Про визнання недійсним наказу щодо Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2012 року адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва про визнання наказу недійсним в частині,

Комунальне підприємство "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати незаконною частину 1 пункту 5 Розділу II Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 р. № 638/109, в редакції, що була чинною до внесення змін від 09.03.2010 р.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що названа норма суперечить актам вищої юридичної сили, а саме Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

5 березня 2009 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Пунктом 3 цієї Постанови Міністерству економіки разом з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва доручено розробити у двотижневий строк порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

На виконання названої Постанови наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 р. № 638/109 затверджено Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (надалі за текстом - Порядок), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 р. за № 600/16616.

Пунктом 5 Розділу II Порядку встановлювалось, що собівартість надання в оренду 1 кв.м торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат (згідно з пунктом 3 цього розділу) на загальну площу ринку.

Наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.03.2010 № 256/44 до Порядку внесено зміни.

Зокрема, у пункті 5 слова "загальну площу ринку" замінено словами "загальну площу торговельних місць згідно з планом території ринку, які надаються в оренду".

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-XIV.

На момент прийняття спірного Порядку питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР.

При цьому жоден із названих законів, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, не розкриває змісту терміна "собівартість".

За таких обставин слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що пункт 5 Розділу II Порядку не суперечить актам вищої юридичної сили.

Доводи відповідача щодо незаконності спірної норми з посиланням на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки цей нормативний акт не є актом вищої юридичної сили стосовно Порядку.

Суд першої інстанції також вірно виходив з того, що на момент звернення позивача до суду була чинною нова редакція пункту 5 Розділу II Порядку, а відтак вирішення питання щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили норми, що діяла у попередній редакції не відповідає встановленим КАС України способам захисту порушеного права.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на той факт, що судовим рішенням визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 278 є помилковим, оскільки зазначена обставина на впливає на відповідність пункту 5 Розділу II Порядку правовим актам вищої юридичної сили.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.