 2.04.07-86.
18.2.2 Камери для обслуговування підземних трубопроводів повинні мати не менше двох люків із драбинами або скобами.
18.2.3 Для прокладання теплових мереж над землею застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається.
18.2.4 Кількість і розміщення арматури, засобів вимірювання, автоматики і захисту повинні бути передбачені з урахуванням умов безпечного обслуговування і ремонту.
18.2.5 Трубопровід, розрахунковий тиск якого нижчий від тиску джерела, що живить його, повинен мати редукційний пристрій з манометром і запобіжним клапаном, які встановлюються з боку меншого тиску.
18.2.6 Редукційні і редукційно-охолоджувальні пристрої повинні мати автоматичне регулювання тиску і температури пари.
18.2.7 Манометри повинні встановлюватись так, щоб їхні показання було чітко видно обслуговуючому персоналу.
18.2.8 Запобіжні клапани повинні мати відвідні трубопроводи, що захищають персонал від опіків у разі їх спрацювання.
18.2.9 Перед ремонтом трубопроводів повинно бути проведено відключення дільниці трубопроводу, що ремонтується (спуск у ній тиску і видалення води, пари, повітря тощо). На вентилях і засувках, що роз'єднують відповідні ділянки трубопроводів, повинні бути вивішені плакати "Не включати - працюють люди".
18.2.10 На гарячих трубопроводах під час роз'єднання фланців для запобігання можливим опікам парою або гарячою водою слід стежити за тим, щоб дренажі на ділянках трубопроводу, що ремонтується, були відкриті; у разі закритих дренажів проводити ремонт на трубопроводах не дозволяється.
18.2.11 Трубопроводи, на яких сталися розриви або порушення герметичності, слід негайно відключити від теплової мережі.
18.2.12 Під час тривалого ремонту, а також у разі недостатньої щільності арматури ділянка, що ремонтується, повинна відокремлюватися заглушками.
18.2.13 Вирви з гарячою водою після розривів трубопроводів повинні своєчасно обгороджуватися.
19 Улаштування та експлуатація систем водопостачання і каналізації
19.1 Будівництво та експлуатація систем водопостачання і каналізації морських рибних портів повинно виконуватись з урахуванням вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 10.04.85 N 169 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 27.07.84 N 123 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 21.05.85 N 71 (із змінами та доповненнями), СНиП 3.05.04-85* "Наружные сети и сооружения водоснабжения и канализации", затверджених постановою Державного будівельного комітету СРСР від 31.05.85 N 73 (вид. 1990 р., із змінами та доповненнями), СанПиН 4631-89, НАПБ А.01.001-2004.
19.2 Об'єднання мереж господарсько-питного водопроводу з мережами водопроводів, що подають воду непитної якості, не допускається.
19.3 Каналізація для відведення побутових і промислових стоків по всій довжині повинна бути закритою і виконаною з вогнетривких матеріалів.
19.4 Для управління розташованими в оглядових колодязях засувками слід користуватися штангою-вилкою або встановлювати виносні штурвали, дистанційні приводи та інші пристрої, що виключають необхідність спускання обслуговуючого персоналу до колодязя.
19.5 Відігрівання замерзлих ділянок трубопроводів повинно проводитися гарячою водою, парою, гарячим піском з додержанням заходів проти опіків.
20 Улаштування та експлуатація систем опалення, вентиляції та кондиціонування
20.1 Виробничі та допоміжні приміщення морських рибних портів повинні бути обладнані системами опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, влаштування й експлуатація яких повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", затверджених постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 28.11.91 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.14-88 та НАПБ А.01.001-2004.
20.2 Рами, кватирки, фрамуги, світлові ліхтарі, двері, тамбури, тенти і обладнання теплових завіс повинні бути у справному стані.
20.3 Для відкривання і регулювання фрамуг, вікон, стулок ліхтарів, отворів шахт слід мати зручні пристосування, що обслуговуються з підлоги, або відкривання їх повинно бути механізованим.
20.4 Усі металеві повітроводи, трубопроводи та інше обладнання систем опалення та вентиляції приміщень категорій А і Б, а також систем місцевих відсмоктувачів вибухопожежонебезпечних сумішей (речовин) повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.
