Слід зазначити, що пунктом 2.1 Методики (підпункт 2) передбачено застосування її положень у тому числі й за пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр енергопостачальника чи інших заінтересованих сторін. При цьому пошкодження або відсутність пломб визначається окремим порушенням Правил. У застосуванні наведених норм у судовій практиці виникали питання щодо необхідності за наявності факту пошкодження чи відсутності хоча б однієї пломби встановлення факту втручання в роботу лічильника.
У справі № 910/960/14 позивач вимоги про скасування оперативно-господарської санкції обґрунтовував тим, що відповідач (енергопостачальник) не довів втручання позивача (споживача) в роботу лічильника.
Місцевий господарський суд, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов про скасування оперативно-господарської санкції враховуючи, що оскільки пошкодження пломби не відбулось, у матеріалах справи відсутні докази втручання позивача в параметри розрахункових засобів (систем) обліку електричної енергії, позивачем як споживачем електричної енергії не було вчинено протиправних дій, спрямованих на приховування реального обсягу спожитої електричної енергії, а відповідачем не доведено факту втручання позивачем в параметри розрахункового засобу обліку.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2014 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 26 Закону, пункту 3.3 Правил та пункту 2.1 Методики пошкодження та відсутність пломб є окремим порушенням Правил і у такому випадку необхідність доведення факту втручання в роботу лічильника нормами законодавства не встановлено (постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2014 № 910/960/14, у допуску до провадження Верховного Суду України відмовлено ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2014).
У постанові №25/5005/16422/2011 Вищий господарський суд України зазначив, що при доведеності факту порушення пломб, доведення можливості позаоблікового споживання електроенергії є необов'язковим, оскільки спеціальними (порівняно з ЦК України ) нормативними актами в галузі електроенергетики (стаття 26 Закону, пункт 3.3 Правил, пункт 2.1 Методики) передбачене проведення донарахування не в разі позаоблікового споживання при порушенні пломб, а саме за порушення пломб (постанова Вищого господарського суду України від 06.09. 2012 №25/5005/16422/2011).
Таку ж правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 28.04.2014 № 05/01/5026/575/2012, від 30.09.2013 № 904/2624/13.
Таким чином, пошкодження або відсутність пломб є окремим порушенням Правил, і у такому випадку необхідність доведення факту втручання в роботу лічильника нормами чинного законодавства не передбачено.
є). Часто споживачі, зазначаючи про відсутність (недоведеність) їх вини у вчиненні порушення, зафіксованого в акті, заявляли вимоги про скасування рішення комісії енергопостачальника про застосування оперативно-господарської санкції.
Наприклад, у справі № 920/1819/13 позивач (споживач) вимоги щодо скасування оперативно-господарської санкції обґрунтовував, зокрема, своєю непричетністю до пошкодження пломби.
Враховуючи положення підпункту 26 пункту 10.2 Правил, за якими споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування, та відсутність належних та допустимих доказів пошкодження пломби працівниками енергопостачальника, судом відмовлено у скасуванні рішення комісії енергопостачальника (постанова Вищого господарського суду України від 25.06.2014 № 920/1819/13).
Пунктом 3.3 Правил передбачено, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
Суди, вирішуючи спори щодо правомірності застосування оперативно-господарської санкції, враховували зазначені положення Правил та Методики, а також умови відповідних договорів.
У справі № 910/9087/14 господарські суди дійшли висновку про недоведеність порушення споживачем Правил, оскільки акт про передачу на відповідальне зберігання приладу обліку і пломб підписано від імені споживача неуповноваженою особою, а інших доказів на підтвердження прийняття позивачем на зберігання пломб, встановлених на розрахункових засобах електричної енергії, суду не надано.
Рішення комісії енергопостачальника про застосування до споживача оперативно-господарських санкцій за порушення у сфері електроенергетики скасовано (постанова Вищого господарського суду України від 15.01.2015 № 910/9087/14).
Вирішуючи спір у справі № 904/8746/13, суд апеляційної інстанції, зазначивши про недоведеність вини позивача у пошкодженні пломби, не врахував вимоги пункту 3.3 Правил, згідно з якими відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені (постанова Вищого господарського суду України від 01.10.2014 № 904/8746/13).
є). Відповідно до абзацу дев'ятого пункту 6.42 Правил у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Таким чином, абзац дев'ятий пункту 6.42 Правил чітко встановлює наслідки скасування судом рішення енергопостачальника щодо застосування оперативно-господарської санкції: скасування постачальником електричної енергії відповідного акта про порушення.
