Про застосування деяких приписів Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Державною податковою адміністрацією України податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, міст Києва та Севастополя надіслані методичні рекомендації від 24.04.01 N 5289/7/24-2117 "стосовно застосування окремих норм Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.01 N 81".

Цими рекомендаціями, зокрема, щодо застосування підпункту 3.9 названого Положення, платникам податків і органам державної податкової служби пропонується звертатися до арбітражного суду "з приводу перегляду судових рішень про звернення стягнення на майно недоїмника, прийнятих до 21.02.01". Як зазначено у наданих рекомендаціях, "після задоволення заяви платника податків або органу державної податкової служби арбітражним судом про скасування або зупинення виконання раніше прийнятого рішення, орган державної податкової служби приймає рішення про списання (розстрочення) суми податкового боргу".

Зазначені рекомендації не відповідають вимогам закону, у тому числі статті 112 Арбітражного процесуального кодексу України, і можуть спричинити виникнення численних конфліктних ситуацій з приводу перегляду прийнятих арбітражними судами рішень, які узгоджуються з обставинами та матеріалами справи, а також з приписами законодавства, чинного на момент їх прийняття, у тому числі Декрету Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".

Визнання Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" таким, що втратив чинність, названого Декрету та списання відповідної заборгованості не є підставою для перегляду за нововиявленими обставинами прийнятих арбітражним судом рішень, оскільки скасування чи зміна нормативного акта, на якому грунтувалось рішення, може вважатись нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, котрим скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. Що ж до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то йому не надано зворотної сили.

У зв'язку з викладеним просимо за можливості у стислі терміни розглянути питання про внесення необхідних корективів до наданих підпорядкованим органам методичних рекомендацій.

З повагою