20.5 Місце для забору припливного повітря повинно вибиратися в зоні найменшого забруднення від навколишніх виробничих та вентиляційних викидів. У разі неможливості за місцевими умовами забезпечити забирання повітря з незабрудненої зони припливне повітря повинно попередньо очищатися з тим, щоб після його надходження сумарна кількість газів і пари в робочій зоні не перевищувала допустимих концентрацій.
20.6 Припливне повітря слід подавати у виробничі приміщення з постійним перебуванням людей так, щоб повітря не надходило через зони з великим забрудненням та не порушувало роботу місцевих відсмоктувачів.
20.7 Припливно-витяжна вентиляція виробничих приміщень, сполучених між собою, повинна улаштовуватися таким чином, щоб була виключена можливість надходження шкідливих речовин і неприємних запахів з одних приміщень в інші, де виділення шкідливих речовин відсутнє.
20.8 Видалення повітря необхідно передбачати безпосередньо від місць виділення шкідливостей або зон найбільшого забруднення повітря у приміщеннях.
20.9 В одну загальну витяжну вентиляційну установку не дозволяється об'єднання відсмоктувачів легкоконденсаційних випарів та пилу, а також відсмоктувачів речовин, що можуть під час змішування утворити вибухонебезпечну або отруйну суміш (пари аміаку та інші).
20.10 Не допускається встановлювати у вентиляційних камерах разом з обладнанням припливних систем обладнання витяжних систем загальнообмінної вентиляції, що видаляють повітря з різким або неприємним запахом.
20.11 Вентилятори необхідно з'єднувати з повітропроводами за допомогою м'яких вставок.
20.12 Вентиляційні установки повинні розміщуватись у вентиляційних камерах і місцях, доступних для обслуговування.
20.13 Не дозволяється перетинання повітроводів газопроводами, кабелями, електропроводкою і каналізаційними трубопроводами.
21 Вимоги до організації та виконання окремих видів робіт
21.1 Загальні вимоги безпеки
21.1.1 На кожному виробництві морського рибного порту, виходячи зі специфіки та виду виконуваних робіт, необхідно складати та затверджувати перелік робіт із підвищеною небезпекою, що виконуються за нарядами-допусками, і списки працівників, які мають право на видачу нарядів-допусків.
21.1.2 На роботи з підвищеною небезпекою необхідно розробити технологічні карти та забезпечити їх виконання.
21.1.3 Роботи з огляду, очищення і ремонту всередині технологічних ємностей, резервуарів, трубопроводів, камер, колодязів і шахт, в яких за умовами виробництва можуть бути шкідливі, отруйні та вибухонебезпечні речовини, повинні проводитися тільки за нарядами-допусками.
21.1.4 Адміністрацією порту видається завдання працівнику, відповідальному за виконання робіт усередині ємностей, резервуарів, трубопроводів, камер, колодязів, шахт.
21.1.5 Перед початком робіт працівник, відповідальний за їх проведення, повинен:
особисто оглянути місце роботи, визначити умови, в яких вона буде виконуватися, та забезпечити підготовку до роботи;
перевірити надійність відключення від діючих комунікацій ємностей, резервуарів, трубопроводів, камер та наявність заходів, що унеможливлюють їх підключення під час перебування в них працівників;
виконати відповідними приладами аналіз повітря всередині ємностей, резервуарів, камер, колодязів, шахт і переконатися, що вміст вибухонебезпечних і токсичних речовин не перевищує дозволених нормами величин;
перевірити наявність та технічний стан необхідних засобів індивідуального захисту, рятувального спорядження, а також пристроїв і механізмів для підняття та спуску людей;
докладно проінструктувати працівників про характер робіт і заходи безпеки на об'єкті, де вони будуть виконуватися.
21.1.6 Роботи повинні виконуватися:
усередині ємностей, резервуарів - бригадою не менше 3 чоловік;
у силосах, шахтах - бригадою не менше 4 чоловік;
у каналізаційних камерах і колодязях - бригадою не менше 3 чоловік.
21.1.7 У випадку великих розмірів трубопроводів, значної кількості опадів, інтенсивності руху на проїздах тощо склад бригади повинен бути збільшений.
