Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99

6.1. До обладнання, що вібрує, відноситься обладнання, під час роботи з яким виникає вібрація, що становить не менше 20 % від значення допустимих величин віброшвидкості та віброприскорення.

6.2. До експлуатації повинно допускатися тільки справне обладнання, що відповідає вимогам даних норм.

6.3. У технічному паспорті на обладнання, що вібрує, повинна бути вказана максимальна сила натискання, яка потрібна для роботи машин у паспортному режимі, та вага машини, що припадає на руки працюючого.

6.4. Ручні машини, що проектуються та експлуатуються, повинні відповідати вимогам даних Санітарних норм та правил та нормативно-технічних документів, погоджених з органами Держсанепіднагляду.

6.4.1. Вага ручної машини, її частин, пристосувань, оброблюваної деталі, яка сприймається обома руками працюючого, повинна бути не більше ніж 100 Н.

6.4.2. Машина, що важить понад 60 Н (включаючи масу вставного інструменту, рукоятки, що приєднується, шлангів, тощо) повинна мати підтримуючі пристрої.

6.4.3. Сила натискання, що необхідна для роботи ручної машини у паспортному режимі, не повинна перевищувати для одноручної машини 100 Н та для дворучної - 200 Н.

6.4.4. Держаки ручних машин, пристроїв, а також органів керування повинні мати форму, зручну для роботи і не викликати охолодження рук. Місця контакту з долоневою поверхнею повинні мати покриття з коефіцієнтом тепловіддачі не більш ніж 5 х 10 Вт/м 2 х град. або повинні бути цілком виготовлені з матеріалів з коефіцієнтом теплопровідності не більш ніж 0,5 Вт/м х град.

6.4.5. Вихлопи стисненого повітря чи відпрацьованого пару повинні бути спрямовані таким чином, щоб не відбувалося обдування рук та забруднення зони дихання працюючого.

6.5. Використання обладнання, що вібрує, не за призначенням та в режимах, що відрізняються від паспортних, не дозволяється.

6.6. Проведення надурочних робіт з обладнанням, яке вібрує, забороняється.

6.7. Роботи з обладнанням, що вібрує, слід проводити у зачинених опалюваних приміщеннях, при оптимальних параметрах температури повітря, відносної вологості, швидкості руху повітря з урахуванням важкості роботи та періоду року.

6.8. Для роботи з обладнанням, що вібрує, на відкритому повітрі у холодний період року у помірному кліматі для періодичного зігрівання працюючих, повинні передбачатися спеціальні приміщення з опаленням, та оптимальними параметрами температури, відносної вологості, швидкості руху повітря.

Площа приміщень для зігрівання визначається з розрахунку 0,1 кв.м на одного працюючого у найбільш численну зміну, але вона повинна бути не менш ніж 12 м 2; приміщення повинно знаходитися не далі ніж 150 м від місця виконання робіт.

6.9. Режими праці робітників, що знаходяться в умовах дії локальної вібрації, розробляються відповідними міністерствами, відомствами та промисловими підприємствами з урахуванням вимог, викладених у р. 7.

6.10. Засоби індивідуального захисту (взуття, рукавиці та ін.) від шкідливого впливу загальної та локальної вібрації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.024. "ССТБ. Обувь специальная виброзащитная" та ГОСТ 12.4.002 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования".

7.1. Раціональний режим праці робітників вібронебезпечних професій встановлюється для конкретного робочого місця або виконання конкретних технологічних операцій, якщо вібрація перевищує гранично допустимі рівні не більше ніж на 12 дБ.

7.2. Раціональний режим праці може бути внутрішньозмінним, залежно від часової структури робочої зміни або робочих циклів (днів, вахт, тижнів).

7.3. Внутрішньозмінний режим праці при дії локальної вібрації.

7.3.1. В залежності від перевищення гранично допустимого рівня вібрації за допомогою таблиці 10 визначається допустимий сумарний час дії вібрації за 8-годинну робочу зміну.

7.3.2. Якщо допустимий сумарний час дії вібрації більший за необхідний технологічний час праці за зміну, то він повинен довільно розподілятися у межах робочої зміни з додержанням 2 регламентованих перерв (перша - 20 хвилин за 1 - 2 годину від початку роботи, друга - на 30 хвилин через 2 години після обідньої перерви) та обідньої перерви тривалості не менш ніж 40 хвилин.

7.3.3. Якщо допустимий сумарний час дії вібрації менший за необхідний технологічний час роботи за зміну, то встановлюється часова структура робочої зміни на підставі вібраційних циклів, що регулярно перериваються. Останні становлять відрізки часу тривалістю одну годину, на протязі якої робота у контакті з вібрацією чергується з роботою без вібрації.

7.3.4. В залежності від рівня вібрації та кількості одногодинних циклів за зміну обмежується сумарний час роботи в умовах дії вібрації на протязі одногодинного вібраційного циклу згідно з таблицею 11.