Таким чином, повторне застосування оперативно-господарської санкції до споживача електроенергії на підставі такого акта неможливе(постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2012 № 18/5005/2972/2012, від 08.04.213 № 5006/8/87пн/2012, від 30.09.2014 № 924/551/14, від 03.11.2014 № 924/728/14).
2.5. Стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання
а).Самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку є правопорушенням в електроенергетиці (частина друга статті 27 Закону).
Можливість оскарження в судовому порядку рішень комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, передбачено в пункті 6.42 Правил.
Законом визначено, що споживачі енергії -суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю (стаття 1).
Пункт 1.2 Правил також визначає споживача електричної енергії як особу, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Разом з тим, у вирішенні цієї категорії спорів суди враховували викладене у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011. У цій постанові зазначено, що термін "споживач електричної енергії" необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема, як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що вбачається зі змісту положень підпункту 1 пункту 10.2 Правил.
Отже, для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку особа споживала за відсутності укладеного договору про постачання електричної енергії, застосовуються положення Правил та Методики.
При цьому позов про стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання (розрахованої на підставі Методики), та не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил, може бути поданий на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах (постанова Верховного Суду України від 16.05.2011 № 15/147/10).
Наприклад, у справі № 5011-54/4922-2012 Вищий господарський суд України скасував постанову суду апеляційної інстанції та підтримав позицію суду першої інстанції, зазначивши, що з огляду на відсутність договірних відносин між сторонами нарахована енергопостачальником сума недоврахованої електричної енергії за своєю правовою природою є збитками, а не оперативно-господарською санкцією, як помилково вважав апеляційний господарський суд (постанова Вищого господарського суду України від 05.12.2012 № 5011-54/4922-2012).
Водночас у цій підкатегорії спорів розглядалися також справи і про стягнення оперативно-господарських санкцій, нарахованих споживачу у зв'язку з самовільним підключенням до електричних мереж енергопостачальника.
У справі № 5020-1264/2012 Вищий господарський суд України залишив без змін судове рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено позивачу у скасуванні оперативно-господарської санкції, нарахованої позивачу, як підприємству, що надає комунальні послуги населенню у будинку, в якому виявлено самовільне підключення до електропостачання освітлення під'їздів житлового будинку та ліфтів (постанова Вищого господарського суду України від 26.12.2013 № 5020-1264/2012).
Проблемним та одночасно однією з підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення комісії про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, був факт невстановлення під час проведення перевірки особи, що здійснила самовільне підключення, або ж недоведення прав на володіння приміщенням, в яких виявлено таке порушення.
Наприклад, у справі № 910/21233/13 Вищий господарський суд України підтримав правову позицію суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення електроустановок, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Отже, для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення Правил особою, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем всупереч приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними засобами доказування, що саме відповідач здійснив самовільне підключення та є споживачем електроенергії у нежитлових приміщення, в яких виявлено це самовільне підключення, або є власником цих приміщень.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що в договорі оренди приміщень, у яких виявлено самовільне підключення, сторони передбачили, що третя особа зобов'язана укласти з відповідними службами окремі договори та сплачувати спожиті комунальні послуги, зокрема з енергопостачання, на підставі окремих договорів.
Отже, позивачем не доведено, що відповідач є особою, на яку відповідно до положень чинного законодавства покладено обов'язок з відшкодування позивачу вартості позадоговірного споживання електроенергії (постановаВищого господарського суду України від 23.07.2014 № 910/21233/13). Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2014 відмовлено в допуску цієї справи до провадження Верховного Суду України.
У постанові № 914/4296/13 (спір про визнання недійсним рішення комісії енергопостачальника про нарахування споживачу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення)Вищий господарський суд України так само зазначив, що рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок.
У цій справі задоволено позов про визнання недійсним рішення комісії енергопостачальника про нарахування споживачу обсягів та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення, оскільки на час прийняття відповідачем зазначеного рішення позивач не був власником торгових павільйонів, у яких встановлено факт самовільного підключення електроустановок до електромереж відповідача (постанова Вищого господарського суду України від 26.05.2014 № 914/4296/13).
У постанові № 910/4804/13 Вищий господарський суд України, відхиляючи доводи споживача про відсутність його вини у самовільному підключенні, зазначив таке.
Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, власність зобов'язує (рівно, як і зобов'язують інші речові права щодо майна). В статті 322 ЦК України зазначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (норми даної статті поширюються не лише на власника, а й на особу, яка наділена майновими правами щодо нього у найбільшому обсязі).