21.1.8 Спуск працівника в ємність, резервуар, камеру, колодязь, шахту повинен виконуватися в запобіжному поясі з рятувальною вірьовкою з обов'язковою присутністю працівника, відповідального за ведення робіт, та спостерігача, що страхує.
21.1.9 Доручати спостерігачеві виконання іншої роботи до виходу працівника з ємності, резервуара, шахти, камери, колодязя на поверхню не дозволяється.
21.1.10 Під час перебування працівника всередині ємності, резервуара, камери, колодязя, шахти вільний кінець рятувальної вірьовки повинен тримати один із спостерігачів.
21.1.11 Якщо працівник, що спустився в колодязь, шахту, резервуар або іншу ємність, відчув погіршення здоров'я, спостерігачі повинні терміново підняти його наверх із використанням необхідних пристосувань і засобів захисту та надати потерпілому необхідну допомогу.
21.1.12 Під час роботи в ємностях із недостатнім обміном повітря та за наявності в них шкідливих речовин працівник перед спуском повинен надіти шланговий протигаз. Гофрований шланг протигаза повинен виходити назовні ємності не менше ніж на 2 м. Забірний патрубок шланга повинен закріплюватися в зоні чистого повітря без перегинань, скручувань або затискань якимось предметом.
21.1.13 Робота в резервуарах, котлах та інших теплових апаратах, що мають температуру повітря вище +50 град.С, а в колодязях вище +40 град.С, не дозволяється.
21.1.14 Для освітлення під час роботи всередині ємностей повинні застосовуватися переносні світильники напругою не вище 12 В. В ємностях, де за умовами виробництва знаходилися або можуть знаходитися вибухонебезпечні речовини (випари, гази, рідини), а також у каналізаційних камерах, колодязях повинні використовуватися переносні світильники тільки у вибухобезпечному виконанні.
21.1.15 Під час виконання робіт, пов'язаних з подачею зверху деталей, матеріалів та інших предметів, що можуть нанести у разі їх падіння травму, працівники, які перебувають усередині ємностей, колодязів, шахт, повинні забезпечуватися захисними касками, а в окремих випадках - тимчасово виводитися з них.
21.1.16 Роботи всередині ємностей, резервуарів, у камерах, колодязях, де є вірогідність появи легкозаймистих та вибухонебезпечних речовин (випарів, газів, рідин), повинні проводитися інструментом, що виключає іскроутворення. Різальний інструмент повинен густо змащуватися консистентними мастилами.
21.1.17 Відкритий колодязь, заглиблений резервуар, шахта, інші тимчасові отвори повинні бути обов'язково огороджені бар'єром або перилами по всьому периметру, а також позначені: вдень - переносною триногою з відповідним знаком, а вночі, крім того, ще й червоним ліхтарем. Робота біля відчинених колодязів, заглиблених резервуарів, шахт, що не мають огорожі, не дозволяється.
21.1.18 Після закінчення робіт усередині ємності, резервуару, трубопроводу, камери, колодязя, шахти працівник, відповідальний за проведення робіт, особисто перевіряє відсутність там людей, а також інвентарю та інструментів, крім того, у письмовій формі дозволяє зняття заглушок, установлених на комунікаціях, закриття люків та включення об'єкта в роботу.
21.2 Вимоги безпеки під час проведення робіт в ємностях, резервуарах, трубопроводах
21.2.1 Ємності, резервуари, камери, в яких будуть проводитися роботи, повинні бути виведені з експлуатації, звільнені від продуктів, речовин, відключені від усіх комунікацій шляхом встановлення заглушок, очищені, промиті водою і, за необхідності, пропарені, охолоджені, провентильовані.
21.2.2 Приводи всіх механізмів, робочі органи яких знаходяться в ємностях, апаратах, повинні бути знеструмлені та відключені від електродвигунів шляхом зняття запобіжників із вивішуванням попереджувальних плакатів.
21.2.3 Роботи всередині технологічних апаратів і ємностей повинні виконуватися переважно вдень. У разі необхідності проведення робіт уночі повинні розроблятися додаткові заходи безпеки та одержано спеціальний дозвіл.
21.2.4 Спуск працівника у відкриту ємність повинен проводитися по переносній драбині, що має зверху гаки для зачіплювання за край ємності.
21.2.5 Доступ працівників усередину ємностей, що мають верхні та нижні люки, має здійснюватися тільки через нижній люк.
