ГУ ДФС у м. Києві
Лист
| 23.11.2016 № 24625/10/26-15-12-05-11 |
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «...», щодо зменшення результатів оподаткування на витрати понесені платником до 2014 року на території Криму та Донецької області, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
Відповідно до п. 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), на період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1636).
Для цілей застосування податкового та митного законодавства договори, укладені між суб'єктами господарювання із місцезнаходженням (місце проживання) на території ВЕЗ «Крим» та іншими суб'єктами господарювання, є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (п.6.5 ст. 6 Закону № 1636).
Взаємовідносини між особами, які мають податкову адресу на території ВЕЗ «Крим», та особами, які мають податкову адресу на іншій території України, є контрольованими операціями згідно із ст. 39 Кодексу (п. 5.2 ст. 5 Закону № 1636).
Пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 1636 встановлено, що фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), та юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.
В редакції Кодексу, що діяла до 01.01.2015 року, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Кодексу).
Оскільки, в листі «_» зазначено, що оплата за комплекс робіт з монтажу обладнання (роботи, розпочаті до 2014 року) не очікується, то в податковому обліку зазначені операції відображались з урахуванням заходів щодо стягнення таких боргів, проведених відповідно до ст. 159 «Безнадійна та сумнівна заборгованість» Кодексу, в редакції що діяла до 01.01.2015.
Разом з цим, лист «_» не містить достатньої інформації щодо строків виникнення заборгованості та проведених заходів щодо стягнення таких боргів.
Починаючи з 1 січня 2015 року змінено порядок формування об'єкта оподаткування податку на прибуток.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Тобто, витрати, на які платник податку має право зменшити фінансові результати до оподаткування за результатами 2016 року визначається за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 52.5 Кодексу, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення № 375).
Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення № 375).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку витрат, понесених платником на виконання комплексу робіт з монтажу обладнання, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 Кодексу визначено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
| Заступник начальника | Е.М.Пруднікова |