Згідно з частиною першою статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, встановивши факт наявності заборгованості за самовільне споживання відповідачем електричної енергії, колегія суддів Вищого господарського суду України погодилася з висновком судів про задоволення позову щодо стягнення (постанова Вищого господарського суду України від 08.05.2014 № 910/4804/13).
Отже, у вирішенні спорів про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики, та визначенні особи, яка є споживачем та належним відповідачем у спорі, судам слід виходити з приписів положень 319, 322 ЦК України та враховувати, що відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).
Так, у справі № 910/23542/13 місцевий господарський суд відмовив енергопостачальнику у стягненні вартості бездоговірного споживання електричної енергії з огляду на таке.
Позивач всупереч вимогам статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не довів, що відповідач є особою, на яку згідно із законодавством може бути покладено обов'язок з відшкодування вартості бездоговірного споживання електричної енергії. Він не надав доказів, що відповідач є власником приміщень, в яких виявлено самовільне споживання електричної енергії, і саме він вчинив неправомірні дії із самовільного підключення та є відповідальним за них.
Апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасував, визначивши саме відповідача особою, відповідальною за порушення Правил у вигляді самовільного підключення електроустановок струмоприймачів/проводів до електричної мережі позивача з метою безоблікового споживання електроенергії, оскільки саме на нього законом покладено обов'язок щодо утримання належного йому майна. Він також зазначив, що факт виконання або невиконання орендарями за договорами оренди та суборендарем за договорами суборенди своїх зобов'язань стосується лише взаємовідносин орендодавців з орендарями та суборендарем і не впливає на взаємовідносини позивача та відповідача у справі.
Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду України скасував, погодився з правовою позицією місцевого господарського суду України та зазначив, що для донарахування споживачу вартості електроенергії визначальним є факт порушення ним Правил; якщо ж таку особу порушника встановити неможливо, відповідає власник майна або особа, яка має інші речові права щодо цього майна (постанова Вищого господарського суду України від 15.07.2014 № 910/23542/13).
При вирішенні спору у справі № 910/4804/13 Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за самовільне споживання електричної енергії.
Доводи скаржника про відсутність його вини в частині підключення і користування електричною енергією за спірними адресами та те, що здійснювати оплату рахунків за самовільно спожиту енергію зобов'язані особи, яким передано у користування майно, відхилені судом, так як за умовами договорів, треті особи не були зобов'язані самостійно укладати договори на електроспоживання, а лише оплачувати вартість енергії споживачу, який, визначаючи таку умову в підписаних ним договорах, не міг не знати про те, що взяв на себе обов'язок регулювання відносин з електроспоживання перед енергопостачальником (постанова Вищого господарського суду України від 08.05.2014 № 910/4804/13).
Отже, вирішуючи спори, пов'язані з бездоговірним споживанням електроенергії, господарським судам слід враховувати таке.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 27 Закону крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку є правопорушеннями в електроенергетиці.
Пунктом 2.6 Методики встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.
Пункт 2.1 Методики застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, встановленому цією Методикою, з урахуванням вимог Правил та у разі виявлення таких порушень.
Отже, позаобліково спожита електрична енергія - це збитки енергопостачальника, завдані внаслідок вчинення правопорушень споживачем у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України та статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України.
Для донарахування споживачу вартості електроенергії визначальним є факт порушення ним Правил; якщо ж особу порушника встановити неможливо, відповідає власник майна або особа, яка має інші речові права щодо цього майна.
Наприклад, постановою Вищого господарського суду України залишено без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у скасуванні рішення енергопостачальника про донарахування вартості безобліково спожитої електроенергії у справі № 917/1143/14.
При виявленні самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку споживачу відповідно до Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 № 122 та пункту 6.42 Правил, на підставі акта про порушення рішенням комісії було визначено обсяг недоврахованої електричної енергії та суму завданих споживачем збитків (постанова Вищого господарського суду України від 18.03.2015 № 917/1143/14).
III. Висновки
За результатами аналізу практики розгляду господарськими судами справ, пов'язаних із застосуванням законодавства, що регулює відносини у сфері електропостачання, за період 2012 - 2014 р.р. можна дійти таких висновків.
Предметом спорів названої категорії є: скасування оперативно-господарської санкції, стягнення вартості недоврахованої електроенергії відповідно до оперативно-господарської санкції, стягнення заборгованості (нарахованих штрафних санкцій, пені, штрафів) за спожиті енергоносії, визнання недійсним акта про порушення, зобов'язання до укладення договору про електропостачання тощо.