21.2.6 Тривалість перебування працівника всередині ємності та тривалість його відпочинку встановлюється інструкцією з виконання робіт усередині ємності залежно від умов виконуваних робіт. Під час роботи з застосуванням протигаза тривалість одноразового перебування працівника в ємності не повинна перевищувати 20 хвилин із наступним 20-хвилинним відпочинком на свіжому повітрі.
21.2.7 Приготування мийних і дезінфекційних розчинів та захисних покрить повинно виконуватися в окремих приміщеннях із дотриманням правил охорони праці та пожежної безпеки.
21.2.8 Нанесення дезінфекційних розчинів на поверхню ємності повинно виконуватися обережно за допомогою волосяних або капронових щіток.
21.2.9 Приміщення і резервуари, де виконуються роботи з нанесення захисних покрить, повинні безперервно вентилюватися. Використовуваний для видалення вибухонебезпечних випарів вентилятор повинен бути вибухозахищеного виконання.
21.2.10 За необхідності виконання робіт усередині ємності в разі температури вище +30 град.С (під час ліквідації аварії) повинні прийматися додаткові заходи безпеки - безперервне обдування свіжим повітрям, використання теплоізолюючих костюмів і взуття, перерви в роботі.
21.2.11 У разі температур від +40 град.С до +50 град.С час перебування одного працівника в ємності не повинен перевищувати 20 хвилин з наступним відпочинком понад 20 хвилин.
21.2.12 Проводити очищення ємностей, резервуарів і трубопроводів від мастил їх випалюванням не дозволяється.
21.3 Вимоги безпеки під час проведення робіт у каналізаційних камерах і колодязях
21.3.1 Роботи всередині каналізаційних камер і колодязів повинні вестися відповідно до СНиП 2.04.01-85 та СНиП 2.04.03-85.
21.3.2 У каналізаційних камерах і колодязях роботи повинні проводитися тільки за нарядом-допуском, який узгоджений під розпис з начальниками дільниць, що технологічно пов'язані з камерою, колодязем, в яких будуть виконуватися роботи.
21.3.3 Бригада для роботи в каналізаційних колодязях, камерах і колекторах повинна бути забезпечена таким інвентарем:
двома запобіжними (захисними) поясами з вірьовками, перевіреними на придатність згідно з інструкцією;
двома ізолюючими протигазами із шлангами довжиною на 2 м більше глибини камери, колодязя, але загальною довжиною не більше 12 м; замінювати ізолюючий протигаз фільтруючим категорично не дозволяється;
двома акумуляторними лампами у вибухобезпечному виконанні, газоаналізатором;
акумуляторним ліхтарем напругою не більше 12 В;
вентилятором;
захисними переносними знаками встановленого зразка;
гаками і ломами для відкривання кришок колодязів.
21.3.4 До робіт, пов'язаних із спусканням у камеру чи колодязь, допускається бригада у складі не менше трьох чоловік: один - для роботи в камері, колодязі; другий - для роботи на поверхні; третій - спеціально для нагляду та надання необхідної допомоги у разі небезпеки, що загрожує працівнику в камері, колодязі.
21.3.5 Призначення бригади на роботу в колодязях і камерах, розташованих між залізничними коліями, дозволяється за умови попереднього узгодження з начальником дільниці, що експлуатує рухомий портовий залізничний транспорт.
21.3.6 Перед спусканням працівника в колодязь або камеру необхідно:
перевірити наявність скоб та міцність їх закріплення;
переконатися у відсутності сторонніх предметів, змій;
провести перевірку повітря на газ (метан, двоокис вуглецю тощо) газоаналізатором.
21.3.7 До повного видалення газу спускання працівника в колодязь або камеру не дозволяється. Повне видалення газу повинно бути встановлене повторною перевіркою.
21.3.8 Перевірка на газ киданням запаленого паперу або спусканням запаленої свічки чи ліхтаря не дозволяється.
21.3.9 Куріння біля відкритого колодязя, запалювання сірників, а також використання відкритого полум'я як у самому колодязі, так і над відкритим люком не дозволяється.
21.3.10 Використовувати випалювання газу з метою його видалення не дозволяється.