(Приклад створення раціонального режиму праці подано у Додатку 12).

7.3.5. Рекомендована раціональна тривалість одноразової безперервної дії вібрації дорівнює 10 - 15 хвилин. До неї входять і мікропаузи тривалістю до 30 с.

7.3.6. Час регламентованих перерв вважається робочим часом, а режим праці повинен бути вказаний у робочому завданні.

7.3.7. При наявності супутніх шкідливих виробничих факторів час дії вібрації на працюючих повинен бути зменшений згідно з Додатками 13 та 14.

7.4. Розрахунок раціонального режиму робочих циклів в умовах дії локальної вібрації.

7.4.1. Визначають середнє вібраційне навантаження, отримане працівником за цикл, за допомогою формули 5.

7.4.2. За різницею між середнім вібраційним навантаженням за цикл та гранично допустимим визначають (таблиця 12) відношення доз, що вказують на потрібне раціональне співвідношення робочих циклів з дією вібрації та без неї.

Приклад розрахунку наведено у Додатку 15.

8.1. До організаційно-технічних заходів відносяться:

- зменшення вібрації у джерелі виникнення конструктивними і технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;

- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, майданчиків з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та ін. вібропоглинаючих матеріалів, мастил тощо;

- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) у паспортах на машини, які щойно надійшли (в технічному паспорті машини повинні бути вказані ВХ та методи їх контролю відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования"), а при відсутності їх, та у разі необхідності, проведення вхідного контролю;

- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;

- використання машин відповідно до їх призначення, передбаченого нормативно-технічною документацією;

- своєчасне проведення ремонту профілів шляхів та поверхонь для переміщення машин, їх покриттів, кріплень підтримуючих конструкцій та ін., що впливають на вібраційні характеристики машин;

- виключення контакту працюючих з поверхнями, що вібрують, за межами робочого місця чи робочої зони (встановлення захисних засобів, сигналізацій, блокування, попереджувальних написів і т.д.);

- не дозволяється обладнання постійних робочих місць без амортизуючих сидінь;

- до експлуатації повинні допускатися тільки справні машини, що відповідають вимогам даних норм.

8.2. Комплекс лікувально-профілактичних заходів містить:

- професійні і профілактичні огляди;

- режим праці;

- вітамінізацію;

- організацію профілактичного відпочинку, лікувальна гімнастика та масаж рук;

- використання засобів індивідуального захисту.

8.3. До роботи операторами машин допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли попередній медичний огляд, мають відповідну кваліфікацію, склали технічний мінімум правил охорони праці та ознайомлені з характером впливу вібрації на організм.

8.4. Оператори машин, які зазнають у процесі трудової діяльності впливу вібрації, підлягають щорічним періодичним медичним оглядам відповідно до наказу МОЗ N 555 від 29.09.89 "О совершенствовании системы медицинских осмотров трудящихся и водителей индивидуальных транспортных средств" та наказу МОЗ N 45 від 31.03.94 р. "Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій".

8.5. З метою підвищення стійкості організму операторів машин слід проводити: вітамінопрофілактику (вітамін C, B1 та никотинова кислота) два рази на рік протягом чотирьох тижнів у осінній та весняний періоди - жовтень - листопад та лютий - березень, курси масажу, який виконує масажист, і лікувальної гімнастики (за призначенням лікаря).

8.6. Для профілактичного лікування та відпочинку працюючих, в тому числі і зайнятих у вібронебезпечних професіях, на підприємствах повинні бути організовані профілакторії, кабінети психологічного розвантаження і кімнати, де працюючі обов'язково проводять масаж рук у струмені теплого повітря або сухий обігрів та мікромасаж на спеціальному обладнанні.

8.7. З метою профілактики шкідливого впливу загальної та локальної вібрації працюючі повинні користуватися засобами індивідуального захисту відповідно до ГОСТ 12.4.002 та ГОСТ 12.4.024.

9.1. У нормативній документації на машини, які створюють вібрацію, розробником вказуються технічні норми вібрації.

9.2. Норми вібрації вносяться до технічних умов на конкретну машину та паспорт.

9.3. У нормативній документації на машини визначаються умови, в яких установлені технічні норми вібрації та методи контролю вібраційних характеристик (ВХ) машин.

9.4. Для вібронебезпечних машин санітарною нормою вібрації є допустимі рівні, що наведені у таблицях 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.

9.5. У нормативній документації обов'язково вказуються умови, при яких забезпечується виконання вимог санітарних норм вібрації на робочому місці.

9.6. Повинен проводитися контроль вібрації машин:

- безперервний - при введенні в експлуатацію і подальший - раз на рік;

- вибірковий;

- після кожного ремонту та при внесенні змін в конструкцію.