ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Л И С Т
| N 01-8/531 від 11.11.99 м.Київ |
Арбітражним судам України
Про Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"
( Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого арбітражного суду N 01-8/319 від 06.07.2000 N 01-8/555 від 07.05.2001 N 01-8/609 від 23.05.2001 )
Верховна Рада України прийняла Закон України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (далі - Закон), опублікований в газеті "Голос України" за 27 жовтня 1999 року N 200.
Вищий арбітражний суд України вважає за доцільне звернути увагу арбітражних судів на окремі положення Закону.
1. Відповідно до статті 1 та пункту 2 статті 10 Закону його дія поширюється на військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України (далі - військові частини) та інші утворені згідно з законами України військові формування.
2. Суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи і організації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень і видатків, рахунки в установах банків та гербову печатку (частина перша статті 3 Закону).
Види господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначає Кабінет Міністрів України (частина друга статті 3 Закону).
Частиною третьою статті 3 Закону передбачено ліцензування тих видів діяльності військових частин, які підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства України.
3. Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, узгодженим з Міністерством економіки України, затверджує перелік військового майна, яке не підлягає приватизації (частина третя статті 1 Закону).
4. Військові частини повинні реєструватись як суб'єкти господарської діяльності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону). Відповідний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 N 749.
( Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого арбітражного суду N 01-8/319 від 06.07.2000, N 01-8/555 від 07.05.2001 )
5. Стаття 6 Закону передбачає можливість обмеження або припинення господарської діяльності військової частини за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 N 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.
( Лист доповнено пунктом 5 згідно з Листом Вищого арбітражногосуду N 01-8/555 від 07.05.2001 )
6. Відповідно до статті 7 Закону військові частини вправі здавати закріплене за ними майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок одержання дозволу на передачу закріпленого за військовою частиною рухомого та нерухомого майна в оренду визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 N 778.
( Абзац перший пункту із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/319 від 06.07.2000 )
Арбітражним судам слід мати на увазі, що здача в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки забороняється (частина третя статті 7). Отже у разі укладення військовою частиною договору оренди майна з порушенням цього припису такий договір повинен визнаватись недійсним на підставі статті 48 Цивільного кодексу України.
Цієї ж статтею передбачено, що передача в оренду військового майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Умови та порядок проведення конкурсів визначається Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством Оборони України. Вони ж здійснюють і оцінку вартості майна за затвердженою Кабінетом Міністрів України методикою.
7. Особливу увагу арбітражним судам необхідно звернути на вимоги статті 5 Закону.
Згідно з цією статтею військові частини як суб'єкти господарської діяльності несуть передбачену законом та договором відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державі.
Відповідальність військової частини як суб'єкта господарської діяльності обмежується коштами, які надходять на її рахунок за відповідними статтями (крім захищених статей), а у разі недостатності цих коштів відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
У випадку відсутності або недостатності коштів на рахунку військової частини стягнення за її зобов'язаннями за будь-яких умов не може бути звернено на закріплене за військовою частиною майно. У цих ситуаціях до участі у справі може бути залучено Міністерство оборони України.
Що ж до переліку майна, закріпленого за військовою частиною та порядку його відчуження, то вони визначені відповідно статтями 1 і 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (опубліковано в газеті "Голос України" від 2 листопада 1999 року N 204).
Про викладене повідомляється в порядку інформації.
( Пункт 7 доповнено абзацом згідно з Листом Вищого арбітражного суду N 01-8/609 від 23.05.2001 )( Пункт 8 виключено на підставі Листа Вищого арбітражного суду N 01-8/609 від 23.05.2001 )
| Заступник Голови Вищого арбітражного суду України | А.Осетинський |