21.3.11 Спускання працівника в каналізаційний колодязь або камеру і робота в них без увімкненої лампи у вибухобезпечному виконанні, поставленої в отвір вхідної труби, не дозволяється.
21.3.12 Якщо газ із колодязя або камери не може бути повністю видалений, спускання працівника в нього дозволяється тільки в ізолюючому протигазі із шлангом, який виходить на 2 метри в бік від лазу. Нагляд у цьому випадку за працівником у колодязі, камері та за шлангом повинен здійснюватися безпосередньо бригадиром.
21.3.13 Не дозволяється доручати працівникам, які ведуть роботи в колодязі, не очищеному від газу, будь-які операції, що можуть викликати появу іскор.
21.3.14 Незалежно від результату перевірки на газ спускання працівника в колодязь або камеру без запобіжного пояса з вірьовкою на 2 м довшою глибини камери чи колодязя не дозволяється.
21.3.15 Під час робіт у колекторах бригада повинна складатися з 5 чоловік: один - у колекторі; по одному спостерігачу в колодязях, між якими проводиться робота; по одному працівнику на поверхні цих колодязів для підтримання зв'язку з працівником, який знаходиться в колекторі, та для подання йому допомоги у випадку небезпеки. Спостерігачі в колодязях повинні бути споряджені ізолюючими протигазами із шлангами, робочий у колекторі - кисневим приладом, акумуляторним ліхтарем напругою 12 В та лампою у вибухобезпечному виконанні.
21.3.16 Працівник, який працює у шланговому протигазі, повинен через кожні 20 хвилин виходити на поверхню для 20-хвилинного відпочинку.
21.3.17 Бригада працівників повинна бути забезпечена аптечкою з необхідним набором медикаментів.
21.4 Вимоги безпеки під час проведення вогневих робіт
21.4.1 Організація та виконання вогневих робіт повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.3.003-86* "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 19.12.88 N 4072 (із змінами та доповненнями), Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 N 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за N 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01), та НПАОП 0.00-1.30-01.
21.4.2 Наказом по порту повинні бути визначені постійні місця проведення вогневих робіт.
21.4.3 У порту повинен бути розроблений перелік дільниць, об'єктів, на яких вогневі роботи повинні проводитися згідно з НПАОП 0.00-5.12-01. Вогневі роботи на діючих вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об'єктах допускаються у виняткових випадках, якщо ці роботи неможливо проводити у спеціально відведених для цієї мети постійних місцях, і проводяться з оформленням наряду-допуску на проведення цих робіт.
21.4.4 Під час зварювання та різання великих деталей, балок, ферм, станин тощо повинні вживатися заходи для запобігання падінню відрізаних частин на працівників. Різати листовий матеріал необхідно на столах розмірами не менше розміру матеріалу, що розрізається.
21.4.5 Проходи між зварювальними трансформаторами, генераторами, а також проходи з кожного боку стола або стелажа мають забезпечувати зручність транспортування виробів, виконання робіт, безпеку праці та бути не менше ніж 1 м.
21.4.6 Дільниці, де систематично проводять зварювання виробів масою понад 20 кг, необхідно обладнувати підіймально-транспортними механізмами відповідної вантажопідйомності.
21.4.7 Зварювальні роботи в ємностях належать до категорії робіт із підвищеною небезпекою, на які повинен видаватись наряд-допуск.
21.4.8 Перед зварюванням ємностей (цистерни, резервуари тощо), в яких знаходилися рідке паливо і легкозаймисті рідини, повинно бути проведено ретельне їх очищення, промивання гарячою водою і каустичною содою, пропарка, просушка та вентилювання з наступним лабораторним аналізом повітряного середовища. Зварювання повинно проводитися обов'язково в разі відкритих лазів, люків, пробок тощо.
Зварювання всередині замкнутих просторів без вентиляції не допускається.
21.4.9 Не дозволяється проводити зварювання трубопроводів і резервуарів, що знаходяться під тиском, незалежно від того, яким газом або рідиною вони заповнені.
21.4.10 На місцях електрозварювальних робіт повинна бути постійна (природна або штучна) вентиляція, в разі роботи в приміщенні - витяжна вентиляція для запобігання отруєнню шкідливими газами, що утворюються під час зварювання металів.
