Про оцінку операцій з продажу кредитів з відстроченням платежу

В зв'язку із запитами окремих банків щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу кредитів (відступлення прав вимоги) з відстроченням платежу та порядку формування резерву для відшкодування можливих втрат за такими операціями повідомляємо таке.

Відстрочення платежу за економічною суттю є кредитною операцією, яку, відповідно до вимог пункту 1.26 глави 1 розділу I Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 27.12.2007 N 481 (далі - Інструкція), Банк має відображати в бухгалтерському обліку за рахунками з обліку кредитів згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Класифікація зазначених кредитних операцій та формування резервів за ними має здійснюватися відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279.

При цьому, звертаємо увагу, що згідно з статтею 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій про надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

З метою виконання вищезазначених вимог банк, перш за все, має визначити відповідність операції з відступлення прав вимоги критеріям припинення визнання фінансового активу, зазначеним у пп. 17-23 МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка".

Так, згідно з п. 17 МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка" суб'єкту господарювання слід припиняти визнання фінансового активу тоді і тільки тоді, коли:

а) строк дії контрактних прав на грошові потоки від фінансового активу закінчується; або

б) він передає фінансовий актив і ця передача кваліфікується як припинення визнання.

Як відомо, строк дії прав на грошові потоки за кредитним договором, що передається новому кредитору, не закінчується, отже критерій (а) не виконується.

Тоді слід розглянути операцію на відповідність критерію (б).

Якщо банк згідно з договором передає контрактні права на одержання грошових потоків від фінансового активу, йому слід оцінити межі, в яких він зберігає всі ризики та винагороди від володіння цим фінансовим активом.

Якщо умовами договору про відступлення прав вимоги за кредитом передбачається можливість зворотного повернення (зворотного викупу) цієї вимоги до банку - первісного кредитора, банк - первісний кредитор зберігає практично всі ризики та винагороди від володіння фінансовим активом (кредитом). У такому разі банк - первісний кредитор продовжує визнання переданого активу та визнає фінансове зобов'язання перед новим кредитором в розмірі отриманої від нього винагороди за актив.

Таким чином, в бухгалтерському обліку банк має продовжувати відображати кредит, за яким укладено договір про відступлення прав вимоги на умовах їх зворотного повернення, як вимогу до первісного позичальника.