Найбільш поширеними причинами виникнення спорів у сфері надання послуг з електропостачання було неналежне виконання споживачами договірних зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за отриману електричну енергію; незгода суб'єктів господарювання із застосуванням до них оперативно-господарських санкцій, накладених протокольним рішенням постачальника електроенергії за результатом розгляду актів про порушення Правил; недотримання (перевищення) споживачами електричної енергії режимів енергоспоживання, встановлених у договорі; ухилення від укладання договору тощо.
Підставами скасування судових рішень стало: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; розгляд справи без дослідження та надання правової оцінки усім документам та доказам, якими сторони мають доводити свої вимоги та заперечення; неправильне або безпідставне застосування положень нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електропостачання; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З метою однакового застосування одних і тих самих правових норм у подібних правовідносинах зазначаємо таке.
1. Якщопроцедура укладення договору здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства про електроенергетику та Правил, суд має підстави для визнання договору про постачання електричної енергії укладеним.
2. Кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання є невід'ємною частиною договору про спільне використання електричних мереж, складання якого покладається на власника (пункт 1.8 Методики).
3. Внесення змін до Правил, обов'язок додержання яких законодавчо встановлений статтею 277 ГК України, є достатньою підставою для внесення змін до договору в разі невідповідності умов договору зазначеному нормативному акту.
4. Заборгованість за спожиту електричну енергію підлягає стягненню у межах спожитої електричної енергії, визначених умовами договору, а відповідальність у вигляді двократного розміру вартості повинна застосовуватися лише до різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.
5.Якщо умовами договору сторони погодили нарахування пені протягом усього періоду прострочення зобов'язання, суд має підстави для стягнення її з відповідача у повному розмірі. Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, лише за відсутності таких умов у договорі.
6.Визнання недійсним рішення комісії постачальника електроенергії, оформленого протоколом, є належним способом захисту порушеного права, оскільки оскаржуване рішення постачальника електроенергії є оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини другої статті 20 ГК України.
7. Акт про порушення Правил не є актом в розумінні статті 20 ГК України, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання Правил. Позовна вимога про визнання недійсним акта про порушення Правил не відповідає встановленим способам захисту прав.
8. Пошкодження або відсутність пломб є окремим порушенням Правил, і у такому випадку необхідність доведення факту втручання в роботу лічильника нормами чинного законодавства не передбачена.
9. Уразі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Повторне застосування оперативно-господарської санкції на підставі такого акта - неможливе.
10. Початок перебігу позовної давності відраховується від дня проведення перевірки і складання акта про порушення. Якщо сторони в укладеному договорі передбачили збільшену позовну давність, аніж та, що встановлена законом, то такі положення договору відповідають приписам частини першої статті 259 ЦК України та підлягають застосуванню при вирішенні спору.
11. Термін "споживач електричної енергії" необхідно застосовувати в дещо ширшому значенні, зокрема, як такий, що поширюється і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання.
12. Позов про стягнення вартості електричної енергії, спожитої без укладення договорів на її постачання (розрахованої на підставі Методики), не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил, може бути поданий на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, оскільки сторони не перебувають між собою у договірних відносинах.
13. Позаобліково спожитаелектрична енергія - це збитки енергопостачальника, завдані внаслідок вчинення правопорушень споживачем у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України та статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України.
14. Для донарахування вартості електроенергії споживачу визначальним є факт порушення ним Правил; якщо ж особу порушника встановити неможливо, відповідає власник майна або особа, яка має інші речові права щодо цього майна.
15. Потребують визначення єдиних правових підходів такі питання:
- визначення правової природи платежів, які подаються енергопостачальною організацією до сплати споживачами за перевищення договірної величини споживання електричної енергії: чи є нарахування споживачу електричної енергії двократної вартості різниці фактично спожитих та договірних величин електричної енергії за своєю правовою природою оперативно-господарською санкцією, штрафною санкцією чи спеціальним способом визначення вартості електричної енергії, спожитої понад договірну величину;
- чи є акт, складений з порушеннями вимог Правил та Методики, належним доказом вчиненого споживачем порушення, та відповідно, підставою для донарахування вартості та обсягу недоврахованої електроенергії;
- застосування положень пункту 6.41 Правил щодо визначення особи, яка може вважатися належним представником споживача;
- можливості скасування оперативно-господарської санкції частково.