21.4.11 Перед приєднанням електрозварювальної установки необхідно провести її зовнішній огляд і переконатися у справності установки. Особливу увагу потрібно звернути на стан контактів та заземлювальних провідників, справність ізоляції робочих проводів, наявність і справність захисних засобів.
У разі виявлення будь-яких несправностей зварювальну установку включати не дозволяється.
21.4.12 Довжина проводів від електромережі до зварювальної установки не повинна перевищувати 10 м. Ізоляція проводів повинна бути захищена від механічних пошкоджень.
21.4.13 Переміщувати електрозварювальну установку дозволяється тільки після від'єднання її від електромережі.
21.4.14 З'єднання зварювальних проводів слід виконувати гарячою пайкою, зварюванням або за допомогою гільз із гвинтовими затискачами. З'єднання скручуванням не дозволяється.
21.4.15 У кабінах для зварювання та на робочих місцях зварників повинні знаходитися штативи для укладання на них електродотримачів під час короткочасної перерви в роботі.
21.4.16 Щоб уникнути вибуху, вентиль кисневого балона та кисневий редуктор необхідно ретельно оберігати від потрапляння на них нафтопродуктів. Працювати руками, забрудненими нафтопродуктами, або застосовувати промаслені ганчірки для обтирання кисневих балонів не дозволяється.
21.4.17 Під час проведення електрозварювальних робіт необхідно використовувати флюси, електродний дріт, електродні покриття, захисні гази та зварювальні матеріали, що в процесі зварювання не виділяють шкідливих речовин або виділяють їх у кількості, що не перевищує граничнодопустиму, передбачену чинними санітарними нормами.
21.4.18 Метал у місцях зварювання повинен бути сухим, очищеним від бруду, мастил, окалини, іржі та фарби.
22 Вимоги щодо обмеження шуму та вібрації
22.1 Рівні шуму на виробництвах портів повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности", затвердженому і введеному в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 06.06.83 N 2473 (із змінами та доповненнями), та ДСН 3.3.6.037-99.
22.2 Рівні вібрації на цих виробництвах повинні відповідати ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования", затвердженому і введеному в дію постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 13.07.90 N 2190 (із змінами та доповненнями), та ДСН 3.3.6.039-99.
22.3 Для послаблення шумів і вібрації, створюваних устаткуванням і механізмами, внутрішнім портовим транспортом, а також "корпусних" або "ударних" шумів, що поширюються у приміщення по конструкціях будівель, необхідно виконувати заходи, передбачені відповідними нормативними документами.
22.4 У портах не рідше одного разу на рік повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму і вібрації на робочих місцях.
23 Вимоги пожежної безпеки
23.1 Згідно із Законом України "Про пожежну безпеку" і вимогами наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 N 70 "Про затвердження Положення про добровільні пожежні дружини (команди) та Типового положення про пожежно-технічну комісію", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 221/8820, у морських рибних портах повинні створюватися пожежно-технічні комісії (ПТК), добровільні пожежні дружини (ДПД) та команди (ДПК), метою створення яких є здійснення заходів щодо запобігання пожежам і посилення протипожежного захисту порту, проведення роз'яснювальної роботи серед працівників порту та здійснення громадського контролю за додержанням установлених законодавством вимог пожежної безпеки, сприяння і надання допомоги пожежно-рятувальним підрозділам.
23.2 У морських рибних портах повинні виконуватися вимоги НАПБ А.01.001-2004, НПАОП 40.1-1.32-01, ДБН В.1.1-7-2002, ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартів від 14.06.91 N 875 (із змінами та доповненнями), ГОСТ 12.1.010-76* "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 28.06.76 N 1581 (із змінами та доповненнями), ГОСТ 12.4.009-83* "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание", затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 10.10.83 N 4882 (вид. 1989 р., із змінами та доповненнями), РД 34.21.122-87 та ПУЕ.
23.3 Улаштування території порту за пожежною безпекою має відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006, СНиП II-89-80, СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.03-85.
23.4 Пожежна безпека будівель і споруд виробництв порту повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-13-98, СНиП 2.03.13-88, СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.09.02-85*, наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161 "Про затвердження Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270.
