Про визнання незаконними постанов КМУ № 183 від 12.03.2008 року та № 211 від 18.03.2009 року та стягнення заборгованості

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві (без фіксування технічними засобами в порядку ст. 41 КАС України ) апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов № 183 від 12.03.2008 року та № 211 від 18.03.2009 року , зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, -

ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними постанов КМУ № 183 від 12.03.2008 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та № 211 від 18.03.2009 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 до КМУ про визнання незаконними постанов КМУ № 183 від 12.03.2008 року та № 211 від 18.03.2009 року , зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконні, на їх думку, ухвалу і постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень. Вважають, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження по даній справі в частині ґрунтується на положеннях ст. 157 КАС України.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті … особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, ....

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про смерть, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, померли, відповідно, 17.12.2010 року, 19.03.2011 року та 15.05.2011 року.

Тобто, факт смерті осіб, які були стороною у справі, зафіксовано належним чином, що, в свою чергу, є підставою для закриття провадження по справі в частині позовних вимог зазначених осіб.

Доводи апелянтів стосовно можливості спадкування прав на виплату, зокрема, пенсій та доплат, належних померлим ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, на думку колегії суддів є безпідставними та спростовуються наступним:

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця: зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Таким чином, беручи до уваги наведені положення та зважаючи на зміст прав та обов'язків померлих позивачів, що нерозривно пов'язані з їх особами як спадкодавців, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість правонаступництва щодо зазначених вище виплат.

Слід зауважити, що аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.01.2011 року по справі № К-36057/06.

Щодо оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року апеляційна інстанція зазначає таке:

12.03.2009 року КМУ, з метою реалізації ст. ст. 12 - 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. ст. 6-1 - 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", прийнято постанову № 183.

18.03.2009 року КМУ, з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та жертвам нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", прийнято постанову № 211.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є інвалідами війни, учасниками війни, учасниками бойових дій.

Вважаючи зазначені вище постанови КМУ такими, що суперечать положенням законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" та порушують права і законні інтереси позивачів, останні звернулися до суду з позовом.

Суд першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду та таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній ... справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року по справі № 7/510 (2а-8735/8) постанову КМУ № 183 від 12.03.2008 року визнано правомірною. Даний висновок зроблений на підставі факту відповідності постанови № 183 вимогам законодавства України, чинним на момент її прийняття.

Частиною 5 ст. 254 КАС України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, суд першої інстанції, діючи у відповідності до положень ст. 72 КАС України, прийняв до уваги обставини, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року по справі № 7/510 (2а-8735/8), та цілком правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною постанови КМУ № 183 від 12.03.2008 року.

Стосовно постанови КМУ № 211 від 18.03.2009 року апеляційна інстанція звертає увагу на наступне:

За результатами розгляду позовної заяви, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оспорювана постанова КМУ № 211 прийнята з метою реалізації покладених на КМУ повноважень щодо виконання затвердженого ВРУ Державного бюджету в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в межах бюджетних асигнувань, що затверджені Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік".

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 року по справі № 2а-6158/09/2670 постанову КМУ № 211 визнано такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, тобто є законною.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги положення ст. ст. 72 і 254 КАС України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що постанови КМУ № 183 та № 211 прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, підстави для їх скасування відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу та постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 189, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 03.05.2012 року.