• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів

Вищий господарський суд України  | Лист від 15.03.2011 № 01-06/249
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
15.03.2011 N 01-06/249
Господарські суди України
Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів
( На доповнення до Листа додатково див. Листи Вищого господарського суду N 01-06/1642/2011 від 24.11.2011 N 01-06/224/2012 від 27.02.2012 N 01-06/658/2012 від 17.05.2012 N 01-06/908/2012 від 13.07.2012 N 01-06/1398/2012 від 09.10.2012 N 01-06/1821/2012 від 12.12.2012 N 01-06/85/2013 від 22.01.2013 N 01-06/757/2013 від 24.04.2013 N 01-06/1164/2013 від 12.08.2013 N 01-06/1657/2013 від 19.11.2013 N 01-06/646/2014 від 20.05.2014 N 01-06/841/2014 від 01.07.2014 N 01-06/1666/14 від 27.10.2014 N 01-06/114/15 від 27.01.2015 N 01-06/631/15 від 20.04.2015 N 01-06/1837/15 від 20.10.2015 N 01-06/1187/16 від 07.04.2016 N 01-06/131/17 від 23.01.2017 )
За результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом України прийнято низку постанов, у яких викладено, зокрема, такі правові позиції.
1. У спорах, що виникають з договору іпотеки:
- у генеральній угоді та іпотечному договорі можуть погоджуватися істотні умови кредитування до укладення в майбутньому кредитного договору, яким будуть встановлені конкретно визначені зобов'язання сторін (постанови від 15.11.2010 NN 33/564, 37/678, 37/677, 51/559, 51/555, 51/546, 37/684; від 22.11.2010 NN 37/679, 37/680, 37/681, 37/683, 51/547; від 29.11.2010 NN 33/558, 33/559, 33/561, 33/562, 37/682, 51/556, 51/558; від 06.12.2010 N 51/551);
- предметом іпотеки може виступати нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому (постанова від 29.11.2010 N 4/178-09-5317).
2. У спорах, що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань:
- дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанови від 08.11.2010 N 4/719; від 15.11.2010 N 4/720);
- у правовідносинах, що виникають з договору перевезення вантажу, штраф, який стягується перевізником за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи за відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, не є забезпеченням виконання грошового зобов'язання, а тому на такі правовідносини не поширюється положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (постанова від 15.11.2010 N 35/19-10);
- застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38);
- ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим (постанова від 13.12.2010 N 11/12);
- наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова від 20.01.2011 N 10/25).
3. У спорах щодо виконання господарських зобов'язань:
- право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).
4. У спорах, що виникають з договору поставки:
- договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою угодами та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до правовідносин поставки положення статті 1048 ЦК України є безпідставним (постанова від 27.12.2010 N 9/67-38).
5. У спорах, що виникають з договору поруки:
- відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя (постанова від 17.01.2011 N 5020-10/012).
6. У спорах щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави:
- сума податку на додану вартість, стягнута з особового рахунка позивача і перерахована відповідачем до державного бюджету України, є переплатою цього податку та не є безпідставно набутою сумою, яка може бути повернута позивачеві на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (постанови від 13.12.2010 N 26/2; від 29.11.2010 N 19/18).
7. У спорах, пов'язаних з регулюванням відносин власності:
- якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 N 18-03-11-05/2306).
8. У спорах, пов'язаних з приватизацією та орендою державного і комунального майна:
- гуртожитки, що на момент проведення приватизації не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації (постанова від 08.11.2010 N 3/039-08/5);
- лише Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва уповноважені здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації (постанова від 17.01.2011 N 16/295).
9. У спорах у сфері земельних правовідносин:
- обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 N 4/254-35/572);
- обов'язковою умовою передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду (постанови від 22.11.2010 NN 11/155/08, 11/198/08; від 17.01.2011 N 35/390);
- законодавча зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови від 06.12.2010 N 2-1/10068-2008; від 27.12.2010 N 27/15-10).
10. У спорах в сфері банківської діяльності:
- за відсутності визначення договором банківського рахунка розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та у разі неприйняття банком вкладів на вимогу банк зобов'язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України (постанова від 13.12.2010 N 2-11/994-2010).
11. У спорах у сфері надання послуг з електропостачання, водовідведення та газопостачання:
- рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електроенергії є оперативно-господарською санкцією, у разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (постанова від 29.11.2010 N 2-15/1783-2009);
- за порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання у позивача виникає право стягнути з відповідача двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною електричної енергії (постанова від 06.12.2010 N 6/75).
12. У спорах щодо сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів:
- право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури виникає у забудовника після подання ним до відповідного органу заяви до настання терміну такого платежу, і таке право не поширюється на суму заборгованості, яка виникла у замовника до набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", тобто до 14.01.2009 (постанови від 06.12.2010 N 2-18/3070-2009, від 06.12.2010 N 2-24/3171-2009).
Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України; невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Голова Вищого
господарського суду України

В.Татьков