23.5 Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки будівель, споруд і приміщень морських рибних портів залежно від виконуваних технологічних процесів, видів робіт та властивостей речовин і матеріалів, що в них використовуються, необхідно визначати згідно з Переліком категорій і класів зон за вибухо-, вибухопожежо- та пожежонебезпечністю об'єктів рибного господарства, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 07.02.2001 N 17, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2001 за N 821/6012 (НАПБ В.06.016-2001/400), та з урахуванням вимог НАПБ Б.07.005-86 "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности", затвердженого Міністерством внутрішніх справ СРСР 27.02.86. Визначену категорію приміщень, а також зовнішніх виробничих і складських дільниць необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення і на межах зон усередині приміщень та ззовні.
23.6 Нафтобаза порту, приміщення та майданчики для зберігання легкозаймистих рідин повинні задовольняти вимогам ВБН В.2.2-58.1-94.
23.7 Усі працівники порту під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368 "Про затвердження Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1147/8468.
24 Санітарно-побутове забезпечення
24.1 Улаштування санітарно-побутових приміщень у рибних портах необхідно здійснювати з урахуванням складу працівників, режиму праці, щільності розміщення робочих місць у порту, санітарної характеристики виробничих процесів тощо.
Санітарно-побутові приміщення в зимовий час повинні опалюватися.
24.2 Норми площі приміщень на одного працівника, одиницю обладнання, розрахункове число працівників, які обслуговуються на одиницю обладнання в санітарно-побутових приміщеннях, повинні відповідати СНиП 2.09.04-87.
24.3 Не дозволяється розміщення душових, умивалень, убиралень тощо над харчовими блоками, службовими приміщеннями, пунктами охорони здоров'я.
24.4 Відстань від побутових приміщень до найбільш віддаленого причалу не повинна перевищувати 500 м, а вбиральні повинні знаходитися від робочих місць на відстані не більше 150 м.
24.5 Кількість місць для зберігання одягу в гардеробних визначається:
для вуличного - рівною кількості працівників у двох суміжних змінах;
для домашнього і спеціального одягу - рівною обліковій чисельності працівників на підприємстві.
24.6 Шафи для зберігання різних видів одягу повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів, закриватися або бути відкритими з лицьової сторони. У нижній і верхній частинах закритих шаф має бути отвір (жалюзі, сітка) для провітрювання.
24.7 Не рідше одного разу на тиждень шафи повинні очищатися вологим способом і один раз на місяць підлягати дезінфекції.
24.8 У гардеробних повинні передбачатися лавки шириною 0,30 м, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.
24.9 Кількість кранів у вмивальних, сіток у душових має визначатися за чисельністю працівників у зміні, які одночасно закінчують роботу, виходячи з груп виробничих процесів і розрахункової чисельності працівників на одну душову сітку або кран.
24.10 Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються з трьох боків, з індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води, вентилі яких повинні розміщуватися на висоті 1,5 м від підлоги.
24.11 Кабіни відокремлюються одна від другої перегородками з вологостійких матеріалів висотою від підлоги 1,8 м, які не доходять до підлоги на 0,2 м. Розміри відкритих кабін у плані повинні бути не менше 0,9х0,9 м.
24.12 Убиральні в багатоповерхових побутових, адміністративних і виробничих будівлях повинні бути на кожному поверсі.
24.13 У підлогах душових, умивальних, убиралень, а також інших приміщень, в яких необхідне мокре прибирання, повинні бути трапи.
24.14 Для прання спецодягу в порту повинні бути пральні з відділеннями хімічної чистки.
24.15 Для тих, хто працює на робочих місцях з температурою повітря нижче 5 град.С, повинні влаштовуватися приміщення для обігріву, площа яких визначається з урахуванням кількості працівників в найбільш численній зміні, але не повинна бути менша ніж 12 кв.м.
24.16 У побутових приміщеннях прибирання повинно проводитися не рідше одного разу на день із застосуванням гарячої води, дезінфекційних засобів.
25. Вимоги до медичних оглядів працівників
25.1. Керівник порту (роботодавець) зобов'язаний забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року згідно з вимогами Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за N 136/345, та Правил визначення придатності за станом здоров'я осіб для роботи на суднах, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.11.96 N 347, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.04.97 за N 108/1912.
| Начальник відділу організації державного нагляду в АПК та соціально-культурній сфері | В.С.Ткачов |
